Суд: Західний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них
Дата: 30 серпня 2026 р.
Справа: №914/2841/25
Суддя: Зварич Оксана Володимирівна
ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/2841/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий – суддя О.В. Зварич
судді Р.В. Міліціанов
І.Ю. Панова,
секретар судового засідання Х.І. Фарина,
розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кавер Енерджі Плюс» б/н від 28.05.2026 (вх. № 01-05/1713/26 від 28.05.2026)
на рішення Господарського суду Львівської області від 28.04.2026 (суддя О.Ю.Бортник; повне рішення складено 08.05.2026)
у справі № 914/2841/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Пері Україна» (надалі ТзОВ «Пері Україна»)
до відповідача - 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кавер Енерджі Плюс» (надалі ТзОВ «Кавер Енерджі Плюс»)
до відповідача - 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів-Буд 1» (надалі ТзОВ «Львів-Буд 1»)
до відповідача- 3: ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1 )
про стягнення 1346634,2 грн,
за участю:
від позивача (в режимі відеоконференції): Малеванчук І.В. – адвокат (довіреність б/н від 17.02.2026 року);
від відповідача-1: Стороженко Г.П. (самопредставництво юридичної особи);
від відповідача-2: не з`явився;
від відповідача-3: не з`явився,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та відзиву на позовну заяву
11.09.2025 ТзОВ «Пері Україна» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ «Кавер Енерджі Плюс», ТзОВ «Львів-Буд 1» та ОСОБА_1 про: стягнення солідарно з ТзОВ «Кавер Енерджі Плюс», ТзОВ «Львів-Буд 1» та ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Пері Україна» заборгованості з наданих послуг оренди по договору №СО-24-0000069 оперативної оренди обладнання від 18.01.2024 в розмірі 1143069,00 грн; стягнення солідарно з ТзОВ «Кавер Енерджі Плюс», ТзОВ «Львів-Буд 1» та ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Пері Україна» 46704,83 грн інфляційних втрат, 142744,80 грн пені та 14115,57 грн - 3 відсотки річних.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем-1 взятих на себе за договором №СО-24-0000069 від 18.01.2024 оперативної оренди обладнання обов`язків із своєчасної та повної сплати орендної плати.
Позовні вимоги до відповідача 2 та відповідача 3 позивач додатково обґрунтовує положеннями укладених з ними договорів поруки № СО-24-0000070 та № СО-24-0000071 від 18.01.2024.
У відзиві на позовну заяву відповідач 1 заперечив проти позову з підстав його необґрунтованості.
Короткий рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.04.2026 у справі №914/2841/25 задоволено позов. Стягнуто солідарно з ТзОВ «Кавер Енерджі Плюс», ТзОВ «Львів-Буд 1» та ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Пері Україна» 1143069,00 грн заборгованості, 46704,83 грн інфляційних, 142744,80 грн пені та 14115,57 грн 3% річних. Стягнуто з ТзОВ «Кавер Енерджі Плюс» на користь ТзОВ «Пері Україна» 5386,54 грн судового збору та 9000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з ТзОВ «Львів-Буд 1» на користь ТзОВ «Пері Україна 5386,54 грн судового збору та 9000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Пері Україна» 5386,54 грн судового збору та 9000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що між позивачем та відповідачем-1 укладено договір № СО-24-0000069 оперативної оренди обладнання від 18.01.2024 з додатками.
Судом встановлено, що підписаним позивачем та відповідачем-1 актом прийому-передачі № 74556 від 02.02.2024 підтверджується той факт, що позивач у відповідності до умов договору передав, а відповідач-1 отримав обладнання у тарі в оренду. Загалом вартість обладнання та тари, в якій воно передане, становила 3519382,97 грн.
Проаналізувавши матеріали справи, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з ТзОВ «Кавер Енерджі Плюс» 1143069, 00 грн заборгованості обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Здійснивши обрахунок заявлених позивачем до відповідача-1 позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, інфляційних та трьох процентів річних, суд першої інстанції дійшов висновку, що такі підлягають задоволенню в сумі 46704,83 грн інфляційних втрат, 142744,80 грн пені, 14115,57 грн трьох відсотків річних.
Також судом встановлено, що між позивачем, відповідачем-1 та відповідачем-2 укладено 18.01.2024 договір поруки №СО-24-0000070, відповідно до якого відповідач-2 поручається перед позивачем за виконання відповідачем-1 у повному обсязі своїх обов`язків за договором оренди №СО-24-0000069 від 18.01.2024, у тому числі за додатковими угодами до нього, які стосуються продовження строку дії Договору оренди на визначений позивачем та відповідачем 1 строк, а саме: сплата орендних платежів; сплата інших платежів, що передбачені Договором оренди, у тому числі, неустойка (штраф, пеня), відшкодування заподіяних Боржником збитків; повернення з оренди орендованого майна або, на вимогу Кредитора, відшкодування вартості неповернутого з оренди майна, відшкодування витрат на його ремонт/очищення.
