Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №205/7019/26 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний номер 205/7019/26

Номер провадження2-о/205/216/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі: головуючого судді – Басової Н.В., за участю секретаря судового засідання – Пєтіної К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

01 червня 2026 року звернувся до Новокодацького районного суду міста Дніпра з вищезазначеною заявою, в якій просить встановити факт належності трудової книжки серії НОМЕР_1 , яка заповнена 04 липня 1990 року.

Заява мотивована тим, що заявник звернувся до органів Пенсійного фонду України з метою перевірки страхового стажу відповідно до трудової книжки та внесення відомостей до електронного реєстру пенсійного фонду. При перевірці трудової книжки заявнику було повідомлено, що всі періоди не можуть бути зараховані до його стажу, оскільки на титульній сторінці є залиття, а тому печатка нечитабельна, що є порушенням п. 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників а рекомендовано звернутись до суду.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 01 червня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Заявник письмово просив розглядати справу без його участі, заявлені вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник заінтересованої особи – Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, вважає, що заявлені вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_1 (а.с. 9-16).

04 липня 1990 року заявнику видана трудова книжка серії НОМЕР_1 (а.с. 18-30).

Листом від 10 квітня 2026 року № 42834-30045/М-01/8-0400/26 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило ОСОБА_1 про способи подання заяви та документів для призначення пенсії.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України в порядку окремого провадження розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

За правовими позиціями Верховного Суду України щодо судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, коли громадяни не можуть використати правовстановлюючі документи, оскільки зазначені в них прізвище, імя, по-батькові, місце чи час народження не відповідають записам у правовстановлюючому документі, якщо хоч і не посвідчують особу, але є необхідними для підтвердження певного права, а установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, вони мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

Згідно із ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства – суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, – із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Разом з тим, заявником не надано суду доказів існування у нього перешкод у призначенні пенсії, зокрема відмову Пенсійного фону України в призначенні пенсії заявнику, тобто заявником не доведено мету встановлення юридичного факту, відтак суд вважає подання даної заяви передчасним.

Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви.

Таким чином, керуючись ст. ст. 4, 12-13, 81, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 263-266, 293-294, 315-319, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ: 21910427, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26), про встановлення факту, що має юридичне значення – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після завершення апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Басова