Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №903/15/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Рівне Справа № 903/15/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Тимошенко О.М.

секретар судового засідання Кравчук О.В.

за участю представників:

позивача - Крисюк Ю.П. (в режимі відеоконференції)

відповідача - Собковський С.С. (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Центру соціально-трудової реабілітації інвалідів "Енергія-І" Волинської обласної організації Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України"

на рішення Господарського суду Волинської області, ухвалене 27.05.2026, повне рішення складено 04.06.2026,

у справі № 903/15/26

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Моноліт-Луцьк", м. Луцьк

до Центру соціально-трудової реабілітації інвалідів "Енергія-І" Волинської обласної організації Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України", м. Луцьк

про стягнення 2 469 434,75 грн неустойки

У січні 2026 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Моноліт-Луцьк" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Центру соціально-трудової реабілітації інвалідів "Енергія-І" Волинської обласної організації Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" про стягнення 2 469 434,75 грн неустойки за несвоєчасне виконання будівельних робіт за період з 13.12.2025 по 11.09.2025; 30 109,68 грн витрат, пов`язаних з проведенням судової будівельно-технічної експертизи, 37 041,52 грн витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Господарський суд Волинської області рішенням від 27.05.2026 позов задоволив частково.

Присудив стягнути з Центру соціально-трудової реабілітації інвалідів "Енергія-І" Волинської обласної організації Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Моноліт-Луцьк": - 2 215 409,19 грн неустойки, - 33 231,14 грн витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Відмовив у задоволенні позову про стягнення 254 025,56 грн неустойки, 30 109,68 грн витрат, пов`язаних з оплатою судової будівельно-технічної експертизи.

15.06.2026, через систему Електронний суд, відповідач Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів "Енергія-І" Волинської обласної організації Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України"", не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в обґрунтування якої скаржник, зокрема, зазначає:

- основна позиція полягає не у запереченні самого факту, що будівельні роботи фактично тривали після 31.12.2024, а у відсутності доведеного винного прострочення підрядника у розумінні пунктів 5.4 і 12.4 договору та статей 551, 612, 613, 614, 616, 875, 877 і 883 Цивільного кодексу України;

- ключовою передумовою стягнення неустойки за пунктом 12.4 договору є наявність прострочення, допущеного саме з вини підрядника. Для визначення прострочення суд мав спочатку встановити дійсний строк виконання робіт з урахуванням пункту 5.4 договору;

- оскаржуване рішення містить посилання на пункти 5.1 і 5.2 договору, але не містить жодної оцінки пункту 5.4. Суд не встановив: коли саме позивач передав повний затверджений комплект проектно-кошторисної документації після укладення договору; який із двох варіантів проекту був переданий і був обов`язковим для виконання; коли виникли та були погоджені роботи нижче нульової відмітки; протягом якого часу діяли обставини, що відповідно до пункту 5.4 зупиняли строки; коли перебіг строку поновився і якою була нова дата закінчення робіт;

- суд визнав цей обов`язок, однак дійшов висновку про його виконання на підставі скриншотів Viber, електронного листування та усних пояснень представника позивача про передачу паперової документації під час попередніх переговорів. При цьому суд не встановив ані дати такої паперової передачі, ані переліку документів, ані їх редакції, ані повноти та затвердження;

- матеріали позивача, навпаки, свідчать про направлення вже після укладення договору іншого варіанта проекту "АБ-1 з відм." із роботами з утеплення фундаменту та додатковими кошторисами 14.05.2024, тобто після початку робіт і поза межами дводенного строку. Це підтверджує не належне виконання пункту 2.3, а зміну або доповнення проектних рішень у ході виконання договору;

- після закриття підготовчого провадження позивач подав два самостійні комплекти проектної документації: "АБ" - перший варіант, у якому не включено роботи нижче нульової відмітки; "АБ-1 з відм." - другий варіант, у якому такі роботи включено. До кожного варіанта подано окремий зведений кошторис, локальні кошториси та окремий позитивний експертний звіт. Отже, йдеться не про дублікати одного документа, а про два комплекси проектно-кошторисної документації з різним складом робіт;

- формальна допустимість доказу не означає достовірності, повноти та достатності його висновків для встановлення всіх елементів відповідальності. Висновок № 1-12/25 складено на замовлення позивача за договором від 18.08.2025. Огляд об`єкта проведено 08-09.10.2025, тобто після припинення робіт і після одностороннього розірвання договору;

- питання, поставлені експерту, стосувалися відповідності робіт нормативам, обсягів і вартості. Експерт не досліджував і не міг вирішувати правові питання: чи передано Підряднику затверджену ПКД у строк, передбачений пунктом 2.3 договору; який варіант проекту був чинним і обов`язковим; чи зупинявся строк відповідно до пункту 5.4; з чиєї вини роботи не завершено; коли виникло прострочення у розумінні пункту 12.4;

- натомість суд одночасно проявив процесуальну гнучкість до позивача, приєднавши його матеріали після закриття підготовчої стадії, і надмірний формалізм до апелянта, залишивши без розгляду всі засоби їх спростування. Це порушило справедливий баланс процесуальних можливостей сторін;

- суд встановив, що після 31.12.2024 апелянт виконував роботи у березні та квітні 2025 року. Позивач не припинив доступ до об`єкта, не розірвав договір одразу після 31.12.2024 та здійснив одностороннє розірвання лише 05.08.2025. Ці обставини не обов`язково означають формальну зміну строку без письмової додаткової угоди, однак вони мають істотне значення для оцінки вини, добросовісності сторін, причин прострочення, застосування статті 616 ЦК України та співмірності відповідальності;

- суд стягнув 2 215 409,19 грн, не встановивши розміру збитків позивача саме від прострочення, не врахувавши часткове виконання, дії замовника, два проекти, додаткові роботи та продовження взаємодії у 2025 році. Рішення не містить жодної оцінки пропорційності.

