Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №922/4397/25 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м. Харків Справа № 922/4397/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В.,

за участі секретаря судового засідання Андерс О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх.№949Х/2) фізичної особи – підприємця Алмакаєва Ріфата Меніровича на рішення Господарського суду Харківської області від 02.04.2026 у справі №922/4397/25 (повний текст рішення складено та підписано 10.04.2026 суддею Шарко Л.В. у приміщенні Господарського суду Харківської області)

за позовом фізичної особи-підприємця Алмакаєва Ріфата Меніровича, м.Харків,

до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м.Харків,

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Харківської міської ради, м.Харків,

про стягнення 660420,00 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Алмакаєв Ріфат Менірович звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, в якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь кошти у розмірі 660420,00 грн.

Позов обґрунтований тим, що правова підстава згідно з якою відповідач набув право власності на грошові кошти позивача - договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 31.07.2018 №5610-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою-підприємцем Алмакаєвим Ріфатом Меніровичем, відпала у зв`язку із винесенням постанови Східного апеляційного господарського суду від 21.04.2021 у справі №922/1822/20, якою, зокрема, визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 31.07.2018 №5610-В-С та зобов`язано фізичну особу-підприємця Алмакаєва Ріфата Меніровича повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення. Згідно з положеннями частини 1 ст.216 та ст.1212 Цивільного кодексу України наявні правові підстави для виникнення зобов`язання відповідача повернути позивачу грошові кошти у розмірі 660420,00 грн, які отримані відповідачем за договором, визнаним недійсним рішенням суду. 10.11.2025 позивачем на адресу відповідача направлена вимога про повернення коштів у сумі 660420,00 грн, які сплачені на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 31.07.2018 №5610-В-С. Однак, відповідач відповіді не надав, кошти не повернув.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.04.2026 у справі №922/4397/25 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд мотивував його тим, що договір №5610-В-С від 31.07.2018 укладений Територіальною громадою м.Харкова в особі Харківської міської ради, нежитлові приміщення передані Алмакаєвим Р.М. до комунальної власності Харківської територіальної громади. Хоча Управління комунального майна та приватизації має статус юридичної особи, позивач у справі мав залучити в якості співвідповідача Харківську міську раду, яка при укладанні договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 31.07.2018 №5610-В-С з фізичною особою-підприємцем Алмакаєвим Р.М., діяла від імені та в інтересах Територіальної громади м.Харкова, була стороною вказаного договору та, відповідно, на користь якої позивачем повернуті спірні нежитлові приміщення. Втім, саме сторона позивача розпорядилася на власний розсуд своїми процесуальними правами та визначилася з колом учасників справи, до яких пред`являються позовні вимоги. Суд не має права вирішувати питання обґрунтованості позовних вимог по суті без залучення до розгляду справи належного кола всіх відповідачів. З урахуванням викладеного, господарський суд відмовив у задоволенні позову саме з підстав незалучення до участі у справі співвідповідача - Харківської міської ради.

Позивач - фізична особа-підприємець Алмакаєв Ріфат Менірович, подав на зазначене рішення до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Господарського суду Харківської області від 02.04.2026 у справі №922/4397/25 скасувати і ухвалити нове, яким позов задовольнити; покласти на відповідача понесені у зв`язку з розглядом даної справи судові витрати. Також просить залучити до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, Харківську міську раду.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ФОП Алмакаєва Р.М. до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, якому позивачем на виконання умов пунктів 3.2.1, 3.2.2 договору купівлі-продажу були перераховані кошти безпосередньо на його рахунок. Відповідно до преамбули договору саме Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, яке має статус юридичної особи і власний рахунок, діє від імені Харківської міської ради. На думку позивача, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради є належним відповідачем у даній справі, а висновки господарського суду стосовно пред`явлення позову до неналежного відповідача є безпідставними. Також господарський суд не мотивував, які обставини справи свідчать про те, що Харківська міська рада має бути відповідачем у справі поряд з уже наявним відповідачем – Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради. Позивач зазначає, що грошові кошти згідно з умовами договору купівлі-продажу та Положення про приватизацію об`єктів комунальної власності Харківської міської територіальної громади ФОП Алмакаєвим Р.М. перераховувалися безпосередньо Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, яке є уповноваженим органом приватизації. Сам факт того, що Харківська міська рада є власником нерухомого майна, не свідчить про визначення її відповідачем у даній справі або залучення її до справи у якості співвідповідача, оскільки у даній справі предметом позову є стягнення коштів зі сторони, яка була стороною договору (продавцем), а не спір про право власності на нерухоме майно, яке було повернуто Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради. Посилаючись на положення частини 2 ст.50 Господарського процесуального кодексу України, заявник вважає, що суд першої інстанції при розгляді даної справи мав право самостійно залучити до участі у справі Харківську міську раду, як власника нерухомого майна, якщо вважає, що рішення суду може вплинути на права та обов`язку осіб, які не є стороною у справі, а не відмовляти у зв`язку з тим, що позов подано до неналежного відповідача.

