Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №638/10819/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 638/10819/25 Головуючий суддя І інстанції Цвірюк Д. В.

Провадження № 33/818/1356/26 Суддя доповідач Шабельніков С.К.

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року м. Харків

Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,

за участю секретаря - Вакули Н.С.,

захисника - Герасименя О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в режимі відеоконференції справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Харкова від 01 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

Цією постановою,

Притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Оскаржуваною постановою встановлено, що 26 травня 2025 року о 10 годині 35 хвилин ОСОБА_1 у м.Харкові, по вул.Клочківська, 370 керував транспортним засобом SUBARU FORESTER, державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи в стані наркотичного сп`яніння. Огляд на стан наркотичного сп`яніння зі згоди водія проводився у закладі охорони здоров`я КНП ХОР ОНД у відповідного лікаря нарколога. За результатом огляду складено висновок, яким встановлено, що водій ОСОБА_1 перебуває в стані наркотичного сп`яніння.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу, в якій він просив скасувати постанову суду першої інстанції та закрити адміністративне провадження за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Свої апеляційні доводи ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вважає, що неточності часу щодо його керування та проведення огляду на стан сп`яніння мають суттєве значення для правильного розгляду справи та, на його думку, є підставою для скасування оскаржуваного рішення. Крім того, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності вважає порушеним порядок проведення огляду на стан сп`яніння, оскільки його огляд провадився на його думку поза встановленим законом двох годинним строком. Разом з тим, апелянт вважає, що результати його огляду належить визнати недійсним оскільки йому висновок не вручався.

Крім того, ОСОБА_1 просив поновити пропущений строк апеляційного оскарження постанови судді першої інстанції, посилаючись на те, що в судовому засіданні в суді першої інстанції він участі не приймав, а копію постанови отримав значно пізніше. Крім ого, пропущений строк апеляційного оскарження є незначним та становить п`ять днів.

Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження відомостями матеріалів справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (ст.129 ч.1 п. 8 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню.

В судовому засіданні під час апеляційного розгляду захисник Герасеменя О.Ю. підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити. На підтримку своїх апеляційних доводів надавав аналогічні, зазначеним в апеляційній скарзі пояснення.

Крім того, під час апеляційного розгляду захисником було подано клопотання про закриття адміністративного провадження у зв`язку із закінченням на момент розгляду судом апеляційної інстанції матеріалів адміністративного провадження строків давності, передбачених ст. 38 КУпАП.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення.

Приписами ст. ст. 221, 280 та 284 КУпАП у їх сукупному зв`язку встановлено, що судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема і ст. 130 цього Кодексу. За наслідками розгляду таких справ суди першої інстанції, зокрема у разі визнання винуватості особи у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, вирішують питання щодо накладення стягнення в порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови, зокрема, особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником.

Таким чином, у разі оскарження постанови суду першої інстанції справа не розглядається спочатку, як помилково вважає апелянт, а переглядається судом апеляційної інстанції в межах поданої апеляційної скарги та відомостей, наявних у матеріалах справи.

Отже, КУпАП чітко визначає те, що після прийняття постанови компетентним органом, справа про адміністративне правопорушення вважається розглянутою, а перебіг строків, передбачених ст. 38 КУпАП припиняється. Однак, положення цієї статті можуть бути застосовані компетентним органом вищого рівня у разі встановлення за наслідками апеляційного перегляду порушення вимог ст. 280 КУпАП у рішенні компетентного органу, що виніс оскаржувану постанову.

З відомостей матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції дотримано всіх вимог, передбачених ст. 280 КУпАП в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та встановлені всі обставини, що мали значення на час розгляду цієї справи компетентним органом – судом першої інстанції. Сама справа розглянута судом першої інстанції 01.04.2026 року з винесенням постанови, якою накладено на ОСОБА_1 стягнення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто у визначений ч. 6 ст. 38 КУпАП строк з моменту події адміністративного правопорушення, яка мала місце 26.05.2025 року.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотань особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та її захисника про закриття провадження у зв`язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та відомості, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.

Як вбачається з матеріалів справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні, передбаченого п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду першої інстанції щодо винуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Натомість, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджуються наявними у справі доказами, а саме: відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 350099 від 03.06.2025, в якому зазначено факт керування ОСОБА_1 26 травня 2025 року о 10 годині 35 хвилин у м.Харкові, по вул.Клочківська, 370 керував транспортним засобом SUBARU FORESTER, державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи в стані наркотичного сп`яніння. Огляд на стан наркотичного сп`яніння зі згоди водія проводився у закладі охорони здоров`я КНП ХОР ОНД у відповідного лікаря нарколога. За результатом огляду складено висновок, яким встановлено, що водій ОСОБА_1 перебуває в стані наркотичного сп`яніння.

Відповідно до відомостей довідки інспектора Ю. Танцур отримав посвідчення водія НОМЕР_2 . Таким чином, не виконання правил дорожнього руху особою, яка притягається до адміністративної відповідальності в частині дотримання обов`язків водія є свідомими та умисними діями ОСОБА_1 (а.с. 4).

