Суд: Північний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: енергоносіїв
Дата: 01 липня 2026 р.
Справа: №910/9587/25
Суддя: Шаратов Ю.А.
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" липня 2026 р. Справа№ 910/9587/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шаратова Ю.А.
суддів: Бестаченко О.Л.
Скрипки І.М.
При секретарі судового засідання Кафлановій А.С.
за участю представників згідно протоколу судового засідання від 02.07.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Київгаз"
на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 (повний текст складено 09.02.2026)
у справі № 910/9587/25 (суддя Підченко Ю.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗ-МДС"
до Акціонерного товариства "Київгаз"
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "АТЕМ ГРУП"
про стягнення 33 998 090,61 грн
в с т а н о в и в:
Історія справи. Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог.
У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЗ-МДС» (далі - позивач, ТОВ «ГАЗ-МДС») звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Акціонерного товариства «Київгаз» (далі - АТ «Київгаз», відповідач, Оператор ГРМ, апелянт), в якій просило:
- стягнути з відповідача 28 045 299,88 грн вартості безпідставно набутого природного газу, 4 926 255,92 грн інфляційних втрат, 1 026 534,81 грн 3% річних.
Позовні вимоги, щодо стягнення суми основного боргу, із посиланням на статті 1212, 1213 Цивільного кодексу України, обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно, без укладення будь-якого договору із позивачем, утримав у себе природний газ, поставка якого передбачалась третій особі (ТОВ «АТЕМ ГРУП»), внаслідок чого, об`єм природного газу у газорозподільній системі відповідача збільшився, а у власності позивача зменшився і не був оплачений в обсязі 866 933,00 м. куб.
Позивач зазначає, що з його власності в лютому 2022 року через віртуальну точку відповідача 56ZG-DSO-1900006 для споживача ТОВ «АТЕМ ГРУП», EIC - код споживача 56XO00014I9NP00Q вибуло 2 180 786,00 м. куб. природного газу, що підтверджується даними оператора газотранспортних систем.
ТОВ «АТЕМ ГРУП» було отримано в лютому 2022 року тільки 1 313 853,00 м. куб. природного газу, що підтверджується постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 у справі № 910/4237/23, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 17.09.2024.
За твердженням позивача, обсяг природного газу, що не був доставлений споживачу та залишився у володінні газорозподільної системи АТ «Київгаз» становить: 2 180 786,00 м. куб. - 1 313 853,00 м. куб. = 866 933, 00 м. куб. Ця обставина підтверджується даними інформаційної платформи щодо третьої особи - ТОВ «АТЕМ ГРУП».
Позивач наголошує, що відповідач не укладав із ним договір поставки природного газу, та без достатніх правових підстав утримав у своїх газорозподільних мережах природний газ у розмірі 866 933, 00 м. куб., що належить ТОВ «ГАЗ-МДС».
Розрахунок вартості безпідставно набутого майна здійснено позивачем шляхом множення обсягу природного газу, який був безпідставно набутий відповідачем на вартість 1000,000 куб. м (однієї тисячі кубічних метрів) природного газу, що була встановлена станом на лютий 2022 року відповідно до Додаткової угоди № 2 від 19.01.2022 до Договору постачання природного газу № 12/12-21/3 від 15.12.2021, укладеною між ТОВ «ГАЗ-МДС» та ТОВ «АТЕМ ГРУП» (26 958,35 грн, крім того ПДВ 20% - 5 391,67 грн, разом - 32 350,02 грн), а саме: 866 933,00 куб. м. /1000,000 куб. м. х 32 350,02 грн = 28 045 299,88 грн, у т. ч. ПДВ.
Позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, із посиланням на частину першу статті 612, частину другу статі 625 ЦК України, обґрунтовані невиконанням відповідачем обов`язку із повернення вартості безпідставно набутого ним обсягу газу.
Позивач зазначає, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 у справі № 910/4237/23 було остаточно врегульовано розбіжності між ТОВ «АТЕМ ГРУП» (як споживачем за договором постачання) та АТ «КИЇВГАЗ» (як Оператором ГРМ, стороною договору розподілу) щодо фактичного обсягу спожитого природного газу в лютому 2022 року та цей обсяг був визначений на рівні 1 313 853,00 куб. м. природного газу.
На думку позивача, починаючи з 02.05.2024, тобто з дня, наступного за днем набрання законної сили зазначеною постановою апеляційного суду у справі № 910/4237/23 АТ «КИЇВГАЗ» як боржник вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання. У зв`язку із чим, позивачем нараховано 4 926 255,92 грн інфляційних втрат, 1 026 534,81 грн 3 % річних за період з 02.05.2024 по 21.07.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено її розгляд здійснювати в порядку загального позовного провадження. Призначено проведення підготовчого засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2025 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «АТЕМ ГРУП» (код ЄДРПОУ 40657853).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 позов ТОВ «ГАЗ-МДС» задоволено частково. Присуджено до стягнення з АТ «Київгаз» на користь ТОВ «ГАЗ-МДС» вартість безпідставно набутого природного газу на суму 28 045 299,88 грн, інфляційні втрати в розмірі 4 860 312,75 грн, 3 % річних в розмірі 1 026 534,81 грн та судовий збір в розмірі 407 185,77 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:
- постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 у справі № 910/4237/23 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 у справі № 910/9366/22 встановлені преюдиційні обставини. А саме, що ТОВ «АТЕМ ГРУП» було фактично спожито природний газ за лютий 2022 року на підставі даних комерційного вузла обліку газу (ВОГ) в розмірі 1 313 853 куб.м. Обсяг природного газу в лютому 2022 року, який не був доставлений споживачу (ТОВ «АТЕМ ГРУП») та залишився у володінні газорозподільної системи АТ «Київгаз» становить 866 933,00 м. куб.;
- факт безпідставного вибуття природного газу в газотранспортну систему та його утримання у володінні відповідача за відсутності правової підстави, є безпосередньою підставою для застосування статті 1212 ЦК України та стягнення з відповідача вартості безпідставно набутого майна;
- відповідно до пунктів 1, 4 глави 1 розділу ХІІ Кодексу газотранспортних систем, саме АТ «КИЇВГАЗ», виконуючи функції оператора газорозподільної системи, несе відповідальність за достовірність інформації про обсяги відібраного природного газу, що передається оператору газотранспортної системи, а також за її повноту та своєчасність, зокрема щодо даних по кожному споживачу. Зазначені обставини свідчать про те, що права та законні інтереси позивача були порушені неправомірними діями відповідача, що спричинило безпідставне вибуття майна з власності ТОВ «ГАЗ-МДС»;
- у даному випадку відповідач не може повернути позивачу безпідставно набуте майно, оскільки відповідно до статті 39 Закону України «Про ринок природного газу» від 09.04.2015 № 329-VIII, оператор газорозподільної системи не може провадити діяльність з видобутку, транспортування або постачання природного газу.
А відтак, зобов`язання у вигляді повернення безпідставно збереженого майна трансформується у грошове зобов`язання щодо відшкодування вартості цього обсягу (866 933,00 куб. м.), оскільки фізичне виокремлення родової речі у працюючій системі є неможливим;
- середня ринкова ціна природного газу, яка визначається на товарних біржах, зокрема на Українській енергетичній біржі (УЕБ), є змінною та коливається щомісяця і щоденно. При цьому, ТОВ «УЕБ» пропонує ціни на різні торгові сесії (форвардні, на добу наперед та ін.). А тому, застосування базової договірної ціни, скоригованої на інфляцію та відсотки, є законним та єдиним об`єктивним способом визначити вартість безпідставно збереженого майна.
У зв`язку із чим суд першої інстанції погодився із розрахунком вартості безпідставно збереженого відповідачем обсягу газу, виконаним позивачем на підставі Додаткової угоди № 2 від 19.01.2022 до Договору постачання природного газу № 12/12-21/3 від 15.12.2021, укладеного між ТОВ «ГАЗ-МДС» та ТОВ «АТЕМ ГРУП». А також дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення вартості безпідставно набутого природного газу в розмірі 28 045 299,88 грн;
- суд першої інстанції, перевіривши розрахунок 3 % річних, виконаний позивачем, встановив, що останній відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, проведений з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання та за відповідні періоди прострочення, а тому дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 1 026 534,81 грн 3% річних;
- за результатом перевірки наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, суд першої інстанції встановив, що розмір інфляційних втрат за період нарахування з 02.05.2024 по 21.07.2025 становить 4 860 312,75 грн, а позов у частині стягнення інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню на вказану суму.
Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, АТ «Київгаз» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 у справі № 910/9587/25, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «ГАЗ-МДС» відмовити повністю.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного.
1) Судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права: статті 66 Закону України «Про правотворчу діяльність» від 24.08.2023 № 3354-IX, статей 1212, 1213, 1214, 625 Цивільного кодексу України, а саме:
- апелянт зазначає, що при розгляді цього спору слід керуватися принципом lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма) та застосовувати до спірних правовідносин не норми статті 1212 ЦК України, а положення, що містяться в нормативно-правових актах спеціального законодавства України. При цьому, відповідач вважає, що спеціальними нормами у даному випадку є положення Закону України "Про ринок природного газу" від 09.04.2015 № 329-VIII та прийнятих на його виконання Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 (далі - Кодекс ГТС) № 2493, Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 (далі - Кодекс ГРМ), щодо врегулювання небалансів (позитивних чи негативних);
- АТ «Київгаз» зазначає, шо ним виконано постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 у справі № 910/4237/23. Зокрема, направлено на адресу ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» лист від 22.11.2024 № 528/19-1, яким надано Інформацію про фактичний місячний відбір / споживання природного газу споживачами, що не вимірюється щодобово, та/або щодо яких було змінено режим нарахування відбору/споживання природного газу за лютий 2022 року. А також лист від 22.11.2024 № 5217/09-3 щодо виконання набраного законної сили постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 у справі № 910/4237/23.
А виконавчі провадження ВП №76233095 та ВП №76233880 відкриті на виконання наказу № 910/4237/23 від 24.06.2024 закрито згідно з постановами приватного виконавця від 26.11.2024 та від 10.12.2024 відповідно;
- апелянт, із посиланням на пункт 5 глави 1 розділу І, пункт 5 глави 3, пункти 1- 4 глави 4, пункти 1, 2 глави 5 розділу IV, пункти 3, 4 глави 1, пункти 3 - 6 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС, Правила постачання природного газу, затверджені постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, Типовий договір транспортування природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497 (далі - Типовий договір транспортування), зазначає, що ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» повинен був збалансувати систему та виставити плату за негативні та позитивні небаланси замовникам послуг транспортування.
При цьому, звертає увагу, що відповідно до пункту 9.2 Договору про надання послуг транспортування природного газу № 1907000251 від 14.11.2019, укладеного ТОВ «ГАЗ-МДС» (Замовник) з ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» (Оператор), у разі виникнення у Замовника позитивного добового небалансу Оператор здійснює купівлю у Замовника, а Замовник продаж природного газу Оператору, в обсягах позитивного добового небалансу за ціною, яка встановлена розділом XIV Кодексу.
