Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №645/1209/26 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/1209/26

Провадження № 2/645/1732/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Лисенко О.О.,

за участі секретаря судового засідання Кузьменко Т.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №645/1209/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

16.02.2026 до суду надійшла вищевказана позовна заява, у якій позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором про надання банківських послуг № 722392 від 07.09.2021 року в розмірі 14024,00 грн, яка складається з: - простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 4000,00 грн; -простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 10024,00 грн. та судового збору у розмірі 2 662,40 грн, оскільки відповідач належним чином не виконує умови договору.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 07.09.2021 року між ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 722392 (далі - Кредитний договір або Договір) про надання коштів на умовах споживчого кредиту який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису який був відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) та надісланий на номер мобільного телефону відповідача.

Підписуючи договір Відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст.641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання договору.

Згідно умов кредитного договору, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором на наступних умовах: Сума виданого кредиту: 4000,00 грн, Дата надання кредиту: 07.09.2021 року, Строк кредиту : 29 днів, Валюта кредиту: UAH, Відсоткова ставка 2 % (процентів) на добу.

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 26.12.2025 загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 14024,00 грн, яка складається з: Прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 4000,00 грн; Прострочена заборгованість за відсотками в розмірі 10024,00грн.

Згідно норм кредитного договору, Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом.

На підтвердження видачі Первісним кредитором кредитних коштів позивач надає інформаційну довідку, відповідно до якої 07.09.2021 року на картковий рахунок Відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 4000,00 грн за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , що, у свою чергу, є доказом видачі кредитних коштів.

Умовами Договору передбачено що Кредитний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами з урахуванням особливостей, визначених частиною 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», а саме: з моменту одержання Кредитодавцем на його пропозицію укласти цей електронний договір (оферту) відповіді Позичальника про прийняття (акцепт) цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті, та переказу суми Кредиту на рахунок банківської платіжної картки Позичальника. Цей договір укладено дистанційно, в письмовій (електронній) формі, з використанням Інформаційно- телекомунікаційних системи Товариства, шляхом підписання уповноваженою особою Кредитодавця з використанням аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) та Позичальником з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Цей електронний Договір, відповідно до п.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Сторони дійшли взаємної згоди та погодили застосування (використання) аналогу власноручного підпису уповноваженої особи Кредитодавця та відбитку (відтиску) печатки Кредитодавця (у разі її використання), що відтворені шляхом факсимільного відтворення печатки та підпису зі сторони Кредитодавця (уповноваженої особи) за допомогою нанесення та/або використання механічних приладів (засобів, механізмів) або іншого способу нанесення (відтворення) підпису та печатки, для підписання Кредитодавцем будь-яких документів та вчинення будь-яких правочинів в межах Договору, підписання яких можливе із використанням аналогу власноручного підпису уповноваженої особи Кредитодавця. Використання факсимільного відтворення печатки та підпису дозволяється на усіх первинних документах, які оформлюються Сторонами та на інших документах (листах, вимогах, первинних документах та документах, що підтверджують факти виконання сторонами своїх зобов`язань, а також інших документах, що мають значення для виконання цього Договору).

30.11.2023 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДЖОБЕР» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» укладено договір відступлення права вимоги № 1-30/11/2023 відповідно до умов якого Первісний кредитор відступив ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 30.11.2023 до договору відступлення права вимоги № 1-30/11/2023, ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, 16.02.2026 справу передано на розгляд головуючому судді О.О. Лисенко.

Ухвалою суду від 23.02.2026 відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено проведення першого судового засідання, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

18.03.2026 представником відповідача - адвокатом Мірошником Р.С. подано відзив на позовну заяву. Відповідно до змісту позовної заяви позивач просить суд стягнути на свою користь з відповідача заборгованість за кредитним договором від 07.09.2021 р. № 722392 у загальному розмірі 14024,00 грн, яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 4000,00 грн. та простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 10024,00 грн. Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що між сторонами було укладено кредитний договір від 07.09.2021 р. № 722392, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти, однак належним чином не виконав зобов`язання щодо їх повернення та сплати передбачених договором платежів, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яку позивач просить стягнути у судовому порядку. Отже предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з фактом укладення кредитного договору від 07.09.2021 р. № 722392, фактом надання відповідачу кредитних коштів, належністю права вимоги позивачу, а також правильністю та обґрунтованістю розрахунку заявленої до стягнення заборгованості. Саме ці обставини мають бути доведені позивачем як стороною, яка звернулася до суду із відповідними вимогами, адже без встановлення зазначених фактів заявлені позовні вимоги не можуть вважатися доведеними.

