Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №735/497/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

04 вересня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 735/497/26

Головуючий у першій інстанції - Грушко О. П.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1975/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої - судді - Шарапової О.Л.,

суддів - Онищенко О.І., Скрипки А.А.,

з участю секретаря: Шапко В.М.,

Сторони:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс»,

відповідач: ОСОБА_1 .

Особа, яка подала апеляційну скаргу: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс».

Оскаржується заочне рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 02 липня 2026 року, суддя Грушко О.П., місце ухвалення оскаржуваного рішення - селище Короп,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2026 року ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором №91912942 від 31.10.2024 в сумі 10 109,58 грн та судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 31.10.2024 між ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 91912942 за умовами якого відповідачка отримала 2 000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Відповідачка підписала вказаний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Позивач умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачці кредит, однак остання порушила умови кредитного договору та у зв`язку з цим має заборгованість перед позивачем в сумі 10 109,58 грн., яка складається з: заборгованість за сумою кредиту - 2 000,00 грн.; заборгованість за відсотками - 6 809,58 грн.; заборгованість за комісією - 300,00 грн.; заборгованість за штрафами - 1 000,00 грн.

Заочним рішенням Коропського районного суду Чернігівської області від 02 липня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі, вирішити питання судових витрат.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що рішення суду є незаконним.

Особа, яка подала апеляційну скаргу звертає увагу, що в матеріалах справи наявна довідку від АТ «Райфайзен Банк» про відкриття двох рахунків, зокрема рахунку НОМЕР_1 , таким чином, суд першої інстанції помилково ототожнив довідку АТ «Райффайзен Банк» про відкриття рахунків із доказами видачі кредиту та надання коштів позичальнику, не врахувавши, що вказаний документ подано для підтвердження реквізитів банківського рахунку позивача (на який підлягають зарахуванню присуджені суми).

Особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що на підтвердження надання відповідачці кредиту, позивач надав копію листа ТОВ «ФК «Контрактовий дім» № 143444-1502508252-16022026 від 16.02.2026. Звертає увагу, що даний документ підписано електронним підписом із застосуванням кваліфікованого електронного підпису (КЕП), серійний номер сертифіката: TINUA3057817057, видавець сертифіката: ТОВ «Центр сертифікації ключів «Україна». Зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію відповідності власноручному підпису.

Особа, яка подала апеляційну скаргу вказує, що ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» не є банківською установою, відповідно не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. Клієнт самостійно вносить до інформаційно-телекомунікаційної системи кредитора номер своєї банківської картки, на яку бажає отримати кредит. Звертає увагу, що інформація щодо належності карткового рахунку відповідачу є банківською таємницею установи банку, в якому був відкритий цей картковий рахунок. Кредитні кошти були перераховані ним у відповідності з умовами Кредитного договору, Правил та на підставі інформації про банківські реквізити для перерахування кредитних коштів, отриманої від відповідача.

Особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що первинними документами, відповідно ст. 1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» можна вважати будь-який документ, що підтверджує реальність здійснення господарської операції, хоча він таким може й не бути в розумінні бухгалтерського обліку.

Звертає увагу, що товариство є небанківською (фінансовою) установою, тому воно не здійснює відкриття, обслуговування банківських рахунків фізичних осіб, та не має обов`язку формувати облікові документи за кредитними за кредитними зобов`язаннями позичальників згідно ЗУ «Про банки та банківську діяльність».

Особа, яка подала апеляційну скаргу посилається на те, що товариство позбавлене юридичних підстав для формування чи надання виписки по картковому рахунку позичальника, оскільки такий рахунок не відкривався і не обслуговувався ним, а кредитні кошти були переказані на банківський рахунок (картковий рахунок), зазначений самим позичальником у заяві-анкеті при укладенні кредитного договору.

Зазначає, що правові засади здійснення бухгалтерського обліку господарських операцій визначені ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», яка передбачає ведення обліку на підставі первинних документів, що можуть мати електронну або паперову форму. У межах діяльності з надання фінансових послуг товариство здійснює належний облік кредитних операцій за допомогою електронної обліково-реєструючої системи, що відповідає вимогам Положення про Державний реєстр фінансових установ та Ліцензійних умов. Вважає, що позивачем надано належні докази, що підтверджують факт перерахування коштів на банківську платіжну картку відповідачки у розмірі 2 000,00 згідно кредитного договору № 91912942 від 31.10.2024 року.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що 31.10.2024 між ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 91912942, за умовами якого позичальник отримала 2 000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Кредитний договір, Графік платежів та Паспорт споживчого кредиту підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а.с. 5-10).

Згідно довідки про ідентифікацію ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» ОСОБА_1 , з якою укладено договір про споживчий кредит № 91912942 від 31.10.2024, ідентифікована товариством. Договір підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором XJb41YmJ (а.с. 12).

Повідомленням ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 16.02.2026 підтверджується успішно проведена операція по переказу коштів: платник ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс», сума - 2 000,00 грн, номер картки НОМЕР_2 , дата виконання - 31.10.2024, 16:17 год (а.с. 12).

