Вирок від 03 вересня 2026 р. у справі №197/1114/26 — Широківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 197/1114/26

Провадження № 1-кп/197/49/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року с-ще Широке

Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника – адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду с-ща Широке кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Вишневе, Каслинського району, Челябінської області, громадянина України, який має середню освіту, одруженого, пенсіонера, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

– у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого 128 КК України,

встановив:

02 серпня 2026 року, приблизно о 15:00, ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, прийшов до квартири АДРЕСА_3 , де проживає ОСОБА_6 . Перебуваючи у коридорі, ОСОБА_4 намагався пройти далі по квартирі ОСОБА_6 , однак остання, стоячи перед ним, заперечувала проти його перебування у її квартирі та вимагала від нього залишити приміщення. Після чого, ОСОБА_4 , діючи з необережності, а саме – з кримінальною протиправною самовпевненістю, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, зокрема, незважаючи на похилий вік потерпілої, розраховуючи, що не завдасть їй значної шкоди, застосував до стоячої перед ним потерпілої ОСОБА_6 фізичну силу, а саме - штовхнув своєю рукою її в ділянку тулубу, в напрямку від вхідної двері далі по коридору. Внаслідок зазначеного поштовху ОСОБА_6 не втримала рівноваги та впала на лівий бік, вдарившись лівою стороною тулубу об підлогу. Внаслідок необережних дій ОСОБА_4 , потерпілій ОСОБА_6 спричинено тілесні ушкодження у вигляді закритого черезвертлюгового перелому лівого стегна зі зміщенням фрагментів. Виявлені у неї ушкодження відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкодженнь, за ознаками тривалого розладу здоров`я більше 21 доби.

У зв`язку з чим, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України - необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

ОСОБА_4 та його захисник у судовому засіданні просили затвердити угоду про визнання винуватості.

Прокурор у судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості.

Потерпіла в підготовче судове засідання не з`явилась, 21 серпня 2026 року подала зяву про розгляд справи у її відсутність.

Судом встановлено, що 21.08.2026 між прокурором Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надано повноваження прокурора у кримінальному провадженні №12026041610000251 від 03.08.2026 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, з одного боку та підозрюваним (який наразі має статус обвинуваченого) ОСОБА_4 з іншого боку, за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 , на підставі ст.ст. 468, 469, 472, 473, 476 КПК України була укладена угода про визнання винуватості, що скріплена підписами сторін, відповідно до якої: ОСОБА_4 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення; сторони погодилися на призначення покарання за ст. 128 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік та на звільнення від відбування покарання з випробуванням, відповідно до ст. 75 КК України.

Згідно заяви від 21.08.2026, потерпіла ОСОБА_6 надала згоду на укладення угоди про визнання винуватості обвинуваченим ОСОБА_4 .

В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, а також наслідки її невиконання.

Враховуючи ту обставину, що під час досудового слідства між обвинуваченим та прокурором за участю захисника, за письмової згоди потерпілої, була укладена угода про визнання винуватості, яка надійшла до суду разом з обвинувальним актом, кримінальне провадження розглядалося судом відповідно до положень ч. 2 ст. 473 та ч. 4 ст. 474 КПК України.

Згідно з ч. 3 ст. 314 КПК України в підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду про визнання винуватості.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Розглядаючи зазначену угоду про визнання винуватості судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст .128 КК України, яке згідно зі ст. 12 КК України є нетяжким злочином.

Під час підготовчого судового засідання судом з`ясовано в обвинуваченого ОСОБА_4 , що він повністю розуміє: права, передбачені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України; наслідки затвердження та невиконання угоди; характер обвинувачення, щодо якого він беззастережно визнає себе винуватим; вид та міру покарання, яке буде призначене йому у разі затвердження угоди судом, і на яке він погодився.

Суд переконався у підготовчому судовому засіданні, що укладення сторонами цієї угоди про визнання винуватості є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, є щире каяття та активне сприяння у розкриттю злочину. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що угода про визнання винуватості може бути затверджена судом, оскільки: її умови не суперечать вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, відповідають інтересам суспільства і не порушують права, свободи та інтереси сторін чи інших осіб; правова кваліфікація кримінального правопорушення правильна; відсутні обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним; узгоджені сторонами вид та міра покарання відповідають ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення; обвинувачений у підготовчому судовому засіданні підтвердив можливість виконання ним взятих на себе за угодою зобов`язань.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся, процесуальні витрати відсутні, заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314, 368, 369, 370, 374, 475 КПК України, суд

ухвалив:

затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 21 серпня 2026 року між прокурором Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника – адвоката ОСОБА_5 .

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 України та призначити узгоджене сторонами покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 1 (один) рік та зобов`язати його періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, а також повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Широківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів із моменту його проголошення в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1