Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №716/760/26 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2026 року місто Чернівці справа №716/760/26

провадження №22-ц/822/1471/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Височанської Н.К.,

суддів: Кулянди М.І., Литвинюк І.М.

за участю секретаря судових засідань Паучек І.І.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС»,

відповідач - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 08 червня 2026 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, головуючий в суді першої інстанції суддя Стрілець Я.С.,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (далі по тексту - ТОВ «СВЕА ФІНАНС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Посилалося на те, що 07.12.2024 та 05.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 1943302 та №1976379 шляхом обміну електронними повідомленнями, які підписані у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію».

Відповідно до Розділу 1 Кредитного договору ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» надає позичальнику (споживачу) кредит в гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Кредит надається строком на 360 днів, стандартна процентна ставка становить 1% в день та застосовується у межах строку кредиту.

ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , яку позичальник вказав при оформленні кредиту. Це підтверджується документом від надавача платіжних послуг.

30.06.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ "СВЕА ФІНАНС" укладено договір факторингу № 01.02-18/25, за яким ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» відступило права вимоги, а ТОВ "СВЕА ФІНАНС" набуло право вимоги за первинними договорами в розмірі заборгованостей боржників перед ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», визначеними в Реєстрі боржників, у тому числі, за даним договором факторингу ТОВ "СВЕА ФІНАНС" було відступлене право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» за договором про надання споживчого кредиту № 1943302 від 07.12.2024.

27.06.2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та надалі - позивач, новий кредитор було укладено ДОГОВІР ФАКТОРИНГУ № 01.02-17/25, відповідно до умов якого Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та сплачує Первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим Договором.

Станом на дату складення позовної заяви заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 1943302 від 07.12.2024 становить: заборгованість по тілу 30 700 грн.; заборгованість по відсотках 62 935 грн., пеня 15 350 грн. Загальна заборгованість 108 985 грн.

Заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 1976379 від 05.12.2024 становить: заборгованість по тілу 32 000 грн.; заборгованість по відсотках 74 640 грн., пеня, штраф 16 000 грн. Загальна заборгованість 122 640 грн.

Просили стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "СВЕА ФІНАНС" заборгованість за договорами про надання споживчого кредиту №1943302 від 07.12.2024 в розмірі 108 985 грн. та заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 1976379 від 05.12.2024 в розмірі 122 640 грн. також судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 08 червня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за договорами про надання споживчого кредиту №1943302 від 07.12.2024 та №1976379 від 05.12.2024 у розмірі 200 275 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» судовий збір у сумі 2 403,00 (дві тисячі чотириста три) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги та позиції інших учасників

Не погоджуючись із вказаним рішення суду відповідач ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Карлаш І.А. сформував в системі «Електронний Суд» 23 червня 2026 року апеляційну скаргу на вказане рішення суду.

Вказав, що рішення є незаконним, необґрунтованим, а тому таким, що підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

По-перше, незаконне нарахування процентів військовослужбовцю.

Згідно з довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.06.2026 відповідач з 03.01.2025 проходить військову службу за призовом під час мобілізації.

03.05.2025 відповідач переведений для проходження служби за призовом під час мобілізації до ВЧ НОМЕР_3 (довідка ВЧ НОМЕР_3 від 13.06.2026 р.)

Як вбачається з матеріалів справи, Договір №…302 було укладено 07.12.2024, а Договір №…379 було укладено 05.12.2024.

Відповідно до ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»: «Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, …. штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави».

Враховуючи викладене, починаючи з дня призову відповідача на військову службу під час мобілізації (03.01.2025), проценти за Договорами не підлягають нарахуванню.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданого відповідачем, станом на 02.01.2025 (останній день перед мобілізацією відповідача), останній мав наступну заборгованість за Договором №…302 (а.с.19): тіло кредиту - 30700 грн., проценти - 6631.20 грн.

Розрахунок заборгованості за Договором №…379 (а.с.44) є взагалі незрозумілим та незаконним.

Так, зокрема, згідно п. 1.5.1 процентна Договору № …379 ставка 15% на день встановлюється за перший день користування кредитом. Згідно з п. 1.5.2 процентна ставка 3% на день встановлюється до 03.01.2025.

