Рішення від 24 серпня 2026 р. у справі №727/2523/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/2523/26

Провадження № 2/727/1420/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді - Слободян Г. М.,

за участю секретаря судового засідання – Берник Ю. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, в залі суду Чернівці, цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «НоваПей Кредит» (код ЄДРПОУ: 40055034; місце знаходження: 04119, м. Київ, вул. Гарета Джонса, буд. 8, офіс 20Г, 701-2) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса зареєстрована місця проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позову.

Позивач ТзОВ «НоваПей Кредит» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Обґрунтовують заявлені позовні вимоги тим, що Між товариством з обмеженою відповідальністю «НоваПей Кредит», як кредитодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, 29.04.2025 укладено публічний договір про споживчий кредит (публічна пропозиція) за продуктом «Розстрочка NovaPаy, шляхом підписання Позичальником Заяви про приєднання від 29.04.2025 року №583457.

За кредитним договором № 583457 ОСОБА_1 (надалі – позичальник/відповідач) отримала кредит в розмірі 70 000 (сімдесят тисяч) гривень 00 копійок, що підтверджується платіжним дорученням №583457 від 29.04.2025 року.

За кредитним договором № 60.00.0000007036 позичальник отримала кредит в розмірі 49 920 (сорок дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять) грн. 00 коп., що підтверджується випискою по платіжному рахунку.

На виконання вказаних вище умов Публічного договору Кредитодавець 25.11.2025 направив Позичальнику вимогу про дострокове повернення кредиту (вих. № 25-11/2025/26 від 25.11.2025 поштовим відправленням за № 0505508122432.

Станом на 20.01.2026 року загальний розмір заборгованості Позичальника перед Кредитодавцем становить 158 638 (сто п`ятдесят вісім тисяч шістсот тридцять вісім) гривень 30 копійок, а саме: 1) за Заявою 583457 - 90 500,00 гривень: - Основна заборгованість за кредитом - 70 000,00 гривень; - Основна заборгованість за комісією/відсотками – 19 600,00 гривень; - Основна заборгованість за штрафами – 900,00 гривень. 2) за Заявою № 60.00.0000007036 - 68 138,30 гривень: - Основна заборгованість за кредитом - 49 920,00 гривень; - Основна заборгованість за відсотками - 17 315,83 гривень; - Основна заборгованість за штрафами - 900,00 гривень.

Таким чином, Відповідач в порушення кредитного договору та умов чинного законодавства, станом на день подання позову не повернув Позивачу заборгованість за кредитним договором в розмірі 158 638 (сто п`ятдесят вісім тисяч шістсот тридцять вісім) гривень 30 копійок.

Просять стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НоваПей Кредит» заборгованість за договором кредиту у розмірі 158 638 (сто п`ятдесят вісім тисяч шістсот тридцять вісім) гривень 30 копійок, судові витрати.

Рух по справі та позиція сторін.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23.02.2026 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження. Відповідачу надано термін для подання відзиву на позов.

06.03.2026 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «НоваПей Кредит» Вершинін К. В. через систему «Електронний суд» надав заяву про розгляд справи без його участі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16.03.2026 закрито підготовче судове засідання і справу призначено до судового розгляду по суті.

14.04.2026 представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Петікар А. В. через систему «Електронний суд» надав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, де просив зменшити розмір з 7000 грн. до 2000 грн. обґрунтовуючи принципом справедливості, співмірності, посилався, що справа є шаблонною.

14.04.2026 представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Петікар А. В. через систему «Електронний суд» надав клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

15.04.2026 представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Петікар А. В. через систему «Електронний суд» надав письмові пояснення по справі, де зазначив, що Відповідач наголошує, що ніколи не укладала зазначених договорів, не мала наміру брати кредити у Позивача та не вчиняла жодних дій, спрямованих на отримання кредитних коштів. Електронні ідентифікатори (паролі) були згенеровані та використані невстановленими особами-шахраями внаслідок психологічного маніпулювання та соціальної інженерії, що є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Як вбачається з Витягу з ЄРДР № 12025262020002058 від 06.06.2025 року, Відповідач стала жертвою злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. 29.04.2025 року так вона розмістила оголошення на платформі OLX щодо продажу інвалідного візка.

Невідома особа під ніком «Прекрасна» зв`язалася з Відповідачем у месенджері Telegram та надала фішингове посилання нібито для оформлення «OLX доставки».

Надалі, шляхом обману під виглядом працівника служби підтримки, злочинці отримали доступ до банківських систем Відповідача. Саме шахраї ініціювали запит на цифрову копію паспорта (29.04.2025 о 22:48:59) та перехопили OTP-паролі для оформлення кредитів.

