Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №177/1216/26 — Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Суд: Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: надання послуг

Дата: 03 вересня 2026 р.

Справа: №177/1216/26

Суддя: Березюк М. В.

Справа № 177/1216/26

Провадження № 2/177/1168/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

04 вересня 2026 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Березюк М. В.

за участі: секретаря Бабєєва К. О.,

представника позивача Смик Д.Ю.

представника відповідача ОСОБА_1 Каретної Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Лозуватського житлово-комунального підприємства до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту житлово-комунальні послугу (управління побутовими відходами),-

ВСТАНОВИВ:

10.04.2026 представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованість за отриману житлово-комунальну послугу (управління побутовими відходами) за період з 01.01.2022 по 28.02.2026 в розмірі 8943,80 грн, інфляційні втрати за період з 01.01.2024 по 28.02.2026 в розмірі 494,43 грн, 3 % річних від суми заборгованості за період з 01.01.2024 по 28.02.2026 у розмірі 172,40 грн. Крім цього, просив вирішити питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 3328 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказував, що рішенням Лозуватської сільської ради від 27.02.2015 № 943-ХХХIV/VI, за результатами конкурсу, Лозуватське ЖКП визнано виконавцем послуг з вивезення твердих побутових відходів на території Лозуватської сільської ради. Рішення Лозуватської сільської ради є чинним та обов`язкове для виконання всіх мешканців сіл, що розташовані на території Лозуватської сільської ради Криворізького району.

Відповідно до рішення Лозуватської сільської ради від 21.02.2020 № 778 ХХIX/VII, з 01.03.2020 затверджено тариф Лозуватського ЖКП на житлово-комунальну послугу з поводження з побутовими відходами для населення в сумі 24 грн з особи на місяць.

Відповідно до рішення Лозуватської сільської ради від 04.02.2022 № 24 з 01.03.2022 затверджено тариф на вищевказану послугу – 38,40 грн з особи на місяць.

Відповідно до рішення Лозуватської сільської ради від 14.06.2024 № 147, з 01.07.2024 року затверджено тариф Лозуватського ЖКП на житлово-комунальну послугу управління побутовими відходами для населення 55,00 грн з особи.

Відповідно до рішення Лозуватської сільської ради від 21.01.2026 № 30, з 01.02.2026 року затверджено тариф Лозуватського ЖКП на житлово-комунальну послугу управління побутовими відходами для населення 67,75 грн з особи.

Згідно з положеннями Закону України «Про управління відходами» виконавчі органи місцевих рад визначають комунальне підприємство – адміністратора послуги з управління побутовими відходами у строк 6-ти місяців з дня набрання чинності вказаним законом, а до визначення адміністратора послуги з управління побутовими відходами функції виконавця послуги з управління побутовими відходами здійснює суб`єкт господарювання, визначений виконавцем послуг з вивезення побутових відходів у встановленому порядку.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , та разом з ще двома членами родини – сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є споживачами житлово-комунальної послуги з управління побутовими відходами, що їх надає Лозуватське ЖКП.

В Єдиній автоматизованій системі комунальних розрахунків «Нова-Ком» за домоволодінням обліковується особовий рахунок № НОМЕР_1 , де щомісяця оновлюється інформація про отримані від Лозуватського ЖКП послуги та їх вартість.

Відповідно до абз. 8 ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» публічні договори приєднання про надання комунальних послуг з власниками індивідуальних (садибних) житлових будинків вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайту виконавця послуги такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Текст публічного договору про надання послуг з поводження з побутовими відходами, що набрав чинності з 01.01.2022, Лозуватським ЖКП опубліковано на веб-сайті Лозуватської сільської ради, але впродовж 30 днів з дня опублікування договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , як співвласники домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , не вчинялися дії щодо відмови від житлово-комунальних послуг.

Відповідно, публічний договір про надання послуг з поводження з побутовими відходами, між Лозуватським ЖКП і відповідачами є укладеним та обов`язковим до виконання.

Наступний текст публічного договору про надання послуг з управління побутовими відходами, який набрав чинності з 01.09.2023 року, Лозуватським ЖКП у встановленому законом порядку було опубліковано на веб-сайті Лозуатської сільської ради, впродовж визначеного законом строку, відповідачі не вчинили дій щодо відмови від наданих послуг, а тому договір набув чинності та підлягає виконанню сторонами.