Отже, за твердженням апелянта, ТОВ «ГАЗ-МДС», як постачальник природного газу, за результатами балансування має право на отримання грошових коштів від ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» у розмірі плати за позитивний небаланс згідно умов договору про надання послуг транспортування природного газу. А ці зобов`язання є договірними. Інформація ж наведена ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» у листах щодо неможливості коригування закритих періодів спростовується наявною судовою практикою Верховного Суду щодо коригування обсягів природного газу на Інформаційній платформі та стягнення коштів з Оператора ГТС за позитивні небаланси;
- апелянт вважає, що, враховуючи спеціальне законодавство, яке регулює взаємовідносини між постачальником природного газу, Оператором ГТС та Оператором ГРМ на ринку природного газу, пред`явлення ТОВ «ГАЗ-МДС» позову до АТ «Київгаз» про стягнення вартості безпідставно набутого майна природного газу в порядку статті 1212 ЦК України є передчасним та безпідставним.
АТ «Київгаз» наголошує, що не набуває природний газ, який транзитом через газорозподільну мережу потрапляє з газотранспортної системи до газоспоживаючого обладнання споживачів. Таким чином, в процесі здійснення господарської діяльності з розподілу природного газу право власності на природний газ, який надходить до газорозподільної системи до АТ «Київгаз» не переходить. А відповідач тільки виконує функції з контролю, регулювання, приладового обліку природного газу, спожитого кінцевими споживачами та забезпечує належну технічну експлуатацію газорозподільної системи. Здійснює фактичний розподіл природного газу для потреб споживача у загальному потоці природного газу від точок його надходження в ГРМ до пунктів призначення споживача.
А відтак, АТ «Київгаз» вважає, що не може вважатися належним відповідачем у даному кондикційному позові. При цьому, також посилається на висновки щодо застосування норм права у подібних, на думку апелянта правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 20.10.2021 у справі № 910/11215/18 про відсутність передбачених статтями 1212 - 1213 ЦК України підстав кваліфікувати спірні правовідносини, як такі, що виникли з безпідставного набуття або збереження відповідачем майна позивача;
- апелянт зазначає, що відповідно до обмежень встановлених для оператора газорозподільної системи нормами частини першої статті 39 Закону України «Про ринок природного газу», а також з урахуванням специфіки переміщення природного газу газорозподільною системою, що пов`язана з умовною нормативною герметичністю газопроводів, з`єднувальних деталей, арматури, компенсаторів, газового обладнання, інших приладів та обладнання, і витоками газу під час технічного огляду чи обслуговування, поточного ремонту, заміни арматури, приладів, обладнання, устаткування, Оператор ГРМ укладає договори на закупівлю природного газу лише для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ (ВТВ).
При цьому звертає увагу на акти приймання-передачі природного газу за лютий 2022 року, оформлені між АТ «Київгаз» та ТОВ ГК «Нафтогаз України», що підтверджують факт закупівлі об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу (ВТВ) в газорозподільній системі в лютому 2022 року. Вказана обставина, на думку апелянта, спростовує твердження позивача щодо набуття даних обсягів газу з його ресурсу;
- апелянт вказує, що застосування положень статті 1212 ЦК України передбачає встановлення наявності у позивача права власності на безпідставно набуте відповідачем майно. Однак, позивач не надав доказів закупівлі спірного природного газу в обсязі 866 933,00 куб. м. Тобто, на думку відповідача, позивач не довів належними доказами факту наявності в його власності природного газу, який вважає безпідставно відібраним у спірний період.
А долучений до матеріалів справи Договір постачання природного газу від 15.12.2021 №15/12-21/3, укладений між ТОВ «ГАЗ-МДС» та ТОВ «АТЕМ ГРУП», підтверджує лише факт поставки (продажу) позивачем природного газу цьому споживачу, а не факт набуття (закупівлі) природного газу в обсязі 866 933,00 куб.м. самим постачальником;
- апелянт вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано статтю 1213 ЦК України. При цьому наголошує, що у справі не встановлено неможливості повернення майна в натурі, що може бути пов`язане зі знищенням речі, її переробленням, втратою, протиправною передачею третій особі тощо. А тому, на думку відповідача, судом безпідставно визнано неможливим повернення майна в натурі;
- апелянт зазначає, що в порушення частини другої статті 1213 ЦК України судом розраховано вартість природного газу не за ринковою ціною на момент подання позову, яка далі може бути переглянута на момент прийняття судом рішення, а за ціною Додаткової угоди № 2 від 19.01.2022 до Договору постачання природного газу № 12/12-21/3 від 15.12.2021, укладеного позивачем з ТОВ «АТЕМ ГРУП», який не може породжувати для відповідача жодних зобов`язань.
АТ «Київгаз» посилається на висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28.05.2025 у справі № 916/3575/23, в якій вказано, що суд вважає цілком законними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції стосовно того, що саме остання (середньозважена ціна місячного ресурсу природного газу) як його ринкова ціна (вартість) підлягає використанню для визначення вартості безпідставно набутого майна (природного газу), так як саме вона в аспекті вищенаведеного у цій постанові найбільше відповідає суті ринкової ціни (вартості) природного газу як економічної категорії, яка відображає його середню ціну, за якою здійснюються угоди на ринку за певний період часу.
Апелянти зазначає, що на момент розгляду судом справи та прийняття 29.01.2026 оскаржуваного рішення згідно Інформації про середньозважені ціни на природний газ за результатами електронних біржових торгів на Українській енергетичній біржі, оприлюдненої на офіційному сайті, середньозважена ціна з ПДВ (по всіх умовах оплати) складає 19 508,49 грн. за тис. куб. м. Отже, за його підрахунками, за наявності підстав для задоволення позовних вимог, вартість майна мала б становити 16 912 553,76 грн (866 933,00 куб. м. /1000,000 куб. м. х 19 508,49 = 16 912 553,76). Натомість, судом задоволено основну вимогу у сумі 28 045 299,88 грн, що на 11 132 746,12 грн більше ринкової;
- апелянт зазначає про відсутність правових підстав для застосування до спірних відносин норм частини другої статті 625 ЦК України та задоволення позовних вимог про стягнення з нього інфляційних втрат та 3 % річних.
АТ «Київгаз» вважає основну вимогу позивача безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають і додаткові вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.
При цьому, відповідач вказує, що при ухваленні оскаржуваного рішення допущено помилку щодо неможливості повернення в натурі майна та задоволені вимоги щодо стягнення грошової суми, як відшкодування вартості майна - 866 933,00 куб. м. природного газу з порушенням цінового регулювання.
Також апелянт зазначає, що передумовою застосування частини другої статті 625 ЦК України є прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Однак, зобов`язання боржника з повернення кредитору безпідставно набутого майна (зокрема, природного газу) належить до зобов`язань, момент виникнення, а відповідно і строк виконання яких прямо в законі не встановлений.
АТ «Київгаз» не погоджується з позицією позивача щодо настання прострочення грошового зобов`язання у зв`язку із ухваленням постанови Північного апеляційного господарського суду 01.05.2024 у справі № 910/4237/23, у якій ТОВ «ГАЗ-МДС» не брав участь.
При цьому, наголошує, що жодним судовим рішенням, окрім оскаржуваного, не встановлено факти щодо того, з якого моменту газ отриманий АТ «Київгаз» вважається безпідставно набутим, а зобов`язання з його повернення (чи сплати його вартості) таким, що прострочене, щоб надало право позивачу нараховувати інфляційні втрати та 3 % річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.
Апелянт звертає увагу, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 у справі 910/4237/23 не підтверджено як існування, так і виникнення зобов`язання щодо повернення безпідставно набутого майна, а відтак й відсутнє визначення моменту прострочення будь-якого зобов`язання перед позивачем. А лише вказано про наявність зобов`язання скорегувати обсяг спожитого (розподіленого) природного газу за лютий 2022 року, що АТ «Київгаз» і було виконано.
Посилання ж суду першої інстанції на висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22 відповідач вважає нерелевантним до спірних правовідносин.
2) Судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме:
- статей 2, 7, 11, 13, 74, 76 - 79, 86, 99, 177, 181, 182, частини першої статті 185, частини третьої статті 238, статей 227, 236 ГПК України, що полягає в порушені принципів рівності та змагальності, неупередженості та повноти розгляду справи по суті. Апелянт зазначає, що в оскаржуваному рішенні викладені доводи та докази сторони, на користь якої прийнято рішення, що є порушенням вимог процесуального закону. При цьому, за твердженням відповідача, суд першої інстанції безпідставно надав перевагу доводам та поясненням позивача, що непідтверджені належними, допустимими та достовірними доказами, при одночасному не наданні неналежної оцінки доводам та доказам відповідача;
- за твердженням апелянта, обставини, встановлені рішеннями господарського суду у справі № 910/4237/23, не є преюдиціальними в розумінні норм частини четвертої статті 75 ГПК України, оскільки склади учасників у вказаній справі і в справі № 910/9587/25 є різними. А ТОВ «ГАЗ-МДС» у справі № 910/4237/23 не мало ані статусу сторони (позивача або відповідача) ані третьої особи, та щодо нього судом не встановлювались жодні обставини.
Також апелянт вважає неможливим застосування преюдиційних обставин встановлених постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 у справі № 910/9366/22, на яку позивач не посилався в обґрунтуванні свого позову.
- апелянт вважає, що судом першої інстанції порушено норми частини четвертої статті 236 ГПК України про врахування при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин висновків щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зокрема, судом не враховано правові позиції викладені у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15, постанові Верховного Суду від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21 щодо того, що стаття 625 Цивільного кодексу України поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань. У разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.
Також апелянт зазначає, що судом не враховано правові позиції викладені у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, згідно із якими, стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Апелянт вважає, що судом першої інстанції безпідставно враховано висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22, згідно із якими, зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов`язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала. Це зобов`язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов`язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.
При цьому, апелянт зазначає, що фактичні обставини та наявні докази у справі № 910/3831/22 є відмінними від тих, що досліджуються та оцінюються судом у справі № 910/9587/25. Адже у наведеній постанові Великої Палати Верховного Суду не досліджувалася специфіка правового регулювання повернення в натурі безпідставно набутого природного газу з підстав, передбачених статтею 1213 ЦК України.
На відміну від справи № 910/3831/22 відповідачу не перераховувалися грошові кошти в рамках укладеного договору, що в подальшому набуло кваліфікацію події, що відбулася поза межами умов, передбачених договором транспортування природного газу та визначення моменту прострочення. Відповідач у справі № 910/9587/25 на відміну від справи № 910/3831/22 не мав можливості використовувати грошові кошти і жодним договірним/позадоговірним порядком, попередніми рішеннями суду не встановлено момент прострочення зобов`язання з повернення майна (грошових коштів).
На переконання відповідача, наведена відмінність, що зумовлена неоднаковим фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення, свідчить про нерелевантність висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22 до спірних правовідносин, що є предметом розгляду у справі № 910/9587/25. А відтак, застосування судом першої інстанції норм частини другої статті 625 ЦК України і задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних є необґрунтованим.
Позиція позивача (ТОВ «ГАЗ-МДС») щодо апеляційної скарги.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач, погоджуючись з мотивами оскаржуваного рішення суду, просив останнє залишити без змін, а у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач, серед іншого, зазначав, що:
- висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з АТ «Київгаз» вартості безпідставно набутого майна є законним, обґрунтованим та таким, що базується на правильній оцінці преюдиціальних обставин і норм матеріального права;
- застосування рішення суду у справі № 910/4237/23 як преюдиції було обґрунтованим та вмотивованим, оскільки цим рішенням встановлений фактичний об`єм природного газу, отриманий ТОВ «АТЕМ ГРУП» від ТОВ «ГАЗ-МДС» в лютому 2022 року, а саме, 1 313 853,00 куб.м.
