Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №344/13208/26 — Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( з а о ч н е )

Справа №344/13208/26

Провадження №2/338/1196/26

03 вересня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого-судді Шишка О. А.,

з участю: секретаря Сіщук Г. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики № 77118224 від 20 грудня 2021 року.

Позов обґрунтовано тим, що 20 грудня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем в електронній формі укладено договір позики № 77118224, відповідно до умов якого відповідач отримав 15100 грн строком на 30 днів, до 19 січня 2022 року. Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а кредитні кошти перераховано на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 .

Право вимоги за договором позики перейшло від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «Сіроко Фінанс» на підставі договору факторингу № 029-021122 від 02 листопада 2022 року, а надалі - до ТОВ «ФК «Сіті Колект» на підставі договору факторингу №17/12/25-01 від 17 грудня 2025 року.

Позивач зазначив, що відповідач належним чином зобов`язання не виконав, унаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 25361,74 грн, яка складається із 15100 грн основного боргу та 10261,74 грн процентів. Просив стягнути вказану заборгованість, 2662,40 грн судового збору, 12000 грн витрат на професійну правничу допомогу та 381,74 грн витрат, пов`язаних із підготовкою і направленням документів.

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав повністю та не заперечив проти заочного розгляду справи.

Відповідач копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з доданими документами отримав, однак у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву, доказів погашення заборгованості або інших заяв і клопотань не подав.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною п`ятою статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оскільки відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву не подав, а представник позивача не заперечував проти заочного вирішення справи, суд відповідно до статей 280-282 ЦПК України ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Суд встановив, що 20 грудня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 77118224 на умовах повернення позики в кінці строку.

За умовами договору позикодавець зобов`язався надати позичальнику 15100 грн шляхом перерахування на банківський картковий рахунок, а позичальник - повернути позику та сплатити проценти за користування нею.

Строк позики становив 30 днів, кінцевою датою її повернення визначено 19 січня 2022 року. Базова процентна ставка становила 1,99 % на день, а знижена процентна ставка, застосована при розрахунку, - 0,6965 % на день.

Орієнтовна загальна вартість позики станом на дату її повернення становила 18255,15 грн, з яких 15100 грн - сума позики та 3155,15 грн - проценти за користування нею протягом погодженого сторонами строку.

Договір та додаток до нього містять електронний підпис позичальника одноразовим ідентифікатором j3gyqFv0m7, а також відомості про банківську картку № НОМЕР_1 .

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій, зокрема електронній, формі.

За змістом частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, у листах, якими обмінялися сторони.

Частиною дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

У постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 та від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 Верховний Суд зазначив, що договір, укладений в електронній формі та підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Зокрема, у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 Верховний Суд роз`яснив, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані у формі алфавітно-цифрової послідовності, які додаються до інших електронних даних особою, що прийняла пропозицію укласти електронний договір. Без отримання такого ідентифікатора, входу до особистого кабінету та здійснення передбачених інформаційною системою дій електронний договір не був би укладений. Відтворення договору на папері не змінює його електронної природи й не позбавляє доказової сили.

У постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 Верховний Суд також виходив із того, що будь-який вид договору, для якого законом передбачена письмова форма, може укладатися в електронній формі, а підписання правочину одноразовим ідентифікатором відповідає вимогам статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Наведені висновки є застосовними до цієї справи, оскільки договір містить індивідуальні умови позики, персональні дані відповідача, номер його платіжної картки та одноразовий ідентифікатор j3gyqFv0m7. Ці відомості узгоджуються з карткою клієнта, довідкою про переказ коштів і даними про подальші платежі відповідача. Сукупність указаних доказів підтверджує не лише дотримання електронної форми правочину, а й волевиявлення відповідача на його укладення.

Факт надання відповідачу коштів підтверджується довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес», згідно з якою на виконання договору позики № 77118224 здійснено переказ 15100 грн на електронний платіжний засіб № НОМЕР_1 , одержувачем зазначено ОСОБА_1 .

Номер платіжної картки відповідає номеру картки, зазначеному в договорі позики та картці клієнта. Крім того, часткове виконання відповідачем зобов`язання шляхом внесення платежів свідчить про визнання ним факту укладення договору й одержання коштів.

Відповідно до статей 526, 530 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений строк.

За договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей, що встановлено частиною першою статті 1046 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості встановлено, що відповідач 19 січня 2022 року сплатив 105,17 грн, 20 січня 2022 року – 105,17 грн, а 27 січня 2022 року – 5108,33 грн. Загальна сума сплачених відповідачем коштів становить 5318,67 грн.

Однак у розрахунку заборгованості та реєстрах відступлених прав вимоги позивач продовжує обліковувати всю суму основного боргу – 15100 грн. Сплачені відповідачем кошти зараховані передусім у рахунок процентів, у тому числі нарахованих після закінчення погодженого сторонами строку позики.

