Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №555/1133/26 — Березнівський районний суд Рівненської області

Справа № 555/1133/26

Номер провадження 2/555/855/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2026 року м.Березне

Березнівський районний суд Рівненської області у складі:

головуючого судді Собчука А.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Стасюк І.Я.,

представника позивача — адвоката Щура О.В.,

відповідачки ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Березне в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення стягнення аліментів у зв`язку зі зміною місця проживання дітей,-

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій учасників справи

ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про припинення стягнення з нього аліментів на утримання неповнолітніх дітей — ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які стягуються на користь відповідачки на підставі судового наказу Березнівського районного суду Рівненської області від 28 листопада 2019 року у справі № 555/2234/19, провадження № 2-н/555/58/19. Позивач просив припинити стягнення аліментів з 01 липня 2025 року.

В обґрунтування позову зазначив, що після видачі судового наказу фактичні обставини, які були підставою для стягнення аліментів на користь матері дітей, істотно змінилися. З 01 липня 2025 року обидві доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 фактично проживають разом із ним у Федеративній Республіці Німеччина, відвідують там навчальні заклади, забезпечені житлом, харчуванням, одягом, медичним страхуванням та іншими необхідними умовами, а їх повсякденне утримання здійснюється позивачем.

Позивач ОСОБА_2 вказував, що продовження стягнення з нього аліментів на користь відповідачки ОСОБА_1 за умов, коли діти фактично проживають разом із ним та він безпосередньо забезпечує їхні потреби, не відповідає цільовому призначенню аліментів та фактичним сімейним правовідносинам.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі

Ухвалою Березнівського районного суду Рівненської області від 25 травня 2026 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У ході розгляду справи відповідачка ОСОБА_1 заявила клопотання про витребування доказів, мотивуючи його необхідністю повного та об`єктивного з`ясування обставин фактичного місця проживання дітей, їх утримання, матеріального забезпечення, а також перевірки відомостей, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог.

У судовому засіданні відповідачка зазначене клопотання підтримала та просила його задовольнити.

Представник позивача — адвокат Щур О.В. просив вирішити клопотання з урахуванням предмета доказування у справі та заперечував проти витребування відомостей, які безпосередньо не стосуються фактичного місця проживання та утримання дітей.

Ухвалою суду від 23 червня 2026 року клопотання відповідачки про витребування доказів задоволено частково. Суд витребував докази щодо фактичного місця проживання дітей, їх навчання, утримання позивачем, а також докази можливих витрат відповідачки на утримання дітей. При цьому суд виходив з того, що предметом доказування у цій справі є, зокрема, зміна фактичного місця проживання дітей після видачі судового наказу, особа, з якою вони фактично проживають, та те, на чиєму фактичному утриманні перебувають.

На виконання зазначеної ухвали до суду надійшли додаткові письмові докази, у тому числі матеріали Служби у справах дітей Березнівської міської ради, документи компетентних органів Федеративної Республіки Німеччина про реєстрацію місця проживання дітей, довідки з навчального закладу, документи щодо медичного страхування, придбання необхідних для дітей товарів та призначення державних виплат на дітей. Служба у справах дітей, зокрема, повідомила про наявність документів, які стосуються фактичного проживання дітей із батьком, їх навчання, забезпечення та матеріального утримання.

До матеріалів справи також долучено письмові пояснення ОСОБА_6 , подані стороною відповідача як письмовий доказ на підтвердження обставин, на які відповідачка посилалася у своїх запереченнях, зокрема щодо попереднього проживання дітей разом із матір`ю, обставин їх виїзду за кордон, спілкування матері з дітьми та надання нею матеріальної допомоги.

У судовому засіданні під час розгляду справи по суті представник позивача — адвокат Щур О.В. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив припинити стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь відповідачки починаючи з 01 липня 2025 року, посилаючись на те, що саме з цієї дати діти фактично проживають разом із батьком та перебувають на його утриманні.

Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково. Проти припинення подальшого стягнення аліментів із позивача вона не заперечувала, однак заперечила проти визначеної позивачем дати їх припинення — 01 липня 2025 року, та просила суд припинити стягнення аліментів з дня ухвалення рішення у справі.

