Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №157/1817/25 — Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/1817/25

Провадження №2/157/126/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 рокумісто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Антонюк О.В.,

за участю секретаря судового засідання – Дем`яник К.Ю.,

позивача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління гуманітарної політики Камінь-Каширської міської ради Волинської області про стягнення середнього заробітку,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до Управління гуманітарної політики Камінь-Каширської міської ради Волинської області, в якому просить зобов`язати Управління гуманітарної політики Камінь-Каширського міської ради Волинської області поновити йому виплату середнього заробітку вчителя фізичної культури та керівника гуртка туристсько-краєзнавчого напрямку опорного закладу загальної середньої освіти «Раково-Ліський ліцей» з моменту її припинення до дня фактичного звільнення його з військової служби. В обгрунтування вимог зазначає, що він вчитель фізичної культури та керівник гуртка туристсько-краєзнавчого напрямку опорного закладу загальної середньої освіти «Раково-Ліський ліцей» прийняв рішення 24 лютого 2022 року, в перший день війни, стати на захист своєї країни, хоча мав право бути заброньований на період мобілізації та воєнного часу. До 31.12.2023 йому виплачувалась середньомісячна заробітна плата вчителя фізичної культури та керівника гуртка туристсько-краєзнавчого напрямку опорного закладу загальної середньої освіти «Раково-Ліський ліцей», а потім була припинена. У березні 2025 року він звернувся до Управління гуманітарної політики Камінь-Каширської міської ради Волинської області з проханням відновити виплату середньомісячної заробітної плати. 15 квітня 2025 року отримав лист-відповідь (копія конверта та скріншот з сайту «Укрпошти» додається), яким йому відмовили у відновленні виплати середньомісячної заробітної плати, аргументуючи, а саме «відповідно до статті 119 Кодексу законів про працю України, у редакції, що діяла до 1 липня 2022 року за працівниками, призваними на військову службу під час дії воєнного стану, зберігається місце роботи, посада та середній заробіток на весь період їх служби. Однак, Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» у частині третій статті 119 слова «зберігаються місце роботи, посада та середній заробіток» замінено словами «зберігається місце роботи і посада». Оскільки, до 24 грудня 2023 року продовжувала діяти частина друга статті 57 Закону України «Про освіту», відповідно до якої педагогічним працівникам, призваним на військову службу, зберігався середній заробіток, Вам продовжувалася виплата середнього заробітку на період проходження військової служби. Законом України від 22 листопада 2023 року №3494-ІХ в частині другій статті 57 Закону України «Про освіту» слова «чи військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період» виключено. За працівниками, призваними на військову службу, зберігається місце роботи та посада, однак виплата середнього заробітку не передбачена, якщо інше не встановлено колективним договором або рішенням роботодавця. З огляду на зазначене та у зв`язку з відсутністю окремого рішення Камінь-Каширської міської ради та відповідного положення у колективному договорі виплата середнього заробітку мобілізованим працівникам, припинена...». Згідно зі ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Відповідно до ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в таких рішеннях: від 22.09.2005 № 5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 № 23-рп/2010, від 11.10.2011 № 10-рп/2011). Приписи Конституції України надали йому впевненість у тому, що його фінансове становище і фінансове становище його родини не буде погіршене ухваленням більш пізнього закону і, усвідомлюючи, що за ним буде збережено середній заробіток, який гарантуватиме фінансову стабільність йому та його родині, якщо він проходитиме військову службу. Оскільки відповідно до статті 119 Кодексу законів про працю України та статті 57 Закону України «Про освіту» у редакціях, що діяли 24 лютого 2022 року (в момент прийняття ним рішення добровільно стати на захист України) «за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову (ч. 3 ст. 119 КЗпП України; «у разі проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період за педагогічним чи науково-педагогічним працівником зберігається попередній середній заробіток (ч. 3 ст. 57 Закону). Пізніше були внесені зміни до КЗпП України і Закону, якими скасовано збереження за мобілізованим працівником попереднього середнього заробітку. За Конституцією України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності й недоторканності покладено на Збройні Сили України; держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (частини перша, друга, п`ята статті 17). Конституційний Суд України неодноразово наголошував, що норми - принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей, є пріоритетними й мають безумовний характер; тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами, не можуть бути скасовані чи звужені (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 12 жовтня 2022 року № 7-р(И)/2022). Подібна позиція викладена і у Рішенні Конституційного Суду України від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018, в якому наголошено, що закріплення в Конституції України обов`язку держави щодо забезпечення соціального захисту громадян України, які захищають Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України, є запорукою його реалізації державою та недопущення зниження рівня соціального захисту цих осіб та членів їхніх сімей (абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини). Конституційний Суд України також зазначав, що складовим елементом принципу юридичної визначеності як вимоги правовладдя є принцип правомірних сподівань (legitimate expectations), який, за тлумаченням Венеційської Комісії, виражає ідею, що органи публічної влади повинні додержувати не лише приписів актів права, а й своїх обіцянок та пробуджених у особи сподівань; згідно з доктриною правомірних сподівань ті, хто чинить добросовісно на підставі права, яким воно є, не повинні відчувати краху надій щодо своїх правомірних сподівань (абзац другий підпункту 2.6 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13 вересня 2023 року № 8-р(ІІ)/2023). Також зазначає, що відповідно до ст. 58 Конституції України «закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи». Крім того, Конституційний Суд України у рішенні №3-рп/2001 від 05.04.2001 зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це вказує на те, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви №68385/10 та №71378/10) від 26 червня 2014 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52). Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським Судом з прав людини і в справі «Стреч проти Сполученого Королівства» (Stretchy.TheUnitedKingdom №44277/98). Законом України від 1 липня 2022 року № 2352-1Х «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» у частині третій статті 119 Кодексу слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада», а Законом України від 22 листопада 2023 року №3494-ІХ в частині другій статті 57 Закону слова «чи військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період» виключено. Тобто змінами до КЗпП України і Закону скасовано збереження за мобілізованим працівником попереднього середнього заробітку. Він пішов добровільно 24 лютого 2022 року до лав Збройних Сил України захищати Україну ще до підписання та набрання чинності Закону України від 1 липня 2022 року № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» та Закону України від 22 листопада 2023 року №3494-ІХ«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань». Відповідно до частини 3 статті 119 КЗпП України та частини другої статті 57 Закону (у редакції, чинній на 24 лютого 2022 року, у момент прийняття ним рішення добровільно стати на захист України), внаслідок входження до лав Збройних Сил України він набув право на збереження середнього заробітку вчителя фізичної культури та керівника гуртка туристсько-краєзнавчого напрямку опорного закладу загальної середньої освіти «Раково-Ліський ліцей» до дня фактичного звільнення з військової служби. Таким чином, оскільки він набув право на збереження середнього заробітку ще до набрання чинності Законом України від 1 липня 2022 року № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» та Закону України від 22 листопада 2023 року №3494-1Х «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань», його право на збереження середнього заробітку не може бути скасоване. В Україні «визнається і діє принцип верховенства права», Конституція України має найвищу юридичну силу; закони приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).