Відповідач жодної копійки кредитних коштів у своє розпорядження не отримувала. Зазначені кошти були миттєво переведені шахраями на рахунки третіх осіб. Цей факт неспростовно підтверджується офіційною відповіддю самого позивача - ТОВ «НоваПей» (вих. № 19-08/2025/18/17-Т від 19.08.2025), наданою слідчому в межах кримінального провадження (копія долучається).

Згідно з банківською випискою по рахунку НОМЕР_2 , 29.04.2025 року були здійснені транзакції «Переказ коштів» на суми 25 000 грн. та 23 000 грн. на користь третьої особи — ОСОБА_3 (рахунок НОМЕР_3 ).

Оскільки грошові кошти Відповідачу не передавалися і вона ними не користувалася, обов`язок щодо їх повернення (а тим більше повернення нарахованих на них відсотків та штрафів) у Відповідача не виник.

Позивач у своїй позовній заяві не надав жодного доказу того, що саме Відповідач своїми умисними діями або грубою необережністю сприяла незаконному використанню інформації. Натомість Відповідач діяла максимально обачно та оперативно: негайно після отримання повідомлень про підозрілу активність (29.04.2025 близько 23:01) картки були заблоковані, а в подальшому подано відповідну заяву до Національної поліції. Відповідно до усталеної судової практики, ці обставини повністю звільняють Відповідача від майнової відповідальності за шахрайські кредити.

Позивач нарахував понад 36 000 грн. відсотків та штрафів. Проте, відповідно до Закону України від 22.11.2023 № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», з 24 квітня 2024 року максимальний розмір процентної ставки за мікрокредитами жорстко обмежений на законодавчому рівні (не більше 1% на день).

На підставі викладеного, просив узадоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пей Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 158 638,30 грн. — відмовити у повному обсязі.

21.04.2026 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «НоваПей Кредит» Вершинін К. В. через систему «Електронний суд» надав відповідь на відзив, де зазначив, що електронний підпис одноразового ідентифікатора має використовувати тільки Позичальник, бо той приходить на номер мобільного телефону, доступ до якого має виключно Позичальник. Позичальник має зобов`язання зберігати у таємниці ОТР- пароль та вживати всіх можливих заходів для запобігання його втрати, розкриття, зміни назви, зміни формату несанкціонованого використання, негайно інформувати кредитодавцю про втрату смартфону, втрату/зміну фінансового номера тощо. Перед відкриттям платіжного рахунку відповідач особисто пройшла верифікацію методом розпізнавання реальності особи, надала копію свого паспорту та підписала кваліфікованим електронним підписом заяву про приєднання до договору про надання платіжних послуг. Всі ризики використання ОТР- пароля третім особам покладаються виключно на позичальника. Позивач виконав свої зобов`язання і перерахував кошти на рахунок. Щодо нарахування штрафних санкції зазначив, що нарахування здійснюється у відповідності до умов укладеного договору. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

05.05.2026 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «НоваПей Кредит» Вершинін К. В. через систему «Електронний суд» надав клопотання про стягнення витрат на правову допомогу в сумі 7000 грн., оскільки вона є обґрунтованою і детально розрахована в акті приймання-передачі наданих послуг, протоколі про узгодження вартості послуг.

06.07.2026 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «НоваПей Кредит» Вершинін К. В. через систему «Електронний суд» надав заяву про зміну місцезнаходження позивача із зазначенням нової адреси: 04119, м. Київ, вул. Гарета Джонса, буд. 8, офіс 20Г, 701-2.

22.07.2026 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «НоваПей Кредит» Вершинін К. В. через систему «Електронний суд» надав клопотання про проведення судового засідання в режимі відео конференції.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27.07.2026 про задоволення клопотання представника позивача про проведеннясудового засідання в режимі відео конференції.

25.08.2026 представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Петікар А. В. надав клопотання, в якому просив справу розглядати у відсутність відповідача та її представника. Просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі з підставі того, що відповідач стала жертвою шахраїв під час розміщення оголення на платформі ОLX. Кредитні кошти не отримувала, оскільки вони були миттєво переведені шахраями на рахунки третіх осіб.

Представник позивача ТзОВ «Нова Пей Кредит», Вершинін К. В., в судовому засіданні підтримав позов в повному обсязі і просив його задовольнити повністю.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про час і місце судового розгляду повідомлялася належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Петікар А. В. у судове засідання не з`явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином, надав клопотання, в якому просив справу розглядати у відсутність відповідача та її представника. Просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Вислухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зважає на наступне.

Положеннями ст. 4 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, зважаючи на наступне.

