Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №646/8968/25 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Справа № 646/8968/25

№ провадження 2/646/611/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2026 року м.Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова

в складі : головуючого - судді Білінської О.В.,

за участі секретаря судового засідання – Дзябченко К.С.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката Болотової Е.І.,

представника відповідача – адвоката Хмелевського А.О,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном,

встановив:

Представник позивача – адвокат Болотова Е.І. звернулась до суду з уточненим позовом, в якому просить суд усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 нерухомим майном - квартирою, шляхом вселення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП НОМЕР_1 ) у вказане майно; зобов`язати Відповідача ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) не чинити перешкод Позивачу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП НОМЕР_1 ) у користуванні його власністю 1/5 квартирою АДРЕСА_1 .

Свої вимоги обґрунтовує тим, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками нерухомого майна – квартири АДРЕСА_1 (4/5 частки належить ОСОБА_2 , 1/5 частка належить ОСОБА_1 ). Позивач перебувала у шлюбі з сином Відповідача - ОСОБА_3 та проживала з ним спільно у квартирі до серпня 2024 року. Від шлюбу Позивача та ОСОБА_3 народилась донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . З моменту придбання майна Позивач і її донька були зареєстровані та проживали у квартирі разом з ОСОБА_3 . Сумісне життя з сином Відповідача ОСОБА_3 не склалось і з серпня 2024 року вони проживають окремо, ОСОБА_3 залишив спільне з Позивачем місце проживання, ні з Позивачем, ні з їх донькою не спілкується. Рішенням Основ`янського районного суду м.Харкова у справі № 646/1627/25 від 29.07.2025 шлюб між Позивачем та сином Відповідача був розірваний, останній забрав свої речі та у квартирі не проживає, але змін у спільній власності квартири Позивача та Відповідача не відбулось. До листопада 2024 Позивач та її донька проживали у квартирі АДРЕСА_1 , але в листопаді 2024, після інтенсивних обстрілів міста Харкова, з метою збереження життя та здоров`я доньки, Позивач прийняла рішення виїхати тимчасово разом з нею за межі України у Німеччину, все майно, особисті їх речі залишились у квартирі. У квітні 2024 Позивач короткотерміново прибула у Харків з метою взяти весняно-літні речі її та доньки, без проблем відкрила двері квартири, перебувала у ній та повернулась до Німеччини. У липні 2025, з метою підготовки квартири для повернення у вересні 2025 року з донькою у місто Харків для подальшого проживання та продовження навчання доньки, Позивач повернулась у місто Харків і при спробі зайти в квартиру з`ясувала, що вхідні замки у квартирі замінені, її ключами позивач не може відкрити вхідні двері та встановлена сигналізація. За даних обставин, 23.07.2025 року, позивач зателефонувала до поліції за телефоном 102 щодо самоправства та неможливості в зв`язку з цим потрапити до свого майна. Працівникам патрульної поліції, що прибули на виклик, позивачем надана заява та відповідні пояснення. В той день Позивач так і не змогла потрапити до свого майна. Така ж ситуація була і 24.07.2025 і 26.07.2025, Позивач не могла потрапити у свою квартиру і викликала патрульну поліцію. У відповіді на адвокатський запит від 30.07.2025 (вих. № 30/07/2025 зареєстрований в системі електронного документообігу відділу поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП Харківській області за вхідним № 1143аз від 30.07.2025) вказано наступне: «Згідно даних підсистеми «Єдиний облік» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» (далі – ІП «ЄО» ІКС ІПНП) до відділу поліції № 1 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області 23.07.2025 о 17:24 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що за адресою: АДРЕСА_2 , заявниця ОСОБА_1 була відсутня три місяці, повернувшись виявила у своїй квартирі змінені замки та встановлену сигналізацію. Вказане повідомлення було зареєстровано 23.07.2025 за № 13969, аналогічні повідомлення були зареєстровані 24.07.2025 за № 14015, 26.07.2025 № 14112 в ІП «ЄО» ІКС ІПНП» За відсутності фактичних даних та обставин, які б свідчили про наявність ознак кримінального правопорушення, неможливо на теперішній час прийняти законне рішення щодо внесення відповідної інформації до Єдиного реєстру досудових розслідувань. У зв`язку з цим матеріали, які зареєстровані в інформаційнокомунікаційній системі «ІКС ІПНП Національної поліції України» відділу поліції №1 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області № 13969 від 23.07.2025, № 14015 від 24.07.20215, № 14112 від 26.07.2025 знаходяться на розгляді в секторі превенції та будуть розглянуті згідно Закону України « Про звернення громадян». З метою досудового врегулювання спору Позивачем Відповідачу направлена досудова вимога від 14.08.2025 № 14/08/25 щодо: - усунення перешкод у користуванні майном, надання безперешкодного доступу до майна, за адресою: АДРЕСА_2 ; - передання комплекту нових ключів від зазначеної квартири; надання інформації щодо укладення договору на встановлення сигналізації у квартирі з повідомленням коду доступу. Вимога Відповідачем отримана 16.08.2025, але жодних дій Відповідачем з метою усунення порушень прав Позивача не зроблено. При телефонній розмові Відповідач запевнила, що ані Позивача, ані її доньку (онучку Відповідача) у квартиру не пустить, запропонувала жити на вулиці чи у «добрих людей». Заклики про те, що Позивач є співвласником квартири, що вона повертається з неповнолітньою дитиною, онукою Відповідача, у свою власність - не були почути Відповідачем, натомість, було озвучено, що категорично Позивач не буде жити в цій квартирі, на квартиру у Відповідача свої плани, в які Позивач та її донька не входить, як і проживання в квартирі і Позивача і онуки. Дані обставини та перебіг подій, відмова Відповідача від досудового врегулювання спору надали обґрунтовані підстави для звернення до суду за захистом порушеного права як Позивача, так і її неповнолітньої дитини.

