Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №207/2890/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2451/26 Справа № 207/2890/26 Суддя у 1-й інстанції - Подобєд О. К. Суддя у 2-й інстанції - Піскун О. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Піскун О. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Редька Сергія Миколайовича в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Південного районного суду міста Кам`янського від 13 липня 2026 року стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, місце проживання:

АДРЕСА_1 ,

у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП),

за участю:

захисника в режимі відеоконференції Редька С. М.

ВСТАНОВИВ:

Зміст оскарженого судового рішення.

Постановою Південного районного суду міста Кам`янського від 13 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та призначено стягнення у виді попередження, стягнуто на користь держави судовий збір у сумі 665,60 гривень.

Згідно з постановою суду першої інстанції, 12.06.2026 о 10.59 годині ОСОБА_1 ухилилася від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що виразилось у застосуванні до останньої виховання фізичного характеру, чим порушила ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства».

Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі захисник просить скасувати постанову суду першої інстанції, провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що 13.07.2026 о12.51 год. через підсистему «Електронний суд» до суду було доставлене клопотання про відкладення судового засідання та ознайомлення з матеріалами справи, але в порушення Інструкції «Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України», дане клопотання було зареєстровано 14.07.2026 о 09.25 год., тобто після ухвалення судового рішення.

Також зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо направлення ОСОБА_1 повісток про виклик до суду, отримання таких повісток, тобто суд першої інстанції умисно позбавив ОСОБА_1 права на участь в справі.

Зауважує, що протокол про адміністративне правопорушення та рапорт працівника поліції не можуть бути визнані належними доказами по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою вони не є самостійними беззаперечними доказами, а обставини викладені в них повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Стверджує, що в поясненнях ОСОБА_1 про застосування фізичного насилля нічого не вказано на підтвердження її вини, лише присутня фраза «застосовую фізичне виховання», яку працівник поліції вписав після того, як ОСОБА_1 підписала пояснення. Крім того, ОСОБА_1 надала додаткові пояснення, які всупереч інструкції про складання адміністративних матеріалів працівниками поліції долучені не були.

Відповідно пояснень ОСОБА_3 мати та бабуля застосовують до неї виховання фізичного характеру.

Проте, фізичне виховання — це система заходів, спрямованих на фізичний розвиток, функціональне удосконалення організму, формування основних життєво важливих рухових навичок та вмінь для гармонійного розвитку особистості та її здатності до активної участі в суспільному житті.

Звертає увагу суду, що відповідно до рапорту від 11.06.2026 ОСОБА_4 покинула родину, а знайшли її тільки 12.06.2026 о 14:33 год., після чого передали ОСОБА_1 , тобто о 10:59 год. 12.06.2026 ОСОБА_5 не могла нічого робити зі своєю дочкою, тобто в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 184 КУпАП.

Позиції учасників апеляційного процесу.

В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не з`явилася, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлена належним чином. Захисник в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 перебуває на роботі, тому просила розглянути апеляційну скаргу за її відсутності та за участю її захисника.

Захисник підтримав апеляційну скаргу, з підстав, викладених в ній, просив її задовольнити, постанову суду скасувати та винести нову, якою закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення.

Мотиви апеляційного суду.

Суд апеляційної інстанції, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Дослідивши матеріали справи, відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов, що вказаних вимог закону суд першої інстанції не дотримався в повному обсязі.

Статтею 256 КУпАП передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається, в тому числі суть адміністративного правопорушення та нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.

При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА №167045 від 12.06.2026, 12.06.2026 о 10.59 годині ОСОБА_1 за адресою проживання ухилилася від виконання батьківських обов`язків по відношенню до доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що виразилось у систематичному застосуванні до дитини виховання фізичного характеру, та завдало шкоди її психологічному здоров`ю, чим ОСОБА_1 порушила ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 03.07.2018 та ст.150 СК України, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.184 КУпАП.

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 184 КУпАП настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Об`єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів дитини.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП проявляється у невиконанні батьками або особами, що їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей; незабезпечення дитині безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов тощо.

При цьому для притягнення особи до адміністративної відповідальності необхідним є встановлення конкретних дій або бездіяльності батька чи матері, які свідчать про невиконання або ухилення від виконання покладених на них законодавством батьківських обов`язків.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є фактичні дані, на підставі яких у встановленому законом порядку встановлюються, зокрема, наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

За приписами ст. 252 КУпАП докази підлягають оцінці на основі всебічного, повного й об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП під час розгляду справи суд зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається достатньої сукупності належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 12 червня 2026 року о 10 год. 59 хв. вчинила конкретні дії, що утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Суд першої інстанції, визнаючи ОСОБА_1 винною, послався на те, що вона нібито ухилилася від виконання батьківських обов`язків, що виразилося у застосуванні до доньки виховання фізичного характеру.

Однак зазначене формулювання саме по собі не є достатнім для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Із постанови суду першої інстанції не вбачається, які саме конкретні дії ОСОБА_1 були встановлені судом, у чому саме полягав фізичний вплив, за яких обставин він відбувся, якими саме доказами підтверджується факт такого впливу, чи був цей факт безпосередньо встановлений уповноваженою особою, чи підтверджується він поясненнями свідків, потерпілої, медичними документами, фото-, відеоматеріалами або іншими об`єктивними даними, у чому саме полягає причинний зв`язок між установленими судом обставинами та невиконанням чи ухиленням від виконання батьківських обов`язків та яким чином встановлені обставини свідчать саме про ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов`язків у розумінні ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Таким чином, судом не було належним чином встановлено об`єктивну сторону правопорушення.

Не наведено в постанові і належного аналізу доказів, які б підтверджували кожну з істотних обставин, покладених судом в основу висновку про винуватість ОСОБА_1 .

Саме по собі посилання на протокол про адміністративне правопорушення не може вважатися безумовним та достатнім доказом вини особи, оскільки відомості, викладені у протоколі, підлягають перевірці та оцінці судом у сукупності з іншими доказами.

Такий підхід відповідає і судовій практиці, відповідно до якої у справах за ч. 1 ст. 184 КУпАП відсутність у матеріалах справи конкретних даних про неналежне виконання батьківських обов`язків та підтвердження відповідних обставин іншими доказами, крім самого протоколу, є підставою для висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що стаття 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначає зміст батьківських обов`язків та передбачає відповідальність батьків за їх невиконання або ухилення від їх виконання.

Однак посилання на вказану норму закону не звільняє орган, який склав протокол, та суд від обов`язку встановити конкретний факт невиконання чи ухилення від виконання батьківських обов`язків та підтвердити його належними доказами.

У даному випадку судом першої інстанції не встановлено, які саме обов`язки щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітньої дитини ОСОБА_1 не виконувала або від виконання яких ухилялася.

Також матеріали справи не містять достатніх доказів того, що поведінка ОСОБА_1 свідчила саме про умисне ухилення від виконання батьківських обов`язків, а не про окрему, належним чином не доведену подію.

При цьому апеляційний суд не ставить під сумнів встановлену законодавством необхідність належного та гуманного ставлення батьків до дітей і заборону фізичного покарання дітей.

Разом із тим, питання про неприпустимість певної поведінки та питання про доведеність складу конкретного адміністративного правопорушення є різними за своїм змістом.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності необхідно довести не лише можливу невідповідність її поведінки вимогам законодавства, а й наявність усіх передбачених законом ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого конкретною нормою КУпАП.

Тобто, суд першої інстанції не звернув уваги на невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення вимогам ст. 256 КУпАП, в якому не викладено суть адміністративного правопорушення, в тому числі всіх ознак об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП. Натомість протокол містить лише формальне посилання на порушення ОСОБА_1 Закону України "Про охорону дитинства" без конкретизації від яких саме передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання своєї доньки вона ухилилася і таке порушення має носити систематичний та триваючий характер.

Отже, наявними в справі доказами не доведено поза розумним сумнівом факту ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дитини, що в свою чергу не надає можливості зробити висновок про наявність в її діях складу правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Зазначені порушення є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Приймаючи відповідно до ст. 294 КУпАП нову постанову, суд апеляційної інстанції виходить з того, що в протоколі про адміністративне правопорушення не викладено всіх ознак складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

При цьому суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, зазначену в протоколі про адміністративне правопорушення, яка є викладом обставин складу адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у вчиненні правопорушення має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

На підставі вищевикладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції не дотримано належним чином вимоги ст. 245 КУпАП про всебічне, повне та об`єктивне дослідження всіх обставин справи, а тому доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а постанова суду скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Редька Сергія Миколайовича задовольнити.

Постанову Південного районного суду міста Кам`янського від 13 липня 2026 року стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя О. П. Піскун