Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №748/3593/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

03 вересня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 748/3593/25

Головуючий у першій інстанції – Кухта В. О.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1648/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н.В.,

суддів Луговця О. А., Супруна О. П.,

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на заочне рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 15 травня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі по тексту – ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути заборгованість за договором позики №73538756 в розмірі 20747,00, з яких: 12 000,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу, 1 940,00 грн – сума заборгованості за відсотками, 5 832,00 грн – сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування позикою, 975,00 грн – комісія за надання позики, також просило стягнути понесені судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 3028,00 грн, а також витрати пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів у розмірі 1 514,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 22.08.2024 між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та відповідачем укладено договір позики № 73538756.

14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та позивачем укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Заочним рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 15.05.2026 у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики – відмовлено у повному обсязі.

В обґрунтування рішення суд першої інстанції зазначив, що зобов`язання ОСОБА_1 не існувало на момент укладення договору факторингу, оскільки кредитні договори укладені були раніше ніж договір факторингу, отже, сторони на момент укладення договору факторингу не могли передбачити виникнення кредитного зобов`язання в майбутньому.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулось до суд з апеляційною скаргою, в якій просить заочне рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 15.05.2026 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі.

Посилається на те, що суд першої інстанції не дослідив в повній мірі матеріали справи, необґрунтовано та помилково дійшов хибного висновку, оскільки позивачем до суду першої інстанції надано всі докази: договір позики, детальний розрахунок заборгованості за договором позики та заявленого клопотання про витребування додаткових доказів судом, що підтверджують надання / перерахування коштів згідно укладеного договору позики.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що договір укладений з позичальником в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису. ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб-сайті позикодавець подав заявку на отримання позики за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання позики, після чого позикодавець надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор і вигляді смс-коду, який відповідач використав для підтвердження підписання договору.

ТОВ «ФК «ЄАПБ» вважає, що первісний кредитодавець виконав свої зобов`язання за укладеним договором позики, надавши відповідачу кошти, а останній користувався кредитними коштами, проте не виконав зобов`язання за договором та допустив заборгованість.

До матеріалів позовної заяви додано розрахунок заборгованості, який розроблений пepвісним кредитором, в ньому зазначена сума основного боргу на початок кожного дня, нараховані проценти за користування кредитором за кожен день, прострочення виконання зобов`язання за кожен день. Жодних заперечень з приводу того, що відповідач не погодився з умовами та правилами надання кредиту під час укладення та підписання договору чи про зарахування та розподілення сплачених коштів відповідачем висловлено не було. Відповідачем при підписанні Кредитного договору не висловлено жодних заперечень або зауважень щодо умов та порядку нарахування відсотків, що свідчить про погодження ним всіх умов нарахування відсотків зазначеного договору.

Вказує, що зі змісту Кредитного договору вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договору, а саме прямо зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування, позичальник погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Жодних заперечень з приводу того, що ОСОБА_1 не погодився з правилами надання кредиту, ніяких застережень або зауважень з його боку не було, щодо неповного розуміння або незгоди з умовами договору під час його підписання, матеріали справи не містять, у випадку неповного розуміння умов договору у відповідача була можливість відмовитися від підписання даного договору, якою він не скористався.

ТОВ «ФК «ЄАПБ» вважає, що надані суду докази є належними, допустимими та достатніми для підтвердження факту укладання Кредитного договору між сторонами, та для обґрунтування розміру заборгованості відповідача, вказаної у позовній заяві.

Стверджує, що ОСОБА_1 розумів розмір процентів, надаючи свою згоду на отримання кредитних коштів. Відсотки нараховані за понадстрокове користування кредитом, за відсотковою ставкою передбаченою Кредитними договорами.

Зазначає, що за весь період перебування права вимоги за вищезазначеним Договором у ТОВ «ФК «ЄАПБ» не здійснювалось жодних додаткових нарахувань і не застосовувалось жодних штрафних санкцій до боржника, тому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, яка нарахована первісним кредитором.

Вказує, що 14.06.2021 ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 14/06/21. Відповідно до Реєстру боржників №42 від 24.01.2025 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 (витяг з Реєстру боржників №42 знаходиться в матеріалах справи), ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 20 747,00 грн.

