Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №528/1145/26 — Гребінківський районний суд Полтавської області

Гребінківський районний суд Полтавської області

__________________________________________________________________________________

Справа № 528/1145/26

Провадження № 3/528/190/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

03.09.2026 м. Гребінка

03 вересня 2026 року суддя Гребінківського районного суду Полтавської області Вітківський М.О., за участі особи, яка притягується до відповідальності, потерпілої, законного представника потерпілої розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов від сектору поліцейської діяльності №1 відділення поліції №1 Лубенського районного ВП ГУНП в Полтавській області, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 173-2 КУпАП,

по відношенню до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , гр. України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

в с т а н о в и в :

З даних протоколу про адміністративне правопорушення від 12.08.2026 серія ВАБ № 996429, слідує, що 12.08.2026 гр. о 23-00 год. гр. ОСОБА_1 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї падчерки – ОСОБА_2 , що виражалося у висловлюваннях нецензурною лайкою в бік останньої, погрожувала, що могло завдати шкоди психологічному та фізичному здоров`ю потерпілої. В зв`язку з чим, дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ознаками адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.173 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, за обставин, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення заперечував. Пояснив, що перебуває в шлюбі з ОСОБА_3 , з якої в них троє дітей, двоє від попереднього шлюбу дружини та менший син спільний. Того дня, вони перебували вдома у його батька за адресою: АДРЕСА_2 . Протягом дня, з дружиною відбувались конфлікти, всі були напружені. Близько 22-00 год. дружина покинула будівлю та поїхала в невідомому йому напрямку. В будинку залишились двоє дітей, старша донька ОСОБА_4 , менший син ОСОБА_5 , та його батько. Він перебував на кухні, де годував меншого сина, при цьому двері в будинок вже були зачинені. В цей момент, як він зрозумів повернулась дружина, яка почала стукати в двері, через деякий час підійшла донька, однак не відразу їх змогла відкрити двері, бо були проблеми з замком. Оскільки він був зайнятий меншою дитиною, він не зміг їй допомогти. Після чого підійшов його батько, який почав сваритись з донькою і можливо її зачепив, він в цей час перебував на кухні. Відкривши двері, донька вибігла на вулицю, а в будинок зайшла дружина, яка в подальшому викликала поліцію. Жодних конфліктів з донькою в нього не відбувалось, з нею в нього гарні стосунки, в той день жодних нецензурних слів в її бік не було.

В судовому засіданні законний представник потерпілої ОСОБА_6 пояснила, що 12.08.2026 року на протязі дня вони з чоловіком ОСОБА_1 , мали непорозуміння та різні погляди стосовно подальшого виховання їхніх трьох малолітніх дітей, двоє з яких є йому не рідними, які мають різний вік та певні свої вади. Дані непорозуміння до якогось критичного конфлікту в цей день не переростали, аж до самого вечора. Ввечері, відчувши, що може виникнути побутова сварка на фоні того, що діти весь день поводили себе не слухняно, а чоловіку це не подобалось, щоб уникнути можливого конфлікту, близько 22-45 год. вона сказала чоловіку, що поїде прогулятися до магазину, на що він їй відповів, що о 23-00 год. потрібно годувати найменшого сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та вкладати його спати, але вона все одно поїхала. Повернувшись до домівки близько 23-00 год. двері до будинку були зачинені і ніхто їй не відповідав на стуки у двері. Після чого вона на мобільний телефон написала повідомлення старшій доньці ОСОБА_8 , щоб та відчинила їй двері. Однак, відчинити двері вона самостійно не змогла, через старий та несправний замок і почала в них щосили стукати, чим розізлила батька чоловіка ОСОБА_9 , який як потім виявилося, бо вона стояла за дверима і не була свідком подій, що відбувалися в середині будинку відштовхнув доньку від дверей, вона не втрималася на ногах і впала. Її чоловік ОСОБА_1 в цей час вкладав найменшу нашу дитину спати. Відкривши їй двері батько чоловіка почав звертатися в її бік з використанням не цензурної лайки, а дитина вийшла із сльозами на обличчі та побігла на вулицю. Вона запитала її, хто її скривдив, на що вона відповіла, що це зробив ОСОБА_10 . Щоб зупинити можливе подальше розгортання побутового конфлікту вона викликала поліцію і повідомила, що її чоловік скривдив старшу доньку і працівники поліції по приїзду склали на нього протокол, після чого, дитина зайшла до будинку, і побачивши, що на її батька склали протокол і забирають його до відділку поліції зазначила, що її скривдив не її чоловік (її вітчим), а саме не рідний її дідусь, бо вона обох називала ОСОБА_10 , а чоловіка інколи називала татом і тоді в ході тих подій, що розгорталися, а також в стані сильного душевного хвилювання не правильно її зрозуміла і вказала поліції не на того правопорушника. Працівники поліції, зрозумівши, що склали протокол про адміністративне правопорушення не на ту особу, зазначили, що повідомлять про це в орган у справах дітей та сім`ї, щоб ті провели профілактичну бесіду зі справжнім правопорушником - ОСОБА_9 , а вони з донькою зможуть оскаржити цей протокол в ході розгляду даної справи в судовому порядку. Крім того зазначила, що будучи в стані сильного душевного хвилювання, не читала письмові пояснення, а просто їх підписала. З огляду на це просила закрити провадження у справі відносно її чоловіка.