На підставі викладено скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 27.05.2026 у справі № 903/15/26 в частині стягнення з Центру соціально-трудової реабілітації інвалідів "Енергія-І" Волинської обласної організації Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" 2 215 409,19 грн неустойки та 33 231,14 грн судового збору та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСББ "МонолітЛуцьк" про стягнення неустойки відмовити повністю.

Одночасно скаржник просить: - дослідити докази та вирішити клопотання, викладені у розділі XVI цієї скарги; - надати оцінку незаконності залишення без розгляду клопотання апелянта про залучення ФОП Ліщука Олега Сергійовича як особи, яка здійснювала технічний нагляд, та за необхідності витребувати документи технічного нагляду, зазначені в розділі XVI цієї скарги.

Крім того скаржник зазначає, що виключно альтернативно, у разі якщо колегія суддів не погодиться з відсутністю підстав для стягнення неустойки, змінити рішення та істотно зменшити її розмір на підставі статей 551 і 616 ЦК України з урахуванням ступеня виконання, дій замовника, наявності двох проектів, додаткових робіт, відсутності доведених збитків та принципів розумності, справедливості й пропорційності (ця альтернативна вимога не є визнанням позову або вини скаржника).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 15.06.2026 для розгляду справи № 903/15/26 визначено колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Тимошенко О.М., Юрчук М.І.

Листом № 903/15/26/3056/26 від 16.06.2026 матеріали справи витребувано з Господарського суду Волинської області.

30.06.2026 до суду надійшли матеріали справи № 903/15/26.

У зв`язку із відпусткою судді-члена колегії Тимошенка О.М. у період з 29.06.2026 по 24.07.2026 включно, проведено його заміну у судовій справі № 903/15/26, протокол від 01.07.2026, яким визначено для розгляду справи колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Юрчук М.І., Павлюк І.Ю.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Центру соціально-трудової реабілітації інвалідів "Енергія-І" Волинської обласної організації Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" на рішення Господарського суду Волинської області від 27.05.2026 у справі № 903/15/26. Розгляд апеляційної скарги призначено на 05.08.2026 о 12:00.

13.07.2026 (вх. № 5927/26), через систему Електронний суд, від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Моноліт-Луцьк" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення Господарського суду Волинської області від 27.05.2026 у справі № 903/15/26 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Судові витрати по справі покласти на відповідача.

22.07.2026 (вх. № 6261/26), через систему Електронний суд, від Центру соціально-трудової реабілітації інвалідів "Енергія-І" Волинської обласної організації Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" надійшли додаткові пояснення у справі, в яких просить:

1. Взяти до уваги ці письмові пояснення під час апеляційного розгляду справи № 903/15/26.

2. Долучити до матеріалів справи відповідь ДУ «Фонд енергоефективності» № 01/09/196/26 від 18.03.2026 на адвокатський запит представника апелянта як доказ, необхідний для належної оцінки нового доказу позивача - листа Фонду № 19/2477/26 від 22.06.2026.

3. Відмовити у задоволенні клопотання Позивача про долучення листа ДУ «Фонд енергоефективності» № 19/2477/26 від 22.06.2026 як нового доказу, що не був предметом дослідження у суді першої інстанції та не доводить обставин, які входять до предмета доказування у цій справі.

4. У разі долучення листа ДУ «Фонд енергоефективності» № 19/2477/26 від 22.06.2026 - обмежити його доказове значення виключно фактом подальшого листування між Фондом та ОСББ після ухвалення рішення суду першої інстанції та не використовувати його як доказ вини апелянта, розміру збитків, причинного зв`язку або співмірності неустойки.

5. Повторно звернути увагу суду на необхідність вирішення питання про призначення судової будівельно-технічної експертизи з одного ключового питання: чи відповідала проектно-кошторисна документація вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, чинним станом на 19.04.2024, та якщо ні - у чому полягають невідповідності.

6. Апеляційну скаргу Центру соціально-трудової реабілітації інвалідів «Енергія-І» задовольнити.

7. Рішення Господарського суду Волинської області від 27.05.2026 у справі № 903/15/26 в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСББ «Моноліт-Луцьк» про стягнення неустойки відмовити повністю.

Ухвалою суду від 30.07.2026 задоволено заяву (вх.№ 3609/26) представника Центру соціально-трудової реабілітації інвалідів "Енергія-І" Волинської обласної організації Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 31.07.2026 задоволено заяву (вх.№ 3634/26) представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Моноліт-Луцьк" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

04.08.2026 (вх. № 6652/26), через систему Електронний суд, від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Моноліт-Луцьк" надійшло клопотання, в якому просить суд не брати до уваги "додаткові пояснення у справі", подані скаржником до Північно-західного апеляційного господарського суду 22.07.2026 та залишити їх без розгляду.

У зв`язку із відпусткою судді-члена колегії Павлюк І.Ю. з 20.07.2026 по 21.08.2026 включно, проведено її заміну у судовій справі № 903/15/26, протокол від 03.08.2026, яким визначено для розгляду справи колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Тимошенко О.М., Юрчук М.І.

Ухвалою суду від 04.08.2026 прийнято справу № 903/15/26 до провадження у складі колегії суддів: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Тимошенко О.М., Юрчук М.І.

Заслухавши в судовому засіданні 05.08.2026 пояснення представника відповідача, а також заперечення представника позивача, суд апеляційної інстанції, на стадії дослідження доказів, ухвалою від 05.08.2026 відклав розгляд справи на 31.08.2026 о 12:00.

24.08.2026 (вх. № 7164/26) на адресу суду від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Моноліт-Луцьк" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 серпня 2026 року у справі № 903/171/26.

У зв`язку із відпусткою судді-члена колегії Юрчука М.І. з 10.08.2026 по 08.09.2026 включно, проведено його заміну у судовій справі № 903/15/26, протокол від 28.08.2026, яким визначено для розгляду справи колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Павлюк І.Ю., Тимошенко О.М.

Ухвалою суду від 28.08.2026 прийнято справу № 903/15/26 до провадження у складі колегії суддів: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Павлюк І.Ю., Тимошенко О.М.

Розглянувши клопотання позивача про долучення до матеріалів справи листа ДУ "Фонд енергоефективності" № 19/2477/26 від 22.06.2026 та клопотання відповідача про долучення відповіді ДУ "Фонд енергоефективності" № 01/09/196/26 від 18.03.2026, колегія суддів зазначає наступне.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (частини 1-3 статті 80 ГПК України).

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частина 4 статті 80 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина 8 статті 80 ГПК України).

Статтею 269 ГПК України визначені межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів із порушенням встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від учасника справи, тягар доведення яких покладений на такого учасника. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 910/11152/19, від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19, від 03.09.2024 у справі № 903/753/22.

В обґрунтування клопотання про долучення листа ДУ "Фонд енергоефективності" № 19/2477/26 від 22.06.2026 позивач зазначає, що цей документ отриманий після завершення розгляду справи судом першої інстанції та, на його думку, підтверджує розірвання грантового договору, втрату ОСББ права на грантове фінансування і виникнення обов`язку повернути Фонду раніше отримані кошти.

Колегія суддів зауважує, що відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (постанова Верховного Суду від 27.08.2023 у справі № 552/7368/21).

Отже враховуючи, що станом на дату ухвалення місцевим господарським судом оскаржуваного рішення, наданого позивачем доказу не існувало, останній не може бути прийнятий та долучений до матеріалів справи судом апеляційної інстанції.

Разом з тим, заперечуючи проти прийняття зазначеного доказу позивача, відповідач у додаткових поясненнях просить долучити до матеріалів справи відповідь ДУ "Фонд енергоефективності" № 01/09/196/26 від 18.03.2026 на адвокатський запит представника апелянта.

В обґрунтування клопотання про долучення листа ДУ "Фонд енергоефективності" № 01/09/196/26 від 18.03.2026 відповідач зазначає, що такий лист подається не як новий самостійний доказ основних заперечень апелянта, а як доказ, необхідний для належної оцінки нового доказу позивача та забезпечення рівності сторін у разі, якщо апеляційний суд прийматиме і досліджуватиме лист Фонду від 22.06.2026.

Однак суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідь ДУ "Фонд енергоефективності" № 01/09/196/26 датована 18.03.2026, тобто існувала до ухвалення рішення Господарського суду Волинської області від 27.05.2026 та перебувала у розпорядженні відповідача.

При цьому відповідач не навів обставин та не надав доказів неможливості подання зазначеного документа до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно від нього не залежали.

Крім того необхідність долучення цього документа відповідач безпосередньо пов`язує з прийняттям апеляційним судом листа ДУ "Фонд енергоефективності" від 22.06.2026.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для прийняття листа ДУ "Фонд енергоефективності" від 22.06.2026 як додаткового доказу, відсутня і заявлена апелянтом необхідність прийняття відповіді ДУ "Фонд енергоефективності" від 18.03.2026 з метою його спростування.

З огляду на викладене, клопотання позивача та відповідача про долучення додаткових доказів задоволенню не підлягають, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції відмовляє у долученні до матеріалів справи листа ДУ "Фонд енергоефективності" № 19/2477/26 від 22.06.2026 та відповіді ДУ "Фонд енергоефективності" № 01/09/196/26 від 18.03.2026.

Щодо клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Моноліт-Луцьк" про долучення до матеріалів справи постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.08.2026 у справі № 903/171/26 колегія суддів зазначає, що зазначена постанова є судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому питання щодо значення встановлених нею обставин підлягає оцінці з урахуванням положень статті 75 ГПК України.

З огляду на зазначене клопотання позивача підлягає задоволенню, а постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.08.2026 у справі № 903/171/26 - долученню до матеріалів цієї справи.

В судовому засіданні 31.08.2026 представник відповідача підтримав заявлене ним у апеляційній скарзі клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи, представник позивача заперечив проти його задоволення.

Розглянувши заявлене скаржником клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, відповідач просить поставити на вирішення експерта питання: «Чи відповідає розроблена проектно-кошторисна документація (Робочий проект "Капітальний ремонт з проведенням термомодернізації багатоквартирного житлового будинку ОСББ "Моноліт-Луцьк" на вулиці Олеся Гончара, 3 в м. Луцьк Волинської області") вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП тощо) станом на 19 квітня 2024 року? Якщо не відповідає, то в чому полягають невідповідності?».

Водночас суд апеляційної інстанції звертає увагу, що предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача неустойки у зв`язку з порушенням строків виконання робіт за договором підряду.

Відтак до предмета доказування у справі належать обставини щодо змісту договірних обов`язків сторін, належного виконання ними таких обов`язків, настання строку виконання робіт, факту та періоду прострочення, наявності вини підрядника, а також правильності визначення розміру неустойки.

Натомість поставлене скаржником питання стосується технічної відповідності проектно-кошторисної документації будівельним нормам станом на дату укладення договору і саме по собі не дає відповіді на питання про те, чи було порушено відповідачем строк виконання робіт, чи зупинявся такий строк відповідно до пункту 5.4 договору, з чиєї вини роботи не були завершені у погоджений сторонами строк та протягом якого саме періоду мало місце прострочення.

При цьому наведені обставини підлягають встановленню судом на підставі умов укладеного сторонами договору та оцінки наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності і не потребують спеціальних знань.

Колегія суддів також зазначає, що можливий висновок експерта про невідповідність окремих положень проектної документації нормативним вимогам не встановлюватиме причинного зв`язку між такою невідповідністю та невиконанням відповідачем робіт у визначений договором строк.

Крім того експертиза не може бути способом усунення недоліків доказування сторони або збирання доказів на підтвердження заявленої нею правової позиції.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність сукупності умов передбачених статтею 99 ГПК України для призначення судової експертизи.

З огляду на викладене, у задоволенні клопотання Центру соціально-трудової реабілітації інвалідів "Енергія-І" про призначення судової будівельно-технічної експертизи необхідно відмовити.

У судовому засіданні 31.08.2026 представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, представник позивача заперечив проти її задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

19.04.2024 між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Моноліт-Луцьк" (надалі за текстом - замовник) та Центром соціально-трудової реабілітації інвалідів "Енергія-І" Волинської обласної організації Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" (надалі за текстом - підрядник) укладено договір підряду № 1-МЛ (надалі за текстом - договір) /т. 1, а.с. 7-12/.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Моноліт-Луцьк" є учасником програми "Енергодім" від ДУ "Фонд енергоефективності".

Предметом договору є капітальний ремонт з проведенням термомодернізації багатоквартирного житлового будинку ОСББ "Моноліт-Луцьк" на вул. Олеся Гончара, 3 в м. Луцьку, Волинської області.

Згідно з пунктами 1.1, 1.3 договору підрядник зобов`язується на свій ризик виконати відповідно до умов договору роботу за завданням замовника, а замовник зобов`язується прийняти виконану роботу та оплатити її. Якість роботи, виконаної підрядником, має відповідати умовам договору, вимогам проектної документації, розробленої і затвердженої замовником та вимогам Фонду енергоефективності.

Замовник у 2-денний строк, з дня підписання договору, передає підряднику затверджену проектно-кошторисну та іншу документацію, що необхідна останньому для виконання робіт (пункт 2.3 договору).

Відповідно до пункту 3.1 договору вартість виконання робіт (ціна роботи) визначаються у сумі 15 018 448,00 грн (п`ятнадцять мільйонів вісімнадцять тисяч чотириста сорок вісім гривень, 00 коп.), без ПДВ. Ціна роботи визначається у договірній ціні, яка є невід`ємним елементом цього Договору. Ціна роботи включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що замовник може перерахувати підряднику аванс для придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів і обладнання в розмірі до 40 % вартості обсягу робіт. Підрядник зобов`язується виконати роботи по отриманому авансу протягом одного місяця з дня його отримання. По закінченні вказаного терміну підрядник повертає невикористані суми авансу на розрахунковий рахунок замовника.

Пунктами 5.1, 5.2 договору встановлені наступні строки виконання робіт:

- початок виконання робіт: 23 квітня 2024 року;

- закінчення робіт: 31 грудня 2024 року.

Строки виконання робіт зупиняються у разі наявності обставин, за які відповідає замовник, зокрема у разі ненадання проектно-кошторисної документації, затримки або невиконання договірних зобов`язань замовником та появи додаткових робіт (пункт 5.4 договору).

За змістом пунктів 11.1, 15.1 договору підрядник зобов`язаний з-поміж іншого своїми силами і засобами виконувати усі роботи в обсязі і в строк, передбачений цим договором у відповідності з будівельними нормами і правилами, а також здати роботи замовнику в стані, що відповідає проектно-кошторисній документації.

Підпунктом 11.2.1 договору визначено, що замовник зобов`язаний передати підряднику будівельний майданчик та затверджену проектно-кошторисну документацію у строк, визначений пунктом 2.3 договору.

