Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №909/267/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року Справа № 909/267/26

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого (судді-доповідача): Іванчук С.В., суддів: Степанюк Н.Л., Ржепецький В.О., розглянувши матеріали апеляційної скарги Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини (району) вих.№580/11/855 від 23.06.2026 (вх.№01-05/2034/26 від 24.06.2026)

на додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.06.2026 (суддя Максимів Т.В.)

у справі №909/267/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Енерджі Груп»

до відповідача: Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини (району)

про стягнення заборгованості в сумі 1 251 726 грн 79 коп.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви та оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції

Товариство з обмеженою відповідальністю «СК Енерджі Груп» звернулося з позовною заявою до Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини (району) про стягнення заборгованості за Договором про постачання електричної енергії споживачу №369 від 16.12.2025 в сумі 1 251 726 грн 79 коп.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 14.05.2026 задоволено позов ТзОВ «СК Енерджі Груп». Стягнуто з Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Енерджі Груп» 1 251 726 грн. 79 коп., а також 9 387 грн. 95 коп. судового збору.

18.05.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «СК Енерджі Груп» подало заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (вх.№4604/26).

Подана заява мотивована тим, що через неправомірні дії відповідача позивач був змушений звернутися до суду за захистом своїх прав, внаслідок чого поніс витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги. Зазначив, що вартість таких витрат становить 30 000 грн. В підтвердження понесених витрат подав Договір про надання професійної правничої допомоги №11 від 09.01.2026, Додаткову угоду №1 від 09.01.2026, акт прийому - передачі наданих послуг від 18.05.2026 та платіжну інструкцію №460979 від 18.05.2026.

Додатковим рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 09.06.2026 частково задоволено заяву ТзОВ «СК Енерджі Груп» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району на користь ТзОВ «СК Енерджі Груп» 15 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Частково задовольняючи заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд дійшов таких висновків:

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін;

- суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час;

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат;

-суд взяв до уваги ту обставину, що спір у цій справі для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом; великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, які належать дослідженню адвокатом, і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають; матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час;

- суд дійшов висновку, що критеріям співмірності, пропорційності до предмета спору та розумності їх розміру, відповідають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000 грн 00 коп., які відповідно до приписів ч. 4 ст. 129 ГПК України належить покласти на відповідача.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи.

Івано-Франківська квартирно-експлуатаційна частина (району)подала апеляційну скаргу на додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.06.2026 у справі №909/267/26, в якій заявник просить скасувати оскаржуване додаткове рішення та ухвалити нове, яким зменшити позивачу розмір витрат на професійну правничу допомогу на 100%.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржене рішення ухвалене без повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. Апелянт покликається на такі доводи:

- на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження);

- відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16); на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідачем до матеріалів справи не надано вище зазначених доказів а надано тільки платіжну інструкцію, щодо «оплати за послуги адвоката згідно Договором № 11 від 09.01.2026».

- у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України;

- матеріали справи не містять значної кількості доказів, з якими адвокату необхідно було ознайомитися та які необхідно було підготувати та проаналізувати (1 договір, 10 актів приймання-передачі), розрахунок суми, що стягувалася (виключно основний борг) не є складним, а нормативне обґрунтування, що зазначене у позові, обмежується посиланням на норми ЦК України;

- підготовка і подання до суду позовної заяви з додатками так само як і підготовка процесуальних документів, не вимагало від адвоката значної юридичної роботи, професійних здібностей та істотних витрат часу;

- вимоги позивача є необґрунтованими та з відповідача на користь позивача підлягають стягненню значно менші витрати на професійну правничу допомогу ніж ті які в свою чергу постановленні в оскаржуваному додатковому рішенні.

Протягом строку, встановленого у ч.1 ст.251 ГПК України позивач правом на подання відзиву не скористався.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2026 сформовано колегію суддів у складі: Іванчук С.В (суддя-доповідач), судді Степанюк Н.Л., Ржепецький В.О.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.06.2026 залишено без руху апеляційну скаргу Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.07.2026, після усунення недоліків скаржником, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини (району) на додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.06.2026 у справі №909/267/26, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Ухвали суду велектронному вигляді було надіслано учасникам справи в електронні кабінети, що підтверджується довідками про доставку.

Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Предметом спору у цій справі є перевірка наявності правових підстав для покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн., понесених у зв`язку з розглядом справи №909/267/26.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Згідно із ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядку.

За змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду .

На виконання вимоги ст. 124 ГПК України позивач у позовній заяві зазначив попередній розмір витрат понесених на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн.

14.05.2026 Господарським судом Івано-Франківської області ухвалено рішення у справі №909/267/26, яким позов ТзОВ «СК Енерджі Груп» задоволено повністю.

18.05.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «СК Енерджі Груп» подало заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (вх.№4604/26), в якій просило ухвалити додаткове судове рішення у справі № 909/267/26 щодо розподілу судових витрат та стягнути Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини (району) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

Відтак, заявником дотримано передбачний ст. 129 ГПК України строк на зверення із заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

До зазначеної заяви позивачем долучено: договір про надання професійної правничої допомоги №11 від 09.01.2026; додаткову угоду №1 від 09.01.2026; акт прийому - передачі наданих послуг від 18.05.2026; платіжну інструкцію №460979 від 18.05.2026.

З поданих матеріалів встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «СК Енерджі Груп» (клієнт) та адвокатом Касіяненко Іриною Вікторівною (адвокат) укладено договір про надання професійної правничої допомоги №11 від 09.01.2026, відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокат зобов`язується надати професійну правничу допомогу у рамках господарського судочинства за позовною заявою ТзОВ «СК Енерджі Груп» до Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини (району) про стягнення заборгованості за Договором про постачання електричної енергії споживачу №369 від 16.12.2025 в сумі 1 251 726 грн 79 коп.

Відповідно до п. 4.1 договору №11 винагорода адвоката за надані послуги і порядок компенсації витрат узгоджується сторонами на підставі додаткової угоди № 1. Не обумовлені даним договором послуги можуть бути надані адвокатом на прохання клієнта за окрему оплату на підставі додаткових угод (п. 4.2 договору)

Згідно із п. 1.1 додаткової угоди №1 винагорода адвокату за надані по договору послуги визначається у фіксованому розмірі і не залежить від кількості годин витрачених адвокатом на надання таких послуг та складає 30 000,00 грн.

Відповідно до п. 1.2 додаткової угоди №1 оплата за послуги здійснюється у безготівковій формі у національній валюті України протягом 3-х робочих днів з моменту винесення рішення судом або припинення провадження у справі, залишення позовної заяви без розгляду.

Пунктом 1.4 додаткової угоди №1 визначено, що факт надання відповідних послуг з боку адвоката буде засвідчуватись актами прийому-передачі послуг, які є невід`ємною частиною договору.

В доданому акті приймання-передачі наданих послуг від 18.05.2026 зазначено, що у період з 09.01.2026 по 18.05.2026 адвокатом Касіяненко Іриною Вікторівною було надано ТзОВ «СК Енерджі Груп» послуги професійної правничої допомоги у рамках господарського судочинства у справі №909/267/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Енерджі Груп» до Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини (району) про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії. Загальна сума винагороди (гонорару) за надані послуги складає 30 000,00 грн.

Також матеріали справи містять платіжну інструкцію №460979 на загальну суму 30 000 грн.

З матеріалів справи встановлено, що 20.05.2026 Івано-Франківська квартирно-експлуатаційна частина (району) подало Господарському суду Івано-Франківської області заперечення на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу (вх.№9478/26).

Відповідач заперечив щодо відшкодування судових витрат пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги. Зазначив, що заявлена сума витрат є неспівмірною із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт. Просив суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу на 100%.

Розглянувши подані матеріали, колегія суддів зазначає таке.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності. Суд констатував, що витрати на підготовку заяв по суті справи (відзивів, відповідей на відзиви), як правило, підлягають відшкодуванню, оскільки вони відповідають критерію необхідності (їх надання вимагається згідно з процесуальним законом).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Lavents v. Latvia" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В силу положень ст. 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам ст.ст.75-79 ГПК України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 27.04.2026 у справі №904/1744/25.