Відповідно до п. п. 1.2. Договору факторингу №14/06/21 від №06.2021, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі відповідного Реєстру боржників згідно Додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передач і Реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору.

ТОВ «ФК«ЄАПБ» вважає, що матеріали цивільної справи містять підтвердження виконанням фактором грошового зобов`язання щодо передачі грошових коштів в розпорядження клієнта (ціна продажу) (сплати фактором клієнту 100% ціни продажу, за відступлення клієнтом факторові права грошової вимоги, та підтверджено виконанням фактором грошового зобов`язання щодо передачі грошових коштів в розпорядження клієнта за договором факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу до суду подано не було.

Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги частково, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Пунктом 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що 22.08.2024 між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та відповідачем укладено договір позики (з комісією за надання позики на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 73538756 (а.с. 6-8 зворот).

Згідно з п. 1. Договору, за цим договором позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, з метою придбання товарів для задоволення власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики та комісію за надання позики.

Позичальник ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, в тому числі інформацією, що передбачена ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування», ст. 7 ЗУ «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та нормативно-правовими актами Національного банку України (п. 5.1.).

Згідно з договором позивач надає відповідачу грошові кошти (позику) у розмірі 6 500,00 грн, строком на 30 днів, на умовах передбачених договором позики, а відповідач зобов`язався повернути позику та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленими кредитним договором, з кінцевим терміном погашення не пізніше 20.09.2024 зі сплатою процентної ставки/день – 0,25000 % фіксована, денна процентна ставка / день 0,750%, комісії за надання позики – 15,00 % від суми наданої позики 975,00 грн, пені – 2,7 % в день (п. 2.1., п. 2.2., п. 2.3., п. 2.4.).

Договір позики (з комісією за надання позики на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 73538756 від 22.08.2024 (а.с. 6-8 зворот), таблиця обчислень загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с. 9,10) підписані відповідачем кваліфікованим електронним підписом одноразовим ідентифікатором «41674».

В Договорі позики (з комісією за надання позики на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 73538756 від 22.08.2024 та у таблиці обчислень загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит зазначений номер електронного платіжного засобу відповідача, як: НОМЕР_1 .

Паспорт споживчого кредиту до договору позики (з комісією на надання позики на умовах повернення позики в кінці строку позики) підписаний відповідачем кваліфікованим електронним підписом одноразовим ідентифікатором «37271» (а.с. 11,12).

Згідно із довідкою ТОВ «ФК «Фінекспрес» вих. № КД-000058612/ТНПП від 10.10.2025, встановлено, що ТОВ «ФК «Фінекспрес» (надалі – Компанія), яке діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (Рішення НБУ про включення до Реєстру платіжної інфраструктури та видачу ліцензії від 27.04.2023 № 21/764-рк), підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» (код за ЄДРПОУ: 39861924) відповідно до умов договору про переказ коштів № 23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між Компанією та ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та завершення наступної платіжної операції: дата 22.08.2024, номер платежу 19699d05-bc9c-4d44-afe7-021ffd2dd0e0, сума 6 500,00 грн, отримувач ОСОБА_1 – ЕПЗ номер № НОМЕР_1 . Оскільки Компанія не здійснює операцій з готівковими грошима, а переказ коштів здійснюється у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються. Інформація, яка міститься в цьому документів/додатках до цього документу, належить до таємниці надавача платіжних послуг, відповідно до Правил зберігання, захисту, використання та розкриття таємниці надавача платіжних послуг, затверджених Постановою Правління Національного банку України від 14.07.2022 № 147. Отримувач повинен забезпечити збереження такої інформації, її нерозголошення та невикористання на свою користь чи на користь третіх осіб (а.с. 13).

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів», сформованої 10.06.2025 за кредитним договором № 73538756 від 22.08.2024, вбачається, що відповідачу нараховано 22.08.2024 суму у розмірі 6 500,00 грн, 07.09.2024 суму у розмірі 5 500,00 грн. Загальна заборгованість станом на 24.01.2025 становить 20 747,00 грн, з яких: 12 000,00 грн – тіло, 1940,00 грн – проценти, 5832,00 грн – відсотки за понадстрокове користування, 975,00 грн – комісія (а.с. 15-17).

14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та позивачем укладено договір факторингу № 14/06/21 (а.с. 19-22), у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Згідно з п. 1.1. Договору факторингу, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (Позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно додатку №1 є невід`ємною частиною договору.

