Вирок від 03 вересня 2026 р. у справі №695/1770/26 — Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/1770/26

Номер рядка у звіті 93

04 вересня 2026 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноша кримінальне провадження за обвинувальним актом стосовно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Золотоноша Черкаської області, українця, громадянина України, освіта середня, працює працівником з обробки деревини у фізичної особи-підприємця Тобілко, не одружений, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , раніше не судимий,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 209 Кримінального кодексу України, –

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , діючи в умовах воєнного стану, введеного указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ХІ, та продовженого указами Президента України: 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022,№ 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 19.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024, №470/2024 від 06.08.2024, № 740/2024 від 28.10.2024, № 26/2025 від 14.01.2025, № 235/2025 від 15.04.2025, № 478/2025 від 14.07.2025, № 793/2025 від 20.10.2025, № 40/2026 від 12.01.2026 строком на 90 діб, 29 березня 2026 року, близько 17 години, перебуваючи біля річки Кропивна, неподалік вулиці Шкільна в с. Кропивна Золотоніського району Черкаської області, географічні координати 49.63375, 32.16473, таємно, умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном та особистого збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків, шляхом вільного доступу, викрав мобільний телефон марки Nothing Phone (За) 12/256 GB Black чорного кольору, вартість якого, відповідно до висновку експерта № СЕ-19/124-26/4321-ТВ від 09.04.2026 становить 17286 грн. 13 коп., який лежав на землі та який належить потерпілому ОСОБА_6 , чим спричинив потерпілому майнову шкоду на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_4 скоїв таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.

Крім того, ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою легалізації майна, одержаного злочинним шляхом, протиправно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, достовірно знаючи, що мобільний телефон марки Nothing Phone (За) 12/256 GB Black чорного кольору одержаний злочинним шляхом, а саме викрадений ОСОБА_7 29.03.2026 близько 17 години, біля річки Кропивна, неподалік вулиці Шкільна в с. Кропивна Золотоніського району Черкаської області, географічні координати 49.63375,32.16473, у ОСОБА_6 , 31.03.2026 близько 08 год. 26 хв., перебуваючи в приміщенні Повного Товариства «Ломбард №1» Товариства з обмеженою відповідальністю «Контракт-груп» і Компанія», що розташоване за адресою: Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Шевченка, 96, розпорядився вказаним мобільним телефоном, а саме уклав договір ломбардного кредиту та застави від 31.03.2026, та відповідно до якого передав до Повного Товариства «Ломбард №1» Товариства з обмеженою відповідальністю «Контракт-груп» і Компанія» зазначений мобільний телефон в якості предмету застави та, як наслідок, отримав грошові кошти в сумі 5920 гривень, якими розпорядився на власний розсуд.

Отже, ОСОБА_4 вчинив розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 209 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, пояснив, що кається. За свідченнями обвинуваченого, в указаний в обвинувальному акті день та час він відпочивав із друзями на березі річки, один із них пішов до річки. ОСОБА_4 через деякий час пішов за ним і фактично врятував, оскільки той намагався втопитися. Тоді він побачив на березі телефон, який і привласнив, усвідомлюючи, що телефон належить не йому. Після цього він телефон перепрошив і здав за гроші в ломбард, що розташований у м. Золотоноша.

Отже, суд установив, що вину в обсязі обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, обвинувачений ОСОБА_4 визнає повністю, у вчиненому щиро розкаюється.

Оскільки показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються, суд, у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України, враховуючи думку прокурора, захисника, обвинуваченого, якому роз`яснено, що при відмові дослідження всіх доказів щодо фактичних обставин справи він буде позбавлений можливості оспорювати їх в апеляційному порядку, на що обвинувачений ОСОБА_4 погодився та ствердив свою позицію щодо визнання вини, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно всіх фактичних обставин справи, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються.

Враховуючи, що учасниками судового провадження не оспорюються обставини справи, доведеність вини обвинуваченого та кваліфікація його дій, суд вважає, що обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_4 , знайшло своє підтвердження в судовому засіданні у повному обсязі, а його дії правильно кваліфіковані органом досудового розслідування за:

ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану;

ч. 1 ст. 209 КК України як розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом.