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в сукупності відповідають вимогам означених вище статей ГПК України, є належними і допустимими.

Апеляційний господарський суд, у контексті оцінки доказів, поданих на обґрунтування заяви щодо розподілу судових витрат, звертається до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21: "127. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19)"; "133. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку"; "147. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо".

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 Цивільного кодексу України, принципу «pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст.126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (подібний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вони підтверджують як факт надання позивачу професійної правничої допомоги у наведеному обсязі.

Доводи апелянта про відсутність документального підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не відповідають матеріалам справи, оскільки на підтвердження таких витрат позивачем подано не лише платіжну інструкцію №460979 від 18.05.2026, як стверджує скаржник, а й договір про надання професійної правничої допомоги №11 від 09.01.2026, додаткову угоду №1 від 09.01.2026 та акт прийому-передачі наданих послуг від 18.05.2026.

Не заслуговують на увагу і посилання апелянта на відсутність розрахунку витрат на професійну правничу допомогу. Як встановлено з Додаткової угоди №1 від 09.01.2026, сторони погодили фіксований розмір винагороди адвоката - 30 000,00 грн, який не залежить від кількості годин, витрачених адвокатом на надання відповідних послуг. За такого способу визначення гонорару фактична кількість витраченого адвокатом часу не є способом обчислення його винагороди, а тому відсутність погодинного розрахунку не свідчить про недоведеність розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо доводів апелянта про неспівмірність заявлених до відшкодування витрат, колегія суддів зазначає, що обставини, на які посилається скаржник, а саме незначна складність спору, відсутність великої кількості доказів, нескладність розрахунку заборгованості та відсутність необхідності дослідження значного обсягу нормативно-правових актів були враховані місцевим господарським судом при вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Саме з урахуванням наведених обставин місцевий господарський суд не поклав на відповідача всю суму погодженого та сплаченого позивачем гонорару у розмірі 30 000,00 грн, а зменшив розмір витрат, що підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, до 15 000 грн.

Водночас апелянтом не наведено обставин, які б свідчили про те, що професійна правнича допомога позивачу фактично не надавалася, що подані на її підтвердження документи не стосуються розгляду цієї справи або що понесені позивачем витрати взагалі не підлягають відшкодуванню.

Колегія суддів також враховує, що предметом основного спору було стягнення з відповідача заборгованості у сумі 1 251 726 грн 79 коп. та рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 14.05.2026 позовні вимоги ТзОВ «СК Енерджі Груп» задоволено в повному обсязі. Відтак, понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу було безпосередньо пов`язане з розглядом цієї справи та захистом його порушеного права.

Вирішуючи питання про їх відшкодування за рахунок іншої сторони, суд оцінює реальність, необхідність та розумність відповідних витрат з урахуванням конкретних обставин справи. Саме таку оцінку здійснив місцевий господарський суд, не присудивши заявлені позивачем 30 000,00 грн у повному обсязі, визначивши суму, що підлягає відшкодуванню відповідачем, у розмірі 15 000 грн 00 коп.

За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих та підставних висновків суду першої інстанції щодо реальності та необхідності понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а обставини, наведені скаржником на підтвердження їх неспівмірності, були враховані місцевим господарським судом при зменшенні заявленої суми.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла до висновку, що місцевий господарський суд, дослідивши подані позивачем докази та врахувавши характер і складність спору, обсяг наданої професійної правничої допомоги, ціну позову, а також критерії реальності, необхідності, співмірності та розумності відповідних витрат, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини (району) на користь ТзОВ «СК Енерджі Груп» 15 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Висновки апеляційного господарського суду.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

В порядку положень ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, беручи до уваги межі перегляду оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а оскаржене рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини (району) вих.№580/11/855 від 23.06.2026 (вх.№01-05/2034/26 від 24.06.2026) – залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.06.2026 у справі №909/267/26 – залишити без змін.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Повну постанову складено та підписано 04.09.2026

Головуючий суддя Іванчук С.В.

суддя Степанюк Н.Л.

суддя Ржепецький В.О.