Крім цього, 18.01.2024 між ТзОВ «Пері Україна», ОСОБА_1 (Поручитель) та ТзОВ «Кавер Енерджі Плюс» укладено договір поруки №СО-24-0000071.
Суд першої інстанції виснував, що за наведених обставин, на відповідачів покладено солідарний обов`язок з виконання умов Договору № СО-24-0000069 від 18.01.2024.
Що стосується клопотання позивача про стягнення з відповідачів 39000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, суд виснував про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, до 27000,00 грн.
З урахуванням наведеного місцевий господарський суд прийшов до висновку про задоволення позову та стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн з відповідачів.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій просить частково скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 28.04.2026 у справі № 914/2841/25 та ухвалити нове рішення, яким: - зменшити розмір інфляційних втрат, що підлягають солідарному стягненню з відповідачів на користь позивача з 46704,83 грн до 27116,96 грн; - зменшити розмір пені з 142744,80 грн до 27917,32 грн; - зменшити розмір 3% річних з 14115,57 грн до 9690,76 грн; - зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу з 9000,00 грн до 6500,00 грн.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд при дослідженні доказів та перевірці правильності, обґрунтованості та вірності нарахування позивачем основного боргу, інфляційних втрат, пені та трьох відсотків річних ґрунтовно не дослідив, а позивач допустився помилки при обрахуванні штрафних санкцій. Вказує, що сторони договору чітко врегулювали порядок зарахування платежів орендаря. Однак, на думку апелянта орендодавець одноосібно, всупереч п.4.2.5 договору оперативної оренди №СО-24-0000069 від 18.01.2024, зарахував гарантійний платіж у розмірі 300000,00 грн, перерахований орендодавцю 31.01.2024, за більш пізніми зобов`язаннями орендаря перед орендодавцем, що потягнуло за собою невірний розрахунок позивачем інфляційних втрат, пені та трьох відсотків річних. Також скаржник в апеляційній скарзі заявляє про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із некоректним розрахунком інфляційних втрат, пені та трьох відсотків річних. Покликається на положення ч. 6 ст. 232 ГК України щодо припинення нарахувань штрафних санкцій понад 6 місяців.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду без змін. Зазначає, що відповідно до умов розділу 9 договору орендодавець на власний розсуд та без згоди на це орендаря здійснює зарахування гарантійного платежу. Також вказує на те, що відповідно до п.9.7 договору орендодавець має право притримувати суму сплаченого гарантійного платежу до повного виконання орендарем зобов`язань по договору. Стверджує, що посилання орендаря на те, що нарахування штрафних санкцій понад шість місяців є неправомірним, суперечить п.7.7 договору, за змістом якого сторони погодили період нарахування штрафних санкцій за весь період прострочення зобов`язань. На переконання позивача, відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги.
01.07.2026 відповідач-2 подав відзив на апеляційну скаргу (вх. №01-04/5602/26 від 01.07.2026), в якому не погодився з рішенням місцевого господарського суду в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних.
У судовому засіданні представник відповідача-1 підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі.
Представник позивача заперечив проти доводів скаржника з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.
Відповідач-2 та відповідач-3 не забезпечили участі представників у судове засідання, про причини неявки не повідомили.
З`ясовуючи обставини про ознайомлення відповідача-2 та відповідача-3 з датою, часом та місцем розгляду справи № 914/2841/25, суд встановив таке.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2026 відкладено розгляд справи № 914/2841/25 на 31.08.2026 о 14 год 30 хв.
11.08.2026 вказана ухвала доставлена до електронного кабінету відповідача-2 в підсистемі ЄСІКС "Електронний суд", що підтверджується довідкою відповідального працівника суду.
Також 13.08.2026 ухвалу від 10.08.2026 надіслано на адресу відповідача-3, яка була зазначена у позовній заяві (м. Львів, вул. Бучми А., буд. 22 кв.36) та на адресу, зазначену в апеляційній скарзі (м. Львів, вул. І.Франка, буд. 38, кв.6).
19.08.2026 вказана ухвала вручена відповідачу-3, що підтверджується відповідною відміткою АТ «Укрпошта» на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення №R068138985311.
Разом з тим колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що ухвали Західного апеляційного господарського суду оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень України, тобто є загальнодоступними.
Учасники справи не позбавлені об`єктивної можливості дізнатися про рух справи завдяки відкритому безоплатному цілодобовому доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень та скористатися наданими їм процесуальними правами та зобов`язані з розумним інтервалом часу самі цікавитись провадженням по їхній справі, добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Отже, суд вчинив дії щодо належного повідомлення відповідача-2 та відповідача-3 про дату, час та місце розгляду справи № 914/2841/25.