Відомостями висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану сп`яніння встановлено, що ОСОБА_1 перебуває в стані наркотичного сп`яніння (канабіноїди) та під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (бензодіазепіни, барбітурати) а.с.6).

З відомостей акту медичного огляду з метою виявлення стану сп`яніння №1224 від 26.05.2025 за наслідком лабораторного тестування біологічного середовища – сеча, які ОСОБА_1 надавав добровільно було виявлено канабіноїди, бензодіазепіни та барбітурати. Пунктом 25 акту встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп`яніння (канабіноїди) та під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (бензодіазепіни, барбітурати).

Відповідно до відомостей Повідомлення про запрошення до УПП в Харківській області ДПП, ОСОБА_1 було запрошено до УПП в Харківській області 13.06.2025 для складання протоколу про адміністративне правопорушення. водію було роз`яснені права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а також попереджено, що у разі його неявки за вказаною адресою та наявності підстав, протокол про адміністративне правопорушення може бути складено за відсутності ОСОБА_1 (а.с. 5).

Відомостями відеозапису, доданого до протоколу про адміністративне правопорушення встановлено, що транспортний засіб, який перебував у русі під керуванням ОСОБА_1 було зупинено на пункті контролю (блок-пост) о 09 год 34 хв. Належить врахувати, що під час здійснення низки маневрів водій ОСОБА_1 декілька разів фактично зачепив то інший автомобіль, то бетонний блок споруди, то металеву огорожу дороги загального користування, тобто фактично напротязі незначного часу став учасником декількох дорожньо-транспортних пригод. У зв`язку з чим, працівниками поліції було виявлено зокрема ознаки наркотичного сп`яніння. Водій погодився пройти огляд на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я куди йог було доставлено працівниками поліції о 10 год 32 хв. після чого фактично відразу було розпочато огляд особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

При цьому, апеляційний суд встановив, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Проте ОСОБА_1 та його захисник не скористався процесуальною можливістю та не зверталися із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі (ст. 267 КУпАП). Також стороною захисту не надано відомостей про звернення до суду в порядку, передбаченому ст. 5, 20, 286 КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб – працівників поліції. Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.

Отже, суд враховує, що сторона захисту не скористалась своїм правом та не надала до суду доказів на підтвердження версії щодо незаконності дій працівників поліції під час складання ними матеріалів про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 . Матеріали справи не містять відповідних відомостей, що обумовлюють не винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом апеляційних доводів в цій частині.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення порядку проведення медичного огляду в частині порушення встановленого законом строку проведення огляду є суб`єктивними та безпідставними з огляду на наступне.

Правовими приписами ч. 4 ст. 266 КУпАП встановлено, що огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.

Відповідно до вимог п. 2 Розділу 1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Поряд з цим, у встановлених законах випадках, огляд на стан сп`яніння можливо пройти на місці зупинки транспортного засобу.

Таким чином, законодавчо встановлено, що факт керування чи зупинення транспортного засобу не є підставою для проведення огляду. Підставами для проведення медичного огляду в закладі охорони здоров`я, відповідно до вимог чинного законодавства, є одночасна наявність кількох умов, а саме: встановлення ознак сп`яніння та не можливість проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або незгода з його результатом. З огляду на фактичні обставини цієї справи, підставами для проведення огляду в цьому випадку належить вважати виявлення ознак наркотичного сп`яніння, оскільки законом не встановлено порядку проведення огляду на місці зупинки.

Вимогами п. 3, 6-7 розділу ІІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» встановлено, що Метою медичного огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп`яніння в обстежуваної особи. Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння. Пунктом 2 цього розділу Інструкції передбачено, що огляд водія транспортного засобу на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я проводиться у присутності поліцейського в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря — фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне вдосконалення за відповідною програмою згідно із законодавством.

Тобто, аналізом зазначених правових норм у їх нерозривному взаємозв`язку, встановлена необхідність розрізняти процесуальні дії – медичний огляд на стан сп`яніння та проведення лабораторного дослідження. При цьому належить врахувати, що лабораторне дослідження вочевидь може бути розтягнуто у часі, оскільки потребує необхідних умов, знань та навичок. Ці обставини враховуються формою акту медичного огляду, який є додатком №3 до Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», тобто її невід`ємною частиною. У зв`язку з чим, пункти Акту, зокрема п. 20 «висновок та діагноз за результатами огляду» та п. 25 «Заключний діагноз (за результатами огляду та тестів)», на думку суду апеляційної інстанції, має окремий юридичний зміст. Тобто, ці пункти Акту надають підстав встановити час початку та час закінчення проведення огляду. Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, часом початку проведення медичного огляду в закладі охорони здоров`я належить вважати час вручення направлення для проведення огляду лікарю (п.12 розділу ІІ Інструкції), а часом завершення огляду – формування сталого уявлення у лікаря щодо наявності чи відсутності ознак сп`яніння, які в подальшому будуть перевірені за наслідками лабораторного дослідження шляхом проведення відповідних тестів. При цьому, надання біологічного середовища суд апеляційної інстанції вважає складовою саме лабораторного дослідження, оскільки без цього проведення такого дослідження неможливе.

З відомостей відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 було зупинено о 09 год 34 хв, а огляд лікарем-наркологом фактично розпочато о 10 год 35 хв, про що свідчать відомості, як акту медичного огляду (а.с.38) так і відомості відеозапису. Тобто, огляд особи, яка притягається до адміністративної відповідальності в цій справі проведено з дотриманням вимог ч. 4 ст. 266 КУпАП, що спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що час вчинення правопорушення, зазначений у протоколі відрізняється від часу зафіксованому відеозаписом, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Приписами ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Крім того, належить врахувати особливість правового статусу доказів у провадженні по справах про адміністративні правопорушення. Статус доказів, перелік джерел, правила їх допустимості визначаються виключно національним законом. Конвенційне право та його тлумачення ЄСПЛ залишає правила допустимості доказів на розсуд держав, з поправкою на вимогу загальної справедливості судового провадження, а також природи правопорушення.

Національний припис закону, а саме ст. 251 КУпАП, встановлює абсолютний характер джерел та змісту доказової інформації по справі «будь-які фактичні дані» та не містить критеріїв недопустимості доказів.

Враховуючи викладене, а також правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22.01.2025 року у справі № 335/6977/22 протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб`єкту владних повноважень. На патрульного поліцейського під час складення протоколу про адміністративне правопорушення покладено відмінну функцію ніж та, яку має виконати суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. До повноважень патрульного поліцейського не належить встановлення та остаточна оцінка всіх обставини, які зафіксовані у протоколі, не надано повноважень проводити експертизу чи залучати спеціалістів, які володіють достатніми професійними знаннями для встановлення специфічних обставин. Фактично на уповноважену особу підрозділу поліції покладена обмежена функція, а саме збирання та фіксація доказів стосовно обставин події, що відбулася.

Оцінку доказів патрульний поліцейський повинен здійснити такою мірою, як це потрібно для визначення ймовірної особи, дії якої містять ознаки складу адміністративного правопорушення, а також в межах тих обставин, яких вимагає обстановка, що склалася. Висновки поліцейського є вірогідними та не мають для суду заздалегідь визначеного значення. Дії особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, ймовірно місять ознаки адміністративного правопорушення, але остаточні висновки, зокрема й про дійсно винну у правопорушенні особу, має зробити виключно суд.

Разом з тим, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.

З відомостей відеозапису вбачається, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 було зупинено 26.05.2025 о 09 год 34 хв. У зв`язку з тим, що лабораторне дослідження займало певний час водія було запрошено до УПП в Харківській області на 03.06.2025 о 13 год 00 хв. За вказаною у запрошені адресою в зазначений час особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не з`явилася.

З огляду на викладене, працівники поліції складали матеріал про адміністративне правопорушення, за обставин та відомостей, які мали на час проведення процесуальних дій, що не заборонено законом. Разом з тим, враховуючи суттєву різницю між часом події та часом складання протоколу про адміністративне правопорушення, на думку суду апеляційної інстанції, розбіжність в одну годину не свідчить про безпідставність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення з цих підстав. Поряд з цим, суд апеляційної інстанції враховує також і відсутність у матеріалах цієї справи відомостей щодо притягнення ОСОБА_1 за тотожне правопорушення у час зазначений в оспорюваному протоколі, що також свідчить про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Матеріали цієї справи містять усі відомості, які працівники поліції, а також особа, яка притягається до адміністративної відповідальності та її захисник вважали за необхідне до них долучити, зокрема і відеозапис. Всі відомості оцінюються судом апеляційної інстанції у їх сукупності. Матеріали цієї справи не містять відомостей, щодо порушення працівниками поліції вимог Інструкції, щодо фіксації правопорушення. Натомість відомості матеріали цієї справи надають підстав поза розумним сумнівом стверджувати, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2 .9 «а» Правил дорожнього руху та керував транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння, а також під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції за обставин зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги в цій частині належить вважати безпідставними та необґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги щодо не вручення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності її примірника медичного висновку не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції, оскільки ОСОБА_1 не був позбавлений можливості самостійно звернутися до закладу охорони здоров`я де особисто проходив огляд на стан сп`яніння для його отримання.

Оцінюючи відомості всіх доказів у справі як окремо, так і в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: керування транспортного засобом у стані наркотичного сп`яніння.

Так, згідно з вимогами п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 2.9 «а» ПДР встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

Пунктом 1. 9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які обумовлюють необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції є безпідставними.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку апеляційного оскарження – задовольнити, поновивши строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Харкова від 01 квітня 2026 року.

У задоволенні клопотання про закриття адміністративного провадження на підставі ч. 6 ст. 38 КУпАП у зв`язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності – відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову судді Шевченківського районного суду м. Харкова від 01 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя С.К. Шабельніков