Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №918/567/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року Справа № 918/567/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Поліщук П.Я. , суддя Павлюк І.Ю.

секретар судового засідання Дика А.І.

за участю представників сторін:

прокурор - Мельничук Л.О.

позивач - не з"явився

відповідач 1 - Мельник О.П.

відповідач 2 - не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 01.06.26, повний текст судового рішення складено 02.06.26 у справі № 918/567/26 (суддя Андрійчук О.В.)

за позовом керівника Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дубенської міської ради

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія",

до відповідача-2 Комунального некомерційного підприємства "Дубенська міська лікарня" Дубенської міської ради

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 269 224, 63 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 01.06.26 у справі № 918/567/26 позов задоволено. Визнано недійсними додаткову угоду № 4 від 07.08.2023, додаткову угоду №6 від 12.12.2023 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 30.12.2022 № 4109-ВЦ, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Дубенська міська лікарня" Дубенської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Дубенської міської ради 269 224,63 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Рівненської обласної прокуратури 4 277,75 грн судового збору. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства "Дубенська міська лікарня" Дубенської міської ради на користь Рівненської обласної прокуратури 4 277,75 грн судового збору.

Не погоджуючись із оскаржуваним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" звернулось до суду апеляційної інстанції. Із підстав висвітлених у апеляційній скарзі апелянт просить відкрити апеляційне провадження та призначити справу до розгляду. Скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 01.06.2026 у справі № 918/567/26 та прийняти нове рішення, яким в позовних вимогах керівника Дубенської окружної прокуратури в інтересах Дубенської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", Комунального некомерційного підприємства "Дубенська міська лікарня" Дубенської міської ради про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 269 224,63 грн відмовити в повному обсязі. Судові витрати покласти на Дубенську окружну прокуратуру.

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2026 було витребувано матеріали справи № 918/567/26. 30.06.2026 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи з Господарського суду Рівненської області.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.26 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 01.06.2026 р. у справі № 918/567/26. Розгляд апеляційної скарги призначено на "01" вересня 2026 р. об 15:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 1. Запропоновано учасникам справи № 918/567/26 у строк до 20.07.26 надати суду обґрунтований відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому статтею 263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів учасникам справи.

20.07.26 через підсистему "Електронний суд" від Дубенської окружної прокуратури до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу.

01.09.26 у судове засідання з`явився прокурор Мельничук Л.О. та представник відповідача 1 Мельник О.П.. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату та час проведення судового засідання належним чином повідомлені.

Відповідно до ст.ст. 269, 270 ГПК України, апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

Комунальним некомерційним підприємством "Дубенська міська лікарня" Дубенської міської ради розміщено оголошення про проведення переговорної процедури закупівлі "Постачання електричної енергії споживачу" з очікуваною вартістю 5 100 000,00 грн (номер закупівлі UA-2022-12-05-015444-а).

За результатами проведення відкритих торгів 30.12.2022 Комунальне некомерційне підприємство "Дубенська міська лікарня" Дубенської міської ради (споживач) уклало з переможцем торгів - ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (постачальник) договір № 4109-Вц про постачання електричної енергії споживачу (надалі - договір), за пунктом 2.1. якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (том 1, а.с. 16-18).

Відповідно до пункту 5.2 договору спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника.

Зокрема, за пунктом 1 додатку № 2 до договору ціна за одиницю товару за 1 кВт*год. електричної енергії становить 5,29 грн без ПДВ.

Згідно з пунктом 13.1 договору цей договір набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання (додаток 1 до договору) і договірних величин споживання електричної енергії (додаток 3 до договору) та укладається на строк до 31.12.2023 включно, а в частині виконання фінансових зобов`язань (у тому числі повної оплати заборгованості, включаючи штрафні санкції), - договір діє до повного їх виконання.