Враховуючи те, що суд не визнавав обов`язковою явку в судове засідання учасників справи, участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком, тому відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто за відсутності за відсутності тих учасників, які не з`явились в судове засідання.
Обставини справи
Як видно із наявних у справі копій документів, 18.01.2024 між ТОВ «Пері Україна» (орендодавець) та ТОВ «Кавер Енерджі Плюс» (орендар) укладено договір № СО-24-0000069 оперативної оренди обладнання.
Відповідно до пункту 1.1 договору орендодавець надає орендарю у тимчасове оплатне користування (оренду) будівельну опалубку PERI (в т.ч. окремі елементи опалубки, спеціалізовану тару для її транспортування), іменовану надалі «обладнання», асортимент, кількість, і вартість якого вказуються в актах прийому-передачі, що є невід`ємною частиною цього договору.
Згідно із пунктом 1.2 договору обладнання надається в оренду для використання орендарем на будівельному майданчику за адресою: Тернопільська область, с. Велика Березовиця, вулиця Енергетична, 58.
У відповідності до пункту 1.4 договору послуги оренди за цим договором мають комплексний характер і можуть включати різні допоміжні операції, які спрямовані на досягнення мети цього договору або бажані чи необхідні для досягнення його мети, а також операції, що сприяють захисту прав та законних інтересів сторін під час виконання цього договору.
Згідно із пунктом 2.1 договору передача обладнання в оренду (з оренди) здійснюється на підставі акта (ів) прийому-передачі.
Асортимент обладнання, яке передається орендарю узгоджується сторонами додатково (пункт 2.2 договору).
У відповідності до пункту 3.2 договору датою початку строку оренди обладнання вважається дата підписання акта приймання-передачі обладнання в оренду повноважними представниками Сторін. Датою закінчення строку оренди обладнання вважається дата, яка передує даті підписання акта приймання-передачі обладнання із оренди повноважними представниками Сторін.
Відповідно до пункту 3.3 договору дострокове розірвання договору в односторонньому порядку можливе, зокрема якщо орендар порушив умови оплати орендних платежів (п. 4.2.4) цього договору.
За приписами пункту 3.4 договору про розірвання договору (п.3.3) або про припинення договору (ст. 763 ЦК України) сторона завчасно повідомляє іншу сторону, але не пізніше, ніж за 5 (п`ять) робочих днів до дня його розірвання.
Згідно із підпунктом 4.1.1 договору розмір орендної плати (без ПДВ) за одиницю обладнання за один календарний день зазначається Сторонами в додатках до цього Договору.
Сторони Договору у Додатку №1 (Специфікація) до Договору визначили вартість оренди за одиницю обладнання за день.
У відповідності до пункту 4.2.1 договору орендна плата в грошовому вираженні щомісячно розраховується орендодавцем на підставі фактичної кількості днів користування обладнанням згідно актів прийому-передачі обладнання.
Згідно пункту 4.2.2 договору орендодавець до 10 (десятого) числа кожного місяця, наступного за оплачуваним (за який нарахована орендна плата), направляє орендарю поштою (цінним листом із описом вкладення) оригінал підписаного та скріпленого печаткою орендодавця акта наданих послуг в двох примірниках.
Відповідно до пункту 4.2.3 договору орендар зобов`язаний підписати і повернути орендодавцю один підписаний уповноваженою особою орендаря та скріплений печаткою орендаря оригінал акта наданих послуг до 20 (двадцятого) числа наступного місяця, за яким нарахована орендна плата. У разі неповернення (несвоєчасного повернення) підписаного та скріпленого печаткою орендаря акта наданих послуг і відсутності письмової мотивованої відмови орендаря від підписання цього акта (із доданням відповідного розрахунку на підставі підписаних сторонами актів прийому-передачі обладнання), такий акт і сума орендної плати в грошовому вираженні вважаються беззастережно визнаними орендарем, а послуга є такою, що прийнята в повному обсязі (на вказану в акті прийому-передачі суму).
За змістом пункту 4.2.4 договору орендар сплачує орендну плату щомісячно протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня закінчення оплачуваного (за який нарахована орендна плата) місяця.
Згідно із пунктом 4.2.5 договору при наявності заборгованості за цим договором, суми оплат, що надходять від орендаря зараховуються орендодавцем як оплата заборгованості за більш ранній неоплачений період, незалежно від відомостей про призначення платежів, вказаних в платіжних документах орендаря.
Відповідно до пункту 5.2 договору оренда зобов`язаний, зокрема своєчасно сплачувати орендну плату відповідно до умов цього договору та повернути (здати на склад орендодавця) обладнання очищеним, належно упакованим, в справному стані із врахуванням природнього зносу: 1. Не пізніше дня припинення (розірвання) договору. 2. За наявністю будь-якої заборгованості за договором, в останній день 90 (дев`яносто) денного строку із дня її виникнення.
