Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №552/2566/26 — Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/2566/26

Провадження № 2/552/2211/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.08.2026 року Київський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого – судді Кузіної Ж.В.

секретар судового засідання – Гасанова Т.С.

з участю представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про зміну розміру аліментів, суд ,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про зміну розміру аліментів посилаючись на те, що на підставі судового наказу Пирятинського районного суду Полтавської області від 09.12.2024 року у справі № 544/2683/24 за заявою ОСОБА_4 з нього на користь заявниці стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частки заробітку (доходу) боржника, починаючи з 25.11.2024 року і до досягнення повноліття.

Судовим наказом Київського районного суду м. Полтави від 26.02.2026 року за заявою ОСОБА_2 з нього на користь заявника стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі частини заробітку (доходу) платника аліментів, починаючи з 24.02.2026 року і до повноліття дитини

Згідно з усталеною судовою практикою та приписами закону, за наявності двох дітей загальний розмір стягуваних аліментів зазвичай має становити 1/3 (33%) від доходу платника, що розділяється порівну – по 1/6 (або приблизно 16,5%) на кожну дитину.

На даний час, з позивача утримується 50% його заробітку, а тому загальний розмір аліментів істотно перевищує загальний розмір, що повинен бути встановлений з урахуванням наявності двох дітей , а тому існують правові підстави для приведення розміру аліментних платежів у відповідність до вимог чинного законодавства шляхом визначення аліментів на обох дітей у загальному розмірі однієї третини доходу.

Просив зменшити розмір аліментів, що стягуються з позивача на користь відповідачів на утримання дітей до 1/6 частини на кожну дитину. Покласти судові витрати на відповідачів.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 31.03.2026 року відкрито загальне позовне провадження по справі.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 18.05.2026 року закрито підготовче провадження та справа призначена до розгляду.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримавта просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала посилаючись на їх безпідставність та відсутність підстав згідно ст. 192 СК України для зменшення розміру аліментів. Позивач з часу вагітності відповідача не приймав участі в її утриманні. Позивач є військовослужбовцем, перебуває на повному утриманні держави. Інтереси дитини мають пріоритет. Відповідач не працює, потребує матеріальної допомоги на утримання сина, а саме придбання харчування, засобів гігієни,одягу тощо. Просила відмовити у задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належно, клопотань про відкладення не надходило.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача , відповідача, дослідивши докази по справі, дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що судовим наказом Пирятинського районного суду Полтавської області від 09.12.2024 року у справі № 544/2683/24 стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини заробітку (доходу) боржника, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25.11.2024

Судовим наказу Київського районного суду м. Полтави від 26.02.2026 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, до повноліття дитини, починаючи з 24.02.2026 року.

Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

У статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Щодо виниклих правовідносин за даною справою, останні пов`язані щодо аліментних зобов`язань, які врегульовані Сімейним Кодексом України, та безпосередньо стосуються і впливають на права і інтереси малолітніх дітей.

У відповідності до статті 3 «Конвенції про права дитини» від 20 листопада 1989 року (далі Конвенція), яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 18 Конвенції передбачено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із статтею 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язанні утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Виходячи із змісту статті 181 СК за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно із частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до частини третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до положень ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Водночас, права та інтереси батьків очевидно підлягають врахуванню та оцінці судом при вирішенні спору.

У п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України визначено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Відповідно до ч. 7 ст. 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Отже, під час розгляду справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів суд може змінити розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст ч. 7 ст. 170 ЦПК України, ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений судовим рішенням, не є незмінним.

У разі видачі судового наказу про стягнення аліментів, боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів і доводити реальний стан здоров`я та матеріального становища, що може бути підставою для задоволення його вимоги про зменшення розміру аліментів.

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. При цьому, суд, з урахування встановлених обставині сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав що до неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання що до зменшення розміру аліментів.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зазначене положення кореспондується частиною 3 статтею 12 ЦПК України.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи подані позивачем до суду докази, суд зазначає наступне.

Позивач як на підставу для задоволення позовних вимог посилається на ту обставину, що з його заробітної плати утримується сукупно на двох дітей 50 % частини його доходів, проте на двох дітей підлягає стягненню лише 1/3 частина.

Як установлено в судовому засіданні, відповідач проходить військову службу за контрактом.

Позивачем не надано суду належних доказів щодо наявності підстав передбачених ст. 192 СК України, які б слугували підставою для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання зокрема як розподілити між сторонами судові витрати.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 10,12,76-81,141, 259,263-265 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_3 , місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідачі: ОСОБА_2 , , місце проживання АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

ОСОБА_4 , місце проживання АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повний текст судового рішення виготовлений 04 вересня 2026 року.

Головуючий Ж.В. Кузіна