Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №212/12523/25 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 212/12523/25

2/212/990/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2026 року м.Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі головуючого судді Шевченко Л.В., при секретарі судового засідання Чуприни Я.Е., з участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Волєвої О.В., відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача адвоката Штефана Б.М., третьої особи - ОСОБА_3 , розглянувши в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Каліушко Ольга Євгеніївна, ОСОБА_3

про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та визнання майна спільною сумісною власністю, -

ВСТАНОВИВ:

28.10.2025 року позивач звернулась з позовом до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Каліушко Ольга Євгеніївна, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та визнання майна спільною сумісною власністю. У позовній заяві просить суд:

1) встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю, без реєстрації шлюбу, з 01 січня 2004 року по 2011 рік;

2) визнати квартиру за адресою: АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ;

3) визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на частку квартири АДРЕСА_2 .

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що вона проживала з ОСОБА_4 з 1997 року за адресою: АДРЕСА_3 . При цьому, в зареєстрованому шлюбі позивач із ОСОБА_4 не перебувала. ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син, ОСОБА_3 . Відносини, зі слів позивача, тривали до 2011 року. за цей час була придбана квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Власником вказаної квартири зазначений ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер. На даний момент у позивача відсутнє підтвердження факту проживання однією сім`єю з померлим у період з 1997 по 2011 роки, що не дає можливості їй підтвердити свої майнові права на 1/2 частку квартири. Просить позовні вимоги задовольнити на підставі ст.358, 364, 368, 370, 372 ЦК України, ст.ст. 3, 68-70, 74 Сімейного кодексу України.

Ухвалою суду від 05.11.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі. Розгляд справи установлено проводити в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 27 листопада 2025 о 14 год 00 хв, витребувано у нотаріса Криворізкього районного нотаріального округу Каліушко Ольги Євгеніївни належним чином завірену копію спадкової справи №71/2025, що була заведена після смерті ОСОБА_4 .

12.11.2025 на виконання ухвали Покровського районного суду міста Кривого Рогу нотаріусом Каліушко О.Є. надіслано копію спадкової справи № 71/2025, яка відкрита після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.49-84). Повідомила, що відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 "Про судову практику у справах про спадкування" нотаріуси не є заінтересованими особами і не повинні залучатися до участі у справі, просила розглядати цивільну справу за її відсутності (а.с.85).

27.11.2025 представник позивача заявила клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв`язку з завчасно запланованим відрядженням у м. Дніпро для участі в судовому засіданні у Новокадацькому районному суді.

Підготовче засідання відкладено на 17 грудня 2025 року.

Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 27.11.2025 року справу у було відкладено на 17.12.2025.

17.12.2025 року справу було знято з розгляду у зв`язку з відсутністю електропостачання.

15.01.2026 представник позивача ОСОБА_5 звернулася з клопотанням про виклик свідків.

15.01.2026 представник позивача звернулася до суду з клопотанням про витребування доказів (вх.2262), а саме витребувати у ГУ ДПС у Дніпропетровській області письмову інформацію (письмові докази) щодо доходів ОСОБА_4 за період 01.01.1997 року по 07.03.2000 рік та відповідні письмові докази, які б підтверджували наявність та кількість доходу за запитуваний період.

28.01.2026 представник позивача Волєва О.В. звернулася до суду з клопотанням про відкладення слухання справи у зв`язку з відсутністю електропостачання, а розгляд клопотань заявлених нею потребують безпосереднього вирішення у судовому засіданні.

28.01.2026 року справу було знято з розгляду у зв`язку з відсутністю електропостачання та визначено наступну дату розгляду справи на 17.02.2026.

17.02.2026 року справу було відкладено на 23.02.2026 року у зв`язку з неявкою відповідача.

17.02.2026 представник позивача адвокат Волєва О.В. звернулася до суду з клопотанням про долучення до матеріалів письмових доказів, а саме фотографій ОСОБА_1 з померлим ОСОБА_6 , чек на придбання меблів, особисту екзамінаційну карту ОСОБА_7 та підтвердження відправки цих документів учасникам справи.

17.02.2026 від ОСОБА_8 надійшов відзив (вх.№ 7116/26-Вх), у якому він просив прийняти відзив до розгляду, застосувати до позовних вимог ОСОБА_1 строк позовної давності, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту та поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя відмовити у задоволенні позову. В обгрунтування заперечень щодо позовних вимог вказував, що відповідач, ОСОБА_2 , познайомилась із ОСОБА_4 в 2007 році. З 2008 року почали мешкати разом. На час початку відносин ніхто з них у зареєстрованому шлюбі не перебував. ІНФОРМАЦІЯ_5 у них народилась донька, ОСОБА_9 . Після початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації, ОСОБА_4 був мобілізований до лав Збройних Сил України.

17.02.2026 від представника відповідача ОСОБА_8 надійшла заява про застосування позовної давності (вх. 7118/26-Вх), у якій він, зокрема, вказує, що в обгрунтування шлюбу та визнання мана спільною сумісною власністю з ОСОБА_10 позивач зазначає, що вона проживала з ОСОБА_11 , б. 53, кв. з 1997 року за адресою: АДРЕСА_4 . При цьому, в зареєстрованому не перебувала. шлюбі позивач із ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син, ОСОБА_3 .