За приписами пункту 6.8.3 договору орендар зобов`язаний повернути обладнання в очищеному від бетону, розібраному, готовому до подальшого використання вигляді, в справному і комплектному стані. Обладнання, що повертається, повинно бути розсортоване та підготовлено таким чином, щоб можливо було легко провести його перерахунок та оцінку.
Згідно із пунктом 6.11 договору за результатом приймання обладнання за якістю орендодавець складає акт приймання-передачі, який підписується та скріплюється печаткою орендодавця та який містить наступні відомості: загальна кількість повернутого від орендаря обладнання; поламане обладнання (яке не підлягає ремонту (в т.ч. доукомплектації) в зв`язку з неналежним користуванням обладнанням орендарем («Брак Клієнт») – за наявністю; поламане (некомплектне) обладнання, що підлягає ремонту (доукомплектації) із зазначенням робіт, які необхідно зробити для його відновлення – за наявністю; обладнання, що не підлягає ремонту в зв`язку із його природним зносом («Брак PERI») – за наявністю; обладнання, яке потребує очистки – за наявністю.
Відповідно до пункту 6.13 договору акт приймання-передачі (п.6.11) є підставою для: відшкодування орендарем вартості витрат орендодавця на чистку неочищеного обладнання; відшкодування орендарем вартості витрат орендодавця на ремонт (доукомплектацію) поламаного обладнання, що підлягає ремонту; відшкодування орендарем вартості витрат орендодавця поламаного обладнання, що не підлягає ремонту (в т.ч. доукомплектації).
За положеннями пункту 6.14 договору у разі, якщо повернене обладнання від орендаря не відповідає «Критеріям оцінки матеріалу, що передається (повертається) в оренду (з оренди)», разом із Актом приймання-передачі (п. 6.11) орендодавець відправляє орендарю рахунок, в якому зазначається сума до відшкодування орендарем. Також, у разі повернення орендарем поламаного (некомплектного) обладнання, орендодавцем може бути складений акт дефектування, який направляється орендарю разом із актом приймання-передачі та в якому зазначається перелік робіт щодо його відновлення, їх вартість. Орендар зобов`язаний розглянути отримані від орендодавця акт приймання-передачі (акт дефектування) протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня його (їх) відправки, підписати та скріпити печаткою акт приймання-передачі (акт дефектування), по одному примірнику оригіналів документів повернути орендодавцю. По закінченню зазначеного строку, за відсутності вмотивованих заперечень орендаря акт приймання-передачі (акт дефектування) вважається беззастережно прийнятим орендарем та орендар зобов`язується оплатити рахунок в сумі, що пред`явлена до оплати.
Згідно із пунктом 6.15 договору орендар має право протягом строку, який передбачений п. 6.14 цього договору, оглянути обладнання або його елементи на складі орендодавця та перевірити обґрунтованість претензії орендодавця стосовно обладнання, яке не підлягає ремонту («Брак Клієнт»).
За приписами пункту 6.16 підписанням цього договору орендар погоджується на виконання робіт з очистки та/або ремонту (доукомплектації) обладнання власними засобами орендодавця. Орендодавець направляє орендарю два примірника акта виконання робіт з ремонту/очистки обладнання на адресу орендаря (цінним листом з описом вкладення). Орендар зобов`язаний підписати та скріпити печаткою акти виконання робіт/очистки в порядку передбаченому п. 6.14 цього договору.
Згідно із пунктом 7.7 договору період нарахування штрафних санкцій складає весь період прострочення зобов`язань.
Відповідно до пункту 9.1 договору виконання зобов`язання орендарем за цим договором забезпечується гарантійним платежем.
Згідно із пунктом 9.2 договору гарантійний платіж вноситься орендарем у грошовій сумі в розмірі 10 % відсотків від вартості обладнання, яке передається в оренду за цим договором. Гарантійний платіж сплачується з врахуванням ПДВ.
За змістом пункту 9.3 договору гарантійний платіж перераховується орендарем на банківський рахунок орендодавця до передачі обладнання в оренду із зазначенням призначення платежу: «гарантійний платіж за Договором №СО-24- 000069 оперативної оренди обладнання від 18.01.2024». Без внесення гарантійного платежу обладнання в оренду не надається.
У відповідності до пункту 9.4 договору гарантійним платежем забезпечуються всі зобов`язання/заборгованість орендаря перед орендодавцем за цим договором, в тому числі зобов`язання/заборгованість з орендної плати, компенсаційних та інших виплат за договором тощо. Орендодавець має право зарахувати гарантійний платіж в порядку, передбаченому цим розділом Договору, в рахунок погашення цієї заборгованості/ зобов`язань.