Представник відповідача подав відзив, в якому просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, пояснив, що Позивач, разом із неповнолітньою донькою - ОСОБА_4 з листопада 2024 року не мешкає в Україні, інформацію про адресу свого місця проживання у Німеччині Відповідачеві не повідомляла, як і про те, що збирається приїхати в Україну, номер телефону Позивача у Відповідача був відсутній для повідомлення про заміну замків та встановлення сигналізації, у зв`язку із поломкою старого телефону. Представник вказує, що замок у зазначеній квартирі Відповідачем було замінено, у зв`язку із тим, що з часом він став працювати неналежним чином та встановлена сигналізація, з метою збереження майна, оскільки у зазначеній квартирі Відповідач також деякий час не мешкала, у зв`язку із постійними обстрілами міста Харкова. Відповідач наміру чинити перешкоди Позивачеві у користуванні квартирою не мала. Представник посилається на відповідь на адвокатський запит від 30.07.2025 та досудову вимогу, і вказує, що ці письмові докази не свідчать про порушення прав Позивача щодо користування майном, оскільки Відповідач не зобов`язана за власні кошти виготовляти комплект ключів для Позивача та надавати інформацію про код доступу сигналізації та ключі від квартири третім особам, без підтвердження повноважень Представника щодо отримання зазначеної інформації та ключів. Жодних інших пропозицій від Позивача та погодження порядку користування квартирою від Позивача на адресу Відповідача не надходило. Інших доказів на підтвердження того, що Відповідачем чиняться перешкоди у користуванні житлом, Позивачем не надано та матеріали справи не містять. Крім того, представником відповідача надано копію закордонного паспорту відповідача, в якій містяться відтиски прикордонних штампів на сторінці 28, які підтверджують, що Відповідач була відсутня в Україні в період з 14.07.2025 по 27.07.2025 та не могла в день приїзду Позивача у квартиру без попередження, надати ключі Позивачу від зазначеної квартири для виготовлення дублікату.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якому остання вказує, що Відповідач визнає заміну замків, встановлення сигналізації, не передачу Позивачу нового комплекту ключів, тому факт ненадання Позивачу нових ключів і коду від встановленої сигналізації є фактом реального недопуску Позивача в його власне майно. Відповідач самостійно, без узгодження з іншим співвласником (Позивачем), здійснив заміну замків, тому саме він зобов`язаний забезпечити інших власників комплектом ключів та кодом. Також, представник позивача зазначає, що відповідач є керівником Комунального закладу «Харківський академічний ліцей» «ІНТЕЛ 13»» Харківської обласної ради, в якому навчається її онука ОСОБА_4 (донька Позивача). На адвокатський запит від 23.10.2025 №23/10/2025 надана відповідь від 03.11.2025 N01-24/315 Комунального закладу «Харківський академічний ліцей» «ІНТЕЛ 13»» Харківської обласної ради, до якої додана копія особової справи ОСОБА_4 , в тому числі – заява від 26.06.2015, від 21.06.2019 про зарахування дитини ОСОБА_4 до навчання у відповідний клас, в яких знаходиться і номер телефона Позивача, тому Відповідач мала в наявності номер телефона Позивача, могла їй зателефонувати і попередити про те, що Позивач не зможе потрапити у квартиру, в зв`язку зі зміною замків та встановленням сигналізації, здійсненим Відповідачем без узгодження та повідомлення Позивача.

