Вирок від 24 серпня 2026 р. у справі №208/1703/25 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/1703/25

№ провадження 1-кп/208/650/26

ВИРОК

Іменем України

25 серпня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі: головуючого, судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 в режимі відеконференції,

у відкритому судовому засіданні розглянувши справу кримінального провадження № 12025052410000013 відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Слов`янка, Межівського району Дніпропетровської області, громадянина України, освіта середньо-спеціальна, офіційно не працевлаштований, не одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:

-за вироком Димитривського міського суду Донецької області, за ст. 187 ч.3 КК України, до покарання у виді 8 років 6 місяців позбавлення волі, звільнився 26.04.2017 року умовно-достроково на 4 місяці 14 днів;

-за вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 13.02.2026 року, за ст. 336 КК України до 3 років позбавлення волі,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Наприкінці вересня 2024 року, в денний час доби, ОСОБА_4 знаходячись за місцем, де раніше мешкали військовослужбовці ЗСУ, за адресою: АДРЕСА_1 , побачив військовий рюкзак.

Відкривши рюкзак, ОСОБА_6 виявив у ньому корпус наступальної осколкової ручної гранати РГД-5 та запал УЗРГМ.

Діючи в порушення вимог «Положення про дозвільну систему», «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, а також боєприпасів до зброї та вибухових речовин», якими заборонено придбання, носіння, зберігання, передачу чи збут вогнепальної зброї та боєприпасів без відповідного дозволу, ОСОБА_6 забрав знайдене, тобто умисно, без передбаченого законом дозволу придбав, після чого переніс до місця свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_1 , де почав зберігати.

02.01.2025 року, ОСОБА_6 маючи при собі в рюкзаку корпус наступальної осколкової ручної гранати РГД-5 та запал УЗРГМ, які у конструкційному поєднанні являється наступальною осколковою ручною гранатою типу РГД-1 і відноситься до категорії бойових припасів, зупинений працівниками поліції, які під час перевірки документів, у період 17.48 – 17.57 години, виявили та вилучили у нього зазначені бойові припаси, які обвинувачений придбав, носив та зберігав без передбаченого законом дозволу.

В судовому засіданні обвинувачений вважав недоцільним дослідження доказів щодо його винуватості, так як свою вину у скоєнні вищезазначеного кримінального правопорушення, обставини його скоєння, визнає у повному обсязі. Ці обставини розуміє вірно, це його добровільна та достеменна позиція. Розуміє, що буде позбавлений права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Обвинувачений пояснив суду, що при зазначених в обвинувальному акті обставинах, він перебував у с. Затишок. Прийшовши вчергове до помешкання свого брата, де час від часу годував собаку, знайшов військовий рюкзак в якому виявив гранату. Гранату виніс з будинку та переніс за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_2 . Не здав вибуховий предмет через його рідкість. У січні 2025 року, він взяв рюкзак з гранатою та вирушив до м. Родинське, на шляху до якого зупинений працівниками поліції. Під час перевірки документів, на відповідні питання повідомив про наявність при ньому гранати, яку в подальшому вилучили у присутності понятих. Тиску при затриманні не було. Вину визнає повністю та щиро кається у скоєному, осуджує свою поведінку.

Враховуючи клопотання ОСОБА_4 про недоцільність дослідження у судовому засіданні доказів його винуватості, позицію прокурора, який не заперечував, при з`ясуванні обставин справи та доказів на їх підтвердження, обмежитись допитом обвинуваченого, суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Прийняття такого рішення свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, вважаються встановленими в судовому засіданні, не потребують окремого дослідження у ході судового розгляду і це враховується судом при постановленні вироку.

Аналізуючи викладене за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження та визначеного обсягу доказів на їх підтвердження, керуючись законом, оцінюючи їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, сукупності та їх взаємозв`язку, суд вважає, що вина обвинуваченого в судовому засіданні встановлена та підтверджена, а його умисні дії вірно кваліфіковано за ч.1 ст.263 КК України, як придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд вважає визнання ним своєї вини, щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.

Норми кримінального законодавства наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

Санкція ч.1 ст. 263 КК України передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі строком від 3 до 7 років.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_6 міри покарання, суд враховує характер скоєного ним кримінального правопорушення, який відноситься до тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який раніше судимий, скарг на його поведінку у побуті за місцем мешкання не надходило, на обліку у лікарів нарколога та психіатра він не перебуває, враховує обставин які пом`якшують покарання, відсутність обставин які б його обтяжували.

Вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 13.02.2026 року, ОСОБА_6 засуджений до покарання у виді позбавлення волі.

Злочин інкримінований обвинуваченому у теперішньому провадженні, вчинений ним до постановлення попереднього вироку.

Згідно ч.1 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Частиною 4 зазначеної статті визначено, що за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, принцип індивідуалізації покарання, суд вважає, що подальше перевиховання та виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 можливе тільки шляхом його ізоляції від суспільства, з призначенням покарання у виді позбавлення волі та відбуттям цього покарання в кримінально-виконавчій установі закритого типу.

При призначенні конкретній особі покаранні, тобто його індивідуалізації, виявляється каральна політика держави, яка поєднує в собі реалізацію різних цілей державного реагування на випадки вчинення злочинів, так як метою покарання згідно із законом України про кримінальну відповідальність є не лише кара, а й виправлення особи, запобігання вчиненню нею та іншими особами нових злочинів, і вона не може бути досягнута виключно за рахунок суворості призначеного покарання.

Правова система держави має забезпечувати баланс між суворістю та м`якістю заходів реагування на порушення кримінально-правових заборон і покарання, яке призначається особі, має бути справедливим.

У справі «Ізмайлов проти Росії» ЄСПЛ вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи»

З урахуванням повного аналізу досліджених матеріалів справи, позиції державного обвинувачення, доводів обвинуваченого, суд вважає за необхідне визначити ОСОБА_6 міру покарання за ч. 1 ст. 263 КК у виді позбавлення волі, з застосуванням положень ст. 70 ч. 4 КК України, з призначенням покарання в межах санкції інкримінованого злочину.

На думку суду, зазначене покарання є законним, справедливим, цілком достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчиненням нових злочинів.

Доля речових доказів вирішується судом відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати, відповідно до ст. 124 КПК України підлягають стягнення з обвинуваченого.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 373-374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у пред`явленому обвинуваченні зач.1 ст.263 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та за вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 13.02.2026 року, остаточно призначити ОСОБА_4 до відбуття покарання у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі.

В строк відбуття призначеного ОСОБА_4 покарання, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зарахувати частково відбуте ним покарання за попереднім вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 13.02.2026 року, починаючи з 28.04.2026 року по день набрання вироком законної сили, включно.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати по проведенню судових експертиз у загальній сумі 7 959 гривень.

Речові докази по справі: уламки гранати РГД-5, знищити.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 в межах кримінального провадження, не обирався

Вирок суду може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду, через Заводський районний суд міста Кам`янського, протягом 30 днів з дня його проголошення. Законної сили вирок суду набирає після закінчення строку його оскарження.

Вирок суду підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1