Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №522/10493/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 522/10493/26

Номер провадження № 2/521/7870/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року м.Одеса

Хаджибейський районний суд м. Одеси

в складі: головуючого судді Поліщук І.О.

з участю секретаря судового засідання Коржеван В.А.

розглянувши у спрощеному провадженні без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживача, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист прав споживача, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти сплачені за Товар, який не відповідає опису в сумі 3000,00грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь у якості моральної компенсації 30 000 грн. Стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ним, ОСОБА_1 31 липня 2025 року у мережі інтернет було придбано охолоджувач за ціною 3000,00 грн., що підтверджується фіскальним чеком № hIVTZ3yS811. 01 серпня 2025 року у відділенні № 36 ТОВ «Нова пошта» м. Харків, вул. Москалівська, 91 (до 30 кг): позивачем було отримано замовлений товар, відправником якого є Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 . Після перевірки товару було встановлено, що він не відповідає товару, а саме замість охолоджувача з функцією кондиціювання вартістю 2499,00 гривень було надіслано вентилятор Z.e.p Line модель ZP-138 вартістю 1199,00 гривень без зазначеної функції. 15 серпня 2025 року на адресу ФОП ОСОБА_2 було направлено претензію, але відповідач не отримала її на поштовому відділені. Також того ж дня було направлено скаргу до Головного управління Держпродспоживслужби України в Одеській області у зв`язку з порушенням прав як споживача з боку ФОП ОСОБА_2 . Після направлення зазначених документів ФОП ОСОБА_2 припинила підприємницьку діяльність (запис в реєстрі 2005560060002182052 від 20.08.2025 року). Внаслідок вказаних дій відповідача йому було завдано матеріальної та моральної шкоди, що стало приводом для звернення з вказаним позовом до суду.

Стислий виклад позиції Відповідача.

13 липня 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначила, що позов не визнає та просила відмовити у його задоволенні. Відповідач вважає, що в матеріалах цивільної справи відсутні належні та допустимі докази того, що нею порушені вимоги ЗУ «Про захист прав споживачів». Зазначила, що позивач отримав товар 01 серпня 2025 року з накладеним платежем та мав можливість перевірити його безпосередньо у відділенні поштового оператора, однак цього не зробив. З претензією позивач звернувся лише 15 серпня 2025 року, яку відповідач не отримала. Позивач не вказав номер квартири відповідачки, а також не вірно вказав поштовий індекс.

Разом із тим відповідач не заперечила факту направлення позивачу помилково іншої моделі товару, ніж замовлялася позивачем, і якщо б позивач одразу повернув товар через ТОВ «Нова пошта», або в телефонному режимі повідомив про ситуацію, яка склалася, йому би замінили товар або повернули гроші.

Щодо договору про надання правової допомоги №22092506/б від 22.09.2025 року про підготовку позовної заяви з подачею представником, акт приймання передачі послуг був підписаний між сторонами 31.10.2025 року, а позов був поданий до суду через 8 місяців. Щодо стягнення витрат на правову допомогу відповідач звернула увагу суду, що позивач просить повернути йому витрати витрачені на правову допомогу в сумі 20 000 грн. за два договори, при цьому у справі копія одного договору відсутня. Наявна квитанція АТ «Ощадбанку» про здійснення платіжної операції від 22.09.2025 року відповідно до якої ОСОБА_1 здійснив оплату юридичних послуг на рахунок ТОВ «Центр правової допомоги «Допомога юриста» в сумі 10 000 грн., не містить посилань, за яким саме договором була здійснена оплата. На інші 10 000 грн. взагалі підтвердження оплати не має.

Процесуальні дії в справі

Позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживача, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди надійшла на розгляд до Приморського районного суду міста Одеси.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11.06.2026 року вищевказану справу було передано на розгляд до Хаджибейського районного суду м. Одеси за підсудністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями Хаджибейського районного суду м. Одеси від 02.07.2026 року справу передано на розгляд судді Поліщук І.О.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 03.07.2026 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_1 31 липня 2025 року у мережі інтернет було придбано Охолоджувач за ціною 3000,00 грн., що підтверджується фіскальним чеком № hIVTZ3yS811.