Пунктом 13.8 договору погоджено, що умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків споживача; 2) погодження зміни ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в сатині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення. Зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні "ОЕС України". Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу на перед" (далі - РДН) та внутрішньодобовому) ринку (далі - ВДР), та інші показники, які склалися у відповідному періоді в торговій зоні "ОЕС України" та оприлюднені на офіційному вебсайті ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" за адресою в мережі Інтернет https://www.orce.com.ua - згідно з частиною шостою статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії", або інші документи органу, установи чи організації, які мають повноваження на експертні висновки стосовно відсоткової зміни ціни товару на ринках. Зміна ціни за одиницю товару застосовується з початку розрахункового періоду, у якому відбулись такі зміни. 3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); 6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв`язку з зміною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts. ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед”, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни. Істотні умови договору можуть змінюватися у випадку зміни регульованих цін (тарифів) та нормативів, які застосовуються у договорі, а саме: тарифу на послуги з передачі електричної енергії та/або тарифу на послуги з розподілу електричної енергії, які враховуються в структурі остаточної ціни електричної енергії, що постачають за договором. У цьому випадку зміну ціни здійснюють у такому порядку: підставою для зміни ціни є набрання чинності постановою НКРЕКП про зміну відповідного регульованого тарифу, що застосовується у договорі; нову (змінену) ціну застосовують з дня введення в дію відповідного регульованого тарифу згідно з рішенням НКРЕКП, якщо інше не встановлено чинним законодавством України.

Як убачається з матеріалів справи між сторонами підписано ряд додаткових угод, якими збільшено ціну за одиницю товару.

Так, додатковою угодою № 1 від 25.01.2023 до договору внесено зміни до додатку № 1 до заяви - приєднання щодо початку постачання електроенергії - 01.01.2023 (том 1, а.с. 23).

Додатковою угодою № 2 від 08.03.2023 визначено, що ціна за 1 кВт/год спожитої електричної енергії становить 5,41059 грн без ПДВ та застосовується з 01.01.2023 (збільшено ціну на 2, 27%) .

Додатковою угодою № 3 від 25.04.2023 до договору внесено зміни до договору в частині зміни ціни за одиницю товару, зокрема ціна за електричну енергію за 1 кВт*год. становить 5,46056 грн/кВт*год без ПДВ з квітня 2023 року (том 1, а.с. 24).

Додатковою угодою № 4 від 07.08.2023 до договору ціна за (одиницю товару) кВт*год. спожитої електроенергії становить 6,34463 грн/кВт*год. без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з липня 2023 року (том 1, а.с. 25)

Додатковою угодою № 5 від 07.11.2023 до договору сторони дійшли згоди, що ціна договору станом на 07.11.2023 становить 2 766 640,00 грн, у тому числі 461 106,67 грн ПДВ (том 1, а.с. 26).

Додатковою угодою № 6 від 12.12.2023 до договору ціна за (одиницю товару) кВт*год. спожитої електроенергії становить 6,81742 грн/кВт*год. без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з листопада 2023 року (том 1, а.с. 26 на звороті).

У наслідок підписання додаткової угоди № 2 від 08.03.2023 ціну за електричну енергію за 1 кВт/год збільшено на 2,27%, додаткової угоди № 3 від 25.04.2023 - на 3,22%, додаткової угоди № 4 від 07.08.2023 - на 19,93%, додаткової угоди № 6 від 12.12.2023 - на 28,87% відносно ціни, визначеної за умовами договору.

Відтак за період дії договору на постачання електричної енергії з ініціативи постачальника чотири рази збільшено ціну на електричну енергію з 5,29 грн/кВт*год без ПДВ до 6,81742 грн/кВт*год без ПДВ, тобто на 28,87 %.

Також, як установлено місцевим та апеляційним господарськими судами, на виконання договору ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" поставило КНП "Дубенська міська лікарня" Дубенської міської ради 61 639 кВт*год. електричної енергії на загальну суму 4 794 446,66 грн, а саме: згідно з актами № 489013302/1/1 за січень 2023 року 6788 кВт*год на суму 44 072,50 грн з ПДВ, № 489013302/2/1 за лютий 2023 року 31 179 кВт*год на суму 202 436,15 грн з ПДВ, № 489013302/3/1 за березень 2023 року 36 740 кВт*год на суму 238 542,10 грн з ПДВ, № 489013302/4/1 за квітень 2023 року 36 709 кВт*год на суму 240 542,03 грн з ПДВ, №489013302/5/1 за травень 2023 року 28 640 кВт*год на суму 187 668,52 грн з ПДВ, № 489013302/6/1 за червень 2023 року 21 873 кВт*год на суму 143 326,60 грн, № 489013302/7/1 за липень 2023 року 21 089 кВт*год на суму 160 562,28 грн, № 489013302/8/1 за серпень 2023 року 22 416 кВт*год на суму 170 665,48 грн, №489013302/9/1 за вересень 2023 року 23 425 кВт*год на суму 178 347,55 грн з ПДВ, № 489013302/10/1 за жовтень 2023 року 31 686 кВт*год на суму 241 243,14 грн з ПДВ, №489013302/11/1 за листопад 2023 року 39 811 кВт*год на суму 325 689,97 грн з ПДВ, № 489013302/12/1 за грудень 2023 року 61 283 кВт*год на суму 501 350,34 грн з ПДВ.

У свою чергу, відповідач 2 оплатив вартість спожитої електричної енергії на суму 4 794 446,66 грн, про що свідчать платіжні доручення № 2 від 21.02.2023 на суму 44 072,50 грн, № 4 від 24.03.2023 на суму 202 436,15 грн, № 64 від 10.04.2023 на суму 238 542,10 грн, № 67 від 16.05.2023 на суму 240 542,03 грн, № 69 від 16.06.2023 на суму 187 668,52 грн, № 74 від 06.07.2023 на суму 143 326,60 грн, № 84 від 18.08.2023 на суму 160 562,28 грн, № 87 від 22.09.2023 на суму 170 665,48 грн, № 95 від 18.10.2023 на суму 178 347,55 грн, № 101 від 17.11.2023 на суму 241 243,14 грн; № 112 від 06.12.2023 на суму 325 689,97 грн; № 120 від 22.12.2023 на суму 501 350,34 грн.

Орган прокуратури, проаналізувавши підстави внесення змін до договору шляхом підписання додаткових угод № 4 від 07.08.2023 та № 6 від 12.12.2023, якими збільшено ціну електроенергії на 19,93 % та 28,87%, дійшла висновку про укладення вказаних додаткових угод з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі", а тому вони підлягають визнанню недійсними. Окрім того, ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на виконання умов договору поставлено КНП "Дубенська міська лікарня" Дубенської міської ради 361 639 кВт*год. електричної енергії на загальну суму 2 805 112,14 грн.

Отже, на думку органу прокуратури, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання оспорюваних додаткових угод з порушенням законодавства, мала місце переплата коштів у розмірі 269 224,63 грн, які підлягають стягненню в судому порядку. Вищезазначені обставини стали правовою підставою для звернення органу прокуратури в інтересах Дубенської міської ради з позовом до Господарського суду Рівненської області.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 01.06.26 у справі № 918/567/26 позов задоволено. Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки встановив, що додатковими угодами № 4 від 07.08.2023 та № 6 від 12.12.2023 ціну електричної енергії було збільшено з перевищенням передбаченої пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" граничної межі, внаслідок чого загальне підвищення ціни становило 28,87 %. Суд відхилив посилання відповідача на пункт 19 Особливостей, затверджених постановою КМУ № 1178, зазначивши, що підзаконний нормативний акт не може змінювати положення закону, який має вищу юридичну силу. Водночас, надані постачальником висновки Рівненської торгово-промислової палати суд визнав недостатніми для належного підтвердження коливання ринкової ціни та пропорційності її збільшення, оскільки кожна зміна ціни повинна мати окреме та належне документальне обґрунтування. Унаслідок застосування підвищених цін КНП "Дубенська міська лікарня" за період з липня по грудень 2023 року надмірно сплатило постачальнику 269 224,63 грн. Суд першої інстанції також визнав Дубенську міську раду належним позивачем, оскільки закупівля здійснювалася за рахунок бюджетних коштів, а міська рада як засновник КНП уповноважена контролювати ефективність використання майна та коштів територіальної громади. Із огляду на це місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання спірних додаткових угод недійсними та стягнення з ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" 269 224,63 грн надмірно сплачених коштів.

