Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №641/6232/26 — Слобідський районний суд міста Харкова

Провадження № 2/641/4087/2026 Справа № 641/6232/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Кожихової Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Собченко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу № 641/6232/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

26.06.2026 представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» — Андрущенко М.В., через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи звернувся до Слобідського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання грошових коштів у позику № 7735630425 від 08.04.2025 у загальному розмірі 32 580,00 грн, з яких: 5 000,00 грн — заборгованість за тілом кредиту; 16 830,00 грн — заборгованість за процентами; 750,00 грн — комісія за надання кредиту; 10 000,00 грн — неустойка за прострочення повернення кредиту та/або сплати процентів. Також представник позивача просить стягнути з відповідачки на користь позивача судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

На обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 08.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС», найменування якого в подальшому змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА», та ОСОБА_1 укладено договір про надання грошових коштів у позику № 7735630425. Договір укладено в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», з урахуванням особливостей, передбачених статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов договору кредитодавець зобов`язався надати відповідачці кредит у розмірі 5 000,00 грн шляхом перерахування коштів на її поточний рахунок, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , на умовах строковості, зворотності та платності, а відповідачка зобов`язалася повернути одержані кредитні кошти у погоджений договором строк, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом. Відповідно до п. 2.3 договору сума кредиту становить 5 000,00 грн, тип кредиту — кредит, мета отримання кредиту — споживчі (особисті) потреби. Пунктом 2.5 договору встановлено, що строк кредиту та строк дії договору становить 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів — кожні 30 днів. Відповідно до п.п. 2.6–2.6.1 договору тип процентної ставки є фіксованим. Стандартна процентна ставка застосовується у межах строку кредитування, визначеного п. 2.5 договору, та становить 1 % за кожен день користування кредитом протягом перших 180 календарних днів із дати укладення договору та 0,87 % за кожен день користування кредитом у період, починаючи зі 181 календарного дня з дати укладення договору і до закінчення строку дії договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, залежно від того, яка із цих дат настане раніше. Пунктом 2.7 договору передбачено, що комісія за надання кредиту становить 15 % від суми наданого кредиту та нараховується на суму виданого кредиту у день його надання. Відповідно до п. 4.1 договору проценти, що нараховуються за цим договором, є платою за користування кредитом. Нарахування процентів здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредитування. Представник позивача зазначає, що договір підписано відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Одноразові ідентифікатори для підписання договору, додатка № 1 до нього та паспорта споживчого кредиту були направлені на номер мобільного телефону відповідачки НОМЕР_2 . Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі та 08.04.2025 перерахував відповідачці кредитні кошти в сумі 5 000,00 грн на зазначену нею під час укладення договору платіжну картку № НОМЕР_1 . Незважаючи на виконання кредитодавцем своїх зобов`язань, відповідачка належним чином умов договору не виконала, суму кредиту у встановлений договором строк не повернула, комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не сплатила.Таким чином, загальна заборгованість відповідачки за договором про надання грошових коштів у позику № 7735630425 від 08.04.2025 становить 32 580,00 грн, з яких: 5 000,00 грн — заборгованість за тілом кредиту; 16 830,00 грн — заборгованість за процентами; 750,00 грн — комісія за надання кредиту; 10 000,00 грн — неустойка. Посилаючись на неналежне виконання відповідачкою взятих на себе зобов`язань, представник позивача просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Виклад позиції відповідачки

Відповідачка правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 06.07.2026 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, надано відповідачці строк для подання відзиву на позовну заяву. Також задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів у АТ «Універсал Банк».

29.07.2026 до суду від АТ «Універсал Банк» надійшла інформація та виписка за картковим рахунком на виконання ухвали суду від 06.07.2026.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві зазначив, що у разі неявки відповідачки не заперечує проти розгляду справи за його відсутності та винесення заочного рішення.

Відповідачка у судове засідання повторно не з`явилася. Про дату, час і місце судових засідань повідомлялася своєчасно та належним чином. Поштові відправлення повернулися до суду з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою», що згідно зі ст. 272 ЦПК України та усталеною практикою Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17, Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 753/114/22) вважається належним повідомленням. Відповідачка не використала наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні та не з`явилася у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання чи розгляд справи за її відсутності до суду не надходило.

Відповідно до протокольної ухвали суду від 31.08.2026, враховуючи, що у справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідачка належним чином повідомлялася про місце і час судового засідання, суд розглядає справу за відсутності відповідачки та згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що 08.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про надання грошових коштів у позику № 7735630425.

Відповідно до п. 2.2 договору товариство надає позичальнику кредит у гривні, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити комісію за надання кредиту, якщо умовами договору передбачено її сплату, проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Згідно з п. 2.3 договору сума кредиту (загальний розмір) становить 5 000,00 грн.

