Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №206/3896/26 — Самарський районний суд міста Дніпра

Справа № 206/3896/26

Провадження № 3/206/789/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року Самарський районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Кушнірчука Р.О., при секретареві Ільїній І.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, –

за участю:

особи, яка притягується до адмінстратвиної відповідальності - ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

5 червня 2026 року до Самарського районного суду міста Дніпра з Відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення, складені відносно ОСОБА_1 .

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 666209 вбачається, що 15 травня 2026 року о 00 годині 04 хвилин у м. Дніпро, міст Південий лівий берег водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом КІА Sorento державний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора DRAGER 6820 ARHK-0488, результат огляду позитивний 1,45 проміле, чим порушив п. 2.9. ПДР, відповідальність за що передбачена за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та з обставинами, викладеними у протоколі, не погодився. Пояснив, що у той день він повертався через Південний міст та був зупинений працівниками поліції, які перевірили документи. Поліцейським здалося, що від нього пахне алкоголем, після чого йому запропонували пройти огляд за допомогою приладу «Drager», на що він погодився. Після цього він їх запевняв в тому, що алкогольних напоїв не вживав і взагалі алкоголь не вживає, а після отримання результату тестування повідомив про категоричну незгоду з таким результатом. Жоден з поліцейських не пропонував та не роз`яснював йому про можливість пройти медичний огляд у закладі охорони здоров`я та направлення до медичного закладу не надавали. Також зазначив, що про здійснення будь – якої відеофіксації його не попереджали.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ч.1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності до закону. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Отже, предметом судової перевірки є не формальна наявність складеного протоколу, а доведеність усіх юридично значущих обставин, які утворюють склад інкримінованого правопорушення.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

З огляду на викладене, за відсутності інших об`єктивних джерел фактичних даних про обставини, що підлягають доказуванню в цій справі, дані, що відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, не можуть бути покладені в основу судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Пунктом 4 розділу 10 Наказу МВС України від 07.11.2015 № 1395 «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Суд, дослідивши письмові матеріалами справи про адміністративне правопорушення, в тому числі протокол про адміністративні правопорушення серії ЕПР 1 № 666209 від 15.05.2026 року, доданий CD - диск, при огляді якого судом встановлено відсутність фіксації вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, яке йому інкримінуються, зазначає наступне.

Частиною 1статті 130 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння.

Об`єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а також безпеки на річковому транспорті та маломірних суднах.

Об`єктивна сторона зазначеного правопорушення виражається, зокрема у формі керування транспортним засобом у стані сп`яніння (алкогольного, наркотичного тощо).

Суб`єкт адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП спеціальний - водій транспортного засобу, або інша особа, яка керувала транспортним засобом.

Суб`єктивна сторона даного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція).

Так, згідно з пунктом 6 розділу ІІ цієї Інструкції, огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Судом, з метою повного та всебічного розгляду справи до Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції направлявся запит про надання відеозапису з боді- камер на яких зафіксовані обставини подій за участю ОСОБА_1 , які викладені у протоколі.

9 липня 2026 року на адресу суду надійшла відповідь з Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції № 6802с/41/19/03-2026 про те, що надати запис з нагрудних камер відео реєстраторів працівників поліції неможливо.

При розгляді цієї справи слід звернути увагу на те, що сам факт отримання позитивного показника спеціального технічного засобу не звільняє уповноважену особу від обов`язку дотриматися процедури огляду, прямо встановленої ст. 266 КУпАП та підзаконними нормативними актами. Процедура огляду є складовою законності отримання доказу, а тому її порушення безпосередньо впливає на допустимість та доказове значення результату.

Статтею 266 КУпАП передбачено, що у разі незгоди водія на проведення огляду поліцейським із використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Огляд, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Отже, висловлення водієм незгоди з результатом первинного огляду породжує обов`язок діяти за наступною передбаченою законом процедурою - забезпечити проведення огляду у відповідному закладі охорони здоров`я.

Аналогічний підхід закріплено у Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17 грудня 2008 року, та в Інструкції, затвердженій спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09 листопада 2015 року. Нормативне регулювання спрямоване на забезпечення об`єктивної перевірки результату первинного тестування та усунення сумнівів щодо фактичного стану водія.

Судом встановлено, що між відомостями, зазначеними у протоколі про адміністративне правопорушення та поясненнями ОСОБА_1 наданими в судовому засіданні, наявні суперечності.

Так, у протоколі зазначено, що ОСОБА_1 погодився з результатом огляду, тоді як у судовому засіданні він пояснив, що з таким результатом не погоджувався.

Перевірити, які саме обставини мали місце під час проведення огляду, суд міг би за допомогою відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції, однак такі відеозаписи суду надані не були.

З рапорту поліцейського від 15 травня 2026 року вбачається, що до матеріалів справи повинні були бути долучені записи з боді-камер № 473549 та № 475896. У протоколі також зазначено про наявність відеофіксації. Таким чином, орган поліції сам визначив відеозаписи як джерело доказової інформації про перебіг події та процедуру огляду.

