Вирок від 02 вересня 2026 р. у справі №188/4485/25 — Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/4485/25

Провадження № 1-кп/188/381/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

при секретарі: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в c-ще Петропавлівка кримінальне провадження № 12025041530000292 від 26.11.2025р. відносно обвинуваченого:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Апостолове

Дніпропетровської області, зареєстрований та проживає за

адресою:

АДРЕСА_1 , громадянин України, освіта середня, не одружений,

на утриманні дітей не має, військовослужбовець військової

служби за призовом під час мобілізації на особливий період

в посаді стрілець-номер обслуги 10 парашутно-десантної

роти 3 парашутно-десантного батальйону ВЧ НОМЕР_1 у військовому

званні «солдат», паспорт НОМЕР_2 , виданий 12.02.2002р.

Апостолівським РВ УМВС України в Дніпропетровській області,

раніше судимий:

- 03.03.2018 року Апостолівським районним судом Дніпропетровської

області за ч. 3 ст. 297, ч. 3 ст. 15 КК України до 4 років позбавлення

волі, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування

покарання з іспитовим строком 2 роки. На підставі ч. 5 ст. 72 КК

України зараховано в строк відбуття покарання строк попереднього

ув`язнення з 10.01.2018р. до 12.01.2018р. За ухвалою

Апостолівського районного суду Дніпропетровської області

від 03.12.2018р. скасовано іспитовий строк та призначено

покарання строком на 4 роки згідно цього вироку;

- 23.05.2019р. Апостолівським районним судом Дніпропетровської

області за ч. 1 ст. 185, ч. 3 ст. 185 ст. 70 КК України до 2 років

позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю

вироків до призначеного покарання частково приєднано покарання

за вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської

області від 03.03.2018 року та остаточно до відбуття 4 роки

1 місяць позбавлення волі. Звільнений 12.05.2022р.

умовно-достроково, невідбутий строк 8 місяців 14 днів.

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 Кримінального кодексу України, -

за участю прокурора: ОСОБА_4

за участю захисника: ОСОБА_5

за участю обвинуваченого в режимі відео конференції: ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.02.2022 № 40 ОСОБА_3 призваний на військову службу за мобілізацією під час особливого періоду та зарахований посаду стрільця - номера обслуги 10 парашутно- десантної роти 3 парашутно-десантного батальйону ВЧ НОМЕР_1 .

Відповідно до ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ОСОБА_3 , як військовослужбовець, зобов`язаний свято і непорушно

додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, поважати честь і гідність кожної людини, додержуватися правил поведінки військовослужбовців, завжди пам`ятати, що за його поведінкою судять про Збройні Сили України в цілому.

Згідно з положеннями ст.ст. З, 28, 29, 68 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, кожен має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню, кожна людина має право на особисту недоторканість та кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Крім того, являючись військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_3 відповідно до вимог ст.ст. 20, 21, 22, 22-1 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України достеменно знав, що військовослужбовці мають право застосовувати спеціальні засоби, засоби фізичного впливу та зброю особисто або у складі підрозділу: для захисту свого здоров`я і життя, а також здоров`я і життя інших військовослужбовців і цивільних осіб від нападу, якщо іншими способами й засобами захистити їх у даній ситуації неможливо.

Проте, в порушення вимог вищезазначених нормативних актів, солдат ОСОБА_3 , замість належного виконання свого обов`язку по захисту Вітчизни, її незалежності та територіальної цілісності піл час війни став на шлях вчинення злочину та діючи з прямим умислом, повторно вчинив злочин проти власності особи, при наступних обставинах.

Так, Солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час

мобілізації, на особливий період, проходячи її на посаді стрільця - номера обслуги 10 парашутно-десантної роти 3 парашутно-десантного батальйону ВЧ НОМЕР_1 , 24 листопада 2025 року у період часу приблизно з 18.50 до 19.00 годин, знаходячись біля приміщення магазину «Апетит» розташованого по вул. Соборна 87 с-ща Петропавлівка Синельниківського району Дніпропетровської області побачивши, що із вказаного вище магазину вийшов ОСОБА_6 з покупками, де у ОСОБА_3 виник корисливий умисел на відкрите повторне викрадення чужого майна поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого.