Щодо суті заявлених позовних вимог позивач зазначає, що згідно з положеннями частини 1 ст.216, ст.1212 Цивільного кодексу України наявні правові підстави для виникнення зобов`язання відповідача повернути позивачу грошові кошти у розмірі 660420,00 грн, які отримані відповідачем за договором, визнаним недійсним рішенням суду.

Апелянт стверджує, що договір купівлі-продажу укладено між ФОП Алмакаєвим Р.М. та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, сплату покупцем ціни договору здійснено безпосередньо органу приватизації - Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, договір купівлі-продажу визнано недійсним у судовому порядку, повернення позивачем отриманого майна за договором здійснено Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, у свою чергу, відсутні належні заходи з боку відповідача щодо повторного продажу об`єкта, поверненого до комунальної власності, та тривале неповернення відповідачем (продавцем) позивачу грошових коштів, отриманих за договором купівлі-продажу, є достатніми правовими підставами для задоволення позову.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.04.2026 витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/4397/25 та ухвалено надіслати їх до Східного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №922/4397/25.

30.04.2026 матеріали справи №922/4397/25 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи – підприємця Алмакаєва Ріфата Меніровича на рішення Господарського суду Харківської області від 02.04.2026 у справі №922/4397/25. Розгляд скарги призначено на 20.05.2026 о 12:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду. Встановлено учасникам справи строк до 18.05.2026 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання учасникам провадження.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.05.2026 у зв`язку з відпусткою судді Лакізи В.В. та судді Мартюхіної Н.О. для розгляду справи сформовано такий склад колегії суддів: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Демідова П.В.

18.05.2026 від відповідача до суду надійшов відзив (вх.№5585) на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що судовими рішеннями у справі №922/1822/20, зокрема, встановлено недобросовісність дій орендаря - ФОП Алмакаєва Р.М., тому, на думку відповідача, позбавлення позивача майна не суперечитиме принципам, встановленим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки такі наслідки обумовлені протиправною поведінкою самого набувача майна. Вважає, що вищезазначені факти є встановленими і мають преюдиційне значення для даної справи. Також відповідач зазначає про необґрунтованість позовних вимог та не погоджується з викладенням господарським судом мотивувальної частини оскаржуваного рішення, оскільки вважає, що повернення покупцям коштів, сплачених за об`єкти приватизації, здійснюється у порядку, встановленому Фондом державного майна України, на підставі рішення суду про розірвання договору купівлі-продажу або визнання його судом недійсним з коштів, які надійшли від повторного продажу таких об`єктів (зменшених на суму збитків, штрафів та будь-яких інших платежів, які належать до сплати покупцем згідно з Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна» та/або договором купівлі-продажу), протягом 5 робочих днів після надходження коштів від повторного продажу на рахунок державного органу приватизації. Відповідач вважає, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати саме положення ст.216 Цивільного кодексу України та частини 11 ст.26 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна», з урахуванням Порядку повернення у державну (комунальну) власність об`єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об`єктів, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 18.10.2018 №1331. Відповідач вважає, що рішення Господарського суду Харківської області віл 02.04.2026 у даній справі є законним та підлягає залишенню без змін, однак мотивувальна частина підлягає викладенню з урахуванням наведеного відповідачем обґрунтування. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Харківську міську раду (61003, Харківська обл., місто Харків, Майдан Конституції, будинок, 7; код 04059243). Зобов`язано позивача у строк до 01.06.2026 направити Харківській міській раді копію позовної заяви та апеляційної скарги з доданими до неї документами, докази направлення надати суду апеляційної інстанції. Встановлено Харківській міській раді строк для подання відзиву на апеляційну скаргу – до 15.06.2026, з доказами його надсилання усім учасникам справи. Відкладено розгляд справи на 01.07.2026 у приміщенні Східного апеляційного господарського суду.