Факт надання послуги поводження з побутовими відходами за адресою відповідачів, підтверджено графіком вивозу сміття на території Лозуватської сільської ради на 2022, 2023, 2024, 2025, 2026 роки, а саме один раз на два тижні.

Споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони ними користуються, а факт відсутності договору про надання житлово-комунальної послуги сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуги в повному обсязі.

За адресою відповідачів, згідно даними Єдиної автоматизованої системи комунальних розрахунків «Нова-ком», а саме за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживають: власник ОСОБА_1 , його дружина ОСОБА_2 , та два сини ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які постійно користуються послугами водопостачання, а відповідно й послугами щодо управління побутовими відходами.

Лозуватське ЖКП виконує свої статутні обов`язки, постійно та в повному обсязі надає відповідачам житлово-комунальну послугу з управління побутовими відходами, а останні в порушення ст. 7, 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» нехтують своїм обов`язком, як споживачів, в частині проведення своєчасних розрахунків з Лозуватським ЖКП за отримані житлово-комунальні послуги, будучи обізнаними про нараховану заборгованість в сумі 8943,80 грн, її не сплачують, у зв`язку з чим позивачем нараховано 3 % річних та інфляційні втрати на суму заборгованості, відповідно в сумі 172,40 грн та 494,43 грн, за період з 01.01.2024 по 28.02.2026.

У зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом, який представник підтримав у судовому засіданні та просив задовольнити.

Відповідачі позов не визнали та надали суду відзив. Вважали заявлені вимоги неправомірними, необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає до задоволення. Не заперечуючи факту проживання за адресою: АДРЕСА_1 , заперечували факт користування послугою щодо поводження з побутовими відходами. Вважали недостатнім доказом наявність публічного договору, за відсутності акту сусідів, складеного за присутності депутата, що підтверджував би факт користування послугами Лозуватського ЖКП. Більш того, позивач не довів розміщення повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. Заперечували факт наявності таких повідомлень.

Щодо довідки про відкриття особового рахунку, вважали її отриманою неправомірно, з перевищенням повноважень, оскільки відповідачі заяви на отримання довідки не надавали. Заявлені вимоги вже ставали предметом судового розгляду в порядку наказного провадження, але судовий наказ Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 10.12.2021 у справі № 177/1624/21, скасовано (а.с. 74-86).

Позивач надав відповідь на відзив, в якій вказав, що обставини викладені у відзиві на позовну заяву не відповідають дійсним обставинам взаємовідносин між Лозуватським ЖКП та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 . Відповідачі не спростували, що вони разом з двома членами родини проживають в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 та являються споживачами наданих послуг. Представник вказав, що доводи відповідачів про відсутність інформації щодо відкритого рахунку, де міститься інформація про отримані ними від Лозуватського ЖКП послуги та їх вартість, відображаються в Єдиній автоматизованій системі комунальних розрахунків «Нова-ком», де за домоволодінням відповідачів закріплено особовий рахунок № НОМЕР_1 , та щомісячно оновлюється інформація про отримані споживачами послуги. Відповідачі як співвласники будинку мають в своєму розпорядженні комунальний код доступу до кабінету споживача в Єдиній автоматизованій системі комунальних розрахунків «Нова-ком», відповідно обізнані про надані позивачем послуги та їх вартість.

11.03.2016 року ОСОБА_1 при укладенні договору про надання населенню послуг з централізованого водопостачання, особисто надав Лозуватському ЖКП інформацію про кількість зареєстрованих/проживаючих осіб у будинку АДРЕСА_1 , а саме про двох співвласників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , їх синів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Дана інформація була внесена відповідальною особою Лозуватського ЖКП до Єдиної автоматизованої системи комунальних розрахунків «Нова-ком» по особовому рахунку № НОМЕР_1 .

За результатами перевірки журналів вхідної кореспонденції Лозуватського ЖКП встановлено, що в період з 11.03.2016 по теперішній час ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не зверталися до Лозуватського ЖКП з повідомленням про зміну кількості осіб, які зареєстровані/фактично проживають в домоволодінні, тому позивач здійснював нарахування на 4 осіб, що є правомірним та таким, що узгоджується з положеннями ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Заперечуючи факт проживання синів у вказаному домоволодінні, відповідачі діють недобросовісно, всупереч своїй попередній поведінці. Ухвала про скасування судового наказу, не спростовує доводів сторони позивача. У зв`язку з чим, просив позов задовольнити (а.с. 92-96).