Згідно п. 1.2 Договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі відповідного Реєстру боржників згідно Додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною Договору.

28.07.2021 між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено додаткову угоду № 2 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, якою сторони погодили внести зміни до п. 1.3 Договору та викласти його в наступній редакції: «1.3 Клієнт зобов`язується протягом 10 днів з дати відступлення права вимоги за Договором позики фактору, повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про фактора, у спосіб, передбачений договором про споживчий кредит та вимогами чинного законодавства». Решта положень Договору залишаються без змін та діють в частині, що не суперечить даній додатковій угоді (а.с. 23).

13.06.2022 між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено додаткову угоду № 7 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, якою сторони погодили внести зміни до п. 9.1 Договору та викласти його в наступній редакції: «9.1 Даний Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення його печатками сторін. Договір дійсний протягом 12 місяців з дня набрання чинності, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. У випадку, якщо жодна із сторін не направить письмове повідомлення про розірвання договору за один місяць до строку закінчення дії договору, даний Договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік» (а.с. 24).

21.02.2025 між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено додаткову угоду № 48 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, якою сторони погодили: «загальна сума прав вимоги, що відступаються згідно Реєстру Боржників № 41 від 24.01.2025 становить 59 704 989,15 грн, в якості ціни продажу згідно Реєстру Боржників № 41 від 24.01.2025. Фактор сплачує клієнтові суму грошових коштів, яка становить 15% від основної суми заборгованості (тіло кредиту), що становить 3 064 628,94 грн; загальна сума права вимоги, що відступаються згідно Реєстру Боржників № 42 від 24.01.2025 становить 60 988 910,62 грн; в якості ціни продажу згідно Реєстру Боржників № 42 від 24.01.2025 Фактор сплачує Клієнтові суму грошових коштів, яка становить 15% від основної суми заборгованості (тіло кредиту, що становить 3 419 043,99 грн; у випадах, не передбачених цією додатковою угодою, сторони керуються положенням договору; дана додаткова угода набирає чинності з дати її підписання уповноваженими представниками сторін є невід`ємною частиною договору. Положення даної додаткової угоди діють виключно щодо Реєстру Боржників № 41 від 24.01.2025 та Реєстру Боржників № 42 від 24.01.2025 і не змінюють порядок оплати інших реєстрів; дана додаткова угода складена українською мовою у двох оригінальних примірниках, по одному для кожної сторони (а.с. 25).

До матеріалів справи долучено копію підписаного сторонами та скріпленого їх печатками Акту прийому-передачі реєстру боржників який є невід`ємною частиною цього договору (а.с. 26).

Згідно із платіжної інструкції в національній валюті № 635 від 28.01.2025, встановлено, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» сплатило ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» суму у розмірі 3 419 043,99 грн за відступлення права вимоги згідно Додаткової угоди № 47 від 24.01.2025 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.21 без ПДВ (а.с. 28).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників № 42 від 24.01.2025 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 20747,00 грн, з яких: 12 000,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу, 1 940,00 грн – сума заборгованості за відсотками, 5 832,00 грн – сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування позикою, 975,00 грн – комісія за надання позики (а.с. 27).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції прийшов до висновку, що право вимоги до ОСОБА_1 не існувало на момент укладення договору факторингу, отже, ТОВ «ФК «ЄАПБ» не могло набути таке право на підставі договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021.

Проте погодитись з такими висновком суду першої інстанції не може апеляційний суд через невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, враховуючи наступне.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (частина друга статті 1078 ЦК України).

За змістом вказаної норми, слід дійти висновку, що:

допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги;

наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов`язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу;

майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу;

у договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб`єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки);

майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у cправі № 910/8115/19 (910/13492/21) (провадження № 12-42гс22) зазначено, що:

«Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106) зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові, операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону про фінансові послуги.

Крім того, у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 48) Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

Як уже зазначалося раніше, відповідно до абзацу 1 частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України договір факторингу передбачає, зокрема, те, що фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).

Таким чином, за договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (пункт 6 частини першої статті 4 Закону про фінансові послуги), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту в розпорядження і клієнт має сплатити фактору за відповідну послугу з фінансування (надання позики або кредиту).

