Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №918/737/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року Справа № 918/737/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Філіпова Т.Л.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Рівненської області від 14 липня 2026 року у справі №918/737/26 (повний текст складено 20 липня 2026 року, суддя Пашкевич І.О.)

за позовом Приватного підприємства "Виробничо-інформаційна фірма "Західресурссервіс" до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 197 204 грн 91 коп.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Виробничо-інформаційна фірма "Західресурссервіс" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 197 204 грн 91 коп. (з яких: 107 616 грн 24 коп. основного боргу, 14 576 грн 81 коп. 3 % річних, 75 012 грн 10 коп. інфляційних втрат) у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору поставки № 53-122-01-21-11220 від 15 вересня 2021 року.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 14 липня 2026 року у справі №918/737/26 задоволено позов Приватного підприємства "Виробничо-інформаційна фірма "Західресурссервіс" до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 197 204 грн 91 коп.

Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Приватного підприємства "Виробничо-інформаційна фірма "Західресурссервіс" 107 616 грн 24 коп. основного боргу, 14 576 грн 81 коп. 3 % річних, 75 012 грн 10 коп. інфляційних втрат, 3 328 грн 00 коп. судового збору.

Місцевий господарський суд дійшов висновку щодо обгрунтованості позовних вимог Приватного підприємства "Виробничо-інформаційна фірма "Західресурссервіс", вказавши, що матеріалами справи підтверджується виконання позивачем зобов`язання за договором поставки №53-122-01-21-11220 від 15 вересня 2021 року. Відповідач, в свою чергу, без зауважень прийняв поставлений товар, однак оплати за видатковою накладною № 78 від 04 жовтня 2021 року на суму 107 616,24 грн. не здійснив. Покликання відповідача на законодавчі обмеження у зв`язку з виготовленням товару в російській федерації суд першої інстанції не визнав як підставу для звільнення його від оплати за договором поставки.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи свої вимоги, апелянт зазначає, що рішення місцевого господарського суду є неправомірним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом неповно надано правову оцінку його аргументам та не враховано усіх обставин справи. Підтримуючи викладену у відзиві позицію, зазначає, що поставлена продукція виготовлена в рф, а вимогами постанови Кабінету Міністрів України №187 від 03 березня 2022 року з метою недопущення отримання грошових коштів агресором встановлено пряму заборону, зокрема, на виконання грошових зобов`язань в яких кредиторами є російська федерація або особи, пов`язані з державою-агресором, що унеможливлює здійснити оплату продукції за незалежних від відповідача умов. Відтак, судом першої інстанції не взято до уваги вказані аргументи, прийнято рішення, яке суперечить законодавчим нормам та загальнодержавній позиції щодо виготовлених у рф товарів. З огляду на викладене апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 14 липня 2026 року у справі №918/737/26 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31 липня 2026 року у справі №918/737/26 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Рівненської області від 14 липня 2026 року у справі №918/737/26. Запропоновано позивачу в строк протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому статтею 263 ГПК України. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абзацу 1 частини 10 статті 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами частини 13 статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути таку апеляційну скаргу у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, що передбачено абзацом 2 частини 10 статті 270 ГПК України.

Предметом позову у цій справі є вимога Приватного підприємства "Виробничо-інформаційна фірма "Західресурссервіс" до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 197 204 грн 91 коп., тобто ціна позову є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а справа не належить до категорії справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило.

Приватне підприємство "Виробничо-інформаційна фірма "Західресурссервіс" своїм правом, передбаченим статтею 263 ГПК України, не скористалось, відзиву на апеляційну скаргу не надало.

Судом було створено сторонам належні умови для реалізації їхніх процесуальних прав.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на рішення Господарського суду Рівненської області від 14 липня 2026 року у справі №918/737/26 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Згідно ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи приписи статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, переглянувши рішення місцевого господарського суду в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду – залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

15 вересня 2021 року між Приватним підприємством "Виробничо-інформаційна фірма "Західресурссервіс" (далі - постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська АЕС" (далі - замовник) було укладено Договір №53-122-01-21-11220 від 15 вересня 2021 року на поставку продукції, відповідно до умов якого постачальник зобов`язувався поставити і передати у власність замовника продукцію, а замовник – оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1, яка є додатком до Договору.

Згідно з п. 1.2. Договору предметом поставки по даному договору є продукція: 44420000-0 Плінтуса, заглушки, панель ПВХ, яка передбачена специфікацією № 1 до даного Договору.

Відповідно до п. 2.2. Договору загальна сума договору (вартість продукції) становить 146 760 грн 24 коп з ПДВ.

У відповідності до п.п 2.3.-2.5. Договору кількість продукції та ціна за одиницю продукції вказана у специфікації №1 (додаток № 1) до даного договору. Ціна на продукцію є остаточною і змінам не підлягає. До ціни продукції включена вартість тари, упакування і маркування, страхування, доставка на склад РВ ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК "Енергоатом" та інші понесені Постачальником витрати на умовах поставки DDP згідно "Інкотермс-2010".

Сторонами погоджено, що продукція поставляється Постачальником в строк по 30 листопада 2021 року. Продукція поставляється Постачальником на умовах DDP згідно "Інкотермс-2010". Місце поставки та Вантажоодержувач – 34400, м. Вараш, склад Рівненського відділення ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК "Енергоатом". При поставці продукції сторони керуються діючим законодавством та даним Договором. (п.п. 3.1., 3.2. Договору).

У розділі 6 Договору сторонами обумовлено порядок проведення розрахунків.

Так, згідно з п. 6.1. Договору оплата за поставлену продукцію здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції.Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії". Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.

Про дату оформлення ярлика на придатну продукцію Замовник письмово повідомляє постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика (п. 6.2. Договору).

У п. 8.4. Договору визначено, що датою поставки продукції вважається дата підписання видаткової накладної або накладної вантажоодержувачем.

Згідно з п. 9.1. Договору у випадку порушення строків поставки "Постачальник" зобов`язаний сплатити "Замовнику" пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення, при цьому, у випадку прострочення поставки (недопоставки) продукції понад тридцять діб, "Постачальник" додатково сплачує «Замовнику» штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

У п. 9.2. Договору сторони збільшили строк позовної давності та визначили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення штрафних санкцій передбачених пунктом 9.1. даного договору становить 3 (три) роки.

Згідно з п. 12.1. Договору Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками (для контрагентів, які застосовують печатку). Строк дії даного Договору - по 30 березня 2022 року, а в частині виконання гарантійних зобов`язань постачальника , що передбачені даним договором - до спливу гарантійних строків.

Додатками до Договору є специфікація (додаток № 1) та технічна специфікація (додаток № 2).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач здійснював для відповідача поставку товару відповідно до умов Договору, про що свідчать зокрема видаткові накладні № 71 від 22 вересня 2021 року на суму 8 532 грн (з ПДВ) та № 72 від 27 вересня 2021 року на суму 30 612 грн (з ПДВ). Вказані поставки оплачені відповідачем 24 листопада 2021 року, про що свідчить заключна виписка за період з 24 листопада 2021 року по 24 листопада 2021 року, долучена до матеріалів справи.

Відповідно до видаткової накладної № 78 від 04 жовтня 2021 року позивачем здійснено поставку товару на загальну суму 107 616 грн 24 коп. Із вказаного первинного документу встановлено, що товар отримав 04 жовтня 2021 року представник відповідача за довіреністю.

Листом відповідача № 17894/041 від 11 жовтня 2021 року підтверджується проходження вхідного контролю продукцією, отриманої згідно видаткової накладної № 78 від 04 жовтня 2021 року, додатком до якого є сканкопія ярлика № 1-4,5-172 від 06 жовтня 2021 року (а.с. 35-37).

Місцевим господарським судом встановлено, що розрахунок відповідачем відповідно до видаткової накладної № 78 від 04 жовтня 2021 року на загальну суму 107 616 грн 24 коп. не здійснено.

Позивачем направлялись на адресу відповідача відповідні звернення – лист №45 від 21 березня 2023 року, лист №50 від 11 квітня 2023 року, лист №57 від 08 травня 2023 року, претензія №77 від 24 липня 2023 року, претензія №05 від 15 липня 2024 року, лист №07 від 04 грудня 2025 року, претензія №01 від 07 січня 2026 року, які залишені без реального задоволення.

У зв`язку з тим, що відповідач, як замовник, прострочив виконання грошового зобов`язання, то позивач нарахував також 3 % річних від простроченої суми та інфляційні втрати за період із 23 листопада 2021 року до 29 травня 2026 року, що не заперечується відповідачем.

Сторони склали акт звірки взаємних розрахунків за станом на 31 жовтня 2025 року, з якого вбачається заборгованість відповідача 107 616 грн 24 коп.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона, боржник, зобов`язана вчинити на користь другої сторони, кредитора, певну дію, зокрема виконати роботу, надати послугу, сплатити грошові кошти тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Судами встановлено, що спірні правідносини виникли на підставі договору поставки.

Так, згідно з приписами ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 628 Цивільного кодексу України визначає, що зміст договору становлять умови, погоджені сторонами, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 689 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із положеннями ст. 706 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, оголошеною продавцем у момент укладення договору, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті зобов`язання.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судами, сторонами по справі не заперечується факт постачання товару та наявність заборгованості за поставлений товар.

Відтак, з огляду на той факт, що позивачем відповідачу було поставлено товар, про що свідчать вказані вище видаткові накладні та ярлики на придатну продукцію, останній, в силу вимог п.6.1 договору, який передбачає, що оплата за поставлену продукцію здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію, не провів розрахунки за поставлений товар та не виконав належним чином зобов`язання за умовами укладеного договору.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку із тим, що матеріали справи не містять належних доказів оплати покупця за частину поставлених товарів згідно специфікації, а також те, що під час розгляду справи апелянтом не заперечується факт наявності у нього боргу перед позивачем, перевіривши нарахування інфляційних та річних, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості, яка складається з 107 616 грн 24 коп. основного боргу, 14 576 грн 81 коп. 3 % річних, 75 012 грн 10 коп. інфляційних втрат.