Отже обсяг природного газу, що не був доставлений споживачу (ТОВ «АТЕМ ГРУП») та залишився у володінні газорозподільної системи АТ «Київгаз» становить: 2 180 786,00 куб.м. - 1 313 853,00 куб.м. = 866 933, 00 куб.м.
- позивач звертає увагу на те, що встановлені у справі № 910/4237/23 обставини щодо неотримання ТОВ «АТЕМ ГРУП» спірного обсягу природного газу (866 933,00 куб.м.) стали підставою для відмови у задоволенні позову ТОВ «ГАЗ-МДС» до ТОВ «АТЕМ ГРУП» у справі № 910/9366/22.
Зокрема, під час розгляду справи № 910/9366/22 суд, застосувавши висновки у справи № 910/4237/23 як преюдицію, констатував відсутність обов`язку споживача оплачувати обсяг природного газу (866 933,00 куб.м.), оскільки останній не був ним отриманий через неправомірні дії Оператора ГРМ (АТ «Київгаз»);
- позивач заперечує проти доводу апелянта про недоведеність ним факту наявності в його власності природного газу, який був безпідставно відібраний у спірний період. Зазначає, що алгоритми функціонування Інформаційної платформи ТОВ «Оператор ГТС України» унеможливлюють будь-які операції з ресурсом, який не є верифікованим або відсутній у портфелі балансування. Сам факт відображення в системі операції щодо вибуття спірного обсягу природного газу є автоматичним підтвердженням того, що цей природний газ у визначеній кількості більше не належить позивачу.
Неможливо ініціювати вибуття обсягу, який не був підтверджений системою як реальний ресурс. Факт вибуття природного газу, який належить позивачу, із газотранспортної системи в газорозподільну систему відповідача, для споживача ТОВ «АТЕМ ГРУП», у лютому 2022 року саме в обсязі 2 180 786,00 куб.м. підтверджується даними Інформаційної платформи ТОВ «Оператор ГТС України» та не заперечувався АТ «Київгаз» при розгляді справи № 910/4237/23.
- ТОВ «ГАЗ-МДС» наголошує, що саме внаслідок неправомірних дій відповідача зазначена кількість природного газу вибула з володіння позивача, оскільки комерційне балансування ТОВ «Оператор ГТС України» не було здійснено через подані апелянтом некоректні дані до Інформаційній платформі (визначення неправильного обсягу в Акті Оператора ГРМ - АТ «Київгаз»). Як наслідок, правовідносини сторін повністю вийшли за межі регулювання спеціальним законодавством (Кодексами ГТС/ГРМ) і перейшли у площину стягнення безпідставно набутого майна (стаття 1212 ЦК України).
- позивач заперечує проти доводу апелянта щодо застосування до спірних правовідносин не норм статті 1212 ЦК України, а Закону України "Про ринок природного газу" від 09.04.2015 № 329-VIII, Кодексу ГТС, Кодексу ГРМ, щодо врегулювання небалансів (позитивних чи негативних), як спеціальних норм. Зазначає, що вказані норми регулюють правомірну поведінку суб`єктів господарювання під час здійснення діяльності із постачання та розподілу природного газу, коли ці відносини врегульовані договірними зобов`язаннями. А статті 1212, 1213 ЦК України регулюють відносини, в яких одна сторона вчинила безпідставні, не врегульовані договором дії відносно другої сторони, внаслідок чого потерпіла сторона була позбавлена належного їй майна.
Механізм небалансів застосовується до обсягів природного газу, які рухаються в системі на підставі діючих номінацій та договірних лімітів. У справі № 910/4237/23 встановлено, що дії АТ «Київгаз» щодо встановлення обсягу споживання понад 1 313 853 куб.м були незаконними, а обсяг у 866 933 куб.м вибув з володіння ТОВ «ГАЗ-МДС» та залишився у системі відповідача поза межами будь-якого договору (як постачання, так і розподілу). Оскільки правова підстава для утримання цього газу відповідачем відсутня, дані відносини підпадають під регулювання саме норм статті 1212 ЦК України.
А наведені норми законодавства (про врегулювання небалансів) не містять положень щодо повернення вартості майна, привласненого внаслідок протиправних дій Оператора ГРМ. У таких випадках загальна норма статті 1212 ЦК України виступає як єдиний можливий інструмент відновлення майнового стану позивача, що відповідає принципу компенсаторності цивільної відповідальності.
Таким чином норми Закону України «Про ринок природного газу», Кодексу ГТС, Кодексу ГРМ не є спеціальними по відношенню до статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України та не перебувають з ними в колізії, оскільки регулюють різні суспільні відносини.
- позивач заперечує проти доводу апелянта про те, що він як Оператор ГРМ не набував і не міг набути майно (природний газ). Зазначає, що безпідставне набуття стосується не лише оформлення права власності, а й фактичного збагачення або збереження майна.
Регуляторні акти (Кодекси ГТС/ГРМ) підтверджують, що функціонування системи є єдиним технологічним процесом, де обсяги природного газу обліковуються на балансовій основі (кількість введеного газу має відповідати кількості виведеного), а не на основі фізичної простежуваності окремих молекул. Обсяг природного газу 866 933,00 куб.м, що належав позивачу і був відібраний (введений) у газорозподільну систему відповідача і не був спожитий/відібраний споживачем (ТОВ «АТЕМ ГРУП»), є майном позивача, яке фактично залишається в операційному фонді (системі) АТ «Київгаз».
Посилання ж відповідача на наявні акти приймання-передачі природного газу за лютий 2022 року, оформлені між АТ «Київгаз» та ТОВ ГК «Нафтогаз України», що підтверджують факт закупівлі об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо- технологічних витрат природного газу (ВТВ) в газорозподільній системі, не виключає факту набуття обсягів природного газу за рахунок ресурсу позивача.
Адже закупівля вказаних обсягів (ВТВ) у ТОВ ГК «Нафтогаз України» жодним чином не нівелює факт того, що в системі АТ «Київгаз» опинився «надлишковий» ресурс ТОВ «ГАЗ-МДС» в обсязі 866 933,00 куб.м, правова підстава для знаходження якого у відповідача відсутня.
- позивач заперечує проти доводу апелянта про відсутність підстав для нараховування інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України у зв`язку з простроченням зобов`язання з повернення вартості безпідставно набутого майна.
Зазначає, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 у справі № 910/4237/23 було остаточно врегульовано розбіжності між ТОВ «АТЕМ ГРУП» (як споживачем за договором постачання) та АТ «КИЇВГАЗ» (як Оператором ГРМ, стороною договору розподілу) щодо фактичного обсягу спожитого природного газу в лютому 2022 року та цей обсяг був визначений на рівні 1 313 853,00 куб. м. природного газу.
А з урахуванням цього та норм статті 611, частини першої статті 612, частини другої статті 625 ЦК України, на думку позивача, починаючи з 02.05.2024, тобто з дня, наступного за днем набрання законної сили вказаною постановою апеляційного суду АТ «КИЇВГАЗ» як боржник вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.
- позивач зазначає, що судом першої інстанції правильно враховано висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22 щодо моменту виникнення зобов`язання з повернення безпідставно набутого майна;
- ТОВ «ГАЗ-МДС» заперечує проти доводу апелянта про необґрунтоване розрахування судом першої інстанції вартості природного газу не за ринковою ціною, а за ціною Додаткової угоди № 2 від 19.01.2022 до Договору постачання природного газу № 12/12-21/3 від 15.12.2021, укладеного позивачем з ТОВ «АТЕМ ГРУП».
При цьому зазначає, що вказана додаткова угода прямо встановлює, що ціна 1000,000 куб. м. природного газу, становить: 26 958,35 грн (без ПДВ), крім того, ПДВ 20% - 5 391,67 грн, разом з ПДВ - 32 350,02 грн. Ця ціна є документально підтвердженою договірною ціною, яка відображає ринкову вартість газу, що безпідставно набутий відповідачем (на момент його набуття).
Зазначена ціна була сформована як реальна ціна реалізації ресурсу позивача для промислового споживача. Відповідно до даних моніторингу цін на природний газ, що публікувались на сайті ТОВ «Українська енергетична біржа» (УЕБ) (https://www.ueex.com.ua), середньозважена ціна газу на лютий 2022 року для промислових споживачів коливалася саме в межах 30 000 - 40 000 грн за 1000 куб.м. Таким чином, застосована ціна є верифікованим показником, за яким позивач реально відчужував належний йому ресурс на вільному ринку.
Позивач зазначає, що середня ринкова ціна природного газу, яка визначається на Українській енергетичній біржі (УЕБ), є змінною та коливається щомісяця і щоденно. При цьому, ТОВ «Українська енергетична біржа» пропонує ціни на різні торгові сесії (форвардні, на добу наперед та ін.), що унеможливлює визначення єдиної, сталої та безспірної «ринкової ціни» на конкретну дату розгляду справи. Застосування ж базової договірної ціни, скоригованої на інфляцію та відсотки, є законним та єдиним об`єктивним способом визначити вартість безпідставно набутого майна, оскільки встановлення єдиної ринкової ціни на дату судового засідання в умовах постійних коливань ціни природного газу є практично нездійсненним.
Отже судом першої інстанції правомірно взято за основу розрахунку документально підтверджену договірну ціну позивача, оскільки вона є найбільш точним відображенням вартості майна, яке було безпідставно вилучено з власності ТОВ «ГАЗ-МДС» та безпідставно набуто АТ «КИЇВГАЗ» (на момент його набуття).
Третя особа - ТОВ "АТЕМ ГРУП" не подало до суду жодних письмових заяв (пояснень) з викладенням своєї позиції щодо апеляційної скарги.
Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга АТ «Київгаз» зареєстрована судом 27.02.2026 за вх. № 09.1.04.1/1239/26.
Згідно з витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.02.2026 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Шаратов Ю.А., судді Бестаченко О.Л., Скрипка І.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2026 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/9587/25. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою АТ «Київгаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 910/9587/25.
12.03.2026 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/9587/25.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2026 залишено без розгляду Заяву АТ «Київгаз» про поновлення процесуального строку, викладену в апеляційній скарзі від 27.02.2026 (вх. № 09.1-04.1/1239/26). Залишено без руху апеляційну скаргу АТ «Київгаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 у справі № 910/9587/25. Встановлено Акціонерному товариству «Київгаз» строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання доказів сплати судового збору в сумі 122 155,73 грн у встановленому порядку. Попереджено АТ «Київгаз», що у випадку неусунення у встановлений термін недоліків, апеляційну скаргу буде повернуто скаржнику.
На адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла заява АТ «Київгаз» про усунення недоліків апеляційної скарги від 18.03.2026 (вх. № 09.1-13/6571/26) разом із платіжною інструкцією в національній валюті від 17.03.2026 № 1736 про сплату судового збору в розмірі 122 155,73 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «Київгаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 у справі № 910/9587/25.
Призначено до розгляду апеляційну скаргу АТ «Київгаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 у справі № 910/9587/25.
Повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 23.04.2026 об 11:20 в приміщенні Північного апеляційного господарського суду.
08.04.2026 від ТОВ «ГАЗ-МДС» на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов Відзив на апеляційну скаргу (вх. № 09.1-13/ 8418/26).
21.04.2026 від АТ «Київгаз» на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли Пояснення (в порядку статті 42 ГПК України) вх. № 09.1-13/ 9573/26.