Отже, на час вирішення справи по суті між сторонами фактично відсутній спір щодо необхідності припинення надалі стягнення аліментів із позивача на користь відповідачки. Спірним залишилося передусім питання про момент, з якого таке стягнення повинно бути припинене.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що сторони є батьками неповнолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підставі судового наказу Березнівського районного суду Рівненської області від 28 листопада 2019 року у справі № 555/2234/19, провадження № 2-н/555/58/19, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання вказаних неповнолітніх дітей.

На час видачі зазначеного судового наказу фактичні сімейні обставини відповідали встановленому ним порядку виконання батьківського обов`язку щодо утримання дітей: діти проживали з матір`ю, на користь якої і було присуджено аліменти.

Разом із тим після видачі судового наказу фактичні обставини, які існували на час вирішення питання про стягнення аліментів, істотно змінилися.

Як убачається із заяви ОСОБА_1 від 13 червня 2025 року, адресованої Березнівському міському голові, відповідачка просила погодити виїзд за кордон її неповнолітніх дітей — ОСОБА_4 та ОСОБА_5 — у супроводі їх бабусі ОСОБА_7 до Республіки Польща та Федеративної Республіки Німеччина у період з 16 червня 2025 року по 31 грудня 2025 року.

За результатами розгляду цієї заяви було оформлено лист-погодження Березнівської міської ради від 13 червня 2025 року № 683/02-01-29.

Крім того, матеріали справи містять нотаріально посвідчену заяву-згоду ОСОБА_1 на виїзд дітей за кордон від 16 червня 2025 року № 535, якою передбачався виїзд дітей до Республіки Польща та Федеративної Республіки Німеччина у період з 16 червня 2025 року по 31 грудня 2025 року.

Отже, первісний виїзд дітей за межі України відбувся за згодою їх матері. При цьому сам по собі визначений у заяві-згоді строк перебування дітей за кордоном не визначає автоматично правових наслідків для аліментних правовідносин між сторонами.

Предметом цього спору не є визначення місця проживання дітей, їх відібрання чи повернення в Україну, а тому суд не вирішує питання правомірності подальшого перебування дітей у Федеративній Республіці Німеччина після закінчення погодженого матір`ю строку. Для вирішення заявленої вимоги істотне значення мають фактичне місце проживання дітей та особа, яка безпосередньо здійснює їх утримання.

Факт проживання дітей у Федеративній Республіці Німеччина підтверджується офіційними документами компетентного органу цієї держави. Зокрема, довідкою про реєстрацію місця проживання (Meldebescheinigung gema? § 18 Absatz 2 Bundesmeldegesetz (BMG)) Міської адміністрації Leichlingen від 29 червня 2026 року, виданою на ім`я ОСОБА_8 , підтверджено її реєстрацію за адресою: АДРЕСА_1 , із зазначенням дати вселення з України — 01 липня 2025 року; у цьому ж документі зазначено, що станом на 29 червня 2026 року ОСОБА_9 залишається зареєстрованою за вказаною адресою.

Аналогічно, довідкою про реєстрацію місця проживання (Meldebescheinigung gema? § 18 Absatz 2 Bundesmeldegesetz (BMG)) Міської адміністрації Leichlingen від 29 червня 2026 року, виданою на ім`я ОСОБА_5 , підтверджено її реєстрацію за тією самою адресою: АДРЕСА_1 , із зазначенням дати вселення — 01 липня 2025 року, а також актуальність такої реєстрації станом на дату видачі документа.

Суд ураховує, що зазначена адреса є також місцем проживання позивача ОСОБА_2 . Вказане підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання (Meldebescheinigung gema? § 18 Absatz 2 Bundesmeldegesetz (BMG)) Міської адміністрації Leichlingen від 29 червня 2026 року, виданою на ім`я ОСОБА_2 , згідно з якою останній зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .

Наведені документи у своїй сукупності підтверджують не лише перебування дітей у Федеративній Республіці Німеччина, а й їх фактичне проживання за однією адресою з позивачем ОСОБА_2 .

Тривалість такого проживання та інтеграція дітей у середовище за місцем фактичного перебування додатково підтверджуються документами навчального закладу.

Так, довідкою Sekundarschule Leichlingen про навчання (Schulbescheinigung) від 26 вересня 2025 року, виданою на ім`я ОСОБА_8 , підтверджено, що остання навчається у ОСОБА_10 та проживає за адресою АДРЕСА_2 , 42799 Leichlingen.

