Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №750/16897/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

04 вересня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/16897/25

Головуючий у першій інстанції – Яременко І. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1760/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Луговця О.А. (головуючий), Стельмаха А.П., Супруна О.П.,

учасники справи:

позивач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС»

відповідач ОСОБА_1

особа, яка подала апеляційну скаргу, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС»

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмове провадження) апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 08 червня 2026 року (суддя – Яременко І.В., місце ухвалення – м. Чернігів, дата складання повного рішення – 12.06.2026) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування,

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» (далі – АТ «СК «АРКС») звернулося з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути на їх користь з відповідача суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 37316,47 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 29.05.2023 між АТ «СК «АРКС» та ОСОБА_2 був укладений договір добровільного страхування майна, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані із володінням та користуванням нерухомим майном – квартирою АДРЕСА_1 . 16.03.2024 застрахована квартира була залита водою. Комісією у складі ФОП ОСОБА_3 складено акт про залиття від 16.03.2024, та встановлено, що залиття кв. 274 сталося внаслідок несправності встановленого забудовником крану з вище розташованої кв. АДРЕСА_2 , власником якої є відповідач ОСОБА_1 . В подальшому ОСОБА_2 звернулася до АТ «СК «АРКС» із заявою про страхове відшкодування, яка була розглянута, залиття водою застрахованої квартири визнано страховим випадком й АТ «СК «АРКС» здійснило страхову виплату в розмірі 37316,47 грн. Оскільки, майнова шкода була завдана власнику квартири ОСОБА_2 з вини відповідача, тому вказану суму страхового відшкодування позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 08 червня 2026 року в задоволенні позову АТ «СК «АРКС» до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування відмовлено.

В апеляційній скарзі АТ «СК «АРКС» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, котрим позовні вимоги задовольнити.

Доводи апеляційної скарги позивача узагальнено зводяться до того, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, ухваленим з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення справи.

Апелянт зазначає, що тягар утримання майна лежить на власнику квартири і саме власники приватизованого житла зобов`язані забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень, санітарно-технічних прикладів і пристроїв, обладнання іншого спільного майна та при наявності несправностей вживати заходів щодо їх усунення.

Скаржник вказує, що відповідач не спростував належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири позивача, не надав інших доказів щодо розміру спричиненої позивачу майнової шкоди, хоча це є його процесуальним обов`язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди.

Звертає увагу, що висновок суду першої інстанції про те, що квартира відповідача не оглядалася, вона акту не підписувала, спростовується змістом акту ФОП ОСОБА_3 від 16.03.2024, із якого вбачається, що саме з квартири АДРЕСА_2 відбулось затоплення застрахованої квартири, а не підписання акта відповідачем не впливає на його правильність, оскільки зворотнього відповідач не довела.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач зазначила, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і таким, що відповідає нормам чинного законодавства.

Зазначає, що позивачем надано копію договору добровільного страхування майна №063иг3н, укладеного 29.05.2023 між ПрАТ «СК «АРКС» та ОСОБА_2 , однак вказаний договір є нечитабельним (його копія виготовлена в неналежній якості), що унеможливлює ознайомлення зі змістом самого документу. Проте, як в тексті позовної заяви, так і в апеляційній скарзі позивач постійно зазначає, що предметом цього договору є майнові інтереси страхувальника, пов`язані із володінням та користуванням нерухомим майном – квартирою АДРЕСА_1 . Тому, якщо застрахованим є інший об`єкт нерухомого майна (в іншому будинку) – страховий випадок не настав, а отже, відсутні будь-які підстави для пред`явлення вимоги на виплату страхового відшкодування, і як наслідок – про стягнення суми страхового відшкодування в судовому порядку з відповідача.