При цьому, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 61), така плата за надану фактором послугу може бути встановлена у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається, у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу (позику чи кредит).

Натомість грошова вимога, яку клієнт передає фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв`язку з її продажем останньому (частина перша статті 1084 Цивільного кодексу України) або з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом частини другої статті 1084 Цивільного кодексу України фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника.

Отже, договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.

Виходячи з цього правочин, який не відповідає ознакам, притаманним договору факторингу, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106))».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 лютого 2018 року у справі № 2-127/11 (провадження № 61-1648св17) зазначено, що «скориставшись правом на врегулювання відносин у договорі, первинний кредитор та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на власний розсуд визначили момент виникнення у фактора права вимоги. Так, в пункті 4.1. укладеного між ними договору визначено, що право власності на права вимоги, які відступаються за укладеним договором, вважається таким, що перейшло від клієнта (ПАТ «УкрСиббанк») до фактора (ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія») в день підписання акта приймання-передачі права вимоги, за умови виконання фактором зобов`язань, передбачених пунктом 3.1.1. договору. Право вимагати від боржника виконання всіх зобов`язань в межах відступлених прав у фактора наступає після виконання ним зобов`язань, передбачених пунктом 3.1.1. договору. Як встановлено судами та свідчать матеріали справи, оскільки заявником не надано доказів на підтвердження виконання умов пунктом 3.1. договору, відповідно до якого фінансування за відступлені права вимоги надається фактором клієнту шляхом перерахування суми фінансування на рахунок клієнта двома платежами, суди зробили правильний висновок, що заявником не було належним чином доведено факт виникнення права вимоги, що відступається за укладеним договором. Сторони договору поставили три умови щодо настання моменту виникнення права вимоги за договором факторингу, що мають одночасно настати: укладення договору факторингу, підписання акта приймання-передачі права вимоги та сплата суми фінансування на рахунок клієнта. Враховуючи недоведеність заявником перерахування суми фінансування на рахунок клієнта за відступлені права вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій були позбавленні правової можливості зробити висновок щодо переходу права вимоги до заінтересованої особи. Тягар доведення цих обставин у цьому провадженні покладається на заінтересовану особу, яка саме й звернулася із згаданими вимогами до суду, оскільки частиною третьою статті 10 ЦПК України та частиною першою статті 60 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом».

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року в справі № 183/4256/21 (провадження № 61-15813сво23)).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частини друга -третя статті 367 ЦПК України).

У справі, що переглядається, відповідно до наданих доказів, 14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та позивачем укладено договір факторингу № 14/06/21 (а.с. 19-22), у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» права вимоги до боржників, вказаних у реєстру боржників.

Згідно з п. 1.1. Договору факторингу, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (Позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно додатку №1 є невід`ємною частиною договору.

Згідно п. 1.2 Договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі відповідного Реєстру боржників згідно Додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною Договору.

28.07.2021 між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено додаткову угоду № 2 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, якою сторони погодили внести зміни до п. 1.3 Договору та викласти його в наступній редакції: «1.3 Клієнт зобов`язується протягом 10 днів з дати відступлення права вимоги за Договором позики фактору, повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про фактора, у спосіб, передбачений договором про споживчий кредит та вимогами чинного законодавства». Решта положень Договору залишаються без змін та діють в частині, що не суперечить даній додатковій угоді (а.с. 23).

13.06.2022 між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено додаткову угоду № 7 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, якою сторони погодили внести зміни до п. 9.1 Договору та викласти його в наступній редакції: «9.1 Даний Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення його печатками сторін. Договір дійсний протягом 12 місяців з дня набрання чинності, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. У випадку, якщо жодна із сторін не направить письмове повідомлення про розірвання договору за один місяць до строку закінчення дії договору, даний Договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік» (а.с. 24).

