Рішення від 20 серпня 2026 р. у справі №185/6968/26 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/6968/26

Провадження № 2/185/7530/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Юдіної С.Г., за участю секретаря Садової К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Перша Павлоградська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем та визнання права власності в порядку спадкування, суд –

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просив суд встановити факт його постійного проживання однією сім`єю зі спадкодавицею ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , з лютого 2018 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 (до моменту її смерті), на час відкриття спадщини; визнати за ним право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , земельну ділянку розміром 0, 0475 га, кадастровий № 1212400000:02:028:0249 по АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позову позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Померла була його тещею та понад 5 років до моменту смерті мешкала разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_4 залишилася спадщина у вигляді вищезазначеного будинку та земельної ділянки. 37/100 частин будинку належали померлій на підставі договору дарування від 21.04.1964 року, 37/200 частин належали на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.11.1995 року, 37/200 частин - на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.09.2008 року, 13/50 частини - на підставі рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19.03.2015 року, земельна ділянка належала на підставі рішення Павлоградської міської ради від 10.03.2020 року № 2071-63/VII. Спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 є онук ОСОБА_2 , правнучка ОСОБА_3 , які є відповідачами по справі, та які заяву про прийняття спадщини не подавали. Спадкоємців першої черги після померлої ОСОБА_4 не залишилось, так як її чоловік ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , донька ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , син ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . При зверненні позивача до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини йому було відмовлено у зв`язку з тим, що ним не надано доказів родинних зв`язків або інших відносин із померлою ОСОБА_4 . Померла була особою похилого віку мала певні захворювання їй було важко пересуватися та обслуговувати себе, тому вона попросила позивача переїхати до неї та доглядати її. Позивач з померлою все життя, після смерті своєї дружини, доньки ОСОБА_4 , підтримували родинні стосунки, після смерті її сина у 2007 році він постійно проживав та допомагав по господарству. З лютого 2018 року позивач переїхав жити до ОСОБА_4 на постійній основі, жили однією родиною, він допомагав їй у побуті, та в життєвих питаннях, надавав їй усю необхідну допомогу, готував їжу, прав білизну, возив до лікарні. Вважає, що він прийняв спадщину після померлої, як особа що проживала зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Ухвалою від 25 травня 2026 року провадження у справі було відкрито за правилами загального позовного провадження.

За клопотанням позивача витребувано в Першій Павлоградській державній нотаріальній конторі матеріали спадкової справи.

Ухвалою від 27 липня 2026 року закрито підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав, пояснив, що померла ОСОБА_4 була його тещею, особою похилого віку та такою, що потребувала стороннього догляду та допомоги. Для зручності він переїхав жити до ОСОБА_4 . З лютого 2018 року вони почали проживати однією сім`єю до моменту смерті ОСОБА_4 . Коли остання померла він отримував документи на її поховання та здійснив поховання за власні кошти. Відповідач ОСОБА_2 є його сином, а ОСОБА_3 його онукою з заявами про прийняття спадщини не зверталися до нотаріуса і не бажають отримувати спадщину. Інших родичів у ОСОБА_4 немає.

Представник позивача позов підтримав, просив задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, надали заяви про розгляд справи без їх участі, та не заперечували проти задоволення позову.

Перша павлоградська державна нотаріальна контори, надіслала спадкову справу, та заяву про розгляд справи без їх участі.

Вислухав позивача та його представника, свідків, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх письмовими доказами, суд встановив наступне.

Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого 23 травня 2025 року Павлоградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Як пояснив позивач, оскільки ОСОБА_4 була похилого віку та потребувала допомоги для зручності вони вирішили проживати разом і тому з лютого 2018 року позивач проживав з ОСОБА_4 однією сім`єю, за адресою: АДРЕСА_1 до моменту її смерті.

Згідно акту про фактичне проживання від 12.12.2025 року складеного головою квартального комітету за адресою: АДРЕСА_1 мешкала та була зареєстрована ОСОБА_4 , разом з нею мешкав без реєстрації ОСОБА_1 з лютого 2018 року та до моменту смерті ОСОБА_4 .

Після смерті ОСОБА_4 залишилося спадкове майно, а саме житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка за тією ж адресою, кадастровий № 1212400000:02:028:0249.

37/100 частин будинку належали померлій на підставі договору дарування від 21.04.1964 року, 37/200 частин належали на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.11.1995 року, 37/200 частин - на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.09.2008 року, 13/50 частини - на підставі рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19.03.2015 року.

Земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий №1212400000:02:028:0249, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Чоловік ОСОБА_4 – ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_2 , свідоцтвом про смерть, НОМЕР_3 .

Дочка ОСОБА_4 та дружина позивача – ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища, свідоцтвом про смерть НОМЕР_4 .

Син ОСОБА_4 – ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_5 .

Згідно свідоцтва про поховання № 574 від 23 травня 2025 року, договору-замовлення на організацію та проведення поховання від 23 травня 2025 року, поховання здійснив позивач.

09 грудня 2025 року позивач звернувся до державного нотаріуса Першої Павлоградської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, однак йому було відмовлено у зв`язку з тим, що жодних документів, що підтверджують споріднення, позивачем не подано. Факт родинних стосунків зі спадкодавцем заявником не підтверджено.

Як вбачається з матеріалів спадкової справи, інші спадкоємці після смерті ОСОБА_4 відсутні. Відповідачі з заявами про прийняття спадщини не зверталися.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що знає позивача напевно років 7. Їй відомо що з моменту смерті його дружини він проживав із своєю тещею та допомагав їй, оскільки вона була похилого віку і хворіла. Знає, що позивач допомагав по господарству тещі, садив город, купував продукти. Коли ОСОБА_4 померла саме позивач займався її похованням.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що вона є сусідкою ОСОБА_4 , добре її знала і знала її чоловіка. Спочатку помер її чоловік, потім дочка яка була дружиною позивача. Після смерті дружини, десь з 2018 року позивач переїхав до ОСОБА_10 , оскільки вона вже була похилого віку. Позивач допомагав їй по господарству, купував продукти та готував, садив город і повністю опікувався тещею. Після її смерті займався похованням.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що незаборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. (частина 1 статті 392 ЦК України)

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

На підставі частини 1 статті 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини 3 статті 1223 ЦК України, право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно положень Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно роз`яснень, викладених в пункті 3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Під час розгляду справи судом встановлено, що спадкодавцеві на праві приватної власності належить нерухоме майно, позивач, який проживав із спадкодавцем однією сім`єю більше п`яти років до часу відкриття спадщини є спадкоємцем спадкового майна, звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79 ЦПК України вважає ці докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку. Надані позивачем докази прийняті судом до уваги, підстав для їх відхилення не вбачається. Кожний аргумент, наведений позивачем, відноситься до предмета спору, обґрунтований з огляду на законодавство і містить підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Керуючисьст.ст. 4, 10, 11-13, 81, 95, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Перша Павлоградська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем та визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 разом із спадкодавицею ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_11 , з лютого 2018 року до ІНФОРМАЦІЯ_11 (до моменту її смерті) на час відкриття спадщини.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_11 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , право власності на земельну ділянку розміром 0, 0475 га, кадастровий № 1212400000:02:028:0249 по АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_11 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації : АДРЕСА_2 .

Відповідачі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Перша Павлоградська державна нотаріальна контора, ЄДРПОУ 02891115, адреса: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Харківська, 114.

Суддя С. Г. Юдіна