наголосити на відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів фактичного надання відповідачу грошових коштів у кредит за договором, на який посилається позивач. Матеріали справи не містять ані копій платіжних доручень, квитанцій чи інших первинних документів, ані виписки з банківського рахунку чи банківської картки відповідача, які б могли підтвердити перерахування йому кредитних коштів за договором від 07.09.2021 р. № 722392. За таких обставин усі подальші доводи позивача щодо наявності у відповідача заборгованості фактично ґрунтуються лише на власних твердженнях позивача, які не підтверджені належними та допустимими доказами. Виникненню будь-якого зобов`язання щодо повернення кредитних коштів обов`язково має передувати юридичний факт їх фактичного надання позичальнику. За відсутності доказів такого надання твердження про існування заборгованості є передчасними, а позовні вимоги необґрунтованими. Із посиланням на додані до позовної заяви документи позивач стверджує про наявність укладеного з відповідачем кредитного договору від 07.09.2021 р. № 722392 та про існування простроченої заборгованості за цим договором, право вимоги за яким нібито перейшло до позивача на підставі договору відступлення права вимоги. Проте такі твердження позивача є необґрунтованими та не підтверджуються належними і допустимими доказами, у зв`язку з чим підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Відповідно до умов кредитного договору від 07.09.2021 р. № 722392, на який посилається позивач у позовній заяві, кредитодавець зобов`язується надати позичальнику грошові кошти (кредит) на умовах, визначених цим договором, а позичальник, у свою чергу, зобов`язується повернути отримані кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, встановлених договором. З наданої позивачем копії договору вбачається, що окремі умови кредитування викладені безпосередньо у тексті договору, тоді як інші умови визначені у пов`язаних із ним документах, зокрема у паспорті кредиту та внутрішніх правилах надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту Кредитодавця, що згідно з текстом договору є його складовими частинами. Зі змісту наданих позивачем документів вбачається, що на останньому аркуші паспорта споживчого кредиту міститься запис: «Підпис споживача: 07.09.2021 ОСОБА_1 G3363», а на останньому аркуші договору - «Електронний підпис одноразовим ідентифікатором Позичальника G3363 Дата відправлення та отримання примірника Договору Позичальником 07.09.2021». Норми чинного ЦПК України передбачають можливість доказування обставин, що мають значення для справи, електронними доказами, в тому числі паперовими копіями електронних доказів. технічну можливість їх досліджувати. Позивачем додано до позовної заяви документи, які містять записи з одноразовим ідентифікатором. Проте одне лише візуальне відображення одноразового ідентифікатора, як засобу електронного підписання договору, у вигляді комбінації символів на паперовій копії договору, саме по собі не містить слідів активних вольових дій відповідача. Проте, всупереч приписам чинного ЦПК України та висновкам Верховного Суду, будь-які електронні докази, чи паперові копії електронних доказів, які пов`язували б наявність на договорі та паспорті споживчого кредиту одноразових ідентифікаторів саме з діями відповідача, направленими на укладення договорів - в матеріалах справи відсутні. Відсутні й докази того, що одноразовий ідентифікатор «G3363» взагалі генерувався, а якщо генерувався, то за яких умов і в якому програмному середовищі, чи дійсно генерувався саме цей одноразовий ідентифікатор та саме на підставі заявки відповідача, чи відправлявся зазначений одноразовий ідентифікатор відповідачу, коли і куди саме відправлявся, чи вводив відповідач для укладення договору саме цей ідентифікатор, куди вводив, під яким документом та з якими умовами, про що та у якій формі відповідач повідомлявся при введенні ідентифікатору, якщо він його дійсно вводив. Матеріали справи не містять належного підтвердження вчинення кредитором та відповідачем з використанням обчислювальної техніки дій, направлених на укладення саме такого електронного договору та саме такими умовами, не містять відомостей про електронне листування, відповідних метаданих з системи ІТС кредитора або пристрою відповідача, не містять «log» файлів програмного забезпечення з відомостями про обліковий запис відповідача, використовувану операційну систему, з інформацією про пристрій, інтернет провайдера або оператора мобільного зв`язку, використовуваних відповідачем, геолокацію та часові проміжки, ІР-адресу відповідача, відомостей про зв`язок ІР- адреси відповідача з процесом генерації одноразового ідентифікатора та його використанням, не містять файлів «кукі» (HTTP-cookie) з інформацією у вигляді текстових або бінарних даних про вхід (входи) відповідача в систему ІТС, її використання, навігацію по системі, тривалість сесії (сесій), збір статистики, інформації про цілісність файлів, тощо. Відсутність доказів на підтвердження хоча б одного з етапів в ланцюжку подій, пов`язаних зі створенням та використанням ідентифікатору, від передумов його генерації і надсилання відповідачу, до введення ідентифікатору відповідачем та відображення на договорі з паспортом споживчого кредиту, позбавляють можливості дійти висновку, що надруковані на договорі та паспорті споживчого кредиту записи з ідентифікатором підтверджують укладення такого договору. Тобто надруковані на договорі та паспорті споживчого кредиту записи з ідентифікатором сформовано самим кредитором, доказів, які б це спростовували, матеріали справи не містять. За встановлених обставин надані копії договору та паспорта споживчого кредиту не можуть бути належними доказами факту укладення договору саме на тих умовах, на які посилається позивач у позовній заяві (строки, розмір та порядок сплати процентів, тарифи, пролонгація, штрафи, розірвання, тощо), обґрунтованими є сумніви у відповідності таких документів оригіналу, а такі висновки підтверджується наявною чисельною судовою практикою. Жодних інших доказів на підтвердження факту укладення договору саме на заявлених позивачем умовах (паперових, електронних, тощо,) матеріали справи не містять. Правом на подачу до суду клопотання про забезпечення доказів, про витребування доказів - позивач у встановлений законом строк не скористався. Будь- які поважні причини ненадання разом із позовною заявою інших доказів відсутні, а суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи. Окремо слід зазначити, що додані позивачем до позовної заяви документи підназвою «виписка з особового рахунка» та «інформаційна довідка» не можуть вважатися належними та допустимими доказами факту надання відповідачу кредитних коштів та наявності заборгованості у заявленому позивачем розмірі. Зазначені документи не є первинними бухгалтерськими документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки не фіксують безпосередньо факт здійснення господарської операції з перерахування грошових коштів, а містять лише узагальнену інформацію, сформовану самим кредитором або особою, пов`язаною з ним. Такі документи мають характер внутрішніх облікових або інформаційних матеріалів суб`єкта господарювання та повністю залежать від волевиявлення сторони, яка їх сформувала. Вони не підтверджують ні факту списання коштів з рахунку кредитодавця, ні факту їх зарахування на рахунок чи банківську картку відповідача, а також не містять реквізитів банківської операції, які б дозволяли перевірити факт руху грошових коштів через банківську систему. За своєю суттю такі документи відображають лише внутрішній облік кредитора і не можуть підміняти собою первинні документи, що підтверджують реальне здійснення фінансової операції. Крім того, «інформаційна довідка», подана позивачем, містить зазначення про те, що вона підписана кваліфікованим електронним підписом. Водночас файл електронного підпису, який міститься у матеріалах справи, свідчить лише про те, що відповідний документ був підписаний адвокатом позивача під час подання позовної заяви до суду через підсистему «Електронний суд». Таким чином, наявний електронний підпис підтверджує лише факт подання цього документа представником позивача, але жодним чином не підтверджує його створення чи підписання уповноваженою особою суб`єкта господарювання, від імені якого він нібито складений. При цьому до зазначеної довідки не додано жодних доказів того, що вона була підписана директором ТОВ «САНРАЙЗ ФІНАНС» із застосуванням кваліфікованого електронного підпису. В матеріалах справи відсутні файли електронного підпису такої особи, сертифікати ключів чи інші технічні дані, які б дозволяли перевірити факт підписання документа саме відповідною посадовою особою та встановити цілісність електронного документа. За таких обставин «виписка з особового рахунка» та «інформаційна довідка» не можуть розглядатися як належні та допустимі докази факту видачі кредитних коштів або розміру заборгованості, оскільки вони не підтверджують здійснення конкретних фінансових операцій, не містять необхідних реквізитів первинних документів та не підтверджені належним електронним підписом особи, яка їх нібито сформувала. Відтак такі документи не можуть бути покладені судом в основу висновку про наявність у відповідача грошового зобов`язання у заявленому позивачем розмірі.