15.06.2026 від Харківської міської ради до суду надійшов відзив (вх.№6617) на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що повернення покупцям коштів, сплачених за об`єкти приватизації, здійснюється у порядку, встановленому Фондом державного майна України, з коштів, які надійшли від повторного продажу таких об`єктів протягом 5 робочих днів після надходження коштів від повторного продажу за рахунок державного органу приватизації. Також вважає, що застосування до спірних правовідносин ст.1212 Цивільного кодексу України є неналежним способом захисту прав позивача, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Натомість, до спірних правовідносин необхідно застосовувати саме положення ст.216 Цивільного кодексу України та частину 11 ст.26 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна, з урахуванням Порядку повернення у державну (комунальну) власність об`єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об`єктів, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 18.10.2018 №1331. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 02.04.2026 у справі №922/4397/25. Судові витрати залишити за позивачем.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2026 у зв`язку з відпусткою судді Білоусової Я.О. для розгляду справи сформовано такий склад колегії суддів: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Демідова П.В., суддя Лакіза В.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.07.2026 у судовому засіданні оголошено перерву до 23.07.2026 об 11:30 год.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2026 у зв`язку з відпусткою судді Демідової П.В. для розгляду справи сформовано такий склад колегії суддів: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В.

У судовому засіданні 23.07.2026 представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримала у повному обсязі та просила суд задовольнити апеляційну скаргу.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечувала з підстав, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, яка належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, шляхом надсилання до кабінету Харківської міської ради ухвали суду від 01.07.2026, у судове засідання не з`явилась.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2026 оголошено перерву у судовому засіданні до 27.08.2026 до 12:00 год., яке відбудеться у приміщенні Східного апеляційного господарського суду.

Після перерви у судовому засіданні 27.08.2026 провадження у справі продовжено зі стадії, на якій було оголошено перерву.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає таке.

31.07.2018 між Територіальною громадою м.Харкова в особі Харківської міської ради, від імені якої діє Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (продавець), та фізичною особою-підприємцем Алмакаєвим Ріфатом Меніровичем (покупець) на підставі рішення 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 №691/17 «Про Програму приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 рр.» та рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 20.09.2017 №757/17 «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова», рішення 20 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 20.06.2018 №1146/18 «Про внесення змін до деяких рішень Харківської міської ради щодо приватизації комунального майна», наказу Управління «Про оформлення договору купівлі – продажу» №298 від 24.07.2018 укладений договір купівлі-продажу нежитлових приміщень №5610-В-С, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н.В. і зареєстрований у реєстрі за №2659.

Відповідно до пункту 1 договору продавець зобов`язується передати у власність, а покупець зобов`язується прийняти:

- нежитлові приміщення 2-го поверху №66-:-69, 71-:-73, 81-:-84, 82а, 826 у житловому будинку літ. «А-5», загальною площею 158,6 кв.м, за адресою: вул.Полтавський шлях, 47/49, м.Харків;

- нежитлове приміщення 2-го поверху №74 у житловому будинку літ.«А5», загальною площею 18,9 кв.м, за адресою: вул.Полтавський шлях, 47/49, м.Харків;

- 35/100 часток у праві власності на нежитлові приміщення 2-го поверху №65, 75 у житловому будинку літ.«А-5», площею 11,7 кв.м, за адресою: вул.Полтавський шлях, 47/49, м.Харків;

- 1/3 частку у праві власності на нежитлові приміщення спільного користування 1-го поверху №23, 23а у житловому будинку літ.«А-5», площею 5,3 кв.м, за адресою: вул.Полтавський шлях, 47/49, м.Харків.

Відповідно до пункту 3.1 договору ціна продажу об`єкта приватизації сплачується на підставі цього договору, в термін, визначений цим договором.

Згідно з пунктом 3.2 договору порядок перерахування ціни продажу об`єкта приватизації, що становить 660420 грн (шістсот шістдесят тисяч чотириста двадцять гривень) здійснюється таким чином:

3.2.1 сума застави у розмірі 71248,26 грн (сімдесят одна тисяча двісті сорок вісім гривень, 26 коп.), яка була перерахована покупцем на рахунок Управління №37325007002208 у строк десяти робочих днів після прийняття Харківською міською радою рішення про приватизацію об`єкта шляхом викупу підлягає зарахуванню на рахунок Управління №37189005002208 не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

3.2.2 покупець, який підписав договір купівлі-продажу, сплачує на рахунок Управління №37189005002208 у ГУДКСУ у Харківській області МФО 851011 податковий номер 14095412, суму у розмірі 589171,74 грн (п`ятсот вісімдесят дев`ять тисяч сто сімдесят одна гривня, 74 коп.) не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) днів з дня підписання цього договору.