Відповідно до п. 2.4 договору тип кредиту — кредит.

Пунктом 2.5 договору визначено, що строк кредиту (строк дії договору) становить 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів — кожні 30 днів, останній платіж із періодом внесення 30 днів.

Відповідно до п.п. 2.6–2.6.1 договору тип процентної ставки — фіксований. Стандартна процентна ставка застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5 договору, та становить 1 % за кожен день користування кредитом протягом перших 180 календарних днів із дати укладення договору та 0,87 % за кожен день користування кредитом у період, починаючи зі 181 календарного дня з дати укладення договору і до закінчення строку дії договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, залежно від того, яка із цих дат настане раніше.

Згідно з п. 2.7 договору комісія за надання кредиту становить 15 % від суми наданого кредиту та нараховується на суму виданого за договором кредиту у день надання кредиту.

Пунктом 2.8 договору визначено, що метою отримання кредиту є споживчі (особисті) потреби.

Відповідно до п. 2.9 договору орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом становить 3 195,29 % річних.

Згідно з п. 2.10 договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом становить 22 580,00 грн.

Загальні витрати за кредитом на дату укладення договору за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом становлять 17 580,00 грн.

Пунктом 2.1 договору визначено, що укладення договору здійснюється сторонами за допомогою інформаційно-комунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується позичальнику через вебсайт. Ідентифікація позичальника здійснюється при вході позичальника в особистий кабінет у порядку, передбаченому договором та/або Законом України «Про електронну комерцію», у тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону позичальника.

Розділом 3 договору передбачено, що кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Згідно з п. 3.4 договору кредит вважається наданим у день перерахування товариством суми кредиту за реквізитами, зазначеними у п. 3.1 договору.

Відповідно до п. 4.1 договору проценти, що нараховуються за цим договором, є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредитування, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто за методом «факт/факт». Базою для розрахунку процентів є залишок фактичної заборгованості за кредитом станом на початок кожного календарного дня протягом строку кредитування. Проценти обчислюються шляхом множення бази для їх розрахунку на процентну ставку, вказану в п. 2.6 договору, яка діє у відповідний період строку кредитування.

Відповідно до п. 4.2 договору до періоду розрахунку процентів включаються день надання та день фактичного повернення кредиту, але не включається перша дата сплати процентів, указана у графіку платежів. У випадку, якщо день надання та день повернення кредиту збігаються, нарахування процентів здійснюється за один день.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов`язань згідно з договором, уключаючи прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, визначених графіком платежів, із наступного календарного дня позичальник повинен виплатити товариству штраф у розмірі 28 % від суми простроченого платежу за кожен факт такого прострочення.

Відповідно до п. 7.4 договору за порушення позичальником строків повернення кредиту та/або прострочення сплати процентів у строки, визначені договором, кредитодавець має право стягнути з позичальника пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, але не більше ніж 15 % від суми простроченого платежу.

Договір про надання грошових коштів у позику № 7735630425 від 08.04.2025 та додаток № 1 до нього підписані відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 1011.

Виконання позивачем обов`язку щодо надання відповідачці грошових коштів у сумі 5 000,00 грн підтверджується квитанцією щодо перерахування коштів, відповідно до якої 08.04.2025 було здійснено переказ на суму 5 000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , зазначену відповідачкою під час укладення договору.

Факт перерахування та зарахування грошових коштів у сумі 5 000,00 грн на картковий рахунок ОСОБА_1 також підтверджується інформацією АТ «Універсал Банк» та випискою за картковим рахунком, наданими суду на виконання ухвали від 06.07.2026.

З інформації АТ «Універсал Банк» вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , банком емітовано картку № НОМЕР_4 . Зарахування переказу здійснено через систему інтернет-еквайрингу EasyPay 08.04.2025 на картку № НОМЕР_4 у розмірі 5 000,00 грн, ID операції 1586793969, із призначенням платежу: «кредитні кошти від ТОВ “Іннова Фінанс” Pay from account to card НОМЕР_5 , НОМЕР_2 ».

Маска платіжної картки № НОМЕР_5 та номер мобільного телефону, зазначені у призначенні платежу, відповідають номеру платіжної картки та номеру телефону, зазначеним відповідачкою під час укладення кредитного договору.

На підставі рішення єдиного учасника від 05.09.2025 змінено найменування юридичної особи з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» на Товариство з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА», у зв`язку із чим 08.09.2025 відповідні зміни внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань.