Згідно з пунктом 12.4 договору, у випадку несвоєчасного виконання будівельних робіт підрядником та/або порушення підрядником строку початку виконання будівельних робіт з його вини, підрядник сплачує на користь замовника неустойку за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період прострочення) від вартості невиконаних робіт. Для цілей цього пункту вартість невиконаних робіт розраховується як різниця між загальною вартістю будівельних робіт, що мають бути виконані за цим договором на момент визначення обсягів несвоєчасно виконаних робіт, та вартістю будівельних робіт, що фактично виконані підрядником та прийняті замовником.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2024 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (пункт 15.1 договору).

Вказаний договір підписаний сторонами та скріплений відтиском їх печаток /т. 1, а.с. 8 на звороті/.

22.04.2024 Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Моноліт-Луцьк", відповідно до платіжної інструкції № 901, перерахувало на користь Центру соціально-трудової реабілітації інвалідів "Енергія-І" Волинської обласної організації Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" авансовий внесок у розмірі 500 000,00 грн /т. 1, а.с. 80/.

07.08.2024 Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Моноліт-Луцьк", відповідно до платіжної інструкції № 924, перерахувало на користь Центру соціально-трудової реабілітації інвалідів "Енергія-І" Волинської обласної організації Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" авансовий внесок у розмірі 3 540 620,32 грн /т. 1, а.с. 81/.

За твердженнями позивача, після отримання авансового внеску підрядник розпочав виконання робіт з термомодернізації багатоквартирного житлового будинку, однак на початку червня 2024 року роботи зупинив. Станом на 31.12.2024 роботи з капітального ремонту з проведенням термомодернізації багатоквартирного житлового будинку ОСББ "Моноліт-Луцьк" на вул. Олеся Гончара, 3 в м. Луцьку відповідачем завершені не були, акти виконаних робіт замовнику не надавалися. У березні та квітні 2025 року відповідач виконував окремі роботи, які згодом знову були зупинені.

Посилаючись на порушення відповідачем умов договору, зокрема невиконання робіт у межах отриманого авансу та неповернення невикористаних авансових коштів у строки, визначені пунктом 4.1 договору, а також на втрату можливості реалізації проєкту в межах програми "Енергодім", позивач 05.08.2025 на підставі пункту 17.1 договору в односторонньому порядку відмовився від договору підряду, про що повідомив відповідача листом /т. 1, а.с. 13/, отриманим останнім 11.08.2025 /т. 1, а.с. 14 на звороті/.

Після припинення договору, 15.08.2025 відповідач надав позивачу довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2025 року на загальну суму 3 537 575,00 грн (форма КБ-3), акт приймання виконаних будівельних робіт за травень 2025 року на загальну суму 3 537 575,00 грн (форма КБ-2в), підсумкову відомість ресурсів та розрахунок загальновиробничих витрат до акту КБ-2в, а також довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2025 року на загальну суму 495 945,00 грн (форма КБ-3), акт приймання виконаних будівельних робіт за травень 2025 року на загальну суму 495 945,00 грн (форма КБ-2в), підсумкову відомість ресурсів та розрахунок загальновиробничих витрат до акту КБ-2в /т. 1, а.с. 16-28/.

Загальна вартість виконаних робіт згідно з наданими відповідачем актами приймання виконаних будівельних робіт становить 4 033 520,00 грн.

У зв`язку з виникненням сумнівів щодо зазначених у наданих відповідачем документах обсягів та вартості робіт позивач замовив проведення судової будівельно-технічної експертизи, уклавши 18.08.2025 договір № 1/08/25 /т. 1, а.с. 30-31/.

За результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи складено висновок № 1-12/25 від 30.12.2025, згідно з яким фактична вартість виконаних підрядником робіт становить 2 908 366,00 грн з ПДВ /т. 2, а.с. 226/.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків виконання будівельних робіт позивач звернувся до суду першої інстанції з цим позовом про стягнення 2 469 434,75 грн неустойки на підставі пункту 12.4 договору.

27.05.2026 місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення, яким позов задоволено частково.

Вказане рішення мотивоване порушенням відповідачем строку виконання робіт, що стало підставою для нарахування неустойки з 01.01.2025, розмір якої за розрахунком місцевого господарського суду встановить 2 215 409,19 грн.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджується, що спірні правовідносини між сторонами пов`язані із неналежним виконанням зобов`язань за договором підряду.

Згідно з частинами 1, 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 843 ЦК України визначено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

За приписами статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Отже, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору підряду, є господарськими зобов`язаннями, а згідно з приписами статей 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже було встановлено, пунктом 5.2 договору сторони погодили кінцевий строк виконання робіт - 31.12.2024.

При цьому за змістом апеляційної скарги відповідач не заперечує, що будівельні роботи фактично тривали після 31.12.2024.

Посилаючись на пункт 5.4 договору, скаржник стверджує про зупинення строку виконання робіт у зв`язку з ненаданням замовником належної проектно-кошторисної документації та появою додаткових робіт.

Разом з тим матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача з вимогами про надання проектно-кошторисної документації, а також доказів зупинення виконання робіт саме з цієї підстави. Відповідачем також не доведено конкретного періоду, протягом якого існували обставини, передбачені пунктом 5.4 договору, та на який відповідно мав бути зупинений строк виконання робіт.

За приписами частини 2 статті 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відтак доводи скаржника про відсутність його вини у порушенні строку виконання робіт не спростовують встановленого факту прострочення виконання зобов`язання з 01.01.2025.

