Вирок від 03 вересня 2026 р. у справі №357/12781/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/12781/26

1-кп/357/1119/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.09.2026 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду № 5 у приміщенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області кримінальне провадження № 120261110300001131, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 липня 2026 року за обвинуваченням ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Даурія Забайкальського району Читинської області, із повною загальною середньою освітою, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , номер стільникового зв?язку - НОМЕР_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України,

за участі учасників кримінального провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

захисник – адвокат ОСОБА_5 ,

обвинувачений ОСОБА_3 ,

установив:

Формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним.

13.07.2026 поліцейські у складі наряду «Вулкан СП-0201», а саме поліцейський взводу № 1 роти № 2 батальйону № 1 полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_6 та поліцейський взводу № 2 роти № 2 батальйону № 1 полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_7 , відповідно до розстановки сил і засобів, виконували службові обов`язки щодо забезпечення публічної безпеки і порядку та здійснювали патрулювання території Білоцерківського району Київської області.

Відповідно до посадових обов`язків, затверджених наказом Департаменту патрульної поліції від 10.06.2025 № 1917, поліцейські патрульної поліції здійснюють контроль за дотриманням Правил дорожнього руху, виявляють і припиняють кримінальні та адміністративні правопорушення, застосовують передбачені законом заходи поліцейського реагування, а також виконують інші повноваження, визначені Конституцією України, Законом України «Про Національну поліцію» та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» працівники Національної поліції є працівниками правоохоронних органів.

Відповідно до статті 1, частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейські є представниками державної влади, на яких покладено обов`язок забезпечувати охорону прав і свобод людини, протидію злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку та діяти виключно на підставі, в межах повноважень і у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Таким чином, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відповідно до частини третьої статті 18 КК України та примітки до статті 364 КК України є службовими особами, які постійно здійснюють функції представників влади.

Відповідно до статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» та наказу МВС України від 18.12.2018 № 1026 «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-, кіно- та відеофіксації», під час несення служби ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були оснащені портативними відеореєстраторами.

13.07.2026 о 08 годині 02 хвилини під час несення служби на службовому автомобілі марки «Skoda Rapid», державний номерний знак НОМЕР_2 на синьому фоні, на контрольно-пропускному пункті, розташованому на 78 км автомобільної дороги державного значення М-05 «Київ – Одеса», в адміністративних межах Білоцерківського району Київської області, працівниками поліції на підставі пункту 7 частини першої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» було зупинено автомобіль марки «Mercedes-Benz E 200», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 .

Після зупинки транспортного засобу поліцейські повідомили водія про причину зупинки та запропонували пред`явити посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та інші документи, передбачені законодавством.

Під час перевірки документів та інформації за наявними інформаційними базами поліцейськими встановлено відомості про те, що ОСОБА_3 не виконав визначених законодавством обов`язків щодо військового обліку, у зв`язку з чим йому було запропоновано добровільно прослідувати до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення військово-облікових даних.

У цей момент ОСОБА_3 , усвідомлюючи, що працівниками поліції вживатимуться передбачені законом заходи реагування, пов`язані із супроводженням його до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою уникнення таких заходів, вирішив схилити працівників поліції до невчинення ними дій з використанням наданого їм службового становища шляхом пропозиції та подальшого надання неправомірної вигоди.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 , перебуваючи на зазначеному контрольно-пропускному пункті, достовірно знаючи, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є службовими особами правоохоронного органу, оскільки вони перебували у форменому одязі, представилися, пред`явили службові посвідчення та виконували службові обов`язки, у період часу з 08 години 09 хвилин до 08 години 13 хвилин 13.07.2026 неодноразово звертався до поліцейського ОСОБА_6 з пропозицією не вживати щодо нього передбачених законом заходів реагування, не здійснювати його супровід до ІНФОРМАЦІЯ_2 та надати можливість безперешкодно залишити місце зупинки транспортного засобу, натомість запропонувавши за це неправомірну вигоду.

Після того, як працівники поліції відмовилися від отримання неправомірної вигоди та попередили ОСОБА_3 про кримінальну відповідальність, передбачену статтею 369 Кримінального кодексу України, останній, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на надання неправомірної вигоди службовим особам, 13.07.2026 о 08 годині 14 хвилин підійшов до службового автомобіля марки «Skoda Rapid», державний номерний знак НОМЕР_2 на синьому фоні, та поклав до відкритого багажного відділення службового автомобіля грошові кошти у сумі 200 (двісті) євро, а саме чотири банкноти номіналом по 50 (п`ятдесят) євро кожна, як неправомірну вигоду за невчинення працівниками поліції дій з використанням наданого їм службового становища.