Апелянт, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, вважає його незаконним та необґрунтованим, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. ТОВ "РОЕК" зазначає, що Дубенська міська рада не є стороною договору та спірних додаткових угод, а тому не має порушеного права у спірних правовідносинах і є неналежним позивачем, у зв`язку з чим прокурор не мав правових підстав для представництва інтересів держави в її особі. Апелянт також посилається на рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 та вважає, що позов прокурора мав бути залишений без розгляду через відсутність належних підстав для здійснення представництва. Крім того, скаржник стверджує, що до спірних правовідносин підлягав застосуванню пункт 19 Особливостей, затверджених постановою КМУ № 1178, який у відповідній редакції не встановлював граничного 10-відсоткового обмеження збільшення ціни за одиницю товару, а дозволяв її зміну пропорційно документально підтвердженому коливанню ринкової ціни. На думку апелянта, коливання ціни електричної енергії було належно підтверджене висновками торгово-промислової палати від 31.07.2023 та 30.11.2023, а тому правові підстави для визнання додаткових угод недійсними та стягнення 269 224,63 грн відсутні. Також апелянт вказує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки всім його доводам і доказам та фактично врахував лише позицію прокурора, чим, на його переконання, порушив приписи статей 7, 86 та 236 ГПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор вважає доводи ТОВ "РОЕК" безпідставними та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що Дубенська міська рада є належним позивачем, оскільки представляє інтереси територіальної громади, є засновником КНП "Дубенська міська лікарня" та здійснює контроль за законністю й ефективністю використання коштів місцевого бюджету, за рахунок яких здійснювалася спірна закупівля. Прокурор також наголошує на дотриманні порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", оскільки міську раду було повідомлено про порушення, однак вона самостійно заходів судового захисту не вжила. Щодо суті спору у відзиві зазначено, що пункт 19 Особливостей № 1178 не встановлює іншого порядку зміни ціни, ніж передбачений статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а збільшення ціни за спірними додатковими угодами істотно перевищило допустимі межі. Крім того, висновки Рівненської ТПП, на які посилається апелянт, на думку прокурора, не підтверджують належного коливання ціни у релевантні періоди та не обґрунтовують необхідність відповідного підвищення договірної ціни. Посилання апелянта на рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(II)/2025 прокурор також вважає необґрунтованими, оскільки визнані неконституційними положення статті 23 Закону України "Про прокуратуру" втрачають чинність лише з 01.01.2027 та не поширюються на правовідносини представництва, що виникли під час їх чинності.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу, зокрема шляхом визнання правочину недійсним і відновлення становища, яке існувало до порушення.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України). Водночас згідно з частинами першою та третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення вимог, установлених частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але заінтересована особа заперечує його дійсність на встановлених законом підставах, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства. Отже, вирішуючи вимогу про визнання правочину недійсним, суд повинен установити фактичні обставини, з якими закон пов`язує його недійсність саме на момент вчинення, та визначити, яким нормам законодавства суперечить оспорюваний правочин.

Щодо представництва прокурором інтересів держави та належності визначеного ним позивача, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Таким спеціальним законом є Закон України "Про прокуратуру".

За змістом частини третьої статті 4 та частин четвертої, п`ятої статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор має право звернутися до господарського суду в інтересах держави. У позовній заяві прокурор зобов`язаний обґрунтувати, у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, передбачені законом підстави для звернення до суду, а також зазначити орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво законних інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, а наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. До звернення з позовом прокурор зобов`язаний попередньо повідомити відповідний орган про намір здійснювати представництво.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 роз`яснила, що, звертаючись до компетентного органу до подання позову, прокурор надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави шляхом самостійного звернення до суду або надання аргументованої відповіді про відсутність порушення. Якщо після отримання такого повідомлення компетентний орган протягом розумного строку не звернувся з позовом, це є достатньою підставою для підтвердження судом субсидіарної ролі прокурора.

