Вирок від 03 вересня 2026 р. у справі №645/6879/26 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/6879/26

Провадження № 1-кп/645/486/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року місто Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючої судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченої- адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченої - ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові кримінальне провадження внесене 10.07.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22026220000001464 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки Харківської області с.Нова Водолага, громадянки України, з вищою освітою, заміжньої, на утриманні неповнолітніх, малолітніх дітей не має, яка не є інвалідом, офіційно не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.436-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

24.02.2022 рф, як державою-агресором, було першою застосовано збройну силу проти України і розпочато вчинення агресії, зумовлену з окупацією території держави Україна.

У відповідь на вказані дії держави-агресора 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який у подальшому було неодноразово продовжено у встановленому законодавством України порядку.

Згідно з Конституцією, Україна є суверенною та незалежною державою, а її суверенітет поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною та недоторканною.

Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаагською конвенцією 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також усупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, Договору про дружбу, співробітництво та партнерство між Україною та рф 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Разом із цим, у громадянки України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка, усвідомлюючи факт розпочатої ще у 2014 році та триваючої на цей час збройної агресії рф проти України, а також ситуацію, що склалася після повномасштабного воєнного вторгнення в Україну 24.02.2022 з боку держави-агресора, виник злочинний умисел, направлений на виготовлення матеріалу, у якому міститься виправдовування збройної агресії рф проти України, розпочатої у 2014 році, та глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію рф проти України, розпочату у 2014 році.

З цією метою ОСОБА_5 , діючи умисно, з політико-ідеологічних мотивів підтримки держави-агресора, маючи на меті формування у невизначеного кола осіб позитивного ставлення до учасників збройної агресії рф проти України, а також схвалення їх діяльності, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, використовуючи інформаційно-телекомунікаційні засоби зв`язку, не пізніше 13.10.2025, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи за місцем свого проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , байдуже ставлячись до наслідків агресивної війни, яку рф розв`язала і веде проти України та українського народу з грубим порушенням норм міжнародного права, на виконання свого злочинного умислу виготовила текстовий матеріал під назвою «Подвиги военных медиков», у якому містяться висловлювання щодо виправдовування збройної агресії рф проти України, розпочатої у 2014 році, та глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію рф проти України, розпочату у 2014 році.

Після виготовлення зазначеного текстового матеріалу під назвою «Подвиги военных медиков», 13.10.2025 о 04 год. 49 хв. ОСОБА_5 , використовуючи власну авторизовану сторінку у месенджері «Telegram» під назвою « ОСОБА_6 » з ідентифікатором ID: НОМЕР_6, направила його невстановленій особі під назвою « ОСОБА_7 » з ідентифікатором ID: НОМЕР_1 , профіль якої зареєстровано на номер мобільного оператора: НОМЕР_2 , а також надіслала їй у повідомленні фото своєї заяви на ім`я головного редактора АНО «Редакция газеты «Знамя» (мовою оригіналу), в якому зазначила, що є позаштатним кореспондентом вказаного видання.

Надалі, виготовлений ОСОБА_5 текстовий матеріал 05.01.2026 був оприлюднений користувачем соціальної мережі «ВКонтакте» під назвою « ОСОБА_8 », яка при публікації зазначила автором статті користувача « ОСОБА_6 », що належить ОСОБА_5 .

Після чого 05.01.2026 вказаний матеріал повторно поширено у відкритому доступі користувачем під назвою « ОСОБА_8 » у спільнотах соціальної мережі «ВКонтакте», а саме: «Армия ДНР. Советы добровольцам. СВО. Контракт.», «Новороссия», «Объявления Енакиево и ДНР», «Купянский край», «ДОНЕЦК ДОСКА ОБЪЯВЛЕНИЙ РАБОТА БАРАХОЛКА», «Родноверы | Славяне | Язычество».

