Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №367/11559/25 — Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 367/11559/25

Провадження № 2/279/504/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2026 року м. Коростень

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Івашкевич О.Г., із

секретарем судового засідання Райвахівською Л.В., за участі позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Лук`янець Л.О. (в режимі відеоконференції), відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача адвоката Терещенко І.Ю, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя,

ВСТАНОВИВ:

02.12.2025 року на підставі ухвали судді Ірпінського міського суду Київської області від 14.10.2025 року Коростенському міськрайонному суду Житомирської області передано цивільну справу №367/11559/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, для розгляду по територіальній підсудності.

Відповідно до ухвали Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 05.12.2025 року відкрито провадження у справи, розгляд якої постановлено проводити в порядку загального позовного провадження.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що 04.01.2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений шлюб. У період перебування у шлюбі подружжям за попереднім договором купівлі-продажу квартири 11.02.2022 року було придбано майнові права на квартиру АДРЕСА_1 , за що сплачено грошові кошти у розмірі 55310 доларів США. З посиланням на презумпцію права спільної сумісної власності подружжя щодо майна, набутого за час шлюбу просив: визнати спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 кошти в розмірі 55310 доларів США, що еквівалентно 2 273 517,55 грн. за офіційним курсом НБУ станом на момент звернення до суду з позовною заявою, які були сплачені за попереднім договором купівлі - продажу квартири будівельний номер АДРЕСА_2 ; у порядку поділу майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію 1/2 частини грошових коштів, сплачених за попереднім договором купівлі - продажу квартири будівельний номер АДРЕСА_2 , у розмірі 27655 доларів США що еквівалентної 1136 758,77 грн. за офіційним курсом НБУ станом на момент звернення до суду з позовною заявою; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 понесені ним судові витрати.

Відповідач та її представник заперечили проти позову, стверджуючи, що майнові права на квартиру були придбані відповідачкою за кошти, які належать їй на праві особистої власності, тому поділу не підлягають. Направили до суду відзив на позовну заяву, заявили клопотання про долучення до матеріалів цивільної справи копій документів.

Сторонами заявлені клопотання про виклик свідків, які задоволені судом.

Відповідно до ухвали Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 05.03.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 16.04.2026 року, в якому оголошувалася перерва до 05.05.2026, 19.05.2026, 20.07.2026, 27.08.2026, 04.09.2026 року.

У судовому засіданні позивач пояснив, що почав жити з відповідачкою з осені 2021 року, з якою планували спільне майбутнє. Тоді від ОСОБА_5 дізнався про першу квартиру АДРЕСА_3 (адресу не пам`ятає). При цьому відповідачка повідомила, що хоче продати її, оскільки вона була придбана разом з колишнім чоловіком, розрахуватися з ОСОБА_6 (колишній цивільний чоловік) і потім купити своє житло для подружжя у новому комплексі. Розповів, що їздили, вибирали квартиру, вказав, що у нього були власні заощадження 15 тис. доларів, які взяв у своїх батьків. У день придбання квартири він не був присутній через зайнятість по службі. На запитання представника відповідача зазначив, що на початку 2022 року був працівником правоохоронного органу, розмір його місячного грошового забезпечення складав 22 тис. грн.

Представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, вказаних у позовній заяві, акцентувала увагу на тому, що позивач та відповідач 04.01.2022 року уклали шлюб, під час шлюбу 11.02.2022 року сторони придбали квартиру, а саме майнові права на неї, сплативши 55310 доларів США, тому на них поширюється режим спільної сумісної власності подружжя, однак оскільки будівництво не завершене, право власності на нерухомість не зареєстроване, тому частка позивача у рівних долях у грошовій формі підлягає стягненню на його користь з відповідача. Крім того, звертала увагу суду, що згідно з умовами договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 , належного на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_2 , вони разом отримали кошти від продажу, отже відповідно до частки у праві власності 1/2 - у відповідачки залишалося лише 863000,00 грн, що було еквівалентно 31 тис. доларів США, яких було недостатньо для придбання майнових прав на нову квартиру. Також зазначала, що на виконання умов попереднього договору, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_2 , відповідно якого відповідачка у справі мала сплатити 9 тис. доларів при укладенні договору купівлі-продажу квартири та укласти основний договір у строк до 01.02.2022 року, такий договір укладений не був, отже, попередній договір втратив свою юридичну силу.