Разом з тим, згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1,00 %. Зміни до вказаної статті набули чинності 24.12.2023 відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Таким чином, заборгованість за Договором №…379 складає: тіло кредиту - 32000 грн., проценти - 8960 грн. (32 000 грн. (тіло кредиту) * 28 днів (з 05.12.2024 по 02.01.2025 (останній день перед мобілізацією Відповідача)) * 1% / 100%)

Враховуючи викладене, суд І інстанції неправильно визначив розмір заборгованості за процентами, не врахувавши проходження відповідачем військової служби за призовом під час мобілізації.

По-друге, відсутні докази надання кредиту (переказу кредитних коштів на рахунок Відповідача).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надає довідку ТОВ «Пейтек» відповідно до якої 07.12.2024, ніби то, було перераховано відповідачу грошові кошти в розмірі 30 700 грн. в якості кредиту за Договором №…302.

Аналогічна довідка про перерахування коштів 05.12.2024 в розмірі 32 000 грн. за Договором №…379 міститься на а.с.45 (зворот).

Разом з тим, зазначені довідки не містять відомостей щодо одержувача коштів; не містять призначення платежу; не містять повного рахунку одержувача коштів, що позбавляє можливості встановити власника рахунку.

Таким чином, Довідки не є доказом надання кредиту.

Просив рішення суду І інстанції - скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 360 ЦПК України.

Мотивувальна частина

Межі розгляду справи

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, а тому згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України в апеляційному порядку в іншій частині рішення суду, зокрема в частині відмовлених позовних вимог - не переглядається.

Позиція апеляційного суду

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково.

Щодо розгляду справи за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання

У судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку (а.с.170-172).

В поданій апеляційній скарзі представник відповідача адвокат Карлаш І.А. просив розглядати справу без участі відповідача та його представника.

Згідно із статтею 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 15 лютого 2024 року у справі №755/20287/21.

Також, якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Такий висновок узгоджується з постановами Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року в справі № 757/61314/18-ц, від 17 липня 2024 року в справі № 182/3021/21, від 25 червня 2024 року в справі № 496/5051/19 та інших.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Отже, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, враховуючи баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, який не з`явився в судове засідання, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом встановлено, що 07 грудня 2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір №1943302 про надання споживчого кредиту шляхом обміну електронними шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію».

07 грудня 2024 року позичальник, після ознайомлення з пропозицією укласти електронний договір (офертою) у формі Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який містить усі істотні умови, і маючи технічну можливість відмовитися від підписання договору, виразив однозначну згоду із умовами договору шляхом натискання відповідної кнопки в ІТС Первісного кредитора. Зі своєі сторони ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» направило 07.12.2024 об 22:47:14 ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему на номер телефону НОМЕР_4 (що було зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті) одноразовий ідентифікатор T129, котрий в свою чергу боржииком було 07.12.2024 об 22:47:20 введено/відправлено Первісному кредитору у відповідному розділі ІТС, чим він прийняв (акцептував) пропозицію (оферту) щодо укладання Договору №1943302 про надання таким чином, 07.12.2024 об 22:49:08 споживчого кредиту, на умовах визначених офертою.

Таким чином, 07.12.2024 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір №1943302 про надання споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до Розділу 1 Кредитного договору, ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» надає Позичальнику (Споживачу) кредит в гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Кредит надається строком на 360 дні (-в), стандартна процентна ставка становить 1 % в день та застосовується у межах строку кредиту.

ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», свої зобов`язання за Кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_5 , яку Позичальник вказав при оформленні кредиту. Це підтверджується документом від надавача платіжних послуг ТОВ «ПЕЙТЕК», що включено до реєстру платіжної інфраструктури Національного Банку України.

30 червня 2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було Укладено Договір факторингу №01.02-18/25, відповідно до умов якого Клієнт (Первісний Кредитор відступає (передає) Фактору (Новий Кредитор) Права вимоги, а Фактор набуває Права вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення Прав вимог Фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та у строки встановлені цим Договором.

Відповідно до Додатку 1 (Ресстру боржників) до ДОГОВІР ФАКТОРИНГУ №01.02-18/25 від 30.06.2025, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №1943302 складає: 108 985 грн.

Станом на дату складання позовної заяви заборгованість за Договором №1943302 від 07.12.2024 становить: заборгованість по тілу - 30 700 грн; заборгованість по відсотках - 62935 грн; пеня - 15 350 грн; загальна заборгованість - 108 985 грн.