23.04.2026 від ТОВ «ГАЗ-МДС» на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли Додаткові пояснення (вх. № 09.1-13/ 9728/26).
Протокольною ухвалою від 23.04.2026 оголошено перерву у судовому засіданні до 28.05.2026 о 12:00.
18.05.2026 від АТ «Київгаз» на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли Пояснення (в порядку статті 42 ГПК України) вх. № 09.1-13/ 11932/26.
22.05.2026 від ТОВ «ГАЗ-МДС» на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли Додаткові пояснення (вх. № 09.1-13/ 12455/26).
22.05.2026 від третьої особи - ТОВ "АТЕМ ГРУП" на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшло Клопотання (вх. № 09.1-13/ 12658/26), в якому просило провести судове засідання призначене на 28.05.2026 без участі його представника.
Судове засідання 28.05.2026 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Бестаченко О.Л. на лікарняному.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2026 призначено судове засідання на 02.07.2026 об 11 год 40 хв.
У судовому засіданні представники позивача, відповідача та третьої особи надали усні пояснення.
Представник апелянта (відповідача) просив задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення суду першої інстанції.
Представники позивача та третьої особи просили оскаржуване рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
У судовому засіданні 02.07.2026 відповідно до статей 240, 283 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши представників позивача, відповідача (апелянта) та третьої особи, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
ТОВ «ГАЗ-МДС» (ЕІС-код постачальника 56Х930000001520Z) на підставі ліцензії на право на провадження господарської діяльності з постачання природного газу на території України, виданої на підставі Постанови НКРЕКП від 23.05.2017 № 676, здійснює постачання природного газу кінцевим споживачам (суб`єктам господарювання та фізичним особам).
14.11.2019 між ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» (Оператор) та ТОВ «ГАЗ-МДС» (Замовник) укладено Договір транспортування природного газу № 1907000251 (далі - Договір транспортування).
Згідно із пунктами 2.1, 2.4 Договору транспортування за ним Оператор надає Замовнику послугу транспортування природного газу (послуга) на умовах, визначених цим договором, а Замовник сплачує Оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні. Приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності Оператору здійснюється відповідно до вимог Кодексу ГТС.
Замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі ГТС, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі (пункт 2.5 Договору транспортування).
Оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі ГТС, приймати газ в точках входу та/або передати газ у точках виходу в обсягах, встановлених договором, протягом погоджених термінів (пункт 2.6 Договору транспортування).
Порядок комерційного обліку природного газу (у тому числі приладового) та перевірки комерційних вузлів обліку, а також порядок приймання-передачі природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи та визначення і перевірки параметрів якості в цих точках здійснюється сторонами відповідно до вимог Кодексу ГТС та з урахуванням цього договором (пункт 5.1 Договору транспортування).
15.12.2021 між ТОВ «ГАЗ-МДС» (Постачальник) та ТОВ «АТЕМ ГРУП» (Споживач) укладено Договір постачання природного газу № 15/12-21/3 (далі - Договір постачання).
Відповідно до пункту 1.1 Договору постачання, Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу у 2022 році природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.
У пункті 1.4 Договору постачання зазначено: найменування Оператора газорозподільної системи, далі - Оператор ГРМ, з яким Споживач уклав договір розподілу природного газу: АТ «Київгаз». Договір розподілу природного газу між Споживачем та Оператором ГРМ укладено на підставі заяви приєднання № 14407 від 22.09.2016.
Орієнтовний плановий обсяг (річний) постачання газу з 01.01.2022 по 31.01.2022 (включно) становить до 30 000 тис. куб. м. (пункт 2.1 Договору постачання).
Згідно із пунктом 3.1 Договору постачання, обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період, що підлягає оплаті Споживачем, визначається на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між Оператором ГРМ та Споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ.
Право власності на газ переходить від Постачальника до Споживача в момент підписання актів приймання-передачі актів приймання-передачі газу, зазначених в пункті 3.5 договору.
Постачання газу здійснюється за умови: наявності діючого між Споживачем та Оператором ГРМ договору розподілу газу; відсутності заборгованості у Споживача за минулі періоди перед Постачальником (або оплати відповідно до графіка погашення заборгованості);відсутності простроченої заборгованості Споживача за посталений природний газ перед іншим постачальником газу (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою такого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків; підтвердження в установленому порядку Оператором ГТС місячного обсягу постачання газу, виділеного для забезпечення Споживача (об`єктів Споживача) (далі - підтверджений обсяг газу).
Приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачу у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу (пункт 3.4 Договору постачання).
У пункт 3.5 Договору постачання вказано, що визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами здійснюється в наступному порядку:
3.5.1. За підсумками розрахункового періоду Споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати Постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та Споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.
3.5.2. На підставі отриманих від споживача даних та/або даних Оператора ГРМ Постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником Постачальника.
3.5.3. Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником Споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.
3.5.4. У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних Оператора ГРМ. Споживач в такому разі не позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили, обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних Постачальника.
У пункті 4.1 Договору постачання визначено, що ціна за 1000 куб м. газу встановлюється для кожного місця окремо шляхом підписання додаткових угод до договору.
Відповідно до пункту 5.4 Договору постачання, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу Споживачу Постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, Споживач має компенсувати Постачальнику вартість різниці між підтвердженим обсягом природного газу та фактичним об`ємом (обсягом) споживання природного газу за ціною вартості природного газу, визначеною договором. При цьому, Постачальник має право вимагати від Споживача сплати штрафу за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, які розраховуються відповідно до пункту 6.4 Договору.
19.01.2022 між ТОВ «ГАЗ-МДС» та ТОВ «АТЕМ ГРУП» укладено Додаткову угоду № 2 до договору постачання природного газу № 15/12-21/3 від 15.12.2021 (далі - Додаткова угода № 2).
Відповідно до пункту 1 Додаткової угоди № 2, Постачальник зобов`язується передати у власність Споживача у лютому 2022 року природний газ орієнтовним обсягом 1 100,000 тис. куб. м., або 39,286 тис. куб. м. рівномірно кожної доби протягом місяця постачання або згідно погодженого графіка постачання. Допускається відхилення добового та місячного обсягу споживання в межах +/- 10 %.
Ціна 1000,000 куб. м. природного газу, що поставляється у лютому 2022 року, складає 26 958,35 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20 % - 5 391,67 грн. Разом з ПДВ складає 32 350,02 грн (пункт 2 Додаткової угоди № 2).
Загальна вартість природного газу, запланованого до передачі згідно з цією Додатковою угодою, складає 29 654 185,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ 5 930 837,00 грн. Разом з ПДВ 35 585 022,00 грн (пункт 3 Додаткової угоди № 2).
Типовий Договір розподілу природного газу (далі - Договір розподілу) затверджено постановою Постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2498.
Цей Типовий договір розподілу природного газу (далі - Договір) є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта Споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи (пункт 1.1 Договору розподілу)
У пункті 1.2 Договору розподілу зазначено, що його умови однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем).
Цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 1.3 Договору розподілу).
Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Договору розподілу, за ним Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором. Обов`язковою умовою надання Споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у Споживача об`єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи Оператора ГРМ.
Облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається Оператором ГРМ та споживається Споживачем на межі балансової належності об`єкта Споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (пункт 5.1 Договору розподілу).
Згідно із пунктом 5.2 Договору розподілу, визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по Споживачу здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим Договором.
Якщо комерційний вузол обліку встановлений не на межі балансової належності сторін (точка вимірювання не збігається з точкою комерційного обліку), фактичний об`єм природного газу визначається з урахуванням втрат та витрат природного газу між точкою вимірювання і межею балансової належності сторін шляхом їх додавання/віднімання до/від об`єму природного газу, визначеного комерційним вузлом обліку в точці вимірювання, відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
Для визначення об`єму розподілу та споживання природного газу беруться дані комерційного вузла обліку Оператора ГРМ. У разі відсутності комерційного вузла обліку в Оператора ГРМ беруться дані комерційного вузла обліку Споживача.
В абзацах другому, третьому пункту 5.3 Договору розподілу вказано, що при здійсненні обліку спожитого природного газу Споживачем, що не є побутовим, за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр (м куб.) природного газу, приведений до стандартних умов згідно з вимогами, визначеними в Кодексі газорозподільних систем. У разі виявлення порушень вимог Кодексу газорозподільних систем при обліку спожитого природного газу побутовим Споживачем та Споживачем, що не є побутовим, за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу беруться об`єми природного газу, які нараховуються згідно з вимогами Кодексу газорозподільних систем.
Пунктом 5.4 Договору розподілу передбачено, що порядок визначення об`єму розподіленого Споживачу і спожитого ним природного газу та надання звітності щодо спожитих об`ємів газу за розрахунковий період визначається відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та з урахуванням вимог цього Договору.
Після запровадження особистого кабінету на сайті Оператора ГРМ Споживач має можливість скористатися ним для формування звітності (передачі показань лічильника газу) та рахунків за надані послуги, а також ознайомлення з визначеними об`ємами та обсягами розподіленого та спожитого природного газу за розрахунковий період.
Судом встановлено, що в Акті приймання-передачі послуг з розподілу природного газу газорозподільною системою від 28.02.2022 до Договору № 14407 (Акт Оператора ГРМ, відповідача) вказано, що фактичний об`єм спожитого газу за лютий 2022 року по даним вузла обліку газу склав 2 180 786,00 м. куб.
Інформація щодо фактичного об`єму спожитого газу за лютий 2022 року згідно Акту Оператора ГРМ (Відповідача) відповідала даним Інформаційної платформи оператора газотранспортної системи (ТОВ «Оператор ГТС України») та об`єм спожитого газу за лютий 2022 року (остаточна алокація) становить 2 180 786,00 м. куб. /т. І а.с. 43/.
В цьому Акті Оператора ГРМ містяться заперечення споживача щодо фактичного об`єму спожитого газу за лютий 2022 року. Споживач у акті зазначив, що фактичний об`єм спожитого ТОВ «АТЕМ ГРУП» природного газу за лютий 2022 складає 1 313 853 куб. м.
Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Судом першої інстанції під час розгляду цієї справи, № 910/9587/25, враховано преюдиційні обставини встановлені постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 у справі № 910/4237/23 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 у справі № 910/9366/22.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 17.09.2024 у справі № 910/4237/23 за позовом ТОВ «АТЕМ ГРУП» до АТ «Київгаз» про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити дії, встановлені наступні обставини.