Довідкою Sekundarschule Leichlingen про навчання (Schulbescheinigung) від 26 вересня 2025 року, виданою на ім`я ОСОБА_5 , також підтверджено її навчання у вказаному навчальному закладі та проживання за зазначеною адресою.

Факт продовження навчання дітей у цьому ж навчальному закладі в наступному навчальному році підтверджений довідкою Sekundarschule Leichlingen про навчання (Schulbescheinigung) від 24 червня 2026 року, на ім`я ОСОБА_8 , відповідно до якої остання навчається у 7D класі та проживає за адресою АДРЕСА_1 .

Так само довідкою Sekundarschule Leichlingen про навчання (Schulbescheinigung) від 24 червня 2026 року, на ім`я ОСОБА_5 підтверджено її навчання у вказаному навчальному закладі та проживання за тією самою адресою.

Таким чином, навчання обох дітей у місцевому навчальному закладі підтверджувалося документально як у вересні 2025 року, так і в червні 2026 року, що у взаємозв`язку з відомостями про реєстрацію місця проживання свідчить про тривалий, а не короткостроковий характер фактичного проживання дітей разом із батьком у Федеративній Республіці Німеччина.

Обставини забезпечення дітей медичним страхуванням підтверджуються наявними у справі документами AOK Rheinland/Hamburg. Зокрема, матеріали містять Європейську картку медичного страхування (картку здоров`я) ОСОБА_8 , страховий номер НОМЕР_1 , строк дії до 30 червня 2027 року, а також Європейську картку медичного страхування (картку здоров`я) ОСОБА_5 , страховий номер НОМЕР_2 , строк дії до 31 березня 2030 року. Дата видачі цих карток у наданих документах окремо не зазначена.

Крім того, листом Служби у справах дітей Березнівської міської ради від 03 липня 2026 року № вих. 01-10/387/26, складеним на виконання ухвали Березнівського районного суду Рівненської області від 23 червня 2026 року, повідомлено про отримання від ОСОБА_2 документів на підтвердження проживання дітей разом із ним у Федеративній Республіці Німеччина, а також матеріалів щодо придбання товарів для дітей, страхування їх здоров`я та отримання фінансової підтримки на їх утримання.

Суд оцінює зазначений лист не ізольовано, а разом із безпосередньо долученими до матеріалів справи первинними документами, оскільки сам факт наявності окремих витрат не є визначальним, однак у сукупності з документами щодо спільної реєстрації, навчання та медичного страхування підтверджує здійснення позивачем повсякденного забезпечення дітей.

Додатковим доказом зміни фактичних сімейних обставин є рішення «Familienkasse Nordrhein-Westfalen West» про призначення допомоги на дітей (Bescheid uber Kindergeld nach dem Einkommensteuergesetz (EStG)) від 25 березня 2026 року, Kindergeldnummer № 010FK673808, Mein Zeichen: F18-KG-Nr. 010FK673808.

Відповідно до цього рішення ОСОБА_11 призначено Kindergeld на ОСОБА_12 та ОСОБА_5 у розмірі 255 євро щомісячно на кожну дитину починаючи з липня 2025 року.

Суд оцінює вказане рішення «Familienkasse» не як доказ припинення чи заміни особистого обов`язку батька утримувати дітей, оскільки отримання державної соціальної виплати такого обов`язку не припиняє, а як додатковий письмовий доказ того, що соціальна виплата на обох дітей у державі їх фактичного проживання призначена саме позивачу та саме з липня 2025 року.

Істотне значення для встановлення обставин справи мають також матеріали Служби у справах дітей Березнівської міської ради.

Зокрема, із листа Служби у справах дітей Березнівської міської ради «Про розгляд звернення» від 19 лютого 2026 року № Г-2/140, складеного за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 , вбачається, що 10 лютого 2026 року спеціалістами Служби через месенджер Viber проведено бесіду з ОСОБА_2 та дітьми. Під час бесіди було з`ясовано, що діти навчаються у місцевій школі, відвідують спортивні та розвивальні гуртки, мають змістовне дозвілля, за потреби проходять медичні огляди, а їх потреби забезпечуються батьком. Діти повідомили, що люблять і поважають обох батьків, однак бажають проживати з батьком у Федеративній Республіці Німеччина.

