Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №1-5/14 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №1-5/14

Категорія 41

1/295/7/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2026 року м. Житомир

Суддя Богунського районного суду м. Житомира ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2

за участю прокурора - державного обвинувача ОСОБА_3 ,

підсудних ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 162; ч. 2 ст. 189; ч. 3 ст. 364; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 162; ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 162; ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 189; ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 307; ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 364; ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 365; ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 365 КК України; ОСОБА_5 ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 162; ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 189; ч.3 ст. 28, ч.3 ст. 307; ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 364; ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 365; ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 365 КК України; ОСОБА_6 , ОСОБА_7 за ч.3 ст. 28, ч. 2 ст. 162; ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 189; ч.3 ст. 28, ч.3 ст. 307; ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 364; ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 365; ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 365 КК України; ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 162; ч. 2 ст. 189; ч. 3 ст. 364; ч.3 ст. 28, ч. 2 ст. 162; ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 189; ч.3 ст. 28, ч.3 ст. 307; ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 364; ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 365; ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 365 КК України; ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 162; ч. 2 ст. 189; ч. 3 ст. 364; ч.3 ст. 28, ч. 2 ст. 162; ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 189; ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 307; ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 364; ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 365 КК України; ОСОБА_10 за ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 189; ч.3 ст. 28, ч.3 ст. 307; ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 364; ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 365 КК України; ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 162; ч. 2 ст. 365 КК України, розглянув клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у порядку ст. ст. 7 - 1,11 - 1, 26, 282 КПК України (в редакції 1960 р.) та 49 КК України щодо звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, -

В С Т А Н О В И В:

До Богунського районного суду м. Житомира 26.06.2026 звернувся обвинувачений ОСОБА_5 з клопотанням у порядку ст. ст. 7 - 1,11 - 1, 26, 282 КПК України (в редакції 1960 року) та 49 КК України щодо звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності. В обґрунтування клопотання вказав, що згідно з обвинувальним висновком, що затверджений заступником прокурора Житомирської області 12.12.2011, він обвинувачується у скоєнні злочинів (кримінальних правопорушень), передбаченихза ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 162; ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 189; ч.3 ст. 28, ч.3 ст. 307; ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 364; ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 365; ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 365 КК України.

З моменту скоєння інкримінованих злочинів, минуло більше 15 років.

Згідно приписів ст. 49 КК України (в редакції 1960 року) - особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини;десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 49 КК України - перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.

Частина 4 ст. 49 КК України визначає, що питання про застосування давності до особи, що вчинила особливо тяжкий злочин, за який згідно із законом може бути призначено довічне позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі не може бути призначено і заміняється позбавленням волі на певний строк.

У відповідності до ч. 5 цієї ж статті - давність не застосовується у разі вчинення кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України, передбачених статтями 109-114-2, катування, передбаченого частиною третьою статті 127, кримінальних правопорушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, передбачених статтями 437 - 439, 442, 442-1 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 49 КК України - у разі вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтями 151- 2- 156 - 1,301 – 1-303 цього Кодексу, стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи обчислення строків, визначених частинами першою і другою цієї статті, розпочинається з дня, коли така потерпіла особа досягла повноліття або, у разі її смерті, мала б досягти повноліття.

З урахуванням вказаного просить закрити відносно нього кримінальну справу по закінченню строків давності притягнення до кримінальної відповідальності у судовій справі № 1 - 5/14 (кримінальна справа органу досудового розслідування № 10/085055) по епізодах вчинених ним злочинів (кримінальних правопорушень): які виразились в незаконному проникненні до житла та до іншого володіння особи, незаконному проведенні в них огляду та обшуку, що порушують недоторканість житла, вчиненими службовою особою із застосуванням насильства, в складі організованої злочинної групи, передбачений ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 162 КК України; що виразилися у вимозі передачі чужого майна з погрозою обмеження прав, свобод та законних інтересів потерпілого, вчиненими повторно, службовою особою з використанням свого службового становища, організованою групою, передбачений ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 189 КК України; які виразились у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні та збуті наркотичних засобів, вчиненими повторно, організованою групою, передбачений ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України; які виразились у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, в особистих інтересах, використанні службовою особою влади, що заподіяло істотну шкоду державним інтересам, вчиненими працівником правоохоронного органу, в складі організованої злочинної групи, передбачений ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 364 КК України; які виразились у перевищенні влади та службових повноважень, тобто умисному вчиненні службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав та повноважень, що заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян передбачений ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 365 КК України; які виразились у перевищенні влади та службових повноважень, тобто умисному вчиненні службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав та повноважень, що заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, що супроводжувалось насильством, болісними діями, що спричинило тяжкі наслідки, передбачений ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 365 КК України; які виразилися у відкритому викраденні чужого майна, вчиненими повторно, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 своє клопотання підтримав у повному обсязі та зазначив, що йому зрозуміло, що звільнення від кримінальної відповідальності є з нереабілітуючих підстав.

Прокурор висловив думку про наявність підстав для задоволення клопотання в частині звільнення від кримінальної відповідальності та заперечував проти виділення епізодів в окреме провадження.