01.12.2017 між ТОВ «АТЕМ ГРУП» (Споживач) та Акціонерним товариством «Київгаз» (Оператор ГРМ) було укладено Договір розподілу природного газу № 14407 відповідно до умов якого Оператор ГРМ зобов`язався надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язався прийняти зазначену послугу та оплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
Колегія суддів дійшла висновку про доведеність факту споживання ТОВ «АТЕМ ГРУП» у лютому 2022 року обсягу природного газу в розмірі 1 313 853 м. куб. Саме такі дані відображені у відомостях обліку споживача природного газу за період з 01.02.2022 по 28.02.2022 за даними обчислювача ОЕ-22ДМіz №1197, а також продубльовані в акті про припинення споживання природного газу від 25.02.2022.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024, у справі № 910/4237/23 задоволено апеляційну скаргу ТОВ «АТЕМ ГРУП» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2024. Вказане рішення суду першої інстанції скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволені повністю, а саме:
- визнано дії АТ «Київгаз» по встановленню об`єму розподіленого та спожитого Товариством з обмеженою відповідальністю «Атем Груп» у лютому 2022 року природного газу понад 1 313 853 куб. м. незаконними;
- зобов`язано АТ «Київгаз» здійснити облік фактично спожитого природного газу Товариством з обмеженою відповідальністю «Атем Груп» за лютий 2022 року на підставі даних комерційного вузла обліку газу (ВОГ), а саме в розмірі 1 313 853 куб. м.;
???- зобов`язано АТ «Київгаз» скорегувати на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», інформацію про обсяги спожитого (розподіленого) природного газу Товариством з обмеженою відповідальністю «Атем Груп» шляхом направлення уточненої інформації оператору газотранспортної системи, в якій відобразити обсяг фактично спожитого (розподіленого) природного газу (остаточну алокацію) за лютий 2022 року в об`ємі згідно даних комерційного вузла обліку газу (ВОГ), а саме в розмірі 1 313 853 куб. м.
Розподіллено судові витрати.
У справі № 910/9366/22 розглядався позов ТОВ «ГАЗ-МДС» до ТОВ «АТЕМ ГРУП», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Акціонерного товариства «Київгаз», про стягнення 35 193 661,96 грн, з яких: 27 319 306,71 грн основного боргу, 386 212,66 грн 3 % річних, 2 712 877,47 грн інфляційних втрат, 4 775 265,12 грн пені.
Позовні вимоги були обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ «АТЕМ ГРУП» своїх зобов`язань за Договором постачання природного газу № 15/12-21/3 від 15.12.2021 в частині здійснення повної та своєчасної оплати поставленого природного газу.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 залишеною без змін постановою Верховного Суду від 03.04.2025 у справі № 910/9366/22 задоволено апеляційну скаргу ТОВ «АТЕМ ГРУП», скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2023 у цій справі та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.
При цьому, у вказаній постанові від 18.12.2024 у справі № 910/9366/22 суд апеляційної інстанції на підставі норм частини четвертої статті 75 ГПК України вказав на преюдиційні обставини встановлені у постанові Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 у справі № 910/4237/23, яка набрала законної сили. А саме, що доведеним є факт споживання Товариством з обмеженою відповідальністю «Атем Груп» у лютому 2022 року обсягу природного газу в розмірі 1 313 853 м. куб.
Таким чином, колегія суддів, під час розгляду справі № 910/9366/22, дійшла до висновку, що розбіжності у частині визначення обсягу спожитого ТОВ «АТЕМ ГРУП» природного газу за лютий 2022 врегульовані у судовому порядку, а обсяг спожитого ним у лютому 2022 року природного газу складає 1 313 853 м. куб.
З урахуванням ціни природного газу, визначеної пунктом 2 додаткової угоди у розмірі 32 350,02 грн з ПДВ за 1000,000 м. куб., вартість поставленого в лютому 2022 року природного газу в обсязі 1 313 853,00 м. куб., яка підлягала сплаті, складає 42 503 144,60 грн, у тому числі ПДВ. За поставлений у лютому 2022 природний газ ТОВ «АТЕМ ГРУП» було сплачено 43 229 164,00 грн, що свідчить про відсутність заборгованості та наявність переплати.
24.06.2024 на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 у справі № 910/4237/23 видано наказ на примусове виконання постанови щодо зобов`язання АТ «Київгаз» здійснити облік фактично спожитого природного газу Товариством з обмеженою відповідальністю «Атем Груп» за лютий 2022 року на підставі даних комерційного вузла обліку газу (ВОГ), а саме в розмірі 1 313 853 куб.м.
24.06.2024 на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 у справі № 910/4237/23 видано наказ на примусове виконання постанови щодо зобов`язання АТ «Київгаз» скорегувати на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», інформацію про обсяги спожитого (розподіленого) природного газу Товариством з обмеженою відповідальністю «Атем Груп» шляхом направлення уточненої інформації оператору газотранспортної системи, в якій відобразити обсяг фактично спожитого (розподіленого) природного газу (остаточну алокацію) за лютий 2022 року в об`ємі згідно даних комерційного вузла обліку газу (ВОГ), а саме в розмірі 1 313 853 куб. м.
07.10.2024 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павлюком Н.В. прийнято Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 76233880 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 № 910/4237/23 на користь ТОВ «АТЕМ ГРУП» щодо боржника - АТ «Київгаз».
У матеріалах справи відсутня копія Постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Н.В. про відкриття виконавчого провадження ВП № 76233095.
22.11.2024 АТ «Київгаз» звернулося з листом № 528/19-1 до ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», яким, на виконання наказу від 24.06.2024 № 910/4237/23 виданого Господарським судом міста Києва про зобов`язання АТ «Київгаз» здійснити облік фактично спожитого природного газу ТОВ «АТЕМ ГРУП» за лютий 2022 року на підставі даних комерційного вузла обліку газу (ВОГ), а саме в розмірі 1 313 853 куб. м., направило Оператору ГТС Додаток 3 «Інформація про фактичний місячний відбір/споживання природного газу споживачами, що не вимірюється щодобово, та/або щодо яких було змінено режим нарахування відбору/споживання природного газу за лютий 2022 року».
22.11.2024 АТ «Київгаз» звернулося з листом № 5217/09-3 до ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», в якому повідомило, що на інформаційній платформі Оператора газотранспортної системи України відсутня (не передбачена) технічна можливість відображення Оператором ГРМ корегування лютого 2022 року у звітному періоді - листопаді 2024 року, Оператор ГРМ не має можливість відображати у поточному звітному періоді - листопада 2024 року. Тобто, Оператор ГРМ має можливість відобразити лише обсяги листопада 2024 року.
З урахуванням цього, АТ «Київгаз», з метою виконання судового рішення, просило ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» надати інструкцію щодо можливості та порядку дій (Оператора ГРМ) для корегування на Інформаційній платформі Оператора ГТС інформації про обсяги спожитого (розподіленого) природного газу (остаточну алокацію) за лютий 2022 року щодо споживача - ТОВ «АТЕМ ГРУП».
22.11.2024 АТ «Київгаз» звернулося до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Н.В. із Заявою № 5218/09-3 про закінчення виконавчого провадження ВП № 76233095. Разом з якою надало приватному виконавцю докази підтвердження повного добровільного фактичного виконання рішення суду у виконавчому провадженні ВП № 76233095 з виконання судового наказу Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 № 910/4237/23, а саме - витяг з відомостей про облік фактичного місячного споживання природного газу споживачами за лютий 2022 року, в тому числі ТОВ «АТЕМ ГРУП» на підставі даних комерційного вузла обліку газу (ВОГ), а саме в розмірі 1 313 853 куб. м., що відображено у Додатку 3 «Інформація про фактичний місячний відбір/споживання природного газу споживачами, що не вимірюється щодобово, та/або щодо яких було змінено режим нарахування відбору/споживання природного газу за лютий 2022 року».
22.11.2024 АТ «Київгаз» звернулося до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Н.В. із листом № 5219/09-3 по виконавчому провадженню ВП № 76233880. В якому, серед іншого, повідомило про відсутність у нього як у Оператора ГРМ повноважень та можливості відобразити у поточному періоді корегування лютого 2022 року на інформаційній платформі Оператора ГТС. А також про направлення листа від 22.11.2024 № 5217/09-3 щодо цього питання на адресу ТОВ «Оператор газотранспортної системи України».
26.11.2024 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павлюком Н.В. прийнято Постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 76233095 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 № 910/4237/23 на користь ТОВ «АТЕМ ГРУП» щодо боржника - АТ «Київгаз» про зобов`язання здійснити облік фактично спожитого природного газу Товариством з обмеженою відповідальністю «Атем Груп» за лютий 2022 року на підставі даних комерційного вузла обліку газу (ВОГ), а саме в розмірі 1 313 853 куб. м. У цій постанові вказано, що боржником надано підтвердження виконання виконавчого документа в строк наданий виконавцем.
27.11.2024 ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» листом № ТОВВИХ-24-18294 у відповідь на лист АТ «Київгаз» від 22.11.2024 № 5217/09-3, із посиланням на пункти 16, 17, 19 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС, повідомило, що Оператор ГТС зобов`язаний надавати замовнику послуг транспортування всю інформацію щодо обсягу та вартості щодо добових небалансів у звітному газовому місяці у термін, не пізніше 12 числа газового місяця, наступного за звітним. Після 12-го числа місяця, наступного за звітним, будь-яке уточнення та коригування даних - неправомірне, суперечить Кодексу ГТС та підписаному сторонами Договору транспортування природного газу. А після 14 числа газового місяця, наступного за звітним, Оператор ГТС втрачає будь-яке право здійснювати додаткові дії щодо визначення обсягу та вартості щодобових небалансів у звітному місяці. Інших термінів оформлення послуг балансування діючим законодавством України не передбачено.
10.12.2024 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павлюком Н.В. прийнято Постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 76233880 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 № 910/4237/23 на користь ТОВ «АТЕМ ГРУП» щодо боржника - АТ «Київгаз» про зобов`язання скорегувати на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», інформацію про обсяги спожитого (розподіленого) природного газу Товариством з обмеженою відповідальністю «Атем Груп» шляхом направлення уточненої інформації оператору газотранспортної системи, в якій відобразити обсяг фактично спожитого (розподіленого) природного газу (остаточну алокацію) за лютий 2022 року в об`ємі згідно даних комерційного вузла обліку газу (ВОГ), а саме в розмірі 1 313 853 куб. м. У цій постанові вказано, що боржником надано підтвердження виконання виконавчого документа.
24.03.2025 ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» листом № ТОВВИХ-25-4831 у відповідь на запит про надання інформації ТОВ «ГАЗ-МДС» від 21.03.03.2025 № 21/03-25/1, із посиланням на пункти 16, 17, 19 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС, повідомило, що Оператор ГТС зобов`язаний надавати замовнику послуг транспортування всю інформацію щодо обсягу та вартості щодо добових небалансів у звітному газовому місяці у термін, не пізніше 12 числа газового місяця, наступного за звітним. Після 12-го числа місяця, наступного за звітним, будь-яке уточнення та коригування даних - неправомірне, суперечить Кодексу ГТС та підписаному сторонами Договору транспортування природного газу. А після 14 числа газового місяця, наступного за звітним, Оператор ГТС втрачає будь-яке право здійснювати додаткові дії щодо визначення обсягу та вартості щодобових небалансів у звітному місяці. При цьому положеннями Кодексу ГТС не передбачено порядку здійснення коригувань даних після завершення звітного періоду та внесення даних в порядку і строки, визначені нормами Кодексу ГТС.
26.05.2025 ТОВ «ГАЗ-МДС» на адресу АТ «Київгаз» надіслано Претензію № 26/05-25/1 про стягнення оплати за безпідставно утриманий природний газ. В якій вимагало сплатити за отриманий в лютому 2022 року газ в обсязі 866 933,00 м. куб., який не був доставлений споживачу - ТОВ «АТЕМ ГРУП» і не повернутий постачальнику в сумі 28 045 299,89 грн.
Вказана претензія була надіслана на адресу АТ «Київгаз»: 01103, місто Київ, вул. Михайла Бойчука, буд. 4Б, що підтверджується описом вкладення у цінний лист № 0405300425860 з відбитком календарного штемпеля відділення поштового оператора Укрпошта з датою 26.05.2025, поштовою накладною від 26.05.2025 № 0405300425860, а також відомостями з офіціального сайту АТ «Укрпошта», відповідно до якої відправлення за трек номером 0405300425860 вручено одержувачу.
У матеріалах справи відсутні докази надання АТ «Київгаз» відповіді на вказану претензію.
Джерела права. Позиція суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини першої, пунктів 1, 4 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Частинами першою, другою статті 14 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.
Колегія суддів відхиляє довід апелянта щодо застосування до спірних правовідносин не норм статті 1212 ЦК України, а Закону України «Про ринок природного газу» від 09.04.2015 № 329-VIII, Кодексу ГТС, Кодексу ГРМ, з огляду на наступне.
Суд враховує юридичну позицію, викладену в підпункті 2.1.1 підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 18.06.2020 № 5-р(II)/2020 у справі № 3-189/2018(1819/18).
Згідно із якою, однією із засад українського конституційного ладу є «верховенство права» (правовладдя), що його виражено через формулу: «В Україні визнається і діє принцип верховенства права» (частина перша статті 8 Конституції України). «Верховенство права» (правовладдя) як невідокремний елемент системи цінностей, що їх покладено в основу сучасного європейського правопорядку, належить до тріади принципів спільної спадщини європейських народів поряд із такими її складниками, як правдива демократія й людські права.
Принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori) - «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali) - «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
Сформульовані Конституційним Судом України загальноправові принципи подолання колізій між нормативно-правовими актами однакової юридичної сили також відтворені у Законі України «Про правотворчу діяльність» від 24.08.2023 № 3354-IX, який набрав чинності 20.09.2023, але буде введено в дію через один рік з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Зокрема, у частині першій статті 66 цього Закону визначено, що колізія норм права - це протиріччя або невідповідність між нормами права у нормативно-правових актах, що регулюють одні й ті самі суспільні відносини.
Протиріччя між нормами права у нормативно-правових актах - це колізія норм права в нормативно-правових актах рівної юридичної сили.
Невідповідність між нормами права у нормативно-правових актах - це колізія норм права в нормативно-правових актах різної юридичної сили.
Відповідно до частини другої статті 66 цього Закону, у разі виявлення колізії між кодексом і первинним законом пріоритет у застосуванні має норма права, що міститься у кодексі, якщо інше не передбачено таким кодексом.
А частиною третьою статті 66 цього Закону, на яку посилається апелянт, визначено, що у разі виявлення колізії між нормативно-правовими актами різної юридичної сили пріоритет у застосуванні мають норми, що містяться у нормативно-правовому акті вищої юридичної сили. У разі виявлення колізії між нормативно-правовими актами рівної юридичної сили пріоритет у застосуванні мають: 1) норми, що містяться в нормативно-правових актах спеціального законодавства України (крім випадку, визначеного частиною другою цієї статті); 2) норми, що містяться у нормативно-правових актах, що вступили в дію пізніше.
Отже, для застосування формули (принципу): «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali), необхідною передумовою є встановлення колізії норм права - протиріччя або невідповідності між нормами права у нормативно-правових актах, що регулюють одні й ті самі суспільні відносини.
Щодо відносин з врегулювання позитивного небалансу (різниці) між обсягами природного газу.
Правові засади функціонування ринку природного газу України визначені Законом України «Про ринок природного газу» від 09.04.2015 № 329-VIII (далі - Закон № 329-VIII).
У частині першій статті 1 Закону № 329-VIII визначені терміни, які в ньому вживаються, зокрема:
газорозподільна система - технологічний комплекс, що складається з організаційно і технологічно пов`язаних між собою об`єктів, призначених для розподілу природного газу від газорозподільних станцій безпосередньо споживачам (пункт 6);
газотранспортна система - технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об`єктами і спорудами, пов`язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу (пункт 7);
кодекс газотранспортної системи, кодекс газорозподільних систем, кодекс газосховища, кодекс установки LNG - правила експлуатації та доступу до газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG, що затверджуються Регулятором (пункт 11);
оператор газорозподільної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників), (пункт 17);
оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників), (пункт 19);
постачальник природного газу (далі - постачальник) - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу (пункт 27);
постачання природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів (пункт 28);
Регулятор - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (пункт 32).
Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 4 Закону № 329-VIII до компетенції Регулятора на ринку природного газу належить затвердження правил балансування як частини кодексу відповідної газотранспортної системи (у тому числі методології визначення платежів, пов`язаних із балансуванням), що мають бути справедливими, недискримінаційними, обумовленими об`єктивними чинниками та такими, що створюють економічні стимули для балансування обсягів закачування і відбору природного газу самими замовниками.
Постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами (абзац перший частини першої статті 12 Закону № 329-VIII).
Згідно із частинами першою, другою статті 18 Закону № 329-VIII, приладовий облік природного газу здійснюється з метою отримання та реєстрації достовірної інформації про обсяги і якість природного газу під час його транспортування, розподілу, постачання, зберігання та споживання. Приладовий облік природного газу здійснюється з метою визначення за допомогою вузла обліку природного газу обсягів його споживання та/або реалізації, на підставі яких проводяться взаєморозрахунки суб`єктів ринку природного газу.
З метою виконання функцій, передбачених частиною першою статті 20 цього Закону, оператор газотранспортної системи зобов`язаний здійснювати балансування та функції оперативно-диспетчерського управління газотранспортною системою в економний, прозорий та недискримінаційний спосіб (пункт 4 частини другої статті 22 Закону № 329-VIII).
Відповідно до пункту 9 частини другої статті 33 Закону № 329-VIII, Кодекс газотранспортної системи повинен містити правила фізичного і комерційного балансування з урахуванням основних принципів, визначених статтею 35 цього Закону.
Частиною першою статті 35 Закону № 329-VIII визначено, що правила балансування повинні бути справедливими, недискримінаційними, прозорими та обумовленими об`єктивними чинниками. Такі правила мають відображати реальні потреби газотранспортної системи з урахуванням ресурсів у розпорядженні оператора газотранспортної системи. Такі правила мають бути засновані на ринкових принципах. Такі правила мають створювати економічні стимули для балансування обсягів закачування і відбору природного газу самими замовниками.
Розмір плати за небаланси замовників визначається виходячи із обґрунтованих та реальних витрат оператора газотранспортної системи, пов`язаних із здійсненням балансування. При визначенні розміру плати за небаланси замовників не допускається перехресне субсидіювання між замовниками, у тому числі шляхом збільшення вартості приєднання нових об`єктів замовників до газотранспортної системи (частина друга статті 35 Закону № 329-VIII).
У пункті 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС визначені терміни, що в ньому вживаються, зокрема:
алокаційний алгоритм - механізм розподілення між постачальниками обсягів постачання природного газу на одну точку комерційного обліку споживача, якій присвоєно окремий EIC-код, в одному розрахунковому періоді;
алокація - обсяг природного газу, віднесений оператором газотранспортної системи в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів)) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників;
балансування системи - діяльність, яка здійснюється оператором газотранспортної системи в рамках надання послуг транспортування, що полягає у врівноваженні попиту та пропозиції природного газу у газотранспортній системі, що охоплює фізичне балансування та комерційне балансування;
інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу;
комерційне балансування - діяльність оператора газотранспортної системи, що полягає у визначенні та врегулюванні небалансу, який виникає з різниці між обсягами природного газу, що надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, відібраного через точку виходу, у розрізі замовників послуг транспортування, що здійснюється на основі алокації;
небаланс - різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається відповідно до алокації;
Реєстр споживачів постачальника - перелік споживачів, які в інформаційній платформі закріплені за певним постачальником у розрахунковому періоді;
замовник послуг транспортування - юридична особа або фізична особа - підприємець, яка на підставі договору транспортування, укладеного з оператором газотранспортної системи, замовляє одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу.
Відповідно до пункту 1 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС, у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2496 (далі - Правила постачання природного газу), та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника "останньої надії", не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.
В абзаці першому пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС, у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником "останньої надії" та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником "останньої надії" здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України "Про ринок природного газу" та Правилами постачання природного газу.
Згідно із абзацом першим пункту 2 глави 1 розділу ХIV Кодексу ГТС, у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, при розрахунку небалансу замовників послуг транспортування оператор газотранспортної системи враховує всі обсяги природного газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи.
Перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу є негативним небалансом, а перевищення обсягів переданого природного газу над обсягами відібраного природного газу - позитивним небалансом (пункт 3 глави 1 розділу ХIV Кодексу ГТС).
Оператор газотранспортної системи надсилає замовнику послуг транспортування відомості для визначення статусу небалансу замовника послуг транспортування. Відомості про статус небалансу надаються замовнику послуг транспортування за допомогою інформаційної системи (пункт 4 глави 1 розділу ХIV Кодексу ГТС).
Відповідно до пункту 1 глави 6 розділу ХIV Кодексу ГТС, оператор газотранспортної системи розраховує обсяг добового небалансу для кожного портфоліо балансування замовників послуг транспортування природного газу за кожну газову добу як різницю між алокаціями подач природного газу до газотранспортної системи та алокаціями відбору з газотранспортної системи (з урахуванням підтверджених торгових сповіщень).
Пунктом 2 глави 6 розділу ХIV Кодексу ГТС визначено, що у випадку якщо сума подач природного газу замовника послуг транспортування за газову добу дорівнює сумі відборів природного газу замовника послуг транспортування за цю газову добу, вважається, що у замовника послуг транспортування природного газу відсутній добовий небаланс за цю газову добу.
У випадку якщо сума подач природного газу замовника послуг транспортування природного газу за газову добу не дорівнює сумі відборів природного газу замовника послуг транспортування природного газу за цю газову добу, вважається, що у замовника послуг транспортування природного газу є добовий небаланс і до нього застосовується плата за добовий небаланс.
Згідно із пунктом 6 глави 6 розділу ХIV Кодексу ГТС, плата за добовий небаланс застосовується таким чином:
якщо обсяг добового небалансу замовника послуг транспортування природного газу за газову добу є позитивним, то вважається, що замовник послуг транспортування природного газу на підставі попередньої згоди, наданої на умовах договору на транспортування природного газу, продав оператору газотранспортної системи природний газ в обсязі добового небалансу і, відповідно, має право на отримання грошових коштів від оператора газотранспортної системи у розмірі плати за добовий небаланс;
якщо добовий небаланс замовника послуг транспортування природного газу за газову добу є негативним, то вважається, що замовник послуг транспортування природного газу на підставі попередньої згоди, наданої на умовах договору на транспортування природного газу, придбав природний газ в оператора газотранспортної системи в обсязі добового небалансу та повинен сплатити оператору газотранспортної системи плату за добовий небаланс.
Положення щодо врегулювання позитивного небалансу також містить пункт 9.2 Договору про надання послуг транспортування природного газу № 1907000251 від 14.11.2019, укладеного між ТОВ «ГАЗ-МДС» (Замовником) та ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» (Оператором), згідно із яким, у разі виникнення у Замовника позитивного добового небалансу Оператор здійснює купівлю у Замовника, а Замовник продаж природного газу Оператору, в обсягах позитивного добового небалансу за ціною, яка встановлена розділом XIV Кодексу.
Кодекс ГРМ, на який також посилається апелянт, не містить норм щодо врегулювання позитивного добового небалансу.