Відносини зі слів за позивача, адресою: тривали до 2011 року. За цей час була придбана квартира, розташована АДРЕСА_1 . Власником вказаної квартири зазначений ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер. На даний момент у позивача відсутнє підтвердження факту проживання однією сім`єю з померлим у період з 1997 по 2011 роки, що не дає можливості їй підтвердити свої майнові права на 12 частку квартири. Так, до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених частиною другою статті 72, частиною другою статті 129, частиною третьою статті 138, частиною третьою статті 139 Сімейного Кодексу. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, позовна давність застосовується судом відповідно до Цивільного кодексу України, якщо інше не передбачено Сімейним Кодексом (частини перша - друга статті 20 СК України). Позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (стаття Тлумачення 72 СК України). статті 72 СК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить про те, що на підставі вказівки в частині другій статті 74 СК правила, передбачені для позовної давності для поділу майна подружжя, поширюються і на випадки поділу майна жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. Законодавець розмежував випадки для подружжя, коли позовна давність застосовується (після розірвання шлюбу) та коли не застосовується (коли шлюб не розірвано). Вочевидь, такий же критерій має бути і щодо позовної давності для поділу майна жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. Тобто позовна давність не застосовується, коли жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. І, навпаки, позовна давність застосовується, якщо жінка та чоловік припиняють проживати однією сім`єю. Відповідно до ст. 256 ЦКУ, позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст. 267 ЦКУ сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Так, позивач у позовній заяві зазначає, що їй було відомо про придбання ОСОБА_4 спірної квартири з 2001 року, мешкала вона там по 2011 рік. Тому, позовна давність, на переконання предстпвника відповідача, на звернення із подібним позовом, зважаючи на правила обчислення позовної давності, спливла 01.01.2014 року, тому слід застосувати позовну загальну позовну давність до суду із позовом із пропуском строку позовної давності та наслідки такого пропуску (арк.с.166-167).

Ухвалою суду від 23.02.2026 продовжено строк підготовчого провадження. Підготовче засідання у цивільній справі відкладено на 05.03.2026 о 09:20.

23.02.2026 від представника позивача ОСОБА_5 надійшли заперечення проти долучення відзиву до матеріалів справи (вх.№ 8524/26), у яких вона зазначила, що зважаючи на те, що стороною відповідача не було надано суду доказів з датою отримання позову (повідомлення позивачці нотаріусом) та за відсутності заяви про поновлення строку із зазначенням поважності пропуску на подання відзиву на позов, з метою забезпечення змагальності сторін та рівних прав учасників справи щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, що встановлено статтею 12 ЦПК України, сторона позивача вважає, що відсутні підстави для долучення поданого від імені ОСОБА_2 відзиву на позов до матеріалів справи.

Також 23.02.2026 представник позивача заявила клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимогна предмет спору, ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка зареєстрована: АДРЕСА_5 матір померлого ОСОБА_7 , обгрунтовуючи свою заяву - клопотання тим, що вирішення позовної заяви може суттєво вплинути на її права, а саме на розмір частки у спадщині послі померлого ОСОБА_4 , тому залучення ОСОБА_12 в якості третьої особи є необхідним (а.с. 182-183).

23.02.2026 представник позивача подала до суду заперечення щодо заяви про застосування позовної давності, у якій вважала, що ОСОБА_1 строк звернення до суду з цим позовом не є порушеним (арк.с.184-185).

16.03.2026 від Штефана надійшло клопотання про витребування документів з податкової інспекції про доходи ОСОБА_1 за період з 1993 по 2001 рік включно та про виклик свідків (арк.с.218,219).

Ухвалою суду від 16.03.2026 підготовче провадження у справі закрито. У задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Волєвої О.В. про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована: АДРЕСА_5 , - відмовдено, оскільки судом було встановлено, що ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , 10.09.2025 звернулася до нотаріуса з заявою про відмову у прийнятті спадщини за законом після померлого сина ОСОБА_4 на користь його дружини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , а даних про відкликання цієї заяви матеріали справи не містять. Також цією ухвалою відзив на позовну заяву, поданий представником відповідача 17.02.2026 - залишено без розгляду, а причини пропуску строку для його подання суд вважав неповажними. Постановлено долучити до матеріалів справи документи, подані представником позивача 17.02.2026, оцінку яким надати при ухваленні судового рішення.

02.04.2026 з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі – ГУ ДПС) на ухвалу Покровського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16.03.2026 у справі №212/12523/25, провадження 2/212/990/26 (вх. ГУ ДПС від 24.03.2026 № 40940/5), надійшла інформація (арк.с. 18-20).

22.04.2026 від представника відповідача Штефана Д.Ю. надійшло клопотання про відкладенння розгляду справи на іншу дату у зв`язку із його хворобою представника відповідача ОСОБА_2 , адвоката Штефана Д.Ю.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити. Позивач повідомила, що разом жили з ОСОБА_13 з 1997 року по 2011 рік. Коли почала з ним жити, вона ще була у зареєстрованому шлюбі, але фактично вже давно не спілкувалася зі своїм колишнім чоловіком. Коли завагітніла від ОСОБА_14 , постало питання, що після народження дитини її треба зареєструвати на ОСОБА_14 . Тоді вони пішли до РАЦСу і там вона дізналася, що шлюб з колишнім чоловіком вже розірвано, про що вона раніше не знала. ОСОБА_15 чоловік подав заяву, куди і коли вона не знає. Тому не було жодних перешкод реєструвати ОСОБА_16 та вказувати батьком ОСОБА_17 , не було й перешкод укладати шлюб. Заручини були, а до РАЦСу не дійшли для реєстрації шлюбу. Певний час жили у мачухи в її квартирі, а коли батько з нею посварився, перейшли жити до батька. Позивач також повідомила, що батьки ОСОБА_14 її ніколи не сприймали як невістку. ОСОБА_18 працював на ринку « ОСОБА_19 », у тому числі й разом зі своїм рідним братом, який був допитаний як свідок в судовому засіданні. Вони торгували «петардами». Вона працювала майже весь час, тільки деякий час коли народився син – не працювала. Скільки саме – не пам`ятає. Пояснила, що наймала няньку для того, щоб та доглядала за ОСОБА_16 , вона торгувала на ринку квітами, потім працювала майстром манікюру, торгувала джинсами. ОСОБА_18 почав вживати алкоголь, його декілька разів «кодували» від вживання алкоголю. Брат казав, що ОСОБА_18 зберігав гроші в сейфі десь спільно з ним, може й так і було, вона не знає. Зароблені ними кошти спільно не складалися і не зберігалися. Коли вона кудись їхала, то завжди казала сину та ОСОБА_14 де гроші лежать та золоті прикраси, щоб вони знали, «на всяк випадок». Комунальні послуги вона не оплачувала. До цього часу зареєстрована у квартирі, яку вважає спільно придбаною з ОСОБА_13 . ОСОБА_18 був добрим, але тяга до алкоголю приводила до того, що вона з дитиною багато разів уходила жити до батька. Коли постало питання придбання квартири, вона шукала так, щоб розташована була вона поблизу квартири батька. Домовилися, щоб квартира була продана за 3100 доларів США, з урахуванням погашення боргу 600 доларів та 2500 доларів – вказано у договорі. Необхідність встановлення факту проживання з ОСОБА_10 однією сім`єю без реєстрації шлюбу обґрунтувала тим, що такий факт має для неї юридичне значення, оскільки вона бажає визначити належну їй частку у спільному нажитому майні подружжя. Вона дуже засмучена, що тепер її хочуть позбавити її частки у власності.