Після чого ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання переслідуючи корисливий умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна поєднаного з насильством яке не с небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, діючи в умовах воєнного стану пішов слідом за ОСОБА_6 , який рухався на велосипеді від магазину по вул. Соборна у напрямку до АДРЕСА_2 , та наздогнавши його біля двору домоволодіння розташованого по АДРЕСА_3 , ОСОБА_3 умисно наніс ОСОБА_6 один удар кулаком у праву частину обличчя - під око, від чого ОСОБА_6 впав на землю горілиць, заподіявши тим самим потерпілому фізичний біль, тобто застосував насильство яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, після чого ОСОБА_3 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений па відкрите викрадення чужого майна, умисно, з силою зірвав належну ОСОБА_6 сумку з речами, яка висіла у нього на тулубі, тим самим ОСОБА_3 повторно відкрито, із застосуванням насильства викрав чуже майно, а саме: сумку вартістю 399,90 грн., мобільний телефон «Huawei» серії «Y6 2018» моделі «АТU-L21» 2/16 ГБ чорного кольору, вартістю 366,33 грн., 1 пляшку «REVО» на суму 49,22 грн., 1 пляшку пива «Оболонь» «Світле» вартістю 33,76 грн.

Викрадене майно ОСОБА_3 привласнив, розпорядившись ним по своєму, заподіявши потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму у

розмірі 849 грн. 21 коп.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе визнав повністю, підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, щиро розкаявся.

Потерпілий в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи неодноразово повідомлявся належним чином, будь-яких заяв до суду не подавав.

Суд вважає, що вина обвинуваченого в скоєнні ним кримінального правопорушення в судовому засіданні доказана повністю.

Суд, враховуючи думку прокурора, захисника, бажання обвинуваченого, керуючись ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Докази у відповідності до ст. 84 Кримінального процесуального кодексу України є законними і отримані у відповідності до вимог Кримінального процесуального кодексу України.

У відповідності зі ст. 18 Кримінального кодексу України обвинувачений - фізична особа, яка досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність.

Суд вважає, що вина обвинуваченого в судовому засіданні доказана повністю зібраними доказами в сукупності, факт скоєння ним кримінального правопорушення є повністю доведеним та таким, що не підлягає сумніву.

Суд вважає юридичну кваліфікацію скоєного ОСОБА_3 кримінального правопорушення вірною за ч. 4 ст. 186 КК України - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), повторно, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинений в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи покарання ОСОБА_3 суд враховує, що він раніше судимий, шкода відшкодована частково, за місцем проходження служби характеризується негативно, на обліку у лікаря-нарколога, лікаря-психіатра не перебуває, не одружений, на утриманні нікого немає, розкаявся у скоєному.

Обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України є такою, що пом`якшує покарання, є щире каяття.

Обставин, що відповідно до ст. 67 Кримінального кодексу України, є такими, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

З урахуванням виключних обставин справи, особи обвинуваченого, його поведінки та характеру скоєного кримінального правопорушення, суд вважає за необхідне призначити покарання ОСОБА_3 в межах санкції інкримінованого йому кримінального правопорушення.

На підставі викладеного, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 можливе тільки в умовах його ізоляції від суспільства, у виді реального позбавлення волі, яке є необхідним та достатнім для виправлення, перевиховання та попередження нових злочинів з боку обвинуваченого.

Підстав для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_3 ст.ст. 69, 69-1, 75 КК України суд не вбачає.

Речові докази: мобільний телефон марки «Huawei» серії «Y6 2018» моделі «АТU-L21» 2/16 ГБ чорного кольору, сім-карту оператора «Vodafon» з абонентським номером НОМЕР_3 , паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_6 , дорожній лист трактора на ім`я ОСОБА_6 , які на підставі розписки від 26.11.2025р. повернутий потерпілому, - залишити потерпілому.

Цивільний позов не заявлено.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експерта в сумі 9 805 (дев`ять тисяч вісімсот п`ять) грн. 40 грн.

Захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою - залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Керуючись ст.ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Визнати винуватим ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, призначивши покарання у виді 7 (сім) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання обчислювати з дня фактичного затримання - 28.11.2025 року.

Речові докази: мобільний телефон марки «Huawei» серії «Y6 2018» моделі «АТU-L21» 2/16 ГБ чорного кольору, сім-карту оператора «Vodafon» з абонентським номером НОМЕР_3 , паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_6 , дорожній лист трактора на ім`я ОСОБА_6 , які на підставі розписки від 26.11.2025р. повернуті потерпілому, - залишити потерпілому.

Цивільний позов не заявлено.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експерта в сумі 9 805 (дев`ять тисяч вісімсот п`ять) грн. 40 грн.

Захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою - залишити без змін до набрання вироком законної сили.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Копія вироку підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку, звернувшись до суду із відповідною заявою.

Суддя ОСОБА_1