Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №727/983/26 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року м. Чернівці

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду Потоцький В.П., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , його захисника – адвоката Мельника З.В., представника потерпілого – адвоката Бандуровського Б.П., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 серпня 2026 року ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 серпня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, а провадження у справі закрито на підставі п.7 ст.247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст.38 КУпАП.

Як убачається з постанови районного суду, ОСОБА_1 визнано винним у тому, що 19 січня 2026 року о 14 год. 40 хв. у м. Чернівці по вул.Рівненській,5, керуючи автомобілем «Mercedes-Benz Vito», д.н.з. НОМЕР_1 , під час об`їзду транспортного засобу «Volvo FL10», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого відбулося зіткнення транспортних засобів та їх механічне пошкодження, чим порушив вимоги п.2.3б, 13.3 ПДР.

Не погоджуючись із постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини дорожньо-транспортної пригоди та надав неправильну оцінку наявним у справі доказам.

Посилається на те, що висновок експерта №СЕ-19/126-26/4044-ІТ від 30 червня 2026 року не містить однозначного висновку щодо механізму дорожньо-транспортної пригоди, а експертне дослідження проведено за двома альтернативними варіантами залежно від пояснень кожного з водіїв.

При цьому висновок про невідповідність його дій вимогам п.13.1, 13.3 ПДР та перебування такої невідповідності у причинному зв`язку з ДТП зроблено лише за варіантом, сформованим відповідно до пояснень ОСОБА_2 про нерухомий стан автомобіля «Volvo FL10».

ЄУНСС:727/983/26

НП:33/822/393/26 Головуючий у І-ій ін-ції: Бойко М.Є.

Категорія: ст.124 КУпАП Суддя-доповідач: Потоцький В.П.

Водночас за варіантом розвитку ДТП відповідно до пояснень ОСОБА_1 експерт через відсутність необхідних вихідних даних не зміг установити наявність чи відсутність у його діях невідповідності вимогам п.12.3 ПДР, технічну можливість уникнути зіткнення та причинний зв`язок його дій із ДТП.

Крім того, посилається на висновок судової інженерно-транспортної експертизи №142/143/26-29 від 06 серпня 2026 року, відповідно до якого автомобіль «Volvo FL10» у момент дорожньо-транспортної пригоди перебував у русі та здійснював рух заднім ходом, пояснення ОСОБА_2 щодо механізму пригоди визнано технічно неспроможними, тоді як пояснення ОСОБА_1 установленому механізму ДТП не суперечать.

Зазначає, що за цим же висновком невідповідності його дій вимогам ПДР не встановлено, а технічної можливості уникнути зіткнення він не мав.

Вважає, що районний суд безпідставно поклав в основу висновку про його винуватість один із альтернативних варіантів експертного дослідження, не навівши належних мотивів, з яких визнав установленим саме такий механізм дорожньо-транспортної пригоди.

Потерпілий ОСОБА_2 , належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду, у судове засідання не з`явився. Учасники апеляційного провадження не заперечували проти розгляду справи за його відсутності. З огляду на положення ч.6 ст.294 КУпАП апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності потерпілого.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Мельника З.В., які підтримали доводи апеляційної скарги, думку представника потерпілого – адвоката Бандуровського Б.П., який заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Як передбачено ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно зі ст.280 КУпАП при розгляді справи суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом ст.251, 252 КУпАП наявні у справі докази підлягають оцінці в їх сукупності на підставі всебічного, повного й об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Статтею 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило, зокрема, пошкодження транспортних засобів.

Отже, для наявності у діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, необхідним є встановлення порушення нею конкретних вимог ПДР, настання передбачених цією нормою наслідків та причинного зв`язку між таким порушенням і цими наслідками.

Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, районний суд виходив із того, що останній під час об`їзду автомобіля «Volvo FL10» не дотримався безпечного бокового інтервалу, чим порушив вимоги п.2.3б, 13.3 ПДР, що перебувало у причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою.

На підтвердження такого висновку суд першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення, схему місця ДТП, фотоматеріали, пояснення учасників пригоди та висновок експерта №СЕ-19/126-26/4044-ІТ від 30 червня 2026 року.

Проте такий висновок районного суду не ґрунтується на сукупності досліджених у справі доказів.

Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №570168 від 19 січня 2026 року ОСОБА_1 ставилося у вину недотримання безпечного бокового інтервалу під час об`їзду автомобіля «Volvo FL10», унаслідок чого відбулося зіткнення транспортних засобів (а.с.1).

Водночас відомості, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами у справі та самі по собі не є достатніми для висновку про доведеність вини особи.

Так, ОСОБА_1 пояснив, що під час здійснення ним на транспортному засобі «Mercedes-Benz Vito» об`їзду автомобіля «Volvo FL10» останній розпочав рух заднім ходом, унаслідок чого його задня ліва частина зіткнулася з правою боковою частиною автомобіля «Mercedes-Benz Vito».

Такі ж пояснення він надав працівникам поліції безпосередньо після ДТП (а.с.7).