Відповідач ОСОБА_2 пояснила суду, що з 2009 року і до смерті ОСОБА_20 в 2025 році проживала з ним і дітьми в квартирі, яку придбав ОСОБА_18 . Майже с півроку в 2012 році у них проживав ОСОБА_21 , син ОСОБА_14 від ОСОБА_22 (позивача). В неї є син від першого шлюбу. В 2013 році в них народилася донька ОСОБА_23 . Жодного разу вона не чула, що квартиру вони з ОСОБА_22 придбали за спільні кошти. Щодо того, що до 2011 року ОСОБА_22 жила в спірні квартирі – це неправда, бо вони з 2009 року разом з ОСОБА_14 , в квартирі не було жодних речей ОСОБА_22 та дитини, з тих пір коли вона стала з ним жити. В 2009 році у них помер батько, і брат ОСОБА_14 привозив дітей, щоб я за ними приглядала. Вона з донькою зареєстровна за іншою адресою, однак у зв`язку з тим, що лічильники води не повірені і оплату за воду нараховують виходячи з кількості людей, зареєстрованих у квартирі, то вона получається оплачує за ОСОБА_22 (позивача) та ОСОБА_16 (сина померлого ОСОБА_20 ), оскільки вони до сих пір зареєстровані в квартирі. В 2022 році він пішов у ЗСУ і коли побачив що таке війна, запропонував з ним одружитися, що вони й зробили в 2022 році. ЇЇ старший син живе зараз окремо. ОСОБА_18 завжди спілкувався з ОСОБА_16 . Коли ОСОБА_18 помер, то ОСОБА_22 підходила до неї вирішити питання щодо поділу квартири, продати її та гроші поділити. Вона відмовилася, оскільки жодного разу не чула від ОСОБА_14 , що ОСОБА_22 давала гроші на її придбання. Він казав, що квартира його.

Третя особа, ОСОБА_24 , підтвердив, що у них з батьком були гарні стосунки, що вони разом відпочивали, їздили на екскурсії. Підтвердив, що проживав у квартирі, де на той час проживали ще ОСОБА_25 та її діти, це було в 2012 році, коли він посварився з матір`ю (позивачем).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази в їх сукупності з точки зору допустимості, належності, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити у зв`язку з його необгрунтованістю з урахуванням такого.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правилами статей 12, 13 ЦПК України встановлено, що: цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасники справи розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, правилами статті 82 цього ж Кодексу встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Згідно із частиною першою статті 24 СК України шлюб грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до частин першої, другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Частиною першою статті 36 СК України встановлено, що шлюб є підставою виникнення прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Як вказує позивач ОСОБА_1 , вона проживала з ОСОБА_4 з 1997 року за адресою: АДРЕСА_3 . При цьому, в зареєстрованому шлюбі позивач із ОСОБА_4 не перебувала. ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син, ОСОБА_3 . Відносини, зі слів позивача, тривали до 2011 року. За цей час була придбана квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Власником вказаної квартири зазначений ОСОБА_4 .

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за паспортними даними в АДРЕСА_1 (арк.с. 14 т.1).

ОСОБА_3 н6ародився 28.02.1998 року, батьки: ОСОБА_4 , ОСОБА_26 (Свідоцтво про народження видано ІНФОРМАЦІЯ_8 серії НОМЕР_2 , про що в книзі записів актів громадянського стану про народження зроблено відповідний запис 691) (арк.с.16. т.1).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер у місті Дніпро, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_3 виданого 19 травня 2025 року Покровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпорепетровської області Південного міжрегіонального управління Міцністерства юстиції (м. Одеса) і складено відповідний актовий запис № 872 (арк.с.52 т.1),

З копії спадкової справи № 71/2025, наданої приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Каліушко О.Є. встановлено, що після його смерті відкрилась спадщина у виді квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка була придбана 07 березня 2000 року. Відповідач, від свого імені, та як законний представник неповнолітньої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , батьком якої є ОСОБА_4 , звернулась із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Каліушко О.Є., яка їй повідомила про існування даної цивільної справи (арк.с.51 т.1).

ОСОБА_2 , дружина ОСОБА_4 , у заяві від 17.07.2025 року сповістила нотаріуса, що крім неї спадкоємцями померлого є його син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , мати ОСОБА_12 та малолітня дочка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (арк.с.56).

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , дружина померлого ОСОБА_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 (арк.с.58).

Між ОСОБА_4 та ОСОБА_27 12.08.2022 був укладений шлюб (актовий запис 574, призвища після державної реєстрації шлюбу - чоловіка- ОСОБА_28 , дружини - ОСОБА_28 ) (арк.с.60 т.1).

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадкового майна (арк.с.61 т.1). Місце реєстрації проживання ОСОБА_3 за паспортними даними - АДРЕСА_1 (арк.с.62 т.1).

Згідно довідки від 17.07.2025 № 28580 за цією адресою також був зареєстрований ОСОБА_4 до дня реєстрації смерті ІНФОРМАЦІЯ_11 (арк.с.66 т.1).

07.03.2000 року ОСОБА_4 придбав трьохкімнатну квартиру за АДРЕСА_7 . Продаж вчинено за 1500 грн. (арк.с.67 т.1).

Спадкову справу зареєстровано 17.07.2025 (витяг № 81895325) (арк.с.72 т.1).