В судовому засіданні позивач, представник позивача підтримали позовну заяву, просили її задовольнити. Позивач пояснила, що обмежена у можливості вільно користуватися квартирою, частка у якій належить їй на праві власності, та у якій має намір проживати з неповнолітньою донькою; відповідач з позивачем не зв`язувалась та про зміну замків у квартирі та встановлення сигналізації не повідомила, ключів від нового замка не надала.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, про час, дату та місце судового розгляду повідомлялась своєчасно та належним чином, про що свідчать матеріали справи. Причину неявки суду не повідомила.

Заслухавши учасників справи, допитавши свідків, дослідивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, суд дійшов наступного висновку.

З договору купівлі-продажу, посвідченого 29.09.2009 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бондаренко О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1053, продавець ОСОБА_5 передав у власність покупців ОСОБА_2 та ОСОБА_1 квартиру за АДРЕСА_1 , у спільну часткову власність наступним чином: 4/5 частки квартири - ОСОБА_2 , 1/5 частки квартири – ОСОБА_1 .

Відомості внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна на підставі рішення про державну реєстрацію від 24.01.2025р.

Згідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, за адресою: АДРЕСА_2 зареєстрвоані: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У відповіді на адвокатський запит від 30.07.2025 вих. № 30/07/2025, зареєстрований в системі електронного документообігу відділу поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП Харківській області за вхідним № 1143аз від 30.07.2025 вказано: «Згідно даних підсистеми «Єдиний облік» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» (далі – ІП «ЄО» ІКС ІПНП) до відділу поліції № 1 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області 23.07.2025 о 17:24 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що за адресою: АДРЕСА_2 , заявниця ОСОБА_1 була відсутня три місяці, повернувшись, виявила у своїй квартирі змінені замки та встановлену сигналізацію. Вказане повідомлення було зареєстровано 23.07.2025 за № 13969, аналогічні повідомлення були зареєстровані 24.07.2025 за № 14015, 26.07.2025 № 14112 в ІП «ЄО» ІКС ІПНП». За відсутності фактичних даних та обставин, які б свідчили про наявність ознак кримінального правопорушення, неможливо на теперішній час прийняти законне рішення щодо внесення відповідної інформації до Єдиного реєстру досудових розслідувань. У зв`язку з цим матеріали, які зареєстровані в інформаційнокомунікаційній системі «ІКС ІПНП Національної поліції України» відділу поліції №1 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області № 13969 від 23.07.2025, № 14015 від 24.07.20215, № 14112 від 26.07.2025 знаходяться на розгляді в секторі превенції та будуть розглянуті згідно Закону України « Про звернення громадян». По результати звернення ОСОБА_1 та результати розгляду заяв буде повідомлено додатково».

Згідно довідки про результати розгляду ІКС ІП НПУ № 13969 від 23.07.2025 р., ІКС ІП НПУ № 14015 від 24.07.2025 р., до ВП № 1 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області надійшла заява від ОСОБА_1 , про те, що за адресою: АДРЕСА_2 , чоловік заявниці змінив замок від квартири, встановив сигналізацію та не пускає останню до квартири. В ході проведення перевірки було здійснено виїзд за вказаною адресою, по прибуттю було встановлено, що ОСОБА_1 , від якої прийнято заяву, повідомила, що перебуває в процесі розлучення з чоловіком ОСОБА_3 , має у привітній власності частку квартири, однак не може до неї потрапити, оскільки чоловік змінив замки, на місця було встановлено, що у квартирі нікого немає, місцезнаходження ОСОБА_3 невідоме.

