Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №918/174/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року Справа №918/174/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Поліщук П.Я., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Ткачук О.В.,

представники учасників справи:

позивача – адвокат Лось А.М.

відповідача – адвокат Шеретова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроянтар» на рішення Господарського суду Рівненської області від 14.05.2026 у справі №918/174/26 (суддя Політика Н.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАДЗ-АГРО»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроянтар»

про стягнення заборгованості в сумі 3 046 954,06 грн

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАДЗ-АГРО» звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроянтар» заборгованості в сумі 3 046 954,06 грн, з яких: 2 436 999,00 грн основного боргу, 135 854,62 грн 3% річних та 474 100,44 грн - інфляційних втрат за неналежне виконання умов Договору купівлі-продажу №26/02 від 26.02.2024.

В позовній заяві позивачем також наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс, і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, та який складається з судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, в розмірі 36 549,06 грн з та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 150 000,00 грн, які позивач просить стягнути з відповідача (а.с. 1-6).

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що Відповідач не виконав свої зобов`язання за Договором купівлі-продажу від 26 лютого 2024 року № 26/02 в частині оплати за проданий товар, у зв`язку з чим, у останнього виникла заборгованість в сумі 2 436 999,00 грн. Крім того, ТОВ «ГАДЗ-АГРО», посилаючись на ст.625 Цивільного кодексу України, заявив до стягнення 3% річних в розмірі 135 854,62 грн та 474 100,44 грн інфляційних втрат.

2. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 14.05.2026 (повний текст якого складено 14.05.2026) у справі №918/174/26 позов ТОВ «ГАДЗ-АГРО» задоволено. Присуджено до стягнення з ТОВ «Агроянтар» на користь ТОВ «ГАДЗ-АГРО» 2 436 999,00 грн - основного боргу, 135 854,62 грн - 3% річних, 474 100,44 грн - інфляційних втрат, 150 000, 00 грн - витрат на професійну правничу допомогу та 36 563, 45 грн - витрат по сплаті судового збору (а.с. 92-99).

Постановляючи рішення господарський суд першої інстанції виснував, що факт виконання позивачем у повному обсязі та відповідачем частково своїх зобов`язань за Договором купівлі-продажу від 26.02.2024 року № 26/02 підтверджується видатковою накладною від 10.07.2024 року № 19, податковими накладними від 15.03.2024 року №404, від 10.07.2024 року № 245, від 12.04.2024 року № 349, Актом переходу права власності на Сівалку HORSCH Maestro 16SW, вживану, 2017 рік випуску, зав. №24651334 від ТОВ «ГАДЗ-АГРО» до ТОВ «Агроянтар», а також платіжними інструкціями АТ «Ощадбанк» від 15.03.2024 року № 186 та від 12.04.2024 року № 201.

Таким чином, місцевий суд дійшов висновку, що наведене свідчать про фактичне існування між сторонами договірних відносин щодо продажу Сівалки HORSCH Maestro 16SW, вживаної, 2017 рік випуску, зав. № 24651334.

Суд першої інстанції встановив, що ТОВ «Агроянтар» допустило порушення своїх зобов`язань в частині оплати за проданий товар, відтак дійшов висновку про правомірність заявленої до стягнення суми основного боргу.

Крім того, враховуючи обставини справи та факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, місцевий суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних і 3% річних, задоволив такі позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими.

Суд першої інстанції, враховуючи принцип співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, обсягом та змістом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, дійшов висновку про те, що обсяг заявлених позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 150 000,00 грн є пропорційним до предмету спору та ціни позову, відповідає критеріям реальності, розумності та співрозмірності.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, ТОВ «Агроянтар» звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Рівненської області від 14.05.2026 у справі №918/174/26 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову (а.с. 108-115).

Скаржник стверджує, що висновок суду першої інстанції про настання строку оплати та прострочення за договором ґрунтується на примірнику договору, підписаного однією із сторін та претензії (вимозі) від 22.12.2025р.

Апелянт наголошує, що за умови відсутності в матеріалах справи оригіналу підписаного обома сторонами правочину тексту письмового договору, ключове значення має пред`явлення вимоги боржнику. Разом із тим, судом першої інстанції неправильно встановлено обставини щодо пред`явлення позивачем вимоги про сплату на адресу відповідача.

Скаржник звертає увагу суду, що в матеріалах справи міститься претензія, яку було направлено на ім`я директора ТОВ «Агроянтар» на адресу: 34111, Україна, Рівненська обл, Сарненський р-н, с.Висоцьк, вул.Б.Хмельницького буд.30 », тоді як адресою Відповідача, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є: 34140, Рівненська обл., Сарненський р-н, село Лютинськ, вул. Світанкова, буд. 5-в.