Додатково ОСОБА_1 05 грудня 2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» (надалі - Первісний кредитор) та ОСОБА_1 (надалі - Позичальник) було укладено Договір про надання споживчого кредиту №1976379 (надалі - Кредитний договір, Договір) шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Після того, як відповідачем було здійснено реєстрацію в Інформаційно-телекомунікаційній системі Первісного кредитора (далі - ІТС) і заповнено електронну заявку на отримання споживчого кредиту на сайті Первісного кредитора в мережі Інтернет, що перебуває за адресою https://htips:llsloncredit.ua), ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» 05.12.2024 направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір №1976379 у вигляді розміщення в особистому кабінеті Позичальника на сайті повного тексту кредитного договору (за обраними Позичальником в процесі оформлення параметрами терміну і суми кредиту).

05 грудня 2024 року позичальник, після ознайомлення з пропозицією укласти електронний договір (офертою) у формі Договору, який містить усі істотні умови, і маючи технічну можливість відмовитися від підписання договору, виразив однозначну згоду із умовами договору шляхом натискання відповідної кнопки в ІТС Первісного кредитора. Зі своєї сторони ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» направило ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему на номер телефону НОМЕР_4 (що було зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті) одноразовий ідентифікатор К775, котрий в свою чергу Боржником було 05.12.2024 об 17:36:35 введено/відправлено Первісному кредитору у відповідному розділі ІТС, чим він прийняв (акцептував пропозицію (оферту щодо укладання Договору №1976379, на умовах визначених офертою.

Таким чином, 05 грудня 2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір №1976379 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до Розділу І Кредитного договору ,ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» надає Позичальнику кредит у гривні в сумі 32 000,00 грн, а Позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ними та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Кредит надається строком на 360 днів. За користування кредитом нараховуються проценти у наступних розмірах та відповідно до наступних умов: підвищена процентна перший день користування кредитом стандартна становить 15% в день та застосовується за перший день користування кредитом, стандартна процентна ставка становить 3% в день та застосовується з другого дня користування кредитом. Також в окремих випадках, передбачених Договором, може застосовуватися знижена процентна ставка 0.75% в день.

ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», свої зобов`язання за Кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_6 , яку Позичальник вказав при оформленні кредиту. Це Підтверджується документом від надавача платіжних послуг ТОВ «ПЕЙТЕК», що включено до реєстру платіжно інфраструктури Національного Банку України.

Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов Договору, не здійснивши передбачені договором платежі вчасно, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

27 червня 2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та надалі Позивач (Новий кредитор) було укладено Договір факторингу № 01.02-17/25, відповідно до умов якого Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та сплачує Первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим Договором.

Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до Договору фвкторингу № 01.02-1725 від 27 червня 2025 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №1976379 складає: 122 640,00 грн.

Станом на дату складання позовної заяви заборгованість за Договором №1976379 від 05.12.2024 становить: заборгованість за сумою кредиту - 32 000,00 грн.; заборгованість по відсотках - 74 640,00 грн.; пеня, штраф - 16 000,00 грн.; загальна заборгованість - 122 640,00 грн.

Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вимогам, визначеним в ст.263 ЦПК України.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач ОСОБА_1 не надав суду доказів, які б спростовували розрахунок заборгованості за кредитним договором або відсутність заборгованості. Доказів того, що відповідач виконав свій обов`язок позичальника первісному кредитору, відповідачем суду також не надано. Отже, відповідачем було порушено умови кредитного договору, а саме: прострочено повернення заборгованості по кредиту і не виконано обов`язків позичальника, в зв`язку з чим, позивач має право вимагати стягнення наданого відповідачу кредиту та відсотків. Із розрахунку заборгованості вбачається, що проценти нараховані в межах строку кредитування.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 1943302 від 07.12.2024 у розмірі 93 635 гривень, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту 30 700 гривень; заборгованості за відсотками 62 935 гривень та за договором № 1976379 від 05.12.2024 у розмірі 106 640 гривень, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту 32 000 гривень; заборгованості за відсотками 74 640 гривень є правомірними.

Одночасно, суд відмовив в стягненні штрафу, пені в розмірі 15 350 грн. та 16 000 грн., оскільки кредитні договори укладені 07.12.2024 та 05.12.2024, відтак неустойка нарахована під час дії воєнного стану, а тому з огляду на зазначене підстави для задоволення позовних вимог про стягнення пені, штрафу у розмірі 15 350 грн та 16 000 грн відсутні.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).

