Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №613/125/26 — Валківський районний суд Харківської області

Справа № 613/125/26

Провадження № 2/615/281/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2026 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Логвінова А.О.,

за участю секретаря судового засідання Партоли О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Валки Харківської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 613/125/26

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

про стягнення грошової компенсації,

за участю учасників судового процесу:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_5 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_6 ,

В С Т А Н О В И В:

Стислий зміст (виклад) позовних вимог.

22 січня 2026 року ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Богодухівського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту – відповідач 1, ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 (далі по тексту – відповідач 2, ОСОБА_3 ), ОСОБА_4 (далі по тексту – відповідач 3, ОСОБА_4 ), який у подальшому уточнив, у якому просить стягнути з відповідачів на свою користь у якості компенсації 1/2 вартості спільного рухомого спадкового майна, що залишилось після смерті ОСОБА_7 , яким відповідачі безпосередньо заволоділи та утримують у себе.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до рішення Валківського районного суду Харківської області від 21 липня 2016 року у справі № 615/215/16-ц він є співвласником 1/2 частки спадкового майна, яке залишилось після смерті його батька ОСОБА_7 . Інша частина спадкового майна належить ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які є його племінниками та набули право на спадкування за правом представлення.

За твердженням ОСОБА_1 , після смерті ОСОБА_7 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , маючи вільний доступ до житлового будинку, почали вивозити належне співвласникам рухоме майно, яке залишилось після смерті спадкодавця.

За твердженням ОСОБА_1 , з моменту смерті його батька та до часу звернення до суду ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без його згоди вивезли у невідомому йому напрямку та/або, можливо, реалізували за грошові кошти таке майно:з кухні: плиту з пічки вартістю 6 549,00 грн; колосники та дверцята з печі вартістю 3 795,00 грн; опалювальний котел для ванни вартістю 12 368,00 грн; два листи нержавіючої сталі розміром 2 ? 3 метри вартістю 10 245,00 грн; ящик з нержавіючої сталі для зберігання зерна вартістю 6 576,00 грн; ємності: каністри з-під бензину у кількості 3 шт. загальною вартістю 2 760,00 грн; пластикові каністри для мастила загальною вартістю 1 200,00 грн; металеві банки у кількості 3 шт. загальною вартістю 950,00 грн; інструменти та обладнання: крупорушку для кукурудзи вартістю 15 600,00 грн; велику кількість машинних ключів від 0,8 до 32 вартістю 6 545,00 грн; торцеві ключі вартістю 4 534,00 грн; молотки – великі, малі, цвяходер у кількості 1 шт., молотки-сокири у кількості 2 шт. – загальною вартістю 3 231,00 грн; три молочні бідони загальною вартістю 7 560,00 грн; штукатурні інструменти, а саме два ковші, шпатель, затирку, мастерок каменяра та плиточні у кількості 4 шт., загальною вартістю 2 345,00 грн; рубанки загальною вартістю 1 550,00 грн; струганки загальною вартістю 2 600,00 грн; ступу для ремонту взуття вартістю 1 234,00 грн; ручні свердла у кількості 2 шт. загальною вартістю 1 125,00 грн; кувалди – великі та малі – загальною вартістю 2 575,00 грн; сокири для рубки дров та зубила у кількості близько 10 шт. загальною вартістю 2 435,00 грн; стамески – широкі та вузькі, довгі, у кількості близько 10 шт. – загальною вартістю 1 500,00 грн; інкубатор для курчат вартістю 15 650,00 грн; пилосос «Світязь» вартістю 1 250,00 грн; гирі вагою 24 кг у кількості 1 шт. та вагою 4 кг у кількості 2 шт. загальною вартістю 1 900,00 грн; два робочі насоси «Малиш» загальною вартістю 2 340,00 грн; водяний рівень довжиною 2 м вартістю 750,00 грн; трос довжиною 10 м та професійний шнур довжиною 30 м з колонки загальною вартістю 1 560,00 грн; великий насос та шланги загальною вартістю 5 680,00 грн;побутову техніку та особисті речі: радіолу «Україна 112» у хорошому стані з платівками, приставкою, бобінами та касетами загальною вартістю 4 000,00 грн; дві гітари загальною вартістю 1 200,00 грн; акваріум вартістю 2 300,00 грн; дві електропічки – малу та велику – загальною вартістю 4 500,00 грн; фотозбільшувач з комплектуючими, а саме ванночками, бачками, червоним ліхтарем, глянцювачем, термостатом, станком для обрізки фотографій, загальною вартістю 1 235,00 грн; посуд та домашній текстиль: графини, склянки, хлібницю, миски загальною вартістю 2 450,00 грн; постільну білизну, а саме простирадла, наволочки, підковдри, загальною вартістю 3 245,00 грн. Загальну вартість зазначеного рухомого майна ОСОБА_1 визначив у розмірі 145 337,00 грн.

Посилаючись на те, що йому належить 1/2 частка у спільному спадковому майні, ОСОБА_1 просить стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на його користь 72 668,00 грн як компенсацію 1/2 вартості спільного спадкового майна.

Стислий зміст (виклад) заяв по суті справи.

10 квітня 2026 року представник ОСОБА_2 – адвокат Мирошниченко Ксенія Павлівна подала відзив на позовну заяву, в якому просила застосувати до вимог ОСОБА_1 позовну давність та відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 57-61).

В обґрунтування заперечень проти позову представник ОСОБА_2 зазначила, що ОСОБА_1 не надано доказів того, що зазначене у позовній заяві рухоме майно існувало на час відкриття спадщини, належало ОСОБА_7 та увійшло до складу спадщини.

Також представник ОСОБА_2 послалась на відсутність доказів того, що рухомим майном заволоділи саме ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також доказів вартості такого майна.

Щодо позовної давності представник ОСОБА_2 зазначила, що після смерті ОСОБА_7 минуло понад 18 років, при цьому ОСОБА_1 був обізнаний із обставинами спадкування, брав участь у спадкових правовідносинах та раніше звертався до суду із позовом щодо спадкового майна.

23 червня 2026 року ОСОБА_1 подав до суду відповідь на відзив, у якій просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі (а.с. 147-148).

Заперечуючи проти заяви про застосування позовної давності, ОСОБА_1 зазначив, що про зникнення майна йому стало відомо у 2025 році, після чого він звертався до органів Національної поліції.

Щодо визначення вартості майна ОСОБА_1 зазначив, що вартість визначена ним виходячи із середньої вартості аналогічного майна, яке було у вжитку, за даними торговельних майданчиків у мережі Інтернет, зокрема OLX та SHAFA. Також ОСОБА_1 зазначив, що у разі незгоди із зазначеною в позові вартістю майна відповідачі мали право заявити клопотання про проведення товарознавчої експертизи.

Аргументи (позиції) учасників справи.

Позивач та його представник у судовому засіданні позов підтримали та просили задовольнити.

Відповідачі у судове засідання не зявились Про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, шляхом направлення судових повісток за адресої реєстрації їх місця проживання.

Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Мирошниченко Ксенія Павлівна у судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позову.

Згідно із ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Рух справи.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 23 січня 2026 року позовну заяву направлено за підсудністю до Валківського районного суду Харківської області.

11 лютого 2026 року цивільна справа надійшла до Валківського районного суду Харківської області та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана в провадження судді Логвінова А.О.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 12 лютого 2026 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 05 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 12 травня 2026 року задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів. Витребувано у Валківської державної нотаріальної контори Харківської області належним чином завірену копію спадкової справи № 1/2016, заведеної до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 .

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 12).

Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина.

Із матеріалів спадкової справи № 1/2016 до майна померлого ОСОБА_7 вбачається, що ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зверталися із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 (а.с. 97-139).

ОСОБА_1 також звернувся із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 за письмовою згодою ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 101).

Відомостей про видачу свідоцтв про прийняття спадщини спадкоємцями ОСОБА_7 матеріали спадкової справи не містять

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 21 липня 2016 року у справі № 615/215/16-ц встановлено факт належності ОСОБА_7 житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Цим же рішенням за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/2 частину зазначеного житлового будинку з господарськими будівлями.