Так, у висловлюваннях, виготовленого ОСОБА_5 текстового матеріалу під назвою «Подвиги военных медиков», а саме: «Быть воином значит жить вечно», «И все мы по-новому смотрим на людей в военной форме, потому что начали понимать, какой подвиг ежедневно совершают они во имя жизни на земле - нашей с вами мирной счастливой жизни.», «Есть такая профессия - Родину защищать.», «Как в каждой профессии и ремесле, должно быть кроме народной любви, уважения и благодарности ещё и материальное обеспечение.», «Кроме того, человек должен знать: пока он воюет, государство заботится не только о нём, но и о его семье», військові рф характеризуються як особи, які щоденно здійснюють подвиг, захищають Батьківщину та забезпечують мирне життя населення. Використання ОСОБА_5 у виготовленому нею текстовому матеріалі лексем «подвиг», «захисник» та «захищати Батьківщину» та інших мовних конструкцій позитивної оцінки, формує позитивний образ учасників збройної агресії рф проти України та героїзує їх діяльність.

У висловлюваннях «Особенно медицинские специальности», «Хотя сами эти люди смущаются, когда их называют героями, а их работу - подвигом», «Военврач - человек, без которого не сможет полноценно функционировать ни одно воинское подразделение» позитивно висвітлюється діяльність військових медиків, які беруть участь у збройній агресії рф проти України, шляхом опису їхнього героїзму, самопожертви, відваги, вручення їм державних нагород рф, висловлення їм вдячності та пошани, а також наведення прикладів їхніх «подвигів» під час участі у бойових діях. У такий спосіб діяльність зазначених осіб подається як суспільно значуща, героїчна та така, що заслуговує на повагу.

Також у матеріалі наведено приклади діяльності окремих військових медиків, зокрема ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , із детальним описом їхньої роботи під час бойових дій, наголошенням на їхній мужності, самопожертві, порятунку військовослужбовців, а також відзначенні державними нагородами рф, що формує позитивний образ конкретної особи як героя. Зокрема, у статті використовуються висловлювання: «Эвакуационная бригада попала в засаду», «Женщины, рискуя своими жизнями, помогли тяжелораненым бойцам выбраться из обстрелянной машины», «За это они были награждены медалью "За отвагу"», «... ОСОБА_9 и ОСОБА_10 рискуя своими жизнями, помогли тяжелораненым бойцам выбраться из обстрелянной машины. За это они были награждены медалью "За отвагу"...» «...спас не один десяток солдатских и офицерских жизней на передовой...», «...проявил себя отважным воином и медиком...», «...награжден Орденом мужества...», «...эвакуировал... 126 раненых...», «...вылетал буквально из огня и дыма...», «...лично вынесший на себе из-под огня пятерых...», «...первая женщина-участник СВО, удостоенная звания Герой России...». Наведеними висловлюваннями зазначені особи характеризуються як герої, діяльність яких визначається як подвиг, що формує позитивне ставлення до них та схвалення їх участі у збройній агресії рф проти України.

Крім цього, у матеріалі використовуються фрази: «Ваш подвиг ещё ждёт своих летописцев...», «Низкий вам поклон...», «...огромное человеческое спасибо...», якими висловлюється вдячність, пошана та суспільне схвалення військовим медикам, що також сприяє формуванню їх позитивного образу та героїзації.

Поряд із цим, у тексті міститься висловлювання: «После Великой Отечественной люди думали, что победили фашистского зверя, а он опять поднял голову...», яким проводиться історична паралель між сучасними учасниками так званої «СВО» та радянськими військовослужбовцями часів Другої світової війни, яких представлено як борців із фашизмом. Таким чином, діяльність сучасних військовослужбовців рф подається як продовження боротьби з «фашизмом», що також сприяє формуванню позитивного ставлення до учасників збройної агресії рф проти України.