За змістом статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Верховний Суд у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 2-6315/11 (провадження № 61-23326св18) звернув увагу на те, що невід`ємною складовою правильної правової кваліфікації судами спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який є основою їх виникнення.

Виходячи зі змісту статті 640 ЦК України, залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов`язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні.

Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним.

Він вважається укладеним з моменту досягнення згоди між сторонами щодо всіх істотних умов договору.

Істотними умовами кредитного договору, які визначені законом, є предмет, сума, строк повернення, розмір процентів за користування кредитними коштами.

Частиною другою, третьою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Щодо укладення кредитних договорів в електронному вигляді

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII (далі - Закон № 675-VIII).

Згідно з пунктами 6, 12 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону № 675-VIII).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Отже, електронний договір, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному Законом № 675-VIII, є оригіналом електронного документа та прирівнюється до письмової форми правочину.

Стаття 12 Закону № 675-VIII визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб`єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.

Частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У справі, яка переглядається, судом апеляційної інстанції встановлено, що кредитні договори № 1943302 від 07.12.2024 та № 1976379 від 05.12.2024 ОСОБА_1 підписано електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором Т129, К775, які було надіслано на номер мобільного телефону відповідача, шляхом введення одноразового ідентифікатора в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача.

У договорах зазначені всі дані про особу ОСОБА_1 необхідні для його ідентифікації: реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, офіційно зареєстроване місце проживання, електронна поштова скринька, номер особистого електронного платіжного засобу.

Відповідач створив заявку на отримання кредиту, пройшов перевірку та верифікацію, для цього надавши свої персональні дані, після чого отримав доступ до особистого кабінету для ознайомлення з офертою щодо укладення кредитного договору та правилами надання споживчих кредитів. Після прийняття оферти відповідач самостійно увів номер банківської картки НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , на яку бажав отримати кредит, а кредитодавець надіслав на вказаний під час реєстрації номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-повідомлення, який відповідач використав для підписання кредитного договору в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця.

При цьому матеріали справи не містять доказів того, що зазначений при реєстрації номер телефону належав іншій особі або був використаний без волевиявлення відповідача.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про укладеність кредитних договорів та ознайомлення відповідача з його умовами, оскільки без здійснення вказаних дій останнім кредитний договір не був би укладений сторонами, а тому цей правочин відповідно до Закону № 675-VIII вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача. Вказаного не заперечує і відповідач.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21 (провадження № 61-6066св23).

Щодо виконання кредитодавцем обов`язку щодо переказу (надання) кредитних коштів

Колегія суддів виходить із того, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 752/17604/15-ц (провадження № 61-14780св23).

Як вбачається з умов кредитного договору від 07 грудня 2024 року № 1943302, зокрема пункту 1.2. договору: сума кредиту становить - 30700 гривень; 2.1. договору: кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_5 .

Як встановлено судом апеляційної інстанції, факт перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів підтверджено довідкою ТОВ «ПЕЙТЕК», з якої слідує, що 07 грудня 2024 року відповідачу перераховано кошти у розмірі 30700 гривень (а.с.21 на звороті).

Як вбачається із змісту кредитного договору, в ньому зазначено номер особистого електронного платіжного засобу відповідача з маскою, а саме, № НОМЕР_5 . Зазначену інформацію про банківські реквізити платіжної картки вказано у відповідному вигляді, зважаючи на ту обставину, що, така інформація згідно з чинним законодавством України становить банківську таємницю та, відповідно, позивач за будь-яких обставин не міг би отримати ці банківські реквізити не інакше як від самого відповідача або за його згодою (стаття 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність»).

Згідно умов кредитного договору від 05 грудня 2024 року № 1976379, зокрема пункту 1.3. договору: сума кредиту становить - 32000 гривень; 2.1. договору: кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_6 .

Факт перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів підтверджено довідкою ТОВ «ПЕЙТЕК», з якої слідує, що 05 грудня 2024 року відповідачу перераховано кошти у розмірі 32000 гривень (а.с.45 на звороті).

Як вбачається із змісту кредитного договору, в ньому зазначено номер особистого електронного платіжного засобу відповідача з маскою, а саме, № НОМЕР_6 . Зазначену інформацію про банківські реквізити платіжної картки вказано у відповідному вигляді, зважаючи на ту обставину, що, така інформація згідно з чинним законодавством України становить банківську таємницю та, відповідно, позивач за будь-яких обставин не міг би отримати ці банківські реквізити не інакше як від самого відповідача або за його згодою (стаття 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність»).