При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що на долученому DVD-R диску відеозапису з місця події не міститься, у зв`язку і з цим 11 червня 2026 року Самарським районним судом міста Дніпра було направлено запит до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області щодо надання відеозаписів з боді-камер № 473549 та № 475896, на яких повністю зафіксовані обставини події, викладені у протоколі серії ЕПР1 №666209.

Листом від 25 червня 2026 року Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області повідомило про неможливість надання відеозаписів у зв`язку із закінченням строку їх зберігання та послалося на 30-денний строк зберігання.

Водночас подія мала місце 15 травня 2026 року, а запит суду направлено 11 червня 2026 року. Тобто на момент витребування судом відповідних записів тридцятиденний строк, на який послався орган поліції, ще не сплив.

Ця обставина має істотне значення, оскільки суд вжив заходів для безпосередньої перевірки доказової інформації до спливу зазначеного поліцією строку, однак доказ, який перебував у розпорядженні органу, що здійснював фіксацію події, суду не надано. Негативні наслідки неналежного збереження або ненадання доказу стороною, на яку законом покладено обов`язок його збирання, не можуть бути перекладені на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.

За відсутності відеозаписів суд позбавлений можливості об`єктивно перевірити, чи висловлював ОСОБА_1 згоду або незгоду з результатом тесту; чи було йому роз`яснено право та порядок проходження огляду в закладі охорони здоров`я; чи пропонувалося пройти такий огляд; чи оформлювалося направлення; яким був повний перебіг використання спеціального технічного засобу; чи забезпечувалась безперервність відеофіксації та чи відповідає викладене у протоколі фактичній послідовності подій.

Суд звертає увагу, що в умовах, коли особа в судовому засіданні прямо заперечує свою згоду з результатом Drager та стверджує про відсутність пропозиції пройти огляд у медичному закладі, відсутність об`єктивного відеозапису не є суто формальним недоліком матеріалів, оскільки стосується важливого аспекту, від якого залежить юридична оцінка результату огляду та дотримання вимог ст. 266 КУпАП.

Суд враховує й правовий підхід Верховного Суду, сформульований у постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а, відповідно до якого в силу принципу презумпції невинуватості, що застосовується у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події правопорушення та винності особи тлумачаться на її користь, а недоведені подія та вина особи прирівнюються до доведеної невинуватості.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 03 липня 2026 року у справі №420/3078/25 наголошено, що суд у провадженні про адміністративне правопорушення перевіряє фактичні обставини, на яких ґрунтується обвинувачення, оцінює докази відповідно до ст. 252 КУпАП та вирішує питання про наявність або відсутність складу адміністративного правопорушення і винуватість особи. Доказова інформація, що міститься в документах органу, який ініціює притягнення до відповідальності, не має наперед установленої сили та підлягає судовій перевірці у сукупності з іншими матеріалами.

Такий підхід узгоджується із загальною природою протоколу про адміністративне правопорушення. Протокол фіксує сформульоване уповноваженою посадовою особою обвинувачення та є одним із джерел доказової інформації, але не може автоматично підтверджувати власний зміст. Обставини, викладені в ньому, повинні знаходити підтвердження в інших належних, допустимих, достовірних та достатніх доказах.

Конституційний Суд України послідовно виходить із того, що складовою презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo, за яким усі сумніви щодо вини особи мають тлумачитися на її користь, а обов`язок доведення вини покладається на державу. Такий підхід відображений, зокрема, у Рішенні Конституційного Суду України від 26 лютого 2019 року №1-р/2019 та підтверджений у подальшій практиці Конституційного Суду.

У Рішенні Конституційного Суду України від 26 листопада 2025 року №5-р(II)/2025 наголошено на системному зв`язку принципу індивідуалізації юридичної відповідальності, закріпленого ч. 2 ст. 61 Конституції України, із презумпцією невинуватості за ст. 62 Конституції України. Конституційний Суд зазначив, що при застосуванні санкцій, які за своєю суттю співмірні з кримінальним покаранням, істотного значення набуває обов`язок правозастосовного органу довести вину суб`єкта, якого притягують до юридичної відповідальності.

У Рішенні Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року №7-р(I)/2025, яке безпосередньо стосувалося окремих положень КУпАП у сфері автомобільного транспорту, також розглянуто співвідношення адміністративної відповідальності та презумпції невинуватості. Із цієї практики випливає, що встановлені законом презумпції не усувають необхідності дотримання належної процедури та забезпечення особі ефективної можливості спростовувати фактичні твердження, покладені в основу відповідальності.

Стаття 62 Конституції України встановлює, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. З огляду на каральний характер стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке передбачає значний штраф та позбавлення права керування транспортними засобами, ці гарантії мають бути забезпечені реально, а не формально.

Суд також враховує підхід Європейського суду з прав людини до проваджень, які за критеріями Конвенції мають «кримінальний» характер. У справі «Надточій проти України» ЄСПЛ визнав, що адміністративне провадження, яке має каральний і стримувальний характер, може охоплюватися гарантіями ст. 6 Конвенції. Відтак особа повинна мати справедливу можливість захищатися від обвинувачення, а суд - зберігати неупередженість і не підміняти орган, який сформував та доводить обвинувачення.