Відповідачі правом на подання заперечення на відповідь на відзив не надали, але відповідач ОСОБА_1 реалізував право на представництво та надав суду додаткові пояснення в яких заперечував факт користування послугами Лозуватского ЖКП щодо поводження з побутовими відходами, вказував про не доведення до відома графіків вивезення сміття. Вони з дружиною самостійно облаштували компостну яму для утилізації сміття, а папір, деревину, картон використовують для опалення в зимовий період. Інші види відходів в їх господарстві не накопичуються. Вказував про не підтвердження розміщення тексту договору 24.11.2021 на сайті органу місцевого самоврядування, при цьому посилалися на судове рішення в іншій справі, вважаючи його преюдиційним. Також зазначив про неправильність нарахувань інфляційних втрат та 3 % річних, адже за умовами п. 4.2 публічного договору розрахунковим періодом є календарний місяць, платежі мають вноситися до 10 числа наступного за звітним місяцем, відповідно прострочення виникає не з 01 числа місяця, а після 10 числа.

Надав суду додаткові докази, про поновлення строку на подання яких просила представник відповідача під час судового розгляду. Клопотання представника відповідача було задоволено та докази прийнято до розгляду.

Під час судового розгляду суд роз`яснив учасникам принципи цивільного судочинства, обов`язок подання доказів.

Представник позивача позов підтримав та наполягав на його задоволенні. З урахуванням доводів відповідача, пояснив порядок та механізм надання послуг з управління побутовими відходами, а саме надання послуг за графіком. Споживачі забезпечують накопичення та формування сміття, яке в певні дні, за графіком, залишають біля будинків, а працівники Лозуватського ЖКП, з використанням техніки здійснюють вивіз сміття. Представник висловив критику доказів, що були додатково подані стороною відповідачів, звертав увагу на їх недопустимість, не доведення обставин на які посилалися відповідачі.

Відповідачі в судове засідання не прибули, але відповідач ОСОБА_1 забезпечив участь у справі представника, яка заперечення щодо позову підтримала, просила відмовити в позові. Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не прибула, про причини неявки не повідомила, позицію по справі висловила у відзиву, що не перешкоджає розгляду справи в силу ст. 223 ЦПК України.

Вислухавши пояснення учасників провадження, свідка, дослідивши докази надані ними на обґрунтування своїх вимог та заперечень, встановивши фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, надавши оцінку доказам дослідженим у судовому засіданні, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77-80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази мають буди достовірними, тобто такими, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг є Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції станом на 01.01.2022 (дата виникнення спірних правовідносин), вказаний закон містив такі положення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі за тестом Закон), житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;

індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач;

Предметом регулювання даного Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг, в тому числі поводження з побутовими відходами (ст. 2 Закону).

Відповідно до ст. 5 Закону, до житлово-комунальних послуг, належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, а також поводження з побутовими відходами.

Виконавцем комунальних послуг з поводження з побутовими відходами, є суб`єкт господарювання, визначений виконавцем послуг з вивезення побутових відходів у встановленому законодавством порядку.

В силу ст. 7 Закону, споживач має право: одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів; без додаткової оплати одержувати від виконавця житлово-комунальних послуг інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості; на зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їхньої якості; на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг; розірвати договір про надання комунальної послуги, попередивши про це виконавця відповідної комунальної послуги не менш як за два місяці до дати розірвання договору, за умови допуску виконавця для здійснення технічного припинення надання відповідної послуги.

При цьому, в силу п.1, 5, 11 ч.2 ст. 7 Закону, індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.

В силу ст. 8 Закону, виконавець комунальної послуги має право вимагати від споживача дотримання вимог правил експлуатації жилих приміщень та прибудинкової території, санітарно-гігієнічних правил і правил пожежної безпеки, інших нормативно-правових актів у сфері комунальних послуг; припинити/зупинити надання комунальних послуг у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі в порядку і строки, встановлені законом та договором, крім випадків, коли якість та/або кількість таких послуг не відповідають умовам договору; звертатися до суду в разі порушення споживачами умов договору; у разі укладення індивідуального договору або індивідуального договору з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем отримувати інформацію від споживача про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) та фактичної кількості осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором;

При цьому, виконавець комунальної послуги зобов`язаний: забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором та інше.

Відповідно до ст. 12 Закону, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.