Як убачається з матеріалів справи, Дубенська окружна прокуратура листом від 08.04.2026 № 51-1043ВИХ-26 повідомила Дубенську міську раду про порушення, допущені під час укладання додаткових угод до договору постачання електричної енергії, та про наявність підстав для повернення надмірно сплачених коштів (том 1, а.с. 68-70). У відповіді від 15.04.2026 № 1496/205-02-29/26 міська рада повідомила, що не вбачає у себе повноважень для оскарження цих угод, оскільки не є стороною договору, і запропонувала комунальному підприємству самостійно захищати свої права (том 1, а.с. 71).

Отже, компетентний орган був обізнаний із характером стверджуваного порушення, отримав реальну можливість самостійно вжити заходів представницького характеру, однак свідомо відмовився від звернення до суду. Помилкове розуміння міською радою обсягу власної компетенції не усуває факту нездійснення нею захисту інтересів територіальної громади та не може залишати такі інтереси без судового захисту.

Довід апелянта про неможливість застосування частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" з огляду на рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(II)/2025 колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Вказаним рішенням окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визнано неконституційними в частині, у якій вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням їх захисту компетентним органом. Водночас, Конституційний Суд України прямо визначив, що ці приписи втрачають чинність із 01.01.2027.

Крім того, пунктом 4 резолютивної частини рішення № 6-р(II)/2025 установлено, що воно не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності відповідних приписів та продовжують існувати після втрати ними чинності. Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що орган прокуратури звернувся з позовом 29.04.2026, тобто в період чинності зазначеної норми, тому передбачене Конституційним Судом України правило про відкладену втрату чинності та непоширення рішення на вже існуючі правовідносини підлягає обов`язковому врахуванню.

Посилання скаржника на частину шосту статті 11 ГПК України не спростовує цього висновку. Застосування судами Конституції України як акта прямої дії не надає підстав ігнорувати обов`язковий, остаточний та прямо визначений у резолютивній частині рішення Конституційного Суду України момент втрати чинності нормою закону.

Щодо належності Дубенської міської ради як позивача та особи, на користь якої заявлено вимогу про стягнення коштів, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

За змістом частин першої та другої статті 143 Конституції України територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном комунальної власності, затверджують місцеві бюджети та контролюють їх виконання, утворюють комунальні підприємства, установи й організації та здійснюють контроль за їх діяльністю.

Згідно зі Статутом КНП "Дубенська міська лікарня", затвердженим рішенням Дубенської міської ради від 15.01.2020 № 4436, засновником підприємства є територіальна громада міста Дубно в особі Дубенської міської ради; підприємство є підпорядкованим, підзвітним і підконтрольним засновнику, а закріплене за ним майно належить територіальній громаді. Управління підприємством здійснюють Дубенська міська рада та її уповноважений орган, а засновник контролює ефективність використання комунального майна.

Матеріалами справи також підтверджено, що джерелом фінансування спірної закупівлі був місцевий бюджет. Отже, неефективне витрачання коштів унаслідок укладення підконтрольним міській раді комунальним підприємством правочинів із порушенням законодавства про публічні закупівлі безпосередньо зачіпає економічні інтереси територіальної громади.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 дійшла висновку, що рада, яка фінансує та контролює діяльність комунального закладу і виконання місцевого бюджету, є особою, уповноваженою вживати заходів представницького характеру для захисту інтересів територіальної громади, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням бюджетних коштів.

Колегія суддів апеляційної інстанції враховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 02.07.2026 у справі № 918/1230/25, оскільки правовідносини у цій справі є подібними до спірних у даній справі. Так, у справі № 918/1230/25 закупівлю електричної енергії за кошти місцевого бюджету також здійснило комунальне підприємство, яке не було розпорядником бюджетних коштів, тоді як позов прокурор пред`явив в інтересах відповідної міської ради та просив стягнути надмірно сплачені кошти на її користь. При цьому у постанові від 02.07.2026 у справі № 918/1230/25 Верховний Суд зазначив, що головний розпорядник бюджетних коштів є належним позивачем у справі. Також Верховний Суд у цій постанові підтвердив, що відсутність у міської ради статусу сторони договору саме по собі не перешкоджає визнанню її належним позивачем і одержувачем коштів, якщо закупівлю проведено комунальним підприємством, яке не є розпорядником бюджетних коштів, за рахунок коштів місцевого бюджету. Такий спосіб захисту спрямований на повернення нераціонально витрачених бюджетних коштів уповноваженому органу, який уособлює територіальну громаду.