Суд не погоджується з таким розрахунком.

У постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти як плату за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Після закінчення строку кредитування права кредитора забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц.

У постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду уточнила цей підхід і зазначила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України можуть нараховуватися лише в межах строку правомірного користування кредитом. Після настання строку повернення кредиту поведінка боржника не може вважатися правомірною, тому кредитор вправі вимагати проценти як міру відповідальності на підставі частини другої статті 625 ЦК України, якщо такий розмір погоджений сторонами саме для прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, вирішальним є не лише найменування платежу в договорі, а правова підстава його нарахування. Проценти за статтею 1048 ЦК України є платою за правомірне користування коштами, тоді як проценти за частиною другою статті 625 ЦК України є наслідком порушення грошового зобов`язання. Одночасне застосування цих регулятивних та охоронних наслідків за один період є неможливим.

У позовній заяві ТОВ «ФК «Сіті Колект» прямо зазначило, що заявлені ним проценти є платою за користування позикою, а не мірою відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Позивач також зазначив, що не заявляє вимог про стягнення трьох процентів річних чи інших сум на підставі статті 625 ЦК України.

Тому проценти, нараховані після 19 січня 2022 року як плата за користування позикою, стягненню не підлягають.

У межах погодженого сторонами тридцятиденного строку кредитування відповідачу нараховано 3155,15 грн процентів. Саме ця сума відповідає умовам договору та таблиці обчислення загальної вартості кредиту.

Згідно зі статтею 534 ЦК України в разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума за відсутності іншої домовленості сторін погашає насамперед витрати кредитора, у другу чергу – проценти і неустойку, у третю чергу – основну суму боргу. Пунктами 6.10.1, 6.10.2 Правил надання грошових коштів у позику також передбачено першочергове погашення процентів, а після них – суми позики.

Станом на 19 січня 2022 року заборгованість відповідача складалася із 15100 грн основного боргу та 3155,15 грн процентів.

Платіж від 19 січня 2022 року в сумі 105,17 грн підлягає зарахуванню в рахунок процентів: 3155,15 грн – 105,17 грн = 3049,98 грн. Після цього залишок процентів становив 3049,98 грн, а залишок основного боргу – 15100 грн.

Платіж від 20 січня 2022 року в сумі 105,17 грн також підлягає зарахуванню в рахунок процентів: 3049,98 грн – 105,17 грн = 2944,81 грн. Після цього залишок процентів становив 2944,81 грн, а залишок основного боргу – 15100 грн.

Із платежу від 27 січня 2022 року в сумі 5108,33 грн у рахунок повного погашення процентів підлягає зарахуванню 2944,81 грн. Решта цього платежу становить: 5108,33 грн – 2944,81 грн = 2163,52 грн.

Вказана сума підлягає зарахуванню в рахунок основного боргу: 15100 грн – 2163,52 грн = 12936,48 грн.

Отже, після врахування всіх проведених відповідачем платежів заборгованість за процентами відсутня, а залишок основного боргу становить 12936,48 грн.

Відповідно до договору факторингу № 029-021122 від 02 листопада 2022 року та витягу з Реєстру прав вимог № 12/12/22 від 12 грудня 2022 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Сіроко Фінанс» право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 77118224. Відповідач зазначений у реєстрі під № 8393.

На підставі договору факторингу № 17/12/25-01 від 17 грудня 2025 року, акта приймання-передачі та реєстру боржників ТОВ «Сіроко Фінанс» відступило це право вимоги ТОВ «ФК «Сіті Колект». У витягу з реєстру відповідач зазначений під № 5363. Оплату суми фінансування підтверджено платіжною інструкцією № 14 від 17 грудня 2025 року.

У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 Верховний Суд наголосив, що фінансова компанія, яка обґрунтовує свої вимоги послідовним відступленням права вимоги, повинна надати докази переходу такого права на кожному етапі. Наявність лише останнього договору без підтвердження попередніх ланок правонаступництва не є достатньою.

У постановах від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17 та від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20 Верховний Суд зазначив, що належними доказами набуття права вимоги є договір про відступлення права вимоги, реєстр договорів або боржників, який дає змогу ідентифікувати конкретне зобов`язання, а також докази оплати, якщо момент переходу права за умовами договору пов`язаний із фінансуванням.

Надані у цій справі документи відповідають наведеним критеріям: за кожною із двох ланок містяться договори факторингу, підписані реєстри із зазначенням прізвища відповідача, його РНОКПП, номера і дати договору та структури боргу, а також платіжні інструкції про сплату фінансування. Тому безперервність переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача підтверджена належними та взаємопов`язаними доказами.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512, статей 514, 516 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином. До нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Позивач підтвердив набуття права вимоги до відповідача, однак новий кредитор не може набути більше прав, ніж мав первісний кредитор. Тому до позивача перейшло право вимоги основного боргу лише з урахуванням здійснених відповідачем платежів.