01 серпня 2025 року у відділенні № 36 ТОВ «Нова пошта» м. Харків, вул. Москалівська, 91 (до 30 кг): позивачем було отримано замовлений товар, відправником якого є Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 .

Після перевірки товару було встановлено, що він не відповідає товару, а саме замість охолоджувача з функцією кондиціювання вартістю 2499,00 гривень було надіслано вентилятор Z.e.p Line модель ZP-138 вартістю 1199,00 гривень без зазначеної функції.

Водночас із змісту відзиву вбачається, що відповідач не заперечує ані факту укладення договору з позивачем, ані отримання від нього 3 000 грн, а також визнає, що при виконанні замовлення нею була допущена помилка та позивачу направлено іншу модель товару.

Таким чином, зазначені обставини сторонами фактично не оспорюються.

15 серпня 2025 року на адресу ФОП ОСОБА_2 було направлено претензію, але відповідач не отримала її на поштовому відділені.

Також того ж дня було направлено скаргу до Головного управління Держпродспоживслужби України в Одеській області у зв`язку з порушенням прав як споживача з боку ФОП ОСОБА_2 .

Мотиви та оцінка суду

Згідно частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов.

За нормами пункту 7 частини 1 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів», договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном, розрахунковим документом, передбаченим Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», або іншими документами.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 31 липня 2025 року у мережі інтернет було придбано Охолоджувач за ціною 3000,00 грн., що підтверджується фіскальним чеком № hIVTZ3yS811.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість продукції та обслуговування.

Частиною 1 статті 6 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Положення щодо прав покупців на отримання товару належної якості, яка гарантується продавцем закріплено також у статтях 673 та 675 ЦК України.

Згідно частини 1 статті 673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає вимогам договору купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 675 ЦК України передбачено, що товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу, а частина 2 цієї статті встановлює, що договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).

Подібні зобов`язання виробника (виконавця) прописані і в частині 1 статті 7 Закону України «Про захист прав споживачів».

Права споживача у разі придбання ним товару неналежної якості визначені статтею 708 ЦК України та статтею 8 Закону України «Про захист прав споживачів».

Частиною першою ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару на такий же товар або аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Відповідно до частини третьої ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів» вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті, пред`являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача.

Частиною першою статті 679 ЦК України передбачено, що продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

Згідно із частиною другою статті 679 ЦК України, якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Частинами третьою та п`ятою статті 680 ЦК України передбачено, якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку. Якщо недоліки товару виявлені покупцем після спливу гарантійного строку або строку придатності, продавець несе відповідальність, якщо покупець доведе, що недоліки товару виникли до передання йому товару або з причин, які існували до цього моменту.

Пунктом 13 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що належна якість товару, роботи або послуги - властивість продукції, яка відповідає вимогам, встановленим для цієї категорії продукції у нормативно-правових актах, та умовам договору із споживачем.

З наведених позивачем доказів вбачається, що після перевірки товару було встановлено, що він не відповідає товару, а саме замість охолоджувача з функцією кондиціювання вартістю 2499,00 гривень було надіслано вентилятор Z.e.p Line модель ZP-138 вартістю 1199,00 гривень без зазначеної функції.

Водночас із змісту відзиву вбачається, що відповідач не заперечує ані факту укладення договору з позивачем, ані отримання від нього 3 000 грн, а також визнає, що при виконанні замовлення нею була допущена помилка та позивачу направлено іншу модель товару.

Із змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Враховуючи, вищевикладене а також те, що відповідач не заперечує факту укладення з позивачем договору купівлі-продажу, отримання від нього коштів у розмірі 3 000 грн та прямо визнає, що при виконанні замовлення нею була допущена помилка, внаслідок якої позивачу направлено іншу модель товару, суд вважає встановленим факт неналежного виконання відповідачем зобов`язання щодо передачі позивачу саме того товару, який був ним замовлений.

Посилання відповідача на те, що позивач мав можливість перевірити товар у відділенні ТОВ «Нова пошта» та відмовитися від його отримання, не спростовують факту неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань.

Можливість огляду поштового відправлення при його отриманні не звільняє продавця від обов`язку передати покупцеві товар, який відповідає умовам укладеного договору.