Ухвалою судді від 17 жовтня 2025 року у справі відкрито провадження і постановлено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.

Ухвалою суду від 11 грудня 2025 року за клопотанням позивача здійснено перехід з розгляду у порядку спрощеного позовного провадження цивільної справи до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

12 грудня 2025 року позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву про зміну предмета позову, у якій просить стягнути з Управління гуманітарної політики Камінь-Каширського міської ради Волинської області 495 312 гривень середнього заробітку вчителя фізичної культури та керівника гуртка туристсько-краєзнавчого напрямку опорного закладу загальної середньої освіти «Раково-Ліський ліцей» за період з 1 січня 2024 року до 27 жовтня 2025 року. В обґрунтування зміни предмета позову та вимог зазначає, що коли він подавав позовну заяву до суду, то перебував у лавах Збройних Сил України та не міг передбачити кінцевий момент завершення служби, тобто і повного періоду відновлення виплат йому середнього заробітку вчителя фізичної культури та керівника гуртка туристсько-краєзнавчого напрямку опорного закладу загальної середньої освіти «Раково-Ліський ліцей», а тому просив суд поновити виплати з моменту її припинення до дня фактичного звільнення його з військової служби. Враховуючи зазначену невизначеність, ціну позову він вказав за місяць, а загальна ціна позову складала сукупність виплат за кожен місяць від зупинення йому виплат до звільнення його з військової служби. 24 жовтня 2025 року йому встановлено третю групу інвалідності, а 27 жовтня 2025 року звільнено з військової служби. Виплати середнього заробітку йому припинили здійснювати 31 грудня 2023 року, а звільнився він з військової служби 27 жовтня 2025 року, тобто час, за який йому не платили середній заробіток вчителя фізичної культури та керівника гуртка туристсько-краєзнавчого напрямку опорного закладу загальної середньої освіти «Раково-Ліський ліцей» становить - 21 місяць 27 днів. Відповідно до довідки від 10 листопада 2025 року, виданої Пенсійним фондом України, середній заробіток без вирахувань становить 22 617 грн. Отже, Управління гуманітарної політики Камінь-Каширського міської ради Волинської області не виплатило йому 495 312 гривень (ціна позову) середнього заробітку вчителя фізичної культури та керівника гуртка туристсько-краєзнавчого напрямку опорного закладу загальної середньої освіти «Раково-Ліський ліцей».

У відзиві на позовну заяву представник Управління гуманітарної політики Камінь-Каширської міської ради Лукашук С.В. просить у позові відмовити та в обгрунтування заперечення позовних вимог зазначає, що позивач дійсно працював вчителем фізичної культури та керівником гуртка туристсько-краєзнавчого напрямку опорного закладу загальної середньої освіти «Раково-Ліський ліцей» до своєї мобілізації до лав Збройних Сил України. За позивачем на час мобілізації зберігалося місце роботи та зберігався середній заробіток. Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинності з 19 липня 2022 року, внесено зміни та у частині 3 статті 119 КЗпП України слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігається місце роботи і посада». Однак, відповідно до частини другої статті 57 Закону України «Про освіту» в редакції, чинній на час винесення спірного наказу, у разі захворювання педагогічного чи науково-педагогічного працівника, яке тимчасово унеможливлює виконання ним посадових обов`язків і обмежує можливість перебування у колективі осіб, які навчаються, або тимчасового переведення за цих чи інших обставин на іншу роботу чи проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період за таким працівником зберігається попередній середній заробіток. У разі хвороби або каліцтва попередній середній заробіток виплачується до відновлення працездатності або встановлення інвалідності. Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави дійти висновку про те, що за педагогічними чи науково-педагогічними працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, зберігається попередній середній заробіток. Законом України від 22 листопада 2023 року № 3494-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, було внесено зміни та у частині другій статті 57 Закону України «Про освіту» слова «чи проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період» виключено. Тобто з 24 грудня 2023 року за педагогічними чи науково-педагогічними працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, не зберігається попередній середній заробіток. Отже, наведене дає підстави вважати, що лише у період до 24 грудня 2023 року за педагогічними чи науково-педагогічними працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, попередній середній заробіток зберігався. Подібний за змістом висновок міститься у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2023 року у справі № 718/209/23, від 11 вересня 2024 року у справі № 158/2181/23, від 27 листопада 2024 року у справі № 716/2152/23. Позивач вимагає вийти за межі законодавства та нарахувати і виплатити йому 495 312 гривень середнього заробітку вчителя фізичної культури та керівника гуртка туристсько-краєзнавчого напрямку опорного закладу загальної середньої освіти «Раково-Ліський ліцей» за період з 1 січня 2024 року до 27 жовтня 2025 року, який не охоплюється законодавством для збереження середньої заробітної плати Відповідно до частини другої статті 57 Закону України «Про освіту» в редакції, чинній на час винесення наказу про увільнення з роботи, позивач мав право на отримання середнього заробітку до 24 грудня 2023 року, що йому було нараховано та виплачено. Посилання позивача на те, що оскільки він набув право на збереження середнього заробітку ще до набрання чинності Законом України від 1 липня 2022 року № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» та Законом України від 22 листопада 2023 року №3494-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань», то має право на збереження середнього заробітку, яке не може бути скасоване, - є безпідставним і не грунтується на нормах діючого законодавства. Відповідно до ч. 3 ст. 5 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Проаналізувавши норма закону можна дійти обґрунтованого висновку, що зміни, які були внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань» від 22 листопада 2023 року № 3494-IX, застосовуються до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Припинення Управлінням гуманітарної політики виплати середнього заробітку з 24 грудня 2023 року є правомірним, відповідає нормам чинного законодавства, і є таким, що не порушує прав позивача. При цьому місце роботи та посада позивача збережені на весь період проходження військової служби згідно з ч. 3 ст. 119 КЗпП. Посилання позивача на рішення Конституційного Суду України №3-рп/2001 від 05.04.2001, є також безпідставним, оскільки у цьому ж рішенні у п. 4 зазначено, що спір щодо конституційності статті 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону Конституційний Суд України вирішує таким чином. Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. У цьому рішенні Конституційний Суд України підтвердив, що новий закон не може поширювати свої правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим (новим) законом або іншим нормативно-правовим актом. Тобто правовідносини за новим законом виникають з моменту набрання ним чинності, і не можуть поширюватись на ті правовідносини, які були до набрання ним чинності, саме це і констатував Конституційний Суд України. Згідно із ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Управління припиняючи виплату середнього заробітку діяло в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 147 Конституції України передбачено, що Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції. Пунктом 1 ст. 150 Конституції України передбачено, що до повноважень Конституційного Суду України належить: вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність): законів та інших правових актів Верховної Ради України. Тобто, лише Конституційний Суд України може визнати норму закону неконституційною і скасувати її, проте такими повноваженнями не наділене Управління, яке діє лише на підставі прийнятого Верховною Радою України закону.