При цьому наведений лист Служби складений за результатами звернення самої відповідачки, яка не заперечувала факту перебування дітей у Німеччині разом із батьком, однак ставила питання про їх повернення в Україну. Таким чином, уже на той час спір між сторонами стосувався не фактичного перебування дітей із батьком, а правомірності та тривалості такого перебування.

Суд також дослідив письмові пояснення (звернення до суду) ОСОБА_6 від 22 червня 2026 року, долучені стороною відповідача. У них зазначено, зокрема, про попереднє проживання дітей разом із матір`ю, про погодження поїздки дітей до батька на певний строк, підтримання матір`ю зв`язку з дітьми, передавання їм подарунків і коштів, а також висловлено переконання автора пояснень у тимчасовому характері перебування дітей за кордоном.

Оцінюючи зазначені письмові пояснення відповідно до вимог статті 89 ЦПК України у сукупності з іншими доказами, суд зазначає, що вони не спростовують установленого офіційними документами факту тривалого фактичного проживання дітей разом із позивачем у Німеччині, їх навчання там та здійснення повсякденного забезпечення у домогосподарстві батька. Більше того, зі змісту самих пояснень ОСОБА_6 також убачається, що на час їх складення діти фактично перебували з батьком за кордоном.

Суд не ставить під сумнів право та обов`язок відповідачки ОСОБА_2 брати участь у матеріальному забезпеченні дітей, підтримувати з ними спілкування, передавати їм кошти, речі та подарунки. Такі дії відповідають її батьківському обов`язку та самі по собі не можуть оцінюватися негативно. Водночас вони не спростовують сукупності письмових доказів, відповідно до яких у спірний період постійне повсякденне проживання та основне фактичне забезпечення дітей здійснювалися за місцем проживання позивача.

Таким чином, довідки міської адміністрації Leichlingen про реєстрацію місця проживання від 29 червня 2026 року; довідки ОСОБА_10 про навчання від 26 вересня 2025 року та 24 червня 2026 року; документи AOK Rheinland/Hamburg щодо медичного страхування дітей зі страховими номерами P508830185 та НОМЕР_2 ; рішення Familienkasse Nordrhein-Westfalen West від 25 березня 2026 року, Kindergeldnummer № 010FK673808; лист Служби у справах дітей Березнівської міської ради від 19 лютого 2026 року № Г-2/140; лист Служби у справах дітей Березнівської міської ради від 03 липня 2026 року № вих. 01-10/387/26, а також інші досліджені судом письмові докази є взаємно узгодженими, доповнюють один одного та в сукупності підтверджують, що з 01 липня 2025 року, у тому числі на момент звернення позивача до суду та на час розгляду цієї справи, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 фактично проживають разом із позивачем у Федеративній Республіці Німеччина, навчаються там, забезпечені медичним страхуванням, а їх основні повсякденні потреби безпосередньо забезпечуються батьком.

Мотиви суду та норми права, що підлягають застосуванню

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

За змістом статті 27 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей та фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, а проживання батьків окремо від дитини не звільняє їх від виконання батьківських обов`язків.

Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частин першої та другої статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини, а той із батьків або інших законних представників, на ім`я якого вони виплачуються, зобов`язаний розпоряджатися ними виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Частиною третьою статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу матері чи батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або іншого законного представника, разом з яким проживає дитина.

Отже, сплата аліментів за судовим рішенням є одним зі способів виконання обов`язку з утримання дитини тим із батьків, хто проживає окремо від неї. У разі істотної зміни фактичних сімейних обставин, коли дитина починає постійно проживати разом із платником аліментів і саме він безпосередньо її утримує, збереження попереднього механізму стягнення коштів на користь другого з батьків потребує переоцінки.

Відповідно до частини четвертої статті 273 ЦПК України, якщо після набрання законної сили рішенням суду, яким присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на розмір платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона вправі шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них. Такий самий підхід Верховний Суд послідовно застосовує у спорах щодо припинення аліментного стягнення.

За статтями 76, 77, 81 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, що мають значення для вирішення справи, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази на підставі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього їх дослідження; жодний доказ не має наперед установленої сили, а суд оцінює як кожний доказ окремо, так і достатність та взаємний зв`язок усіх доказів у сукупності.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі та застосуванні норми права суд враховує висновки щодо її застосування, викладені у постановах Верховного Суду. Судове рішення має бути законним і обґрунтованим та ґрунтуватися на повно і всебічно з`ясованих обставинах, підтверджених дослідженими доказами.