Доводи ОСОБА_1 з приводу недоведеності виконання кредитодавцем зобов`язання з надання кредитних коштів шляхом їх перерахування на його картковий рахунок є помилковими.

Суд зобов`язаний забезпечити (організувати) дійсно змагальний процес, тобто створити особам, які беруть участь у справі, всі умови для реалізації ними своїх процесуальних прав і виконання покладених на них процесуальних обов`язків. (див. постанову Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №404/6483/17 (провадження № 61-14432св19)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2023 року у справі № 11-228сап21 зазначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами

Суд зобов`язаний забезпечити (організувати) дійсно змагальний процес, тобто створити особам, які беруть участь у справі, всі умови для реалізації ними своїх процесуальних прав і виконання покладених на них процесуальних обов`язків. (див. постанову Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 404/6483/17 (провадження № 61-14432св19)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2023 року у справі № 11-228сап21 зазначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами

На підставі ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За змістом ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із положеннями частини першої, п`ятої, шостої ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме, такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, а сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах, встановлених процесуальним законом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21).

Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону України "Про електронну комерцію" розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Емітенти зобов`язані в порядку та строки, установлені договором, надавати власникам рахунків виписки про рух коштів на їх рахунках за операціями, що виконані користувачами електронних платіжних засобів. Форма виписки повинна включати всі обов`язкові реквізити, передбачені нормативно-правовим актом Національного банку з питань організації операційної діяльності в банках України (пункт 8 розділу VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705.

Документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань (пункт 4 розділу VII Положення).

Первинні документи мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі (пункт 4.3. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254.

Первинні документи складаються на паперових носіях або в електронній формі (абзац другий пункту 4.10. Положення).

Інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного) (пункт 5.1 Положення ).

Банки обов`язково мають складати на паперових та/або електронних носіях, зокрема, такі регістри як особові рахунки та виписки з них (згідно із абзацом першим пункту 5.3. Положення ).

У постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 Верховний Суд зазначив, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75. Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту.

По своїй суті розрахунок заборгованості не є доказом (зокрема письмовим) у розумінні статей 76, 95 ЦПК України, а є результатом вчинення арифметичних дій стороною, зокрема, позикодавцем, з метою визначення суми боргу з урахуванням умов договору, періоду користування кредитними коштами тощо, з яким суд може погодитись або ж навести свій розрахунок, виконуючи обов`язок щодо визначення належної до стягнення суми заборгованості.

Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 09 лютого 2023 року у справі № 464/3214/16.

Водночас ОСОБА_1 не надано доказів, що вказані ним картки йому не належать, а також не надано виписки з особового рахунку за картковими рахунками на спростування обставин отримання чи не отримання кредитних коштів.

Доводи відповідача є суперечливими та не послідовними, оскільки ОСОБА_1 зазначаючи про не отримання кредитних коштів за договорами споживчого кредиту, при цьому зазначає вимоги про необхідність зменшення йому розміру відсотків.

У такий спосіб відповідач намагається уникнути належного виконання зобов`язання.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про доведеність обставини перерахування кредитних коштів відповідно до умов вище вказаних договорів, що узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 03 лютого 2023 року у справі №757/22453/20 (провадження №61-11009св22).

У цій частині помилковими є аргументи апеляційної скарги про те, що у матеріалах справи відсутні первинні фінансові документи про видачу кредиту, з огляду на позицію Верховного Суду, наведену у постанові 12 червня 2023 року у справі № 263/3470/20 (провадження № 61-7018св21), відповідно до якої Закон України «Про електронну комерцію» є спеціальним нормативно-правовим актом щодо регулювання спірних правовідносин, тому посилання на статтю 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є безпідставним.

Щодо переходу права вимоги новому кредитору

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з частиною 1 статті 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 30 червня 2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено Договір факторингу №01.02-18/25, відповідно до умов якого Клієнт (Первісний Кредитор відступає (передає) Фактору (Новий Кредитор) Права вимоги, а Фактор набуває Права вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення Прав вимог Фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та у строки встановлені цим Договором.

Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до Договору факторингу №01.02-18/25 від 30 червня 2025 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №1943302 складає 108 985 грн. та до позивача перейшло право грошової вимоги за вказаним договором.

