Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №214/1036/26 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/1036/26

2/214/2716/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03 вересня 2026 року Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Гриня Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання Гайдученко С.О.,

сторін: позивача ОСОБА_1 ,представника позивача Дербіна Д.О. ,прокурора Акуленко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Дербін Дмитро Олександрович до ОСОБА_3 , тертя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору: Виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради про позбавлення батьківських прав, за участю прокурора Криворізької центральної окружної прокуратури, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , звернулась через свого представника Дербіна Д.О. до Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовною заявою про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Свої позовні вимоги мотивувала тим, що має на утриманні онука - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який з перших днів свого народження проживає разом з нею та її чоловіком, ОСОБА_5 . Зазначає, що починаючи з самого народження онука- ОСОБА_4 вона бере безпосередню участь у вихованні онука: улаштовувала в дитячий садок, опікується його розвитком, в подальшому займалась улаштуванням в середню загальноосвітню школу, забезпечує матеріальними благами онука (придбання одягу, іграшок, ліків під час хвороби), здійснює оздоровлення дитини. Зазначає, що відповідач - ОСОБА_3 самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків, не цікавиться здоров`ям сина, успіхами у навчанні, не допомагає матеріально, не купує одяг, всі необхідні речі для навчання, не оздоровлює дитину та взагалі не підтримує будь якого зв`язку з сином з 2017 року.

Ухвалою суду від 17 квітня 2026 року відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. Одночасно ухвалою витребувано від органу опіки та піклування Саксаганської районної у місті ради (м. Кривий Ріг, 50071, вул. Володимира Великого, буд. 32): акт визначення житлово-побутових умов ОСОБА_1 разом з онуком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 ; висновок про доцільність батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою суду від 12.06.2026 року підготовче провадження закрито, справа призначена до розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Дербін Д.О. позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.

Позивач ОСОБА_1 вимоги підтримала, пояснила що виховує онука, ОСОБА_4 разом зі своїм чоловіком, ОСОБА_5 . Дитину забезпечує всім необхідним. Купляє одяг, їжу, в онука наявний власний мобільний телефон, наявна окрема облаштована кімната, в наявності комп`ютер. Цікавиться успіхами в навчанні онука. Зазначає, що відповідач не виконує свої батьківські обов`язки. З дитиною не спілкується, матеріально не допомагає, що змусило звернутись до суду з позовом.

Відповідачка, ОСОБА_3 , до суду не з`явилась. Направила до суду заяву, в якій заперечувала щодо позову, просила розглянути без її участі.

Від представника третьої особи виконавчого комітету Саксаганської районної в місті ради надійшла заява про розгляд справи без їх участі.

Прокурор Акуленко С.О. - зазначила, що позбавлення батьківських прав відповідача, буде відповідати якнайкращим інтересам дитини, наполягала на позбавленні батьківських прав ОСОБА_3 , щодо неповнолітнього сина - ОСОБА_4 .

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що позивача знає давно, є сусідами. Знає ОСОБА_7 , онука позивача. З ОСОБА_8 часто на подвір`ї гуляє її син. Зазначила, що ОСОБА_9 забезпечений всім необхідним. Бабуся та дідусь піклуються про стан здоров`я дитини, щоб він ні в чому не мав потреби. Зазначила, що відповідача бачила останній раз років десять назад.

ОСОБА_10 , допитана в якості свідка пояснила, що є сусідкою позивача через будинок. Знає дитину, ОСОБА_7 , так проживає поруч. Дитина проживає з бабусею та дідусем. В наявності у дитини все є. В школу дитину водить бабуся, ОСОБА_1 , а забирає дідусь, ОСОБА_5 , які дуже сильно люблять свого онука, роблять для нього все необхідне. Бабуся із самого малечку з дитиною. Дитина повністю на бабусиному забезпеченні. Останні 10 років вона не бачила відповідача. Останнього разу відповідачка прийшла з новим співмешканцем та намагалась забрати сина. Дитина кричала, трималася за дідуся та кричав що він не хоче до мами. Викликали поліцію, після цього дитина почала заїкатися. Зазначає, що була у позивача в будинку, умови для дитині найкращі.