Також позивачем не додано до позовної заяви внутрішніх правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту кредитодавця, на які прямо міститься посилання у кредитному договорі від 07.09.2021 р. № 722392. Отже, частина умов кредитування, на які посилається сам договір та які відповідно до його положень становлять його невід`ємну складову, фактично відсутня у матеріалах справи, що унеможливлює встановлення повного змісту прав та обов`язків сторін за таким договором. Окремо варто наголосити на тому, що паспорт споживчого кредиту не може слугувати підтвердженням узгодження між сторонами умов кредитного договору виходячи з наступного наявність паспорта споживчого кредиту не свідчить про укладення договору про споживчий кредит саме на умовах, викладених у паспорті споживчого кредиту, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Заслуговує очевидна невідповідність між умовами договору від 07.09.2021 р. № 722392, на які посилається сам позивач, та сумою відсотків, заявленою ним до стягнення у цій справі. Так, відповідно до п. 1.2. договору сума кредиту становить 4000,00 грн. Згідно з п. 1.3. договору строк, на який надається кредит, складає 29 календарних днів, а саме з 07.09.2021 р. по 05.10.2021 р. включно. Відповідно до п. 1.4. договору процентна ставка за кредитом становить 1,90 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Крім того, у п. 1.6. договору прямо зазначено, що орієнтовна загальна вартість кредиту становить 6204,00 грн. У таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки, яка міститься у самому договорі, також зазначено, що на дату платежу 05.10.2021 р. загальна сума платежу становить 6204,00 грн., з яких 4000,00 грн. - сума кредиту, а 2204,00 грн. - проценти за користування кредитом. Отже, із самого тексту договору, на який посилається позивач, вбачається, що за визначеного строку кредитування у 29 календарних днів та за визначеної у договорі процентної ставки сума процентів за цей строк становить 2204,00 грн., а не 10024,00 грн., як зазначено у позовній заяві. Різниця між сумою процентів, визначеною в договорі, та сумою процентів, заявленою до стягнення позивачем, становить 7820,00 грн. Така різниця не є ані технічною похибкою, ані другорядною деталлю, оскільки йдеться саме про один із ключових елементів позовних вимог - розмір грошового зобов`язання, яке позивач просить суд покласти на відповідача. При цьому позовна заява не містить належного і зрозумілого пояснення, яким саме чином за умов договору від 07.09.2021 р. № 722392 та за відсутності будь-якого деталізованого розрахунку могла бути сформована сума відсотків у розмірі 10024,00 грн. Позивач не зазначає, за який саме період нараховані ці відсотки, якою саме ставкою він керувався при їх нарахуванні, коли саме почався та закінчився період такого нарахування, чи були зміни строку дії договору, чи відбувалося продовження строку користування кредитом, і якщо так - то на підставі яких саме дій відповідача та яких саме документів. За відсутності таких відомостей наведений у позовній заяві розрахунок процентів є не розрахунком у процесуальному значенні, а лише цифрою, походження якої залишається незрозумілим.Окремої уваги заслуговує очевидна невідповідність між умовами договору від 07.09.2021 р. № 722392, на які посилається сам позивач, та сумою відсотків, заявленою ним до стягнення у цій справі. Отже, із самого тексту договору, на який посилається позивач, вбачається, що за визначеного строку кредитування у 29 календарних днів та за визначеної у договорі процентної ставки сума процентів за цей строк становить 2204,00 грн, а не 10024,00 грн., як зазначено у позовній заяві. Різниця між сумою процентів, визначеною в договорі, та сумою процентів, заявленою до стягнення позивачем, становить 7820,00 грн. Така різниця не є ані технічною похибкою, ані другорядною деталлю, оскільки йдеться саме про один із ключових елементів позовних вимог. Розмір грошового зобов`язання, яке позивач просить суд покласти на відповідача. При цьому позовна заява не містить належного і зрозумілого пояснення, яким саме чином за умов договору від 07.09.2021 р. № 722392 та за відсутності будь-якого деталізованого розрахунку могла бути сформована сума відсотків у розмірі 10024,00 грн. Позивач не зазначає, за який саме період нараховані ці відсотки, якою саме ставкою він керувався при їх нарахуванні, коли саме почався та закінчився період такого нарахування, чи були зміни строку дії договору, чи відбувалося продовження строку користування кредитом, і якщо так - то на підставі яких саме дій відповідача та яких саме документів. За відсутності таких відомостей наведений у позовній заяві розрахунок процентів є не розрахунком у процесуальному значенні, а лише цифрою, походження якої залишається незрозумілим. Більше того, сам договір містить положення про те, що проценти нараховуються не більше строку, на який надається кредит, включаючи періоди пролонгації та автопролонгації. Отже, навіть із тексту договору вбачається, що можливість нарахування процентів поза межами первісного 29-денного строку кредитування пов`язується саме з наявністю пролонгації або автопролонгації. Проте матеріали справи не містять жодного належного доказу того, що у даному випадку така пролонгація або автопролонгація фактично відбулася. Позивачем не надано жодного документа, з якого можна було б встановити, що відповідач звертався із заявою про продовження строку користування кредитом, здійснював платіж, який згідно з умовами договору чи паспорта споживчого кредиту був необхідною передумовою для продовження строку, отримував повідомлення про продовження строку дії договору, погоджувався із новими строками чи новим обсягом нарахувань, або хоча б був належним чином повідомлений про факт застосування автопролонгації. Так само відсутні будь-які виписки, журнали операцій, внутрішні електронні записи, дані з інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця або інші документи, які б дозволяли перевірити, чи відбулася пролонгація насправді, коли саме вона відбулася, на який строк та на яких умовах. За таких обставин сума відсотків у розмірі 10024,00 грн. не лише не підтверджена належними та допустимими доказами, але й прямо суперечить тим відомостям, які містяться у самому договорі, на який посилається позивач як на підставу своїх вимог. Інакше кажучи, позивач одночасно посилається на договір, але просить стягнути суму процентів, яка не випливає з його змісту без доведення додаткових юридичних фактів, зокрема продовження строку кредитування. У підсумку розрахунок процентів, поданий позивачем, не узгоджується з текстом договору, не підкріплений доказами пролонгації та не дає суду можливості перевірити ані правильність, ані законність заявленої до стягнення суми. Саме тому вимога про стягнення 10024,00 грн процентів є необґрунтованою і не підлягає задоволенню. За таких обставин позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, а тому не підлягають задоволенню.

23.03.2026 представником позивача - Пархомчуком С.В. подано відповідь на відзив. Представник зазначає, що згідно з матеріалами справи, між Первісним кредитором таВідповідачем було укладено кредитний договір в електронній формі,підписання якого здійснювалося шляхом застосування електронногопідпису Відповідача. Зазначений підпис було сформовано із використаннямодноразового ідентифікатора, направленого на номер мобільного телефону,зазначений Відповідачем під час укладення договору.Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно- комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Відповідач, діючи добровільно та усвідомлено, без жодного зовнішнього тиску чи примусу, скористався доступом до мережі Інтернет та перейшов на офіційний веб-сайт Первісного кредитора, де самостійно, з використанням інтегрованого калькулятора, обрав бажану суму кредиту та строк кредитування. Після цього ним було надано персональні дані, зокрема реквізити банківської картки, на яку в подальшому були зараховані кошти. У процесі укладення правочину Відповідач пройшов передбачені етапи ідентифікації та підтвердження наміру укласти кредитний договір, за результатами чого між сторонами було укладено договір у встановленому законом порядку. Відповідно до встановленого алгоритму дій споживача в телекомунікаційній системі Первісного кредитора, що застосовується з метою акцепту оферти та належного укладення електронного договору, позичальнику надається можливість перейти за посиланням на відповідну вебсторінку, де він має змогу ознайомитися з умовами публічної оферти, яка містить усі істотні умови договору відповідно до вимог цивільного законодавства. Додатково, для підтвердження волевиявлення, на номер мобільного телефону, зазначений позичальником у заявці на отримання кредиту, направляється SMS-повідомлення із відповідною інформацією. Позичальник має можливість завантажити собі на персональний комп`ютер проект договору (оферту) в електронному вигляді, як це передбачено п. 2 ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Одночасно з переходом на сторінку ознайомлення з офертою, Первісним кредитором генерується та відправляється, на номер телефону вказаний позичальником в заявці на кредит, персональний одноразовий ідентифікатор, який використовується позичальником для підписання електронного договору. Введення одноразового персонального ідентифікатора і є вчиненням дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, а саме - акцептом в розумінні ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до алгоритму дій, передбаченого інформаційно- телекомунікаційною системою Первісного кредитора, з метою акцепту оферти та укладення електронного договору, позичальнику надається можливість ознайомитися з публічною офертою, яка містить усі істотні умови кредитного договору. Посилання на зазначену оферту доступне на сайті кредитора, а також дублюється шляхом надсилання SMS-повідомлення на номер мобільного телефону, вказаний позичальником під час подання заявки. Позичальнику в доступній формі роз`яснюється, що у разі згоди з умовами оферти, для її акцепту необхідно ввести на відповідній сторінці одноразовий ідентифікатор, надісланий на вказаний номер мобільного телефону, та натиснути кнопку «ТАК». Сукупність цих дій становить підписання електронного договору шляхом використання електронного підпису з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». У конкретному випадку Відповідач здійснив усі передбачені дії - отримав одноразовий ідентифікатор, надісланий на номер мобільного телефону, введений ним під час оформлення заявки, ввів його у відповідне поле інформаційної системи та підтвердив акцепт натисканням кнопки «ТАК». Ці дії зафіксовані в електронній системі Первісного кредитора та відображені у матеріалах справи як належний доказ укладення електронного договору. Вищевказаний електронний договір укладений сторонами шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Без здійснення всіх цих дій договір між Відповідачем та Первісним кредитором не був би укладений. Тобто, для укладання кредитного договору, Відповідачем вчинено ряд дій без здійснення яких договір був б не укладеним, що в свою чергу підтверджує укладання вказаного договору в електронній формі. Обставини укладення вказаного договору Відповідач не спростував належними та допустимими доказами. У відповідності до умов укладеного кредитного договору, кошти надаються Позичальнику в безготівковій формі на банківську картку вказану Позичальником при укладанні кредитного договору. Первинний кредитор у своїй господарській діяльності з метою переказу та приймання грошових коштів за договорами позики користується фінансовими послугами платіжних провайдерів. Верифікація банківської картки відбувається за допомогою сертифікованих платіжними системами Visa та MasterCard сервісів, зокрема WayForPay, Ipay, Platon, а також ТОВ «САНРАЙЗ ФІНАНС». Захист реквізитів карт у базах даних таких сервісів відповідає міжнародному стандарту PCI DSS. Під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на веб-сайті первинного кредитора, для надання платіжних реквізитів Товариству, кожен клієнт після натискання кнопки «Додати карту» автоматично перенаправляється на сайт відповідного платіжного провайдера, де вводить необхідні дані для проведення розрахунків та надає свої платіжні реквізити. Після блокування коштів клієнт повертається на веб-сайт Товариства. До бази даних Товариства від платіжного сервісу надходить виключно частина номеру картки та токен, згенерований платіжним сервісом, що забезпечує безпеку збереження інформації. Ні Первісний кредитор, ні Позивач не мали і не мають доступу до повного номера банківської картки Відповідача, оскільки ця інформація є банківською таємницею. Отже, доступ до повного номера банківської картки, а також до виписки по картковому рахунку, на який були зараховані кредитні кошти, має виключно банк-емітент та безпосередньо власник зазначеної картки, тобто Відповідач. Відповідач, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може самостійно отримати виписку по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування та отримання кредитних коштів. Однак Відповідачем не надано суду належних і допустимих документальних доказів того, що відповідні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорі, або доказів того, що зазначений картковий рахунок йому не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, Відповідач не був позбавлений можливості надати відповідні банківські дані чи інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний і повний доступ до таких. Отже, на виконання пункту 2.1. Договору, перерахування коштів було здійснено первісним кредитором через платіжного провайдера - ТОВ «САНРАЙЗ ФІНАНС», яке надає первісному кредитору послуги з переказу коштів, зокрема на банківський рахунок Відповідача за реквізитами банківської картки, зазначеної ним під час реєстрації. Зазначені обставини підтверджуються листом ТОВ «САНРАЙЗ ФІНАНС» з якого вбачається, що 07.09.2021 було проведено транзакцію на суму 4 000,00 грн, маска картки - НОМЕР_1 . За таких обставин Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання відповідно до умов кредитного договору, здійснивши перерахування кредитних коштів на банківську платіжну картку( НОМЕР_1 ), реквізити якої були надані самим Позичальником. Надані Позивачем докази укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів є належними, допустимими, достовірними та Відповідачем спростовані не були всупереч вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. У контексті спорів щодо нарахування процентів після закінчення строку кредитування Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/4518/16 від 05.04.2023 надала чітке роз`яснення щодо порядку застосування ст. 625 ЦК України. Зокрема, зазначено, що право на нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, а також розмір таких процентів, залежать від підстави їх нарахування, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили лише проценти за правомірне користування кредитом. Позичальник погодився на умови визначені Договором, щодо його пролонгації та нарахування відсотків у випадку прострочення повернення кредиту, тому твердження Відповідача про незаконність нарахування процентів є необґрунтованими. З метою надання суду вичерпної інформації у справі, а також у зв`язку з отриманням заперечень Відповідача щодо розміру нарахованих відсотків, Позивач звернувся до Первісного кредитора з відповідним запитом про надання додаткового доказу - детального розрахунку заборгованості за укладеним кредитним договором. Станом на 23.03.2026 позивач отримав відповідь на запити від Первісного кредитора. У зв`язку з цим, з метою ґрунтовного, повного та об`єктивного вирішення справи, Позивач просить суд долучити до матеріалів справи документ, наданий Первісним кредитором, а саме: Детальний розрахунок заборгованості за договором № 722392. Звертає увагу суду на те, що на момент подачі позовної заяви Позивачем було надано до суду всі наявні документи по кредитній справі, які були передані Первинним кредитором в рамках укладеного договору щодо відступлення права вимоги. З аналізу детального розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається факт часткового погашення боргу, що свідчить про належне укладення кредитного договору, фактичне отримання Позичальником кредитних коштів та його згоду з умовами зазначеного договору. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У даній справі заявлена вартість виконаних робіт є явно завищеною та не узгоджується ані з критеріями малозначності спору, ані з рівнем його фактичної складності. Зокрема, витрачений час на надання усних консультацій, ознайомлення з матеріалами справи, а також підготовку та складання відзиву на позовну заяву не відповідає вимогам реальності та співмірності адвокатських витрат, що у свою чергу виключає можливість визнання їх розумними та обґрунтованими. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, а також чи була їх сума обґрунтованою. Для цивільно-правових відносин є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм. Позивач вважає відсутніми правові підстави для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката Відповідача у заявленому розмірі 10 000,00 грн. Таким чином, враховуючи все вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається Відповідач у Відзиві на позовну заяву, як на підстави для відмови у задоволені позовних вимог в повному обсязі - є не обґрунтовані, недоведені, суперечать умовам укладених правочинів, нормам чинного законодавства, ряду правових позицій викладених в Постановах ВСУ, а отже є такими що не підлягають задоволенню та не повинні братися судом до уваги.

