Вирок від 03 вересня 2026 р. у справі №711/7316/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 711/7316/26

Номер провадження 1-кп/711/473/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого – судді: ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання – ОСОБА_2

прокурора – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42026252010000100 від 06.05.2026 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Санкт-Петербург, перебуває в цивільному шлюбі, неповнолітніх та малолітніх дітей на утриманні не має, з середньою освітою, офіційно працевлаштованої в КП «Черкасиелектротранс» Черкаської міської ради, інвалідом, учасником бойових дій, депутатом, ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС не являється, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

із участю в судовому розгляді:

обвинуваченої – ОСОБА_4 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 , 17 березня 2026 року близько 13 години 00 хвилин, перебуваючи поблизу торгового центру «Кооператор», що розташований за адресою: м. Черкаси, бульвар Шевченка, 209, маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, таємно, умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, що запроваджений Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та затверджений Верховною Радою України, в подальшому продовжений, востаннє Указом Президента України за № 342/2026 від 27 квітня 2026 року строком на 90 діб, шляхом вільного доступу, викрала мобільний телефон «Samsung Galaxy S-21 FE -5 d» 8/256 Gb, імеі 1: НОМЕР_1 , імеі 2: НОМЕР_2 , який знаходився на пішохідній частині бульвару Шевченка та належить потерпілій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вартість якого, відповідно до висновку експерта № СЕ-19/124-26/5866-ТВ від 08.05.2026 становить 8016 гривень 25 копійок.

Після чого, ОСОБА_4 утримуючи при собі вказаний телефон, розуміючи, що вказане майно їй не належить, не вчиняючи жодних дій спрямованих на його повернення, з місця вчинення кримінального правопорушення зникла, чим спричинив потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на вищевказану суму.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена вину визнала у повному обсязі, визнала всі фактичні обставини, які їй пред`явлено у обвинуваченні, але від дачі детальних показів відмовилась у відповідності до ст.63 Конституції України.

До початку судового засідання потерпіла надала до суду заяву про проведення судового засідання без її участі, цивільний позов не заявляє.

Врахувавши наведене, запитавши думку присутніх учасників кримінального провадження, які не заперечили щодо проведення судового засідання за даної явки, суд, відповідно до положень ст.325 КПК України визнав за можливе з`ясувати всі обставини кримінального провадження за відсутності належно повідомленої потерпілої.

Суд вважає, що пред`явлене обвинувачення в ході судового розгляду доведено у повній мірі і дії обвинуваченої суд кваліфікує за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

Враховуючи те, що обвинувачена в повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачена, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності її позиції, роз`яснивши їй положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку вона буде позбавлена права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, вислухавши думку прокурора, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченої та не знайшов підстави вважати, що остання себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані нею у судовому засіданні обставини, чи визнає під примусом.

Це узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Враховуючи викладене, суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Суд, призначаючи обвинуваченій ОСОБА_4 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

За змістом статей 50, 65 КК України та п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р., особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, який відповідно ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, перебуває в цивільному шлюбі, офіційно працююча, неповнолітніх дітей на утриманні не має, не є особою з інвалідністю, на консультативному та диспансерному нагляді у лікаря нарколога не перебуває, амбулаторну психіатричну допомогу у лікаря психіатра м. Черкаси не одержує, вину визнав, щиро розкаялась, висловивши щирий жаль з приводу свого вчинку та осудила свою поведінку.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченої, згідно зі ст.66 КК України, суд визнає щире каяття.

При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачена свою вину визнала у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаялась, критично оцінювала свої дії та готова нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з її вини.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальні правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєне кримінальне правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а також враховуючи ступень тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, їх наслідків, особи обвинуваченої, обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченої, поведінку обвинуваченої після вчинення інкримінованого їй злочину, яка усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, дала критичну оцінку своїм злочинним діям, суд вважає за необхідне відповідно до вимог ст.50 КК України, призначити покарання у виді позбавлення волі, що буде достатнім для виправлення обвинуваченої і попередження вчинення нею нових злочинів та з урахуванням вищевикладених обставин по справі, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченої можливо без ізоляції від суспільства, шляхом звільнення від відбування покарання з випробовуванням, згідно ст. 75 КК України, встановивши іспитовий строк, а також вважає необхідним покласти на обвинувачену обов`язки відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України.

Підстав для застосування ст. 69 КК України чи приписів ст. 69-1 КК України, до обвинуваченої, суд не вбачає, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

Призначення ОСОБА_4 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченої, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст.50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.

Як вбачається з матеріалів справи, у відношенні обвинуваченої ОСОБА_4 в процесі досудового розслідування запобіжний захід не обирався.

Цивільний позов не заявлено.

Відповідно до вимог ст.124 КПК України, процесуальні витрати підлягають стягненню з ОСОБА_4 в дохід держави.

Згідно ч.4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Із змісту ухвали встановлено, що цей захід забезпечення кримінального провадження застосовано з метою збереження речових доказів. Мета вказаного заходу досягнута, арешт з метою забезпечення цивільного позову не накладався і таке клопотання до суду не надходило, тому є всі підстави для скасування арешту на майно.

Враховуючи викладене, необхідно скасувати арешт накладений ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 11.05.2026 року, а саме: на мобільний телефон «Samsung Galaxy S-21» FE -5d, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 .

Долю речових доказів у кримінальному провадженні, суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.100, 325, 349, 368-371, 374,615 КПК України, суд-

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_4 винуватою у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити їй покарання за ч.4 ст.185 КК України - у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з визначенням іспитового строку 1 (один) рік з покладанням на неї обов`язків передбачених ч.1 ст.76 КК України.

Згідно з положеннями п.п. 1,2 ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Підстав для обрання запобіжного заходу суд не вбачає.

Цивільний позов не заявлено.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави понесені процесуальні витрати за проведення експертизи №СЕ-19/124-26/5866-ТВ від 08.05.2026 в сумі 2406,82 грн.

Скасувати арешт накладений ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 11.05.2026 року, а саме: на мобільний телефон «Samsung Galaxy S-21» FE -5d, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 .

Речові докази, а саме:

мобільний телефон «Samsung Galaxy S-21» FE -5d, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , що поміщено до сейф-пакету ICR 0194649 – передано на відповідальне зберігання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під зберігальну розписку, визначивши місцем його зберігання адресу: АДРЕСА_2 – залишити власнику ОСОБА_5 за належністю.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку, з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

У відповідності до ч.15 ст.615 КПК України, в умовах воєнного стану, судом проголошено резолютивна частина вироку після складання та підписання повного тексту. Повний текст вироку вручається учасникам судового провадження в день його проголошення.

Головуючий: ОСОБА_1