Відповідач та його представник заперечили щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі, пояснили, що відповідачкою як покупцем та ОСОБА_7 як продавцем 11.02.2022 року був укладений Попередній договір, відповідно до п.1 якого сторони зобов`язуються у строки та на умовах, визначених даним договором, укласти основний договір, згідно умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупцеві об`єкт нерухомості, а покупець сплатити кошти продавцеві за об`єкт нерухомості - квартиру АДРЕСА_2 , площею 65,07 кв.м, у сумі 55310 доларів США, 850 доларів США за один кв.м. Вказані кошти відповідачка 11.02.2022 року передала продавцю в момент підписання вказаного договору, що підтверджується заявою продавця, посвідченою нотаріально, а також п.3 Попереднього договору. Стверджує, що кошти в сумі 55310 доларів США є її особистою власністю. Зокрема вказує, що їй та ОСОБА_2 , з яким тривалий період перебувала у фактичних шлюбних відносинах та має спільну дитину ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві спільної часткової власності належала квартира АДРЕСА_4 . Вказана квартира була продана 11.02.2022 року за договором купівлі-продажу за 1726000,00 грн, що становить на день продажу 61917 доларів США. Із виручених коштів, відповідач за згодою з ОСОБА_2 як співвласником сплатила останньому 9000 доларів США за його частку в цій квартирі, яка була обумовлена при покупці квартири згідно у умовами попереднього договору купівлі-продажу квартири від 27.10.2021 року. Після сплати ОСОБА_2 9000 доларів США у відповідачки залишились кошти в сумі 52917 доларів США. До вказаної суми вона додала власні заощадження в сумі 2393 доларів США, які були зароблені нею до шлюбу у період заняття підприємницькою діяльністю як ФОП з 2016 року. Крім того, акцентує увагу, що попередній договір та договір купівлі-продажу квартири були укладені в один день, що є беззаперечним доказом того, що кошти за попереднім договором від 11.02.2022 року, які були внесені відповідачкою в сумі 55310 доларів США, належали їй на праві особистої приватної власності. Вказує, що позивач та відповідач не мали спільних коштів як подружжя, оскільки шлюб було укладено 04.01.2022 року, а попередній договір купівлі-продажу квартири – 11.02.2022 року. За таких підстав позов вважає безпідставним та у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суд, дослідивши зміст позовної заяви, відзиву на позов, пояснення, надані учасниками провадження в судовому засіданні, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності та взаємозв`язку докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 28.05.2025 року № 000572886 04.01.2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Коростенським відділом ДРАЦС у Коростенському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) був укладений шлюб (актовий запис № 3).

Відповідно до п.1 Попереднього договору, укладеного 11.02.2022 року між ОСОБА_7 як продавцем та ОСОБА_2 як покупцем, сторони зобов`язуються у строки та на умовах, визначених даним договором укласти основний договір, згідно умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупцеві об`єкт нерухомості, а покупець сплатити кошти продавцеві за об`єкт нерухомості, а саме квартиру АДРЕСА_2 , площею 65,07 кв.м, у сумі 55310 доларів США, 850 доларів США за один кв.м, орієнтовний термін введення в експлуатацію- травень 2023 рік.

Згідно з п.3 Попереднього договору в підтвердження наміру придбати квартиру покупець в момент підписання даного договору передає продавцеві грошові кошти в сумі 55310 доларів США в оплату суми, яку повинен сплатити покупець продавцю при оформленні основного договору щодо придбання квартири АДРЕСА_5 .