У червні 2020 року керівник Харківської місцевої прокуратури №2 звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, фізичної особи-підприємця Алмакаєва Ріфата Меніровича про визнання незаконним та скасування пункту 8 додатку 1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова» від 20.09.2017 №757/17; визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 31.07.2018 №5610-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою-підприємцем Алмакаєвим Ріфатом Меніровичем, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н.В. і зареєстрований у реєстрі за №2659, скасувавши його державну реєстрацію; зобов`язати повернути фізичну особу-підприємця Алмакаєва Ріфата Меніровича територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення, які є предметом договору купівлі-продажу.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.10.2020 у справі №922/1822/20 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.04.2021 у справі №922/1822/20 визнано незаконним та скасовано пункт 8 додатку 1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова» від 20.09.2017 №757/17; визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 31.07.2018 №5610-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою-підприємцем Алмакаєвим Ріфатом Меніровичем, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н.В. і зареєстрований у реєстрі за №2659; зобов`язано фізичну особу-підприємця Алмакаєва Ріфата Меніровича повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради: нежитлові приміщення 2-го поверху №66-:-69, 71-:-73, 81-:-84, 82а, 82б, площею 158 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1519831663101; нежитлові приміщення 2-го поверху №74, площею 18,9 кв.м, у будівлі літ. «А-5», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1501626363101; 35/100 часток у праві власності на нежитлові приміщення 2-го поверху №65, площею 16,2 кв.м, №75, загальною площею 17,1кв.м, у будівлі літ. «А-5», що складає 11,7 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1501664363101; 1/3 частку у праві власності на нежитлові приміщення спільного користування 1-го поверху №23, 23а, загальною площею 16 кв.м, у літ. «А-5», що складає 5,3 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1457763463000.

На виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 27.04.2021, згідно з актом від 18.02.2022 приймання-передачі об`єкта приватизації, що повертається у комунальну власність Харківської міської територіальної громади, вказані нежитлові приміщення передані Алмакаєвим Р.М. до комунальної власності Харківської територіальної громади.

Позивач вважає, що правова підстава, згідно з якою відповідач набув право власності на грошові кошти позивача, - договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 31.07.2018 №5610-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою-підприємцем Алмакаєвим Ріфатом Меніровичем, відпала у зв`язку із винесенням постанови Східного апеляційного господарського суду від 21.04.2021 у справі № 922/1822/20. Отже, згідно з частиною 1 ст.216 та ст.1212 Цивільного кодексу України наявні правові підстави для виникнення зобов`язання відповідача повернути позивачу грошові кошти у розмірі 660420,00 грн, які отримані відповідачем за договором, визнаним недійсним рішенням суду.

10.11.2025 позивачем на адресу відповідача направлена вимога, в якій просив у семи денний термін з дати отримання даної вимоги повернути кошти у сумі 660420,00 грн, які сплачені на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 31.07.2018 №5610-В-С. Однак, як стверджує позивач, відповідач вказану вимогу проігнорував, відповіді не надав.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

Матеріали справи містять лист – відповідь №10840 від 29.12.2025 Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на вимогу ФОП Алмакаєва Р.М., відповідно до якої повідомлено, що Управління здійснює заходи щодо підготовки об`єкта комунальної власності Харківської міської територіальної громади нежитлових приміщень 2-го поверху № 66-:-69, 71-:-73, 81-:-84, 82а, 826, площею 158,6 кв.м; нежитлового приміщення 2-го поверху №74 площею 18,9 кв.м; 35/100 часток у праві власності на нежитлові приміщення 2-го поверху № 65 площею 16,2 кв.м. №75 загальною площею 17,1 кв.м, що складає 11,7 кв.м; 1/3 частку у праві власності на нежитлові приміщення спільного користування 1-го поверху № 23, 23а, загальною площею 16 кв.м, що складає 5,3 кв.м, які розташовані в житловому будинку літ. «А-5» за адресою: м.Харків, вул.Полтавський шлях, 47/49, для включення його у перелік об`єктів, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні (а.с.116-117, том 1).

Господарський суд, постановляючи оскаржуване рішення, відмовив у задоволенні позову з огляду на неналежний склад відповідачів у спірних правовідносинах, зокрема, незалучення до участі у справі як співвідповідача Харківської міської ради, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Проте з такими висновками колегія суддів не погоджується, виходячи з такого.

Положеннями частини 1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України до завдань господарського судочинства віднесено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У частині 2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Право на звернення до господарського суду в установленому ГПК порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (частина 1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом частин 1, 2 ст.5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина 1 ст.45 Господарського процесуального кодексу України).

За усталеним підходом, сформованим у судовій практиці, предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17).