Своїми умисними діями ОСОБА_3 здійснив пропозицію службовим особам правоохоронного органу надати неправомірну вигоду, а також фактично надав таку неправомірну вигоду за невчинення ними в його інтересах дій з використанням наданого їм службового становища.

Таким чином, суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 369 КК України, без кваліфікуючих ознак, а саме як пропозиція службовій особі надати їй неправомірну вигоду, а так само наданні такої вигоди за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує та надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Вказаних висновків суд дійшов з урахуванням показань обвинуваченого ОСОБА_3 , який будучи допитаним в судовому засіданні свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю та пояснив, що дійсно він 13.07.2026, був зупинений працівниками поліції за порушення правил дорожнього руху. Намагався надати працівникам поліції неправомірну вигоду в розмірі 200 (двісті) євро.

Під час судового засідання обвинувачений у вчиненому злочині розкаявся. Просив суворо не карати, має змогу сплатити штраф у розмірі 17 000 гривень.

Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення просив суд визнати недоцільним дослідження доказів у частині обставин вчинення цього кримінального правопорушення, так як повністю погоджується з встановленими обставинами.

Покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.

Представник потерпілого в судовому засіданні матеріальних претензій до обвинуваченого не мав, надав відповідну заяву та просив розглянути кримінальне провадження за правилами ч. 3 ст. 349 КПК України.

Отже, за згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального провадження, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даних кримінальних проваджень та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого, у відповідності до положень Кримінального кодексу України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, за вище встановлених обставин.

Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 369 КК України, як пропозиція службовій особі надати їй неправомірну вигоду, а так само наданні такої вигоди за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує та надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища.

Підстав у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

Мотиви призначення відповідного покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, згідно з вимогами статей 65 – 67 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Отже, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд, згідно з вимогами статей 65, 68 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, яке згідно зі ст. 12 КК України є нетяжким злочином; обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає - визнання вини, добровільне відшкодування завданого збитку, обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому судом визнає рецидив злочину.

Крім цього судом при призначенні покарання враховані дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він раніше не судимий, на обліку у лікаря - психіатра та лікаря – нарколога не перебуває, одружений, офіційно працевлаштований, має місце реєстрації, характеризується позитивно.

Також суд враховує доводи прокурора викладені в судових дебатах щодо призначення покарання обвинуваченому у виді штрафу, а також судом при призначенні покарання враховується поведінка обвинуваченого під час та після вчинення злочинних дій, який в судовому засіданні каявся та карав себе за вчинене, отже суд вважає необхідним призначити покарання ОСОБА_3 у межах встановлених у санкції ч. 1 ст. 369 КК України, що передбачає відповідальність за вчинення вказаного кримінального правопорушення.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд приходить до висновку, що перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства.

Підстав для застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 під час досудового слідства не обирався.

Отже, встановлено, що підстав для вирішення питань пов`язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченого немає з огляду на відсутність таких клопотань у учасників кримінального провадження та у світлі того, що відповідно до статей 22, 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав.

Згідно з частиною 9 статті 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.

Відповідно до положень частини 1 статті 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п.1 ч.2 ст.96-1 КК України спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду.

Спеціальна конфіскація, відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 96-2 КК України, застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно призначались (використовувались) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне долю речових доказів у вигляді грошових коштів, а саме 5 000 грн., на підставі статей 96-1 та 96-2 КК України - застосувати спеціальну конфіскацію та конфіскувати у власність Держави.

Процесуальні витрати по справі відсутні. Цивільний позов у справі не заявлявся.

Керуючись статтями 368, 371, ч. 2 ст. 373, 374, 376 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні по ч. 1 ст. 369 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. 00 коп.

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання вироком законної сили не обирати.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Цивільний позов у справі не заявлявся.

Заходи забезпечення у виді арешту, які накладені на підставі ухвали слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2026 - скасувати.

На підставі ст. 96-1, ст.96-2 КК України, грошові кошти, саме: чотири купюри номіналом по 50 (п`ятдесят) Євро кожна, із серійними номерами WB500077857, UC26822540586, EB0287807779, S71357551918 - в порядку спеціальної конфіскації, конфіскувати у власність Держави, відеозаписи, які містяться на двох оптичних дисках з маркуваннямбарвником білого кольору «1/2» та «2/2» - зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після проголошення.

Суддя: ОСОБА_8