В силу ст. 13 Закону, договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку. Договір про надання комунальних послуг укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

При цьому, з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Публічні договори приєднання про надання комунальних послуг з власниками індивідуальних (садибних) житлових будинків вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 9 Закону, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

В силу ч.3 ст. 9 Закону, дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону.

Споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону. При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів.

Відповідно до ст. 10 Закону, ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Судом встановлено, що Лозуватське ЖКП (а.с. 10), відповідно до рішення Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області № 943-ХХХІV/VI від 27.02.2015, визнане виконавцем послуг з вивезення твердих побутових відходів на території Лозуватської сільської ради Криворізького району (а.с. 11-12).

Отже, в даному випадку Лозуватське ЖКП є надавачем послуг з поводження з побутовими відходами на території Лозуватської територіальної громади.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками будинку та земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору дарування домоволодіння та земельної ділянки та інформацією з державного реєстру прав на нерухоме майно (а.с. 32-35).

01.05.2021 набрав чинності Закон України № 1060-ІХ від 03.12.2020 «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг», яким внесено зміни до закону України «Про житлово-комунальні послуги». Так, відповідно до ч.5 ст. 13 Закону, з вказаними змінами, публічні договори приєднання про надання комунальних послуг з власниками індивідуальних (садибних) житлових будинків вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги.

Текст публічного договору про надання послуг з поводження з побутовими відходами, що набрав чинності з 01.01.2022 (а.с.37-40), Лозуватським ЖКП опубліковано на веб-сайті Лозуватської сільської ради 24.11.2021 року, що підтверджено довідкою Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області (а.с. 41), та впродовж 30 днів з дня опублікування договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , як співвласники домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , не вчинялися дії щодо відмови від житлово-комунальних послуг, не повідомляли про бажання припинити чинність договору. Отже, публічний договір про поводження з побутовими відходами, в силу закону, є укладеним та породжував права та обов`язки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як споживачів даної послуги, та діяв до укладення нової редакції договору.

01.09.2023 року було опубліковано нову редакцію публічного договору, що підтверджено відповідною довідкою органу місцевого самоврядування (а.с. 42-45, 46).

Впродовж спірного періоду, відповідачі не зверталися до Лозуватського ЖКП з питання припинення дії договору, про що вказували самі відповідачі та підтверджував їх представник. Разом з тим, суд звертає увагу, що даний позов є не першою вимогою до відповідачів, адже неодноразово позивач реалізував право на стягнення заборгованості в наказному провадженні, судові накази скасовано за заявою відповідача, що свідчить про обізнаність сторони відповідача з майновими вимогами позивача та тим, на яких підставах вони ґрунтуються. Більш того, навіть після ініціювання даного позовного провадження, відповідачі не з`явилися до Лозуватського ЖКП, не заявили про припинення дії публічного договору.

Враховуючи відсутність даних про вчинення дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо відмови від даної комунальної послуги, суд приходить до висновку про укладення споживачами публічних договорів про надання послуг з поводження з побутовими відходами (в подальшому управління побутовими відходами) між Лозуватським ЖКП та ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , як співвласниками вищевказаного індивідуального (садибного) житлового будинку.

Відповідно, публічний договір про надання послуг з поводження з побутовими відходами, між Лозуватським ЖКП і відповідачами є укладеним, діючим та обов`язковим до виконання.

Посилання відповідачів на рішення Криворізького районного суду в іншій справі, є безпідставним, адже воно не має преюдиційного значення у даній справі, стосувалося інших учасників та інших обставин по справі, ухвалено на підставі іншого обсягу доказів.

09.07.2023 набрав чинності Закон України «Про управління відходами», яким внесено зміни до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та закріплено таку послугу, як послуга з управління побутовими відходами (п. 7 ч.2 ст. 6 Закону).

Відповідно до рішення Лозуватської сільської ради від 27.01.2026 № 30, з 01.02.2026 року затверджено тариф Лозуватського ЖКП на житлово-комунальну послугу управління побутовими відходами для населення 67,75 грн з особи.

Той факт, що послуги поводження з побутовими відходами, у спірний період, дійсно надавалися Лозуватським ЖКП, підтверджується графіками вивозу сміття на території Лозуватської сільської ради на 2022-2026 роки, згідно яких за адресою: провулку Святомиколаївському с. Лозуватка Криворізького району Дніпропетровської області, послуги з вивезення твердих побутових відходів надавалися (надаються) на графіком – один раз на два тижні – у вівторок (а.с. 19-31). Вказане узгоджується з положеннями публічного договору.