Порядок звернення до господарського суду встановлюють положення Господарського процесуального кодексу України, частиною 1 статті 162 якого визначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини 3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити ім`я (найменування) відповідача як сторони у справі, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі №308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі №127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах №570/3439/16-ц і №372/51/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача (такі висновки сформульовані у постановах від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (пункт 70), від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц (пункт 66), від 07.07.2020 у справі №712/8916/17 (пункт 27), від 09.02.2021 у справі №635/4741/17 (пункт 33.2). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №910/15792/20).

У позовній заяві ФОП Алмакаєв Р.М., посилаючись на обставини того, що після розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 31.07.2018 №5610-В-С та повернення цього майна продавцю, останній не повернув сплачені позивачем, як покупцем, кошти за об`єкт приватизації, тому просив стягнути на свою користь грошові кошти в сумі 660420,00 грн, сплачені на виконання цього договору, визначивши відповідачем Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (продавця за договором, який є органом приватизації, та якому повернуто майно).

Згідно з пунктами 5.1, 5.2 Положенням про приватизацію об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова, затвердженого рішенням 24 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 19.12.2018 №1382/18 (зі змінами) (далі- Положення) суб`єктами приватизації є: продавець – територіальна громада м.Харкова в особі Харківської міської ради, від імені якої діє Управління комунального майна та приватизації; покупці.

Відповідно до пункту 16.1 Положення покупець, який підписав договір купівлі-продажу, сплачує на відповідний поточний рахунок органів приватизації ціну продажу об`єкта приватизації не пізніше ніж протягом 30 днів з дня підписання договору купівлі-продажу.

Кошти, одержані від продажу комунального майна, інші надходження, безпосередньо пов`язані з процесом приватизації (суми штрафних санкцій за несвоєчасні розрахунки за придбані об`єкти приватизації тощо), зараховуються до бюджету міста Харкова згідно з чинним законодавством (пункт 17.1 Положення).

Частиною 1 статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Згідно з пунктом 1.1 Положення про Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, затвердженого рішенням 1 сесії Харківської міської ради від 09.12.2020 № 7/20 «Про затвердження положень виконавчих органів Харківської міської ради 8 скликання» (зі змінами) (далі-Положення) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради є самостійним виконавчим органом Харківської міської ради, який утворюється Харківською міською радою, входить до структури Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та функціонує як юридична особа.

Управління є органом приватизації та орендодавцем майна територіальної громади міста Харкова (пункт 2.1 Положення).

Управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює відповідно до чинного законодавства приватизацію та відчуження об`єктів комунальної власності, у тому числі житлового фонду, акцій (паїв, часток) у майні господарських товариств (пункт 4.1 Положення).

Таким чином, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради наділено функціями щодо здійснення приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності Харківської міської територіальної громади.

Матеріалами справи підтверджується, що договір купівлі-продажу від 31.07.2018 №5610-В-С об`єкта приватизації (нежитлових приміщень) укладено між Територіальною громадою м.Харкова в особі Харківської міської ради, від імені якої діє Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, як виконавчий орган Харківської міської ради, в особі начальника Управління, як продавцем, та ФОП Алмакаєвим Ріфатом Меніровичем, як покупцем;

-кошти за об`єкт приватизації сплачені ФОП Алмакаєвим Р.М. на р/р №37189005002208 в ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, одержувач: Управління комунального майна та приватизації, податковий номер 14095412;

-об`єкт приватизації після розірвання зазначеного договору повернуто 18.02.2022 за актом приймання-передачі Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 27.04.2023 у справі №Б26/16-10(904/9596/21) дійшов висновку про те, що правомірним є рішення про стягнення усієї суми позову, заявленої до стягнення за договором купівлі-продажу, якій розірвано у судовому порядку, тільки з Управління комунального господарства та будівництва Павлоградської міської ради (позов подано про солідарне стягнення з Павлоградської міської ради, Виконавчого комітету Павлоградської міської ради та Управління комунального господарства та будівництва Павлоградської міської ради), яке виступало продавцем за укладеним між ним та позивачем договором ід 27.07.2006, а також організатором аукціону та продавцем за договором купівлі-продажу повторного продажу вказаного об`єкта незавершеного будівництва.

Таким чином, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради є органом приватизації, яке здійснило встановлені законодавством дії, пов`язані з приватизацією об`єкта (нерухомого майна), що перебував у комунальній власності, та виступало продавцем за укладеним між ним і позивачем договором купівлі-продажу нерухомого майна від 31.07.2018 №5610-В-С.

Ураховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про те, що Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради є неналежним відповідачем у спірних правовідносинах.

Такі висновки узгоджуються з висновками, наведеними Верховним Судом у постанові від 17.06.2026 у справі №904/5072/24, постановах Верховного Суду від 15.02.2018 у справі №904/5492/15, від 07.05.2018 у справі №921/512/17-г, від 14.03.2018 у справі №912/4254/16.