Щодо посилання апелянта на обмеження розрахунків з позивачем з огляду на положення постанови Кабінету Міністрів України № 187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації" (далі по текту - Постанова № 187) та враховуючи те, що виробниками частини з поставного товару, як зазначено в специфікації 1 є "росія" та "імпорт росія", колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про санкції" з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі – санкції).

У ч. 1 ст. 4 Закону України "Про санкції" визначено, що видами санкцій згідно з цим Законом є, зокрема зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань (пункт 5); заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб-резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом (пункт 10).

Згідно з ч. 3 ст. 5 Закону України "Про санкції" рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2 - 21, 23 - 25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання.

Отже, Радою національної безпеки та оборони України приймаються рішення про обмежувальні заходи (санкції) щодо певних фізичних та юридичних осіб і таке рішення вводиться в дію відповідним указом Президента України.

Статтею 5-3 Закону України "Про санкції" визначено, що державний реєстр санкцій (далі – Реєстр) – це інформаційно-комунікаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, захист, облік, відображення, оброблення та надання інформації про всіх суб`єктів, щодо яких застосовано санкції. Реєстр створюється з метою надання безоплатного публічного доступу до актуальної та достовірної інформації про всіх суб`єктів, щодо яких застосовано санкції. Дані Реєстру є відкритими і загальнодоступними, крім випадків, передбачених законом.

У пп. 1 п. 1 Постанови № 187 зазначено, що для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією російської федерації установити до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на:

1) виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором):

громадяни російської федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах;

юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства російської федерації;

юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації;

юридичні особи, утворені відповідно до законодавства іноземної держави, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, яких є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації, - у випадку виконання зобов`язань перед ними за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті.

У постановах від 30 травня 2023 року у справі №925/1248/21, від 08 листопада 2023 року у справі №915/18/23, від 21 листопада 2023 року у справі №910/14552/22, Верховний Суд зазначив, що "дія мораторію передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, встановлює певний правовий режим для цих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов`язань. З моменту запровадження вказаного мораторію суб`єктивне право осіб-кредиторів (стягувачів), перелік яких наведений в Постанові №187, зазнає обмежень у можливості реалізувати ними право вимоги до зобов`язаної сторони, у тому числі шляхом звернення за судовим захистом. Також мораторій хоча і не припиняє суб`єктивне право, однак на строк дії мораторію таке право не може реалізуватися шляхом виконання."

У застосуванні положень Закону України "Про санкції" Верховний Суд також неодноразово висновував, що у подібних правовідносинах судам належить встановити, чи є позивач кредитором (стягувачем), стосовно якого встановлені обмежувальні заходи, передбачені Законом України "Про санкції", а також чи є позивач особою щодо якої Постановою КМУ №187 введено заборону на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань; та чи підпадає позивач під визначення осіб, стосовно яких встановлено заборону відповідно до пункту 1 зазначеної постанови КМУ (постанови Верховного Суду від 19 лютого 2025 року у справі №904/3057/22, від 05 грудня 2023 року у справі №910/4052/22, від 21 листопада 2023 року у справі №910/14552/22, від 08 листопада 2023 року у справі №915/18/23).

З дослідженого місцевим господарським судом та перевіреного судом апеляційної інстанції вбачається, що згідно долученого Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань позивач – Приватне підприємство "Виробничо-інформаційна фірма "Західресурссервіс" є юридичною особою, створеною та зареєстрованою відповідно до законодавства України, засновником та кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи є громадянин України. При цьому доказів того, що кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником позивача, що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є рф, громадянин рф, матеріали справи не містять, як і доказів на підтвердження застосування до позивача (його засновника/учасника) обмежувальних заходів (санкцій) в порядку Закону України "Про санкції".

Виробництво частини з поставленого товару юридичними особами, які є резидентами російської федерації не свідчить про встановлення мораторію на розрахунки з відповідачем за такий товар.

Відтак, зобов`язання у відповідача з оплати за поставлений товар згідно п.6.1. договору виникли з моменту оформлення ярлика на придатну продукцію №1-4,5-172, тобто від 06 жовтня 2021 року саме до запровадження 24 лютого 2022 року воєнного стану Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24 лютого 2022 року та відповідно набуття чинності законодавства щодо введення мораторію на виконання грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або особи, пов`язані з державою-агресором, а тому доводи апелянта не заслуговують на увагу.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії").

У відповідності до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається апелянт, у розумінні статті 86 ГПК України не спростовують висновків місцевого господарського суду та не є підставою для зміни чи скасування рішення Господарського суду Рівненської області від 14 липня 2026 року у справі №918/737/26.

За таких обставин апеляційна скарга Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Рівненської області від 14 липня 2026 року у справі №918/737/26 підлягає залишенню без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі статтею 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Рівненської області від 14 липня 2026 року у справі №918/737/26 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 14 липня 2026 року у справі №918/737/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

Справу №918/737/26 повернути до Господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "03" вересня 2026 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.