Нотаріально засвідченою заявою від 11.02.2022 року підтверджується отримання ОСОБА_7 від ОСОБА_2 грошей в сумі 55310 доларів США в підтвердження виконання п.3 Попереднього договору нерухомості.

Спірні відносини регулюються нормами глави 8 «Право спільної сумісної власності подружжя» Сімейного кодексу України та ст.368-372 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 63 СК України визначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно з ч.1 ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч.1 ст.70 СК України).

Частиною 1,2,4 ст. 71 СК України визначено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Аналогічні положення закріплені у ст.368-372 ЦК України.

Разом з тим, ст.57 СК України визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Отже, наведеними нормами права передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю у силу закону.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.01.2024 року у справі № 523/14489/15-ц зазначила, що при розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна. Для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об`єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідними. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна.

Суд враховує, якщо майно придбане під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Заінтересована особа може довести, що майно, придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована.

Таким чином, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Отже, виходячи із аналізу зазначених норм, суду належить встановити обсяг спільного нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна, чи підлягає поділу майно, придбане подружжям під час шлюбу, чи підтверджуються доводи і заперечення відповідача на спростування режиму спільної сумісної власності подружжя відповідними доказами.

На спростування режиму спільного майна подружжя, придбаного на ім`я ОСОБА_2 відповідач та його представник надали до відзиву на позов копії документів, які були предметом безпосереднього дослідження в судовому засіданні.

Зокрема, судом досліджений договір купівлі-продажу квартири, укладений 11.02.2022 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 як продавцями та ОСОБА_9 як покупцем, відповідно до п.1 якого продавці передають (продають) в цілому належну їм на праві спільної часткової власності по частці кожному квартиру у власність покупця, а покупець приймає від продавців (купує) квартиру в цілому за АДРЕСА_4 , і оплачує її вартість за ціною та у порядку, передбаченому договором.

Згідно з п.6.2 даного договору продаж квартири вчинено за 1726000 грн, з яких 863000 грн продавці отримали від покупця до підписання цього договору, а кошти в сумі 863000 грн покупець зобов`язується сплатити повністю в безготівковій формі протягом одного банківського дня на рахунок ОСОБА_2 . Факт повного розрахунку за продану квартиру та отримання продавцями від покупця грошових коштів, що складають ціну договору, буде підтверджено заявою продавців, підпис на якій має бути посвідчений нотаріально.

Офіційний курс долара США за даними АТ «КБ «Приватбанк» станом на 11.02.2022 року становить 27,8756 грн.

Відповідно до податкових декларацій платника податків – фізичної особи-підприємця ОСОБА_10 за 2018 рік задекларована загальна сума доходу від здійснення підприємницької діяльності у сумі 1385310,13 грн, за 2019 рік -1358692 грн, за 2020 рік – 1976317,48 грн, за 2021 рік- 4402319 грн.

Також у судовому засіданні були допитані свідки, які надали показання щодо обставин придбання майнових прав на нерухомість у період перебування сторін у шлюбі.

Так, свідок ОСОБА_11 , повідомив, що є батьком позивача ОСОБА_1 , погодився дати показання суду. Показав, що у січні 2022 року приїхали до нього син з невісткою та сказали, що хочуть купити житло та внести кошти за квартиру. Він як батько надав кошти, які тримав для сина – 15 тис. доларів. Потім почалася війна, невістка виїхала, а син продовжував проживати у квартирі своєї тещі. Кошти подарував, оформлення договору дарування не здійснювали. Грошові кошти були наявні у свідка за рахунок раніше проданих двох будинків (за 25 тис. доларів та інший за 11 тис. доларів), договори купівлі-продажу не збереглися.