Також судом за участі педагога, було опитано неповнолітнього ОСОБА_4 , який повідомив, що з мамою, ОСОБА_3 бачитись та спілкуватись не бажає. Проживає з бабусею та дідусем, яких дуже любить. Мати з днем народження та на свята не вітає. Останній раз мати приїжджала більше 10 років.

Вислухавши пояснення сторін, прокурора, допитавши свідків та провівши опитування неповнолітнього ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до п.16 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.07.2003 року, особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, ухилення від виховання дитини є підставою для позбавлення батьківських прав.

Прошу суд звернути увагу на п. 15 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 року, де вказано, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

В Рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. 16 постанови № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (зі змінами), ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

В рішенні ЄСПЛ від 10 вересня 2019 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (Strand Lobben and Others v. Norway, заява № 37283/13) зазначено, що коли інтереси дитини суперечать інтересам батьків, органи влади повинні встановлювати справедливий баланс цих інтересів, при цьому особливе значення надається найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданого Центрально-Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області від 22.05.2013 року, актовий запис № 434.

Відповідно до вказаного свідоцтва про народження батьками ОСОБА_4 являється - ОСОБА_11 та ОСОБА_3 .

Той факт, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дійсно доводиться позивачу, ОСОБА_1 онуком, також підтверджується свідоцтвом про народження сина позивача, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження виданого Саксаганським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 856 від 21 травня 1986 року.

ІНФОРМАЦІЯ_6 помер син позивача, ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданого Саксаганським районним у місті Кривому Розі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 1268 від 27.08.2019 року.

Відповідно до довідки про склад зареєстрованих осіб, позивач, ОСОБА_1 її онук, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстровані разом за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до характеристики Комунального закладу ДНЗ № 202 КТ Криворізької міської ради від 29.01.2018 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з вересня 2015 року відвідує КЗ ДНЗ № 202 КТ КМР. Мати, ОСОБА_3 , не займається вихованням сина, не йде на спілкування і контакт, місце проживання працівникам дошкільного закладу ОСОБА_3 невідоме. Кожного ранку до садочку дитину приводить бабуся - ОСОБА_1 і дідусь - ОСОБА_5 , які безпосередньо виховують онука.

За життя сина, позивачки, ОСОБА_11 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 , останній залишив заяву, згоду на виховання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивачу, ОСОБА_1 , що підтверджується відповідною заявою, посвідченою приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Лігутою Л.В. від 07.02.2019 року.

У відповідності до психолого-педагогічної характеристики виданої класним керівником ОСОБА_12 КГ № 14, підтверджується факт навчання ОСОБА_4 в Криворізькій гімназії № 14 з 01.09.2020 року по 31.05.2023 року, вихованням якого займаються бабуся - ОСОБА_1 і дідусь - ОСОБА_5 , які замінили йому батьків. Учень - ОСОБА_4 , забезпечений усім для навчання, має окрему кімнату, книжки, гаджети та інші необхідні речі. Закінчив початкову школу на достатньо високому рівні, добре розвинений, виразно читає, має нахил до мистецтва, добре розвинений фізично. Щодо родини, в якій зростає учень - бабуся і дідусь, є культурними і доброзичливими людьми - беруть активну участь у організації шкільного життя, та допомагають у матеріальних зборах для ЗСУ.

Згідно до характеристики від Криворізької гімназії №122 КМР класного керівника - ОСОБА_13 , станом 20.10.2025 року підтверджується, що ОСОБА_9 має усі необхідні умови для розвитку і навчання, добре вчиться і має гарні манери, моральні якості і емоційний стабільний стан. Проживає разом із бабусею і дідусем у приватному будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в якому має власну кімнату, облаштовану за його вподобанням і необхідними предметами для навчання.