Крім того, в ході судового розгляду, за участі законного представника, була опитана потерпіла ОСОБА_8 , яка пояснила, що того дня перебувала в будинку батька її вітчима. Близько 23-00 год. на її телефон надійшло повідомлення від матері, з проханням відчинити двері. Підійшовши до них вони були зачинені, оскільки там несправний замок, вона довгий час не могла їх відчинити, вітчим в цей час годував меншого брата і не зміг їй допомогти. На емоціях, вона сильно вдарила по дверях, в цей момент підійшов батько вітчима, який на її погляд був в стані алкогольного сп`яніння, і почав з нею сваритись, і в моменті відштовхнув її. Коли батько вітчима відкрив двері, вона вибігла на вулицю, де на запитання матері «хто її образив», вона сказала « ОСОБА_10 », однак таке ім`я і в її вітчима і в його батька. Після чого, вона довгий час була на вулиці, неподалік будинку. Прийшовши до будинку, вона побачила працівників поліції, які забирали її вітчима, тоді вона відразу повідомила, що її образив не вітчим, а його батько, на що поліцейські повідомили, що матеріали вже склали на вітчима і їх ніхто не буде переробляти. З вітчимом в неї гарні, теплі стосунки, він її ніколи не ображав.

Суддя, роз`яснивши ОСОБА_1 вимоги ст.268 КУпАП, заслухавши його пояснення, а також пояснення неповнолітньої потерпілої, її законного представника, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та оцінивши їх у відповідності до положень ст.252 КУпАП, приходжу до висновку, що справа підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Нормами ч. 1 ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом, що передбачено ст. 7 КУпАП.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення наявності складу адміністративного правопорушення, який повинен встановлюватись на підставі відповідних доказів, що стверджують не тільки наявність правопорушення, а й вини особи у його вчиненні.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Тобто, протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів, але й актом обвинувачення особи у вчиненні адміністративного правопорушення, що узгоджується як із нормами чинного законодавства так і з практикою та позицією ЄСПЛ.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Однак, як встановлено в судовому засіданні матеріали справи встановленому критерію щодо належного доведення вини особи не відповідають та не містять належних та допустимих доказів на підтвердження порушення вимог чинного законодавства.

Згідно фабули правопорушення, сформованої у протоколі про адміністративне правопорушення 12.08.2026 гр. о 23-00 год. гр. ОСОБА_1 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї падчерки – ОСОБА_2 , що виражалося у висловлюваннях нецензурною лайкою в бік останньої, погрожував, що могло завдати шкоди психологічному та фізичному здоров`ю потерпілої.

Проте як було встановлено в судовому засіданні з показів потерпілої та її законного представника, жодних дій з боку ОСОБА_1 в адрес падчерки, за ознаками домашнього насильства не було.

За загальним правилом судочинства в справах про адміністративні правопорушення, суд може брати до уваги лише ті докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у провадженні, та інших обставин, які мають значення для провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Європейський суд неодноразово наголошував, що судочинство у національних судах повинно здійснюватись «згідно із законом».

У п. 44 рішення по справі «Корнєв та Карпенко проти України» від 30 вересня 2010 року Суд наголосив, що суди повинні забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

На переконання суду, застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.

Так, за результатами дослідження та оцінки наявних у справі доказів, з урахуванням вище викладених доводів, суд констатує, що їх обсяг недостатній для висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Європейський суд з прав людини в рішеннях по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказував на те, що, оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові у справі № 463/1352/16-а від 08.07.2020 у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

З урахуванням рішення ЄСПЛ у справах «Malofeyeva v. Russia» та «Karelin v. Russia» суд зазначає, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Відповідно до п. 1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відтак, враховуючи, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, обставини домашнього насильства, описані у протоколі про адміністративне правопорушення, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

За таких обставин, суддя дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з недоведеністю наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, а саме із підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст. 7, 9, 173-2, 247, 251, 280, 283, 284 КУпАП суддя,

п о с т а н о в и в:

Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.173-2 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Гребінківський районний суд на протязі десяти днів з дня її винесення.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови і може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

Суддя М. О. Вітківський