За приписами пункту 9.5 договору у разі порушення орендарем своїх зобов`язань за цим договором, в орендодавця виникає право зарахування частини суми гарантійного платежу в розмірі вартості порушеного орендарем зобов`язання, в рахунок виконання зобов`язань (відповідно до п. 9.4 договору) орендаря, яке здійснюється наступним чином:
орендодавець в односторонньому порядку (без згоди орендаря) зараховує частину суми гарантійного платежу в розмірі вартості порушеного орендарем зобов`язання в рахунок погашення невиконаного (простроченого) зобов`язання за цим договором (п. 9.5.1 договору).
Згідно з підпунктом 9.5.2 договору у разі наявності декількох невиконаних зобов`язань орендодавець самостійно і на власний розсуд визначає черговість зарахування суми гарантійного платежу в погашення відповідної заборгованості, визначеної в п.9.4 цього договору.
Відповідно до підпункту 9.5.3 договору зарахування суми гарантійного платежу орендодавець здійснює протягом дії цього договору або після закінчення (припинення) договору, згідно п. 3.3, п.3.4 договору, про що (факт і порядок зарахування) орендодавець повідомляє орендаря письмово.
Згідно з пунктом 9.6 договору гарантійний платіж повертається орендодавецм шляхом перерахування на банківський рахунок орендаря протягом 10 (десяти) банківських днів з дня повного виконання орендарем своїх зобов`язань за цим договором за наступними умовами: гарантійний платіж повертається в повному обсязі у випадку відсутності не виконаних орендарем зобов`язань за цим договором (п. 9.6.1 договору).
У відповідності до пункту 9.6.3 договору у разі наявності заборгованості (невиконаних зобов`язань) орендаря за цим договором, гарантійний платіж повертається частково за виключенням сум, утриманих орендодавцем на погашення (зарахування) зобов`язань відповідно до п. 9.4 цього договору.
Згідно пункту 12.4 цей договір та будь-які додатки до нього, інші документи, що стосуються виконання зобов`язань за цим договором, скріплюються печатками сторін цього договору.
Як передбачено пунктом 12.8, підписанням цього договору сторони визнають, що вони погодили всі істотні умови договору.
Підписаним позивачем та відповідачем-1 актом прийому-передачі № 74556 від 02.02.2024 підтверджується той факт, що позивач у відповідності до умов договору передав, а відповідач-1 отримав обладнання у тарі в оренду. Загалом вартість обладнання та тари, в якій воно передане, становила 3519382,97 грн (БЕЗ ПДВ).
Позивач надав відповідачу 1 послуги з ремонту/очистки обладнання на суму 153562,14 грн (з ПДВ), що підтверджується копіями актів виконаних робіт №20033820 від 20.05.2025, №20033930 від 30.05.2025 та акта дефектування.
ТОВ «Пері Україна» за період з 02.02.2024 до 31.07.2025 надало відповідачу-1 послуги з оренди обладнання на суму 2189445,05 грн (з ПДВ), що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів виконаних робіт.
Акти виконаних робіт №30032187 від 31.05.2025, №30032388 від 30.06.2025, №30032723 від 31.07.2025 позивач, відповідно до пп. 4.2.3. п.4.2. Договору, направив на адресу відповідача 1, що підтверджується наявними у матеріалах справи описами вкладення до листа, поштовими квитанціями та накладними, однак вказані акти не було повернуто орендодавцю.
Актами прийому-передачі № 86247 від 15.05.2025 та № 86576 від 29.05.2025 підтверджується факт повернення відповідачем 1 обладнання з оренди вартістю 3445238,81 грн (БЕЗ ПДВ).
Після 11.08.2025 відповідач-1 повернув пошкоджене обладнання, відшкодування вартості якого становило 30401,00 грн (з ПДВ). Вказане підтверджується актом про відшкодування № 20033931 від 30.05.2025, який підписано сторонами та скріплено їхніми печатками. Крім цього, актом № 20034601 від 14.08.2025 підтверджується факт необхідності відшкодування відповідачем 1 позивачу 88972,99 грн. в зв`язку з поверненням пошкодженого обладнання.
Керуючись п.п. 3.3.1 п. 3.3 та п. 3.4. договору, в зв`язку з порушенням відповідачем-1 строків оплати наданих послуг, позивач надіслав відповідачу-1 повідомлення від 25.07.2025 за № 25/1-1 про розірвання договору з 11.08.2025.
Відповідач-1 частково оплатив наявні у нього грошові зобов`язання за договором на загальну суму 980096,40 грн (з ПДВ), а саме: 17.06.2024 - 254 940, 00 грн; 26.09.2024 – 725156,40 грн, що підтверджується копією банківської виписки.
31.01.2024 відповідачем -1 було сплачено гарантійний платіж в сумі 300000,00 грн (з ПДВ), що підтверджується копією банківської виписки за 01.01.-31.12.2024 та рахунком №77835 від 31.01.2024. Гарантійний платіж позивач зарахував згідно з протоколом № 135 від 15.08.2025 таким чином: 66279,65 грн - в рахунок сплати орендної плати, 114346,36 грн - в рахунок оплати наданих послуг з ремонту/очистки обладнання; 119373,99 грн - в рахунок погашення боргу з відшкодування вартості обладнання.