Отже, нормами пункту 6 глави 6 розділу ХIV Кодексу ГТС, прийнятого на виконання положень Закону № 329-VIII, врегульовано договірні відносини між Оператором ГТС та замовником послуг транспортування природного газу (ТОВ «ГАЗ-МДС») щодо врегулювання позитивного добового небалансу та плати за нього.
Щодо позадоговірних (кондикційних) зобов`язань.
Згідно із частинами першою, другою статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних (кондикційних) зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Для кондикційних зобов`язань характерним є приріст майна в набувача без достатніх правових підстав (пункт 66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 № 917/1739/17).
Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього (пункт 4.2.2 постанови Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 910/1531/18).
У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (пункт 4.5 постанови Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19).
Для кондикційних зобов`язань вина не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (пункт 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17).
У даному випадку, нормами статті 1212 ЦК України врегульовано недоговірні відносини з виникнення у Оператора ГРМ (АТ «Київгаз») кондикційного зобов`язання перед постачальником природного газу (ТОВ «ГАЗ-МДС») з повернення майна або відшкодування його вартості, яке виникло у зв`язку із його набуттям без достатньої правової підстави.
Колегія суддів констатує, що норми пункту 6 глави 6 розділу ХIV Кодексу ГТС, прийнятого на виконання положень Закону № 329-VIII (щодо врегулювання позитивного добового балансу та плати за нього) і норми статей 1212, 1213 ЦК України (щодо виникнення кондикційного зобов`язання у зв`язку із набуттям майна без достатньої правової підстави) не співдіють як суперечливі норми, тобто не перебувають в колізії між собою, оскільки регулюють різні суспільні відносини (договірні та позадоговірні) між різними суб`єктами (Оператором ГТС та Замовником послуг транспортування природного газу - в одному випадку, і Постачальником природного газу та Оператором ГРМ - в іншому).
З огляду на відсутність колізії вказаних норм права, немає необхідності й у співставленні їх ієрархічного рівня, зокрема, застосування формули (принципу): «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali).
Колегія суддів відхиляє довід апелянта про те, що він не є належним відповідачем за цим кондикційним позовом, з огляд наступне.
Як встановлено судом з власності ТОВ «ГАЗ-МДС» в лютому 2022 року через віртуальну точку АТ «Київгаз» 56ZG-DSO-1900006 для споживача ТОВ «АТЕМ ГРУП», EIC - код споживача 56XO00014I9NP00Q вибуло 2 180 786,00 м. куб. природного газу, що підтверджується даними Інформаційної платформи оператора газотранспортної системи (ТОВ «Оператор ГТС України»). А також цей фактичний обсяг вказано й в Акті приймання-передачі послуг з розподілу природного газу газорозподільною системою від 28.02.2022 до Договору № 14407 (Акт Оператора ГРМ, відповідача).
У постанові Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 у справі № 910/4237/23 колегія суддів дійшла висновку про доведеність факту споживання ТОВ «АТЕМ ГРУП» у лютому 2022 року обсягу природного газу в розмірі 1 313 853 м. куб. Саме такі дані відображені у відомостях обліку споживача природного газу за період з 01.02.2022 по 28.02.2022 за даними обчислювача ОЕ-22ДМіz №1197, а також продубльовані в акті про припинення споживання природного газу від 25.02.2022.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024, у справі № 910/4237/23 задоволено апеляційну скаргу ТОВ «АТЕМ ГРУП» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2024. Вказане рішення суду першої інстанції скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволені повністю, а саме:
- визнано дії АТ «Київгаз» по встановленню об`єму розподіленого та спожитого Товариством з обмеженою відповідальністю «Атем Груп» у лютому 2022 року природного газу понад 1 313 853 куб. м. незаконними;
- зобов`язано АТ «Київгаз» здійснити облік фактично спожитого природного газу Товариством з обмеженою відповідальністю «Атем Груп» за лютий 2022 року на підставі даних комерційного вузла обліку газу (ВОГ), а саме в розмірі 1 313 853 куб. м.;
???- зобов`язано АТ «Київгаз» скорегувати на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», інформацію про обсяги спожитого (розподіленого) природного газу Товариством з обмеженою відповідальністю «Атем Груп» шляхом направлення уточненої інформації оператору газотранспортної системи, в якій відобразити обсяг фактично спожитого (розподіленого) природного газу (остаточну алокацію) за лютий 2022 року в об`ємі згідно даних комерційного вузла обліку газу (ВОГ), а саме в розмірі 1 313 853 куб. м.
У постанові Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 у справі № 910/9366/22 суд апеляційної інстанції на підставі норм частини четвертої статті 75 ГПК України вказав на преюдиційні обставини встановлені у постанові Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 у справі № 910/4237/23, яка набрала законної сили. А саме, що доведеним є факт споживання Товариством з обмеженою відповідальністю «Атем Груп» у лютому 2022 року обсягу природного газу в розмірі 1 313 853 м. куб.
Таким чином, колегія суддів, під час розгляду справі № 910/9366/22, дійшла до висновку, що розбіжності у частині визначення обсягу спожитого ТОВ «АТЕМ ГРУП» природного газу за лютий 2022 врегульовані у судовому порядку, а обсяг спожитого ним у лютому 2022 року природного газу складає 1 313 853 м. куб.
З огляду на наведене, розглядаючи цю справу, № 910/9587/25, колегія суддів констатує, що обсяг природного газу, що не був доставлений споживачу (ТОВ «АТЕМ ГРУП») та залишився у володінні газорозподільної системи АТ «Київгаз» становить: 866 933,00 м. куб. (2 180 786,00 - 1 313 853,00 = 866 933,00).
При цьому, між позивачем та відповідачем відсутній будь-який договір поставки вказаного обсягу газу, що був відібраний з ресурсу ТОВ «ГАЗ-МДС» та отримується без достатніх правових підстав у газорозподільних мережах АТ «Київгаз».
АТ «Київгаз» не надано та у матеріалах справи відсутні жодні докази на підтвердження транзиту спірного обсягу газу з газотранспортної системи до газоспоживаючого обладнання споживачів, зокрема, отримання його конкретним споживачем, до якого б постачальник (позивач) міг би адресувати свої вимоги.
Помилковим є посилання апелянта на висновки викладені у постанові Верховного Суду від 20.10.2021 у справі № 910/11215/18 про відсутність передбачених статтями 1212 - 1213 ЦК України підстав кваліфікувати спірні правовідносини, як такі, що виникли з безпідставного набуття або збереження відповідачем майна позивача. Оскільки вказані висновки зроблені за інших (відмінних) встановлених судами у тій справі фактичних обставин. А саме, спірні обсяги природного газу не були набути Оператором ГРМ (АТ «Київгаз»), які транзитом через газорозподільну мережу потрапляли з газотранспортної системи АТ «Укртрансгаз» до газоспоживаючого обладнання конкретних споживачів, які були відомі.
Тобто, на відміну від обставин в цій справі, № 910/9587/25, в якій відсутні докази транзиту спірного обсягу газу через газорозподільної системи АТ «Київгаз» до газоспоживаючого обладнання конкретних споживачів, у справі № 910/11215/18 природний газ був несанкціоновано набутий і спожитий ідентифікованими третіми особами. А тому, висновки Верховного Суду у постанові від 20.10.2021 у справі № 910/11215/18 є нерелевантними до спірних правовідносин, що є предметом розгляду у цій справі.
Обставини виконання АТ «Київгаз» постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 у справі № 910/4237/23 та закриття виконавчих провадження ВП № 76233095 та ВП № 76233880 не впливають на факт набуття відповідачем без достатньої правової підстави природного газу з ресурсу ТОВ «ГАЗ-МДС» в обсязі 866 933,00 м. куб.
Оскільки відображення у Додатку 3 «Інформація про фактичний місячний відбір/споживання природного газу споживачами, що не вимірюється щодобово, та/або щодо яких було змінено режим нарахування відбору/споживання природного газу за лютий 2022 року» відомостей про облік фактичного місячного споживання природного газу споживачами за лютий 2022 року, в тому числі ТОВ «АТЕМ ГРУП» на підставі даних комерційного вузла обліку газу (ВОГ), а саме в розмірі 1 313 853 куб. м., а також направлення цих відомостей листом від 22.11.2024 № 528/19-1 до ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», не призвело до відновлення майнового стану позивача. Повернення цього майна або відшкодування його вартості не відбулося.
Окремо слід зазначити, що з огляду на зміст вищенаведеного листа ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» від 27.11.2024 № ТОВВИХ-24-18294, Оператор ГТС вважає, що будь-яке уточнення та коригування даних є неправомірним і ним втрачено право здійснювати додаткові дії щодо визначення обсягу та вартості щодобових небалансів. Тобто, є неможливим врегулювання позитивного добового балансу в межах договірних відносин позивача з Оператором ГТС, зокрема, шляхом продажу природного газу Замовником Оператору в обсягах, порядку та за ціною визначеними розділом XIV Кодексу ГТС. А відтак, неможливим є й отримання позивачем коштів за спірний обсяг природного газу від Оператора ГТС.
Колегія суддів відхиляє довід відповідача про те, що він як Оператор ГРМ, з урахуванням обмежень встановлених для оператора газорозподільної системи нормами частини першої статті 39 Закону України «Про ринок природного газу», не міг набути у власність природний газ, оскільки для застосування норм статей 1212, 1213, 1214 ЦК України має значення не факт оформлення права власності на це майно, а фактичне його збереження без достатньої правової підстави.
Колегія суддів відхиляє довід апелянта про те, що наявні у матеріалах справи акти приймання-передачі природного газу за лютий 2022 року, оформлені між АТ «Київгаз» та ТОВ ГК «Нафтогаз України», що підтверджують факт закупівлі об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу (ВТВ) в газорозподільній системі в лютому 2022 року спростовує твердження позивача щодо набуття даних обсягів газу з його ресурсу. Оскільки, сама лише наявність цих актів не виключає факту набуття обсягів природного газу за рахунок ресурсу позивача.
Адже регуляторні акти (Кодекси ГТС/ГРМ) визначають функціонування системи як єдиний технологічний процес, де обсяги природного газу обліковуються на балансовій основі (кількість введеного газу має відповідати кількості виведеного), а не на основі фізичної простежуваності окремих молекул.
Закупівля ж вказаних обсягів (ВТВ) у ТОВ ГК «Нафтогаз України» жодним чином не нівелює факт того, що в системі АТ «Київгаз» опинився «надлишковий» ресурс ТОВ «ГАЗ-МДС» в обсязі 866 933,00 куб.м, правова підстава для знаходження якого у відповідача відсутня.
Колегія суддів відхиляє довід апелянта про те, що позивач не довів належними доказами факту наявності в його власності природного газу, зокрема, не надав доказів закупівлі спірного природного газу в обсязі 866 933,00 куб. м., з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Отже вказаними нормами закріплюється презумпція правомірності набуття права власності на певне майно. Право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не буде встановлено в судовому порядку, або незаконність права власності не випливатиме із закону. Таким чином, власник не зобов`язаний у кожному випадку доводити іншим особам правомірність набуття права власності на належне йому майно.
Як вже зазначалось, функціювання газотранспортної та газорозподільчої систем побудовано на балансовій основі, де Оператор ГТС відповідно до норм пункту 4 частини другої статті 22 Закону № 329-VIII здійснює балансування та функції оперативно-диспетчерського управління газотранспортною системою.
А згідно із абзацом першим пункту 2 глави 1 розділу ХIV Кодексу ГТС, у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, при розрахунку небалансу замовників послуг транспортування оператор газотранспортної системи враховує всі обсяги природного газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи.