Екстраполюючи наведені висновки на встановлені у справі № 918/567/26 обставини, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що Дубенська міська рада є належним позивачем, а стягнення коштів на її користь забезпечує реальне відновлення порушеного майнового інтересу територіальної громади. Доводи апелянта про суто корпоративний характер відносин між радою та комунальним підприємством не враховують бюджетного джерела фінансування закупівлі та контрольних повноважень засновника щодо комунального майна.

Не спростовує належності обраного прокурором позивача й посилання апелянта на повноваження Державної аудиторської служби України. Закон не зобов`язує прокурора заявляти позов одночасно в інтересах усіх органів, які потенційно можуть вживати заходів для захисту інтересів держави. Колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що повноваження органів державного фінансового контролю щодо моніторингу закупівель не позбавляють міську раду права захищати майнові інтереси територіальної громади.

Таким чином, прокурор належно обґрунтував порушення інтересів держави, правильно визначив орган, уповноважений їх захищати, дотримався попереднього порядку повідомлення та підтвердив нездійснення Дубенською міською радою самостійного захисту. Підстави для залишення позову без розгляду за пунктом 2 частини першої статті 226 ГПК України у суду апеляційної інстанції відсутні.

Щодо законності оспорюваних додаткових угод, колегія суддів зазначає наступне.

Правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави і територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі". Метою цього Закону є забезпечення ефективного й прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища, запобігання корупції та розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до частини першої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається за нормами ЦК України і ГК України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Частиною четвертою цієї статті передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції переможця, у тому числі щодо ціни за одиницю товару, крім установлених законом випадків.

Пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, допускалося збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі її коливання за умови, що така зміна не призведе до збільшення загальної суми договору. Обмеження щодо строків зміни ціни не застосовувалося до електричної енергії, однак це не скасовувало встановленої законом верхньої межі збільшення ціни.

Законом України від 16.08.2022 № 2526-IX розділ X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі" доповнено пунктом 3-7, відповідно до якого на період дії воєнного стану особливості здійснення закупівель визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності замовників від воєнних загроз.

На виконання цієї норми постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 затверджено Особливості здійснення публічних закупівель. Підпункт 2 пункту 19 Особливостей у відповідній редакції передбачав можливість погодження зміни ціни за одиницю товару у разі її коливання на ринку з моменту укладення договору або останньої зміни ціни, пропорційно такому коливанню та за умови його документального підтвердження.

Водночас прийняття Особливостей № 1178 не скасувало і не зупинило дію пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом і не може змінити імперативне законодавче обмеження без прямого внесення відповідних змін до Закону.

Аналогічний висновок послідовно викладено у постановах Верховного Суду від 28.08.2024 у справі № 918/694/23, від 01.10.2024 у справі № 918/779/23, Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 та Верховного Суду від 02.07.2026 у справі № 918/1230/25.

Зокрема, у постанові від 02.07.2026 у справі № 918/1230/25 Верховний Суд, оцінюючи співвідношення пункту 19 Особливостей № 1178 та пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зазначив, що Особливості не встановлюють іншого алгоритму розрахунку відсоткового співвідношення ціноутворення.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції виснує, що сторони договору № 4109-ВЦ від 30.12.2022 у будь-якому разі були зобов`язані дотримуватися 10-відсоткової межі збільшення ціни за одиницю товару, установленої Законом. Доводи апелянта про те, що підпункт 2 пункту 19 Особливостей дозволяв необмежене підвищення ціни за наявності документально підтвердженого ринкового коливання, суперечать наведеним висновкам Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 виходила з того, що 10-відсоткове обмеження є максимально допустимою межею збільшення ціни за одиницю товару від первісної договірної ціни протягом усього строку дії договору, незалежно від кількості укладених додаткових угод. Інше тлумачення нівелювало б результати відкритих торгів та створювало можливість необмеженого підвищення переможцем запропонованої ним ціни після укладення договору.