Відповідач погоджується з висновком суду першої інстанції, що Акт про залиття відповідної форми не складався, а наданий позивачем Список пошкодження №1 від 16.03.2024 по об`єкту АДРЕСА_3 , не відповідає вимогам Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 №76, оскільки зі змісту Акту не вбачається жодних відомостей про те, що при його складанні були присутні власники чи мешканці квартири, звідки утворилося таке залиття, не встановлено дійсну причину залиття.

Вказує, що наданий позивачем Акт огляду застрахованого об`єкту від 19.03.2024 був складений одноособово представником страхової компанії, без участі представників ОСББ, представників організації, що обслуговує внутрішньобудинкові інженерні мережі, потенційно зацікавлених осіб, зокрема власника квартири, з якої, на думку позивача, могло відбутися залиття. Тому вказаний Акт не може вважатися належним та допустимим доказом причин залиття та вини конкретної особи.

Звертає увагу, що згідно Акту огляду застрахованого об`єкту від 19.03.2024, перевірка проводилась лише в квартирі АДРЕСА_1 . Водночас зі змісту цього Акту не видно, яким чином представник страховика дійшов висновку, що залиття квартири сталось через протікання води з дев`ятого поверху, а саме з квартири АДРЕСА_2 , яка не оглядалась.

Крім того, аргументує відсутність можливості у позивача об`єктивно оцінити розмір завданих внаслідок залиття квартири збитків, оскільки суму страхового відшкодування було визначено страховиком без відвідування та дослідження стану квартири АДРЕСА_4 . При цьому, Список пошкоджень №1 від 16.03.2024, Акт огляду застрахованого об`єкту від 19.03.2024 у кв. АДРЕСА_4 та Заява про подію та виплату від 19.03.2024 містять розбіжності щодо пошкодженого майна.

Також відповідач посилається на повідомлення ОСОБА_2 позивачу недостовірних відомостей щодо неотримання жодної компенсації за фактом настання страхового випадку, хоча таке мало місце від ФОП ОСОБА_3 , що вказує на подвійне відшкодування однієї й тієї ж шкоди.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухваленого судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів приходить до такого висновку.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

За приписами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (ч. 1). Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (ч. 2). Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом (ч. 3). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4). Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. 5).

Судом у справі встановлені такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

30.05.2023 між АТ «СК «АРКС» (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) був укладений договір добровільного страхування майна №063иг3н. Предметом даного договору є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, зазначеним у цьому договорі.

Згідно умов договору майном, що страхується, визначено квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно п. 7.1.8 договору страховим ризиком є, зокрема дія води - аварії водопровідних, каналізаційних, опалювальних, протипожежних або інших гідравлічних систем, проникнення води або інших рідин із сусідніх помешкань (які не належать страхувальнику) (а.с. 5-9).

ФОП ОСОБА_3 складено список пошкодження №1 від 16.03.2024 по об`єкту Лісова 42в кв. АДРЕСА_4 , згідно якого в результаті несправності крану встановленого забудовником на квартирі за адресою по АДРЕСА_5 , відбулося затоплення кв. АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4 за цією ж адресою. В ході затоплення постраждало майно: натяжна стеля у кухні, коридорі, ванній кімнаті; люстри 4 шт; двері міжкімнатні намокли та розбухли 3 шт; намокання електричних мереж, стін в коридорі біля вхідних дверей, низ стін (до 5 см) по периметру всієї квартири, окрім зони встановлення кухні; постраждали матеріали: 1 мішок сатенгіпсу «AYCIPS», 1 мішок штукатурки майстер, 1 мішок Krumiy КМ 30 кг (а.с. 10).

19.03.2024 ОСОБА_2 звернулась до АТ «СК «АРКС» із заявою про подію та на виплату у зв`язку з залиттям 16.03.2024 квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 . За вказаним фактом ОСОБА_2 повідомила, що ні вона, ні її представники не отримували відшкодування від інших страхових компаній, інших юридичних або фізичних осіб та не подавала заяви на відшкодування шкоди за винятком цієї (а.с. 11-12).

