Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №344/4812/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/4812/25

Провадження № 22-ц/4808/991/26

Головуючий у 1 інстанції Домбровська Г. В.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Бойчука І.В.,

суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,

секретаря Кузнєцова В.В.,

з участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договорів та повернення коштів, за апеляційною скаргою представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 23 березня 2026 року під головуванням судді Домбровської Г.В. у м. Івано-Франківську,

в с т а н о в и в:

В березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ФОП ОСОБА_2 про розірвання договорів та повернення коштів.

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що 07.10.2024 між сторонами було укладено договір купівлі-продажу товарів №024-187 відповідно до якого продавець зобов`язувався передати у власність покупця товар під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а покупець зобов`язувався прийняти товар та оплатити його вартість відповідно до умов цього договору) та договір №93-024 про надання послуг предметом якого є послуги, які виконавець зобов`язувався надати замовнику, що полягають у аналізі місцевості, аналізі конкуренції, пошуку локації, веденні переговорів стосовно оренди та підготовки договору оренди).

На виконання умов договорів ОСОБА_1 повністю оплатила кошти (ціну договорів), тобто виконала свої зобов`язання за договорами без жодних затримок та прострочень.

Натомість відповідачем було порушено зобов`язання за договорами, що полягають у невиконанні таких договорів, а саме ФОП ОСОБА_2 : не здійснила передачу товару ОСОБА_1 за договором №024-187; не виконала зобов`язання за договором №93-024, що полягали в аналізі місцевості, аналізі конкуренції, пошуку локації, веденні переговорів стосовно оренди та підготовки договору оренди.

Отже, посилаючись на норму ч.2 ст.651 ЦК України, позивачка просила розірвати вищевказані договори та зобов`язати відповідача повернути сплачені ОСОБА_1 на їх виконання кошти.

Просила розірвати договір купівлі-продажу товарів №024-187 та договір №93-024 про надання послуг від 07.10.2024 і зобов`язати ФОП ОСОБА_2 повернути сплачені нею грошові кошти на виконання зазначених договорів у сумі 303 399,00 грн. Стягнути з ФОП ОСОБА_2 пеню за порушення строків передачі товару за договором купівлі-продажу товарів №024-187 від 07.10.2024 року в сумі 13 142,19 грн.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 23 березня 2026 року задоволено частково позов ОСОБА_1 .

Розірвано договір купівлі-продажу товарів №024-187 від 07 жовтня 2024 року, укладений між ФОП ОСОБА_2 та фізичною особою ОСОБА_1 .

Розірвано договір №93-024 про надання послуг від 07 жовтня 2024 року, укладений між ФОП ОСОБА_2 та фізичною особою ОСОБА_1 .

Зобов`язано ФОП ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 грошові кошти, які були сплачені ОСОБА_1 на виконання договору №024-187 від 07.10.2024 та договору №93-024 від 07.10.2024 у загальній сумі 303 399 грн.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за порушення строків передачі товару за договором купівлі-продажу товарів №024-187 від 07 жовтня 2024 року в сумі 12 406,55 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 3 033,99 грн.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 в дохід державного бюджету витрати зі сплати судового збору в сумі 1 335,27 грн.

У апеляційній скарзі представник ФОП ОСОБА_2 посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду.

Зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги, що 13.12.2024 товар був готовий для передачі покупцю і знаходився на прохання ОСОБА_1 на складі поки покупець знайде місце для його встановлення. Локація для кав`ярні була погоджена 13 лютого 2025 року про що не заперечувала позивачка.

В подальшому, покупець надіслав документи для укладення договору оренди/ суборенди локації для встановлення кав`ярні. За вибором позивача договір мала укласти ФОП ОСОБА_3 .

Оплата за договором суборенди була здійснена ФОП ОСОБА_3 як підтвердження факту укладання даного договору.

Суд першої інстанції не врахував поведінку покупця за договором купівлі-продажу, а саме те, що впродовж всього розгляду справи позивачка стверджувала про неповідомлення продавцем про готовність товару до передання та не передачу товару. У той же час покупець не вчиняв жодних активних дій щодо направлення листів продавцю з проханням повідомити про готовність товару до передання, щодо направлення свого представника для перевірки наявності товару.

Покупець навпаки перебував в пошуках вигідної локації для встановлення товару та оформленням документів.

Суд першої інстанції залишив поза увагою доводи відповідачки, не врахував вказане вище та достеменно не з`ясував обставини, зокрема, щодо: готовності чи неготовності товару, повідомлення чи неповідомлення продавцем покупця про готовність товару, поведінку покупця. Суд фактично зосередився на формі повідомлення відповідачем про готовність товару, не дослідив питання готовності чи неготовності товару та його передачі.

Стосовно не підписання акту прийому передачі товару позивачем та договору суборенди для встановлення товару, то працівники відповідача неодноразово просили підписати документи через сервіс «ВЧАСНО» та сплатити додаткові рахунки за товар, однак позивачка проігнорувала це та не підписав запропоновані документи.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що відповідачка виконала свої обов`язки за договорами, передала товар та надала послуги.

При цьому, встановлення та отримання прибутку з кав`ярні потребувало оформлення своєї діяльності як ФОП, то за рішенням ОСОБА_1 було залучено ФОП ОСОБА_3 , яка спілкувалася з нею та погоджувала подальші деталі.

Дані факти підтверджуються доказами, які наявні в матеріалах справи і стосуються саме ОСОБА_1 в частині укладення договорів.

Позивачка намагається обійти факт отримання товару. Однак сторони домовилась про передачу товару та встановлення його за певною адресою. Це підтверджується доказами наданими відповідачем.

Покупець без достатніх підстав зволікав з підписанням документів на отримання товару, хоча фактично ним користувався, а тому обов`язок щодо повернення 100% вартості товару та неустойки у відповідача відсутній.

Щодо пені то умовами договору не передбачено такого виду відповідальності у вигляді неустойки за неповернення чи несвоєчасне повернення продавцем коштів покупцю.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Представник ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу в якому зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним, а апеляційна скарга є безпідставною, необґрунтованою та такою, що фактично зводиться до повторного викладення тих самих доводів, які вже були предметом дослідження суду першої інстанції та яким суд надав належну правову оцінку.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що відповідач повторно посилається на те, що ФОП ОСОБА_2 нібито виконала свої зобов`язання за договорами.

Проте такі твердження вже були наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву, у додаткових поясненнях та досліджувалися судом першої інстанції і суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що відповідачем не доведено належного виконання зобов`язань саме перед ОСОБА_1 .

Фактично апеляційна скарга не спростовує висновків суду першої інстанції, а лише демонструє незгоду відповідачки з оцінкою доказів, наданою судом.

Незгода сторони з висновками суду першої інстанції сама по собі не може бути підставою для скасування рішення суду, якщо така сторона не довела неправильного застосування судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що товар нібито був готовий до передачі 13.12.2024, а позивачка начебто не мала локації для його встановлення, у зв`язку з чим товар залишався у відповідача. Однак готовність товару до передачі не є тотожною фактичній передачі товару покупцю.

В судовому засіданні відповідачка підтвердила, що кав`ярня самообслуговування станом на момент розгляду справи знаходиться у відповідачки.

У справі відсутні докази підписання ОСОБА_1 акту приймання-передачі товару також відсутні докази доставки товару позивачці, докази передання їй документів на товар та докази, що позивачка прийняла товар або уповноважила іншу особу його прийняти.

Тому посилання апелянта на готовність товару для передачі не спростовує висновку суду першої інстанції про невиконання відповідачкою обов`язку з передачі товару позивачці.

Апелянт також посилається на участь ФОП ОСОБА_3 , яка нібито діяла у зв`язку з виконанням спірних договорів. Проте ФОП ОСОБА_3 не є стороною ні договору купівлі- продажу товарів, ні договору про надання послуг.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 видавала ФОП ОСОБА_3 довіреність чи укладала з нею договір доручення, уповноважувала її приймати товар чи послуги або погоджувала, що виконання перед ФОП ОСОБА_3 буде вважатися належним виконанням перед ОСОБА_1 .

Наявність певних домовленостей між іншими особами не може підтверджувати виконання договорів, укладених саме між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .

Апелянт заперечує проти стягнення пені, однак такі доводи є безпідставними. Пеня була стягнута не за неповернення коштів, а за порушення строків передачі товару за договором купівлі-продажу товарів.

Суд першої інстанції правильно визначив правову підставу для стягнення пені. Тому доводи апелянта про відсутність підстав для стягнення пені є безпідставними.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник ФОП ОСОБА_2 адвокат Євтодьєв А.О. апеляційну скаргу підтримав з мотивів наведених у ній.

Представник ОСОБА_1 адвокат Михайлишин Т.Ю. вимоги апеляційної скарги заперечила, покликаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в засідання апеляційного суду не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про день, час і місце слухання справи.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, ураховуючи таке.

Встановлено, що 07 жовтня 2024 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (продавець) та фізичною особою ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу товарів №024-187 (надалі – Договір №024-187 від 07.10.2024), за умовами якого продавець зобов`язувався передати у власність покупця товар під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (товар), а покупець зобов`язувався прийняти товар та оплатити його вартість відповідно до умов цього договору (пункт 1.1).

Найменування, кількість, одиниця вимірювання товару, що передаються, вказуються у супроводжувальних документах на товар, а саме – Специфікації (додаток №1 до Договору) та Акт приймання-передачі товару, що є невід`ємними частинами договору. Оплата грошових коштів продавцю є одночасним та беззаперечним свідченням про згоду щодо вартості, найменування, кількості та одиниці вимірювання товару (пункт 1.2).

Згідно з пунктом 2.1 Договору №024-187 від 07.10.2024 загальна вартість товару становить 286 416,00 грн., що еквівалентно 6 240 EUR. Порядок та строки оплати коштів визначено пунктом 2.2 цього договору.

Фактом повної 100% оплати є видача покупцю товарного чеку (п. 2.4 Договору №024-187 від 07.10.2024).

Порядок приймання-передачі товару врегульовано розділом 3 Договору №024-187 від 07.10.2024.

Так, згідно пункту 3.1 приймання-передача товару за договором відбувається згідно специфікації на складі продавця або за адресою, що погоджена з покупцем.

Право власності на товар, а також ризик випадкового пошкодження товару переходить від продавця до покупця з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі товару на складі продавця або за адресою, що погоджена з покупцем (пункт 3.2).

Пунктом 3.3 Договору №024-187 від 07.10.2024 визначено, що факт приймання-передачі товару засвідчується підписанням акту приймання-передачі товару.

Зобов`язання продавця з передачі товару вважається виконаним з моменту передачі покупцю товару зі складу продавця або за адресою, що погоджена з покупцем, та підписання сторонами акту приймання-передачі товару (пункт 3.4).

Продавець зобов`язаний протягом 45 робочих днів з моменту внесення повністю 100% оплати покупцем, відповідно до пункту 2.1. договору, передати покупцю товар.

Пунктом 3.6 Договору №024-187 від 07.10.2024 визначено, що одночасно з передачею товару продавець передає покупцеві наступні документи: один екземпляр акту приймання-передачі товару; гарантійний талон на товар, для якого визначений такий строк.

Розділом 5 Договору №024-187 від 07.10.2024 визначено права та обов`язки сторін.

Згідно п. 6.3 Договору №024-187 від 07.10.2024 за порушення строків передачі товару, які обумовлені п. 3.5 цього договору, продавець сплачує покупцю пеню у розмірі облікової ставки НБУ, яка діяла на той період, та яка нараховується від суми непоставленого товару за кожен день прострочення невиконання своїх зобов`язань.

Договір №024-187 від 07.10.2024 (п.п. 9.1, 9.2) набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до виконання сторонами своїх зобов`язань. Одностороння відмова від договору не допускається.

Крім цього договору між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (виконавець Zernova) та ОСОБА_1 (замовник) 07 жовтня 2024 року було укладено також інший Договір №93-024 про надання послуг (надалі – Договір №93-024 від 07.10.2024), за умовами якого виконавець зобов`язувався за завданням замовника надавати визначені цим договором послуги, а замовник зобов`язувався приймати ці послуги та оплачувати їх в порядку та на умовах, визначених цим договором (пункт 1.1).

Послуга, що є предметом цього договору, включає: аналіз місцевості, аналіз конкуренції, пошук локації, ведення переговорів стосовно оренди та підготовка договору оренди. Інші види послуг, що можуть надаватися в межах цього договору, узгоджуються окремо у відповідних додатках (пункти 1.2, 1.3).

Відповідно до пункту 4.2 Договору №93-024 від 07.10.2024 загальна сума договору складає 409 доларів.

Пунктом 5.2 Договору №93-024 від 07.10.2024 сторони узгодили, що під час підбору локації, якщо орендодавець затримує підтвердження наміру заключення угоди з замовником, термін встановлення обладнання переноситься на узгоджений між сторонами термін з урахуванням відповіді орендодавця.

Відповідно до пункту 5.3 Договору №93-024 від 07.10.2024 цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до повного його виконання.

Встановлено що, на виконання умов Договору №024-187 від 07.10.2024 та Договору №93-024 від 07.10.2024 позивачем здійснено наступні оплати: 150 000 грн 07.10.2024 року (платіжна інструкція №СН8Н-411А-4СА5-ХЕС2 від 07.10.2024 року) (а.с.22), 6945грн 27.09.2024 (бронювання) (платіжна інструкція №1Х8Х-5898-5Т43-9ВК9 від 27.09.2024 року) (а.с.21), 3528,00 доларів США за розпискою про отримання оплати за послуги (а.с.23).

Загалом згідно товарного чеку згідно договору №024-187, 93-024 (а.с.19) продавець ОСОБА_2 підтвердила отримання суми коштів у розмірі 303 399,00 грн.: 286 416,00 грн. – кав`ярня самообслуговування Zernova 16 983,00 грн. – пошук локації.

Відповідачка належності вказаного товарного чеку як документу, який підтверджує оплату ОСОБА_1 за Договором №024-187 від 07.10.2024 року та Договором №93-024 від 07.10.2024 року та факту виконання позивачкою своїх зобов`язання за вищенаведеними договорами не заперечувала.

Натомість ФОП ОСОБА_2 свої зобов`язання продавця за Договором №024-187 від 07.10.2024 року та виконавця за Договором №93-024 від 07.10.2024 року не виконала, оскільки не передала покупцю товар та не надала відповідні послуги.

У зв`язку з цим позивач вказує на істотне порушення відповідачем умов вказаних договорів.

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність, які повинні бути дотриманні сторонами при укладенні договору.

Згідно статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК України).

За положеннями ст. 662 ЦПК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред`явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Статтею 692 ЦК України, зокрема, частиною 1, визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто.

У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору (стаття 902 ЦК України).

Згідно з статтею 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Підстави та обсяги відповідальності виконавця за порушення договору про надання послуг встановлено статтею 906 ЦК України.

Так, збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 906 ЦК України).

Відповідно до статті 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

За приписами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право – обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться).

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право – обов`язковість договору. Тобто, з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Вказаний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 листопада 2021 року у справі № 757/39725/19-ц (провадження № 61-15916св20).

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позовних вимог та наявність правових підстав для розірвання укладених між сторонами Договору №024-187 від 07.10.2024 року та Договору №93-024 від 07.10.2024 року на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України у зв`язку з істотним порушенням договору другою стороною.

Суд першої інстанції вказав, що допущене ФОП ОСОБА_2 порушення зобов`язань за обидвома договорами від 07.10.2024 є істотним, оскільки внаслідок такого порушення ОСОБА_1 , як покупець/замовник за цими договорами, взагалі позбавлена того, на що вона очікувала при укладенні договорів (отримання товару (кав`ярні самообслуговування) та встановлення його на прибутковій локації, подальше здійснення діяльності з продажу кави), і такими діями їй завдано матеріальної шкоди.

Тому відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

З такими висновками суду першої інстанції також погоджується і колегія суддів апеляційного суду та вважає їх правильними і обґрунтованими.

В матеріалах справи містяться підтвердження того, що на виконання зобов`язань за Договором №024-187 від 07.10.2024 року та Договором №93-024 від 07.10.2024 року ОСОБА_1 було оплачено грошові кошти в загальній сумі 303 399, 00 грн. (а.с.19), тому суд першої інстанції дійшов висновку, що дані кошти у зв`язку з розірванням договорів з підстави їх істотного невиконання відповідачем, підлягають поверненню ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

Щодо позовних вимог про стягнення пені то, суд першої інстанції вказав про те, що відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Пунктом 6.3 Договору №024-187 від 07.10.2024 року визначено, що за порушення строків передачі товару, які обумовлені п. 3.5 даного договору, продавець сплачує покупцю пеню у розмірі облікової ставки НБУ, яка діяла на той період, та яка нараховується від суми непоставленого товару за кожен день прострочення невиконання своїх зобов`язань.

Ураховуючи наведене, суд на підставі пункту 6.3 Договору №024-187 від 07.10.2024 року стягнув з відповідача пеню відповідно до облікової ставки НБУ, яка діяла на той період з 22.11.2024 по 19.03.2025 у розмірі 12 406,55 грн.

Договір №93-024 від 07.10.2024 таких умов щодо стягнення пені не містить, тому суд обґрунтовано відмовив позивачці у стягненні пені за цим договором.

У зв`язку з наведеним суд першої інстанції дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 12 406,55 грн, а в стягненні решти пені судом першої інстанції відмовлено.

Необґрунтованими є доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не врахував поведінку покупця за договором купівлі-продажу.

Умовами Договору №024-187 від 07.10.2024 було визначено порядок виконання зобов`язання продавця щодо передачі товару та підтвердження такої передачі і таким документом має бути підписаний сторонами договору акт приймання-передачі товару (п. 3.3).

Акту приймання-передачі товару, підписаного ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , суду не надано і такий у сторін відсутній, що встановлено судом.

Доказів на підтвердження того, що відповідач у встановленому законом порядку вживала заходів щодо спонукання ОСОБА_1 підписати акт приймання-передачі товару відповідача суду не надано.

Судом першої інстанції вказано, що зі змісту переписки у групі мобільного месенджеру « ІНФОРМАЦІЯ_2 » «ZERNOVA_Львів», у вказаній групі відображено спілкування осіб між собою з приводу встановлення та обслуговування кав`ярень, організаційних питань, однак посилання на узгодження зобов`язань саме за договорами №024-187 та №93-024 від 07.10 .2024 року між його сторонами, зокрема, ОСОБА_1 , відсутні.

Вищевказаним спростовуються доводи апелянта, що суд першої інстанції залишив поза увагою доводи відповідачки, не врахував не з`ясував обставини, зокрема, щодо: готовності чи неготовності товару, повідомлення чи неповідомлення продавцем покупця про готовність товару, поведінку покупця.

Не знайшли свого підтвердження доводи апелянта про те, що працівники відповідача просили позивачку підписати документи через сервіс «ВЧАСНО» та сплатити додаткові рахунки за товар, а позивачка проігнорувала це та не підписав запропоновані документи.

З наявних в матеріалах справи не вбачається доказів, що відповідачка виконала свої обов`язки за договорами, передала товар та надала відповідні послуги позивачці.

Доводам про те, що за рішенням ОСОБА_1 було залучено ФОП ОСОБА_3 , яка спілкувалася з нею та погоджувала подальші деталі суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дав належну правову оцінку, зазначивши, що вказана особа не є стороною оскаржуваних договорів і в матеріалах справи чи зі змісту оскаржуваних договорів не убачається що вона є уповноваженою особою сторін, зазначених у цих договорах.

Доводи того, що в відповідачки відсутній обов`язок щодо повернення 100% вартості товару та неустойки не заслуговують на увагу і спростовуються встановленими в суді обставинами справи та нормами права, які регулюють спірні правовідносини.

Щодо доводів апелянта про те, що умовами договору не передбачено такого виду відповідальності у вигляді неустойки за неповернення чи несвоєчасне повернення продавцем коштів покупцю слід зазначити наступне.

Пунктом 6.3 Договору №024-187 від 07.10.2024 року визначено, що за порушення строків передачі товару, які обумовлені п. 3.5 даного договору, продавець сплачує покупцю пеню у розмірі облікової ставки НБУ, яка діяла на той період, та яка нараховується від суми непоставленого товару за кожен день прострочення невиконання своїх зобов`язань.

Відповідно до таких умов договору з відповідача суд стягнув пеню саме за непоставку товару за кожен день прострочення невиконання своїх зобов`язань.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з доводами, які суд першої інстанції навів у судовому рішенні, дав їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, постановив у справі законне і обґрунтоване рішення. Апеляційна скарга не спростовує висновків суду першої інстанції та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла переконання, що оскаржуване рішення судом першої інстанції постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Частиною першою зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 23 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову складено 04 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач: І.В. Бойчук

Судді: О.В. Пнівчук О.О. Томин