Тобто, вказані норми, що визначають функціонування Інформаційної платформи Оператора ГТС унеможливлюють будь-які операції з ресурсом, який не є верифікованим або відсутній у портфелі балансування.
Отже, для застосування положень статті 1212 ЦК України щодо зобов`язання повернути потерпілій особі безпідставно набуте майно, для підтвердження його належності позивачу, достатнім є доведення факту передачі ним до газотранспортної системи природного газу, який обліковується на Інформаційній платформі Оператора ГТС як обсяг віднесений до цього замовника послуг транспортування. Що, у даному випадку, й було доведено позивачем.
У даному випадку, відбувся майновий перехід (приріст) до набувача майна (відповідача) який зберіг його у себе без достатньої правової підстави за рахунок позивача.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що факт безпідставного вибуття природного газу та його утримання у володінні відповідача за відсутності правової підстави підпадає під дію норм статті 1212 ЦК України. А також про те, що АТ «Київгаз» є належним відповідачем за цим заявленим кондикційним позовом.
Колегія суддів відхиляє довід апелянта щодо неправильного застосування статті 1213 ЦК України та безпідставності висновку суду першої інстанції про неможливість повернення майна в натурі.
Частиною першою статті 1213 ЦК України передбачено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. Разом з тим, природній газ є речовиною, яка споживається в момент її отримання, а тому не може бути повернута. Оскільки природний газ не може бути повернений в натурі, правомірним є відшкодовування вартості безпідставно набутого майна - природного газу на підставі частини другої статті 1213 ЦК України.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у пунктах 47, 48 постанови від 23.07.2024 у справі № 924/738/23 та пункті 29 постанови від 28.05.2025 у справі № 916/3575/23.
Колегія суддів відхиляє довід апелянта про відсутність визначення моменту прострочення ним зобов`язання із відшкодування вартості безпідставно набутого ним майна.
Суд враховує висновки викладені у пункті 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22, згідно із яким, зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов`язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала. Це зобов`язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов`язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.
При цьому, колегія суддів відхиляє довід апелянта про нерелевантність висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22 до спірних правовідносин, що є предметом розгляду у справі № 910/9587/25 через відмінність фактичних обставин справ.
Дійсно, за обставинами справи № 910/3831/22 безпідставним набутим майном були грошові кошти, а у цій справі, № 910/9587/25, таким майном є природний газ.
Однак, як вбачається зі змісту постанови від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22 Великою Палатою Верховного Суду вирішувалась виключна правова проблема, яка полягала в тому, що в судовій практиці склались протилежні підходи щодо визначення моменту виникнення прострочення виконання зобов`язання по поверненню безпідставно набутого майна.
Тобто, у вказаній постанові зроблений висновок щодо моменту виникнення прострочення виконання зобов`язання з повернення безпідставно набутого майна безвідносно до його виду.
А відтак, у відповідача - АТ «Київгаз» обов`язок з повернення безпідставно набутого майна виник одразу з моменту отримання спірного обсягу природного газу з ресурсу позивача у лютому 2022 року.
А з урахуванням вищенаведених висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 23.07.2024 у справі № 924/738/23 та від 28.05.2025 у справі № 916/3575/23, щодо того, що природній газ є речовиною, яка споживається в момент її отримання, а тому не може бути повернута в натурі і правомірності відшкодовування саме вартості цього безпідставно набутого майна, зобов`язання АТ «Київгаз» з повернення обсягу газу (866 933,00 куб. м.), збереженого за рахунок ТОВ «ГАЗ-МДС», трансформувалось у грошове зобов`язання щодо відшкодування його вартості.
Отже прострочення грошового зобов`язання відповідача - АТ «Київгаз» з відшкодування вартості безпідставно набутого ним майна виникло одразу з моменту отримання спірного обсягу природного газу з ресурсу ТОВ «ГАЗ-МДС» у лютому 2022 року, а не з моменту ухвалення постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 у справі 910/4237/23, як помилково вважає позивач.
Колегія суддів відхиляє довід апелянта щодо неправильного застосування судом першої інстанції частини другої статті 1213 ЦК України та розрахунку вартості природного газу не за ринковою ціною на момент подання позову, з огляду на наступне.
Як вже зазначалось, суд першої інстанції погодився із розрахунком вартості безпідставно збереженого відповідачем обсягу газу, виконаним позивачем на підставі Додаткової угоди № 2 від 19.01.2022 до Договору постачання природного газу № 12/12-21/3 від 15.12.2021, укладеного між ТОВ «ГАЗ-МДС» та ТОВ «АТЕМ ГРУП». А також дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення вартості безпідставно набутого природного газу в розмірі 28 045 299,88 грн.
Частиною першою статті 1213 ЦК України визначено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Відповідно до частини другої статті 1213 ЦК України, у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Отже норми статті 1213 ЦК України встановлюють спосіб виконання обов`язку набувача повернути безпідставно набуте або збережене майно. Насамперед майно має бути повернуте в натурі, а якщо це неможливо - відшкодовується його вартість на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Таким чином фактично забезпечується майнове відновлення становища потерпілої особи, що не дозволяє набувачу отримати вигоду від того, що повернення майна в натурі стало неможливим.
Тобто вказана норма частини другої статті 1213 ЦК України спрямована на захист майнових прав та інтересів потерпілої особи, зокрема, отримання повної компенсації за майно яке вибуло з її власності та безпідставно набуто іншою особою. При цьому, слід зазначити, що ця норма визначає саме момент, а не спосіб (методику) такого розрахунку.
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Отже, отримання позивачем компенсації (відшкодування) вартості природного газу за ціною меншою ніж була сформована як реальна базова договірна ціна реалізації для ТОВ «АТЕМ ГРУП» в межах середньозваженої ціни газу на лютий 2022 року (ринкової ціни) визначеної за даними ТОВ «Українська енергетична біржа» (УЕБ) (https://www.ueex.com.ua) для промислових споживачів, тобто є точним відображенням вартості майна, що було безпідставно вилучено з його власності, означало б неповне відновлення майнового становища потерпілої особи, що існувало до порушення її прав відповідачем, а також порушувало б таку засаду цивільного законодавства як «справедливість, добросовісність та розумність».
Окрім того, оскільки, як зазначалося вище, грошове зобов`язання відповідача з відшкодування вартості безпідставно набутого ним майна виникло одразу з моменту отримання спірного обсягу природного газу з ресурсу ТОВ «ГАЗ-МДС» у лютому 2022 року, його вартість, як грошовий вимір цього обов`язку, повинна бути визначена на момент прострочення його виконання. Інший підхід унеможливив би застосування юридичних наслідків прострочення цього зобов`язання, зокрема, нарахування на суму боргу 3 % річних та інфляційних втрат відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.
З огляду на наведе колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення вартості безпідставно набутого природного газу в розмірі 28 045 299,88 грн.
З огляду на те, шо вище за змістом цієї постанови судом апеляційної інстанції були відхилені доводи апелянта про відсутність у нього грошового зобов`язання з відшкодування вартості безпідставно набутого майна, про не встановлення його розміру, факту та моменту прострочення, суд відхиляє й довід відповідача про відсутність правових підстав для застосування до спірних відносин норм частини другої статті 625 ЦК України та задоволення позовних вимог про стягнення з нього інфляційних втрат та 3 % річних.
Перевіривши розрахунок 3 % річних, виконаний позивачем, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що останній відповідає вимогам чинного законодавства та є арифметично правильним, що є підставою для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 1 026 534,81 грн 3% річних;
Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який за результатом перевірки наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, встановив, що розмір інфляційних втрат за період нарахування з 02.05.2024 по 21.07.2025 становить 4 860 312,75 грн, а позов у частині стягнення інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню на вказану суму.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, з огляду на наступне.
Як зазначено у пункті 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
З оцінкою колегії суддів оскаржуване рішення суду першої інстанції є достатньо аргументованим, а довід апелянта про неврахування його аргументів та взяття до уваги лише позиції сторони позивача спростовується змістом самого рішення. В якому докладено викладені аргументи відповідача, які за своїм змістом є ідентичними доводам апеляційної скарги, наведено встановлені обставини та з урахуванням проведеного аналізу норм матеріального права зроблено висновки про спростування доводів відповідача, і, як наслідок, про задоволення позову. Оскаржуване рішення в цілому відповідає вимогам визначеним для нього статтею 238 ГПК України.
Щодо можливості врахування судом першої інстанції під час розгляду цієї справи, № 910/9587/25, преюдиційних обставин, встановлених постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 у справі № 910/4237/23 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 у справі № 910/9366/22, слід зазначити наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказаний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/9823/17.
При цьому, для преюдиціальності, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі, в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Як вже зазначалося постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 у справі № 910/4237/23 (за позовом ТОВ «АТЕМ ГРУП» до АТ «Київгаз») про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити дії, а також у постанові Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 у справі № 910/9366/22 (за позовом ТОВ «ГАЗ-МДС» до ТОВ «АТЕМ ГРУП», за участю третьої особи - АТ «Київгаз») про стягнення 35 193 661,96 грн, встановлено факт споживання Товариством з обмеженою відповідальністю «Атем Груп» у лютому 2022 року обсягу природного газу в розмірі 1 313 853 м. куб.
Тобто вказаними судовими рішеннями були встановлено наведені преюдиційні обставини щодо ТОВ «Атем Груп», яке є третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача у цій справі, № 910/9587/25.
При цьому, слід зазначити, що норми частини четвертої статті 75 ГПК України не сталять можливість врахування судом преюдиційних обставин у залежність від того, хто про них заявляє. Єдиним критерієм є встановлення їх щодо особи, яке бере участь у справі, що розглядається.
Отже, судом першої інстанції під час розгляду цієї справи, № 910/9587/25, правомірно було враховано преюдиційні обставини встановлені постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 у справі № 910/4237/23 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 у справі № 910/9366/22.
Колегія суддів відхиляє довід апелянта про безпідставне врахування судом першої інстанції висновків Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22. Доводи щодо релевантності цих висновків докладно викладені вище у цій постанові.
Також колегія суддів відхиляє довід апелянта щодо неврахування судом першої інстанції правових позицій викладених у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15, постанові Верховного Суду від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21 щодо того, що стаття 625 Цивільного кодексу України поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.
Вище за змістом цієї постанови судом апеляційної інстанції докладно викладено позицію щодо наявності у відповідача грошового зобов`язання, його прострочення та правильності застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин норм часини другої статті 625 ЦК України.
Довід апелянта щодо неврахування судом першої інстанції правових позицій викладених у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18 щодо відмінності стандартів доказування "вірогідності доказів" "достатності доказів", спростовуються змістом самого оскаржуваного рішення. Адже суд першої інстанції не застосовував стандарт доказування "вірогідності доказів", тобто у врахуванні наведених правових висновків не було необхідності.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову.
Висновки суду апеляційної інстанції
В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, з огляду на все наведене вище, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції було повно та всебічно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку, а рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 у справі № 910/9587/25 відповідає нормам процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається. А тому в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Розподіл судових витрат
У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 74, 129, 269, 270, 276, 277, 281 - 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Київгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 у справі № 910/9587/25 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 у справі № 910/9587/25 - залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Справу повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 02.09.2026.
Головуючий суддя Ю.А. Шаратов
Судді О.Л. Бестаченко
І.М. Скрипка
Оригінал: reyestr.court.gov.ua