05.09.2025 до приватного нотаріуса також з заявою звернулася ОСОБА_1 , у якому вона вказала про таке. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_12 в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області, останнє місце проживання якого було: АДРЕСА_1 . У зв`язку з тим, що спадкове майно, а саме: квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , була померлого та моєю спільною сумісною власністю, прошу після закінчення строку для прийняття спадщини видати на моє ім`я свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя, а саме: на 1/2 (одну другу) частку вищевказаної квартири. У випадку якщо наданих документів недостатньо для видачі свідоцтва про право власності, прошу викласти причини відмови в письмовій формі та надати постанову про відмову (арк.с.74 т.1).

ОСОБА_12 , матір ОСОБА_4 , відмовилась від прийняття спадщини на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (арк.с.77 т.1).

Допитані в судовому засіданні свідки показали таке.

Свідок ОСОБА_29 повідомила суду, що знайома з позивачкою з 1997 року, коли переїхала з росії в Україну, їх познайомив її чоловік. У 53 домі на 5-Зарічному разом проживаємо. З позивачкою її познайомив чоловік. Коли була вагітна, то разом з позивачкою їздили у лікарню, вона їй допомагала з цим питанням. Позивачка та її чоловік жили з батьками спочатку, у тому ж під`їзді, що і вона. Чоловіка позивача звали ОСОБА_30 , з ним у неї була сім`я. Коли у них народилася дитина, то ми все ще продовжували спілкуватися разом. ОСОБА_31 розповідала, що не хотіла жити з батьками і разом з чоловіком планували купити власну квартиру. Вони обидва працювали, як мені відомо. Квартиру свою вони купили на 5-Зарічному у 37 домі. У них був спільний побут. Ми зустрічалися із ОСОБА_32 та ОСОБА_14 . Згодом ОСОБА_22 почала казати, що ОСОБА_18 почав пити алкоголь. ОСОБА_31 (позивач) їй казала, що жити з ОСОБА_14 було неможливо, тому вона пішла від нього, і повернулася до батьківської хати. ОСОБА_31 та ОСОБА_18 проживали разом з батьками приблизно 3 роки (з батьками позивачки). Я була у новій квартирі коли вони купили її. На кого оформлена була квартира не знає. Так як у них був спільний побут, то свідок вважала ця квартира належала їх сім`ї ( ОСОБА_33 та ОСОБА_14 ). Вони її купували для спільного проживання. ОСОБА_31 пішла від чоловіка (коли ОСОБА_30 почав пити алкоголь, позивачка повернулася в батьківську квартиру) до своїх батьків, тоді ще їх спільна дитина навчалася у школі. Здається ОСОБА_30 торгував валютою. У ОСОБА_34 був бізнес на ринку. ОСОБА_35 – ОСОБА_31 мала там торгові місця. Бізнес вона сама розвивала. Торгувала господарчими товарами. На кого цей бізнес зареєстровано не знає, але знаю точно, що ОСОБА_22 цим завжди сама займалася (приймала/продавала товар). У свої 20 років мала кілька торгових приміщень на ринку. Вона була власником у цьому я впевнена.

Свідок ОСОБА_36 (проживає за адресою АДРЕСА_8 ) показала, що вони знайомі з позивачкою та її батьками з того часу як отримали квартиру у цьому домі. Позивачка була підлітком та разом з її дітьми гуляла. Коли ОСОБА_31 народила сина то познайомилася з її чоловіком ОСОБА_14 . Вона допомагала їм нянчити їх сина. Позивачка займалася манікюром (працювала майстром манікюру). Згодом відкрила торгові точки на ринку, а саме на ринку ОСОБА_19 та у Центрально Городському районі. Коли син підріс вона не потребувала моєї допомоги. Ми весь час спілкувалися. Була у них в квартирі яку вони купили на 5-Зарічному у 37 домі. У поїздки позивачка їздила для закупівлі товару. Вона і сама торгувала і мала працівників. Коли вже була заміжня почала торгувати на ринку. Про ОСОБА_17 я дізналася коли вже був син. На початку спільного життя жили вони у батьків позивачки (будинок АДРЕСА_9 ). Я думаю, що ОСОБА_22 та ОСОБА_18 купили цю квартиру. ОСОБА_14 бачила на ринку ОСОБА_19 , але, що він там робив не знаю. У нову їх квартиру ходила допомагати нянчити сина ОСОБА_37 . Тоді вона займалася манікюром (працювала майстром). ОСОБА_22 і ОСОБА_18 розвелися, адже ОСОБА_22 було нестерпно жити з ОСОБА_14 , який пив алкоголь. Я це бачила на власні очі, коли доглядала їх сина ОСОБА_37 . Вони не були у шлюбі, а просто жили разом сім`єю. Коли саме припинилося їх спільне проживання я не пам`ятаю. Десь 15-20 років не живуть разом (точно не може сказати). Після того як вони перестали жити разом, я іноді бачила ОСОБА_14 та просто із ним віталася. Він проживав у 37 домі на ОСОБА_38 . Знаю, що у нього інша родина, та є дитина – дівчинка. Від батька ОСОБА_22 чула, що коли він продав свого ОСОБА_39 , гроші віддав дочці додав на квартиру. Чула від неї, що ОСОБА_31 збирала на квартиру тому і працювала так багато для цього.

Свідок ОСОБА_40 дала показання, що мешкає у 37 домі на 5-Зарічному з 1992 року. Приблизно у 2000 році познайомилася з ОСОБА_22 . По сусідські спілкувалися. Побачила, що заїхала у будинок сім`я – чоловік, дружина та маленька дитина. Прожила ця сім`я разом більше 10 років, але свідок не впевнена. Згодом свідок повідомила, що не зустрічала ОСОБА_22 , а через деякий проміжок часу бачила ОСОБА_14 разом з ОСОБА_25 . Свідок бачила ОСОБА_14 та ОСОБА_22 разом відповідно зробила висновок, що вони чоловік і дружина. Спілкувалися з ними лише як сусіди. Свідок повідомила, що коли зустріла ОСОБА_22 на районі запитала причину її відсутності, остання в свою чергу повідомила цю причину, а саме алкоголізм ОСОБА_14 . Свідку не відома інформація з приводу купівлі квартири, а саме за чиї кошти ця квартира придбана. Заїхала сім`я разом у квартиру. В якому році з`явилася ОСОБА_25 свідку не відомо. Деякий час ОСОБА_18 жив сам, а згодом свідок бачила його разом з ОСОБА_25 . До того як ОСОБА_22 з`їхала з квартири, свідок бачила сім`ю з 3 людей – ОСОБА_18 , ОСОБА_22 та син ОСОБА_41 . ОСОБА_22 разом з сином залишила чоловіка, але син періодично приходив до батька. Свідок пояснила, що була деякий час була управителькою будинку приблизно 10 років з 1992 року. На сьогоднішній день у тій квартирі живе ОСОБА_25 . Під час того як свідок була управителькою будинку і була необхідність збирати кошти, то брала їх або з Наталі або з ОСОБА_14 . Тобто, хто був у той момент в квартирі з того і збирала кошти. Свідку достеменно не відомо хто купував квартиру, цю інформацію вона не може надати.