Посилання скаржника на наявність у матеріалах справи двох варіантів робочого проекту - "АБ" та "АБ-1 з відм.", останній з яких передбачав роботи нижче нульової відмітки, також не спростовують факту порушення відповідачем строку виконання робіт, оскільки наявність двох варіантів проектної документації не підтверджує зупинення строку виконання робіт у розумінні пункту 5.4 договору, а відповідачем не доведено, протягом якого саме періоду вказані обставини унеможливлювали виконання ним договірних зобов`язань.

Одностороння відмова позивача від договору лише 05.08.2025 також не свідчить про погодження сторонами іншого кінцевого строку виконання робіт та не усуває прострочення, яке виникло після спливу встановленого договором строку - 31.12.2024.

За наведеного колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про порушення відповідачем з 01.01.2025 строку виконання робіт за договором підряду.

Крім того постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.08.2026 у справі № 903/171/26, ухваленою у спорі між тими самими сторонами щодо виконання договору підряду № 1-МЛ від 19.04.2024, встановлено, що відповідач не завершив виконання робіт у строк, визначений договором, а після 31.12.2024 сторони фактично продовжували виконання договірних зобов`язань, зокрема відповідач виконував окремі будівельні роботи у березні-квітні 2025 року.

Згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 ЦК України).

Згідно з частиною 2 статті 883 ЦК України за невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Як зазначалося вище, пунктом 12.4 договору у випадку несвоєчасного виконання будівельних робіт підрядником та/або порушення підрядником строку початку виконання будівельних робіт з його вини, підрядник сплачує на користь замовника неустойку за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період прострочення) від вартості невиконаних робіт. Для цілей цього пункту вартість невиконаних робіт розраховується як різниця між загальною вартістю будівельних робіт, що мають бути виконані за цим договором на момент визначення обсягів несвоєчасно виконаних робіт, та вартістю будівельних робіт, що фактично виконані підрядником та прийняті замовником.

При цьому колегія суддів враховує, що за загальним правилом неустойка (штраф, пеня) за порушення строків виконання підрядних робіт застосовується у разі прострочення підрядником виконання підрядних робіт в цілому, а не за прострочення у виконанні окремих етапів робіт у межах основного зобов`язання, за відсутності прямої вказівки в умовах договору про можливість застосування неустойки щодо порушення строків виконання окремих етапів робіт (див. постанови Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/22058/17, від 23.07.2019 у справі № 911/2076/18, від 29.08.2019 у справі № 911/2454/18, від 12.09.2019 у справі № 911/2360/18, від 24.01.2020 у справі № 910/3362/18, від 25.02.2020 у справі № 910/3920/18, від 31.05.2022 у справі № 910/4235/20, від 18.02.2025 у справі № 910/3385/24).

Таким чином, з огляду на встановлений договором кінцевий строк виконання робіт - 31.12.2024 та невиконання їх у повному обсязі до цієї дати, право позивача на нарахування неустойки виникло з 01.01.2025.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач здійснив нарахування неустойки за період з 01.01.2025 по 04.08.2025 включно, визначивши кінцевою датою нарахування день, що передував даті односторонньої відмови від договору - 05.08.2025.

Водночас умовами пунктів 3.1 та 12.4 договору визначено, що загальна вартість робіт за договором становить 15 018 448,00 грн без ПДВ, а нарахування неустойки здійснюється від вартості невиконаних робіт, яка визначається як різниця між загальною вартістю будівельних робіт та вартістю робіт, фактично виконаних підрядником та прийнятих замовником.

Колегія суддів зазначає, що з метою встановлення фактичного обсягу та вартості виконаних відповідачем робіт позивачем подано висновок будівельно-технічної експертизи № 1-12/25 від 30.12.2025, згідно з яким фактична вартість виконаних підрядником робіт становить 2 908 366 грн з ПДВ.

Наданий позивачем висновок експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи №1-12/25 від 30.12.2025 відповідає вимогам частини 7 статті 98 ГПК України, частини 5 статті 101 ГПК України, оскільки в ньому вказано, що його підготовлено до суду та зазначено про те, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок /т. 2, а.с. 125, 126 на звороті/.

За таких обставин висновок експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи №1-12/25 від 30.12.2025, наданий позивачем, є належним та допустимим доказом на підтвердження вартості фактично виконаних відповідачем робіт з термомодернізації багатоквартирного житлового будинку на вул. Олеся Гончара, 3 в м. Луцьку, Волинської області.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до статей 73, 86, 98, 104 ГПК України висновок експерта є одним із доказів у справі та підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами. Жоден доказ, у тому числі й висновок експерта, не має для суду наперед встановленої сили.

Водночас колегія суддів вважає необґрунтованими твердження скаржника про те, що експертний висновок не може підтверджувати наявність вини відповідача, момент виникнення прострочення чи зупинення строку відповідно до пункту 5.4 договору, оскільки зазначений доказ використано для встановлення обсягів та вартості фактично виконаних робіт, а не для вирішення наведених скаржником правових питань.

Разом з тим обставина, що складені відповідачем акти приймання виконаних будівельних робіт на загальну суму 4 033 520,00 грн позивачем не підписані, не виключає врахування при визначенні розміру неустойки фактичної вартості виконаних підрядником робіт, достовірний розмір якої встановлено висновком експерта.