27.03.2026 представником відповідача - адвокатом Мірошником Р.С. подано заперечення на відповідь на відзив.Представник зазначає, що зміст поданої відповіді на відзив свідчить про її формальний та декларативний характер. Позивач фактично не надав належної відповіді на ключові доводи відзиву, не спростував викладені у ньому обставини та правові аргументи, обмежившись переважно повторенням змісту позовної заяви, загальними міркуваннями та вибірковим цитуванням норм законодавства без їх належного застосування до спірних правовідносин. За своєю суттю така відповідь не виконує функції процесуального документа, спрямованого на спростування позиції відповідача, а є лише спробою відтворити первісну позицію позивача без її належного обґрунтування. Позивач у відповіді на відзив зазначає, що укладення електронного договору відбулося шляхом виконання відповідачем певного алгоритму дій, а саме: ознайомлення з офертою, отримання SMS-повідомлення з одноразовим ідентифікатором, введення такого ідентифікатора у відповідне поле інформаційної системи та натискання кнопки «ТАК», що нібито свідчить про акцепт оферти та підписання електронного договору. При цьому позивач стверджує, що такі дії зафіксовані в електронній системі первісного кредитора та відображені у матеріалах справи. Проте наведені позивачем твердження мають виключно описовий характер та фактично відтворюють загальний механізм укладення електронних договорів, однак не містять жодного належного підтвердження того, що відповідні дії були вчинені саме відповідачем у конкретних спірних правовідносинах. Позивачем не надано жодного доказу: - направлення на номер телефону відповідача будь-якого SMS-повідомлення з одноразовим ідентифікатором; - отримання такого повідомлення саме відповідачем; - введення відповідачем відповідного ідентифікатора в інформаційній системі; - вчинення будь-яких дій, спрямованих на акцепт оферти, зокрема натискання кнопки «ТАК»; - перебування відповідача в інформаційТак само відсутні будь-які технічні дані (логи, метадані, IP-адреси, відомості про пристрій, час та послідовність дій), які б дозволяли ідентифікувати особу користувача та підтвердити факт вчинення саме відповідачем відповідних дій. Посилання позивача на те, що зазначені дії «зафіксовані в електронній системі» є голослівним, оскільки жодних первинних електронних даних, які б підтверджували таку фіксацію, до матеріалів справи не надано. Факт укладення договору у даній справі залишається недоведеним, що саме по собі унеможливлює задоволення позовних вимог. Позивачем не надано: банківської виписки по рахунку відповідача; платіжного доручення або іншого документа, що підтверджує ініціювання та проведення переказу; будь-якого документа банківської установи, який би достовірно підтверджував зарахування грошових коштів саме на рахунок відповідача. Натомість позивач посилається на внутрішні документи та листи, які не є первинними бухгалтерськими документами і не підтверджують факту здійснення банківської операції. Жоден лист, довідка чи внутрішній розрахунок не можуть підтверджувати рух коштів у банківській системі без відповідного підтвердження з боку банку. Посилання позивача на банківську таємницю виглядає як спроба виправдати відсутність належних доказів, однак така позиція є безпідставною. Як професійний учасник ринку фінансових послуг, позивач мав усі можливості для належного формування доказової бази, зокрема: - звернутися до банківської установи із запитом у встановленому законом порядку; - або, у разі неможливості самостійного отримання таких доказів, звернутися до суду із заявою про витребування доказів. Однак позивач не надав доказів вжиття будь-яких заходів для отримання відповідних документів, не подав заяву про витребування доказів разом із позовною заявою та не обґрунтував неможливість їх подання. За відсутності первинних банківських документів факт перерахування кредитних коштів залишається недоведеним, що унеможливлює встановлення самого факту виникнення зобов`язання у відповідача. У даному випадку позивач, подаючи новий доказ на стадії відповіді на відзив не заявив клопотання про поновлення строку для подання доказів; не навів жодних обставин, які б свідчили про неможливість подання такого доказу разом із позовною заявою; не надав жодних доказів існування поважних причин для пропуску встановленого строку. Таким чином, поданий разом із відповіддю на відзив розрахунок заборгованості є доказом, поданим із порушенням процесуального порядку, та не може бути прийнятий судом до розгляду. Більше того, сама по собі поява такого доказу лише на цій стадії підтверджує, що позовна заява у первинному вигляді не була належним чином обґрунтована, а позивач фактично намагається усунути її недоліки вже після отримання обґрунтованих заперечень відповідача. У відповіді на відзив позивач також зазначає про відсутність правових підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката відповідача у розмірі 10000,00 грн, фактично намагаючись наперед заперечити можливість їх стягнення. Разом з тим, такі доводи є передчасними та не мають жодного процесуального значення на даній стадії розгляду справи. Станом на момент подання відзиву та відповіді на нього відповідачем не подано доказів понесення витрат на правничу допомогу; відповідна заява про їх розподіл у належному процесуальному порядку не розглядалася судом; питання їх розміру, обґрунтованості та співмірності не є предметом дослідження у справі. Отже, позивач фактично заперечує проти обставин, які ще не підтверджені доказами, вимог, які ще не заявлені у процесуальному сенсі, та питання, яке підлягає вирішенню судом виключно за результатами розгляду справи.