Ухвалою суду від 26 січня 2026 року відмовлено у клопотанні позивача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі.

ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з наведених у позовній заяві і заяві про зміну предмета позову підстав та просив їх задовольнити.

Представник Управління гуманітарної політики Камінь-Каширської міської ради Волинської області Лукашук С.В. у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення позивача, з`ясувавши обставини справи і дослідивши докази, суд дійшов висновку, що у позові належить відмовити, зважаючи на таке.

Суд встановив, що позивач ОСОБА_1 працював до його призову під час мобілізації, на особливий період, вчителем фізичної культури опорного закладу загальної середньої освіти «Раково-Ліський ліцей» та керівником гуртка туристсько-краєзнавчого напрямку цього закладу.

Як вбачається з копії військового квитка серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 24 лютого 2022 року був призваний на підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» на військову службу до Збройних Сил України.

З відповіді Управління гуманітарної політики Камінь-Каширської міської ради № 294/01-31/2-25 від 12 травня 2025 року вбачається, що з 24 грудня 2024 року позивачу припинено виплату позивачу середнього заробітку на підставі Закону України від 22 листопада 2023 року № 3494-ІХ, яким внесено зміни до ст. 57 Закону України «Про освіту» та встановлено, що за працівниками, призваними на військову службу зберігаються місце роботи та посада, а виплату середнього заробітку не передбачено, якщо інше не встановлено колективним договором або рішенням роботодавця. При цьому за ОСОБА_1 як і раніше, збережене місце роботи та посада.

Згідно з частиною другою статті 39 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок та військову службу» громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими, зокрема частиною третьою статті 119 КЗпП України, а також частиною першою статті 53 і частиною другою статті 57 Закону України «Про освіту», частиною другою статті 44, частиною першою статті 54 і частиною третьою статті 63 Закону України «Про фахову передвищу освіту», частиною другою статті 46 Закону України «Про вищу освіту».

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України від 03 березня 2022 року № 2105-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію», у зв`язку із введенням воєнного стану на території України, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» оголошено та проводиться загальна мобілізація.

Частиною третьою статті 119 КЗпП України (у редакції, чинній на момент призову позивача на військову службу) передбачено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинності з 19 липня 2022 року, внесено зміни та у частині третій статті 119 КЗпП України слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада».

Тобто законодавець врахував обтяжливість покладення забезпечення цієї державної гарантії на роботодавців та змінами до частини третьої статті 119 КЗпП України виключив положення щодо збереження середнього заробітку за місцем роботи на час призову за рахунок роботодавця.

Таким чином, із набранням чинності Закону № 2352-IX - 19 липня 2022 року роботодавець звільнений від обов`язку збереження середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу, зі збереженням за цими працівниками лише місця роботи і посади.

Відповідно до частини другої статті 57 Закону України «Про освіту» (в редакції, чинній на час призову позивача на військову службу), у разі захворювання педагогічного чи науково-педагогічного працівника, яке тимчасово унеможливлює виконання ним посадових обов`язків і обмежує можливість перебування у колективі осіб, які навчаються, або тимчасового переведення за цих чи інших обставин на іншу роботу чи проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період за таким працівником зберігається попередній середній заробіток. У разі хвороби або каліцтва попередній середній заробіток виплачується до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

У постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2023 року у справі № 718/209/23 (провадження № 61-11879св23) зроблено висновок, що «на рівні КЗпП України не передбачено правила про пріоритетність його норм над нормами інших законів. Правила в статті 4 ЦК України, про пріоритетність його норм над приватно-правовими нормами інших законів, до вирішення колізій між КЗпП України та іншими законами не застосовується; у частині другій статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачені гарантії для громадян України призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, зокрема, шляхом відсилання як до частини третьої статті 119 КЗпП України, так і до норм інших законів (зокрема, частина друга статті 57 Закону України «Про освіту»); Законом № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» не внесено зміни до інших законів, які передбачають гарантії для громадян України призваних на військову службу за призовом під час мобілізації і встановлені нормами інших законів (зокрема, для педагогічних чи науково-педагогічних працівників). Тобто, для окремих категорій суб`єктів (зокрема, для педагогічних чи науково-педагогічних працівників) призваних на військову службу за призовом під час мобілізації збережено таку гарантію як попередній середній заробіток; в частині другій статті 57 Закону України «Про освіту» міститься спеціальна норма щодо положень частини третьої статті 119 КЗпП України, оскільки поширюється на педагогічних чи науково-педагогічних працівників; спеціальна норма (частина друга статті 57 Закону України «Про освіту») має перевагу над загальною (частина третя статті 119 КЗпП України) нормою (lex specialis derogat generali). Прийнята пізніше в часі загальна норма (частина третя статті 119 КЗпП України) не скасовує спеціальної норми (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Тому за педагогічними чи науково-педагогічними працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, зберігається попередній середній заробіток» .