19.03.2024 представником АТ «СК «АРКС» Громовим А.М. за участю страхувальника ОСОБА_2 складено акт огляду застрахованого об`єкту – кв. АДРЕСА_1 , згідно якого 16.03.2024 орієнтовно о 09 год 30 хв сталося протікання води з дев`ятого поверху. Квартира перебуває на балансі ОСББ. Акт складений на підставі зовнішнього огляду застрахованого об`єкту. Страхувальник з актом ознайомлений (а.с. 13-14).

Згідно складеного фахівцем відділу врегулювання складних не моторних збитків Управління врегулювання складних збитків Департаменту врегулювання збитків ОСОБА_4 кошторису відновлювального ремонту від 08.05.2024, вартість відновлювального ремонту кв. АДРЕСА_1 становить 44501,47 грн (а.с. 15).

14.05.2024 АТ «СК «АРКС» склало страховий акт №ARX412814 та провело розрахунок належного ОСОБА_2 страхового відшкодування, розмір якого склав 37316,47 грн (а.с. 16, 17)

Відповідно до копії платіжного доручення №1057722 від 15.05.2024 та на підставі вказаного страхового акту №ARX412814 АТ «СК «АРКС» здійснило ОСОБА_2 виплату страхового відшкодування в сумі 37316,47 грн (а.с. 18).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна та копії договору купівлі продажу квартири від 26.09.2023, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Беловою О.С., власником кв. АДРЕСА_6 є ОСОБА_1 (а.с. 19, 56-57).

За довідкою Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради від 23.12.2025 ОСОБА_1 з 11.02.2011 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 .

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

За приписами ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України)

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів (п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

У ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1). Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2).

Відповідно до ст. 979 ЦК України договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України «Про страхування», інших законодавчих актів (ч. 1). Законом може бути встановлено обов`язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов`язкове страхування) (ч. 2). Вимоги щодо укладення договорів страхування за окремими класами страхування/категоріями страхових ризиків для врегулювання правовідносин, за якими вимагається обов`язкова наявність договору, можуть бути визначені законодавством (ч. 3).

Страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1 Закону України «Про страхування».

Предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об`єктом страхування можуть бути: життя, здоров`я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну (ст. 980 ЦК України, ч. 4, 5 ст. 89 Закону України «Про страхування»).

Згідно ст. 993 ЦК України, до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічне правило закріплено у ч. 1 ст. 108 Закону України «Про страхування», відповідно до якої страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат.

Зазначені норми також кореспондуються з ч. 1 ст. 1191 ЦК України, у якій зазначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

За приписами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (засада змагальності цивільного судочинства).

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наданий позивачем список пошкодження №1 від 16.03.2024 не відповідає вимогам, викладеним у Правилах, оскільки зі змісту цього документу не вбачається жодних відомостей про те, що при його складанні були присутні власники чи мешканці квартири, звідки утворилося таке залиття, не встановлено дійсну причину залиття.

Суд зазначив, що єдиним доказом на підтвердження наявності у відповідача обов`язку з відшкодування шкоди є акт огляду застрахованого об`єкту – кв. АДРЕСА_1 від 19.03.2024, проте з нього убачається, що перевірка проводилася лише у кв. АДРЕСА_4 і не видно, яким чином представник страховика дійшов висновку, що залиття квартири сталось через протікання води з дев`ятого поверху, а саме з кв. АДРЕСА_2 , яка не оглядалась. Натомість при складанні акту в порушення законодавчих актів не було запрошено представників балансоутримувача будинку – ОСББ, власника квартири, який є винним в залитті квартири, присутність якого є обов`язковою, не вказано, що було оглянуто кв. АДРЕСА_2 та яким чином встановлено причину залиття. Підпис власника кв. АДРЕСА_2 відсутній, як і немає відомостей про відмову від надання доступу до її огляду.