Згідно довідки про результати розгляду ІКС ІП НПУ № 14112 від 26.07.2025 р., 26.07.2025 р. до ВП № 1 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області надійшла заява від ОСОБА_1 , про те, що за адресою: АДРЕСА_2 , чоловік заявниці змінив вчинив домашнє насильство, змінив замки у квартирі та сигналізацію. В ході проведення перевірки було здійснено виїзд за вказаною адресою, по прибуттю було виявлено ОСОБА_2 , 1690 р.н., яка повідомила, що дана квартира належить їй, замки та сигналізація були змінені через те, що заявниця перебувала закордоном, а син ОСОБА_2 – ОСОБА_3 був направлений для проходження військової служби та жодного відношення до квартири не має.

Представником ОСОБА_1 – адвокатом Болотовою Е.І. направлена досудова вимога від 14.08.2025 № 14/08/25/1 відповідачу ОСОБА_2 , в якій представник, з метою досудового врегулювання спору, просила : - усунути перешкод у користуванні майном; - надати безперешкодний доступ до майна, за адресою: АДРЕСА_2 ; - передати комплект нових ключів від зазначеної квартири;- надати інформації щодо укладення договору на встановлення сигналізації у квартирі з повідомленням коду доступу. Вимога Відповідачем отримана 16.08.2025.

В судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_6 , яка є старшою донькою позивача та яка пояснила, що останній раз у квартирі була у листопаді 2024 року, потім її матір ОСОБА_1 не змогла потрапити до квартири через зміну замків без її відома. При цьому, у квартирі залишились речі, у зв`язку із чим її матір була вимушена викликати поліцію для доступу у квартиру.

В судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_7 яка є подругою позивача та яка пояснила, що знайома з позивачем 15 років, позивач виїхала у Німеччину приблизно у грудні 2024 року, а коли повернулась з-за кордону влітку 2025 року, то не змогла потрапити в квартиру, у якій постійно проживала разом з донькою та чоловіком до виїзду. Позивач тричі викликала поліцію, за допомогою якої змогла потрапити у квартиру.

Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з частинами першою, третьою статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом (частина четверта статті 9 Житлового кодексу України).

Правова позиція Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) відповідно до пункту 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює, насамперед, право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Це покладає на Україну в особі її державних органів позитивні зобов`язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення від 21 лютого 1990 року в справі Powell and Rayner v. the U. K.). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення від 24 листопада 1986 року в справі Gillow v. the U.K.), так і на наймача (рішення від 18 лютого 1999 року в справі Larkos v. Cyprus).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року в справі № 582/18/21.

Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Згідно зі статтею 319 ЦК, власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Згідно із частинами першою, другою статті 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України).

У статті 358 ЦК України визначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до статті 379 ЦК України, житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва (частина перша статті 383 ЦК України).

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, співвласника, у тому числі житлового приміщення або квартири, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї правової норми є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. Немає значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав (див. постанову Верховного Суду від 10 вересня 2025 року в справі № 759/26865/21).

Власник має права вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема житловим приміщенням, шляхом усунення перешкод у користуванні власністю, виселення та у разі необхідності, зняття особи з реєстраційного обліку, проте це право залежить від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового чи цивільного законодавства.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17 (провадження № 14-64цс20).

У статтях 358, 361 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньої згоди і кожний співвласник самостійно розпоряджається своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Згідно зі статтею 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, з позовом про усунення перешкод у користуванні власністю та вселення.

Саме такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30 березня 2026 року у справі № 570/4880/24 (провадження № 61-13833св25).