У цій справі первісна ціна електричної енергії становила 5,29 грн/кВт*год без ПДВ. Додатковою угодою № 4 від 07.08.2023 її підвищено до 6,34463 грн/кВт*год без ПДВ, тобто на 19,93 % порівняно з первісною ціною, а додатковою угодою № 6 від 12.12.2023 - до 6,81742 грн/кВт*год без ПДВ, тобто на 28,87 % порівняно з первісною ціною.

Таким чином, кожна з оспорюваних додаткових угод закріплювала ціну, що перевищувала законодавчо допустиму 10-відсоткову межу. Отже, суд апеляційної інстанції виснує, що зміст додаткових угод № 4 та № 6 суперечить пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та вимогам частини першої статті 203 ЦК України.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд право на зміну ціни за договором публічної закупівлі не виникає лише внаслідок самого факту загального підвищення ринкових цін. Постачальник повинен належними доказами підтвердити коливання ціни саме у релевантний період - від укладення договору або останньої зміни договірної ціни до наступного її перегляду - та довести пропорційність запропонованого збільшення.

У постановах Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18, від 02.12.2020 у справі № 913/368/19, від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, від 11.05.2023 у справі № 910/17520/21 та від 06.02.2025 у справі № 916/747/24 сформовано підхід, за яким кожна зміна ціни має бути окремо обґрунтована і документально підтверджена. Документ повинен містити дані про ринкові ціни у порівнювані моменти, джерела інформації та динаміку ціни, а постачальник має пояснити, чому таке коливання унеможливлює виконання договору на раніше погоджених умовах.

Спеціальне законодавство не встановлює виключного переліку документів, якими може підтверджуватися коливання ціни. Тому висновок торгово-промислової палати може бути допустимим доказом, проте він не має наперед установленої сили та підлягає оцінці судом за правилами статті 86 ГПК України щодо належності, допустимості, достовірності й вірогідності саме для підтвердження факту та розміру коливання ціни.

На обґрунтування змін за додатковою угодою № 4 відповідач-1 надав експертний висновок Рівненської ТПП № В-148 від 31.07.2023, у якому порівняно середньозважені ціни на ринку "на добу наперед" за червень і липень 2023 року та визначено зростання на 23,5 %. Однак, останню перед цим зміну договірної ціни оформлено додатковою угодою № 3 від 25.04.2023, тоді як висновок № В-148 не порівнює ціну на момент цієї зміни з ціною на момент звернення постачальника та не відображає повної динаміки у релевантний період.

Матеріали справи свідчать, що протягом лютого-червня 2023 року середньозважена ціна електричної енергії на відповідних сегментах ринку була нижчою, ніж у січні 2023 року. На переконання суду апеляційної інстанції вибір лише червня та липня як базових періодів не дає змоги встановити, чи відповідало підвищення договірної ціни реальному коливанню на ринку від моменту попереднього погодження ціни та чи було воно пропорційним.

Додаткову угоду № 6 від 12.12.2023 укладено з посиланням на експертний висновок Рівненської ТПП № В-273 від 30.11.2023, у якому зіставлено середньозважені ціни за липень і жовтень 2023 року та вказано зміну на 10,78 %. Проте, цей висновок також не охоплює релевантного періоду від останньої зміни ціни за додатковою угодою № 4 від 07.08.2023 до укладення додаткової угоди № 6 та не містить порівняння ринкової ціни на відповідні дати.

Отже, надані відповідачем 2 документи не містять належного аналізу всіх складових договірної ціни, не підтверджують причинного зв`язку між наведеними показниками ринку та необхідністю підвищення саме погодженої сторонами ціни, а також не доводять неможливості виконання договору за попередньо встановленою ціною. Отже, місцевий господарський суд обґрунтовано визнав ці висновки недостатніми доказами дотримання умов підпункту 2 пункту 19 Особливостей № 1178.