Доводи відповідачів щодо не доведення до їх відома графіків вивозу сміття, необізнаності про надану послуги, графік її надання, вартість, суд розцінює критично з вищевказаних підстав, адже договір був укладений, діяв, відповідно споживачі не були позбавлені права, впродовж всього спірного періоду, звернутися до надавача послуги з метою отримання необхідної інформації щодо вартості, періодичності та якості надання послуги, з повідомлення про зміни у складі сім`ї (проживаючих), що є їх обов`язком.

Доводи відповідачів про нібито не користування ними послугою з поводження з побутовими відходами, суд розцінює критично, адже договірні відносини між сторонами виникли, факт надання послуг підтверджено графіками, відповідачі не спростували факт надання послуги, разом з тим, свідок зі сторони відповідачів ОСОБА_6 підтверджувала той факт, що послуги Лозуватським ЖКП надаються.

Доводи відповідачів про існування на їх подвір`ї компостної ями для харчових відходів та місця для зберігання сухого сміття, не спростовують факту існування між сторонами договірних відносин, а також не спростовують факту надання позивачем послуги, від якої відповідачі не відмовилися у встановленому законом порядку. Наданий відповідачами акт від 13.07.2026 щодо наявності компостної ями, суд до уваги не приймає, адже він складений за участі сусідів, підписи яких не посвідчені в порядку встановленому законом.

Свідок ОСОБА_6 , яка була учасником складення даного акта, підтвердила в суді факт існування на території домоволодіння родини ОСОБА_7 компостної ями, про існування якої вона довідалася через характерний неприємний запах, проживаючи по сусідству з родиною ОСОБА_7 (межі городів прилягають перпендикулярно). Однак, суд звертає увагу, що свідок проживає в с. Лозуватка неподалік від родини ОСОБА_7 лише з лютого 2025 року, а тому обставини того, чи існувала вказана яма до вказаного періоду їй не відомо. Вона спостерігала на території подвір`я родини ОСОБА_7 мішки зі сміттям, але те, що у вказаних мішках зберігається сміття, що воно буде використовуватися відповідачами взимку для спалювання та обігріву, є припущеннями свідка. Очевидцем формування вмісту мішків вона не була, їх вміст не перевіряла, очевидцем спалювання сміття не була.

Свідок ОСОБА_6 вказала, що дійсно не бачила, щоб у період з лютого 2025 року по цей час, ОСОБА_1 викидав сміття до сміттєвих баків, що розміщений Лозуватським ЖКП по їх вулиці (1 бак на 6-7 будинків). Пояснювала, що особисто вона інколи викидає сміття до баку біля свого будинку, а інколи до інших баків по шляху слідування. Відповідно, свідок безумовно не тримає родину ОСОБА_7 постійно в своєму полі зору, не спостерігає за баком біля їх двору, а отже її покази є лише свідченням того, що вона не була очевидцем використанням родиною Турко баків для сміття Лозуватського ЖКП з період з лютого 2025, але не є належним та достовірним доказом того, що відповідачі не користуються послугами Лозуватського ЖКП по управлінню відходами, впродовж періоду, що є предметом спору.

Клопотань про допит інших свідків, сторонами перед судом не заявлено.

Споживачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладали договір про надання послуг з водопостачання за вищевказаною адресою в 2016 році (а.с. 53), повідомивши надавача послуги – Лозуватське ЖКП, про кількість зареєстрованих / фактично проживаючих осіб у домоволодінні – 4 особи, з яких співвласники будинку та двоє їх синів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про що міститься інформація в Єдиній автоматизованій систему комунальних розрахунків «Нова-ком», що підтверджено довідкою Лозуватського ЖКП, сформованою в даній систему (а.с. 36). Доступ до даної системи споживачі послуг мають, відповідно не було позбавлені можливості ознайомитися з інформації щодо нарахувань, відповідно відреагувати та надати інформацію постачальнику послуги про зміни у складі осіб, які проживають за адресою, за умови таких змін.

Відповідно до Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», декларування місця проживання особи - повідомлення особою органу реєстрації адреси свого місця проживання шляхом надання декларації про місце проживання в електронній формі з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг з подальшим внесенням такої інформації до реєстру територіальної громади; реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.

