Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №188/1374/23 — Чернівецький районний суд міста Чернівців

Єдиний унікальний номер 188/1374/23

Номер провадження 2/725/434/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2026 року м. Чернівці

Чернівецький районний суд м. Чернівців у складі:

головуючого судді Федіної А.В.,

за участю секретаря судового засідання Попової Р.Р.,

та представників сторін в режимі ВКЗ Михайленко Н.М., Стус Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року позивач звернувся до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області з вище вказаним позовом, який за підсудністю був переданий Шевченківському районному суду м.Чернівців, а ухвалою вказаного суду від 29.01.2026 року - Чернівецькому районному суду м.Чернівців.

В обґрунтування вказаних вимог позивач посилався на те, що 22 жовтня 2016 року між ним та відповідачкою було зареєстровано шлюб, який між ними було розірвано на підставі рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 11.07.2023 року, натомість спільно проживати вони припинили з травня 2021 року. Під час вказаного шлюбу ними було придбано транспортний засіб марки VOLKSWAGEN PASSAD ,2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , який з моменту припинення спільного проживання відповідач використовує на власний розсуд.

Вважає, що на вказаний транспортний засіб поширюється правовий режим спільної сумісної власності, натомість автомобіль є неподільною річчю та не може бути реально поділений. Враховуючи, що транспортний засіб перебуває в користуванні відповідачки, його слід залишити у її власності з виплатою йому відповідної грошової компенсації.

На підставі викладеного, посилаючись на норми матеріального права, з урахуванням нової редакції позовних вимог, просила визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя майно, нажите у період шлюбу, а саме: транспортний засіб автомобіль VOLKSWAGEN PASSAD ,2006 року випуску, вартістю 242305,92 гривень; Стягнути з ОСОБА_3 грошову компенсацію 1/2 частки вартості автомобілю VOLKSWAGEN PASSAD ,2006 року випуску, в розмірі 121152,96 гривень; залишити у власності ОСОБА_3 , право власності на: транспортний засіб автомобіль VOLKSWAGEN PASSAD, 2006 року випуску, вартістю 121152,96 гривень.

На вказану позовну заяву надійшов відзив в якому представник відповідача заперечувала проти позову, вказуючи на те, що відповідно до наявного в матеріалах справи договору купівлі-продажу від 16.01.2021 року вартість спірного транспортного засобу становить 183000 грн. Звертала увагу, що від імені продавця за таким договором діяв позивач. У позовній заяві про розірвання шлюбу позивач зазначав, що не проживає з відповідачкою з травня 2019 року, а у листопаді 2020 року відповідач розпочала процес стягнення аліментів з позивача. Вказані обставини свідчать про те, що спірний автомобіль був придбаний відповідачем не в інтересах сім`ї та на нього не може поширюватись правовий режим права спільної сумісної власності подружжя. Також, зазначала, що відповідно до звіту про оцінку №71/26 авто товарознавчого дослідження транспортного засобу від 18.04.2026 року вартість спірного автомобіля складає 178740,27 грн., а сума оцінки за ринковою вартістю, що долучена позивачем до матеріалів справи є явно завищеною відносно стану автомобіля.

У відповіді на відзив представник позивача ставила під сумнів достовірність висновків щодо вартості автомобіля, викладених у Звіті про оцінку № 71/26 авто товарознавчого дослідження транспортного засобу, виготовленому СПД « ОСОБА_4 », адже оцінювачем необґрунтовано застосування саме коефіцієнту 30% заниження вартості автомобілю, при цьому спірний автомобіль знаходиться в користування відповідачки, яка відповідальна за зберігання та використання спільного майна подружжя, а тому вважає, що позивач має право на відшкодування вартості подібного автомобілю, виходячи з середньоринкової вартості подібного автомобіля.

В судове засідання сторони не з`явились, в їх інтересах діяли представники, які брали участь в судовому засіданні в режимі ВКЗ та надали суду пояснення аналогічні змісту поданих ними заяв по суті справи.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що 22.10.2016 року між сторонами зареєстровано шлюб, який між ними розірвано рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 11.07.2023 року (а/с 11, 42 Том 1).

З матеріалів справи вбачається, що 16.01.2021 року між ОСОБА_5 , в інтересах якого діяв ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу марки VOLKSWAGEN PASSAD, 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 . Право власності на вказаний автомобіль, д.н.з. НОМЕР_1 , щареєстровано за ОСОБА_2 (а/с 96 -97 Том 1).

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України вказує на презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України, в разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 372 ЦК України в разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 СК України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

З системного аналізу положень ст.ст. 60,70 СК України в сукупності зі нормами ст. 368 ЦК України вбачається, що презумпція віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю. Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява, одного з подружжя, про те, що річ була куплена на її особисті кошти не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною.