Допитана у судовому засіданні як свідок ОСОБА_12 , вказала, що є кумою відповідачки, спілкується з нею давно, мають довірливі відносини, знає, що ОСОБА_13 разом з ОСОБА_14 купили квартиру, спільне життя не склалося, тому вирішили продати нерухомість, а кошти від продажу поділити на 4 членів сім`ї (з урахуванням дітей). Уклали договір про те, що ОСОБА_13 сплатить ОСОБА_15 9 тис. доларів, після чого іпотеку продовжувала сплачувати ОСОБА_5 сама. Відносини позивача з Вигівською ОСОБА_5 розвивалися стрімко, після того як він дізнався, що ОСОБА_5 має намір продати наявну квартиру та купити нову, вмовив її одружитися. Святкування весілля не було, вони на той момент не проживали разом, у них не було ні власного житла, ні орендованого, після одруження вони роз`їхалися, ОСОБА_16 пішов жити до своїх батьків, а ОСОБА_5 – до своїх батьків. Зазначає, що ОСОБА_5 довго вибирала інше житло, яке б їй підходило, обрала у ОСОБА_17 в новій забудові. Після чого ОСОБА_5 разом із ОСОБА_18 домовляється про продаж спільної квартири, за яку частину коштів отримала готівкою, а частину- шляхом перерахування на її рахунок, оскільки у покупця не вистачало коштів і він оформляв іпотеку. Після цього свідок на протязі дня зідзвонювалися і ОСОБА_5 разом з ОСОБА_6 поїхали для оформлення купівлі нової квартири і цими ж грошима ОСОБА_5 розрахувалася. Їй не вистачало близько 2,3 тис. доларів, оскільки 9 тис. доларів ОСОБА_5 повернула ОСОБА_6 , тож доклала власними грошима. Стверджує, що ці люди (позивач і відповідач) не проживали разом жодного дня в одній квартирі. Позивач приїздив до ОСОБА_5 , але не жив з нею. Ні копійки у позивача ОСОБА_13 не брала, більш того, стверджує, що саме відповідачка допомагала йому, оскільки до воєнного стану у ОСОБА_4 була заробітна плата 13 тис. грн., він потрапляв у ДТП, ОСОБА_5 оплачувала наслідки ДТП, також робила йому гарні подарунки, дорогий телефон, інші вартісні речі. Стверджує, що позивач не мав власних коштів, достатніх для придбання нерухомості.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 повідомив суду, що проживав разом з ОСОБА_2 9 років як чоловік та дружина, мають спільну дитину, сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проживали у хаті батьків ОСОБА_5 . Дав показання про те, що з ОСОБА_5 вирішили у 2020 році придбати квартиру, внесли перший внесок 25 тис. доларів, але влітку 2021 році вони з ОСОБА_5 розійшлися. Пізніше восени коли зустрілися, то відповідачка повідомила, що хоче продати квартиру, оскільки вона для неї дуже велика. Потім пішли до нотаріуса, склали попередній договір і вирішили, що частка свідка у цій квартирі буде складати 9 тис. доларів, оскільки разом з ОСОБА_5 вони спільно сплатили згідно графіку платежів 34 тис. доларів, а решту вона (відповідач) сплачувала сама. На запитання суду, чому саме у 9 тис грн. була визначена його частка, свідок пояснив, що оскільки сім`я складалася з 4 осіб, то була укладена «джентльменська угода». 11.02.2022 року поїхали разом продали спільну квартиру, частину коштів вніс покупець готівкою (приблизно 31 тис. доларів) у присутності нотаріуса, а за рештою частиною поїхали в банк, оскільки кошти були перераховані на рахунок ОСОБА_5 , отримали їх у гривнях (орієнтовно 830-860 тис. грн. точно не пам`ятає, але це складало половину від загальної суми) і особисто свідок віз їх у пакеті до забудовника, де купляли іншу квартиру. ОСОБА_5 повернула свідку відразу 9 тис. доларів. У неї були ще свої близько 2,4 тис.доларів. Під час купівлі нової квартири відповідачкою свідок теж був присутній. Вказав, що проміжок часу між продажем квартири і оформленням попереднього договору купівлі квартири був незначний, а саме час поїздки у дорозі від Приватбанку, де зняли гроші, до забудовника, оскільки попередня домовленість про купівлю у Вигівської ОСОБА_5 вже була. Свідок був присутній під час оформлення ОСОБА_19 попереднього договору купівлі квартири та здійснення нею розрахунку. Розрахунок здійснювався частиною коштів у доларах, частиною – у гривнях.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_20 дала показання про те, що знає ОСОБА_2 близько 10 років, товаришує з нею, допомагає працювати, оскільки остання займається підприємницькою діяльністю, формуванням новорічних подарунків. Знає, що ОСОБА_13 хотіла придбати квартиру, свідок їздила з нею дивитися квартири у ОСОБА_17 , в парковому в ОСОБА_21 у 2021 році. Знає, що у 2020 році ОСОБА_5 придбала квартиру з ОСОБА_6 , яку продали разом та ОСОБА_5 купила нову квартиру у 2022 році. Джерелами придбання квартири були кошти ОСОБА_5 , яка тримає свій магазин цукерок «Ласощі» у м.Коростень, щороку фасують подарунки, має значні доходи, які підтверджуються податковими деклараціями. Стверджує,що позивач не надавав коштів відповідачці, навпаки остання робила ОСОБА_16 дорогі подарунки, машину допомагала відновити після ДТП. ОСОБА_22 жодного разу не їздив дивитися квартиру з ОСОБА_5 . Вказала, що після одруження вони навіть пішли жили до різних будинків.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