Висновки Верховного Суду, застосовані судом

У постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 596/826/21-ц, провадження № 61-3738св22, сформульовано принциповий для цієї справи висновок: якщо дитина фактично проживає з платником аліментів та перебуває на його утриманні, продовження стягнення з нього аліментів на користь другого з батьків суперечить змісту статті 181 СК України. Верховний Суд також звернув увагу, що існування раніше ухваленого рішення про стягнення аліментів має оцінюватися з урахуванням обставин, які змінилися після його ухвалення.

У цій же постанові Верховний Суд зазначив, що відсутність рішення про визначення місця проживання дитини або наявність спору між батьками щодо такого місця проживання не є сама по собі достатньою підставою для відмови в припиненні стягнення аліментів; для аліментного спору необхідно встановити фактичне проживання дитини та фактичне її утримання.

Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов у постанові від 14 серпня 2024 року у справі № 760/4661/20, зазначивши, що стягнення аліментів з особи, з якою дитина фактично проживає і на утриманні якої перебуває, не відповідає положенням статті 181 СК України.

Відтак установлений у цій справі факт того, що ОСОБА_13 та ОСОБА_14 протягом тривалого часу проживають разом із батьком і саме він забезпечує їхні безпосередні повсякденні потреби, є достатньою правовою підставою для припинення подальшого стягнення з нього аліментів на користь відповідачки.

Саме по собі те, що первісний виїзд дітей за кордон був погоджений матір`ю на визначений строк, не спростовує факту їх подальшого фактичного проживання разом із батьком.

Значення має фактичний стан аліментних правовідносин — з ким проживають діти і хто безпосередньо їх утримує.

Така оцінка узгоджується із висновками Верховного Суду у справі № 596/826/21-ц, у якій касаційний суд визнав передчасним підхід, коли у припиненні аліментного стягнення відмовляли лише з мотивів відсутності згоди другого з батьків на зміну місця проживання дитини.

Отже, заперечення відповідачки щодо тимчасового характеру первісної згоди на виїзд дітей та наявності іншого спору між батьками не спростовують встановлених судом обставин, які безпосередньо стосуються предмета доказування у цій справі.

Щодо дати, з якої підлягає припиненню стягнення аліментів

Позивач ОСОБА_2 просить припинити стягнення аліментів з 01 липня 2025 року, тобто з дати, з якої, за встановленими судом обставинами, діти фактично почали проживати разом із ним у ФРН.

Суд погоджується, що саме з цієї дати фактичні сімейні обставини істотно змінилися.

Однак дата зміни фактичних обставин та дата, з якої суд за новим позовом може припинити встановлене попереднім судовим рішенням періодичне стягнення, не є тотожними поняттями.

Верховний Суд сформував із цього питання послідовну правозастосовну практику.

Так, у постанові від 28 червня 2023 року у справі № 186/126/21, провадження № 61-1949св23, Верховний Суд установив, що якщо на момент пред`явлення нового позову дитина вже проживає з платником аліментів та він несе витрати на її утримання, правові підстави існують для припинення стягнення з часу звернення особи до суду з відповідним позовом. Верховний Суд визнав помилковою позицію апеляційного суду, який пов`язав припинення аліментів із моментом набрання рішенням законної сили, та залишив правильним припинення з дати звернення до суду.

Крім того, у постанові від 30 серпня 2023 року у справі № 495/5950/21, провадження № 61-2570св23, Верховний Суд установив, що у разі зміни фактичного місця проживання дитини та її проживання з платником аліментів, який безпосередньо здійснює її утримання, стягнення аліментів підлягає припиненню з дня звернення такого платника до суду з відповідним позовом, а не з дати фактичної зміни місця проживання дитини.

Надалі у постанові від 29 серпня 2024 року у справі № 395/1083/20 Верховний Суд ще раз підтвердив цей підхід та прямо зазначив про правильність припинення стягнення присуджених раніше аліментів з часу звернення позивача до суду з відповідним позовом, пославшись при цьому на постанови у справах № 186/126/21 та № 495/5950/21.

Отже, зазначений підхід має характер послідовної практики Верховного Суду, яку суд відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України враховує при застосуванні норм права до спірних правовідносин.