За таких обставин із заявлених 25361,74 грн стягненню підлягає 12936,48 грн основного боргу. У задоволенні позовних вимог про стягнення 2163,52 грн основного боргу та 10261,74 грн процентів, разом 12425,26 грн, слід відмовити.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд виходить із такого.

За подання позову через підсистему «Електронний суд» позивач сплатив 2662,40 грн судового збору. Позов задоволено на 51,0079 %: 12 936,48 грн / 25 361,74 грн ? 100 % = 51,0079 %.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог: 2662,40 грн ? 51,0079 % = 1358,03 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір про надання правової допомоги № ДО-20260202/001 від 02 лютого 2026 року, прайс-лист, заявку № 82, витяг з акта № 82 та платіжну інструкцію № 1467 від 15 травня 2026 року.

У заявці та акті зазначено про надання двох годин усної консультації вартістю 4000 грн і складання позовної заяви протягом 1,6 години вартістю 8000 грн. Загальна заявлена сума витрат становить 12000 грн.

За змістом частин третьої – п`ятої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката повинен бути співмірним зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами, витраченим часом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Ця справа є малозначною, спір виник із типових кредитних правовідносин, розгляд справи не вимагав значного обсягу процесуальних дій, а позовна заява значною мірою складається зі стандартних правових положень. Заявлені витрати на правничу допомогу становлять майже половину ціни позову, що не відповідає критеріям розумності та співмірності.

З огляду на складність справи, характер виконаної роботи, обсяг матеріалів, ціну позову та усталену судову практику суд вважає, що співмірний розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 4 000 грн.

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат, їх необхідності, а також розумності розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан сторін.

У постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду розмежувала зменшення витрат через їх неспівмірність та розподіл судових витрат. Зменшення розміру витрат за критерієм неспівмірності здійснюється за клопотанням іншої сторони. Водночас при розподілі судових витрат суд, керуючись критеріями пов`язаності витрат із розглядом справи, їх обґрунтованості, пропорційності предмету спору, поведінки сторін і значення справи, може не покладати на іншу сторону всі заявлені витрати, навівши відповідні мотиви.

Відповідач відзиву та клопотання про зменшення витрат не подав. Тому суд не застосовує частину п`яту статті 137 ЦПК України з підстав неспівмірності за клопотанням сторони, а вирішує питання про розподіл витрат відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України. Суд ураховує, що заявлені 12000 грн пов`язані з підготовкою типового позову в малозначній справі, правова позиція позивача не змінювалася, участь адвоката в судових засіданнях не здійснювалася, а консультація та складання позову за своїм змістом частково охоплюють одна одну. За цих обставин покладення на відповідача всієї заявленої суми було б непропорційним предмету спору.

Ураховуючи часткове задоволення позову, з відповідача належить стягнути: 4000 грн ? 51,0079 % = 2040,31 грн.

Щодо заявлених 381,74 грн витрат на підготовку, комплектування та направлення документів суд зазначає, що надані позивачем договір із ТОВ «Дірект Технолоджі», додаток до нього та акт надання послуг на загальну суму 229200 грн стосуються масового надання послуг із друку та відправлення документів.

Надані документи не дають можливості встановити, що позивач фактично сплатив 381,74 грн саме за підготовку та направлення документів ОСОБА_1 в цій справі. Індивідуального розрахункового документа, поштової квитанції або іншого належного доказу понесення позивачем саме цих витрат матеріали справи не містять.

Крім того, витрати на виготовлення копій процесуальних документів та формування матеріалів позову охоплюються звичайною діяльністю сторони з підготовки звернення до суду і не є безумовною підставою для їх покладення на відповідача. Тому вимога про стягнення 381,74 грн витрат задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, відповідно до статей 205, 207, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 534, 610, 612, 625, 626, 628, 638, 639, 1046, 1048 ЦК України, статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 211, 223, 259, 263-265, 268, 274, 279-282 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» заборгованість за договором позики №77118224 від 20 грудня 2021 року в розмірі 12936 (дванадцять тисяч дев`ятсот тридцять шість) гривень 48 копійок, яка складається із заборгованості за основною сумою позики.

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення 12425 (дванадцяти тисяч чотирьохсот двадцяти п`яти) гривень 26 копійок відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» 1358 (одну тисячу триста п`ятдесят вісім) гривень 03 копійки судового збору та 2040 (дві тисячі сорок) гривень 31 копійку витрат на професійну правничу допомогу.

У відшкодуванні решти витрат на професійну правничу допомогу та 381 гривні 74 копійок витрат, пов`язаних із підготовкою, комплектуванням і направленням документів, відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Богородчанським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів із дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект», місцезнаходження: 02154, м. Київ, проспект Соборності, будинок 30-А, приміщення 321, код ЄДРПОУ 43950742.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Головуючий О. А. Шишко