У судове засідання 03.09.2026 сторони не з`явились, про дату час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у відзиві на позовну заяву викладено клопотання проводити розгляд без участі представника, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судової кореспонденції на адресу зазначену в позовній заяві, кореспонденція повернулась до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Клопотання про розгляд справи за його відсутності чи інших заяв по суті або з процесуальних питань від відповідача до суду не надходило.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судової кореспонденції в електронний кабінет ЄСІТС, клопотання про розгляд справи за його відсутності чи інших заяв по суті або з процесуальних питань від представника відповідача до суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з розглядом судом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, доводи сторін, суд приходить до таких висновків.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).

Так, судом встановлено, що 07.09.2021 відповідач ОСОБА_1 уклав з ТОВ «ФК «Джобер» кредитний договір №722392, відповідно до умов якого, кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти (кредит) на умовах терміновості, повернення та платності, у розмірі 4 000,00 грн, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, у розмірі та порядку, встановлених Договором. Строк, на який надається кредит - 29 календарних днів з моменту підписання цього договору та перерахування (видачі) коштів позичальнику, з 07.09.2021 по 05.10.2021, включно. Процентна ставка за кредитом становить 1,90 % від суми кредиту в день. Тип процентної ставки - фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються на суму кредиту, а у разі часткового погашення на непогашену частину. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення цього договору складає 24966 % річних від загального розміру виданого кредиту. Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору. Пунктом 9.4. договору визначені Умови та порядок продовження (пролонгації) строку користування кредитом та строку дії Договору.

Крім того, одноразовим ідентифікатором відповідач підписав паспорт споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма), в якому визначені основні умови кредитування з урахування побажань споживача.

Довідкою про ідентифікацію, виданої ТОВ «ФК «Джобер», підтверджено, що ОСОБА_1 ідентифікований ТОВ «ФК «Джобер». Акцепт договору позичальником (підписанням аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора G3363, здійснювався в ІТС товариства номер на який відправлено ідентифікатор НОМЕР_9.

Факт перерахування коштів 07.09.2021 в розмірі 4000,00 грн. на карту НОМЕР_2 , підтверджується листом ТОВ «Санрайз фінанс» від 11.02.2026.

Розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 перед позивачем, підтверджується випискою з особового рахунка за кредитним договором №767638, наданого ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн», за період з 07.09.2021 по 26.12.2025, відповідно до якого його заборгованість становить 140245,00 грн, з яких: 4 000,00 грн прострочене тіло; 10024,00 грн прострочені відсотки та розрахунком заборгованості ТОВ «ФК «Джобер» за договором наданого ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» до відповіді на відзив.

26.12.2025 на адресу відповідача ОСОБА_1 направлялась вимога про виконання зобов`язань за кредитним договором.

30.11.2023 між ТОВ «ФК «Джобер» (кредитор) та ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги № 1-30/11/2023, відповідно до умов якого кредитор відступив ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № 1-30/11/2023, ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №722392.

Згідно копії квитанції про виконання платіжної інструкції від 27.11.2022, фіскального чеку від 27.12.2025, позивачем проведено оплату згідно договору відступлення права вимоги № 1-30/11/2023 від 30.11.2023.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електрону комерцію».

Пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10.06.2021 у справі №234/7159/20 (провадження № 61-18967св20).

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Отже, без отримання смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на веб-сайт кредитора до особистого кабінету, без отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, а кредитні кошти не були би перераховані відповідачу.

Як встановлено судом, Кредитний договір №722392 від 07.09.2021 укладений в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог ст.12 вказаного Закону із застосуванням одноразового ідентифікатора, та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Матеріалами справи належним чином встановлено, що Кредитний договір №722392 від 07.09.2021 із зазначенням у ньому усіх реквізитів відповідача, в тому числі паспортних даних, ідентифікаційного коду, місця проживання, контактних номерів телефонів, адреси електронної пошти, а також інформація щодо умов кредитування, містить електронний підпис із одноразовими ідентифікаторами, який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису.