На підставі повного та всебічного з`ясування обставин справи, що ґрунтується на безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а в сукупності – достатності, керуючись стандартом більшої переконливості, суд дійшов висновку про те, що відповідачем доведено, що кошти, сплачені за майнові права на придбання квартири АДРЕСА_2 не належать до спільної сумісної власності подружжя, хоча оформлені на відповідача у період перебування їх у шлюбі, оскільки є особистими коштами ОСОБА_2 . Суд вважає доведеним, що спірні кошти були отримані відповідачем від попереднього продажу квартири АДРЕСА_4 , набутої до шлюбу, а також власних заощаджень від здійснення підприємницької діяльності.

Доводи позивача ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_11 про те, що кошти в сумі 15 тис. доларів були подаровані позивачу батьком, суд сприймає критично, оскільки згідно з ч.5 ст.719 ЦК України договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п`ятдесяти кратний розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Відповідно до Закону України «Про валюту та валютні операції» валютні цінності – це національна валюта (гривня), іноземна валюта та банківські метали; іноземна валюта –це, зокрема, грошові знаки грошових одиниць іноземних держав у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави або групи іноземних держав, а також вилучені або такі, що вилучаються з обігу, але підлягають обміну на грошові знаки, що перебувають в обігу. Станом 01.01.2021 року неоподаткований мінімум доходів громадян становив 1094,50 грн. Відтак, договір дарування валютних цінностей, а саме іноземної валюти більше 54725 грн повинен бути нотаріально посвідчений. Такий договір дарування зі слів свідка не укладався.

Крім того позивач як працівник правоохоронного органу у силу ст.3,45,46 Закону України «Про запобігання корупції» повинен був задекларувати подарунок або наявність заощаджень, із зазначенням виду доходу, джерела доходу та його розміру, якщо його вартість перевищує 5 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, однак такі докази суду подані не були.

Також надаючи оцінку джерела та часу придбання спірних коштів, чи підлягають вони поділу як майно, придбане подружжям під час шлюбу, суд враховує, досить короткий проміжок часу від укладення шлюбу сторонами 04.01.2022 року до оформлення попереднього договору 11.02.2022 року, що складає лише 39 днів, та, на переконання суду, є недостатнім періодом для спільного накопичення подружжям коштів у сумі 55310 доларів США без наявних власних заощаджень чи коштів до укладення шлюбу або їх отримання від продажу іншого майна, позики чи дарунку.