Заслухавши учасників судового провадження, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог п. 4,5 ч.1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення минули такі строки: десять років, у разі вчинення нетяжкого злочину; п`ятнадцять років, у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Згідно з ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 2 ст. 162 КК України відноситься до нетяжкого злочину, ч. 2 ст. 186 КК України відносяться до тяжкого злочину, ч. 4 ст. 189 КК України особливо тяжкий злочин, ч. 3 ст. 307 КК України особливо тяжкий злочин, ч. 2 ст. 364 КК України до тяжкого злочину, ч. 1 ст. 365 КК України до нетяжкого злочину, ч. 3 ст. 365 КК України відноситься до тяжкого злочину.

Відповідно до вимог ст.11-1 КПК України (1960) суд, за наявності підстав, передбачених частиною першою ст. 49 КК України, закриває кримінальну справу у зв`язку із закінченням строків давності у випадках, коли справа надійшла до суду з обвинувальним висновком.

Отже системне тлумачення кримінального та процесуального закону свідчить про те, що до особи можуть бути застосовані положення ст. 49 КК України у випадках, передбачених цією статтею та за наявності клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності. При цьому, звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України є безумовним і здійснюється судом незалежно від факту того, чи визнає обвинувачений свою вину чи ні.

Судом встановлено, що з часу вчинення інкримінованих ОСОБА_5 злочинів пройшло понад п`ятнадцять років, підсудний до кримінальної відповідальності не притягувався, не ухилявся від слідства та суду, з огляду на наведене, суд приходить до висновку про задоволення клопотання підсудного в частині закрити відносно ОСОБА_5 кримінальної справи по закінченню строківдавності притягнення до кримінальної відповідальності у судовій справі № 1-5/14 (кримінальна справа органу досудовогорозслідування № 10/085055) по наступних епізодах вчинених ОСОБА_5 злочинів (кримінальних правопорушень) а саме: які виразились в незаконному проникненні до житла та до іншого володіння особи, незаконному проведенні в них огляду та обшуку, що порушують недоторканість житла, вчиненими службовою особою із застосуванням насильства, в складі організованої злочинної групи, передбачений ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 162 КК України; що виразилися у вимозі передачі чужого майна з погрозою обмеження прав, свобод та законних інтересів потерпілого, вчиненими повторно, службовою особою з використанням свого службового становища, організованою групою, передбачений ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 189 КК України; які виразились у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні та збуті наркотичних засобів, вчиненими повторно, організованою групою, передбачений ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України; які виразились у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, в особистих інтересах, використанні службовою особою влади, що заподіяло істотну шкоду державним інтересам, вчиненими працівником правоохоронного органу, в складі організованої злочинної групи, передбачений ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 364 КК України; які виразились у перевищенні влади та службових повноважень, тобто умисному вчиненні службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав та повноважень, що заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян передбачений ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 365 КК України; які виразились у перевищенні влади та службових повноважень, тобто умисному вчиненні службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав та повноважень, що заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, що супроводжувалось насильством, болісними діями, що спричинило тяжкі наслідки, передбачений ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 365 КК України; які виразилися у відкритому викраденні чужого майна, вчиненими повторно, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України.

Згідно з правовою позицією Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 12.09.2022 (справа 203/241/17) якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов`язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.

З огляду на наведене, процесуальні витрати, пов`язані з проведенням судових експертиз, які залучалися стороною обвинувачення, суд відносить на рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 6, 7-1,11-1, 237, 248 КПК України (1960), ст. 49 ч.1 п.3,4,5 КК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від кримінальної відповідальності по епізодах, які виразились в незаконному проникненні до житла та до іншого володіння особи, незаконному проведенні в них огляду та обшуку, що порушують недоторканість житла, вчиненими службовою особою із застосуванням насильства, в складі організованої злочинної групи, передбачений ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 162 КК України; що виразилися у вимозі передачі чужого майна з погрозою обмеження прав, свобод та законних інтересів потерпілого, вчиненими повторно, службовою особою з використанням свого службового становища, організованою групою, передбачений ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 189 КК України; які виразились у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні та збуті наркотичних засобів, вчиненими повторно, організованою групою, передбачений ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України; які виразились у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, в особистих інтересах, використанні службовою особою влади, що заподіяло істотну шкоду державним інтересам, вчиненими працівником правоохоронного органу, в складі організованої злочинної групи, передбачений ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 364 КК України; які виразились у перевищенні влади та службових повноважень, тобто умисному вчиненні службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав та повноважень, що заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян передбачений ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 365 КК України; які виразились у перевищенні влади та службових повноважень, тобто умисному вчиненні службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав та повноважень, що заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, що супроводжувалось насильством, болісними діями, що спричинило тяжкі наслідки, передбачений ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 365 КК України; які виразилися у відкритому викраденні чужого майна, вчиненими повторно, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

На постанову протягом семи діб з дня її винесення підсудний може подати апеляційну скаргу до Житомирського апеляційного суду.

Суддя Богунського районного

суду м. Житомира ОСОБА_1