Судом належними та допустимими доказами по справі встановлено, що 29.04.2025 року між ТОВ «НоваПей Кредит» та ОСОБА_1 був укладений Договір про кредит № 583457, за заявою про приєднання №583457, згідно з умовами якого відповідач отримала 70000,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором (а.с.14-19).

Відповідно до паспорту споживчого кредиту ОСОБА_1 ознайомлена із умовами кредитування про що свідчить підпис накладений ОТР-паролем 29.04.2025 (а.с.11-13,24-26).

Відповідно до анкети-заяви №9255576 про приєднання до публічного договору про надання платіжних послуг фізичним особам ОСОБА_1 просила ТОВ «НоваПей Креиту» надати кредит, де зазначено абсолютно всі особисті дані ОСОБА_1 , паспорт, РНОКПП, адреса проживання, номер мобільного телефону, електронна пошта, сума основного доходу в місця, сума додаткового доходу, місце роботи (а.с.20-22).

Згідно з заявою про приєднання №60.00.0000007036 від 29.04.2025 ОСОБА_1 приєдналась до умов кредитного договору із максимальним лімітом кредиту у 200000,00 грн. (а.с.27-31).

Підтвердженням добровільного укладення відповідачем ОСОБА_1 даного Договору підтверджує Анкета-заява на кредит позичальника, що заповнена відповідачем ОСОБА_1 особисто підписом із накладеним ОТР-паролем.

Судом встановлено, що 29.04.2025 року ТОВ «НоваПей Кредит» виплатила ОСОБА_1 суму 70000,00 грн. із призначенням платежу: видача споживаного кредиту за заявою про приєднання №583457 до умов публічного договору про споживчий кредит за продуктом «Розстрочка НоваПей» від 29.04.2025 ОСОБА_1 , що підтверджується платіжною інструкцією №583457 від 29.04.2025 (а.с.32).

Сума та розрахунок заборгованості за заявою № 60.00.0000007036 від 29.04.2025 року становить 68 138,30 гривень: - Основна заборгованість за кредитом - 49 920,00 гривень; - Основна заборгованість за відсотками - 17 315,83 гривень; - Основна заборгованість за штрафами - 900,00 гривень (а.с.41-47).

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідача ОСОБА_1 становить 158 638 (сто п`ятдесят вісім тисяч шістсот тридцять вісім) гривень 30 копійок, а саме: 1) за заявою 583457 - 90 500,00 гривень: - основна заборгованість за кредитом - 70 000,00 гривень; - основна заборгованість за комісією/відсотками – 19 600,00 гривень; - Основна заборгованість за штрафами – 900,00 гривень; 2) за заявою № 60.00.0000007036 - 68 138,30 гривень: - основна заборгованість за кредитом - 49 920,00 гривень; - основна заборгованість за відсотками - 17 315,83 гривень; - основна заборгованість за штрафами - 900,00 гривень.

Відповідач ОСОБА_1 надала витяг з ЄРДР №12025262020002058 від 06.06.2025, яка свідчить, що ОСОБА_1 звернулась із заявою до правоохоронних органів про вчинення кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 190 КК України, а саме: 29.04.2025 невідома особа під приводом купівлі інвалідного візка у ОСОБА_1 жит. АДРЕСА_1 заволоділа даними необхідними для відкриття кредиту, які ОСОБА_1 вказала перейшовши за посиланням, після чого за допомогою Nova Pay н/о оформила кредит на суму 70000 грн. від імені ОСОБА_1 ЄО НОМЕР_4 (а.с.76-92).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Стаття 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму або не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів.

На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Підписавши вказані заяви відповідач ОСОБА_1 погодилась на умови надання кредиту.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, встановивши, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину.

З матеріалів справи убачається, що позивач свої зобов`язання виконав належним чином, забезпечивши відповідачу можливість користування кредитними коштами.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 20.01.2026 загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за наданим кредитом становить 158638,30 грн.

Суд приймає до уваги доводи відповідача ОСОБА_1 , про ще, що вона стала жертвою шахраїв, які незаконно заволоділи кредитними грошовими коштами, що надавалися банком у можливе користування в межах встановленого кредитного ліміту, у сумі 70000,00 грн. і 49920,00 грн. відповідно.

Судом зауважено, що позивачем, як емітентом, не доведено вчинення відповідачем, як користувачем кредитної картки, дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального картки чи ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою.

ПриватБанк заблокував картку 29.04.2025 через спробу списання коштів 3-ми особами. Відповідач подала заяву про злочин до поліції за ч. 4 ст. 190 КК України.

Доказів того, що ОСОБА_1 зверталася з заявою про втрату картки, матеріали справи не містять.