Суд бере до уваги показання свідка ОСОБА_2 , який був безпосереднім очевидцем подій, та вказав на послідовність дій, що відбувалися у його присутності 11.02.2022 року, як під час продажу спільної з ОСОБА_2 нерухомості, так і після продажу, отримання коштів від реалізації квартири АДРЕСА_4 , зокрема після останньої події - зняття готівки з рахунку у Приватбанку, вони разом з відповідачкою приїхали з цими коштами до забудовника, де був укладений попередній договір від 11.02.2022 року та ОСОБА_2 передані кошти у сумі 55310 доларів продавцю.

З цих підстав суд відхиляє посилання представника позивача на постанову Верховного Суду від 13.03.2019 року, оскільки обставини у даній справі є нерелевантними до обставин у справі № 334/29028/15-ц.

Доводи представника позивача про те, що ОСОБА_2 як співвласник частки проданої квартири мав забрати собі половину від продажу спільної з ОСОБА_2 нерухомості, чи відсутності укладеного основного договору щодо повернення йому 9 тис. доларів, внаслідок чого у відповідачки не вистачило б коштів, суд сприймає критично, оскільки в судовому засіданні ОСОБА_2 підтвердив, що дійсно він разом із ОСОБА_19 отримав у присутності нотаріуса від покупця половину коштів в доларовому еквіваленті, а решту було перераховано на банківський рахунок відповідачки, як це було передбачено п. 6.2 Договору купівлі-продажу квартири від 11.02.2022 року. Щодо подальших дій продавців, а саме в який спосіб виконувалися домовленості між колишніми співвласниками щодо розподілу отриманих від продажу квартири коштів, а також розміру визначеної колишніми співвласниками частки повернення коштів ОСОБА_2 у меншій сумі, яка не відповідає ідеальній частці у власності квартири, суд, зауважує, що це є безумовним правом співвласників, а з огляду на факт їх тривалого перебування у сімейних відносинах, наявність спільної дитини, є таким, що узгоджуються з такими засадами цивільного законодавства як справедливість, добросовісність і розумність. Щодо аргументів представника позивача про відсутність основного договору купівлі-продажу квартири продажу квартири АДРЕСА_4 у власність ОСОБА_2 , як підстави підтвердження попереднього узгодженості про розмір компенсації ОСОБА_2 , у 9 тис. доларів США, суд зауважує, що по-перше такий договір не міг бути укладений у зв`язку з продажем вказаної квартири іншому покупцю; по-друге, ОСОБА_2 підтвердив, що кошти в сумі 9 тис. доларів він отримав у день продажу квартири 11.02.2022 року і жодних претензій до відповідачки не має.

У силу принципу диспозитивності цивільного судочинства, встановленого ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.

Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільності майна подружжя, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 коштів в розмірі 55310 доларів США, що еквівалентно 2 273 517,55 грн., стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за 1/2 частку грошових коштів, сплачених за попереднім договором купівлі - продажу квартири будівельний номер АДРЕСА_2 , у розмірі 27655 доларів США що еквівалентної 1136 758,77 грн, задоволенню не підлягають.

Судові витрати підлягають розподілу за правилами ст.141 ЦПК України та у разі відмови у задоволенні позову покладаються на позивача.

Керуючись ст. 4, 5,12, 19, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 коштів в розмірі 55310 доларів США, що еквівалентно 2 273 517,55 грн., стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за 1/2 частку грошових коштів, сплачених за попереднім договором купівлі - продажу квартири будівельний номер АДРЕСА_2 , у розмірі 27655 доларів США що еквівалентної 1136 758,77 грн, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його винесення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони та учасники:

Позивач:

ОСОБА_1 , місце знаходження: АДРЕСА_6 , код РНОКПП: НОМЕР_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_2

Суддя: Оксана ІВАШКЕВИЧ