21.02.2025 між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено додаткову угоду № 48 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, якою сторони погодили: «загальна сума прав вимоги, що відступаються згідно Реєстру Боржників № 41 від 24.01.2025 становить 59 704 989,15 грн, в якості ціни продажу згідно Реєстру Боржників № 41 від 24.01.2025. Фактор сплачує клієнтові суму грошових коштів, яка становить 15% від основної суми заборгованості (тіло кредиту), що становить 3 064 628,94 грн; загальна сума права вимоги, що відступаються згідно Реєстру Боржників № 42 від 24.01.2025 становить 60 988 910,62 грн; в якості ціни продажу згідно Реєстру Боржників № 42 від 24.01.2025 Фактор сплачує Клієнтові суму грошових коштів, яка становить 15% від основної суми заборгованості (тіло кредиту, що становить 3 419 043,99 грн; у випадах, не передбачених цією додатковою угодою, сторони керуються положенням договору; дана додаткова угода набирає чинності з дати її підписання уповноваженими представниками сторін є невід`ємною частиною договору. Положення даної додаткової угоди діють виключно щодо Реєстру Боржників № 41 від 24.01.2025 та Реєстру Боржників № 42 від 24.01.2025 і не змінюють порядок оплати інших реєстрів; дана додаткова угода складена українською мовою у двох оригінальних примірниках, по одному для кожної сторони (а.с. 25).

До матеріалів справи долучено копію підписаного сторонами та скріпленого їх печатками Акту прийому-передачі реєстру боржників який є невід`ємною частиною цього договору (а.с. 26).

Згідно із платіжної інструкції в національній валюті № 635 від 28.01.2025, встановлено, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» сплатило ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» суму у розмірі 3 419 043,99 грн за відступлення права вимоги згідно Додаткової угоди № 47 від 24.01.2025 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.21 без ПДВ (а.с. 28).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників № 42 від 24.01.2025 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 20747,00 грн, з яких: 12 000,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу, 1 940,00 грн – сума заборгованості за відсотками, 5 832,00 грн – сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування позикою, 975,00 грн – комісія за надання позики (а.с. 27).

Проте судом першої інстанції не враховано, що майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу. Майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення.

Отже, судом першої інстанції залишено поза увагою, що внаслідок укладення договору факторингу права вимоги за договором позики (з комісією з надання позики на умовах повернення позики в кінці строку) №73538756, укладеним між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 , перейшло від «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» до ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Таким чином, ТОВ «ФК «ЄАПБ», як новий кредитор, набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики (з комісією з надання позики на умовах повернення позики в кінці строку) № 73538756 від 22.08.20244.

ОСОБА_1 не виконав своїх зобов`язань, не погасив наявну заборгованість ні попередньому кредитору, ні новому, а тому вона підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, який є новим кредитором.

Вирішуючи питання про суму заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, апеляційний суд враховує наступне.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФК «ЄАПБ» просило стягнути заборгованість за договором позики № 73538756 в розмірі 20747,00, з яких: 12 000,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу, 1 940,00 грн – сума заборгованості за відсотками, 5 832,00 грн – сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування позикою, 975,00 грн – комісія за надання позики.

22.08.2024 між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики (з комісією з надання позики на умовах повернення позики в кінці строку) №73538756 (а.с. 6-8).

Відповідно до п. 29 договору, договір позики підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 41674 та номер електронного платіжного засобу НОМЕР_1 (а.с. 8 зворот).

Також ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту до договору позики (з комісією з надання позики на умовах повернення позики в кінці строку) електронним підписом одноразовим ідентифікатором 37271 (а.с. 11-12)

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Водночас згідно з пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

За своїм змістом такий підпис є пін-кодом - алфавітно-цифровою послідовністю, яку отримує особа, що авторизувалася в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції.

Підпис одноразовим ідентифікатором - це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. Після отримання ця комбінація має бути введена особою в спеціальне поле на веб-сторінці, і фактично її введення прирівнюється до підписання договору з боку авторизованої особи.

Загалом підпис одноразовим ідентифікатором є одним із видів електронних підписів. У свою чергу, поняття «електронний підпис» визначається в чинному Законі України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги (станом на момент укладення спірного договору Закон мав назву «Про електронні довірчі послуги»). Електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис (пункт 12 частини першої статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» (у редакції закону, чинного станом на момент укладення спірного договору) та пункт 15 частини першої статті 1 чинного Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»).

Електронний підпис не обов`язково має бути нанесений чи інакше вбудований у документ, який ним підписується, достатньо того, щоб він будь-яким способом додавався до підписуваного електронного документа або принаймні логічно з ним пов`язувався.

Колегія суддів, доходить висновку, що ОСОБА_1 підписав договір позики (з комісією з надання позики на умовах повернення позики в кінці строку) № 73538756.