Оскільки кредитний договір укладений шляхом накладення електронного підпису відповідача, який ідентифікує його особу, тому договір вважається укладеним.

Доказів того, що персональні дані відповідача (паспорт громадянина України, РНОКПП, реквізити банківської картки, на яку кредиторами здійснювалось перерахування позичених грошових коштів, адреса) були використані неправомірно для укладення кредитного договору від його імені, відповідачем до суду не надано. Відомостей про те, що правомірність укладеного договору оскаржувалася, також суду не надано.

За таких обставин доводи сторони відповідача про не підписання (не укладання) ним кредитного договору, а також те, що матеріали справи не містять доказів обміну електронними повідомленнями з метою підпису кредитного договору є необґрунтованими та безпідставними, оскільки спростовуються дослідженими доказами.

Щодо перерахування позивачем на рахунок відповідача кредитних коштів

Відповідно до умов кредитного договору, кошти надаються позичальнику в безготівковій формі на банківську картку, вказану позичальником при укладанні кредитного договору. Первинний кредитор у своїй господарській діяльності з метою переказу та приймання грошових коштів за договорами позики користується фінансовими послугами платіжних провайдерів. Верифікація банківської картки відбувається за допомогою сертифікованих платіжними системами Visa та MasterCard сервісів, зокрема WayForPay, Ipay, Platon, а також ТОВ «САНРАЙЗ ФІНАНС».

На виконання пункту 2.1. Договору, перерахування коштів було здійснено первісним кредитором через платіжного провайдера ТОВ «САНРАЙЗ ФІНАНС», яке надає первісному кредитору послуги з переказу коштів, на банківський рахунок відповідача за реквізитами банківської картки, зазначеної ним під час реєстрації.

Відповідно до змісту довідки наданої платіжним провайдером, 07.09.2021 було проведено транзакцію на суму 4 000,00 грн., маска картки 473121ХХХХХХ9297.

Відповідно до ч.1 ст.49 Закону України «Про платіжні послуги» Платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі. Платіжна операція з використанням електронних грошей вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на електронний гаманець отримувача.

Довідка ТОВ «САНРАЙЗ ФІНАНС» містить ключові реквізити (платник, отримувач за іменем, дата, сума, номер транзакції) і у сукупності з договором та розрахунком є належним доказом надходження коштів. Отже, грошові кошти було перераховано на картковий рахунок відповідача.

Разом з тим, якщо відповідач заперечує належність йому карти/рахунку чи призначення платежу, це є питанням доказування, яке відповідач має підтвердити документально.

Однак, стороною відповідача у відзиві не надано жодного документа, який би доводив, що карта з наведеним у довідці маскуванням належить іншій особі, а не відповідачеві.

Поряд з тим, сторона відповідача стверджує, що кредитні кошти відповідач не отримував, проте не надав доказів, що спростовують наведені в довідці факти (платник, дата, транзакційні номери). Отже, твердження сторони відповідача залишаються припущеннями і не спростовують позовні вимоги.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. В ст. 642 ЦК України - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору чи вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

В ч. 1 ст. 1054 ЦК України зазначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивачем надано докази виникнення між сторонами правовідносин, у зв`язку з укладанням ТОВ «ФК «Джобер» та відповідачем кредитного договору №722392 від 07.09.2021 року, та наявності з боку відповідача невиконаних зобов`язань за цим договором.

Матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу, який би стверджував про сплату відповідачем заявленої заборгованості.

Відповідно до статті 562 ЦК України зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання в наслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання визначені у статтях 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплатити суму боргу кредитору.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач, відповідно до укладеного в електронній формі між ним та ТОВ «ФК «Джобер» кредитного договору №722392 від 07.09.2021, отримав кредит у розмірі 4000,00 грн та зобов`язався повернути кредит та сплачувати проценти на умовах та в строки визначені договором. Однак, свої зобов`язання за договором не виконував, не вносив платежі у строки і розмірах, встановлених договором, чим істотно порушив його умови, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість у розмірі 14024,00 грн, з яких: 4000,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту; 10024,00 грн прострочена заборгованість за відсотками.

При цьому, доводи відповідача щодо неправомірного стягнення відсотків у розмірі 8 10024,00 грн, так як вони нараховані поза межами строку спростовуються, виходячи з того, що п. 9.4. договору визначені Умови та порядок продовження (пролонгації) строку користування кредитом та строку дії договору. Так, відповідно до п.п. 9.4.2., 9.4.3. кредитного договору, автоматичне продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження дії Договору (автопролонгація) без підписання сторонами додаткових угод застосовується також після настання дати погашення Кредиту в разі неповернення суми кредиту та несплати або часткової сплати Позичальником нарахованих процентів за користування Кредитом до закінчення строку дії Договору. У разі несплати Позичальником заборгованості до закінчення строку користування кредитом та закінчення строку дії Договору, Сторонами застосовується автопролонгація з наступного дня після запланованої дати повернення кредиту. Позичальник, який підписує даний Договір, дає згоду Кредитодавцю на його автопролонгацію продовження строку користування кредитом та строку дії Договору на наступні 10 календарних днів без підписання сторонами додаткових угод, починаючи з дня, наступного за днем запланованої дати повернення кредиту. Сторони погодили, що у випадку несплати Позичальником заборгованості за кредитом до запланованої дати повернення кредиту, цей Договір вважатиметься автоматично продовженим (автопролонгованим), а строк користування кредитом подовженим на наступних умовах: строк автопролонгації Договору та подовження строку користування кредитом складає період часу з дати (дня), наступної за запланованою датою повернення кредиту і до спливу 10 (десяти) календарних днів включно; в період автопролонгації діє підвищена процентна ставка, у розмірі 2,9 % від суми Кредиту в день. В даному випадку продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження (пролонгація) дії Договору може застосовуватися неодноразово, але не більш ніж на 50 календарних днів в сукупності такої пролонгації.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості, проведеного первісним кредитором ТОВ «ФК «ДЖОБЕР», вбачається, що після спливу 10 денного строку договору, за яким відповідачу нараховувались відсотки в розмірі визначеному умовами договору, а саме 1,9%, відповідач умови кредитного договору не виконав, суму кредиту та нараховані відсотки за користування кредитом не сплатив, таким чином ініціювавши продовження строку користування кредитом в порядку визначеному положеннями договору. Отже, відповідач був обізнаний про умови пролонгації та прийняв їх, заборгованість за кредитом до запланованої дати повернення кредиту не сплатив, внаслідок чого строк дії кредитного договору був автоматично пролонгований не більше ніж на 50 календарних днів, в період якого діяла підвищена процентна ставка в розмірі 2,9%.