При цьому колегія суддів враховує, що відповідно до пункту 3.1 договору загальна вартість робіт визначена без ПДВ, тоді як у висновку експерта фактична вартість виконаних робіт зазначена у сумі 2 908 366,00 грн з ПДВ, однак для розрахунку неустойки позивач виходив із вартості фактично виконаних робіт без ПДВ у сумі 2 616 234,00 грн, посилаючись на звільнення відповідача як організації інвалідів від сплати ПДВ, чого відповідач не заперечував.

Отже, місцевий господарський суд обґрунтовано визначив вартість невиконаних робіт, з якої підлягає нарахуванню неустойка, у розмірі 12 402 214,00 грн (15 018 448,00 грн - 2 616 234,00 грн).

Водночас позивач за період з 01.01.2025 по 30.04.2025 здійснював нарахування неустойки виходячи з повної вартості робіт за договором - 15 018 448,00 грн, а з 01.05.2025 по 04.08.2025 - з вартості невиконаних робіт у сумі 12 402 214,00 грн.

Перевіривши здійснений місцевим господарським судом розрахунок неустойки, колегія суддів погоджується з його правильністю та висновком про те, що з урахуванням визначеної вартості невиконаних робіт у розмірі 12 402 214,00 грн обґрунтований розмір неустойки за період з 01.01.2025 по 04.08.2025 становить 2 215 409,19 грн, а саме:

- за період з 01.01.2025 по 23.01.2025: 12 402 214,00 грн х 2 х 13,50 : 365 х 23 дні : 100 = 211 007,53 грн;

- за період з 24.01.2025 по 06.03.2025: 12 402 214,00 грн х 2 х 14,50 : 365 х 42 дні : 100 = 413 860,18 грн;

- за період з 07.03.2025 по 04.08.2025: 12 402 214,00 грн х 2 х 15,50 : 365 х 151 день : 100 = 1 590 541,47 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість нарахування неустойки у розмірі 2 215 409,19 грн, тоді як неустойка у розмірі 254 025,56 грн нарахована безпідставно, у зв`язку з чим у задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Твердження скаржника про порушення принципів змагальності та рівності сторін у зв`язку з прийняттям місцевим господарським судом доказів позивача після закриття підготовчого провадження колегія суддів відхиляє, оскільки робочий проект в електронній формі було подано позивачем ще 16.03.2026 разом із відповіддю на відзив, після отримання якої відповідач скористався своїм правом на подання заперечень, а подання оригіналів проектної документації у паперовій формі здійснено на виконання вимог суду про витребування відповідного доказу.

Щодо доводів скаржника про безпідставне незалучення до участі у справі ФОП Ліщука О.С. колегія суддів зазначає, що сама по собі обставина здійснення ним технічного нагляду за виконанням робіт не свідчить про те, що рішення у цій справі може вплинути на його права або обов`язки щодо однієї зі сторін, оскільки предметом спору є відповідальність підрядника перед замовником за порушення умов укладеного між ними договору підряду, стороною якого ФОП Ліщук О.С. не є.

Не вбачає колегія суддів і підстав для витребування документів технічного нагляду, оскільки саме по собі відображення у таких документах обставин виконання робіт, проектних змін чи їх зупинення не підтверджує наявності визначених пунктом 5.4 договору підстав для зупинення строку виконання робіт та конкретного періоду такого зупинення, які відповідачем у цій справі не доведені. Апелянт просив витребувати договір технічного нагляду, журнали робіт, приписи, акти прихованих робіт та інші відповідні документи.

Щодо клопотання скаржника про виклик експерта Згоник Н.М. для надання пояснень колегія суддів зазначає, що висновок експерта № 1-12/25 є достатньо ясним та повним у частині встановлених обсягів і вартості фактично виконаних робіт, тоді як обставини щодо вини відповідача, моменту виникнення прострочення та зупинення строку виконання робіт є правовими питаннями, вирішення яких належить до повноважень суду, а тому необхідність у додаткових поясненнях експерта відсутня.

Щодо зменшення розміру неустойки колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, відповідач, наполягаючи насамперед на відсутності підстав для стягнення неустойки, водночас просить у разі відхилення таких доводів зменшити її розмір на підставі статей 551, 616 ЦК України з урахуванням ступеня виконання зобов`язання, дій замовника, наявності двох варіантів проектної документації, додаткових робіт, відсутності доведених збитків та принципів розумності, справедливості і пропорційності.

При цьому ГПК України не передбачає окремої процесуальної конструкції альтернативної вимоги апеляційної скарги. Разом з тим, з огляду на зміст заявленого прохання, колегія суддів розцінює його як клопотання про зменшення розміру неустойки та переходить до перевірки наявності правових підстав для його задоволення.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, за змістом наведених норм, суд має право зменшити розмір санкцій, зокрема з таких підстав, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік не є вичерпним, оскільки частина 3 статті 551 ЦК визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Під час вирішення судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частиною 3 статті 551 ЦК), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При вирішенні питання про зменшення неустойки суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру неустойки. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 виснувала про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру, до якого суд має право її зменшити.