В силу ст. 3-5 згаданого Закону, декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою: 1) створення умов для реалізації прав особи, зокрема виборчих прав, права на участь у місцевому самоврядуванні, на отримання соціальних, публічних послуг, у випадках, передбачених законом; 2) ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою . Особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування). Громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його. Іноземець чи особа без громадянства, які отримали довідку про звернення за захистом в Україні, можуть зареєструвати місце свого перебування в Україні. У разі якщо особа, місце проживання (перебування) якої було задекларовано або зареєстровано, задекларувала або зареєструвала своє нове місце проживання (перебування), внесення змін до реєстру територіальної громади за попереднім місцем проживання (перебування) здійснюється без подання заяви такою особою на підставі повідомлення органу реєстрації, в якому особа задекларувала або зареєструвала своє нове місце проживання (перебування).

Заперечуючи факт наявності проживаючих за адресою: АДРЕСА_1 , відповідачі надали суду копію акта обстеження матеріально-побутових умов щодо проживання від 12.06.2026, посвідченого посадовою особою виконавчого органу громади, за змістом якого, сини відповідачів не проживають за вищевказаною адресою: з 2017 року (без зазначенням місяця та числа, на що звертав увагу представник позивача) – ОСОБА_3 , а з листопада 2025 року (без зазначення числа) – ОСОБА_8 (а.с. 118, 121).

Вказане в акті не узгоджується з даними єдиного державного демографічного реєстру, за змістом якого, ОСОБА_3 з 03.03.2010, а ОСОБА_8 з 25.09.2012, по цей час є зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 135-136), а відповідно є споживачами послуг за цією адресою в розумінні ст. 1 Закону.

Зміст акта від 12.06.2026 року фіксує дані про нібито не проживання за адресою: ОСОБА_3 з 2017 року, а ОСОБА_4 з листопада 2025 року, при цьому акт складено на основі відомостей «сусідів свідків», тобто фактично зі слів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які судом в якості свідків не допитувалися, відповідно не попереджалися про відповідальність за завідомо неправдиве свідчення, заяв про їх допит суду не надавалося, відповідно суд не приймав їх покази в змагальному процесі, не встановлено джерело отримання вказаними особами інформації, що зафіксована в акті. Беручи до уваги викладене, суд критично оцінює інформацію зафіксовану в акті.

Акт проживання датований 30.06.2026, складений за участі ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , підписи яких на акті не посвідчені у встановленому законом порядку, містить інформацію про те, що ОСОБА_13 «здаю квартиру» за адресою АДРЕСА_2 «орендатору ОСОБА_3 » з лютого 2019 року по цей період, комунальні послуги сплачуються в повному обсязі. Зміст вказаного акта, вказує лише про те, що ОСОБА_14 орендує квартиру. Суду не надано доказів існування договору оренди квартири в розумінні ст. 811 ЦК України, відповідно не розкрито умови такого договору, ким орендується квартира, та для кого. Наданий суду акт не містить інформації, що ОСОБА_3 «проживає» у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . Натомість офіційні дані державного демографічного реєстру підтверджують факт його проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачі не заявляли клопотань про допит вказаних осіб як свідків, з метою підтвердження чи спростування доводів сторони відповідача, зокрема з`ясування інформації про джерело отримання інформації, зафіксованої в акті, підписи учасників якого не посвідчені. Беручи до уваги викладене, суд критично оцінює вказаний акт як доказ.

Щодо копії закордонного паспорта ОСОБА_4 , що містить відмітку про перетин кордону на виїзд 05.11.2025, критику відносно якої як доказу висловлював представник позивача, суд також не вважає належним та достатнім доказом не проживання ОСОБА_15 за вищевказаною адресою в спірний період, адже суду надано лише копії окремих аркушів паспорту, що не виключає можливість проставлення відміток про повернення після 05.11.2025. Крім цього, з квітня 2026 року діє цифрова система реєстрації перетину кордонів, що не вимагає обов`язкового проставлення штемпелів на в`їзд/виїзд з країнами ЄС.

