Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №641/5817/26 — Слобідський районний суд міста Харкова

Провадження № 2/641/3875/2026 Справа № 641/5817/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Чайка І.В.,

за участю секретаря судових засідань Шумейко С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №641/5817/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про надання дозволу на реєстрацію місця проживання з одночасним зняттям із задекларованого місця проживання малолітньої дитини без згоди батька,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, в якому просила надати їй дозвіл на реєстрацію місця проживання з одночасним зняттям із задекларованого місця проживання малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без згоди батька дитини - відповідача у справі ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що вона та відповідач мають дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб з батьком дитини позивач не реєструвала, батьківство було визнано на підставі спільної заяви матері та батька дитини відповідно до ст. 126 Сімейного кодексу України. 16.12.2025 року позивач звернулась до Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради із заявою про реєстрацію місця проживання з одночасним зняттям із задекларованого місця проживання позивача та малолітньої дитини за адресою: АДРЕСА_1 . У здійсненні реєстрації місця проживання дитини позивачу було відмовлено з підстав відсутності письмової згоди другого з батьків. Відповідач ОСОБА_2 проти реєстрації доньки у житлі матері не заперечує, однак не бажає з`являтись до ЦНАП з метою оформлення відповідної згоди, а оформити згоду в нотаріальному порядку відмовляється. Враховуючи вказані обставини позивач вимушена звернутись до суду з вказаним позовом.

Ухвалою суду від 19.06.2026 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 08.07.2026 року задоволено клопотання позивача та її представника про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, подали до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позов підтримали та просили задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив не подав.

Представник третьої особи Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради в судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, просила ухвалити рішення в інтересах дитини.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Безлюдівською селищною радою Харківського району від 18.06.2021 року, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є сторони по справі, про що також свідчить Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження від 20.04.2023 року № 00039351338.

З копії електронної заяви ОСОБА_1 від 16.12.2025 року вбачається, що вона зверталась до ЦНАП з метою зняття/реєстрації місця проживання дитини ОСОБА_3 .

Згідно з відповіддю Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради від 17.12.2025 року, ОСОБА_1 було відмовлено у здійсненні реєстрації місця проживання дитини з одночасним зняттям її із задекларованого місця проживання з огляду на відсутність згоди другого з батьків, що суперечить п. 33 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування).

З Витягу з Державного реєстру речових прав від 04.12.2025 року № 455103567 вбачається, що позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до висновку Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради від 31.08.2026 року № 292/0/1131-26, Департамент служб у справах дітей, який діє від імені органу опіки та піклування, в інтересах дитини, вважає за доцільне зняття з реєстрації місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та здійснення реєстрації місця проживання дитини за адресою: АДРЕСА_1 , без згоди батька.

Відповідно до ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 ст. 33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Згідно ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження начального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно частини 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Відповідно до ч. 1 ст. 242 ЦК України батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Таким чином, ОСОБА_1 є законним представником своєї малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За вимогами ст. 6 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що реєстрація місця проживання і зняття з місця реєстрації особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.

Механізм здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) визначено Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265 (надалі за текстом Порядок).

Відповідно до п. 16, 17 Порядку № 265 місце проживання дитини віком до 14 років може бути задекларовано за адресою місця проживання одного з батьків або інших законних представників, зокрема одночасно із зняттям з попереднього задекларованого/зареєстрованого місця проживання, за декларацією, поданою одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників дитини. Згода іншого з батьків або законних представників дитини підтверджується електронним підписом, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. У разі ненадання одним із батьків згоди відповідно до вимог цього пункту реєстрація місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, здійснюється відповідно до пункту 33 цього Порядку.

Пунктом 33 вказаного Порядку встановлено, що подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи віком до 14 років здійснюється одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування). Згода батьків або інших законних представників може бути надана у присутності особи, яка приймає заяву про реєстрацію місця проживання, або засвідчена нотаріально в установленому законодавством порядку.

Пунктом 51 вказаного Порядку встановлено, що подання заяви про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) дитини віком до 14 років або особи, визнаної судом обмежено дієздатною або недієздатною, здійснюється одним із батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників.

Як встановлено судом, за відсутності письмової згоди батька на реєстрацію, позивач позбавлена можливості зняти з реєстрації з одного місця проживання та зареєструвати за іншим місцем проживання малолітню дитину.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХII (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 зазначеної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки та інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Отже, з урахуванням положень Конвенції про права дитини пріоритети повинні надаватися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Основним законом, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток, встановлює основні засади державної політики у цій сфері є Закон України «Про охорону дитинства». За змістом статей 11, 18 вказаного Закону кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Згідно зі статтями 141, 150, 153, 155 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

На підставі ст. ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, кожна сторона також несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При вирішенні таких спорів судам необхідно з`ясувати питання, чи була вказана відмова одного з батьків безпідставною, або ж вона викликана певними обставинами.

Так, у постанові Верховного Суду від 20.10.2021 у справі №752/2951/20 (провадження №61-11860св21), викладено висновок щодо застосування пункту 18 Правил реєстрації місця проживання. За змістом вказаного висновку при вирішенні спору між батьками щодо реєстрації місця проживання дитини та зняття її з реєстрації за відсутності згоди іншого з батьків з`ясуванню підлягає питання, чи була вказана відмова безпідставною, або ж вона викликана певними обставинами. Якщо відсутність згоди відповідача на реєстрацію місця проживання дитини з позивачем обумовлена наявністю спору між сторонами щодо того, з ким із батьків має проживати дитина і остаточне рішення з цього приводу не ухвалене, саме рішення у справі про визначення місця проживання дитини є підставою для реєстрації місця її проживання і буде ефективним способом захисту прав дитини.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі №752/11923/20 (провадження №61-5706св21).

При вирішенні даної справи судом не встановлено наявності спору між сторонами щодо визначення місця проживання дитини, у тому числі наявності справи з цього приводу.

Суд, керуючись принципом рівності прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зі ст. 141 СК України, так і зі змісту Конвенції про права дитини, повинен давати оцінку насамперед об`єктивним обставини життя, які б свідчили про те, що хто саме із батьків, і де саме може створити кращі умови для життя дитини.

Враховуючи встановлені по справі обставини та досліджені докази, суд вважає, що фактична неможливість зняття з реєстрації та реєстрації місця проживання малолітньої дитини без письмової згоди батька хоча й передбачена Порядком, однак, не враховує інтересів дитини, як це визначено вимогами Конвенції про права дитини та Законом України «Про охорону дитинства».

Отже, суд приходить до висновку про те, що у цьому випадку пріоритети повинні надаватися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини з урахуванням положень Закону України «Про охорону дитинства» та статті 3 Конвенції про права дитини.

Суд наголошує на тому, що зняття малолітньої дитини з реєстрації має відбуватися одночасно з її реєстрацією за новою адресою.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 76-81, 259, 263-265, 268, 273, 315-319, 430 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про надання дозволу на реєстрацію місця проживання з одночасним зняттям із задекларованого місця проживання малолітньої дитини без згоди батька - задовольнити.

Надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дозвіл на зняття малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із задекларованого місця проживання з одночасною реєстрацією її місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без письмової згоди батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 .

Третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, код ЄДРПОУ 26489104, м. Харків, вул. Чернишевського, 55.

Суддя І.В.Чайка