18.01.2024 між ТОВ «Пері Україна» (кредитор), ТОВ «Кавер Енерджі Плюс» (боржник) та ТОВ «Львів-Буд 1» (поручитель) укладено договір поруки №СО-24-0000070.
Відповідно до пункту 1 договору поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником у повному обсязі своїх обов`язків за договором оренди №СО-24-0000069 від 18.01.2024, у тому числі за додатковими угодами до нього, які стосуються продовження строку дії договору оренди на визначений кредитором та боржником строк, а саме: сплата орендних платежів; сплата інших платежів, що передбачені договором оренди, у тому числі, неустойка (штраф, пеня), відшкодування заподіяних боржником збитків; повернення з оренди орендованого майна або, на вимогу кредитора, відшкодування вартості неповернутого з оренди майна, відшкодування витрат на його ремонт/очищення.
Відповідно до пункту 2 договору у разі порушення боржником обов`язків за договором оренди боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
За положеннями пункту 3 договору у разі невиконання або неналежного виконання боржником своїх зобов`язань (повністю або частково), зазначених у п.1 цього договору, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором. Звернення кредитора до поручителя відбувається шляхом направлення повідомлення (виставлення вимоги про виконання) щодо факту порушення боржником обов`язків за договором оренди із зазначенням змісту порушення, суми боргу, а також на розсуд кредитора - штрафних санкцій і розміру завданої шкоди.
В силу приписів пункту 4 договору протягом семи календарних днів з моменту пред`явлення кредитором повідомлення (виставлення вимоги про виконання), поручитель зобов`язаний здійснити із кредитором розрахунки за невиконаними боржником зобов`язаннями (по яких прийнята порука). Поручитель здійснює із кредитором розрахунки шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок кредитора, якщо інше не буде додатково узгоджено сторонами.
Позивач направив на адресу ТОВ «ЛЬВІВ-БУД 1» вимогу від 29.08.2025 про сплату 1143069,00 грн, боргу; 46704,83 грн інфляційних втрат, 142744,80 грн пені, 14115,57 грн трьох відсотків річних. Вказане підтверджується описом вкладення у цінний лист та поштовою накладною
Крім цього, 18.01.2024 між ТОВ «Пері Україна» (кредитор), ОСОБА_1 (поручитель), та ТОВ «Кавер Енерджі Плюс» (боржник) укладено договір поруки №СО-24-0000071.
Відповідно до пункту 1 договору поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником у повному обсязі своїх обов`язків за договором оренди №СО-24-0000069 від 18.01.2024, у тому числі за додатковими угодами до нього, які стосуються продовження строку дії договору оренди на визначений кредитором та боржником строк, а саме: сплата орендних платежів; сплата інших платежів, що передбачені договором оренди, у тому числі, неустойка (штраф, пеня), відшкодування заподіяних боржником збитків; повернення з оренди орендованого майна або, на вимогу кредитора, відшкодування вартості неповернутого з оренди майна, відшкодування витрат на його ремонт/очищення.
Відповідно до пункту 2 договору у разі порушення боржником обов`язків за договором оренди боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Згідно із пунктом 3 договору у разі невиконання або неналежного виконання боржником своїх зобов`язань (повністю або частково), зазначених у п.1. цього договору, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором. Звернення кредитора до поручителя відбувається шляхом направлення повідомлення (виставлення вимоги про виконання) щодо факту порушення боржником обов`язків за договором оренди із зазначенням змісту порушення, суми боргу, а також на розсуд кредитора-штрафних санкцій і розміру завданої шкоди.
За приписами пункту 4 договору протягом семи календарних днів з моменту пред`явлення кредитором повідомлення (виставлення вимоги про виконання), поручитель зобов`язаний здійснити із кредитором розрахунки за невиконаними боржником зобов`язаннями (по яким прийнята порука). Поручитель здійснює із кредитором розрахунки шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок кредитора, якщо інше не буде додатково узгоджено сторонами.
Представник позивача направив на адресу ОСОБА_1 вимогу від 29.08.2025 про сплату 1143069,00 грн боргу, 46704,83 грн інфляційних втрат, 142744,80 грн пені, 14115,57 грн трьох відсотків річних, що підтверджується поштовими документами про відправлення та отримання вказаної вимоги. Однак, на день подання позову кошти ОСОБА_1 не сплачено.
Вищевказані обставини стали підставою для звернення у цій справі з позовом до суду.
Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У поданій апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 28.04.2026 у справі № 914/2841/25 та ухвалити нове рішення, яким: - зменшити розмір інфляційних втрат, що підлягають солідарному стягненню з відповідачів на користь позивача з 46704,83 грн до 27116,96 грн; - зменшити розмір пені з 142744,80 грн до 27917,32 грн; - зменшити розмір 3% річних з 14115,57 грн до 9690,76 грн; - зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу з 9000,00 грн до 6500,00 грн.