При винесенні постанови колегія суддів ураховує таке.

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частин 2 – 4 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Спір у даній справі стосується правовідносин, пов`язаних з приватизацію об`єкта комунальної власності, зокрема, права покупця на повернення грошових коштів, сплачених за об`єкт приватизації, після розірвання у судовому порядку договору купівлі-продажу об`єкта приватизації.

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

18.05.2000 прийнято Закон України «Про Державну програму приватизації» (набрав чинності 22.06.2000), яким затверджено Державну програму приватизації на 2000-2002 роки, яка визначає основні цілі, пріоритети, завдання та способи приватизації державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим, та відчуження комунального майна, групи об`єктів, які підлягають приватизації, орієнтовні завдання щодо обсягів приватизації державного майна та надходження коштів від приватизації до Державного бюджету України та відповідні заходи щодо виконання цієї Програми.

Пунктом 133 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки передбачено, що у разі розірвання договорів купівлі-продажу об`єктів приватизації у зв`язку з невиконанням їх умов або визнання їх недійсними в судовому порядку повернення покупцям коштів, сплачених за об`єкт приватизації, провадиться на підставі рішення суду з коштів позабюджетного Державного фонду приватизації або фонду приватизації Автономної Республіки Крим, отриманих від повторного продажу цих об`єктів у порядку, встановленому Фондом.

Згідно з пунктом 133 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, був розроблений Порядок повернення покупцям коштів, сплачених за об`єкти приватизації, у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу, що затверджений наказом Фонду державного майна України від 15.08.2000 №1701 (далі - Порядок №1701), яким визначався механізм повернення покупцю об`єкта приватизації коштів, сплачених ним за об`єкт приватизації, у разі розірвання договору купівлі-продажу або визнання його недійсним через невиконання його умов і повернення об`єкта приватизації у власність держави.

Зокрема, цим Порядком передбачено, що при розірванні договору купівлі-продажу або визнанні його недійсним повернення покупцю коштів, сплачених ним за об`єкт приватизації, здійснюється лише на підставі рішення суду, арбітражного суду. Джерелом розрахунків з покупцем є кошти, одержані органом приватизації від повторного продажу об`єкта, повернутого у власність держави. Розрахунки здійснюються тільки після повторного продажу державою об`єкта приватизації, повернутого у її власність, і надходження коштів від повторного продажу на рахунок позабюджетного Державного фонду приватизації або фонду приватизації АРК (пункти 1, 2 Порядку №1701).

18.01.2001 постановою Кабінету Міністрів України №32 затверджено Порядок повернення у державну власність об`єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об`єктів, відповідно до пункту 3 якого визначено, що повернення покупцям коштів, сплачених за об`єкт приватизації, у разі розірвання договору купівлі-продажу такого об`єкта у зв`язку з невиконанням його умов або визнання його недійсним у судовому порядку провадиться згідно із законодавством. Ця постанова була чинна до 05.01.2019 та на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2018 №1168 втратила чинність.

У зв`язку із набранням чинності 19.02.2012 Законом України від 13.01.2012 про затвердження чергової Державної програми приватизації на 2012-2014 роки, Державна програма приватизації на 2000-2002 роки припинила дію.

14.06.2013 згідно із наказом Фонду державного майна України від 13.05.2013 №624 втратив чинність наказ Фонду державного майна України від 15.08.2000 №1701, яким визначався механізм повернення покупцю об`єкта приватизації коштів.

07.03.2018 набрав чинності Закон України «Про приватизацію державного і комунального майна».

18.10.2018 відповідно до частини 11 статті 26 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» (у редакції, чинній станом на 18.10.2018) наказом Фонду державного майна України №1331 затверджено Порядок повернення у державну (комунальну) власність об`єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об`єктів (набрав чинності 26.12.2018), пунктом 2 Розділу VI якого визначено, що повернення покупцям коштів, сплачених за об`єкти приватизації, здійснюється у порядку, встановленому Фондом державного майна України, на підставі рішення суду про розірвання договору купівлі-продажу або визнання його судом недійсним з коштів, які надійшли від повторного продажу таких об`єктів (зменшених на суму збитків, неустойки, штрафів та будь-яких інших платежів, які належать до сплати покупцем згідно із Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна» та/або договором купівлі-продажу), протягом 5 робочих днів після надходження коштів від повторного продажу на рахунок державного органу приватизації.

