Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №694/1008/26 — Звенигородський районний суд Черкаської області

Справа № 694/1008/26

Провадження № 3/694/299/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

28.08.2026 року м. Звенигородка

Суддя Звенигородського районного суду Черкаської області Смовж Ольга Юліанівна, розглянувши матеріали, які надійшли від Звенигородського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановила:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №624173 від 25.03.2026, 25.03.2026 о 18.34 год в м.Звенигородка по вул.Олександра Кошиця, 25, водій керував ТЗ Опель Кадет д.н.з. НОМЕР_2 із явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю із ротової порожнини, хитка хода, нечітка вимова, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням спеціального приладу газоаналізатор Драгер на місці зупинки та у медичному закладі категорично відмовився під відеозапис нагрудної боді камери, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

Судові засідання призначалися тричі, в жодне з яких ОСОБА_1 не з`явився, заяв, клопотань до суду не подавав, у зв`язку з чим та враховуючи відсутність вимог закону щодо обов`язкової участі правопорушника під час розгляду справи за зазначеною0020астиною статті 130 КУпАП, суд розглянув справу за наявними у ній матеріалами та доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху водієм є особа, яка керує транспортним засобом.

Відповідно до вимог ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність настає у випадку відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку відповідного огляду.

При цьому, відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП закон пов`язує виключно з керуванням такою особою транспортним засобом, що має бути доведеним. Тобто доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і відмова водія від огляду.

Визначення терміну «керування транспортним засобом» наведено в п.27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Крім того, в постанові Верховного суду від 20.02.2019 у справі №404/4467/16-а зазначено, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування».

Разом з тим, оглядом відеозаписів з нагрудної камери працівника поліції взагалі неможливо становити ані особу водія, ані транспортний засіб, ані факт керування саме ОСОБА_1 транспортним засобом, оскільки відеозапис відбувався в темну пору доби, направлення зйомки не охоплює обличчя водія, що унеможливлює його ідентифікацію. Відсутня також фіксація руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 .

Відеозапис починається з розмови працівника поліції із особою біля зупиненого посеред дороги автомобіля. Ймовірно ОСОБА_1 просить працівника поліції забезпечити його право на захист, просить надати можливість зателефонувати адвокату. Проте, без складання протоколу на місці зупинення транспортного засобу, ОСОБА_1 запрошено сісти в інший автомобіль та доставлено в приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , що не відповідає вимогам чинного законодавства. На прохання надати телефон щоб подзвонити адвокату відмовлено вдруге.

Відтак, наданими до адміністративних матеріалів доказами не підтверджено факт керування ОСОБА_1 вказаним в адміністративному протоколі транспортним засобом, що є обов`язковою складовою об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.

Транспортний засіб мав бути законно зупинений (відповідно до вимог ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію»), тобто до самої зупинки мав знаходитися в русі, оскільки керування транспортним засобом можливе лише тоді, коли він рухається. Коли ж особа перебуває біля (в салоні) транспортного засобу, склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП відсутній.

Суд також зазначає, що вичерпний перелік підстав зупинення транспортного засобу вказаний в ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію»:

1) в разі порушення водієм Правил дорожнього руху;

2) в разі очевидних ознак технічної несправності транспортного засобу (відсутність бокових дзеркал, бампера, бите лицеве скло тощо);

3) наявність інформації про причетність водія або пасажирів автомобіля до вчинення ДТП, злочину чи адміністративного правопорушення, або якщо транспортний засіб пребуває у розшуку;

4) необхідність опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення ДТП, злочину, адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;

5) залучення водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам ДТП або поліцейським, або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів ДТП;

6) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;

7) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;

8) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв (автомобільна сирена тощо).

Наведений вище перелік підстав зупинки транспортного засобу є вичерпним.

Тобто, під час зупинки транспортного засобу поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки (ч. 2 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію»). Безпідставна зупинка автомобіля є незаконною.

Відеозаписом не підтверджуються обставини зупинки транспортного засобу з підстав порушення Правил дорожнього руху, причина зупинки працівником поліції не озвучена. Подальший хід розмови з ОСОБА_1 вказує на обставини можливого порушення ним законодавства щодо мобілізації, перебування його у розшуку, проте не мають відношення до складу правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Пропозиції працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного чи іншого сп`яніння в умовах лікарні ОСОБА_1 не надходило.

Як встановлено судовим розглядом, будь-яких інших належних і допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав для зупинення транспортного засобу, не надано.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Вищевказані недоліки, допущені поліцейським при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, позбавляють суд можливості неупередженого та об`єктивного розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, а також можливості перевірити правильність даних, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення, повно та об`єктивно з`ясувати всі фактичні обставини, що мають значення для розгляду справи про адміністративне правопорушення, за наявності вищеописаних недоліків для суду не представляється можливим встановити об`єктивну істину у справі.

У рішенні ЄСПЛ від 21.07. 2011 року по справі "Коробов проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення "поза розумним сумнівом". Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.

З огляду на викладене, враховуючи те, що надані до протоколу докази поза розумним сумнівом не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за обставин, зазначених в протоколі, усі сумніви повинні бути віднесені на його користь відповідно до положень ст.7 КУпАП та ст. 62 Конституції України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події та складу правопорушення.

У зв`язку з вищевикладеними обставинами, справа підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, на підставі п.1 ч.1ст.247 КУпАП,

На підставі викладеного, керуючись статтями 247, 251, 252, 283, 284 КУпАП, суд

постановив:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Звенигородський районний суд Черкаської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя О.Ю.Смовж