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» заборгованість позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором № 91912942 від 31.10.2024 становить 10 109,58 грн., яка складається з: заборгованість за сумою кредиту - 2 000,00 грн.; заборгованість за відсотками - 6 809,58 грн.; заборгованість за комісією - 300,00 грн.; заборгованість за штрафами - 1 000,00 грн (а.с. 12 зворот-13 зворот).

З довідки АТ «Райффайзен Банк» про відкриття рахунків вбачається, що в АТ «Райффайзен Банк» станом на 04.05.2026 відкрито рахунки НОМЕР_1 та НОМЕР_3 , дати відкриття 10.09.2024 (а.с. 18).

Між сторонами виник спір з приводу неповернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір був укладений сторонами в електронній формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що довідка ТОВ «Тайгер-Фінанс» про перерахування коштів та довідка АТ «Райффайзен Банк» про відкриття двох рахунків не можуть вважатися бухгалтерськими документами, так як вони не містять необхідних реквізитів. Зокрема, в них не вказано особу, якій перераховано кошти на чиє ім`я відкрито рахунки в банку.

Колегія апеляційного суду не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п. 2.1. договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_7. Номер платіжної карти ОСОБА_1 вказаний в розділі 12 договору «Реквізити сторін», а саме НОМЕР_4 .

Факт зарахування відповідачеві коштів підтверджується листом ТОВ «ФК «Контрактовий дім», із якого убачається, що 31.10.2024 о 16:17 була здійснена успішна транзакція № 1502508252 у розмірі 2 000,00 грн на картку № НОМЕР_2 , зі статусом «Виконано».

З наданої товариством довідки за вих. № 1755/1 від 09.03.2026 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_5 , з яким укладено договір про споживчий кредит № 91912942 від 31.10.2024 ідентифікований ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс». Акцепт (договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором XJb41YmJ, який був відправлений 31.10.2024 о 16:04:37 на номер телефону НОМЕР_6 .

ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» також надано розрахунок заборгованості, з якого убачається, що відповідачка належним чином не виконувала свої зобов`язання щодо погашення кредиту, процентів, а тому утворилась заборгованість в розмірі: 10 109,58 грн., яка складається з: заборгованість за сумою кредиту - 2 000,00 грн.; заборгованість за відсотками - 6 809,58 грн.; заборгованість за комісією - 300,00 грн.; заборгованість за штрафами - 1 000,00 грн. Розрахунок проведений в межах строку кредитування та в межах максимально встановленої законодавством процентної ставки.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність факту перерахування відповідачці кредитних коштів 31.10.2024 року у сумі 2 000,00 грн з боку ТОВ «Тайгер-Фінанс».

Колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» прострочену заборгованість за сумою кредиту у розмірі 2 000,00 грн, заборгованості за відсотками - 6 809,58 грн та 300,00 комісії за видачу кредиту.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідачки штрафу в розмірі 1000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, які доповнені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX (набрав чинності 17.03.2022), у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи наведене, боржник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення на період воєнного стану.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який діє до теперішнього часу.

У зв`язку з цим позовні вимоги в частині стягнення штрафу в розмірі 1 000,00 грн суперечать нормам ЦК України, тому задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення слід скасувати та постановити нове про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням часткового задоволення позовних ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс», що складає 90,11%, з відповідача на користь товариства слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 2 399,09 грн та за розгляд у суді апеляційної інстанції у розмірі 3 598,63 грн.

Частиною 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з приписами ст. 137 ЦПК України розмір гонорару адвоката визначається договором про надання правничої допомоги.

У позові ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» просило стягнути з ОСОБА_1 понесені витрати на правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн за розгляд справи у суді першої інстанції та 10 000,00 грн за апеляційний розгляд справи.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової (правничої) допомоги № 0207 від 02.07.2025, ордер від 04.11.2025 (а.с. 15 зворот), акт наданих послуг № 1755 від 09.03.2026 та детальний опис наданих послуг 09.03.2026 (а.с. 16).

На підтвердження витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» надано ордер серії ВС № 1470194 від 08.06.2026 (а.с. 42), договір про надання правової (правничої) допомоги № 0207 від 02.07.2025 (а.с. 43), акт № А-1755 наданих послуг від 29.07.2026 (а.с. 43 зворот), детальний опис наданих послуг від 09.07.2026 (а.с. 44).

З урахуванням принципів розумності та справедливості з відповідачки на користь позивача слід стягнути витрати на правову допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 2 000,00 грн та понесені в суді апеляційної інстанції в розмірі 2 000,00 грн.

Керуючись ст. 141, 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» задовольнити частково.

Заочне рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 02 липня 2026 року скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №91912942 від 31.10.2024 в розмірі 9 109,58 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» судовий збір у розмірі 5 997,72 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 грн. за розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанцій.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тайгер-Фінанс» (м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 43561909).

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ).

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуюча: Судді: