Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №344/10530/26 — Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 344/10530/26

Номер провадження 2/341/1075/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

03 вересня 2026 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі

головуючого судді Аннишина С.І.,

за участю секретаря судового засідання: Рарик В.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, прийняти до провадження,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 12 645, 63 гривні, що утворилася внаслідок невиконання умов кредитного договору.

В обґрунтування позову посилається на те, що 27.02.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №263663647 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідно до умов договору, кредитодавець надав позичальниці кредит на суму 7400,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності.

28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №28/1118-01, строк дії якого закінчився 28.11.2019. В подальшому сторони погодили продовжити строк дії Договору низкою додаткових угод до 31.12.2024.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №85 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право вимоги до відповідача. В подальшому право вимоги перейшло від ТОВ «Таліон плюс» до позивача на підставі укладеного 04.12.2025 договору факторингу №04/1225-01.

Відповідачка не виконала свої зобов`язання щодо кредитного договору в повному обсязі, внаслідок чого заборгованість за кредитним договором становить 12 645,63 грн, що складається з тіла кредиту - 5257,97 грн та 7387,66 грн – заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом.

Вказану суму заборгованості позивач просить стягнути на його користь із відповідачки разом із понесеними судовими витратами та сплаченим судовим збором за подання позовної заяви до суду.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 червня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 липня 2026 року цю справу передано за підсудністю до Галицького районного суду Івано-Франківської області.

Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 06 серпня 2026 року справу прийнято до провадження.

Представник позивача ТОВ «Юніт Капітал» у судове засідання не з`явився, у прохальній частині позову просив суд розглядати справу за його відсутності, не заперечив щодо заочного розгляду справи.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомила. Правом на подання відзиву не скористалася. На адресу суду повернувся поштовий конверт із позначкою - «адресат відсутній за вказаною адресою». Верховний Суд у постанові №755/17944/18 (61-185св23) від 10.05.2023 вказав, що довідка поштового відділення із позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду.

У зв`язку з неявкою в судове засідання сторін, на підставі положень частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

У позовній заяві представник позивача заявляв клопотання про витребування доказів. Просив суд витребувати у АТ «Притвабанк» інформацію, що стосується номеру карти ОСОБА_1 та зарахування платежу на таку.

Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні такого клопотання, оскільки всупереч вимогам пункту 4 частини 2 статті 84 ЦПК України, позивачем не надано суду доказів вжиття заходів для отримання доказу самостійно та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Інших заяв, клопотань від сторін не надходило.

Оскільки відповідачка не з`явилась в судове засідання без поважних причин, не подала відзиву, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, судом постановлено провести заочний розгляд справи на підставі наявних в справі доказів, відповідно до статті 280 ЦПК України.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази як окремо, так і в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи.

27.02.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір №263663647, в електронній формі, за умовами якого останній надано кредит у розмірі 7400,00 грн. Відповідачка підписала Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора SW DR2.

За пунктом 2.1. Договору кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит на суму 9250 грн 00 коп.на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту кредитодавця. Згідно з пунктом 2.2. Договору, сума кредиту, що зазначена в п. 2.1. Договору, складається з двох частин: одна частина в розмірі 7400 грн 00 коп. видається позичальнику в порядку, передбаченому договором, а інша частина в розмірі 1850 грн 00 коп. утримується кедитодавцем із суми кредиту шляхом зарахування однорідних грошових вимог в рахунок оплати комісії.

Відповідно до пункту 2.3. Договору, кредит надається строком на 151 день, що складає 5 місяців, з метою задоволення поточних споживчих потреб позичальника (на споживчі цілі).

За пунктом 4.2. Договору, за умови якщо погашення кредиту здійснюється згідно погодженого сторонами графіку платежів чи в разі дострокового повернення суми наданого кредиту, то зобов`язання позичальника по сплаті процентів розраховуються згідно процентної ставки 146,00 (сто сорок шість) відсотків річних, що становить 0,40 відсотків в день від суми кредиту за кожен день користування ним (далі Дисконтна процентна ставка).

Пунктом 4.3. Договору, сторони погодили, що за умови якщо повернення кредиту здійснюється не згідно погодженого графіку платежів, то умови про нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за процентною ставкою 361,35 відсотків річних, що становить 0,99 відсотків в день від суми кредиту за кожен день користування ним, починаючи з наступного дня, що слідує за датою чергового платежу який не було сплачено. У разі, якщо позичальник погасить прострочену заборгованість за договором та почне сплачувати згідно графіку платежів, умови про нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою застосуються знову, починаючи з наступного дня за днем повного погашення простроченої заборгованості.

Кредит за цим Договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця, на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки 4149-49XX-XXXX-3064, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення договору.

Відповідно до Додатку №1 до Договору №263663647 від 27.02.2024, сторони погодили графік платежівза кредитом.

У паспорті споживчого кредиту продукту «Тренд» до Договору №263663647 від 27.02.2024 також викладені істотні умови договору.

На підтвердження факту перерахування коштів відповідачу позивачем надано копію платіжного доручення від 27.02.2024, на суму 7 400,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» ОСОБА_1 здійснила часткове погашення кредиту на загальну суму 2603,00 грн. Разом з тим, станом на 09.07.2024 заборгованість за кредитним договором склала 14 448,87 грн.

28.11.2018 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали договір факторингу №28/1118-01, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Згідно із пунктом 1.3 Договору право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Згідно із пунктом 4.1 договору, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі, встановленій у відповідному додатку. Відповідно до пункту 8.2 договору строк цього договору закінчується 28.11.2019, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором. Пізніше між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено низка додаткових угод, відповідно до яких сторони погодили продовжити строк дії Договору до 31.12.2024.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданого ТОВ «Таліон Плюс», ОСОБА_1 13.03.2025 здійснила погашення заборгованості на суму 1180,90 грн. Загальна заборгованість за договором становить 12 645,63 грн.

04.12.2025 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали Договір факторингу №04/1225-01 за умовами якого позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №263663647 від 27.02.2024.

Відповідно до реєстру прав вимоги №1 від 04.12.2025 ТОВ «Юніт Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму заборгованості 12 645,63 грн, з них: 5257,97 грн – заборгованість за тілом кредиту та 7387,66 грн – заборгованість за несплаченими відсотками.

Відповідно до виписки з особового рахунку за Договором №263663647 від 27.02.2024, наданої ТОВ «Юніт Капітал» станом на 18.03.2026 заборгованість за кредитним договором не погашена та становить 12 645,63 грн: 5257,97 грн – тіло кредиту, 7387.66 - прострочені відсотки.

Отже, судом встановлено, що спірні правовідносини, які виникли на даний час між позивачем та відповідачем є відносини, які пов`язані із укладанням кредитного договору, отриманням на його виконання грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах встановлених договором, а також їх поверненням та сплатою процентів за користування ними (кредитні правовідносини)..

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у пін мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень частини 1 статті 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини 2 статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.

Так, судом встановлено, що позивачем у передбаченому законом порядку доведено належними та допустимими доказами те, що 27.02.2024 року між ТОВ «Маніовео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №263663647.

Сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі та 27.02.2024 перерахував грошові кошти в сумі 7400,00 грн. на банківську карту відповідача, що підтверджується відповідним платіжним дорученням.

Разом з тим, відповідачка свої зобов`язання за Договором не виконала, внаслідок чого у останньої утворилась заборгованість, що згідно із розрахунком заборгованості за кредитним договором, складеним первісним кредитором складає 12 645,63 грн із яких: заборгованість за тілом кредиту – 5 257,97 грн.; заборгованість за відсотками -7 387,66 грн.

В подальшому право вимоги за вказаним договором було передано позивачу ТОВ «Юніт Капітал» в сумі 12 645,63 грн.

Відповідачкою суду не надано будь-яких доказів на спростування достовірності наданого банком розрахунку або помилковості обрахованої заборгованості за тілом кредиту та простроченими процентами, яка підтверджується наданими позивачем доказами.

При ухваленні рішення суд враховує те, що основними економіко-правовими характеристиками кредиту є строковість, зворотність та платність. За відсутності хоча б однієї з цих ознак договірні відносини між сторонами не можуть вважатися відносинами кредиту. Відтак, у кредитних правовідносинах проценти є платою за користування коштами подібно до плати за користування будь-яким іншим майном, а обов`язок позичальника сплатити проценти є елементом конструкції кредитного зобов`язання за участю спеціального суб`єкта банка або фінансової установи.

У суду відсутні докази про те, що відповідачка мала перешкоди для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості, однак вона належним чином не виконувала свої зобов`язання по поверненню кредиту, сплаті відсотків, порушивши умови кредитного договору.

При цьому суд враховує те, що відповідачка своїм правом на подання відзиву не скористалась і жодних доказів на спростування доводів позивача не надала.

Підсумовуючи викладене та враховуючи принципи змагальності і диспозитивності, та відсутність будь-яких доказів, які б спростовували обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для їх задоволення.

Щодо судових витрат

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду; на професійну правничу допомогу.

Позивач просить стягнути судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу, у розмірі 7000,00 гривень.

В обґрунтування розміру понесених витрат позивач надав копії таких документів: Договір про надання юридичної допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026; Додаткову угоду №25771514167 від 21.01.2026, акт прийому – передачі наданих послуг.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі №826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до вимог чинного законодавства, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами.

Представник відповідача заявив клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

У постанові від 12.02.2020 у справі № 648/1102/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернулася до суду, їх значення для заявника.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19.

Відповідно до правового висновку, викладеному у додатковій постанові Верховного Суду від 03.10.2024 у справі № 357/8695/23, для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність.

Відтак, з врахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, пропорційності задоволених судом позовних вимог, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 2 000,00 гривень.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір у розмірі 2 662 гривні 40 копійок.

Керуючись статтями 2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-289 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 263663647 в розмірі 12 645 (дванадцять тисяч шістсот сорок п`ять) гривень 63 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок судового збору та 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок витрат на правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місцезнаходження юридичної особи: 01024, м.Київ, бул. Лесі Українки, 34, офіс 333, код ЄДРПОУ 43541163.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_1 .

СуддяСвятослав АННИШИН