Зважаючи на наведене, апеляційний господарський суд надає правову оцінку спірним правовідносинам в межах вимог апеляційної скарги.
Згідно із частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У цій справі суд встановив, що 18.01.2024 між ТОВ «Пері Україна» (орендодавець) та ТОВ «Кавер Енерджі Плюс» (орендар) укладено договір № СО-24-0000069 оперативної оренди обладнання, який став підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
За приписами частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Згідно із частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно із частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що відповідно до акта прийому-передачі № 74556 від 02.02.2024 позивач у відповідності до умов договору оренди передав, а відповідач-1 отримав обладнання у тарі в оренду. Загалом вартість обладнання та тари, в якій воно передане, становила 3519382,97 грн.
Проаналізувавши матеріали справи, місцевий господарський суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з ТзОВ «Кавер Енерджі Плюс» основної заборгованості у розмірі 1143069, 00 грн обґрунтовані та задовольнив їх.
Апелянт не оскаржує рішення суду у згаданій частині.
Щодо доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За положеннями частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
За змістом статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, учасники справи зобов`язані подати докази на підтвердження своїх вимог чи заперечень, а суд оцінює надані учасниками справи докази під час розгляду справи.
Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, натомість висновки суду мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
До позовної заяви позивачем додано розрахунки інфляційних втрат, 3 відсотків річних та пені, якими позивач підтверджує заявлені до відповідачів вимоги у цій справі.
В той же час, апелянт в апеляційній скарзі подає власний контррозрахунок інфляційних втрат, 3 відсотків річних та пені, яким обґрунтовує свої доводи щодо часткового скасування рішення місцевого господарського суду, як про це вказано вище.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно із частиною 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Для перевірки правильності поданих розрахунків штрафних санкцій позивача колегія суддів повинна проаналізувати доводи поданої апеляційної скарги, зокрема скаржник зазначає, що:
- орендодавець одноосібно, всупереч п.4.2.5 договору оперативної оренди №СО-24-0000069 від 18.01.2024, підписаного сторонами, зарахував гарантійний платіж у розмірі 300000,00 грн, перерахований орендодавцю 31.01.2024, за більш пізніми зобов`язаннями орендаря перед орендодавцем, що потягнуло за собою невірний розрахунок позивачем інфляційних втрат, пені та трьох відсотків річних;
- апелянт покликається на положення ч. 6 ст. 232 ГК України щодо припинення нарахувань штрафних санкцій понад 6 місяців;
- заявляє про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із некоректним розрахунком інфляційних втрат, пені та трьох відсотків річних.
Відповідно до пункту 5.2 договору оренди орендар зобов`язаний, зокрема своєчасно сплачувати орендну плату відповідно до умов цього договору.
Згідно із пунктом 4.2.5 договору при наявності заборгованості за цим договором, суми оплат, що надходять від орендаря зараховуються орендодавцем як оплата заборгованості за більш ранній неоплачений період, незалежно від відомостей про призначення платежів, вказаних в платіжних документах орендаря.
Відповідно до пункту 9.1 договору виконання зобов`язання орендарем за цим договором забезпечується гарантійним платежем.
За приписами пункту 9.5 договору у разі порушення орендарем своїх зобов`язань за цим договором, в орендодавця виникає право зарахування частини суми гарантійного платежу в розмірі вартості порушеного орендарем зобов`язання, в рахунок виконання зобов`язань (відповідно до п. 9.4 договору) орендаря, яке здійснюється наступним чином:
орендодавець в односторонньому порядку (без згоди орендаря) зараховує частину суми гарантійного платежу в розмірі вартості порушеного орендарем зобов`язання в рахунок погашення невиконаного (простроченого) зобов`язання за цим договором (п. 9.5.1 договору).
Згідно з підпунктом 9.5.2 договору у разі наявності декількох невиконаних зобов`язань орендодавець самостійно і на власний розсуд визначає черговість зарахування суми гарантійного платежу в погашення відповідної заборгованості, визначеної в п.9.4 цього договору.
Отже, в укладеному договорі № СО-24-0000069 сторони погодили, що у разі наявності невиконаного зобов`язання з боку орендаря, зокрема щодо сплати орендних платежів, орендодавець вправі на власний розсуд зарахувати гарантійний платіж. Причому орендодавець вправі визначати черговість зарахування суми гарантійного платежу в погашення заборгованості.
У цій справі суд встановив, що відповідач-1 частково оплатив наявні у нього грошові зобов`язання за договором на загальну суму 980096,40 грн (з ПДВ), а саме: 17.06.2024 - 254 940, 00 грн; 26.09.2024 – 725156,40 грн, що підтверджується банківською випискою.