Свідок ОСОБА_42 . ОСОБА_22 жила у квартирі (будинок номер АДРЕСА_10 ) десь з 2000 року. З 1988 року свідок проживає у будинку номер АДРЕСА_10 . Знає ОСОБА_22 ще з того моменту як жили на ЦГЗК. Знала її ще з дитинства. Приблизно у 2000 році ОСОБА_22 разом із ОСОБА_14 та дитиною заїхали до квартири. Свідок повідомляє, що ОСОБА_22 і ОСОБА_18 то з ходилися то розходилися. Період їх спільного життя свідок зазначає - 10 або 15 років. Свідок бачила ОСОБА_14 та ОСОБА_22 або з ранку або ввечері, відповідно зробила висновок, що вони працюють на роботі. Де ці двоє працювали свідку не відомо. Свідок згодом помітила, що ОСОБА_22 не з`являється, а ОСОБА_18 і далі проживає у квартирі. ОСОБА_18 який час проживав один, а згодом разом з іншою жінкою. Інформацію про нову жінку свідок дізналася від сусідів. ОСОБА_18 та ОСОБА_22 жили разом тому для свідка було очевидним, що це родина. Батьки ОСОБА_22 отримали квартиру і переїхали раніше з ЦГЗК, а свідок у свою чергу переїхала у 37 будинок адже їх попередній будинок зносили. Люди які жили у 37 будинку спілкувалися між собою тому помітили нову родину яка заїхала приблизно у 2000 роках. ОСОБА_25 проживає у тій квартирі десь 7 років, свідок точно не знає. Свідок зазначає, що у ОСОБА_22 до ОСОБА_14 ніяких шлюбів не було, але точно сказати не може. За освіту ОСОБА_22 свідку не відомо, як і про те ким працювали ОСОБА_18 та ОСОБА_22 . Де ОСОБА_22 проживала до переїзду у 37 будинок свідку не відомо, як і обставини знайомства з ОСОБА_14 .

Свідок ОСОБА_43 . Знає ОСОБА_22 до того як вона переїхала у 37 будинок, а саме це знайомство відбулося через спільну знайому. Свідок живе з 1995 року у 37 будинку, а ОСОБА_22 і ОСОБА_18 переїхали приблизно у 2001 році. Свідок працювала вихователькою. У дворі з ОСОБА_22 познайомилася через свою знайому. Спілкувалися по сусідські. Свідок бачила ОСОБА_14 та ОСОБА_22 разом, тому вважає, що вони були родиною. Свідок не знає скільки ОСОБА_18 та ОСОБА_22 жили разом, але це був тривалий проміжок часу. В ОСОБА_14 свідок міняла гроші за потребою, а ОСОБА_22 бачила на ринку коли та торгувала речами, але нічого у неї не купувала. Помітила, що ОСОБА_22 перестала з`являтися біля будинку. Згодом зустріла її на районі, запитала причину, ОСОБА_22 повідомила, що вони розійшлися з ОСОБА_14 . Причини сварки їй не відомі. Сина ОСОБА_37 ОСОБА_22 забрала із собою. Свідок повідомила, що коли працювала вихователькою у реабілітаційному центрі, ОСОБА_22 віддала на літо у табір ОСОБА_37 . Табір розрахований на діток з 1 по 4 клас. ОСОБА_22 виїхала з квартири, а ОСОБА_18 залишився там. Який час ОСОБА_18 жив сам, а згодом у нього з`явилася жінка. У ОСОБА_14 та ОСОБА_25 є дитина. Факт того, що це їх спільна дитина свідок дізналася від сусідів.

Свідок ОСОБА_44 показав суду, що як ОСОБА_18 повернувся з армії приблизно у 1996 році тоді, він його забрав і почали спільний бізнес. Працювали на «долях», 1500-2000 доларів було кожного місяця, заробляли на «петардах». Починали спочатку на 7-му ОСОБА_45 , потвім на ринку «Габро». На ринку ОСОБА_19 був квітковий павільйон там ОСОБА_18 і ОСОБА_22 вперше зустрілися. ОСОБА_18 знімав для Наталі ролет на ринку і оплачував його. Свідок та ОСОБА_18 дали кошти своїм дружинам і ті відкрили «точку» де продавали речі. Офіційного шлюбу між ОСОБА_14 та ОСОБА_22 не було. Спочатку ОСОБА_22 та ОСОБА_18 жили у квартирі жінки, з якою жив батько ОСОБА_22 . Роки 3-4 точно, потім у батька ОСОБА_22 . Ніхто нікому грошей не давав, у ОСОБА_14 було багато грошей, щоб батько ОСОБА_22 давав гроші на придбання квартири – свідок сказав, що йому про це невідомо. Квартира була у дуже поганому стані, приблизно куплена за 2000 доларів, за словами ОСОБА_14 . ОСОБА_18 казав, що йому десь потрапила інформація про квартиру і він її придбав. ОСОБА_18 повідомляв, що хотів купити будинок, але в ті часи була мода купувати саме старі квартири і їх ремонтувати. Свідок підтверджує, що ОСОБА_22 жила у квартирі у будинку номер АДРЕСА_10 , і кликала свідка тоді коли ОСОБА_14 було погано. Свідок каже, що у ОСОБА_14 були власні кошти на придбання квартири і батьку ОСОБА_22 не було сенсу допомагати з грошима. В них є спільний син – ОСОБА_41 . У квартирі у будинку АДРЕСА_10 свідок був доволі часто, а саме з 2006 року. Приблизно у 2000 році була придбана квартира. За кошти ОСОБА_14 була придбана ця квартира. Зазначив, що їх спільний бізнес був прибутковим. Після 2006 року свідок став директором ринку Габро. До ОСОБА_46 була в шлюбі, про це вона сама казала. ОСОБА_25 (відповідач) познайомилася з ОСОБА_14 коли торгувала на ринку. У 2006 році ОСОБА_44 мав конфлікт з дружиною та деякий час жив у ОСОБА_14 , у той час ОСОБА_25 (відповідач) приходила до нього та приносила їм їжу. У 2009 році батько помер і ми залишили дітей разом з ОСОБА_25 у квартирі у будинку АДРЕСА_10 . Свідок зазначає, що ОСОБА_18 мав гроші для того аби купити квартиру. ОСОБА_18 ніколи не повідомляв свідку за бажання одружитися з ОСОБА_22 . Спільного бюджету у них не було, ОСОБА_18 зберігав гроші або у нього або у сейфі на роботі. ОСОБА_18 заробляв такі гроші у той час, що міг дозволити собі не одну квартиру купити. ОСОБА_22 було співмешканкою для ОСОБА_14 . Останнім часом коли ми їздила на море, то він брав з собою ОСОБА_37 .