Крім того, Апелянт зауважує, що надана позивачем копія повідомлення кореспонденції АТ «Укрпошта» за трек-номером R4 840 3000 1149 про вручення первісному одержувачу (адресату кореспонденції) – «Директору ТОВ «Агроянтар», міститься дата вручення: 27.12.025 та підпис без зазначення прізвища, відтак встановити особу отримувача не вбачається за можливе. При цьому, опис вкладення, поштова накладна та фіскальний чек не дозволяють встановити, що саме було направлено поштовим відправленням 22.12.2025 за трек-номером 4840300733088.

Таким чином, на думку Скаржника, висновок суду першої інстанції про надсилання позивачем та отримання претензії (вимоги) про сплату боргу не доведено матеріалами справи та встановлено виключно на підставі тверджень позивача.

Апелянт також стверджує, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, оскільки стягнення інфляційних втрат та 3% річних за договором, що містить зобов`язання, яке визначене в еквіваленті до іноземної валюти, не допускається.

ТОВ «Агроянтар» також не погоджується з рішенням місцевого суду в частині стягнення на користь позивача 150 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, адже такі витрати є завищеними та неспівмірними зі складністю справи, обсягом матеріалів у справі, кількістю та складністю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом та вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу повинен становити не більше 15 000,00 грн.

4. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

13.07.2026 за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» від виконувача обов`язків директора ТОВ «ГАДЗ –АГРО» - Санагурського А.Б. та представника ТОВ «ГАДЗ-АГРО» - адвоката Лося А.М. надійшли відзиви, в яких просять відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Агроянтар» на рішення Господарського суду Рівненської області від 14.05.2026, а рішення суду першої інстанції залишити без змін (а.с. 157-160, 166-169).

На думку Позивача, апеляційну скаргу ТОВ «Агроянтар» потрібно було вважати неподаною та повернути останньому, у зв`язку з пропущенням встановленого строку на усунення недоліків.

Представники ТОВ «ГАДЗ-АГРО» вважають доводи апелянта про те, що позивач направив претензію за не належною адресою відповідача, є юридично неспроможними та не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, оскільки ні Господарський процесуальний кодекс України, ні норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не встановлюють обов`язкового досудового (претензійного) порядку врегулювання цього спору. Крім того, Відповідач не зазначає, яким саме чином обставина направлення претензії за іншою адресою призвела до неправильного вирішення справи судом першої інстанції, а тому наведені доводи не спростовують встановлених судом обставин справи та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Щодо підписаного з обох сторін Договору купівлі-продажу від 26.02.2024 року №26/02 Позивач зауважує, що такий Договір неодноразово витребовувався у ТОВ «Агроянтар» судом першої інстанції, однак останній, маючи його оригінал, на вимогу суду не надав, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Рівненської області до Відповідача було застосовано штраф.

ТОВ «ГАДЗ-АГРО» також наголошує, що у даному спорі позивач не заявляв вимоги про визначення розміру заборгованості із застосуванням механізму валютного еквівалента, передбаченого договором. Натомість позовні вимоги заявлені виключно щодо стягнення несплаченої частини договірної ціни у розмірі 2 436 999,00 грн, тобто у тому гривневому розмірі, який був визначений сторонами під час укладення договору купівлі-продажу від 26.02.2024 № 26/02, а також нарахованих на суму заборгованості 3% річних та інфляційних втрат.

На думку Позивача, доводи апеляційної скарги про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу ґрунтуються виключно на припущеннях та суб`єктивній оцінці Відповідача, а тому не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

5. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північно-західного апеляційного господарського суду від 04 червня 2026 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коломис В.В., судді Романюк Ю.Г., Миханюк М.В.

Ухвалою суду від 09.06.2026 апеляційну скаргу ТОВ «Агроянтар» на рішення Господарського суду Рівненської області від 14.05.2026 у справі №918/174/26 залишено без руху. Встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання суду доказів сплати судового збору в установленому законом порядку і розмірі (а.с. 123).

23.06.2026 на адресу суду надійшла заява представника ТОВ «Агроянтар» - Ільченко К.В. про усунення недоліків разом з доказами доплати судового збору (а.с.132-133).

Водночас, у зв`язку з перебуванням головуючої судді Коломис В.В. з 15.06.2026 по 03.07.2026 у щорічній відпустці, на підставі службової записки секретаря судової палати, з метою недопущення порушення процесуальних строків та відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 8.5 Засад використання автоматизованої системи документообігу Північно-західного апеляційного господарського суду, було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №918/174/26 (а.с. 129-130).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північно-західного апеляційного господарського суду від 23 червня 2026 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Поліщук П.Я., судді Романюк Ю.Г., Миханюк М.В. (а.с.131).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Агроянтар» на рішення Господарського суду Рівненської області від 14.05.2026 у справі №918/174/26 та призначено справу до розгляду на 15.07.2026 (а.с. 140).