За умовами договору відповідачу надано грошові кошти (позику) у розмірі 6 500,00 грн, строком на 30 днів, на умовах передбачених договором позики, а відповідач зобов`язався повернути позику та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленими кредитним договором, з кінцевим терміном погашення не пізніше 20.09.2024 зі сплатою процентної ставки/день – 0,25000 % фіксована, денна процентна ставка / день 0,750 %, комісії за надання позики – 15,00 % від суми наданої позики 975,00 грн, пені – 2,7 % в день (п. 2.1., п. 2.2., п. 2.3., п. 2.4.).

Умовами договору передбачені проценти за понадстрокове користування позикою 2,70% в день (п. 2 договору).

У постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду уточнила власний висновок, зроблений у постанови від 18.01.2022 у справі №910/17048/17, про те, що з огляду на умови кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів таким:

- у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (ст. 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін, оскільки на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже, припис абзацу другого ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення кредиту/позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла в постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 в справі №912/1120/16 (пункт 6.19).

Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак, якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні. Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).

У правових висновках Велика Палата Верховного Суду зауважує, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування.

Тобто, фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника.

Несправедливість цього підходу стає особливо очевидною у випадках, коли ринковий розмір процентів за «користування кредитом» за час після укладення кредитного договору істотно знизився. У таких випадках кредитор стає навіть більше зацікавлений у невиконанні договору, ніж у задоволенні своїх вимог. За такого підходу кредитор може продовжувати нарахування процентів за «користування кредитом» (який при цьому навіть не надавався на новий строк) у розмірі, якого вже не існує на ринку. Цим самим створюються штучні передумови для банкрутства підприємств та збільшення кількості фізичних осіб, які не мають надії повернутися до нормального життя інакше, як через банкрутство, що негативно відбивається на економіці та підвищує соціальну напруженість.

Такий підхід вочевидь не відповідає балансу інтересів сторін кредитного договору та призводить до того, що кредитор не використовує ефективні способи захисту своїх прав (звернення стягнення на заставне майно боржника, стягнення боргу з поручителя тощо) одразу після порушення боржником умов договору.

Натомість Велика Палата Верховного Суду вважає, що у цивільних та господарських відносинах, які регулює глава 71 Цивільного кодексу України, важливо дотримати баланс інтересів позичальника та позикодавця в межах кредитних відносин. Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (пункт 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19).

Як зазначалось вище, у договорі позики сторони обумовили розмір процентів за користування кредитом, строк позики (строк договору) у 30 днів до 20.09.2023 та умови пролонгації договору, відповідно до яких продовження строку користування позикою здійснюється за зверненням позичальника шляхом укладення додаткової угоди.

Таким чином, строк дії договору позики закінчився 20.09.2023.

Матеріали справи не містять належних доказів, що строк користування відповідачем позикою (строк договору) продовжувався.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів», сформованої 10.06.2025, за кредитним договором №73538756 від 22.08.2024, вбачається, що відповідачу нарахована 22.08.2024 сума у розмірі 6 500,00 грн, 07.09.2024 сума у розмірі 5 500,00 грн. Загальна заборгованість станом на 24.01.2025 становить 20 747,00 грн, з яких: 12 000,00 грн – тіло, 1940,00 грн – проценти, 5832,00 грн – відсотки за понадстрокове користування, 975,00 грн – комісія (а.с. 15-17).

Відповідно до наданої інформації АТ КБ «ПриватБанк» повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ).

Також повідомило, що по рахунку НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) 22.08.2024 зараховано кошти на суму 6500,00 грн за період з 22.08.2024 по 07.10.2024 та 07.09.2024 зараховано кошти на суму 5500,00 грн за період з 22.08.2024 по 07.10.2024 (а.с. 114), що підтверджується випискою за договором № б/н за період 22.08.2024-07.10.2024 (а.с. 115-117).