27 червня 2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено Договір факторингу №01.02-17/25, відповідно до умов якого Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та сплачує Первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим Договором.

Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до Договору факторингу №01.02-1725 від 27 червня 2025 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №1976379 складає 122 640,00 грн. та до позивача перейшло право грошової вимоги за вказаним договором.

Таким чином, ТОВ «СВЕА ФІНАНС» належним чином довело факт набуття права грошової вимоги до відповідача за кредитними договорами від 05 та 07 грудня 2024 року, а висновки суду першої інстанції у цій частині є обґрунтованими та відповідають обставинам справи.

Щодо розміру заборгованості зі сплати процентів за кредитними договорами

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами укладеного між сторонами 07 грудня 2024 року кредитного договору № 1943302, зокрема пунктом 1.5.1 визначено, що стандартна процентна ставка становить 1 % в день та застосовується у межах строку строку кредиту.

За умовами укладеного між сторонами 05 грудня 2024 року кредитного договору № 1976379, зокрема пунктом 1.5.1 визначено, що стандартна процентна ставка становить 3 % в день та застосовується з другого дня користування кредитом (включно) до 03.01.2025 року включно.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою наступного змісту: «максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%».

Пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що кредитні договори у даній справі укладено в грудні 2024 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина п`ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що умови щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються автоматично, так як характер цих правових норм є імперативним і не передбачає можливості відхилення від них при укладенні чи зміні договорів про надання споживчого кредиту.

А тому умови кредитного договору, які встановлюють денну проценту ставку у розмірі, що перевищує встановлений Законом України «Про споживче кредитування» гранично допустимий її розмір, є нікчемними у відповідній частині.

Отож, відповідно до положень частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», (в редакції чинній на час виникнення кредитних зобов`язань) максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Як вбачається з умов укладеного між позивачем та відповідачем договору про надання споживчого кредиту від 07 грудня 2024 року та згідно розрахунку заборгованості, нарахування відсотків відповідачу повною мірою відповідали наведеним вимогами законодавства.

Однак, згідно п.1.5.2. укладеного між позивачем та відповідачем договору про надання споживчого кредиту від 05 грудня 2024 року, передбачено що стандартна процентна ставка становить 3 % в день та застосовується з другого дня користування кредитом (включно) до 03.01.2025 року включно, що не відповідає наведеним вимогам законодавства.

Разом з тим, згідно розрахунку заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 05 грудня 2024 року нарахування відсотків відповідачу відповідали наведеним вимогами законодавства.

При цьому, відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року та триває по теперішній час.

Згідно з положеннями частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Таким чином, наведеними положеннями Закону встановлено імперативну заборону щодо нарахування процентів за користування кредитом та штрафних санкцій військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації на весь час їх призову.

Вказана норма спрямована на запобігання додатковому фінансовому навантаженню на осіб, які захищають державу, та є державною гарантією їх соціального захисту.

У постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 521/7927/16-ц (провадження № 61-14935св19) Верховний Суд, установивши, що відповідач надав суду документи на підтвердження статусу військовослужбовця, погодився з висновком суду апеляційної інстанції про необхідність застосування до спірних правовідносин пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Водночас Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд, правильно встановивши наявність підстав для застосування цієї пільги, помилково не поширив її дію на проценти за користування кредитом.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 18 червня 2026 року, у справі № 521/15568/24.

У постанові від 09 червня 2021 року у справі № 281/183/17 Верховний Суд звернув увагу на необхідність установлення судами факту проходження позичальником військової служби, конкретного періоду такої служби та перевірки того, чи нараховувалися проценти за користування кредитом і штрафні санкції у період, на який поширюється передбачена законом пільга.

Крім того, у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 642/548/21 (провадження № 61-9565св22) Верховний Суд зазначив, що за наявності позову кредитора про стягнення заборгованості суди повинні самостійно здійснити перерахунок кредитної заборгованості з урахуванням поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема виключити із заборгованості суми, нарахування яких законом не допускається.

Відповідач у відзиві на позов в суді першої інстанції зазначав, що він є військовослужбовцем ЗСУ, а тому відносно нього не застосовуються штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань, а також проценти за користування кредитом не нараховується.