За змістом ст. 50, 65 КК України особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне та достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п.3 зазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання суд на підставі ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України належать до категорії тяжких злочинів.

Також при призначенні покарання суд враховує особу обвинуваченого, який вину визнав повністю, щиро каявся, добровільно відшкодував збитки, є раніше не судимим, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває.

Згідно підготовленої Золотоніським районним відділом філії ДУ «Центр пробації» в Черкаській області досудової доповіді ОСОБА_4 за місцем проживання характеризується позитивно, до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України суд визнає його щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відшкодування завданої шкоди.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

На підставі викладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових злочинів, виходячи з обставин вчинених кримінальних правопорушень, тяжкості їх наслідків, враховуючи особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують покарання, за відсутності обставин, які його обтяжують, суд вважає, що обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі з урахуванням вимог ч.1 ст.70 КК України, призначивши остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням.

Згідно досудової доповіді ризик вчинення повторного кримінального правопорушення ОСОБА_4 є середнім, ризик небезпеки для суспільства (у тому числі для окремих осіб) є середнім. Дослідження інформації, що характеризує особу за місцем його проживання, умов життєдіяльності, відносин у суспільстві, результати оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, а також його імовірної небезпеки для суспільства свідчать про можливість виправлення особи без ізоляції від суспільства.

З урахуванням вищезазначених обставин справи, особи обвинуваченого, який вину визнав, щиро розкаявся, добровільно відшкодував збитки, сприяв розкриттю кримінальних правопорушень, не має судимостей, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 можливо без ізоляції від суспільства, шляхом звільнення його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, встановивши іспитовий строк – 1 рік.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 76 КК України, враховуючи позицію прокурора та досудову доповідь, суд покладає на обвинуваченого обов`язки, а саме: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїждати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Відповідно до ч. 3 ст. 70 КК України до основного покарання, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, можуть бути приєднані додаткові покарання, призначені судом за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких особу було визнано винною.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_4 додаткового покарання, суд виходить із такого.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, позбавлення державної нагороди України.

Із урахуванням особи обвинуваченого та характеру скоєних ним правопорушень, відповідно до санкції ч. 1 ст. 209 КК України ОСОБА_4 слід призначити додатковий вид покарання - позбавлення права займати посади, пов`язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій, строком на 1 рік.

Водночас за правилом ч. 1 ст. 77 КК України у зв`язку зі звільненням ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням конфіскація майна ОСОБА_4 не може бути призначена, хоча такий вид додаткового покарання як обов`язковий передбачено санкцією ч.1 ст. 209 КК України.

Крім того, таку позицію підтвердив Верховний Суд у справі № 953/6732/22, постанова від 21.06.2023.

Призначене судом покарання, на переконання суду, є необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню ним нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім для досягнення мети покарання.

Оскільки стосовно обвинуваченого запобіжний захід не обирався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов не заявлений.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати за проведення судової експертизи № СЕ -19/124-26/4321-ТВ від 09.04.2026 вартістю 2228 грн 50 коп. підлягають стягненню з обвинуваченого.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. 368-370, 373, 374, 392, 395, 532 КПК України, ст. 65-67, 70, 75-77 КК України,суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 209 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років;

- за ч. 1 ст. 209 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій, строком на 1 (один) рік, без конфіскації майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі, з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій, строком на 1 рік, без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного за цим вироком основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, надавши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїждати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на проведення експертизи у сумі 2228 грн 50 коп.

Речові докази: один оптичний диск із відеозаписоміз камери відеоспостереження Повного Товариства «Ломбард №1» Товариства з обмеженою відповідальністю «Контракт-груп» і Компанія», що розташований за адресою: Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Шевченка, 96, який поміщено до паперового конверту; один оптичний диск з відеозаписом проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_6 ; один оптичний диск з відеозаписом проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_8 - зберігати у матеріалах кримінального провадження.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду через Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення вироку.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1