У висловлюваннях «Подвиги военных медиков. О том, что 28 августа в России отмечается День военного медика, знают, наверное, все - по крайней мере, причастные к СВО, а непричастных, пожалуй, и не может быть. ... И ещё - забыли мы о войне. После Великой Отечественной люди думали, что победили фашистского зверя, а он опять поднял голову... » тим самим міститься інформація щодо виправдовування збройної агресії рф проти України та створюється враження загальної суспільної підтримки та схвалення участі у так званій «СВО».

Заголовком текстового матеріалу, виготовленого ОСОБА_5 , а саме «Подвиги военных медиков...», діяльність військових медиків, залучених до так званої «СВО», одразу характеризується як подвиг, що задає позитивну оцінку діяльності військових медиків та створює контекст їх героїзації.

Таким чином, наведені у текстовому матеріалі висловлювання у своїй сукупності формують позитивний образ учасників збройної агресії рф проти України, характеризують їх як героїв, захисників, осіб, які здійснюють подвиги, проявляють мужність, самопожертву, заслуговують на державні нагороди, суспільну повагу та вдячність, а також проводять історичні паралелі між їх діяльністю та боротьбою радянських військовослужбовців із фашизмом під час Другої світової війни. Наведені мовленнєві конструкції містять лінгвальні ознаки виправдовування збройної агресії рф проти України, глорифікації учасників збройної агресії рф проти України та осіб, репрезентованих як військові медики, які беруть участь у такій агресії.

Отже, відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи, вищевказані матеріали, які умисно виготовлені ОСОБА_5 , містять у собі виправдовування збройної агресії рф проти України, розпочатої у 2014 році та глорифікацію осіб, які здійснювали збройну агресію рф проти України, розпочату у 2014 році.

Вказані дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 2 ст. 436-2 КК України, як виготовлення матеріалу, у якому міститься виправдовування збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014році, та глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014році.

04.09.2026 у підготовчому судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про затвердження угоди про визнання винуватості, укладену 16.07.2026 між прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 , якій на підставі ст.37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 22026220000001464 від 10.07.2026 за ч. 2 ст.436-2 КК України, з одного боку, та обвинуваченою у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з іншого боку, в присутності її захисника - адвоката ОСОБА_4 , на підставі ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, яку надано суду.

Згідно укладеної угоди, ОСОБА_5 зобов`язалася повністю та беззастережно визнати свою вину в обсязі пред`явленого обвинувачення під час судового провадження.

При цьому сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_5 , з урахуванням обставин, що пом`якшують покарання у виді щирого каяття, активного сприяння у розкритті злочину, беззастережного визнання своєї винуватості, а також даних про особу обвинуваченої, буде призначене покарання за ч. 2 ст. 436-2 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без конфіскації майна, із застосуванням положень ст. 75 КК України.

Заслухавши думку учасників підготовчого провадження, які просили затвердити угоду про визнання винуватості, дослідивши матеріали кримінального провадження, розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступних обставин.

Згідно з п. 1 ч. 3ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти, зокрема, рішення про затвердження угоди.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

За змістом ч. ч. 2, 4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена, зокрема у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Згідно з вимогами ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 436-2 КК України, є не тяжким злочином.

Шкода не матеріального характеру від даного правопорушення, завдана лише державним та суспільним інтересам, потерпілих у даному кримінальному провадженні немає.

Отже, в даному кримінальному провадженні можливе укладання угоди про визнання винуватості.

Обвинувачена ОСОБА_5 повністю визнає вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 та погоджується на призначення узгодженого покарання, що вона підтвердила під час судового засідання.

Обвинувачена ОСОБА_5 цілком розуміє права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження цієї угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого вона визнає себе винуватою, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Зміст угоди відповідає вимогам ст. 472 КПК України та закону, зокрема ст. ст. 62, 63, 65, 69, 263, 296 КК України, та інтересам суспільства. Судом не встановлені підстави для відмови у затвердженні угоди, що передбачені ч. 7 ст. 474 КПК України.