Частиною 11 статті 26 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» (у редакції, чинній на момент звернення з позовом у цій справі) визначено, що порядок повернення в державну (комунальну) власність об`єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об`єктів затверджується Фондом державного майна України. Порядок повернення сплаченої переможцем аукціону ціни продажу об`єкта приватизації визначається Кабінетом Міністрів України. У разі, якщо об`єкт приватизації визнано банкрутом, кошти від повторного продажу покупцю не повертаються. У разі повернення в державну (комунальну) власність об`єктів приватизації орган приватизації приймає рішення про повторний продаж такого об`єкта у порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до частин 2, 3 розділу VI Порядку повернення у державну (комунальну) власність об`єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об`єктів затвердженого Наказом Фонду державного майна України №1331 від 18.10.2018, повернення покупцям коштів, сплачених за об`єкти приватизації, здійснюється у порядку, встановленому Фондом державного майна України, на підставі рішення суду про розірвання договору купівлі-продажу або визнання його судом недійсним з коштів, які надійшли від повторного продажу таких об`єктів (зменшених на суму збитків, неустойки, штрафів та будь-яких інших платежів, які належать до сплати покупцем згідно із Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна» та/або договором купівлі-продажу), протягом 5 робочих днів після надходження коштів від повторного продажу на рахунок державного органу приватизації. Після повернення об`єкта приватизації у державну (комунальну) власність орган приватизації приймає рішення про повторний продаж такого об`єкта у порядку, визначеному Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна».

За таких обставин, норми Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» та Порядку повернення у державну (комунальну) власність об`єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об`єктів, не містять чітких строків прийняття органом приватизації рішення про повторний продаж об`єкта приватизації після повернення його у державну (комунальну) власність.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2022 №480 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо діяльності нотаріусів та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану» частково відновлено доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та можливість здійснювати реєстраційні дії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2023 №1368 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2022 р. №952 та від 6 грудня 2022 р. №1364» дозволено приватизацію на територіях, які наближені до бойових дій – до переліку яких відноситься місто Харків.

Частиною 1 статті 11 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» передбачено, що ініціювати приватизацію об`єктів можуть органи приватизації, уповноважені органи управління, інші суб`єкти управління об`єктами державної і комунальної власності або покупці.

Згідно з пунктом 7.4 розділу V Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» на період дії воєнного стану, зокрема, передбачено, що аукціонна комісія розробляє умови продажу об`єкта приватизації після отримання органом приватизації листа довільної форми про намір приватизації такого об`єкта від потенційного покупця, який, у тому числі, може потребувати переміщення виробничих потужностей з територій, на яких ведуться бойові дії та/або існує загроза бойових дій, на безпечну територію.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», яка кореспондується зі статтею 11 Господарського процесуального кодексу України, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» від 23.10.1991, «Федоренко проти України» від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття майно, а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як наявне майно, так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого права власності (пункт 74 Рішення ЄСПЛ від 2 березня 2005 року у справі Von Мaltzan and others v. Germany), ЄСПЛ робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту.

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні у справі «Федоренко проти України» від 01.06.2006 Європейський суд з прав людини визначив основні критерії, згідно з якими необхідно оцінювати дотримання вимог статті 1 Першого Протоколу до Конвенції у справах, що стосуються втручання в майнові права особи: - чи мало місце втручання у майно в розумінні Конвенції; - чи було втручання законним в контексті положень національного законодавства; - чи переслідувало втручання мету, спрямовану на задоволення інтересів суспільства; - чи було втручання у право власності справедливим, тобто чи було дотримано «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та вимогами фундаментальних прав окремої особи.

Подібні висновки щодо застосування статті 1 Першого Протоколу до Конвенції містять рішення у справах «Стретч проти Сполученого Королівства», «Рисовський проти України», «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», «Спорронг та Льонротт проти Швеції», «Беєлер проти Італії», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» тощо.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.04.2023 у справі №Б26/16-10 (904/9569/21).

З матеріалів справи убачається, що ФОП Алмакаєв Р.М. виконав зобов`язання щодо повернення отриманого майна за договором, визнаним судом недійсним, на підтвердження чого надано акт приймання-передачі об`єкта приватизації, що повертається у комунальну власність територіальної громади м.Харкова від 08.02.2022 (а.с.27-28, том 1), що не заперечується і учасниками справи.

Проте докази повернення відповідачем грошових коштів за вказаним договором купівлі-продажу матеріали справи не містять.

Колегія суддів вважає, що неповернення Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на користь фізичної особи - підприємця Алмакаєва Ріфата Меніровича грошових коштів, які є предметом спору в межах даної справи, є порушенням прав, гарантованих Першим Протоколом, оскільки така бездіяльність державного органу не ґрунтується на нормах закону та не переслідує легітимної мети, спрямованої на захист інтересів суспільства, окремої особи чи держави, порушує баланс інтересів суспільства та особи, якій певні права було гарантовано законом. Особа не може нести весь тягар негативних наслідків, які спричинені бездіяльністю компетентних державних органів на затвердження процедури повернення з бюджету коштів, отриманих необґрунтовано внаслідок приватизації державного та комунального майна.