В апеляційній скарзі відповідач навів аналогічні доводи та прилучив до апеляційної скарги докази проходження військової служби, які не були подані до суду першої інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У постанові Верховного Суду від 24 липня 2024 року у справі № 646/857/18 (провадження № 61-5330св24) зазначено, що суд апеляційної інстанції може встановлювати нові обставини на підставі нових доказів, які мають значення для справи, якщо особа з доведених нею поважних причин не мала можливості подати їх до суду першої інстанції. Вирішуючи питання про прийняття та дослідження таких доказів, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати відповідний висновок у судовому рішенні.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на проходження ним військової служби у Збройних Силах України за призовом під час мобілізації як на обставину, що виключає нарахування процентів за користування кредитом у цей період, та на підтвердження наведеного долучив довідки форми 5.

Окремого клопотання про прийняття зазначених доказів відповідач не заявив, однак їх долучення до апеляційної скарги у сукупності з посиланням на підтверджувані ними обставини свідчить про подання цих документів суду апеляційної інстанції як доказів на обґрунтування відповідного доводу апеляційної скарги.

Враховуючи наведені обставини, значення зазначених доказів для правильного вирішення спору, колегія суддів вважає наявними передбачені частиною третьою статті 367 ЦПК України виняткові підстави для прийняття та дослідження довідок форми 5 під час апеляційного перегляду справи.

При цьому встановлені зазначеними доказами обставини мають істотне значення для перевірки правильності розрахунку заборгованості, оскільки норма частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо ненарахування процентів за користування кредитом військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, має імперативний характер.

Як вбачається з довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22 червня 2026 року - відповідач ОСОБА_1 з 03 січня 2025 року проходить військову службу за призовом під час мобілізації (а.с.101).

Згідно довідки форми 5 від 13 червня 2026 року виданої Військовою частиною НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 з 03 травня 2025 року (а.с.102).

Отож, колегією суддів встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 у період з 03 січня 2025 року проходить військову службу у Збройних Силах України за призовом під час мобілізації.

Досліджені судом апеляційної інстанції кредитні договори за своїм предметом та умовами є договорами про надання споживчого кредиту для задоволення особистих потреб позичальника і не стосується придбання об`єктів житлового фонду, автомобіля чи обладнання, визначеного як виняток у частині 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

З огляду на викладене, нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом за період перебування відповідача на військовій службі є безпідставним та прямо суперечить вимогам чинного законодавства України.

Враховуючи, що право на звільнення від сплати процентів є безумовним і триває протягом всього періоду проходження військової служби під час мобілізації, заборгованість відповідача за процентами підлягає перерахунку шляхом виключення з неї сум, нарахованих у вказаний період.

Надаючи оцінку розрахункам заборгованості та визначаючи її обґрунтований розмір, колегія суддів виходить із наступного.

Згідно з положеннями статті 1048 ЦК України та умовами кредитного договору №1943302 від 07 грудня 2024 року, розмір процентів за користування кредитом визначається за ставкою, погодженою сторонами у договорі.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, умовами вказаного правочину було передбачено застосування індивідуальної знижки у вигляді зниженої процентної ставки у розмірі 0,8 % в день.

Матеріалами справи, зокрема розрахунком заборгованості, підтверджується, що за період з 07 грудня 2024 року по 05 січня 2025 року включно (30 днів) позивачем було нараховано проценти за пільговою ставкою 0,8 % від суми кредиту 30 700 гривень, що склало 7368 гривень (а.с.19).

Однак, починаючи з 03 січня 2025 року у зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 на військовій службі під час мобілізації, згідно до імперативних вимог частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», проценти за користування кредитом нарахуванню не підлягали.

Вказана пільга діє протягом усього часу проходження відповідачем служби.

За таких обставин, нарахування позивачем процентів за період з 03 січня 2025 року по 29 червня 2025 року є безпідставним та таким, що прямо суперечить закону, оскільки у вказаний період відповідач проходив військову службу.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що розмір заборгованості за процентами за договором №1943302 від 07 грудня 2024 року становить 6631 гривня 20 копійок, що є сумою процентів, обґрунтовано нарахованих виключно за період з 07 грудня 2024 року по 02 січня 2025 року включно (30700 х 0,8 % х 27 днів).

Умовами кредитного договору №1976379 від 05 грудня 2024 року, розмір процентів за користування кредитом визначається за ставкою, погодженою сторонами у договорі.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, умовами вказаного правочину було передбачено застосування індивідуальної знижки у вигляді зниженої процентної ставки у розмірі 0,75 % в день.

Матеріалами справи, зокрема розрахунком заборгованості, підтверджується, що за період з 05 грудня 2024 року по 03 січня 2025 року включно (30 днів) позивачем було нараховано проценти за пільговою ставкою 0,75 % від суми кредиту 32 000 гривень, що склало 7200 гривень (а.с.44).

Однак, починаючи з 03 січня 2025 року у зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 на військовій службі під час мобілізації, згідно до імперативних вимог частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», проценти за користування кредитом нарахуванню не підлягали.

Вказана пільга діє протягом усього часу проходження відповідачем служби.

За таких обставин, нарахування позивачем процентів за період з 03 січня 2025 року по 25 червня 2025 року є безпідставним та таким, що прямо суперечить закону, оскільки у вказаний період відповідач проходив військову службу.

За таких обставин, розмір заборгованості за процентами за договором №1976379 від 05 грудня 2024 року становить 6960 гривень, що є сумою процентів, обґрунтовано нарахованих виключно за період з 05 грудня 2024 року по 02 січня 2025 року включно (32000 х 0,75 % х 29 днів).

Отож, загальний розмір заборгованості процентів за двома договорами, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «СВЕА ФІНАНС», становить 13591,20 грн.

Здійснений апеляційним судом перерахунок свідчить про те, що сума процентів, яку стягнув суд першої інстанції, є значно завищеною, оскільки була розрахована позивачем без урахування факту безперервного перебування відповідача на військовій службі до моменту відступлення права вимоги новому кредитору.

З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення розміру заборгованості, а загальна сума, що підлягає стягненню, становить 76291,20 грн. (62700 грн. за тілом кредиту та 13591,20 грн за процентами). Вказаний розмір заборгованості відповідає вимогам закону та забезпечує справедливий і співмірний баланс прав та інтересів сторін у даних правовідносинах.

Рішення суду в частині відмовлених позовних вимог, зокрема щодо відмови в стягненні пені та штрафу не оскаржується, а тому відповідно в цій частині і не переглядається.

Щодо розподілу судових витрат

Постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення (підпункту б пункту 4 частини 1статті 382 ЦПК України).

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частин першої, другої та тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За подання позовної заяви позивач ТОВ «СВЕА ФІНАНС» у встановленому законом порядку та розмірі сплачено судовий збір у сумі 2779,50 грн., що підтверджується платіжною інструкцією (а.с.8 на звороті).

За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір у сумі 3993,60 грн., що підтверджується платіжною інструкцією (а.с.111).

Як вбачається з мотивувальної частини цієї постанови, за результатами апеляційного перегляду позов ТОВ «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково на загальну суму 76291,20 грн., що становить 32,93 % від ціни позову 231625 грн.

З урахуванням викладеного, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» пропорційно до розміру задоволених позовних вимог підлягає стягненню судовий збір, сплачений при подачі позову, у сумі 915,28 грн. (2779,50 х 32,93 %).

З урахуванням задоволення апеляційної скарги на 67,07% (100%-32,93%) відповідачу за рахунок позивача слід компенсувати 2678,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги 3993,60 х 67,07%).

Частина 10 ст.141 ЦПК України вказує на те, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

За наведеного, слід здійснити взаємозалік судового збору між сторонами та стягнути з ТОВ «СВЕА ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 1763,22 грн. на відшкодування судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій (2678,50 - 915,28).

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене вище, рішення в оскаржуваній частині ухвалено за неправильного застосування норм матеріального права, а тому воно підлягає зміні в частині визначення розміру заборгованості за процентами та судових витрат із викладенням його мотивувальної частини відповідно до змісту цієї постанови, а також підлягає зміні резолютивна частина рішення.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Змінити мотивувальну частину рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 08 червня 2026 року виклавши її в редакції цієї постанови.

Резолютивну частину рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 08 червня 2026 року змінити, виклавши її в наступній редакції:

«Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за договорами про надання споживчого кредиту №1943302 від 07 грудня 2024 року та №1976379 від 05 грудня 2024 року у сумі 76291 (сімдесят шість тисяч двісті дев`яносто одну ) гривню 20 копійок, з яких: 62700 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 13591,20 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

В іншій частині позовних вимог - відмовити».

Змінити розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 1763,22 грн. в рахунок відшкодування судових витрат у вигляді судового збору за результатами розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повна постанова складена 03 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач: Н.К. Височанська

Судді: М.І. Кулянда

І.М. Литвинюк