У даній справі позовна заява ОСОБА_2 датована 14 травня 2026 року, а згідно з відміткою Березнівського районного суду Рівненської області зареєстрована судом 15 травня 2026 року. У прохальній частині заяви позивач просив припинити стягнення з 01 липня 2025 року.

Водночас станом на 15 травня 2026 року фактичні обставини, які є підставою для припинення аліментного стягнення, вже існували: діти тривалий час проживали з батьком у ФРН, були там зареєстровані, навчалися, були забезпечені медичним страхуванням і перебували на його повсякденному утриманні.

За таких обставин суд доходить висновку, що належною датою припинення стягнення аліментів є 15 травня 2026 року — дата звернення позивача ОСОБА_2 з цим позовом до суду.

Тому позовна вимога про припинення стягнення з 01 липня 2025 року задоволенню у повному обсязі не підлягає.

Разом із тим немає правових підстав і для прийняття позиції відповідачки ОСОБА_1 про припинення стягнення лише з дня ухвалення рішення.

Відтак ані 01 липня 2025 року, запропоноване позивачем, ані день ухвалення рішення, запропонований відповідачкою, не відповідають установленому Верховним Судом підходу до визначення моменту припинення такого стягнення.

Загальний висновок суду

Ураховуючи встановлені обставини у їх сукупності, суд доходить висновку, що після постановлення судового наказу від 28 листопада 2019 року відбулася істотна зміна сімейних обставин.

ОСОБА_13 та ОСОБА_14 фактично припинили проживати разом із матір`ю та з 01 липня 2025 року тривалий час проживають разом із батьком у Федеративній Республіці Німеччина.

Станом на день звернення ОСОБА_2 до суду 15 травня 2026 року, таке проживання мало сталий фактичний характер: діти були зареєстровані за місцем проживання батька, відвідували навчальний заклад, були забезпечені медичним страхуванням, повсякденними побутовими потребами та перебували на безпосередньому утриманні позивача.

За таких обставин продовження після звернення до суду стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання дітей, які фактично проживають з самим платником та забезпечуються ним безпосередньо, не відповідає цільовій природі аліментів та положенням статей 179–181 СК України.

При цьому припинення такого способу стягнення аліментів не припиняє і не зменшує встановленого статтею 180 СК України батьківського обов`язку ОСОБА_2 утримувати своїх дітей. Цей обов`язок за фактичних обставин справи виконується ним безпосередньо шляхом забезпечення потреб дітей, які проживають разом із ним.

Так само це рішення не звільняє відповідачку ОСОБА_1 від її рівного батьківського обов`язку щодо утримання дітей.

З огляду на правові висновки Верховного Суду у постановах від 28 червня 2023 року у справі № 186/126/21, від 30 серпня 2023 року у справі № 495/5950/21 та від 29 серпня 2024 року у справі № 395/1083/20 стягнення аліментів у цій справі належить припинити не з дати зміни фактичного проживання дітей і не з дати ухвалення судового рішення, а з дня звернення позивача до суду — 15 травня 2026 року.

Судові витрати

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 331 грн 20 коп.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд враховує, що позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру — про припинення стягнення аліментів. Цю вимогу по суті задоволено, а часткова відмова стосується лише визначеної позивачем початкової дати припинення такого стягнення і не становить окремої самостійної майнової вимоги, розмір задоволення якої можливо визначити пропорційно у грошовому вираженні.

За таких обставин суд вважає обґрунтованим покласти на відповідачку понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 331 грн 20 коп.

Керуючись статтями 3, 27 Конвенції про права дитини, 51 Конституції України, 7, 141, 179, 180, 181, 192 Сімейного кодексу України, статтями 2, 4, 5, 12, 13, 76–81, 89, 141, 206, 258, 259, 263–265, 273, 274, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення стягнення аліментів у зв`язку зі зміною місця проживання дітей — задовольнити частково.

Припинити з 15 травня 2026 року стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітніх дітей — ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які стягуються на підставі судового наказу Березнівського районного суду Рівненської області від 28 листопада 2019 року у справі № 555/2234/19, провадження № 2-н/555/58/19.

У решті позовних вимог — відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1 331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривню 20 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини), строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_6 .

Повний текст рішення складено 04 вересня 2026 року.

Суддя А.Ю. Собчук