Крім того, в матеріалах справи міститься довідка ТОВ «ФК «Фінекспрес» вих. № КД-000058612/ТНПП від 10.10.2025, за якою встановлено, що ТОВ «ФК «Фінекспрес» (надалі – Компанія), яке діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (Рішення НБУ про включення до Реєстру платіжної інфраструктури та видачу ліцензії від 27.04.2023 № 21/764-рк), підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» (код за ЄДРПОУ: 39861924) відповідно до умов договору про переказ коштів № 23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між Компанією та ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та завершення наступної платіжної операції: дата 22.08.2024, номер платежу 19699d05-bc9c-4d44-afe7-021ffd2dd0e0, сума 6 500,00 грн, отримувач ОСОБА_1 – ЕПЗ номер № НОМЕР_1 . Оскільки Компанія не здійснює операцій з готівковими грошима, а переказ коштів здійснюється у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються. Інформація, яка міститься в цьому документів/додатках до цього документу, належить до таємниці надавача платіжних послуг, відповідно до Правил зберігання, захисту, використання та розкриття таємниці надавача платіжних послуг, затверджених Постановою Правління Національного банку України від 14.07.2022 № 147. Отримувач повинен забезпечити збереження такої інформації, її нерозголошення та невикористання на свою користь чи на користь третіх осіб (а.с. 13).

За матеріалами справи,позивачем заявлено до стягнення тіло кредиту в розмірі 12 000,00 грн, проте на момент винесення рішення судом першої інстанції у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази укладення між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 додаткової угоди, на підставі якої останньому надано додатково 5 500,00 грн кредитних коштів.

Отже, до суду першої інстанції позивачем не надано належних і допустимих доказів, на підтвердження обставин щодо укладення кредитного договору на суму 5 500,00 грн кредитних коштів, тому вказаний додаткова угода не була предметом дослідження судом першої інстанції.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 14.07.2026 у задоволенні клопотання ТОВ «ФК «ЄАПБ» про долучення до матеріалів справи додаткових доказів – відмовлено, з наступних підстав.

За змістом статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції.

За змістом частин 1-3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

За відсутності поважних причин неподання нового доказу до суду першої інстанції апеляційний суд не має права досліджувати цей доказ, поданий позивачем в апеляційній інстанції (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 638/13998/14-ц, аналогічний правова позиція Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 458/867/15-ц).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України). Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач, насамперед, повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21, провадження 11-126заі22).

Апеляційний суд враховув, що позивач у суді першої інстанції не був позбавлений можливості надавати докази, якими обґрунтовує позовні вимоги, як і докази які приєднані до апеляційної скарги, проте таким правом не скористався.

З врахуванням викладеного у задоволенні клопотання про долучення доказів доданих до апеляційної скарги, а саме: додаткової угоди № 73538756 до договору позики (із комісією за надання позики на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 73538756 від 22.08.2024; таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит; довідки № КД-000167900/ТНПП від 11.06.2026; довідки № КД-000167902/ТНПП від 11.06.2026, було відмовлено.

З врахуванням викладеного, оскільки за умовами договору, який бу предметом дослідження судом першої інстанції, відповідачу надано грошові кошти (позику) у розмірі 6 500,00 грн, строком на 30 днів, з кінцевим терміном погашення не пізніше 20.09.2024, денна процентна ставка / день 0,750%, комісії за надання позики – 15,00 % від суми наданої позики 975,00 грн, тому сума заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» складає 8937,50 грн, з яких: 6500,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 1462,50 грн – заборгованість за відсотками; 975,00 грн – заборгованість за комісією за надання кредиту.

З огляду на викладене, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з постановленням нового рішення судом апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання позовної заяви ТОВ «ФК «ЄАПБ» необхідно було сплатити 3028,00 грн (а.с. 1), а за подання апеляційної скарги 4542,00 грн (а.с. 65).

Враховуючи, що апеляційний суд задовольняє позовні вимоги частково на 43,08%, тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» підлягає стягненню судовий збір у сумі 1304,46 грн (3028,00 грн х 43,08%) за розгляд справи судом першої інстанції та в сумі 1956,69 грн (4542,00 грн х 43,08%) за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. 141, 367, 374, 376 ч. 1 п. 3, 4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» – задовольнити частково.

Заочне рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 15 травня 2026 року – скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за договором позики № 73538756 в розмірі 8937,50 грн, з яких: 6500,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 1462,50 грн – заборгованість за відсотками; 975,00 грн – заборгованість за комісією за надання кредиту.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у сумі 1304,46 грн за розгляд справи судом першої інстанції та в сумі 1956,69 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Судді