У 2009 році ОСОБА_18 та ОСОБА_25 (відповідач) жили разом. Це я точно знаю.

У 2012 році ОСОБА_25 та ОСОБА_18 одружилися. В них є доця ОСОБА_23 . Свідок підтверджує, що ОСОБА_18 та ОСОБА_22 у будинку номер АДРЕСА_10 жили разом та мали спільну дитину. Вже з 2006 року ОСОБА_22 не було у квартирі. Свідок повідомив, що йому невідомо куди саме витрачав гроші ОСОБА_47 він сам цим розпоряджався. Знає, що ОСОБА_18 просив ОСОБА_22 виписатися з квартири. Вона не виписувалася, боялася що залишиться без нічого. Інформація чи складався заповіт ОСОБА_14 свідку не відома. Вважає, що ОСОБА_18 загинув на війні, а не помер природною смертю, на час смерті він був військовослужбовцем, за цим фактом наразі здійснюється кримінальне провадження.

Свідок ОСОБА_2 (дружина брата померлого ОСОБА_4 ) пояснила, що з ОСОБА_14 свідок знайома з моменту проходження нею практики на заводі КМК, це був 1993 рік, тобто раніше навіть зі своїм чоловіком. ОСОБА_48 з ним спілкуватися на різні теми. ОСОБА_18 та ОСОБА_22 познайомилися у 1996 році, майже коли моєму синові був один рік ОСОБА_49 чоловік, ОСОБА_44 , працював на 7-Зарічному, там і побачила ОСОБА_22 в перше. ОСОБА_22 тоді продавала квіти. Офіційно шлюб ніхто не реєстрував, заручин не було, ОСОБА_18 ніколи нічого не хотів «скріплювати», ніяким шлюбом. Свідок дізналася, що ОСОБА_18 і ОСОБА_22 разом коли жінка вже була вагітна. В них є спільна дитина – ОСОБА_41 , 1998 року народження. Коли народився ОСОБА_37 , ОСОБА_22 не працювала, і у цей період ОСОБА_18 придбав квартиру. Може коли синові виповнилося три роки, тоді вона пішла працювати, але це не точно. Свідок бачила разом ОСОБА_14 та ОСОБА_22 . До 2006 року тривали відносини ОСОБА_14 та ОСОБА_22 , це приблизно адже свідок точно не пам`ятає. Свідок зазначає, що квартиру купив ОСОБА_18 , адже останній про це сказав сам «це все моє». ОСОБА_49 чоловік, брат ОСОБА_14 , той все мені віддасть, каже «розпоряджайся», а ОСОБА_18 – ні. Сам заробив і сам купив. ОСОБА_50 , що нарешті не буде скитатися. Після 2006 року ОСОБА_18 почав відносини з ОСОБА_25 . У 2006 році чоловік свідка та ОСОБА_18 влаштовували вечірки у квартирі. ОСОБА_18 випивав і в цей період виганяв ОСОБА_22 з квартири. В 2009 році ОСОБА_18 вже «плотно» жив з ОСОБА_51 (відповідач ОСОБА_7 ), це точно, бо я залишала дітей ім.

ОСОБА_18 казав, що ОСОБА_22 йому не потрібна. Свідок думала, що ОСОБА_22 була або розведена або заміжня на момент коли зустрілася з ОСОБА_14 , точно сказати не може.

Свідок ОСОБА_52 повідомила, що знайома з позивачкою з 1996 року, тоді свідок купляла квіти на ринку у Наталі. ОСОБА_22 працювала майстром манікюру, з ринку пішла працювати у салон, іноді робила манікюр на дому. У цей період вони з ОСОБА_14 вирішили одружитися, але до кінця не довели цей процес. Приблизно 3 роки жили у батьків ОСОБА_22 . ОСОБА_22 багато працювала адже не хотіла жити з батьками, а хотіла мати власну квартиру. ОСОБА_18 у той час працював «валютчиком». ОСОБА_22 згодом відкрила точку на ОСОБА_53 ринку і там торгувала джинсами. Приблизно у 2000 році ОСОБА_22 та ОСОБА_18 придбали квартиру. Дана квартира потребувала ремонту. Батько ОСОБА_22 продав свій старий Запорожець аби дати Наталі грошей. Потім ОСОБА_18 почав пити, це стало причиною зіпсування їх стосунків. Та навіть після такої ситуації вони підтримували зв`язок, а ОСОБА_18 допомагав сину. ОСОБА_22 то приходила до ОСОБА_14 то уходила до свого батька жити із сином, це було пов`язано з алкогольною залежністю ОСОБА_14 . Потім ОСОБА_18 на ринку познайомився з ОСОБА_25 , і коли остання завагітніла ОСОБА_22 більше не приходила до ОСОБА_14 . ОСОБА_18 підтримував стосунки із сином ОСОБА_54 . Свідок вважає, що дану квартиру можна вважати спільною сумісною власністю. Свідок зазначає, що ОСОБА_22 вклала у придбання квартири більше сил ніж ОСОБА_18 . Свідок вважає, що ОСОБА_18 та ОСОБА_22 приблизно 12 років спільно проживали у вказаній квартирі. Право власності свідок вважає, що оформлено на ОСОБА_14 , але ОСОБА_22 та ОСОБА_41 були там прописані. Свідок каже, що у дану квартиру ходила лише на свята. Вказані люди жили однією сім`єю.