У практиці ЄСПЛ стандарт «поза розумним сумнівом» пов`язується з наявністю достатньо переконливих, чітких та узгоджених між собою висновків або неспростовних презумпцій факту. Такий підхід, зокрема, відображений у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» та «Коробов проти України». Наявність істотної, неусунутої суперечності щодо процедури отримання ключового доказу не відповідає вимозі доведеності, яка виключає розумні альтернативні пояснення.

Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд при розгляді справи повинен залишатися неупередженим та не перебирати на себе функції сторони обвинувачення. У справі «Карелін проти Росії» ЄСПЛ звернув увагу на недопустимість ситуації, коли суд фактично перебирає на себе функцію сторони обвинувачення у провадженні про адміністративне правопорушення.

За таких обставин, суд не може самостійно припускати, що саме було зафіксовано на відсутньому відеозаписі, які пояснення надавав ОСОБА_1 після отримання результату Drager та чи погодився він із таким результатом. Ці обставини повинні підтверджуватися належними доказами, наданими суду.

З огляду на положенння ч. 2 ст. 251 КУпАП, згідно яких саме на уповноважених осіб покладено обов`язок збирання доказів, суд не може усувати істотні прогалини доказування шляхом припущень на користь обвинувачення, інакше було б порушено баланс між публічним інтересом у забезпеченні безпеки дорожнього руху та процесуальними гарантіями особи, яка притягається до відповідальності.

Суд безумовно враховує підвищену суспільну небезпеку керування транспортним засобом у стані сп`яніння та необхідність ефективної протидії таким правопорушенням. Водночас важливість цієї мети не дозволяє відступати від прямо встановленої законом процедури доказування. Законність притягнення до відповідальності передбачає не лише суспільно значущу мету, а й дотримання визначеного законом порядку встановлення стану сп`яніння.

У матеріалах справи наявна роздруківка результату Drager, однак оцінюючи її доказове значення, суд зобов`язаний врахувати не лише цифровий показник, а й дотримання всього передбаченого законом алгоритму. Якщо після отримання такого результату водій висловив незгоду, остаточна перевірка стану повинна була відбутися в закладі охорони здоров`я.

Саме тому встановлення факту згоди або незгоди ОСОБА_1 є істотним для правильного вирішення справи, а відеозапис, який за матеріалами справи існував і повинен був відображати відповідний етап процедури, суду не надано, у зв`язку з чим, суд позбавлений можливості безпосередньо дослідити відеозаписи та перевірити за їх допомогою обставини, викладені у протоколі.

За таких обставин суд не може вважати доведеним поза розумним сумнівом, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння був завершений із дотриманням усіх вимог ст. 266 КУпАП, зокрема, що після отримання результату він погодився з ним і тому не виник обов`язок провести огляд у закладі охорони здоров`я.

Верховний Суд у постанові від 20 грудня 2024 року у справі №380/16592/22, аналізуючи публічно-правову відповідальність, звернув увагу на зміст стандарту «поза розумним сумнівом»: у достовірності факту винуватості не повинно залишатися розумних сумнівів, а альтернативні можливості пояснення доказів мають бути надмірно малоймовірними. Хоча наведена справа виникла з інших правовідносин, сформульований підхід до оцінки доказів є релевантним для розуміння належного стандарту доказування у провадженні карального характеру.

Пояснення ОСОБА_1 стосуються конкретних обставин проведення огляду, а саме його незгоди з результатом Drager та подальших дій працівників поліції. Такі пояснення могли бути перевірені судом шляхом дослідження відеозаписів з нагрудних камер поліцейських.

Сукупність встановлених обставин - відсутність повного відеозапису події, ненадання його навіть після своєчасного витребування судом, суперечність між протоколом та поясненнями особи щодо згоди з результатом огляду, відсутність можливості перевірити факт пропозиції та направлення до медичного закладу - утворює розумний сумнів у доведеності дотримання встановленої законом процедури огляду.

Цей сумнів має істотний, а не формальний характер, оскільки ч. 5 ст. 266 КУпАП прямо пов`язує порушення вимог цієї статті з недійсністю огляду. Тому за відсутності можливості достовірно встановити, що процедура після отримання позитивного результату була завершена відповідно до закону, результат первинного тестування не може самостійно забезпечити достатню доказову основу для висновку про винуватість.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. У цій справі суд доходить висновку саме про недоведеність належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що наданими та дослідженими у судовому засіданні доказами не доведено належним чином наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Наявні у справі сумніви щодо дотримання встановленого порядку проведення огляду та згоди ОСОБА_1 з його результатом усунути під час судового розгляду не виявилося можливим, а відповідно до ст. 62 Конституції України такі сумніви підлягають тлумаченню на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст. 7, 9, 130, 245, 247, 251, 252, 266, 280, 283-285, 294 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в 10-денний строк з дня її винесення до Дніпровського апеляційного суду через Самарський районний суд міста Дніпра.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Головуючий суддя Р.О. Кушнірчук