Доказування не може ґрунтуватися на припущення. Суд при розгляді справи виходить з принципу більшої вірогідності (переконливості). Принцип більшої вірогідності (або стандарт вірогідності доказів) у правовому розумінні означає, що певна обставина вважається доведеною, якщо докази на її підтвердження є більш переконливими та вірогідними порівняно з доказами на її спростування

Отже, дані демографічного реєстру свідчать про те, що сини відповідачів зареєстровані за вищевказаною адресою, дані про зміну адреси їх місця проживання відсутні, відповідачі належними, допустимим доказами, які б можна було вважати достовірними та достаніми, не довели не проживання їх синів за вищевказаною адресою, як власники будинку не зняли їх з реєстраційного обліку, відповідачі та інші споживачі за цією адресою, не виконали обов`язку щодо інформування управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором (обов`язок покладено на споживача - п. 11 ч.2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п.п. 5 п. 5.2. публічного договору (а.с. 43), а тому в силу ст. 1, 9 Закону, суд приходить до висновку, що позивач правомірно здійснював нарахування вартості наданих послуг в межах спірного періоду на 4 осіб.

На переконання суду, позиція відповідачів спрямована на ухилення від виконання обов`язків за договором про управління побутовими відходами, обов`язків власника майна по його утриманню.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого Лозуватським ЖКП (а.с. 47-50), з 01.01.2022 року, володіючи інформацією про суми нараховані за послугу управління побутовими відходами за даними «Нова-Ком», що неодноразово ставали предметом виданих судових наказів (а.с. 59-60, 81, 89-90), відповідачі не здійснили жодного платежу на сплату заборгованості, разом з тим не звернулися щодо припинення договору.

Представник позивача та суд роз`яснював право відповідача звернутися до Лозуватського ЖКП з відповідними документи для можливого здійснення перерахунків, за наявності до того підстав, але таке право реалізовано не було.

Згідно наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідачів за період з 01.01.2022 року по 28.02.2026 (в межах позовних вимог), складає 8943,80 грн, з розрахунку: 14637,12 грн станом на 28.02.2026 – 5693,32 грн заборгованість станом на 01.01.2022 (а.с. 47-50). Відповідачі вказаний розрахунок не заперечили, контрозрахунку не надали, заперечуючи позовні вимоги з посиланням на неотримання послуг за вказаною адресою, не проживання за цією адресою інших членів родини – синів, але вказане спростовано сукупністю вищевказаних доказів. Відповідачі, в змагальному судовому процесі, не надали суду належних та допустимих, достатніх та достовірних доказів на підтвердження своєї позиції.

Суд погоджується з вказаним розрахунком позивача, що ґрунтується на тарифах затверджених органом місцевого самоврядуванням, та кількість зареєстрованих у домоволодінні осіб, не повідомлення відповідачами у порядку встановленому законом щодо зміну кількості осіб, які проживають у даному домоволодінні.

Відповідач ОСОБА_1 визнав ту обставину, що він отримував претензію позивача особисто (а.с. 57-58), але борг не сплатив, за перерахунком не звертався. Позивач намагався скоротити витрати сторін на судові витрати та звертався до суду з заявою про видачу судового наказу, але за заявою відповідача судовий наказ скасовано ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 23.12.2024 у справі № 177/2926/24 (а.с. 59-60), що призвело до збільшення судових витрат позивача та нарахування 3 % річних та інфляційних витрат.

Так, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем здійснено нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на суму заборгованості за період з 01.02.2024 по 31.03.2026, з наведенням відповідного розрахунку, на загальну суму інфляційних витрат 494,43 грн та 3 % річних в сумі 172,40 грн (а.с. 51-52).

Представник відповідача заперечувала правильність нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, посилаючись на те, що умовами публічного договору (існування якого відповідачі не визнавали), передбачено строк платежу до 10 числа місяця, тому нарахування за ст. 625 ЦК України вважала за можливе здійснювати з 11 числа місяця. Контррозрахунку представник відповідача не надала.

Так, в дійсності, згідно п. 4.2. публічних договорів поводження та управління побутовими відходами, платіж вноситься до 10 числа наступного за звітним.

Відповідно, розрахунок нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, слід здійснювати з 11 числа місяця наступного за тим, в якому сформувалася заборгованість.

Однак, перевіривши розрахунок позивача в частині нарахування інфляційних втрат, суд повністю з ним погоджується, оскільки попри помилковість в початку періоду нарахування, розрахунок здійснено вірно. Зміна моменту початку періоду нарахування - з 11 числа наступного місяця, не призвела до зміни сум нарахування за кожним із періодів та суми такого нарахування.

Щодо нарахувань позивача 3 % річних, то в даному випадку зміна періоду нарахування на 11 число наступного місяця, призвела до зміни суми заборгованості.

Розрахунок здійснюється за формулою:

Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення.

з 11/02/2024 до 31/12/2024 153,60 x 3 % x 325 : 366 : 1003254,09 грн.