Відповідач-1 31.01.2024 сплатив гарантійний платіж в сумі 300000,00 грн (з ПДВ), що підтверджується банківською випискою за 01.01.-31.12.2024 та рахунком № 77835 від 31.01.2024. Гарантійний платіж позивач зарахував, згідно з протоколом № 135 від 15.08.2025 таким чином: 66279,65 грн - в рахунок сплати орендної плати, 114346,36 грн в рахунок оплати наданих послуг з ремонту/очистки обладнання; 119373,99 грн - в рахунок погашення боргу з відшкодування вартості обладнання.
Суд першої інстанції встановив наявність заборгованості перед позивачем, у зв`язку з чим виснував про задоволення позовних вимог щодо стягнення 1143069,00 грн заборгованості.
Отже, враховуючи, що пунктом 9.5.2 договору встановлено право орендодавця зараховувати гарантійний платіж в черговості та на власний розсуд в погашення заборгованості, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними аргументи апеляційної скарги про те, що орендодавець одноосібно, всупереч п.4.2.5 договору зарахував гарантійний платіж у розмірі 300000,00 грн за більш пізніми зобов`язаннями орендаря перед орендодавцем, що потягнуло за собою невірний розрахунок позивачем інфляційних втрат, пені та трьох відсотків річних.
З приводу покликань скаржника на положення ч. 6 ст. 232 ГК України щодо припинення нарахувань штрафних санкцій понад 6 місяців колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України (чинного станом на момент виникнення спірних правовідносин) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Водночас, у пункті 7.7 договору оренди сторони узгодили, що період нарахування штрафних санкцій складає весь період прострочення зобов`язань.
Отже, умовами укладеного договору сторони визначили інший порядок, ніж зазначений у ч. 6 ст. 232 ГК України, тому покликання скаржника на вказану норму закону щодо припинення нарахувань штрафних санкцій понад 6 місяців є необґрунтованим.
Зважаючи на наведене, та проаналізувавши надані позивачем та скаржником розрахунки, колегія суддів приходить до висновку про те, що розрахунок позивача узгоджується з умовами договору та підтверджений дослідженими матеріалами справи, а контррозрахунок апелянта не відповідає умовам договору і дійсним обставинам справи.
Відтак, оцінивши надані учасниками справи докази в порядку ст. 86 ГПК України, апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції законно та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги щодо стягнення з відповідача-1 інфляційних втрат, пені та трьох відсотків річних.
Також суд встановив, що 18.01.2024 між ТОВ «Пері Україна» (кредитор), ТОВ «Кавер Енерджі Плюс» (боржник) та ТОВ «Львів-Буд 1» (поручитель) укладено договір поруки №СО-24-0000070.
Крім цього, 18.01.2024 між ТОВ «Пері Україна» (кредитор), ОСОБА_1 (поручитель), та ТОВ «Кавер Енерджі Плюс» (боржник) укладено договір поруки №СО-24-0000071.
Отже, за вищевказаними укладеними договорами поруки №СО-24-0000070 та №СО-24-0000071 відповідач-2 та відповідач-3 поручились перед позивачем за виконання відповдіачем-1 зобов`язань за договором № СО-24-0000069.
За змістом статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
У відповідності до статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно із статтею 541 Цивільного кодексу України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.
Відповідно до частини 1, 2 статі 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.
Отже, враховуючи вказані норми та зважаючи на укладені договори поруки, суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача-2 та відповідача-3 інфляційні втрати, пеню та три відсотки річних у заявленому позивачем розмірі.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п.2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
У відповідності до частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
За приписами частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У цій справі позивач подав клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу.
Проаналізувавши матеріали, додані до клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, вказані норми процесуального закону, а також враховуючи, що апеляційний господарський суд виснував про правомірність стягнення судом першої інстанції щодо стягнення інфляційних втрат, пені та трьох відсотків річних, колегія суддів приходить до висновку про правомірність стягнення з відповідачів по 9000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Отже, враховуючи вищеописані норми, встановлені у цій справі обставини та наведені у цій постанові мотиви колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення місцевого господарського суду ухвалено з дотриманням норм процесуального права, правильним застосуванням норм матеріального права та із повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.
За наслідками апеляційного перегляду колегія суддів констатує, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, наведених в рішенні Господарського суду Львівської області від 28.04.2026 у справі № 914/2841/25.
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Відповідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, ухвалив законне, обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення в оскаржуваній частині – без змін.
Судові витрати
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись, ст. ст. 86, 197, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд –
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кавер Енерджі Плюс» б/н від 28.05.2026 (вх. № 01-05/1713/26 від 28.05.2026) залишити без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 28.04.2026 у справі № 914/2841/25 – без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
Справу повернути в Господарський суд Львівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя О.В. Зварич
Суддя Р.В. Міліціанов
Суддя І.Ю. Панова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua