Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №185/490/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2410/26 Справа № 185/490/26 Суддя у 1-й інстанції - Чернявська І. Г. Суддя у 2-й інстанції - Піскун О. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Піскун О. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2026 року стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП),

ВСТАНОВИВ:

Зміст оскарженого судового рішення.

Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, та стягнуто на користь держави судовий збір у сумі 665,60 гривень.

Згідно з постановою суду першої інстанції, 05.01.2026 о 02 годині 00 хвилин в Павлоградському районі, траса М-30, 1042 км (б.п. Межиріч) гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в с. Богуслав по вул. Лінійна 1, керував транспортним засобом «Mitsubishi L200», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, порушення координації рухів, почервоніння очей, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився під відеозапис нагрудного відеореєстратора 796211, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк апеляційного оскарження, зазначивши, що він не брав участі у розгляді справи судом. Копія судового рішення йому не надсилалася та не отримувалася ні засобами поштового зв`язку через національного оператора, ні електронною поштою. У електронному суді матеріали цієї справи з`явились лише 22.07.2026 р.

По суті просить постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що матеріали справи не містять належного обґрунтування того, які саме об`єктивні ознаки можливого стану сп`яніння були виявлені поліцейськими до прийняття рішення про проведення огляду. Суд першої інстанції також не встановив, чи були такі ознаки належним чином зафіксовані та чи відповідали вони вимогам законодавства.

Зазначає, що зазначені поліцейськими ознаки, є загальними, а деякі з них, якщо ж і дійсно були, можна розцінювати як ознаки втоми, так як зупинка відбулася о 02 годині 00 хвилин, коли він їхав з бойових позицій, тому цілком нормально, що очі могли почервоніти, мова могла бути млявою, і координація рухів здатись порушеною.

Разом з тим почалась повітряна тривога, що зумовило наявність страху за своє життя і здоров`я, щодо перебування на блокпосту. Оскільки наряд поліції його не відпускав, він погодився на все, що вони пропонували, якби якнайшвидше покинути вказане місце.

Зауважує про відсутність доказів щодо його перебування в стані алкогольного сп`яніння.

Стверджує, що його не було повідомлено про порядок застосування спеціального технічного засобу; не було видано направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, у відеофайлах наданих як докази суду першої інстанції, не міститься інформації про те, що поліцейськими роз`яснено про те, що відмова від здійснення огляду передбачає складання постанови та як результат – покарання відповідно до ст. 130 КУпАП.

Вказує, що жодних доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 ч.1 КУпАП суду не надано, протокол про адміністративне правопорушення доказом не являється, а є тільки способом фіксації обставин та події.

Посилається на те, що відеозйомка обстановки та обставин події вказаного правопорушення поліцейськими велася епізодично, що свідчить про порушення принципу безперервності відеофіксації.

Звертає увагу, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять взагалі доказів факту сп`яніння і відповідно керування транспортним засобом у такому стані.

Будь-яких інших доказів, які б підтверджували факт керування у стані сп`яніння ОСОБА_1 у час та місці зазначеному у протоколі про адміністративне правопорушення матеріали справи не містять.

Позиції учасників апеляційного процесу.

В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , не з`явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце апеляційного розгляду, у зв`язку з чим апеляційний перегляд здійснено за відсутності вказаної особи.

Мотиви апеляційного суду.

Суд апеляційної інстанції, вивчивши матеріали справи та заявлене клопотання про поновлення пропущеного строку, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, а також причини пропуску строку на оскарження постанови, дійшов наступного висновку.

Апеляційним судом встановлено, що оскаржувана постанова винесена 16 березня 2026 року за відсутності учасників справи. З матеріалів справи слідує, що апеляційна скарга подана до суду першої інстанції 20 липня 2026 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Разом з тим, враховуючи, що справу було розглянуто за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з матеріалами справи ОСОБА_1 ознайомився через систему «Електронний суд» 20.07.2026, а також враховуючи вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду та позицію колегії суддів Третьої судової палати Верховного Суду, яка викладена у постанові суду від 11 вересня 2019 року при розгляді справи №130/2448/16-к, відповідно до якої без повного тексту судового рішення особа позбавлена можливості надати належне обґрунтування апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин.

Перевіривши постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги апеляційний суд доходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно з вимогами ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог ч.2 ст.9 КУпАП адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Положеннями ч.1 ст.130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У разі невиконання вимог п.2.5 ПДР України передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Суд апеляційної інстанції вважає викладений в постанові суду першої інстанції висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП таким, що відповідає фактичним обставинам справи.

Викладений в постанові суду першої інстанції висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №559124 від 05.01.2026, фактичними даними, що містяться на диску з відеоматеріалами, доданими до протоколу про адміністративне правопорушення, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, актом огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, рапортом, письмовими поясненнями ОСОБА_1 , копією посвідчення водія ОСОБА_1 , копією постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Надані докази були досліджені апеляційним судом.

Дослідивши вказані матеріали суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, а в своїй сукупності також достатності для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведення винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п.2.5ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у поза розумний сумнів.

Об`єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів, наданих під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, по справі не вбачається.

Так, матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою алкотестера «Драгер» або в медичному закладі, від якого він відмовився, після чого поліцейський попередив про складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП за відмову від проходження огляду на встановлення стану алкогольного сп`яніння. До того ж, ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом.

Безпідставними є посилання апелянта на відсутність у нього ознак алкогольного сп`яніння та недоведеність таких ознак. Як убачається з відеозапису, протоколу про адміністративне правопорушення, акту огляду на стан сп`яніння та інших матеріалів справи, працівниками поліції були зафіксовані ознаки алкогольного сп`яніння, які стали підставою для пропозиції пройти відповідний огляд. Самі по собі доводи апелянта про незгоду з наявністю таких ознак не спростовують відомостей, викладених у зазначених документах, та не свідчать про їх недопустимість.

Посилання ОСОБА_1 на те, що йому не було видано направлення на огляд у медичному закладі, не знайшли свого підтвердження, оскільки наявне в матеріалах справи направлення містить підпис ОСОБА_1 , який підтверджує його відмову від проходження огляду.

Варто зауважити, що нормами КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння не передбачено обов`язку працівника поліції роз`яснювати водієві вид і розмір адміністративного стягнення або інші юридичні наслідки відмови від проходження огляду, що спростовує доводи апеляційної скарги щодо відсутності в матеріалах справи інформації про те, що поліцейськими роз`яснено, що відмова від здійснення огляду передбачає складання постанови та як результат – покарання відповідно до ст. 130 КУпАП.

Не приймаються до уваги й доводи щодо відсутності безперервного відеозапису. Законодавство не містить вимоги щодо обов`язкової безперервної відеофіксації всіх без винятку дій працівників поліції від моменту прибуття на місце події. Наявний у матеріалах справи відеозапис у сукупності з іншими доказами відображає обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема факт спілкування працівників поліції з апелянтом, пропозицію пройти огляд на стан сп`яніння та його відмову від такого огляду.

Апеляційний суд звертає увагу на письмові пояснення, надані ОСОБА_1 інспектору ВРПП Павлоградського РВП 05.01.2026 під час складання протоколу, у яких він зазначив, що вживав алкогольні напої, після чого сів за кермо автомобіля «Mitsubishi L200», д.н.з. НОМЕР_1 , та направлявся в сторону м. Павлоград. На блокпосту співробітниками поліції його були зупинено для перевірки документів, під час спілкування виявлено ознаки алкогольного сп`яніння.

До того ж, при дослідженні наявного в матеріалах справи відеозапису апеляційним судом також встановлено, що ОСОБА_1 під час спілкування з співробітниками поліції не заперечував факт вживання алкогольних напоїв, факт керування транспортним засобом, та відмовився від проходження огляду на встановлення стану сп`яніння.

Таким чином, доводи апеляційної скарги сприймаються судом, як спроба уникнути відповідальності, оскільки об`єктивних доказів, які могли б спростувати причетність ОСОБА_1 до вказаного правопорушення та його винуватість, суду не надано.

У рішенні по справі "О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

В матеріалах справи відсутні та під час апеляційного перегляду не надано достатньо доказів на підтвердження факту істотних порушень працівниками поліції вимог закону під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Дії працівників поліції відповідали вимогам Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103, а також Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС та МОН України від 09 листопада 2015 року № 1452/735.

Дії службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення, в порядку передбаченому чинним законодавством, не оскаржувалися.

Наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності об`єктивно і в повній мірі свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними і такими, що не впливають на законність прийнятого по суті рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

При розгляді справи судом порушень ст.ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.

Спираючись на встановлені фактичні обставини даного адміністративного провадження, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 є доведеною поза розумним сумнівом.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без зміни.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_1 задовольнити та поновити йому строк апеляційного оскарження постанови Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2026 року стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя О. П. Піскун