Зі слів ОСОБА_22 вона перебувала у шлюбі до зустрічі з ОСОБА_14 . Але ОСОБА_22 не вдавалася у подробиці, ці відносини були не довгі. З ОСОБА_14 у свідка були нормальні відносини. Свідок каже, що ОСОБА_22 знайшла ріелтора який їй і запропонував дану квартиру. Сума за яку була придбана квартира свідку не відомо. Син ОСОБА_41 навідував батька.

ОСОБА_22 та свідок хрестили двійню їх спільної подруги. Квартира була придбана за пропозицією ріелтора. Свідку не відомо на кого оформлена квартира. ОСОБА_55 було 2 роки коли купили квартиру. Свідок думає, що причиною незвернення до суду позивачки раніше, адже остання думала, що якщо вона та син прописані у квартирі ,то вона належить їм. Свідок зазначає, що була впевнена, що квартира буде ОСОБА_37 , адже ОСОБА_18 не виписував їх з ОСОБА_22 .

Свідок ОСОБА_56 працювала на ринку ОСОБА_19 у кінці 90-х років. Свідок була реалізатором та працювала на ОСОБА_22 , приблизно три роки. Виручіку від продажу віддавала ОСОБА_22 . На ринку всі про всіх знали, тому свідку відомо за життя ОСОБА_14 та ОСОБА_22 . Свідок працювала на ринку з 1995 року як він відкрився. ОСОБА_18 був "валютчиком" як повідомляє свідок. Офіційні трудові відносини між свідком та ОСОБА_22 не були оформлені. Офіційних трудових відносин з позивачкою не мала.

Свідок ОСОБА_57 повідомила, що дуже добре знає ОСОБА_25 на відміну від ОСОБА_58 почала працювати на ринку з 2002 року. ОСОБА_14 знає з 2002 року. Свідок працювала на ринку ОСОБА_19 разом із ОСОБА_14 та ОСОБА_25 . Знає з початок літа 2007 року. Чому запам`ятала цей період, бо тоді загинув її наречений. Свідок у той час жила по сусідству з ОСОБА_25 . Свідок зазначає, що ОСОБА_18 проявляв свою симпатію до ОСОБА_25 , це всі бачили на ринку. У вересні 2007 року ОСОБА_18 та ОСОБА_25 почали жити разом, зі слів свідка у квартирі ОСОБА_14 . Свідок підтримувала зв`язок із ОСОБА_25 , остання повідомляла їй інформацію з приводу стосунків з ОСОБА_14 . Свідок повідомляє суду про те, що ОСОБА_25 була реалізаторем на ринку ОСОБА_19 , що знаходиться на 4 ОСОБА_45 . Свідок зазначає, що відносини між ОСОБА_25 та ОСОБА_14 були стабільними. Свідок була в гостях у ОСОБА_25 та ОСОБА_14 . Мала приятельські відносини з ОСОБА_14 . Свідок зазначає, що ОСОБА_18 за довго до відносин з ОСОБА_25 купив квартиру, в якій згодом і став проживати з нею. Свідок повідомила, що ОСОБА_18 всім казав про те, що у нього двоє дітей, а саме син та дочка. Із дітьми ОСОБА_18 мав гарні відносини. ОСОБА_22 працювала на тому ж ринку. Свідок говорить, що на ринку люди не знали, про стосунки між ОСОБА_22 та ОСОБА_14 . Лише згодом у розмовах фігурувала фраза «колишня ОСОБА_14 », але про те, що це була ОСОБА_22 свідку стало відомо не одразу. Їй відома інформація про стосунки ОСОБА_14 та ОСОБА_25 : по-перше зі слів самої ОСОБА_25 , по-друге це те, що вони всі працювали в одному місці, по-третє вона приходила в гості до ОСОБА_14 та ОСОБА_25 . Свідок також надала показання про те, що ОСОБА_18 запросив жити ОСОБА_25 «на свою територію», про це їй повідомила і сама ОСОБА_25 . Згодом у ОСОБА_14 виникла проблема з реструктуризацією боргів за комунальні послуги.. Як їй казав сам ОСОБА_18 , він просив ОСОБА_22 виписатися із квартири, аби сума сплати комунальних послуг була меншою. Сина він не хотів виписувати з квартири, а от ОСОБА_22 він просив про це.

За відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДПС України (центральний рівень) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.01.1998 по 31.03.2000 рр. у додатку. Також за інформацією з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДПС України (центральний рівень) інформація про доходи, отримані від податкових агентів, померлим ОСОБА_4 , за період 01.01.1998 по 31.03.2000 рр. відсутня.

Додатково повідомлено, що відомості про доходи накопичуються у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, починаючи з 01 січня 1998 року, відповідно до поданих податковими агентами податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків — фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (арк.с.18-20 т.2).

Таким чином, інформацією з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про суми виплачених доходів і утриманих підтверджується відсутність даних щодо місця роботи та отримання доходів як позивача, так і померлого ОСОБА_4 .

Факт спільного проживання, сам по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю.

Представник позивача вказав правові підстави щодо позовних вимог Закон Уеоапїни "Про власність", Сімейний кодекс України.

Майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об`єдналися для спільної діяльності, є їх спільною частковою власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Розмір частки кожного визначається ступенем його трудової участі (стаття 17 Закону України «Про власність, чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 1 розділу VII Прикінцевих положень СК України цей Кодекс набирає чинності разом з набранням чинності ЦК України, тобто з 01 січня 2004 року.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 листопада 2018 року у справі № 643/5492/16-ц (провадження № 61-22340св18) вказано, що «згідно з пунктом 1 розділу VII Прикінцевих положень СК України цей Кодекс набирає чинності разом з набранням чинності ЦК України, тобто з 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які вже існували на цю дату, норми СК України застосовуються лише в частині тих прав і обов`язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права та обов`язки визначаються на підставах, передбачених СК України. Таким чином, факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу набув юридичного значення після набрання чинності СК України та ЦК України з 01 січня 2004 року. Кодекс про шлюб та сім`ю УРСР не передбачав юридичних наслідків для чоловіка та жінки, які проживала разом без реєстрації шлюбу. Отже, факт проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без шлюбу може бути встановлено судом лише з 01 січня 2004 року».

За змістом пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 29 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), розглядаючи позови, пов`язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є не лише майно, нажите подружжям за час шлюбу (статті 16 Закону України «Про власність», статті 22 КпШС), а й майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об`єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (пункту 1 статті 17, статті 18, пункту 2 статті 17 Закону України «Про власність»), тощо. Отже, майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними. У зв`язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого до 1 січня 2004 року особами, які проживали однією сім`єю, але не перебували в зареєстрованому шлюбі, необхідно було встановити не лише обставини щодо спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно придбавалось сторонами внаслідок спільної праці. Тобто сам факт спільного проживання сторін у справі не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною зі сторін. Частка в такому майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожного зі сторін, у тому числі за рахунок майна, набутого одним із подружжя до шлюбу, яке є його особистою приватною власністю, у придбання (набуття) майна. Якщо в придбання майна вкладені, крім спільних коштів, кошти, що належали одній зі сторін, то частка в цьому майні, відповідно до розміру внеску, є її власністю. Тільки в разі встановлення цих фактів та обставин положення частини першої статті 24 КпШС, частини першої статті 17 Закону України «Про власність» вважається правильно застосованим із дотриманням рекомендацій, які містяться в постановах Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України» та від 22 грудня 1995 року № 29 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності».

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто (пункти 1, 2, 3 частини першої статті 57 СК України).

Якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу (стаття 74 СК України, в редакції, чинній з 16 січня 2007 року).

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

У постанові Верховного Суду України від 08 червня 2016 року у справі № 6-2253цс15 зроблено висновок, що:

«за правилами статті 74 СК України (у редакції, чинній до 16 січня 2007 року) якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки або чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу. Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно. Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.

Особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти. Рішення обґрунтовують належними і допустимими доказами, про що зазначають у мотивах прийнятого рішення з посиланням на конкретні факти».

Аналогічні по суті висновки зроблені й по застосуванню статті 74 СК України (в редакції, чинній з 16 січня 2007 року) у постановах Верховного Суду (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 липня 2018 року у справі № 544/1274/16-ц (провадження № 61-22277св18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2019 року у справі № 490/6060/15-ц (провадження №61-28343св18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2019 року у справі № 751/3021/17 (провадження № 61-10778св18).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року в справі № 643/6799/17 (провадження № 61-1623св19) зазначено, що:

«проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно. Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всіх ознак, що притаманні наведеному визначенню.

Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти. Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2021 року у справі № 748/1943/19 (провадження № 61-5155св20) зазначено, що: «при застосуванні статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю. Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них певних прав та обов`язків. Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу у період, протягом якого було придбано спірне майно. Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень пункту 6 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", частин четвертої і п`ятої статті 22 Закону України "Про міліцію" та частини шостої статті 22 Закону України "Про пожежну безпеку" обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15 (провадження № 14-130цс19) Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України), і підсумувала, що майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Отже, під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім`єю, суд має установити не лише обставини щодо факту спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно було придбане сторонами внаслідок їхньої спільної праці. Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю у наведеному визначенні. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Критеріями, за якими майну може бути надано статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, відповідно до якої йому може бути надано правовий статус спільної власності подружжя.

У постанові ОП КЦС ВС від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 виснувано, що відповідно до пункту 1 розділу VII Прикінцеві положення СК України, цей Кодекс набув чинності одночасно з набуттям чинності ЦК України, тобто з 01 січня 2004 року. Аналіз статті 74 СК України та статті 1264 СК свідчить, що: стаття 74 СК України має спрямованість на урегулювання підстав набуття право на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі; на відміну від статті 74 СК України, стаття 1264 ЦК України спрямована на регулювання кола осіб, які відносяться до четвертої черги спадкоємців за законом. Тому Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду підкреслює, що слід розмежовувати сферу дії статті 74 СК України і статті 1264 ЦК України, оскільки зазначені норми регулюють різні правовідносини, а саме сімейні та спадкові. Якщо вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу заявлена у зв`язку з таким проживанням не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, відповідні відносини є спадковими і до них слід застосовувати статтю 1264 ЦК України.

Позивач просив встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з 2004 по 2011 рік. Втім, звернулася до суду з позовом у 2025 році. При цьому не вказувала, що це пов`язано із спадковими відносинами. Однак, до моменту смерті ОСОБА_4 в 2025 році позивач не зверталася до суду за захистом свого права власності на квартиру, знаючи про факт придбання квартири з 2000 року.

Суду не доведено факт спільного проживання, оскільки надані суду докази не є достатніми для ухвалення рішення про задоволення позову.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. До того ж, в ст. 78 ЦПК України, яка регулює питання допустимості доказів, передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Правом подання інших, ніж нею були подані суду, доказів в обгрунтування позовних вимог позивач не скористалась.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Враховуючі наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, враховуючи усі обставини справи, в межах заявлених позовних вимог на які позивач посилалася як на підставу своїх вимог, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, вважаю, що у задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю.

Згідно ст.141 ЦПК України у разі відмови в задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 76-83, 89,141, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Каліушко Ольга Євгеніївна, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та визнання майна спільною сумісною власністю - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання рішення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 04.09.2026.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП- НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Л. В. Шевченко