Таким чином, своїми протиправними діями ОСОБА_5 вчинила кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 2 ст. 436-2 КК України, а саме виготовлення матеріалу, у якому міститься виправдовування збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, та глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014році.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_5 , передбачені ст. 66 КК України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, беззастережне визнання своєї винуватості.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлено.

При вирішенні питання про затвердження угоди, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого останньою кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, яка раніше не судима, є пенсіонеркою, заміжня, на утриманні неповнолітніх, малолітніх дітей не має, не є інвалідом, на обліку у лікаря-психіатра та -нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно, з вищою освітою, її щире каяття, здійснення останньою благодійного внеску на користь ЗСУ у розмірі 40 000 грн., а також беззастережне визнання нєю своєї винуватості, беручи до уваги інтереси суспільства, враховуючи вік обвинуваченої та інші обставини, що її характеризують.

Метою призначення покарання, виходячи із положень ч. 2 ст. 50 КК України, є не лише кара, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

З огляду на зазначене, враховуючи позицію сторони обвинувачення, суд вважає доведеним в судовому засіданні те, що ОСОБА_5 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 436-2 КК України, за яким належить призначити ОСОБА_5 узгоджену сторонами угоди про визнання винуватості міру покарання, у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки , без конфіскації майна та приходить до висновку про можливість звільнення обвинуваченої від відбування цього покарання на підставі ст.75 КК України з випробуванням, встановивши іспитовий строк - 2 роки, з покладенням на неї обов`язків, передбачених ст.76 КК України, оскільки виправлення обвинуваченої можливе без ізоляції від суспільства і відбування покарання, але в умовах контролю за її поведінкою під час іспитового строку.

Оскільки суд дійшов висновку про можливість звільнити ОСОБА_5 від відбування остаточного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням на підставі ч.1 ст.75 КК України з іспитовим строком з покладенням на неї обов`язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України, суд не застосовує додаткове обов`язкове покарання у вигляді конфіскації належного їй майна, відповідно до ст.77 КК України.

Цивільний позов по даному кримінальному провадженню не заявлений.

На підставі ст.124 КПК України процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченої.

Долю речових доказів належить вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м.Харкові від 10.06.2026 р. у відповідності до ч. 4 ст. 174 КПК України, підлягає скасуванню.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 не обирався.

Керуючись ст.ст.100, 373-374, 474-475 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 16.07.2026 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22026220000001464 від 10.07.2026, укладену між прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченою ОСОБА_5 .

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винною у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст.436-2 КК України і призначити їй покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на засуджену ОСОБА_5 такі обов`язки:

1) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Початок іспитового строку слід рахувати з моменту проголошення вироку.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи № 385 від 27.04.2026р. в розмірі 21 984 гривень 48 копійок.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкові від 10.06.2026 р. на мобільний телефон марки iPhone8, моделі MQ6M2LL/A, серійний номер НОМЕР_3 , imei: НОМЕР_4 , з сім карткою з номером мобільного телефону, НОМЕР_5 , з кодом доступу в операційну систему «080887»; ноутбук марки SONY, моделі SVF152A29M, біло-чорного кольору.

Після набрання вироком законної сили,речові докази по кримінальному провадженню: мобільний телефон марки iPhone8, моделі MQ6M2LL/A, серійний номер НОМЕР_3 , imei: НОМЕР_4 , з сім карткою з номером мобільного телефону, НОМЕР_5 , з кодом доступу в операційну систему «080887»; ноутбук марки SONY, моделі SVF152A29M, біло-чорного кольору - конфіскувати у дохід держави, застосувавши спеціальну конфіскацію.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Немишлянський районний суд міста Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою - протягом того ж строку з дня вручення йому копії судового рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 394 КПК України, вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:

1) обвинуваченим, його захисником, виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 КПК України, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;

2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.

У разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Роз`яснити обвинуваченій право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя ОСОБА_1