У відзиві на позов сторона відповідача зазначила про відсутність первинних документів, які оформлені відповідно до ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», та які підтверджують наявність заборгованості. Надані розрахунки заборгованості не є належними доказами суми заборгованості відповідача, оскільки з них неможливо встановити формування заборгованості. Подані докази заборгованості не є підтвердженням виконаних банківських операцій та не підтверджує суми боргу.

Так, відповідно до п. 62 Постанови «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України» визначено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Статтею 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею.

Згідно пункту 2 статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківською таємницею, зокрема, є інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність визначено порядок розкриття банками банківської таємниці, зокрема, за рішенням суду.

Таким чином, виписка по рахунку клієнта, належить до інформації, що є банківською таємницею, порядок розкриття якої визначений Законом.

Окрім того, згідно пункту 5 ч. 1 статті 10 Закону України «Про платіжні послуги» до надавачів платіжних послуг належать фінансові установи, що мають право на надання платіжних послуг.

Частиною 3 ст. 10 Закону України «Про платіжні послуги» встановлено, що фінансові установи мають право на провадження діяльності з надання фінансових платіжних послуг лише після отримання ними ліцензії відповідно до цього Закону (крім банків) та за умови включення до Реєстру, якщо інше не передбачено цим Законом.

Оскільки ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» не є банківською установою, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд вважає належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі.

Що стосується укладеного договору відступлення прав вимоги, суд зазначає наступне.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ч. 1ст. 1084 ЦК України).

Разом із тим щодо суб`єктного складу таких правовідносин ч.3 ст.1079 ЦК України визначає, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.

Зокрема, у п. 1 ч. 1 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За п. 11 ч. 1 ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг є фінансовою послугою.

У ч. 1 ст.7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

В постанові від 18.10.2023 у справі №905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012).

Наявними в матеріалах справи договором відступлення прав вимоги, актом приймання-передачі реєстру боржників, реєстром боржників, платіжними документами проведення оплати за договором відступлення прав вимоги, які належно засвідчені, підтверджується перехід права вимоги до позивача.

Отже, з огляду на наведені обставини та докази у справі, судом встановлено, що відбулася заміна кредитодавця на підставі укладеного договору відступлення прав вимоги, а тому до ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн», перейшло право вимоги за кредитним договором №722392 від 07.09.2021, укладеного між ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» та ОСОБА_1 .

Також, суд звертає увагу, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості , а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України у постанові від 25 вересня 2015 року по справі № 6-979цс15, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Разом з тим, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження того, що він належним чином виконував кредитні зобов`язання як щодо первісного кредитора, так і стосовно нового кредитора.

Враховуючи викладене вище, встановлені судом обставини стороною відповідача не спростовані, тому позов підлягає задоволенню, а вказана заборгованість у розмірі 14024,00 грн - стягненню з відповідача на користь позивача ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн», яке згідно договору про відступлення права вимоги № 1-30/11/2023 від 30.11.2023, набуло право вимоги до відповідача.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша друга статті 133 ЦПК України).

Судом встановлено, що між ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» та адвокатом Пархомчуком С.В., 09.07.2025 укладено договір про надання правничої допомоги № 09/07/2025 та додаткова угода №1 від 20.01.2026, в Акті про отримання правової допомоги від 18.03.2026 зафіксовано обсяг робіт та послуг, наданих адвокатом та їх вартість, відповідно до копії платіжної інструкції №1122 від 18.03.2026 позивачем сплачено адвокату ФОП Пархомчуку С.В. вартість наданих послуг в сумі 13 000,00 грн.

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд враховує, що вказана категорія справ відноситься до малозначних та розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням ціни позову, а також те, що судова практика з вказаної категорії справ є сталою, тому заявлена сума у 13 000,00 грн є завищеною.

Отже, суд вважає за необхідне, виходячи з засад розумності, беручи до уваги співмірність розміру витрат на виконання професійної правничої допомоги з ціною позову та обсягом фактично виконаних робіт, а також пропорційності стягнення судових витрат, стягнути з відповідачки на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Понесення позивачем судових витрат у виді судового збору в розмірі 2 662,40 грн. підтверджено платіжною інструкцією №643 від 05.02.2026.

Згідно зі ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тож слід стягнути з відповідачки на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати в сумі 2 662,40 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 4, 5 , 13, 76-81, 133, 141, 265 ЦПК України, ст.ст. 11, 15, 16, 509, 514, 516, 524, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 626, 629, 631, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1, 1077 ЦК України, суд -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» суму заборгованості за кредитним договором №722392 від 07.09.2021 в загальному розмірі 14024,00 грн (чотирнадцять тисяч двадцять чотири гривні 00 копійок), з яких: 4000, 00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 10024,00 грн - сума заборгованості за відсотками.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000, 00 грн (три тисячі гривень 00 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 03 вересня 2026 року.

Учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН», код ЄДРПОУ 44002941, місцезнаходження юридичної особи: вул. Саперне поле, 12, м. Київ , пошт.інд.: 01042, ел. пошта:icondebtcollection@ukr.net , має зареєстрований кабінет в ЄСІТС;

представник позивача - Пархомчук Сергій Валерійович, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місцезнаходження: пр-т. Героїв Небесної Сотні, 26/9,с.Софіївська Борщагівка,Київська обл.,пошт індекс:08157,телефон: НОМЕР_4 ,має зареєстрований кабінет в ЄСІТС;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 , телефон: НОМЕР_6 , зареєстрований кабінет в ЄСІТС відсутній,

представник відповідача - адвокат Мірошник роман Сергійович, РНОКПП НОМЕР_7 адреса: 61001, м. Харків, проспект Гагарина, буд. 23, оф. 41, ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 , тел. НОМЕР_8 , має зареєстрований кабінет в ЄСІТС.

Суддя О.О. Лисенко