Після внесення змін до частини третьої статті 119 КЗпП України, якими виключено гарантію збереження середнього заробітку за мобілізованими працівниками, за педагогічними працівниками, призваними на військову службу під час мобілізації до 24 грудня 2023 року (дати набрання чинності Законом України від 22 листопада 2023 року № 3494-ІХ, яким аналогічні зміни внесено до частини другої статті 57 Закону України «Про освіту»), середній заробіток продовжував зберігатися на підставі частини другої статті 57 Закону України «Про освіту» як спеціальної норми, оскільки КЗпП України не встановлює пріоритету його норм над нормами інших законів.

Зазначена правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 10 червня 2026 року у справі № 274/1838/25 (провадження № 61-4376св26).

Законом України від 22 листопада 2023 року № 3494-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, внесено зміни та у частині другій статті 57 Закону України «Про освіту» слова «чи проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період» виключено.

Тобто з 24 грудня 2023 року за педагогічними чи науково-педагогічними працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, не зберігається попередній середній заробіток.

Аналогічні висновки зазначені у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2023 року у справі № 718/209/23 (провадження № 61-11879св23), від 11 вересня 2024 року у справі № 158/2181/23 (провадження № 61-16956св23), від 13 листопада 2024 року у справі № 158/155/24 (провадження № 61-7460св24.

Отже, слід дійти висновку про те, що попередній середній заробіток за педагогічними чи науково-педагогічними працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, зберігався у період до 24 грудня 2023 року.

Позивач є педагогічними працівником, який 24 лютого 2022 року призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, а тому відповідно до частини другої статті 57 Закону України «Про освіту» мав право на отримання середнього заробітку до 24 грудня 2023 року.

ОСОБА_1 не навів обґрунтованих причин та вагомих і достатніх аргументів, які б свідчили про помилковість наведених вище висновків Верховного Суду та наявність підстав для відступлення від них.

Позивач фактично просить відступити від положень Закону № 3494-ІХ , однак перевірка конституційності законодавчих актів не входить до повноважень суду загальної юрисдикції.

Щодо посилань позивача на те, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом, необхідно зазначити таке.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (стаття 5 ЦК України).

Відповідач припинив нарахування та виплату середнього заробітку позивачу з 24 грудня 2023 року, тобто з дня набрання чинності Законом № 3494-ІХ, що є правомірним.

Відповідно до частини другої статті Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (зі змінами, внесеними Законом № 2352-IX) на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною в Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Конституційний Суд України в пункті 2.3 Рішення від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 сформулював висновок, відповідно до якого держава, виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей, має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. Тобто у разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Проте держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов`язана з обов`язком держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, сумісні з людською гідністю.

У пункті 3 вказаного Рішення зазначено, що Верховна Рада України, виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей держави та з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, має змогу запроваджувати, змінювати, скасовувати або поновлювати такі пільги, оскільки вони не мають фундаментального характеру, а, отже, не можуть розглядатися як конституційні права, свободи та гарантії їх реалізації.

Оскільки приписи частини третьої статті 119 КЗпП України, ч. 2 ст. 57 Закону України «Про освіту» у частині збереження за позивачем середнього заробітку на час перебування на військовій службі поширювалися на позивача до 23 грудня 2023 року включно (до дня набрання чинності 24 грудня 2023 року Законом № 3494-ІХ), тому суд доходить висновку, що відповідач не порушив норми статті 58 Конституції України та ЦК України щодо незворотності дії закону в часі та правомірно припинив нарахування і виплату середнього заробітку позивачу з 24 грудня 2023 року.

З огляду на вищезазначене, немає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 12, 13, 27, 78 - 81, 263 - 265, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У позові ОСОБА_1 до Управління гуманітарної політики Камінь-Каширської міської ради Волинської області про стягнення середнього заробітку, – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за вебадресою сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет: https://km.vl.court.gov.ua/sud0304/gromadyanam/csz/.

Головуючий: О.В. Антонюк