Таким чином, оскільки відповідачем не виконано обов`язку щодо передачі позивачу погодженого сторонами товару, вимога про стягнення сплачених за товар коштів у розмірі 3 000 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно ч.2 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача, суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Частинами 2,3 ст.23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 5 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Судом встановлено, що внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань позивач не отримав товар, на придбання якого він розраховував та за який сплатив грошові кошти, у зв`язку з чим був вимушений докладати додаткових зусиль для відновлення свого порушеного права, зокрема направляти претензію продавцю, звертатися до органу Держпродспоживслужби та надалі - до суду.

Наведені обставини свідчать про порушення звичного для позивача способу життя, необхідність витрачання особистого часу та додаткових зусиль для захисту свого права, що суд враховує при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди.

Разом із тим заявлений позивачем розмір моральної шкоди у сумі 30 000 грн суд вважає завищеним та таким, що не відповідає характеру порушення і його наслідкам.

Враховуючи характер та тривалість порушення права позивача, обставини його виникнення, необхідність вжиття позивачем додаткових заходів для відновлення порушеного права, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає обґрунтованим визначити розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 5 000 грн.

На переконання суду, саме такий розмір компенсації є спів мірним характеру допущеного порушення та достатнім для компенсації завданої позивачу моральної шкоди, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає частковому задоволенню.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач просив суд стягнути із відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 20000,00 грн.

Частиною 2 ст. 137 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження отриманих правничих послуг позивачем надано: копією договорів N? 04082515/6 від 04.08.2025 року та № 22092506/б від 22.09.2025 року про надання правничої допомоги ТОВ «ЦЕНТР ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ» та Акти приймання-передачі наданих послуг № 04082515/б до Договору про надання юридичних послуг/правової допомоги № 04082515/б від 04.08.2025 року та № 22092506/6 до Договору про надання юридичних послуг/правової допомоги № 22092506/ від 22.09.2025 року.

При вирішенні питання про співмірність витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує заявлену позивачем суму позовних вимог, порядок та строк розгляду справи судом.

Враховуючи наведені обставини, суд прийшов до висновку, що заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн. є неспівмірною з категорією складності справи, витраченим адвокатом часом, об`ємом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторін.

Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 30.01.2023 у справі № 910/7032/17 стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Європейський суд з прав людини застосовує такі критерії - заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим та мають розумний розмір.

Верховний Суд неодноразово зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд зазначає, що предмет спору у цій справі не є складним, відсутня потреба у вивченні великого обсягу фактичних даних, процесуальні документи, які містяться у ній не є складними та не можуть займати значної витрати часу на їх виготовлення і відпрацювання правової позиції в спірних правовідносинах, окрім того, суд задовольнив вимоги на 24% ( 8000х100: 33000,00).

Також суд вважає, що складення позовної заяви не потребувало додаткових зусиль та знань, великої тривалості часу адвоката, як і відсутня необхідність у додатковому аналізі обставин справи та вивченні нормативно-правової бази.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа № 826/856/18) зазначив, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Також суд зауважує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Досліджуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу на предмет їх обґрунтованості та пропорційності, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.09.2020 у справі №360/3764/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄРСР - 91919350), за якою при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як наслідок, підсумовуючи викладене у сукупності при визначенні суми відшкодування, суд також виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Суд враховує, що адвокат участі у розгляді справи не брав, до суду не прибував, про що свідчать наявні у матеріалах справи клопотання (заяви), сама справа не представляє великої складності, а тому неминучість витрат на правничу допомогу в заявленому розмірі викликає сумнів.

Тому, справедливим і співмірним буде розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді 2000,00 гривень.

Враховуючи характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, значення справи для сторони, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а в іншій частині вимог -необхідно відмовити

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, що складаються із суми судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду, слід виходити з такого.

Відповідно до ч.3 ст.22 ЗУ «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2662,40 грн..

На підставі наведеного та ст.ст. 12, 13, 81, 141, 142, 247, 263, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживача, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 місце знаходження АДРЕСА_1 ), на користь ОСОБА_1 (РНОКП: НОМЕР_2 ) кошти сплачені за товар в сумі 3000,00 (три тисячі) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 місце знаходження АДРЕСА_1 ), на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), у якості моральної компенсації 5000 (п`ять тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 місце знаходження АДРЕСА_1 ), на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 місце знаходження АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Суддя Ірина Поліщук