Аналогічний висновок зазначений у постановах Верховного Суду від 17.06.2026 у справі №904/5072/24 від 15.02.2018 у справі №904/5492/15, від 07.05.2018 у справі №921/512/17-г).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Беєлер проти Італії», «Онер`їлдіз проти Туреччини», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», «Москаль проти Польщі»). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії» від 20.05.2010, «Тошкуце та інші проти Румунії» від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси («Онер`їлдіз проти Туреччини» та «Беєлер проти Італії»).

Таким чином, бездіяльність держави щодо встановлення чіткого порядку повернення покупцям коштів, сплачених ними за об`єкти приватизації, у разі повернення цих об`єктів у державну чи комунальну власність не може бути правомірним виправданням відмови у реалізації фундаментального права особи мирно володіти своїм майном. Незважаючи на очевидність порушення принципу «належного урядування» в цій частині, дана проблема шляхом прийняття відповідного акта Кабінету Міністрів України вирішена не була (постанови Верховного Суду від 19.05.2021 у справі № 922/1830/20, від 04.02.2020 у справі №910/65/14, від 09.07.2019 у справі № 918/926/17).

Також до порушення принципу «належного урядування» можна віднести відсутність в законодавстві чітких строків прийняття органом приватизації рішення про повторний продаж об`єктів приватизації після повернення їх у державну (комунальну) власність.

Висновок Європейського суду з прав людини, викладений у рішенні «Щокін проти України» від 14.10.2010, пунктом 56 якого, Європейський суд з прав людини, коментуючи можливість двозначного тлумачення норм матеріального права як на користь особи, так і на користь держави, вказав: «відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника».

Як встановлено у ході судового розгляду справи, заходи щодо повторного продажу зазначеного об`єкта нерухомості з 2022 року (повернення об`єкта приватизації до комунальної власності територіальної громади м.Харкова) не здійснювалися.

Частиною 11 ст.26 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна», зокрема, передбачено, що у разі повернення в державну (комунальну) власність об`єктів приватизації орган приватизації приймає рішення про повторний продаж такого об`єкта у порядку, визначеному цим Законом.

Отже, закон прямо покладає на державні органи обов`язок здійснити повторний продаж повернутого майна, а бездіяльність чи відсутність повторного аукціону не позбавляє особу права на повернення грошей.

Ураховуючи встановлені судом обставини щодо укладення між фізичною особою - підприємцем Алмакаєвим Ріфатом Меніровичем та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради договору № 5610-В-С купівлі-продажу нежитлових приміщень від 31.07.2018, сплату покупцем ціни договору, визнання в судовому порядку договору купівлі-продажу недійсним, повернення позивачем отриманого майна за договором, відсутність належних заходів щодо повторного продажу об`єкта повернутого до комунальної власності та тривале неповернення відповідачем позивачу грошових коштів, отриманих за договором №5610-В-С від 31.07.2018, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення на користь позивача 660420,00 грн, які сплачені позивачем за договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення господарського суду зазначеним вимогам не відповідає.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що господарським судом допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення, яке відповідно до ст.277 Господарського процесуального кодексу України підлягає скасуванню та ухваленню нового рішення про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження в матеріалах справи, тому з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги у порядку ст.269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду у даній справі має бути скасоване, позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат у вигляді судового збору за подання апеляційної скарги, керуючись статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про покладення цих витрат на відповідача.

Керуючись ст.129, пунктом 4 частини 1 ст.275, ст.277, ст.282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи – підприємця Алмакаєва Ріфата Меніровича задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 02.04.2026 у справі №922/4397/25 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м.Харків, майдан Конституції,16, код ЄДРПОУ 14095412) на користь фізичної особи-підприємця Алмакаєва Ріфата Меніровича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) кошти у розмірі 660420,00 грн.

Стягнути з Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м.Харків, майдан Конституції,16, код ЄДРПОУ 14095412) на користь фізичної особи-підприємця Алмакаєва Ріфата Меніровича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 7925,04 грн судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м.Харків, майдан Конституції,16, код ЄДРПОУ 14095412) на користь фізичної особи-підприємця Алмакаєва Ріфата Меніровича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 11887,56 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 04.09.2026.

Головуючий суддя І.В. Тарасова

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя В.В. Лакіза