З розрахунку заборгованості за договором № 7735630425 від 08.04.2025 вбачається, що розмір заборгованості становить 32 580,00 грн, з яких: 5 000,00 грн — заборгованість за тілом кредиту; 16 830,00 грн — заборгованість за процентами; 750,00 грн — комісія за надання кредиту; 10 000,00 грн — неустойка.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

За правилами ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Правилами ч. 1 ст. 1054 ЦК України унормовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Положеннями ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику — грошові кошти в такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором.

Вимогами ст. 639 ЦК України визначено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час учинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок учинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права й обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Положеннями ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» унормовано, що електронний договір — це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Правилами ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» закріплено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором — це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор — алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Отже, наявність електронних підписів сторін підтверджує їхню волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Згідно з ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було укладено договір про надання грошових коштів у позику № 7735630425 від 08.04.2025 в електронній формі шляхом накладення електронного підпису, відтвореного за допомогою використання позичальницею одноразового ідентифікатора.

У вказаному договорі сторонами були погоджені всі істотні умови договору. Виконання позивачем (кредитором) обов`язку щодо надання грошових коштів у розмірі 5 000,00 грн відповідачці (позичальниці) підтверджується квитанцією щодо перерахування коштів, відповідно до якої 08.04.2025 було здійснено переказ на суму 5 000,00 грн на картку № НОМЕР_1 .

Факт перерахування та зарахування грошових коштів у сумі 5 000,00 грн на картковий рахунок ОСОБА_1 також підтверджуєтья інформацією від АТ «Універсал Банк», надана суду на виконання ухвали від 06.07.2026.

У постанові від 06 травня 2020 року у справі № 372/223/17 Верховний Суд зазначив, що факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки тощо.

Надані позивачем докази є належними та достатніми для висновку про виконання кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» свого обов`язку за кредитним договором.

Зокрема, з досліджених судом доказів установлено, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства. Встановлено факт перерахування грошових коштів на рахунок відповідачки.

При цьому суд звертає увагу, що відповідачка процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася, доказів на спростування вказаних вище обставин суду не надала.

Вимогами ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України.

За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник — повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача — спростувати розмір наявної заборгованості.

Як убачається з наданого суду розрахунку заборгованості, складеного позивачем, заборгованість ОСОБА_1 за договором про надання грошових коштів у позику № 7735630425 від 08.04.2025 становить 32 580,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту — 5 000,00 грн; заборгованість за процентами — 16 830,00 грн; комісія за надання кредиту — 750,00 грн; неустойка — 10 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачка свої зобов`язання за вказаним договором у строки, передбачені договором щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісії за надання кредиту, не виконала.

Таким чином, заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 5 000,00 грн підлягає стягненню з відповідачки.

Щодо комісії за надання кредиту, суд зазначає таке.

Відповідно до умов кредитного договору комісія за надання кредиту становила 15 % від суми кредиту, тобто 750,00 грн, та нараховувалася одноразово у день надання кредиту.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом — витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Умови щодо розміру комісії та порядку її сплати визначені безпосередньо у кредитному договорі, з яким відповідачка погодилася шляхом його електронного підписання.

Комісія була визначена одноразово за надання кредиту, а тому суд вважає вимогу про її стягнення обґрунтованою.

За таких обставин з відповідачки підлягає стягненню 750,00 грн комісії за надання кредиту.

ТОВ «ІННОВА-НОВА», заявляючи позов про стягнення кредитної заборгованості, просило, крім заборгованості за неповернутим кредитом та комісії за його надання, стягнути також заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом у розмірі 16 830,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що у підписаному позичальницею договорі визначені тип та розмір процентних ставок плати за користування кредитом.

Відповідно до умов п. 2.5 договору строк кредиту та строк дії договору становить 360 днів.

Пунктом 2.6.1 договору встановлено, що стандартна процентна ставка застосовується у межах строку кредитування, визначеного п. 2.5 договору, та становить 1 % за кожен день користування кредитом протягом перших 180 календарних днів із дати укладення договору та 0,87 % за кожен день користування кредитом у період, починаючи зі 181 календарного дня з дати укладення договору і до закінчення строку його дії або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту.

Згідно з п. 4.1 договору проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредитування.

Проценти позивачем нараховані за період із 08.04.2025 до 02.04.2026 включно, тобто виключно в межах установленого договором строку кредитування. Після закінчення строку кредитування проценти позивачем не нараховувалися та до пред`явленої до стягнення заборгованості не включені. Загальний розмір процентів за весь строк кредитування тривалістю 360 днів становить 16 830,00 грн: (5 000,00 грн ? 1 % ? 180 днів) 9 000,00 грн.+ (5 000,00 грн ? 0,87 % ? 180 днів) 7830,00 грн = 16 830,00 грн.