Згідно із ч. 1 ст. 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Відповідно до ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта, або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка, банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.

Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Відповідно до на п. 11 Розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою правління НБУ від 05 листопада 2014 року №705 (далі по тексту - Положення №705) (яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».

Тягар доказування дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального картки чи ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою лежить на відповідачеві, як на користувачеві кредитної картки. Тому саме відповідач несе відповідальність за платіжні операції.

Користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Проте, суд зауважує, що для можливості застосування п. 11 Розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою правління НБУ від 05 листопада 2014 року №705 до спірних правовідносин потрібна наявність двох взаємопов`язаних складових, а саме якщо а) платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або б) електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу. Вказані складові в даній справі не прослідковуються.

Таким чином, лише в разі наявності однієї з вищезазначених підстав тягар доказування з втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції покладено на Банк.

Крім того, матеріалами кримінального провадження не встановлено особу, яка вчинила шахрайські дії у відношенні відповідача.

Відповідач не надав належних доказів що він своїми діями чи бездіяльністю не сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, тому саме відповідач несе відповідальність за платіжні операції.

Відповідач наполягає на тому, що оспорюваний кредитний договір з позивачем не відповідає вимогам закону, оскільки укладений всупереч її волі, внаслідок шахрайський дій сторонніх осіб. Проте встановлено, що відповідачем договір підписаний, відповідач погодилася на надання кредиту, будь-яких підстав вважати, що в момент вчинення кредитного договору відповідачем було недодержано вимог статті 203 ЦК України не має.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20); від 08 квітня 2026 року № 705/1938/25 (провадження № 61-13271св25).Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі наведеного суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та за відсотками про кредиту.

Щодо заборгованості за штрафами слід зазначити наступне.

Відповідно до положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Вказаним вище пунктом звільнено позичальника у період дії в Україні воєнного стану (та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування) від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

З розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем нараховується штраф за заявою 583457 в сумі 900,00 грн. та за заявою №60.00.0000007036 в сумі 900,00 грн..

За наведених обставин, суд дійшов до обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для відмови позивачу у стягненні з відповідача штрафу в сумі 1800,00 грн.

Що стосується понесених судових витрат.

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Згідно з платіжною інструкцією № КУ2843 від 13.02.2026 року позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3328,00 грн. відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», який у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК необхідно стягнути з відповідача на користь позивача (а.с.48).

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із проведенням експертизи.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас, в силу вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це заяву.

Судом встановлено, що 03.06.2021 року між Адвокатом Вершиніним К. В. та ТОВ «НоваПей Кредит» було укладено договір про надання правової допомоги (а.с.127-128).

Позивачем у позовній заяві зазначені наступні витрати на професійну правничу у розмірі 7 000,00 грн., які складаються з: надання правової консультації – 2500 грн., погодження правової позиції – 2500 грн., підготовка процесуальних документів – 2000 грн., що також вбачається з протоколу узгодження вартості послуг №12 від 05.05.2026 року (а.с.126).

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність).

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вказаними вище доказами підтверджено надання Адвокатом Вершиніним К. В. послуг з професійної правничої допомоги позивачу ТОВ «НоваПей Кредит» на підставі акту приймання-передачі наданих послуг від 05.05.2026. (а.с.123).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, додаткова постанова Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічні за змістом висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, через призму критеріїв, встановлених ст. 137 ЦПК, з урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись, у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також, ураховуючи критерій розумності розміру витрат, виходячи з конкретних обставин справи, враховуючи обсяг виконаних робіт, а також клопотання відповідача про зменшення розміру судових витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді першої інстанції до 3 000,00 грн.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ.

Положеннями статей 12, 13 ЦПК України передбачено, що учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На основі всебічно з`ясованих обставин, на які посилається позивач, як учасник справи, як на підставу заявлених вимог підтверджених доказами, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на законі і підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76, 81, 141, 263, 264, 265, 268, 274, 280-282, 284, 352, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «НоваПей Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса зареєстрована місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НоваПей Кредит» (код ЄДРПОУ: 40055034; місце знаходження: 04119, м. Київ, вул. Гарета Джонса, буд. 8, офіс 20Г, 701-2) заборгованість за договорами у розмірі 156838,30 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса зареєстрована місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НоваПей Кредит» (код ЄДРПОУ: 40055034; місце знаходження: 04119, м. Київ, вул. Гарета Джонса, буд. 8, офіс 20Г, 701-2) суму сплаченого судового збору в розмірі 3328,00 грн., понесені витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн..

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 04.09.2026 року.

Суддя Слободян Г.М.