Із змісту вказаного рішення вбачається, що житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , спадкодавцю ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право на спадщину виданого Богодухівською державною нотаріальною конторою Харківської області за р. № 1149 від 27.04.1962 року та Договору дарування посвідченого цією ж нотаріальною конторою 27.04.1962 року за р. № 1157.

Спадщину після ОСОБА_7 прийняли його онуки ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі ст. 1268 ЦК України за правом представлення після свого померлого батька ОСОБА_8 згідно ст. 1266 ЦК України.

ОСОБА_1 прийняв спадщину за згодою вказаних вище спадкоємців звернувшись до нотаріальної контори з відповідною заявою, що підтверджується інформацією наданою Валківською державною нотаріальною конторою та письмовими заявами наданими відповідачами у справі.

Таким чином ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спадкують 1/3 частку майна їхнього померлого діда ОСОБА_7 яка належала б їхньому батькові якби той був живим на час відкриття спадщини та 1/2 частку спадкового майна на яке мав право спадкування другий син ОСОБА_7 – ОСОБА_9 .

З урахуванням цієї частки у спадщині, спадкове майно яке має право успадкувати ОСОБА_1 складає 1/2 частину спадкового майна ОСОБА_7 . Інша 1/2 частка у спадщині поділяється порівну між онуками спадкодавця.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 67804046 від 12 вересня 2016 року, право власності ОСОБА_1 на 1/2 частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано 03 вересня 2016 року на підставі рішення Валківського районного суду Харківської області від 21 липня 2016 року у справі № 615/215/16-ц (а.с. 11).

Матеріали справи містять заяву ОСОБА_1 , адресовану Богодухівському районному відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, про вчинення кримінального правопорушення, у якій він повідомляє про викрадення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 рухомого майна, яке, за його твердженням, залишилось після смерті його батьків (а.с. 13-14).

Згідно з відповіддю Відділення поліції № 1 Богодухівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, заяви ОСОБА_1 щодо розподілу майна зареєстровані в інформаційно-комунікаційній системі під № 5169 та № 5170 від 23 липня 2025 року (а.с. 15).

У вказаній відповіді зазначено, що під час перевірки в матеріалах перевірки відсутні будь-які дані, які б вказували на наявність кримінального чи адміністративного правопорушення.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Згідно із статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. (частина перша, третя статті 1268 ЦК України).

Судовим розглядом встановлено, що спадкоємцями ОСОБА_7 є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які прийняли спадщину, що підтверджується матеріалами спадкової справи.

Разом із тим сам по собі факт прийняття спадщини та встановлення кола спадкоємців не свідчить про належність спадкодавцю будь-якого майна, на яке посилається один із спадкоємців, та про входження такого майна до складу спадщини.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип змагальності цивільного судочинства покладає на кожну зі сторін обов`язок доведення тих обставин, з якими вона пов`язує настання відповідних правових наслідків.

Отже, заявляючи вимоги про поділ рухомого спадкового майна та стягнення грошової компенсації вартості частки у ньому, ОСОБА_1 повинен довести, що перелічене у позовній заяві рухоме майно належало ОСОБА_7 на час відкриття спадщини та увійшло до її складу.

Матеріали спадкової справи не містять опису спадкового рухомого майна, акта його інвентаризації чи іншого документа, в якому був би зафіксований склад рухомого майна (предметів звичайної домашньої обстановки), що належало ОСОБА_7 на час його смерті.

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 21 липня 2016 року у справі № 615/215/16-ц вирішувалось питання щодо належності ОСОБА_7 житлового будинку з господарськими будівлями та визнання права власності на частину зазначеного нерухомого майна. Питання належності ОСОБА_7 переліченого у цій справі рухомого майна предметом розгляду у справі № 615/215/16-ц не було та зазначеним рішенням суду не встановлювалось.

Інших доказів, які б підтверджували належність спірного рухомого майна ОСОБА_7 на час відкриття спадщини та входження такого майна до складу спадщини, ОСОБА_1 не надано.