Тому суд виснував, що з наданих позивачем доказів неможливо беззаперечно встановити причину та обставини залиття кв. АДРЕСА_1 , в тому числі причинно-наслідковий зв`язок між діями та шкодою, вину відповідача в цьому залитті, у зв`язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, згідно з якою особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона не доведе відсутність своєї вини, зокрема у зв`язку із наявністю вини іншої особи або через дію об`єктивних непереборних обставин. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

При цьому відповідальність за завдану шкоду настає лише за наявності усіх підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою

та протиправною поведінкою заподіювача та вину. Відсутність хоча

б одного з елементів, що становлять склад цивільного правопорушення,

не дає підстав для покладення відповідальності за заподіяні збитки.

На позивача покладено обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювана шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Також позивач несе тягар доведення перед судом розміру завданої шкоди, зокрема зменшення або знищення майна, яке належить йому на праві власності. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях немає вини у заподіянні шкоди (див. постанови Верховного Суду від 10.12.2018 у справі №902/320/17, від 23.09.2020 у справі №329/382/19, від 27.05.2021 у справі №761/12945/19).

Наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 №76 затверджено Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій (далі – Правила).

Згідно з п. 2.3.6 Правил, у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт (додаток 4), який повинен встановлювати причини залиття, зокрема чи залиття спричинено унаслідок несправності внутрішньобудинкових мереж водопостачання та водовідведення та з`ясування питання чи не було це наслідком недбалості осіб, мешканців квартир або інші обставини, що могли спричинити залиття.

В додатку 4 до цих Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов`язковою.

В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття. Акт обов`язково має бути підписаний всіма членами комісії.

Відмова від підпису складеного акта присутніми особами від потерпілої сторони та з боку винної не впливає на його чинність: у такому випадку в акті має бути зазначено що згадані особи (прізвище ім`я по батькові) підписувати складений акт відмовилися з тих чи інших причин.

Окрім забезпечення присутності осіб, визначених у зазначених Правилах, зацікавленим особам слід домогтися належного оформлення акта (оскільки нерідко представники ОСББ, житлово-експлуатуючих організацій та інші особи, що входять до складу комісій не мають юридичної освіти, в силу чого складають акти про залиття, не вказуючи необхідної інформації).

Правилами визначено, що з актом про залиття повинні бути ознайомлені мешканці відповідних квартир шляхом його підписання, що дає змогу майбутньому відповідачу включити до акту свої пояснення.

Такі правові висновки наведені у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №201/658/16-ц).

Отже, основною метою при складанні акту залиття квартири є встановлення причин залиття та осіб, відповідальних за спричинену шкоду.

Однак, як правильно встановив суд першої інстанції, акт про залиття застрахованої квартири ОСОБА_2 , з якою АТ «СК «АРС» пов`язує стягнення страхового виплаченого відшкодування, у матеріалах справи відсутній та не складався.

Наданий АТ «СК «АРС» список пошкодження №1 від 16.03.2024, складений ФОП ОСОБА_3 , який позивач вважає актом залиття, не відповідає вимогам Правил ані по формі, ані по змісту.

Зокрема, в порушення вимог Правил вказаний документ складений не комісією, а одноособово ФОП ОСОБА_3 , відношення якої до страхової події та оформлення акту позивачем ніяк не обгрунтовано. Акт (список пошкоджень) не містить відомостей про те, що при його складанні були присутні представники балансоутримувача будинку – ОСББ, потерпіла особа та власники чи мешканці квартири, звідки сталося залиття; не зазначено про огляд належної відповідачу кв. АДРЕСА_2 та яким чином було встановлено причину залиття квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_2 ; підписи зацікавлених осіб, зокрема й відповідача - власника кв. АДРЕСА_2 , відсутній, як і не міститься відомостей про відмову від надання доступу до огляду її квартири та відмови від підписання акту.