Ухвалами суду від 06.07.2026 та 13.07.2026 задоволено клопотання представників ТОВ «ГАДЗ-АГРО» та ТОВ «Агроянтар» про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (а.с. 143-144, 149, 152, 155).

10.07.2026 за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» від представника ТОВ «ГАДЗ-АГРО» - Лося А.М. надійшла заява про уступ у справу як представника. (а.с. 152).

13.07.2026 за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» від виконувача обов`язків директора ТОВ «ГАДЗ –АГРО» - Санагурського А.Б. та представника ТОВ «ГАДЗ-АГРО» - адвоката Лося А.М. надійшли відзиви, в яких просять відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Агроянтар» на рішення Господарського суду Рівненської області від 14.05.2026, а рішення суду першої інстанції залишити без змін (а.с. 157-160, 166-169).

Ухвалою суду від 15.07.2026 в судовому засіданні оголошено перерву до 26.08.2026; витребувано у ТОВ «Агроянтар» належним чином посвідчену копію Договору купівлі-продажу №26/02 від 26.02.2024 року, укладеного між ТОВ «Агроянтар» та ТОВ «ГАДЗ-АГРО» та встановлено строк на подачу до суду витребуваного доказу до 31.07.2026. Викликано в судове засідання, яке відбудеться 26.08.2026, директора ТОВ «Агроянтар» Ільченко Катерину Василівну, явку якої визнано обов`язковою. Забезпечено представнику ТОВ «Агроянтар» - адвокату Шеретовій О.В. та представнику ТОВ «ГАДЗ-АГРО» - адвокату Лось А.М. участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів системи.

Розпорядженнями керівника апарату від 24.08.2026, у зв`язку з перебуванням судді-члена колегії Романюк Ю.Г. та судді-члена колегії Миханюк М.В. у відпустці, відповідно до ст.32 ГПК України, ст.155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та п.8.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу Північно-західного апеляційного господарського суду, призначено автоматизовану заміну суддів-членів колегії у справі №918/174/26 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Поліщук П.Я., суддя Павлюк І.Ю., суддя Розізнана І.В. (а.с.187).

Ухвалою суду від 22.07.2026 апеляційну скаргу ТОВ «Агроянтар» на рішення Господарського суду Рівненської області від 14.05.2026 у справі №918/174/26 прийнято до провадження в новому складі суду: головуючий суддя Поліщук П.Я., суддя Павлюк І.Ю., суддя Розізнана І.В. (а.с.189).

26.08.2026 за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» до апеляційного суду надійшли:

1) від представника ТОВ «Агроянтар» Шеретової О.В. клопотання разом з додатками на виконання вимог ухвали суду від 15.07.2026 (а.с.190-200) та заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (а.с.201);

2) від керівника ТОВ «Агроянтар» Ільченко К.В. документи на підтвердження повноважень адвоката Шеретової О.В. (а.с. 203).

У судовому засіданні апеляційної інстанції 26.08.2026, представники Позивача та Відповідача надали свої пояснення щодо поданої ТОВ «Агроянтар» апеляційної скарги.

6. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції

26 лютого 2024 року ТОВ «ГАДЗ-АГРО» - Продавець та ТОВ «Агроянтар» - Покупець уклали Договір купівлі-продажу №26/02 (надалі в тексті- Договір), згідно п.1.1. якого, Продавець зобов`язаний продати, а Покупець зобов`язаний купити: Сівалку HORSCH Maestro 16SW, вживану, 2017 рік випуску, зав. № 24651334 - 1 (одна) одиниця, надалі іменоване «Товар» в цілому та відповідно як окремі його складові, зазначені в Додатку № 1 «Специфікація» до цього Договору.

Відповідно до умов пункту 2.1. Договору, ціна Товару, що постачається за цим Договором, становить 3 481 732,80 (три мільйони чотириста вісімдесят одна тисяча сімсот тридцять дві гривні 80 коп.) в т.ч. ПДВ, що на день укладення даного Договору є гривневим еквівалентом 84 000,00 (вісімдесят чотири тисячі Євро 00 центів), надалі – «Загальна Ціна». Сторони домовились, що розміри курсу продажу ЄВРО на МВР, які застосовуються при визначенні грошового еквіваленту в п. 5.1. за цим Договором, визначаються на підставі даних оприлюднених на міжбанківській інформаційній системі "Мінфін" (http://minfin.com.ua/) та остаточно визначається Сторонами на день 100% оплати Товару і зазначається Сторонами в Акті приймання-передачі.

Згідно п.3.1. Договору, поставка Товару здійснюється за рахунок Продавця за адресою: Тернопільська область, Чортківський район, Бучацька ТГ, с. Звенигород.

Пунктом 3.2. Договору сторони погодили, що строк поставки Товару до 01.04.2024 року за умови перерахування на рахунок Продавця оплати за Товар на умовах цього Договору. Часткова поставка Товару не допускається, поставка здійснюється відповідно до умов Договору. Продавець зобов`язаний письмово повідомити Покупця не пізніше ніж за 3 (три) робочих дні до дати фактичної поставки Товару про дату його поставки (надалі – «Дата Поставки»).

У день відвантаження Товару, Продавець зобов`язаний надіслати Покупцю кур`єром та факсом/ел. поштою такі відвантажувальні документи: Рахунок-фактуру; Видаткову накладну; Акт приймання-передачі; Свідоцтво про реєстрацію з відміткою про зняття з обліку (пункт 3.3. Договору).

Покупець зобов`язаний оглянути Товар на власний ризик та за власний рахунок протягом 3 (трьох) робочих днів в Місці Поставки. Продавець та Покупець підписують Акт приймання-передачі, який буде невід`ємною частиною цього Договору. Товар вважається прийнятим Покупцем повністю і у належному технічному стані після підписання такого Акту приймання-передачі уповноваженою особою (п.4.1. Договору).

Підписання Акту приймання-передачі є доказом приймання Товару на дату підписання Акту приймання передачі та відсутності будь-яких скарг або претензій Покупця стосовно Товару, якщо інше не зазначено у Акті приймання-передачі (п.4.2. Договору).

Розділом 5 Договору передбачено, що:

5.1. Оплата Товару повинна бути здійснена Покупцем Продавцю на наступних умовах:

5.1.1. Оплата Товару в розмірі 30% Загальної ціни Товару, що постачається по цьому Договору, здійснюється до 15.03.2024 року включно.

5.1.2. Остаточний платіж в розмірі 70% відсотків від Загальної ціни Товару, що постачається по цьому Договору, здійснюється до 01.04.2024 року включно.

5.1.3. Загальна оплата проводиться у розмірі гривневого еквівалента 84 000,00 (вісімдесят чотири тисячі Євро 00 центів), що по курсу Євро, на день підписання Договору складає 3 481 732,80 (три мільйони чотириста вісімдесят одна тисяча сімсот тридцять дві гривні 80 коп.). Платіж здійснюється за курсом продажу Євро на момент закриття торгів, оприлюдненими на міжбанківській інформаційній системі «Мінфін» (http://minfin.com.ua/), на день, що передує дню 100% оплати Товару, шляхом безготівкового перерахування на рахунок Продавця.

5.2. З моменту здійснення Покупцем 30% оплати Товару право власності на Товар переходить до Покупця, за умови надання Покупцем Продавцеві гарантійного листа Банку про надання кредитних коштів на придбання Товару.

Як встановлено судом першої інстанції, Відповідачем на виконання умов підпункту 5.1.1. пункту 5.1. Договору було перераховано на рахунок ТОВ «ГАДЗ-АГРО» суму в загальному розмірі 1 044 733,64 грн., в якості сплати 30% вартості Товару, що підтверджується платіжними інструкціями АТ «Ощадбанк» за № 186 від 15.03.2024 року та № 201 від 12.04.2024 року (а.с.18-19).

Матеріали справи містять гарантійний лист АБ «Укргазбанк» за №05-414/03/78/2024 від 12.04.2024 року, згідно якого АБ «Укргазбанк» прийнято рішення щодо видачі кредиту ТОВ «Агроянтар» (код ЄДРПОУ 44804585) у розмірі 2 437 000,21 грн для купівлі у ТОВ «ГАДЗ-АГРО» (код ЄДРПОУ 00952829) сільськогосподарської техніки, а саме, Сівалки HORSCH Maestro l6SW, вживаної, 2017 рік випуску, зав. № 24651334 - 1 (одна) одиниця. АБ «Укргазбанк» зобов`язується перерахувати на рахунок НОМЕР_1 в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» м.Київ, МФО 380805, кошти у розмірі 2 437 000,21 грн згідно рахунку для Сівалка HORSCH Maestro 16SW, вживана, 2017 рік випуску, зав. № 24651334 (а.с. 20).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ГАДЗ АГРО» та ТОВ «Агроянтар» в порядку та на умовах, визначених Договором №26/02 від 26.02.2024 підписали 29.07.2023 без зауважень з обох сторін Акт переходу права власності, відповідно до якого Продавець передав, а Покупець прийняв у власність Сівалку HORSCH Maestro 16SW, вживану, 2017 рік випуску, зав. № 24651334 (а.с. 22).

Крім того, матеріали справи містять підписану 10.07.2024 року ТОВ «ГАДЗ-АГРО» та ТОВ «Агроянтар» видаткову накладну за №19, з якої вбачається факт переходу права власності на Сівалку HORSCH Maestro 16SW, вживану, 2017 рік випуску, зав. № 24651334 від ТОВ «ГАДЗ-АГРО» та ТОВ «Агроянтар» (а.с. 21).

В матеріалах справи також знаходяться податкові накладні виписані ТОВ «ГАДЗ АГРО» для ТОВ «Агроянтар» від 15.03.2024 року № 404 на суму 1 044 520,80 грн з ПДВ, від 10.07.2024 року № 245 на суму 2 436 999,16 грн з ПДВ, від 12.04.2024 року № 349 на суму 212,84 з ПДВ (а.с. 23-24).

Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ «ГАДЗ-АГРО» в повному обсязі виконало умови Договору купівлі-продажу від 26.02.2024 року №26/02, зокрема передало у власність ТОВ «Агроянтар» Сівалку HORSCH Maestro 16SW, вживана, 2017 рік випуску, зав. № 24651334.

Водночас відповідачем, сплачено лише 1 044 733,64 грн., в якості сплати 30% вартості Товару.

Таким чином, місцевим господарським судом встановлено, що станом на дату подання позовної заяви розмір основної заборгованості відповідача за договором купівлі-продажу від 26.02.2024 року № 26/02 становила 2 436 999,00 грн.

Судом першої інстанції також встановлено, що 22.12.2025 року позивачем засобами поштового зв`язку спрямовано на адресу місцезнаходження відповідача, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, претензію про сплату вказаної заборгованості, яка отримана ТОВ «Агроянтар» в грудні 2025 року, що підтверджується відомостями АТ «Укрпошта» (а.с. 25-27).

Місцевий господарський суд також вказав, що у позивача відсутній оригінал Договору купівлі-продажу від 26.02.2024 року № 26/02, підписаний з обох сторін, однак наявний примірник підписаний ТОВ «ГАДЗ-АГРО».

Станом на дату звернення до суду відповідачем не вчинено будь-яких дій спрямованих на погашення існуючої заборгованості за неналежне виконання умов Договору купівлі-продажу №26/02 від 26.02.2024, а порушення договірних зобов`язань з оплати товару було триваючим.

7. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови, оцінка аргументів учасників справи.

За змістом п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з приписами статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено, що 26.02.2024 з моменту укладення Договору між ТОВ «ГАДЗ-АГРО» та ТОВ «Агроянтаар» виникли правовідносини поставки.

За змістом ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондує з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з приписами ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк встановлений договором або законом. При цьому, боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.(ч.1-3 ст.612 ЦК України).

Згідно ч.1, ч.2 ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не установлений договором, у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар в установлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 538 ЦК України передбачено, що виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Пунктом 3.2. Договору сторони погодили, що строк поставки Товару до 01.04.2024 року за умови перерахування на рахунок Продавця оплати за Товар на умовах цього Договору. Часткова поставка Товару не допускається, поставка здійснюється відповідно до умов Договору. Продавець зобов`язаний письмово повідомити Покупця не пізніше ніж за 3 (три) робочих дні до дати фактичної поставки Товару про дату його поставки (надалі - "Дата Поставки").

У день відвантаження Товару, Продавець зобов`язаний надіслати Покупцю кур`єром та факсом/ел. поштою такі відвантажувальні документи: Рахунок-фактуру; Видаткову накладну; Акт приймання-передачі; Свідоцтво про реєстрацію з відміткою про зняття з обліку (пункт 3.3. Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору, Покупець зобов`язаний оглянути Товар на власний ризик та за власний рахунок протягом 3 (трьох) робочих днів в Місці Поставки. Продавець та Покупець підписують Акт приймання-передачі, який буде невід`ємною частиною цього Договору. Товар вважається прийнятим Покупцем повністю і у належному технічному стані після підписання такого Акту приймання-передачі уповноваженою особою.

Підписання Акту приймання-передачі є доказом приймання Товару на дату підписання Акту приймання передачі та відсутності будь-яких скарг або претензій Покупця стосовно Товару, якщо інше не зазначено у Акті приймання-передачі (пункт 4.2. Договору).

Розділом 5 Договору передбачено, що:

5.1. Оплата Товару повинна бути здійснена Покупцем Продавцю на наступних умовах:

5.1.1. Оплата Товару в розмірі 30% Загальної ціни Товару, що постачається по цьому Договору, здійснюється до 15.03.2024 року включно.

5.1.2. Остаточний платіж в розмірі 70% відсотків від Загальної ціни Товару, що постачається по цьому Договору, здійснюється до 01.04.2024 року включно.

Колегією суддів встановлено та не заперечується сторонами, що Відповідачем на виконання умов підпункту 5.1.1. пункту 5.1. Договору було перераховано на рахунок ТОВ «ГАДЗ-АГРО» суму в загальному розмірі 1 044 733,64 грн., в якості сплати 30% вартості Товару, що підтверджується платіжними інструкціями АТ «Ощадбанк» за №186 від 15.03.2024 року та №201 від 12.04.2024 року.

В подальшому, сторонами було підписано акт переходу права власності та видаткову накладну, з яких вбачається факт переходу права власності на Сівалку HORSCH Maestro 16SW, вживану, 2017 рік випуску, зав. №24651334 від ТОВ «ГАДЗ-АГРО» та ТОВ «Агроянтар», що також не заперечується сторонами.

Оскільки, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, тому в силу статей 655, 692 ЦК України та умов Договору факт прийняття Відповідачем товару зумовлює виникнення у нього зобов`язання доплатити остаточну вартість цього товару в розмірі 70 % від загальної ціни товару.

Водночас, станом на дату подання позовної заяви, відповідачем на виконання умов Договору №26/02 сплачено лише 30% вартості товару в сумі 1 044 733,64 грн, що утворило заборгованість в сумі 2 436 999,00 грн.

Як вбачається з тексту апеляційної скарги, підставою для оскарження рішення Господарського суд Рівненської області від 14.05.2026 зазначено, що висновок суду першої інстанції про настання строку оплати та прострочення за договором ґрунтується на підставі примірнику договору, підписаного однією із сторін та претензії (вимозі) від 22.12.2025р.

Колегія суддів зауважує, що ухвалами Господарського суду Рівненської області від 25.02.2026, від 23.03.2026 та від 20.04.2026 у ТОВ «Агроянтар» витребовувався оригінал або належним чином посвідчений примірник Договору купівлі-продажу за №26/02 від 26.02.2024 року, укладеного між ТОВ «Агроянтар» та ТОВ «ГАДЗ-АГРО». Однак, вимоги вказаних ухвал ТОВ «Агроянтар» виконано не було.

Водночас, як зазначалося вище, ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2026 витребувано у ТОВ «Агроянтар» належним чином посвідчену копію Договору купівлі-продажу за №26/02 від 26.02.2024 року, укладеного між ТОВ «Агроянтар» та ТОВ «ГАДЗ-АГРО».

З матеріалів справи вбачається, що 26.08.2026 представник ТОВ «Агроянтар» - Шеретова О.В. за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» на виконання вимог ухвали суду від 15.07.2026, надіслала до суду копію Договору №26/02 та Специфікацію до нього, завірені відтисками печаток та підписами обох сторін (а.с.198-200), істотні умови якого є ідентичними умовам Договору, що було додано позивачем при поданні позовної заяви.

Отже, наданий відповідачем примірник договору не є новим чи іншим правочином, а підтверджує існування саме тих договірних відносин, на які посилався позивач, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що встановивши зміст погоджених сторонами умов Договору №26/02 від 26.02.2024, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із визначеного договором порядку та строку виконання ТОВ «ГАДЗ-АГРО» зобов`язання з оплати товару.

За таких обставин посилання апелянта на відсутність у матеріалах справи оригіналу письмового договору, підписаного обома сторонами, не спростовує факту укладення Договору №26/02 від 26.02.2024 та виникнення у сторін відповідних прав та обов`язків.

Більше того, наданий відповідачем примірник договору підтверджує не лише факт існування договірних відносин між сторонами, а й зміст погоджених ними умов, у тому числі щодо порядку та строку виконання зобов`язання з оплати товару. Відтак, доводи апеляційної скарги в частині неправильного встановлення судом першої інстанції обставин щодо настання строку оплати ґрунтуються на припущенні про відсутність належного договору, яке спростовано матеріалами справи.

Щодо доводів апелянта про неналежне пред`явлення позивачем вимоги про сплату заборгованості колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, поштове відправлення, направлене позивачем на ім`я директора ТОВ «Агроянтар», було вручено 27.12.2025 первісному одержувачу (адресату кореспонденції), про що свідчить відповідне повідомлення АТ «Укрпошта» за трек-номером R4 840 3000 1149.

Доводи апелянта про те, що у повідомленні про вручення поштового відправлення відсутнє прізвище особи, яка його отримала, а міститься лише підпис, самі по собі не спростовують факту вручення поштового відправлення адресату, оскільки поштове відправлення було адресоване саме директору ТОВ «Агроянтар» та за даними оператора поштового зв`язку вручено первісному одержувачу.

При цьому, апеляційний суд зауважує, що 26.08.2026 разом з копією спірного Договору №26/02 представником Скаржника було надано протокол загальних зборів ТОВ «Агроянтар» №1 від 05.05.2026 та наказ №02 від 06.05.2026.

Зі змісту зазначених документів вбачається, що ОСОБА_1 , який був директором ТОВ «Агроянтар» на дату укладання спірного договору №26/02 було звільнено з посади директора за власним бажанням лише 05.05.2026, а Ільченко К.В. призначено на посаду директора ТОВ «Агроянтар» з 06.05.2026.

Отже, наведені документи підтверджують, що на дату укладення спірного договору — 26.02.2024 — Закльопний С.І. обіймав посаду директора ТОВ «Агроянтар», тоді як зміна керівника Відповідача відбулася лише у травні 2026 року.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що 09.05.2024, вже після підписання спірного Договору №26/02, ТОВ «Агроянтар» змінило поштову адресу юридичної особи з : Україна, 34111, Рівненська обл., Сарненський р-н, село Висоцьк, вул.Хмельницького Б., будинок 20 на Україна, 34140, Рівненська обл., Сарненський р-н, село Лютинськ, вул.Світанкова, будинок 5-А, а потім з Україна, 34140, Рівненська обл., Сарненський р-н, село Лютинськ, вул.Світанкова, будинок 5-А на Україна, 34140, Рівненська обл., Сарненський р-н, село Лютинськ, вул.Світанкова, будинок 5-в.

Водночас матеріали справи не містять доказів повідомлення ТОВ «Агроянтар» позивача про зміну свого місцезнаходження, як і доказів того, що на момент направлення претензії від 22.12.2025 відповідач фактично не здійснював діяльність за адресою, на яку позивачем було направлено відповідну кореспонденцію.

За таких обставин посилання апелянта на те, що претензію від 22.12.2025 було направлено не за зареєстрованою на момент її направлення адресою ТОВ «Агроянтар», саме по собі не свідчить про неналежність такого направлення та не спростовує факту отримання відповідачем відповідної кореспонденції.

На переконання апеляційного суду, зміна відповідачем місцезнаходження після укладення спірного договору за відсутності доказів повідомлення про це позивача не може покладатися в основу висновку про неналежність направлення претензії від 22.12.2025, а тому не спростовує висновку суду першої інстанції щодо її направлення та отримання відповідачем.

З огляду на встановлений факт укладення сторонами Договору №26/02 від 26.02.2024, зміст погоджених ними умов та факт поставки товару колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про настання строку виконання відповідачем грошового зобов`язання та виникнення прострочення його виконання.

Окрім цього, обов`язок оплати поставленого товару виник у відповідача на підставі п. 5.1.2. Договору №26/02 від 26.02.2024 та повинен бути здійсненим до 01.04.2024, безвідносно до факту направлення претензії та адреси, за якою її було направлено.

Відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача боргу за Договором у розмірі 2 436 999,00 грн є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Щодо підстави для нарахування та стягнення інфляційних втрат та 3 відсотків річних, колегія суддів зазначає наступне.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних передбачено ст.625 ЦК України і є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За змістом п. 2.1. Договору ціна товару остаточно зазначається сторонами в акті приймання-передачі.

Приймання-передача товару відбулася на підставі видаткової накладної №19 від 10.07.2024 (т.1 а.с. 21), де остаточна вартість товару погоджена сторонами у розмірі 3 481 732,80 грн. з ПДВ.

Враховуючи часткову сплату вартості поставленого товару у розмірі 1 044 733,64 грн. платіжною інструкцією від 15.03.2024 (т. 1, а.с. 19), судом першої інстанції вірно визначено суму основного боргу у розмірі 2 436 999,00 грн та обґрунтовано стягнуто розмір інфляцій-них за період прострочення остаточно визначеної сторонами суми основного боргу.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).

Таким чином, вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу закону нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

Враховуючи, що обґрунтованою сумою основного боргу на дату звернення до суду першої інстанції була 2 436 999,00 грн судовою колегією перевірено розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення «Ліга»: Закон Enterprise, в межах визначеного Позивачем періоду нарахування та встановлено, що до стягнення підлягає 474 100,44 грн інфляційних втрат та 135 854,62 грн -3% річних

Щодо доводів Скаржника в частині стягнення на користь позивача 150 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до приписів статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з приписами статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як підтверджено матеріалами справи, інтереси ТО «ГАДЗ-АГРО» здійснювалися адвокатом Лосем Андрієм Михайловичем на підставі ордеру серії ВО №1128302 від 02.02.2026 та Договору про надання професійної правничої допомоги від 2 лютого 2026 року №02/02 (надалі в тексті – Договір №02/02 (а.с.7, 74-75).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 зазначеного Закону договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Розмір винагороди за надання правової допомоги визначений договором у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009, справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. (Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Також суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. (Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №925/1545/20).

Матеріалами справи підтверджено, що Згідно умов п. п. 4.1.-4.4. Договору №02/02, отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару. За надання правової допомоги, відповідно до даного договору, клієнт сплачує адвокату гонорар у фіксованій сумі - 150 000,00 (сто п`ятдесят тисяч) гривень. Детальний опис наданих послуг зазначається сторонами в акті прийому-передачі наданих послуг, який підписується сторонами. Підписаний з обох сторін акт прийому-передачі наданих послуг вважається належним доказом надання адвокатом клієнту послуг з правової допомоги у повному обсязі. Визначений сторонами розмір гонорару підлягає сплаті клієнтом на рахунок адвоката протягом 30 календарних днів після ухвалення рішення судом першої інстанції на підставі виставленого рахунку на оплату.

Колегією суддів встановлено, що 01.05.2026 ТОВ «ГАДЗ-АГРО» та адвокат Лось А.М. підписали без зауважень Акт прийому-передачі наданих послуг, який є невід`ємною частиною Договору про надання професійної правничої допомоги №02/02 від 02.02.2026) (а.с. 73), відповідно до якого, адвокат надав, а Клієнт отримав наступні послуги:

- вивчення та аналіз судової практики стосовно правовідносин сторін спору, узагальнення такої практики та визначення необхідності щодо застосування конкретної практики у позові – 6 год.;

- складання та підготовка позовної заяви ТОВ «ГАДЗ-АГРО» до ТОВ «Агроянтар» щодо стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу – 10 год;

- складання та підготовка клопотання про витребування доказів, яке включене окремим блоком у позовну заяву – 4 год;

- участь адвоката у судових засіданнях – обраховується, виходячи з фактичного часу участі адвоката у судових засіданнях та охоплюється загальною сумою гонорару, визначеною сторонами в договорі.

Всього 150 000,00 грн.

Матеріали справи також містять рахунок №1 від 01.05.2026 виставлений адвокатом Лосем А.М. для ТОВ «ГАДЗ-АГРО» за оплату послуг відповідно до Договору про надання професійної правничої допомоги №02/02 від 02.02.2026 (а.с. 77).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Агроянтар» не надсилав заперечень щодо розміру витрат на професійну допомогу.

Водночас, колегія суддів бере до уваги, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Такі правові висновки послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі №922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10. 2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Відповідно до ч.3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (надання послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і немину-чими, а їхній розмір обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N19336/04, п.269).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібну правову позицію викладено і у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.11.2020 по справі №922/2869/19, від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що матеріали справи містять достатньо належних доказів на підтвердження наданої ТОВ «ГАДЗ-АГРО» правової допомоги та її обсягу.

Враховуючи, що адвокат Лось А.М. приймав участь лише в одному судовому засіданні 20.04.2026 тривалість якого була близько 5 хв, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їх розміру, враховуючи обставини справи, складність справи та реальність об`єму наданих послуг адвокатом, апеляційний суд вважає, що 15 000,00 грн становлять співмірні і розумні витрати ТОВ «ГАДЗ-АГРО» на професійну правничу допомогу у цій справі, тому саме таку суму належить стягнути з ТОВ «Агроянтар» на користь ТОВ «ГАДЗ-АГРО».

Тому оскаржуване рішення місцевого господарського суду в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката у відповідній частині слід змінити.

При цьому, колегія суддів враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

8. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Керуючись ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Дослідивши у межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Рівненської області від 14.05.2026 у справі №918/174/26 через неповне з`ясування обставин справи належить змінити в частину витрат на професійну правничу допомогу.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до частин 1 - 2 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроянтар» на рішення Господарського суду Рівненської області від 14.05.2026 у справі №918/174/26 слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції змінити в частині витрат на професійну правничу допомогу, виклавши резолютивну частину рішення в редакції даної постанови. В іншій частині рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін.

9. Розподіл судових витрат.

У зв`язку із залишенням апеляційної скарги в частині основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних без задоволення, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроянтар» на рішення Господарського суду Рівненської області від 14.05.2026 у справі №918/174/26 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 14.05.2026 у справі №918/174/26 змінити в частині витрат на професійну правничу допомогу, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроянтар» (34140, Рівненська обл., Сарненський р-н, село Лютинськ, вул. Світанкова, буд. 5-в, код ЄДРПОУ 44804585) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАДЗ-АГРО» (48431, Тернопільська обл., Чортківський р-н, с. Трибухівці, вул. Горішня, буд. 79, код ЄДРПОУ 00952829) 2 436 999,00 грн основного боргу, 135 854,62 грн - 3% річних, 474 100,44 грн - інфляційних втрат, 15 000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу та 36 563,45 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви».

3. Доручити Господарському суду Рівненської області видачу відповідного наказу.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту постанови.

5. Справу №918/174/26 повернути до Господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "02" вересня 2026 р.

Головуючий суддя Поліщук П.Я.

Суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Розізнана І.В.