Відповідно до характеристики родини ОСОБА_4 , учня 7-Г класу Криворізької гімназії №122 КМР хлопець виховується бабусею і дідусем, які відповідально ставляться до виховання та навчання онука. ОСОБА_1 постійно підтримує зв`язок з класним керівником, відвідує батьківські збори, контролює навчальний процес ОСОБА_4. Бабуся спокійно реагує на невдачі дитини, допомагає впоратись з негативними емоціями, мотивуючи до навчання та саморозвитку. Бабуся та дідусь дбайливо відносяться до онука, і разом проводять дозвілля гуляючи на свіжому повітрі у парку. Мати дитини - ОСОБА_3 , самоусунулась від виконання батьківських обов`язків. За час спостереження з боку гімназії проявів турботи, зацікавленості життям сина або матеріальної допомоги з її боку зафіксовано не було.

Згідно Акту від 22.10.2025 року з місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в присутності сусідів - ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_10 , підтверджують інформацію, щодо проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та її сина - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 з серпня місяця 2013 року мешкали без реєстрації за вищевказаною адресою. ОСОБА_3 , часто була відсутня за даною адресою, ніде не працювала. Починаючи з 2016 року до сьогоднішнього дня відсутня за місцем проживання. ОСОБА_4 постійно проживає разом з бабусею - ОСОБА_1 і дідусем - ОСОБА_16 .

Відповідно до наданих матеріалів відповідач притягалась до адміністартивної та кримінальної відповідальності зща ч.1 ст. 184 КУпАП та ч.1 ст. 185 КК України ( а.с. 40-41).

Згідно з висновком Саксаганської районної в місті ради від 10.06.2026 року про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , у вирішенні питання позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 у відношенні малолітнього ОСОБА_4 , орган опіки та піклування покладається на розсуд суду.

Стаття 171 СК України закріплює, що дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами, зокрема, спору щодо її виховання. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Відповідно до ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв`язку, проаналізувавши вищевикладені вимоги діючого законодавства, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають повному задоволенню.

Ухвалюючи рішення, суд виходить з того, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Батьки мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

В рішенні ЄСПЛ від 10 вересня 2019 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (Strand Lobben and Others v. Norway, заява № 37283/13) зазначено, що коли інтереси дитини суперечать інтересам батьків, органи влади повинні встановлювати справедливий баланс цих інтересів, при цьому особливе значення надається найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Так, судом встановлено, що відповідач протягом тривалого часу ухиляється від виконання обов`язків по вихованню свого неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: не займається вихованням та його розвитком та не створює умов для його життя, гармонійного розвитку, не піклується про його фізичний та духовний розвиток, не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом, що підтверджується матеріалами справи, зібраними позивачем.

Встановлені судом обставини, що підтверджені обсягом наявних доказів в своїй сукупності, суд розцінює як свідчення незацікавленості відповідача життям, здоров`ям, матеріальним благополуччям та майбутнім її дитини, фактичне умисне самоусунення від виконання батьківських обов`язків, свідоме нехтування їх виконанням. При цьому, така поведінка відповідача на переконання суду, є винною та свідомою.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість пред`явлених позивачем вимог та можливість позбавлення відповідача батьківських прав у відношенні її неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню. Встановлені обставини в їх сукупності приводять суд до висновку, що застосування до відповідача крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав щодо дитини забезпечить захист інтересів дитини, а наявні мотиви для позбавлення батьківських прав в даному випадку є доречними і достатніми з урахуванням обсягу наявних доказів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

позовні вимоги представника позивача ОСОБА_1 - Дербіна Дмитра Олександровича , до ОСОБА_3 , тертя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору: Виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради про позбавлення батьківських прав, за участю прокурора Криворізької центральної окружної прокуратури - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 5 ст. 164 СК України рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини, для внесення відомостей про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, до актового запису №434 про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складений 03.02.2015 року Центрально-міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області.

Роз`яснити відповідачу у справі зміст статті 169 СК України, що мати, батько позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів після проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_2 , останнє місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Саксаганської районної в місті, адреса: м. Кривий Ріг, 50071, вул. Володимира Великого, буд. 32, ЄДРПОУ: 05410872.

Суддя Н.Г. Гринь