Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №208/4172/26 — Дніпровський районний суд міста Кам’янського

Справа № 208/4172/26

Провадження № 2/209/2076/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"03" вересня 2026 р. м. Кам`янське

Дніпровський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді Лобарчук О.О.,

за участі секретаря Золотих Л.М.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача (адвоката) Чередниченко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам`янське Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Чередниченко Ірина Валеріївна, до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Чередниченко І.В., звернулась до суду з позовом, в якому просить суд: визнати ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що на підставі ордера на житлове приміщення №221, виданого 05 березня 1991 року виконавчим комітетом Заводської Ради народних депутатів міста Дніпродзержинська на підставі рішення №280 від 14.09.1990 року вона проживає у квартирі АДРЕСА_2 . Вказана квартира була надана у користування її чоловікові, ОСОБА_4 , та членам його родини: їй як дружині та двом їх донькам, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Її чоловік помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Їх донька ОСОБА_7 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Інша донька, ОСОБА_8 , за вказаною адресою не проживає з 2021 року, оскільки після одруження вони з чоловіком виїхали проживати до іншого міста, родинні зв`язки наразі вони не підтримують. Наведена обставина підтверджується Актом №72 про непроживання, складеного КП Кам`янської міської ради «Добробут» 05.03.2026 року. Таким чином, у квартирі АДРЕСА_2 наразі проживає лише вона, а донька - ОСОБА_8 лише зареєстрована за цією адресою, хоча фактично не проживає з 2021 року. У даному випадку її донька - відповідачка добровільно залишила місце проживання та уже тривалий час (понад шість місяців) не проживає за адресою: АДРЕСА_1 без поважних причин. Вона змушена нести витрати по утриманню квартири у т.ч з урахуванням реєстрації доньки за цією адресою, адже деякі комунальні послуги нараховуються з урахуванням кількості зареєстрованих осіб. Особистих речей відповідачки у квартирі немає, витрати по утриманню житла вона не несе. Добровільно знятися з реєстрації Відповідачка відмовляється, будь-які стосунки з нею не підтримує.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 27 квітня 2026 року відкрито провадження у справі і постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання. (а.с.26)

Ухвалою суду від 25 червня 2026 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду. (а.с.43)

03 вересня 2026 року судом винесено ухвалу про заочний розгляд справи.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивачки ОСОБА_1 – адвокат Чередниченко І.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, з підстав, зазначених у позові.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про час і місце судового розгляду повідомлена належним чином. Своїм правом надати суду заяву про розгляд справи за її відсутності не скористалась та не повідомила суд про причини неявки у засідання. Відзив на позовну заяву не подала.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що згідно копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка с. Лазаротль Новореогрієвського району Кіровоградської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 12.03.1991 року (а.с.7-9)

05 березня 1991 року виконавчим комітетом Заводської Ради народних депутатів міста Дніпродзержинська на підставі рішення №280 від 14.09.1990 року виданий Ордер №221 ОСОБА_4 та членам його родини ( ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ) на заняття житлового приміщення, житловою площею 40,58 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.16)

Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , 12 листопада 2005 року ОСОБА_5 зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 та прийняла прізвище – ОСОБА_10 . (а.с.11)

Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , 04 березня 2011 року ОСОБА_6 зареєструвала шлюб з ОСОБА_11 та прийняла прізвище – ОСОБА_12 . (а.с.13-14)

Згідно довідки ТОВ «Абонент ХХІ» про склад сім`ї від 20.02.2026 року, в квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 (квартиронаймач) з 12.03.1991 року та ОСОБА_2 з 14.04.1997 року (дочка). (а.с.12)

Згідно акту №72 про не проживання від 05.03.2023 року, складеного комісією в складі техніків КП КМР «Добробут», ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно не проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 2021 року та по теперішній час, про що підтверджують сусіди. (а.с.6)

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_13 надала суду пояснення про те, що вона є сусідкою позивачки та мешкає в квартирі АДРЕСА_4 з 1991 року. ОСОБА_14 , яка є донькою позивачки останній раз бачила за місцем реєстрації 05 червня 2011 року, коли помер чоловік позивачки та батько ОСОБА_15 . З того часу ОСОБА_14 вона не бачила.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_16 надала суду пояснення про те, що вона є сусідкою позивачки та мешкає в квартирі АДРЕСА_5 з 1991 року. ОСОБА_14 , яка є донькою позивачки останній раз бачила за місцем реєстрації 05 червня 2011 року, коли помер чоловік позивачки та батько ОСОБА_17 того часу ОСОБА_14 вона не бачила.

Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Згідно зі статтею 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

У статті 9 ЖК України встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 61 ЖК УРСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Відповідно до ст.64 ЖК УРСР члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач і члени його сім`ї.

Згідно зі ст. 65 ЖК УРСР наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Частиною 1 статті 106 ЖК УРСР передбачено, що повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача.

Як роз`яснено у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 № 9 (з подальшими змінами) «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім`ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 11.07.2012 №6-60цс-12 у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов`язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім`ї наймача (ч. ч. 1, 2 ст. 64 ЖК УРСР). Крім того, особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (ч. 2 ст. 65 ЖК УРСР). При цьому під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім`ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.

Оскільки відповідно до вимог закону вселення та проживання в квартиру може бути здійснено лише у встановленому порядку, членом сім`ї наймача, в розумінні ч. 2 ст. 64 ЖК УРСР, може бути визнано лише осіб, які вселилися у встановленому порядку та на відповідній правовій підставі постійно проживають в квартирі разом з наймачем. За змістом ст. 65 ЖК України за особою не може бути визнано право користування жилим приміщенням, якщо вона зберігає постійне місце проживання в іншому жилому приміщенні.

Згідно зі ст. 107 ЖК УРСР у разі вибуття наймача та членів його сім`ї, договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім`я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім`ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Окрім вище зазначеного, суд звертає увагу, що згідно ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Згідно ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Правова позиція Європейського суду з прав людини, відповідно до п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги мають бути задоволені повністю.

Враховуючи відсутність висловленого позивачем бажання стягнути з відповідачки судовий збір у відповідності до ст.13, 141 ЦПК України, суд відносить його на рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263, 265, 280, 281 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Чередниченко Ірина Валеріївна, до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням – задовольнитиповністю.

Визнати ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .

Судові витрати залишити за рахунок позивача.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.289 ЦПК України, а саме, заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду

Повний текст рішення складений – 04 вересня 2026 року.

Суддя О.О. Лобарчук