За вимогами частин другої, третьої статті 13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Засада змагальності сторін у судовому процесі є однією з ключових принципів правосуддя. Вона передбачає, що судовий процес є своєрідним полем змагання між сторонами - позивачем і відповідачем у цивільних справах. Головною метою цього принципу є забезпечення справедливості та об`єктивності судового процесу. Змагальність сторін у судовому процесі дозволяє кожній стороні активно захищати свої права та інтереси. Сторони мають можливість представляти свідчення, докази та аргументи на підтримку своєї позиції перед судом. Суд, зі своєї сторони, має завдання ретельно розглянути всі аргументи та докази від обох сторін та прийняти об`єктивне рішення на підставі закону (постанова Верховного Суду 07 серпня 2024 року в справі № 725/5693/21, від 21 червня 2024 року в справі № 134/743/22 ).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13-ц).

У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним в справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься в справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 . Водночас , ОСОБА_1 позбавлена можливості у повному обсязі реалізовувати належні їй права співвласника внаслідок створення відповідачем перешкод у користуванні майном.

Відповідно до статей 391, 396 ЦК України, позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

Таким чином, для задоволення позовів про усунення перешкод у користуванні майном необхідна одночасна наявність двох підстав: позивач повинен бути власником майна, щодо якого чиняться перешкоди, та має бути факт того, що внаслідок дій відповідача порушується право власника на користування своїм майном.

Зазначений висновок викладено у постановах Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 370/807/22 (провадження № 61-4057св23), від 30 березня 2026 року у справі № 570/4880/24 (провадження № 61-13833св25).

Судом встановлено, що відповідач не допускає позивача до користування належною їй часткою майна. Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи, зокрема зверненням позивача до органів Національної поліції України щодо недопущення її до спірної квартири, показами свідків.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідач чинить позивачу перешкоди у користуванні належним їй майном, у зв`язку з чим право позивача підлягає судовому захисту шляхом усунення таких перешкод та її вселення до спірної частини.

Заперечення співвласника проти задоволення позову про усунення перешкод у користуванні майном або щодо вселення іншого співвласника за умови відсутності у нього вільного доступу до належної йому частки майна можуть свідчити про вчинення таким співвласником перешкод у користуванні майном. Такий підхід узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 20 листопада 2023 року у справі № 397/355/22, від 18 листопада 2024 року у справі № 727/8103/23, від 09 лютого 2026 року у справі № 686/18555/24 та від 14 листопада 2024 року в справі № 727/8103/23.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що співвласник має право на реальне користування спільним майном, а інший співвласник не вправі одноосібно користуватися усім майном та перешкоджати іншому співвласнику у здійсненні його прав.

Отже, якщо один зі співвласників фактично користується спірним майном та перешкоджає іншому співвласнику у доступі до нього, останній має право на судовий захист шляхом усунення перешкод у користуванні майном.

За таких обставин обраний позивачем спосіб захисту - усунення перешкод у користуванні майном шляхом вселення - може бути належним способом захисту, оскільки він спрямований на забезпечення реалізації права співвласника на користування належною йому часткою майна.

Встановивши, що 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 і вона, як співвласник майна, має право користуватися та розпоряджатися належним їй майном, проте ОСОБА_2 , як співвласник, чинить їй перешкоди у користуванні таким майном, не надає позивачу доступу до її речей, які там знаходяться, з приводу чого вона зверталась до правоохоронних органів, відповідач визнає факт зміни замку у квартирі та встановлення сигналізації, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вселення її до квартири.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача не чинити перешкод позивачу у користуванні квартирою, суд приходить до висновку про відмову у її задоволенні, оскільки така вимога не встановлює конкретних прав та обов`язків сторін. Так, вказана позовна вимога має загальний та неконкретизований характер, оскільки не містить визначення конкретних дій або бездіяльності, від вчинення яких необхідно утриматись відповідачу, а фактично спрямована на запобігання гіпотетичним порушенням прав позивача в майбутньому.

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з позовною заявою позивачем сплачено судовий збір за дві вимоги немайнового характеру (968,96 грн. х2).

Таким чином, враховуючи, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір за одну вимогу немайнового характеру у розмірі 968,96 грн.

Керуючись ст.ст.5,10,12,13,76,81,141,259,263,264,265,280,282 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном - задовольнити частково.

Усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 квартирою АДРЕСА_1 , шляхом вселення ОСОБА_1 у вказану квартиру.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а у разі його ухвалення за відсутності учасників справи- в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, а якщо апеляційну скаргу подано- після закінчення апеляційного провадження.

Учасники по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Суддя О.В. Білінська