Наведений розрахунок відповідає умовам договору та графіку платежів, яким сторони погодили, що за весь строк кредитування тривалістю 360 днів загальний розмір процентів за стандартною процентною ставкою становить 16 830,00 грн.

Оскільки відповідачкою не було виконано умови кредитного договору та не спростовано будь-якими доказами правильність розрахунку заборгованості позивача, суд уважає, що заборгованість за процентами за користування кредитом підлягає стягненню в розмірі 16 830,00 грн.

Щодо стягнення неустойки у розмірі 10 000,00 грн суд дійшов такого висновку.

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які були чинними як на день укладення кредитного договору між кредитором та відповідачкою, тобто станом на 08.04.2025, так і на час ухвалення судового рішення, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно із вимогами п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції Закону № 3498-IX від 22.11.2023, що набрав чинності 24.12.2023) у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другої статті 3 цього Закону.

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Приписами статті 4 «Акти цивільного законодавства України» ЦК України встановлено ієрархію цивільних нормативно-правових актів та пріоритет Цивільного кодексу України як основного акта цивільного законодавства України, зокрема над іншими актами цивільного законодавства.

При цьому інші закони України приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України.

У рішенні Конституційного Суду України від 13.03.2012 у справі № 5-рп/2012 вказано, що «згідно з правовою позицією Конституційного Суду України конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному (абзац п`ятий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп). Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу».

Тлумачення вказаних норм дає підстави для висновку, що для визначення того, яка норма підлягає застосуванню (ЦК України чи Закон № 3498-ІХ), слід застосовувати частину другу статті 4 ЦК України, що закріплює пріоритет норм ЦК України над нормами інших законів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що прийняття законів, які регулюють однопредметні цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, можливе тільки з одночасним внесенням змін до цього Кодексу (аналогічного підходу дотримав Конституційний Суд України у рішенні від 13 березня 2012 року № 5-рп/2012 (абзац сьомий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини)). Якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (пункт 69), від 03 жовтня 2023 року у справі № 686/7081/21 (пункт 42), від 09 листопада 2023 року у справі № 420/2411/19 (пункт 75).

За правилами статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який утратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX, згідно з яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, набрав чинності 17.03.2022 та діяв у період виникнення заборгованості відповідачки за кредитним договором, тому вона звільняється від обов`язку сплати на користь позивача неустойки (пені/штрафу), і такі платежі підлягають списанню кредитодавцем.

Відповідно до частини першої статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, установлених договором або актами цивільного законодавства.

Враховуючи викладене та те, що неустойка за вказаним кредитним договором нарахована під час дії на всій території України воєнного стану, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а не Закону України «Про споживче кредитування».

Тому вимога позивача про примусове стягнення з відповідачки неустойки у розмірі 10 000,00 грн не підлягає задоволенню.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання грошових коштів у позику № 7735630425 від 08.04.2025 підлягають частковому задоволенню в розмірі 22 580,00 грн. У задоволенні вимоги про стягнення неустойки в розмірі 10 000,00 грн слід відмовити.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією.

Позовні вимоги задоволено на 69,31 % (22 580,00 грн ? 100 : 32 580,00 грн). Отже, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 1 845,21 грн судового збору (2 662,40 грн ? 69,31 % : 100 %).

Також представник позивача зазначив, що докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України. Оскільки на час ухвалення рішення відповідні докази та заява про розподіл цих витрат суду не подані, питання про їх розподіл цим рішенням не вирішується.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263–265, 274–279, 280–282 ЦПК України, ст.ст. 4, 5, 14, 526, 549, 598, 599, 610, 611, 625, 626, 628, 629, 638, 639, 1048–1050, 1054, 1055 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання грошових коштів у позику — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» заборгованість за договором про надання грошових коштів у позику № 7735630425 від 08.04.2025 у розмірі 22 580 (двадцять дві тисячі п`ятсот вісімдесят) гривень 00 копійок, з яких: 5 000 (п`ять) грн заборгованість за тілом кредиту; 16 830 (шістнадцять тисяч вісімсот тридцять) грн заборгованість за процентами, 750 (сімсот п`ятдесят) грн комісія за надання кредиту.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» про стягнення з ОСОБА_1 неустойки у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн — відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» судовий збір у розмірі 1 845 (одна тисяча вісімсот сорок п`ять) гривень 21 (двадцять одна) копійка.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів із дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У такому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом установлених ЦПК України строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня проголошення рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://court.gov.ua/fair/sud/.

Повний текст судового рішення складено та підписано 04.09.2026.

Учасники справи:

Позивач — Товариство з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА», код ЄДРПОУ 44127243, місцезнаходження: 04071, місто Київ, вулиця Верхній Вал, будинок 10, поверх 2, офіс 5.

Відповідачка — ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Г.В.Кожихова