Представник відповідача як у тексті відзиву так і в судовому засіданні акцентувала увагу на тому, що сторони припинили фактичні шлюбні відносини задовго до придбання спірного транспортного засобу, а в інтересах продавця у договорі купівлі-продажу діяв позивач, що на її думку спростовує правовий режим спільної сумісної власності подружжя на спірний автомобіль, натомість остання не надала будь-яких доказів на підтвердження вказаних нею обставин, а тому суд дійшов висновку, що у даному випадку презумпція спільного майна подружжя відносно спірного автомобіля не спростована.

За змістом ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Так, позивач звернувся до суду з позовом в якому просив залишити автомобіль у власності відповідачки та стягнути на його користь грошову компенсацію вартості його частки.

Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України).

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу (частина третя статті 370 ЦК України).

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки (абзаци перший частини другої статті 364 ЦК України).

Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї (частина перша статті 365 ЦК України). Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду (частина друга статті 365 ЦК України).

Так, предмет спору, а саме транспортний засіб марки VOLKSWAGEN PASSAD ,2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1 є неподільною річчю.

Залишення неподільної речі у спільній власності не позбавить того із подружжя, хто фактично користується річчю, можливості це робити надалі. Але інший із подружжя, який формально залишається співвласником, усупереч частинам першій і сьомій статті 41 Конституції України за відсутності окремої домовленості фактично позбавляється можливості такого користування, впливу на долю речі, а також грошової компенсації.

Якщо за позовом одного із подружжя суд визначить кожному з подружжя ідеальні частки у неподільному майні, таке судове рішення не буде ефективним для захисту відповідних прав та інтересів.

Такі висновки сформовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20.

Вартість майна подружжя при поділі в судовому порядку визначається за його дійсною (ринковою) вартістю на час розгляду справи судом. Така позиція Верховного Суду є усталеною ( постанови Верховного Суду від 16 січня 2023 року у справі № 754/3132/16-ц, від 21.06.2023 у справі № 654/3751/18, що ґрунтуються на роз`ясненнях, які містяться у п. 22 Постанови Пленуму ВСУ № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя».

Також, у пунктах 22, 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз`яснено, що вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Відповідно до висновку експерта №140-0031 від 23.03.2026 року середня ринкову вартість транспортного засобу VOLKSWAGEN PASSAD, 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 становить 242305,92 грн. (а/с 23-25 Том 3).

Натомість, згідно звіту про оцінку №71/26 автотоварознавчого дослідження від 18.04.2026 року ринкова вартість автомобіля на дату оцінки складає 178740, 27 грн. (а/с 56 Том 3).

Так, одними із основних засад (принципів) цивільного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 4, 5, 22 частини третьої статті 2 ЦПК України).

У частині третій статті 12, частині першій статті 81 ЦПК України закріплено загальне правило розподілу обов`язків з доказування, а саме кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні, допустимі, достовірні та достатні докази відповідно до вимог статей 77-80 ЦПК України.

Так, Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 , встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ, застосовується, зокрема, з метою визначення ринкової вартості КТЗ, їх складників у разі відчуження; вартості КТЗ для розв`язання майнових суперечок (підпункти а, є пункту 1.4 Методики).

Згідно із пунктом 7.1 Методики оцінка КТЗ здійснюється переважно із застосуванням бази оцінки, яка відповідає ринковій вартості. Ринкова вартість КТЗ ураховує його комплектність, укомплектованість і фактичний технічний стан, строк експлуатації, величину пробігу, умови, у яких він експлуатувався (зберігався), особливості кон`юнктури ринку регіону. Згідно з принципами зміни вартості, попиту та пропозиції значення ринкової вартості є змінною за фактором часу величиною, яка залежить від коливань ринкових цін на КТЗ та його складники.

Основним підходом, який використовується для оцінки КТЗ, є порівняльний підхід. Згідно з ним визначення вартості КТЗ на території України проводиться на підставі їх цін продажу та поточних цін пропозиції до продажу, які зазначені у вітчизняних довідниках. Зазначені ціни є статистично усередненими ціновими даними КТЗ, які були відчужені в Україні згідно з умовами, що відповідають змісту і поняттю "ринкова вартість". Використання зарубіжної довідкової літератури допускається у разі відсутності потрібної інформації у вітчизняних довідниках. Вартість КТЗ, яка наведена в іноземній валюті, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ на дату оцінки. Основним методом у межах порівняльного підходу є метод, заснований на аналізі цін ідентичних КТЗ (пункт 7.2 Методики).