Відтак, зазначений список пошкодження №1 від 16.03.2024 не може підмінити собою передбачений Правилами акт про залиття квартири, а тому не є належним і допустимим доказом у справі.

З акту огляду застрахованого об`єкту – кв. АДРЕСА_1 від 19.03.2024 убачається, що перевірка проводилася лише у цій квартирі, житлове приміщення відповідача не оглядалось і в акті не зазначено яким чином представник страховика дійшов висновку, що залиття квартири ОСОБА_2 сталось через протікання води з дев`ятого поверху. Крім того, даний акт не містить даних, що протікання води з дев`ятого поверху відбулося саме з належної відповідачу кв. АДРЕСА_2 , яка не оглядалась.

Тому, вказаний акт огляду застрахованого об`єкту не відповідає критерію достовірності доказів.

Інші надані позивачем письмові докази також не містять жодних відомостей про залиття квартири ОСОБА_2 шляхом протікання води саме з квартири відповідача ОСОБА_1 .

Посилання апелянта на ненадання відповідачем доказів на спростування його вини не є слушними, оскільки самим позивачем не доведено наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 , як власника квартири АДРЕСА_2 , та залиттям квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_2 , якій страховиком було виплачено відповідне страхове відшкодування.

Водночас розбіжність у номері будинку (42 та 42В), де знаходиться застрахована квартира АДРЕСА_4 , на які вказує відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, не дає підстав для висновку про відмінність предмету договору добровільного страхування майна №063иг3н, укладеного 29.05.2023 між АТ «СК «АРКС» та ОСОБА_2 .

Безпідставними є й доводи скаржника з посиланням на постанову Верховного Суду від 12.07.2018 у справі №753/20314/15-ц про те, що непідписання ОСОБА_1 акту ФОП ОСОБА_3 від 16.03.2024 не впливає на його правильність, оскільки відповідач зворотнього не довела.

При цьому, колегія суддів зауважує, що фактичні обставини у вказаній справі Верховного Суду та у справі, що переглядається не є повністю подібними.

У даній справі, як судом першої інстанції, так і апеляційним судом, установлено, що акт про залиття квартири за формою та змістом, який би відповідав вимогам Правил взагалі не складався, відповідач до участі в складанні ФОП ОСОБА_3 списку пошкоджень від 16.03.2024 не запрошувалась, цей документ їй на підпис не надавався і від його підписання відповідач не відмовлялась.

Апеляційний суд погоджується з позицією скаржника, що тягар утримання майна лежить на власнику квартири і саме власники приватизованого житла зобов`язані забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень, санітарно-технічних прикладів і пристроїв, обладнання іншого спільного майна та при наявності несправностей вживати заходів щодо їх усунення.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що позивачем не доведено, що невиконання відповідачем зазначеного обов`язку стало причиною завдання шкоди власності іншої особи.

За таких обставин у відповідача відсутній склад цивільного правопорушення, що не дає підстав для покладення на нього відповідальності за заподіяні збитки.

Таким чином, коли позивач не надав доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача та шкодою у вигляді залиття застрахованої квартири, а відповідач спростував презумпцію вини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем заявлених вимог.

Оскільки апеляційний суд констатує недоведеність позивачем причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) та шкодою, то інші аргументи відзиву на апеляційну скаргу не перевіряються.

Отже, надавши оцінку вищенаведеним обставинам у їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначив наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог АТ «СК «АРКС».

Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують і не дають підстав для скасування правильного по суті судового рішення, яке постановлено з дотриманням вимог закону.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів висновлює, що апеляційна скарга АТ «СК «АРКС» підлягає залишенню без задоволення, а рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 08 червня 2026 року – без змін.

Оскільки апеляційний суд відмовляє в задоволенні апеляційної скарги, то у відповідності до ст. 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись ст. 367-369, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» – залишити без задоволення.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 08 червня 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий О.А. Луговець

Судді А.П. Стельмах

О.П. Супрун