Натомість ОСОБА_2 у своїх письмових поясненнях зазначав, що автомобіль «Volvo FL10» під його керуванням у момент зіткнення перебував у нерухомому стані, а ОСОБА_1 , здійснюючи його об`їзд, допустив зіткнення транспортних засобів (а.с.8).

Отже, пояснення учасників дорожньо-транспортної пригоди щодо механізму її виникнення між собою не узгоджуються. При цьому, районний суд, надавши перевагу поясненням ОСОБА_2 , не навів належних мотивів, з яких визнав саме наведені ним обставини такими, що відповідають фактичному механізму дорожньо-транспортної пригоди, та відхилив пояснення ОСОБА_1 .

Схемою місця ДТП зафіксовано розташування транспортних засобів та слідову обстановку на місці події, а фотоматеріали, які містяться у матеріалах справи, свідчать про характер і локалізацію механічних пошкоджень цих транспортних засобів.

Разом із тим зазначені докази не містять відомостей, достатніх для встановлення характеру руху транспортних засобів безпосередньо перед зіткненням та висновку про те, що його причиною було саме недотримання ОСОБА_1 безпечного бокового інтервалу.

Не усуває цих суперечностей і висновок експерта №СЕ-19/126-26/4044-ІТ від 30 червня 2026 року.

Як убачається зі змісту вказаного висновку, за наданими матеріалами експерт не зміг однозначно встановити механізм дорожньо-транспортної пригоди та визначити, у рухомому чи нерухомому стані перебували транспортні засоби у момент зіткнення, у зв`язку з чим дослідження проведено за двома варіантами залежно від вихідних даних, наведених кожним із водіїв.

За варіантом, наведеним ОСОБА_2 , за умови нерухомого стану автомобіля «Volvo FL10» експерт дійшов висновку про невідповідність дій ОСОБА_1 вимогам пунктів 13.1, 13.3 ПДР та перебування такої невідповідності у причинному зв`язку з ДТП.

Натомість за варіантом, наведеним ОСОБА_1 , відповідно до якого автомобіль «Volvo FL10» розпочав рух заднім ходом, через недостатність вихідних даних експерт не зміг вирішити питання щодо відповідності дій ОСОБА_1 вимогам пункту 12.3 ПДР, наявності у нього технічної можливості уникнути зіткнення та причинного зв`язку його дій із ДТП.

Таким чином, висновок експерта від 30 червня 2026 року також не підтверджує безумовно того механізму дорожньо-транспортної пригоди, який районний суд поклав в основу висновку про винуватість ОСОБА_1 , оскільки висновок про невідповідність його дій вимогам пунктів 13.1, 13.3 ПДР зроблено лише за умови нерухомого стану автомобіля «Volvo FL10».

До апеляційної скарги ОСОБА_1 долучено висновок судової інженерно-транспортної експертизи №142/143/26-29 від 06 серпня 2026 року, який досліджено апеляційним судом у сукупності з іншими матеріалами справи.

Згідно із зазначеним висновком автомобіль «Volvo FL10» у момент дорожньо-транспортної пригоди перебував у рухомому стані та здійснював рух заднім ходом, а автомобіль «Mercedes-Benz Vito» міг перебувати у нерухомому стані або рухатися з незначною швидкістю.

Експертом також зазначено, що пояснення ОСОБА_2 щодо механізму дорожньо-транспортної пригоди є технічно неспроможними, тоді як пояснення ОСОБА_1 установленому механізму ДТП не суперечать. Невідповідності дій ОСОБА_1 вимогам ПДР не встановлено, а технічної можливості своїми односторонніми діями уникнути ДТП він не мав.

Наведені дані узгоджуються з поясненнями ОСОБА_1 щодо руху автомобіля «Volvo FL10» заднім ходом та не підтверджують версію про нерухомий стан цього транспортного засобу, яку районний суд поклав в основу висновку про порушення ОСОБА_1 вимог пункту 13.3 ПДР.

При цьому схема місця ДТП, фотоматеріали та інші наявні у справі докази не містять даних, які б спростовували встановлений під час експертного дослідження характер руху транспортних засобів та підтверджували, що зіткнення відбулося саме внаслідок недотримання ОСОБА_1 безпечного бокового інтервалу.

Отже, сукупність досліджених доказів не підтверджує висновку районного суду про те, що ОСОБА_1 під час об`їзду автомобіля «Volvo FL10» порушив вимоги пункту 13.3 ПДР та що таке порушення перебувало у причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою.

Не встановлено належними та достатніми доказами й порушення ОСОБА_1 вимог п.2.3б ПДР , яке перебувало б у причинному зв`язку з наслідками ДТП.

Сам факт зіткнення транспортних засобів та наявність на них механічних пошкоджень за встановлених обставин не є достатніми для висновку про порушення ОСОБА_1 вимог ПДР, які ставились йому провину згідно з протоколом про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин висновок районного суду про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, не ґрунтується на належних та достатніх доказах.

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Ураховуючи наведене, постанову районного суду слід скасувати, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 – закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Керуючись ст.247, 251, 294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 серпня 2026 року щодо ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Чернівецького

апеляційного суду В.П. Потоцький