Коригування ринкової вартості КТЗ, отриманої із застосуванням порівняльного підходу, здійснюється за відповідною формулою. Середня ринкова ціна КТЗ - величина, яка визначається статистичними методами, еквівалентна найбільш вірогідній вартості продажу (пропозиції до продажу), сукупності КТЗ визначеної моделі з відповідними строком експлуатації і пробігом на визначений момент часу, у конкретному регіоні чи місцевості з дотриманням вимог, що відповідають поняттю "ринкова вартість" (пункти 7.3, 7.4 Методики).

За вказаними вище критеріями була визначена середня ринкова вартість транспортного засобу відповідно до висновку експерта №140-0031 від 23.03.2026 року , натомість у звіті про оцінку №71/26 автотоварознавчого дослідження від 18.04.2026 року визначена оцінювачем середня ринкова вартість спірного автомобіля зменшена на визначений оцінювачем відсоток додаткового зменшення ринкової вартості КТЗ, що залежить від умов його догляду, зберігання, використання, тощо.

Відповідно до п.7.32 вказаної вище Методики, підставою для збільшення (зменшення) вартості КТЗ унаслідок зміни його технічного стану є відповідне документальне підтвердження факту його відновлювального ремонту, заміни складників або інструментальне дослідження фахівцем, яке проводиться з метою встановлення факту відновлювальних втручань (ремонту).

Згідно до таблиці 4.2. Методики підставою для збільшення (зменшення) вартості КТЗ унаслідок зміни його технічного стану є відповідне документальне підтвердження факту його відновлювального ремонту, заміни складників або інструментальне дослідження фахівцем, яке проводиться з метою встановлення факту відновлювальних втручань (ремонту).

Цілком обґрунтованим є те, що з часу придбання спірного автомобіля та за час його експлуатації практично у продовж більш ніж п`яти років його вартість повинна корегуватись з урахуванням зносу та у висновку експерта №140-0031 від 23.03.2026 року визначено ринкову вартість транспортного засобу, виходячи з дійсної ринкової вартості аналогічних транспортних засобів на час розгляду справи судом порівняльним підходом з урахуванням найбільш вірогідній ціни продажу сукупності автомобілів даної моделі з відповідним строком експлуатації та пробігом, у натомість у звіті про оцінку №71/26 автотоварознавчого дослідження від 18.04.2026 року оцінювачем значно знижено ринкову вартість на відсоток додаткового зменшення ринкової вартості КТЗ, що залежить від умов його догляду, зберігання, використання, тощо без зазначення таких критеріїв оцінки, зокрема у звіті відсутні відомості про фактичний стан автомобіля (наявність, відсутність корозійних, аварійних пошкоджень, стан оббивки салону, деталей, наявність інформаційних ознак необхідного ремонту, умови експлуатації (режим таксі, поза дорогами загального користування) тощо).

Таким чином, вирішуючи даний спір по суті, судом береться до уваги відомості про вартість спірного майна, які містяться у висновку експерта №140-0031 від 23.03.2026 року.

Оскільки відповідний транспортний засіб знаходиться у користуванні та розпорядженні відповідачки, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо виділення їй у особисту власність автомобіля та стягнення з відповідача на його користь грошову компенсацію вартості 1/2 частини спірного транспортного засобу.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір та доказів наявності підстав для звільнення її від слати судового збору у даній категорії справ відсутні.

Ухвалою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 25.06.2024 року накладено заборону ОСОБА_2 відчужувати будь-яким способом (купівля-продаж, обмін, дарування тощо) транспортний засіб марки VOLKSWAGEN PASSAD ,2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , право власності на який зареєстроване за нею.

Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

З урахуванням задоволення позову необхідність у відповідних заходах забезпечення позову відпала, а тому накладену заборону відчуження слід скасувати.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 69, 70, 71 СК України, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 1, 12, 76-89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати транспортний засіб марки VOLKSWAGEN PASSAD ,2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1 об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на автомобіль марки VOLKSWAGEN PASSAD ,2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля марки VOLKSWAGEN PASSAD ,2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1 в розмірі 121152,96 грн. (сто двадцять одна тис. сто п`ятдесят дві грн. 96 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , судовий збір в сумі 1185,36 грн.

Скасувати заходи забезпечення позову, а саме накладену ухвалою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 25.06.2024 року заборону ОСОБА_2 відчужувати будь-яким способом (купівля-продаж, обмін, дарування тощо) транспортний засіб марки VOLKSWAGEN PASSAD ,2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , право власності на який зареєстроване за нею.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Чернівецького апеляційного суду.

Повний текст судового рішення виготовлений 03.09.2026 року.

Суддя Чернівецького районного

суду міста Чернівців Федіна А. В.