Той факт, що законодавством не визначено єдиної форми документа про коливання ціни, не звільняє постачальника від обов`язку довести всі необхідні підстави для зміни договору. Доводи апеляційної скарги в цій частині зводяться до переоцінки висновків торгово-промислової палати без спростування встановлених місцевим судом змістовних недоліків цих доказів.

Із урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що додаткові угоди № 4 від 07.08.2023 та № 6 від 12.12.2023 укладені з порушенням імперативних приписів пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а тому на підставі статей 203, 215 ЦК України підлягають визнанню недійсними.

Щодо вимоги про стягнення 269 224,63 грн колегія суддів зазначає наступне.

За частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Відповідно до частини першої та пункту 1 частини третьої статті 1212 ЦК України особа, яка набула або зберегла майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути це майно; зазначені положення застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Оскільки додаткові угоди № 4 та № 6 є недійсними, правова підстава для оплати електричної енергії за визначеними ними підвищеними цінами відпала. Розрахунок за поставлену у спірний період електричну енергію повинен здійснюватися за ціною, установленою останньою неоспорюваною додатковою угодою № 3 від 25.04.2023, - 5,46056 грн/кВт*год без ПДВ.

За поставлені з липня по грудень 2023 року 199 710 кВт*год електричної енергії належало сплатити 1 308 634,13 грн з ПДВ, тоді як фактично сплачено 1 577 858,76 грн. Різниця становить 269 224,63 грн, правильність цього арифметичного розрахунку апелянтом належними доказами не спростована.

Із огляду на наведений вище висновок Верховного Суду у постанові від 02.07.2026 у справі № 918/1230/25, а також мотивувальну частину даної постанови, на переконання суду апеляційної інстанції дані кошти правомірно стягнуто на користь Дубенської міської ради як органу, що уособлює територіальну громаду та є головним розпорядником відповідних бюджетних коштів, незважаючи на те, що стороною договору було КМП "Дубенська міська лікарня" Дубенської міської ради.

Доводи апелянта про порушення статей 7, 86 та 236 ГПК України також не віднайшли свого матеріально-правового підтвердження. Із мотивувальної частини оскаржуваного рішення вбачається, що місцевий господарський суд установив обставини укладення й виконання договору, дослідив зміст кожної спірної додаткової угоди, надав оцінку висновкам Рівненської ТПП, перевірив джерело фінансування закупівлі, підстави представництва прокурором та навів мотиви відхилення заперечень відповідача 1.

Сама по собі незгода сторони з оцінкою доказів не свідчить про порушення принципу змагальності чи про необґрунтованість судового рішення. Учасникам справи було забезпечено рівні можливості подавати докази, заяви та заперечення, а участь прокурора у справі ґрунтувалася на нормах Конституції України, ГПК України та чинних на час звернення до суду положеннях Закону України "Про прокуратуру".

Європейський суд з прав людини у своїй практиці зазначає, що обов`язок суду мотивувати рішення не означає необхідності надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторони; достатність мотивування оцінюється з урахуванням характеру рішення та обставин конкретної справи. Оскаржуване рішення містить відповіді на всі вирішальні для результату спору доводи, а тому відповідає вимогам статті 236 ГПК України.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції виснує, що доводи апеляційної скарги не спростовують установлених судом першої інстанції обставин та правильності застосування норм матеріального права, а зводяться переважно до іншого тлумачення законодавства і незгоди з оцінкою доказів.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою-третьою статті 13 та частиною першою статті 74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять до предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За пунктом 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду колегія суддів виснує, що рішення Господарського суду Рівненської області від 01.06.2026 у справі № 918/567/26 є законним та обґрунтованим, а передбачені статтею 277 ГПК України підстави для його зміни або скасування відсутні.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 272, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 01.06.26 у справі № 918/567/26 залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому ст.ст. 287-289 ГПК України.

3. Справу №918/567/26 повернути до Господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "03" вересня 2026 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Поліщук П.Я.

Суддя Павлюк І.Ю.