За таких обставин суд доходить висновку, що сам факт прийняття ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спадщини після смерті ОСОБА_7 не є достатньою підставою для висновку про виникнення у них права спільної часткової власності саме на перелічене ОСОБА_1 у позовній заяві рухоме майно (предметів звичайної домашньої обстановки).

Також, ОСОБА_1 обґрунтовує позовні вимоги тим, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , маючи вільний доступ до житлового будинку, поступово вивезли належне спадкоємцям рухоме майно, а частину такого майна, можливо, реалізували.

На підтвердження зазначених обставин матеріали справи містять заяву ОСОБА_1 , адресовану Богодухівському районному відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, у якій він повідомляє про викрадення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 рухомого майна.

Разом із тим сама по собі заява особи до правоохоронного органу підтверджує лише викладення нею відповідних обставин та не є доказом того, що такі обставини дійсно мали місце.

Відповідно до відповіді Відділення поліції № 1 Богодухівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області заяви ОСОБА_1 щодо розподілу майна зареєстровані 23 липня 2025 року за № 5169 та № 5170. За результатами перевірки будь-яких даних, які б вказували на наявність кримінального чи адміністративного правопорушення, не встановлено.

При цьому матеріали справи не містять доказів, які б дозволяли встановити, яке саме із переліченого ОСОБА_1 майна перебувало у володінні кожного з відповідачів, коли та за яких обставин воно було ними отримане, вивезене чи відчужене.

Не надано також доказів передачі спірного рухомого майна ОСОБА_2 , ОСОБА_3 або ОСОБА_4 , його фактичного знаходження у їх володінні чи користуванні, а також доказів реалізації ними такого майна третім особам.

Водночас у позовній заяві ОСОБА_1 сам зазначає, що спірне майно було вивезене у невідомому йому напрямку та, можливо, реалізоване, тобто його фактичне місцезнаходження позивачу невідоме.

У даній справі, як зазначено вище, ОСОБА_1 не доведено входження перелічених у позовній заяві рухомих речей до складу спадщини після смерті ОСОБА_7 та, відповідно, виникнення у сторін права спільної часткової власності саме на це майно.

Крім того, не доведено перебування спірного рухомого майна у володінні ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 або його відчуження ними.

За таких обставин підстави для покладення на ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обов`язку виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості частки у спірному рухомому майні відсутні.

Щодо застосування позовної давності, суд зазначає наступне.

Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Мирошниченко Ксенія Павлівна у відзиві на позовну заяву заявила про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог позивача.

В обґрунтування пропуску ОСОБА_1 позовної давності представник ОСОБА_2 послалась на те, що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ОСОБА_1 звернувся з цим позовом лише у 2026 році, тобто більш ніж через 17 років після відкриття спадщини.

Також представник ОСОБА_2 зазначила, що ОСОБА_1 був обізнаний про склад спадкового майна, раніше брав участь у спадкових правовідносинах та звертався до суду з позовом щодо спадкового майна.

Заперечуючи проти заяви про застосування позовної давності, ОСОБА_1 у відповіді на відзив послався на те, що про зникнення спірного рухомого майна він дізнався лише у 2025 році, після чого звернувся із відповідними заявами до органів Національної поліції.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Частиною першою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

В частині четвертій статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц (провадження № 14-252цс18) зробила висновок про те, що «виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем. Відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права із зазначенням в якості додаткової підстави для відмови в задоволенні позову спливу позовної давності, не відповідає вимогам закону».

Як встановлено судом, ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами, що спірне рухоме майно належало за життя ОСОБА_7 та увійшло до складу спадщини, а також що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заволоділи цим майном або володіють чи користуються ним, отже права позивача у даному випадку не були порушені, а тому підстави для застосування позовної давності відсутні.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 1 331,20 грн, що підтверджується квитанцією АТ «Укрпошта» (а.с. 1).

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 259, 264-265, 268, 273, 351-352, 354-355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення грошової компенсації – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , рнокпп: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , рнокпп: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 04 вересня 2026 року.

Суддя А.О. Логвінов