Колегія суддів звертає увагу, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки у відповідності до норми статті 551 ЦК є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (постанови Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/22964/17, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 06.11.2019 у справі № 917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 12.02.2020 у справі № 924/414/19, від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 15.11.2023 у справі № 910/1266/23 тощо).

Необхідно враховувати і те, що питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст та умови конкретних правовідносин, наявність/відсутність наданих сторонами доказів у сукупності, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії.

Колегія суддів вважає за необхідне також звернути увагу на те, що при вирішенні питання щодо наявності підстав для зменшення розміру неустойки, правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить із конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, котрі водночас мають узгоджуватися з положеннями частини 3 статті 551 ЦК України, а також досліджуватися та оцінюватися судом в порядку, передбаченому статтями 86, 210, 237 ГПК України.

Оцінюючи наведені скаржником підстави у сукупності з установленими обставинами справи, колегія суддів враховує ступінь виконання відповідачем договірного зобов`язання.

Так, фактична вартість виконаних ним робіт становить 2 616 234,00 грн без ПДВ, тоді як визначений до стягнення розмір неустойки - 2 215 409,19 грн, тобто є значним порівняно з вартістю фактично виконаних робіт.

Колегія суддів також враховує, що відповідач не припинив виконання зобов`язання після спливу встановленого договором строку, а продовжував виконання окремих робіт у 2025 році, що свідчить про вжиття ним заходів, спрямованих на виконання договору, хоча й з порушенням погодженого сторонами строку.

При цьому позивач після 31.12.2024 не припинив договірні відносини з відповідачем та допускав подальше виконання робіт, відмовившись від договору лише 05.08.2025, що не свідчить про зміну кінцевого строку виконання робіт, однак характеризує поведінку сторін після виникнення прострочення та має значення для оцінки співмірності відповідальності.

Колегія суддів бере до уваги і те, що порушення відповідачем зобов`язання не полягало у повному невиконанні договору, оскільки частина передбачених ним будівельних робіт фактично виконана, а їх вартість у сумі 2 616 234,00 грн без ПДВ врахована при визначенні розміру неустойки.

Наявність у процесі виконання договору двох варіантів проектної документації та робіт, які не були передбачені одним із таких варіантів, хоча й не доводить зупинення строку виконання робіт у порядку пункту 5.4 договору, проте свідчить про особливості та ускладнення, які супроводжували виконання договірного зобов`язання.

Крім того матеріали справи не свідчать про те, що допущене відповідачем прострочення мало наслідком отримання ним необґрунтованої майнової вигоди за рахунок позивача, тоді як стягнення неустойки у повному визначеному розмірі має оцінюватися з огляду на її компенсаційний, а не каральний характер.

Отже, наведені обставини у своїй сукупності, а саме: часткове виконання відповідачем основного зобов`язання, продовження сторонами фактичної взаємодії після 31.12.2024, наявність двох варіантів проектної документації та додаткових робіт, а також відсутність доказів конкретного розміру збитків, завданих саме простроченням, свідчать про наявність обставин, які мають істотне значення у розумінні частини 3 статті 551 ЦК України.

З огляду на наведене, враховуючи обставини справи, ступінь виконання відповідачем зобов`язання, характер та наслідки допущеного порушення, а також необхідність дотримання балансу інтересів сторін, принципів справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір неустойки на 50 %, тобто з 2 215 409,19 грн до 1 107 704,60 грн.

Отже доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження частково, тоді як твердження позивача, зазначені у відзиві, не спростовують наведених вище висновків суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статей 74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 275 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права.

За результатами перегляду цієї справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Центру соціально-трудової реабілітації інвалідів "Енергія-І" Волинської обласної організації Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Волинської області від 27.05.2026 у справі № 903/15/26 - зміні в частині розміру стягнутої неустойки.

Згідно з частиною 14 статті 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При цьому варто зазначити, що судовий збір, у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі частини 3 статті 551 ЦК України, покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Аналогічна правова позиція щодо розподілу судових витрат викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 05.04.2018 у справі № 917/1006/16, від 03.04.2018 у справі № 902/339/16.

З огляду на викладене, на підставі статті 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Центру соціально-трудової реабілітації інвалідів "Енергія-І" Волинської обласної організації Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" задоволити частково.

Рішення Господарського суду Волинської області від 27 травня 2026 року у справі № 903/15/26 змінити в частині розміру стягнутої неустойки, в решті - залишити без змін, виклавши резолютивну частину рішення у такій редакції:

« 1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Центру соціально-трудової реабілітації інвалідів "Енергія-І" Волинської обласної організації Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" (вул. Писаревського, 3А, м. Луцьк, Волинська область, 43008, код ЄДРПОУ 30659431) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Моноліт-Луцьк" (вул. Олеся Гончара, 3, м. Луцьк, Волинська область, 43021, код ЄДРПОУ 36280000)

- 1 107 704 грн 60 коп. неустойки,

- 33 231 грн 14 коп. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

3. У задоволенні позову про стягнення 1 361 729 грн 79 коп. неустойки відмовити, у стягненні 30109 грн 68 коп. витрат, пов`язаних з оплатою судової будівельно-технічної експертизи, відмовити».

Господарському суду Волинської області видати наказ на виконання цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Справу № 903/15/26 повернути до Господарського суду Волинської області.

Повну постанову складено "03" вересня 2026 р.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Тимошенко О.М.