Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №591/2912/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №591/2912/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Сибільов О. В.

Номер провадження 33/816/1490/26 Суддя-доповідач Колодяжний А. О.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Колодяжний А. О., з участю секретаря судового засідання Баришевої А.І., захисника Харчука О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Харчука Олександра Петровича на постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 5 серпня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, -

установив:

Постановою судді Зарічного районного суду м. Суми від 5 серпня 2026 року, ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП і підданий адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Згідно з цією постановою ОСОБА_1 15 березня 2026 року о 00 год 54 хв, керував транспортним засобом – автомобілем Peugeot 3008, н.з. НОМЕР_1 в м. Суми по вул. Холодноярської Бригади, 14 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, огляд на встановлення стану алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу газоаналізатора Alcotest Drager 6820, показник 1,91% проміле, з яким ОСОБА_1 не погодився, однак прослідувати до закладу охорони здоров`я категорично відмовився, чим порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху.

В апеляційній скарзі захисник Харчук О.П. просить скасувати постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 5 серпня 2026 року, а провадження закрити на підставі пункту першого статті 247 КУпАП або вирішити питання щодо можливості застосування аналогії закону та призначити його підзахисному більш м`яке стягнення, ніж передбачене законом відповідно до ст. 69 КУпАП, в межах санкції частини першої статті 130 КУпАП у виді штрафу, без позбавлення права керування транспортними засобами.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на грубе порушення процедури огляду, оскільки ОСОБА_1 не погодився з результатом огляду на місці зупинки транспортного засобу, від проходження огляду в закладі охорони здоров`я не відмовлявся, при цьому працівники поліції не забезпечили його проведення в медичному закладі, не роз`яснили порядок огляду, який істотно відрізняється від огляду, проведеного працівниками поліції, відповідне направлення в присутності ОСОБА_1 не складалося, з його змістом останній ознайомлений не був, копію направлення не отримував. Стверджує, що огляд на стан сп`яніння ОСОБА_1 повинен був проводитися згідно із статтею 266-1 КУпАП, оскільки він є військовослужбовцем, про що було достеменно відомо працівникам поліції, а його дії мали бути кваліфіковані за статтею 172-20 КУпАП, а не частиною першою статті 130 КУпАП. Наведені обставини, на переконання захисника, свідчать про недійсність огляду його підзахисного та недопустимість доказів, отриманих в результаті такого огляду. Також зазначає, що фабула правопорушення, викладена в протоколі містить два взаємовиключні склади правопорушення, передбачені частиною першою статті 130 КУпАП, що в свою чергу позбавило сторону захисту реалізувати своє право на захист. Захисник також зазначає, що судом першої інстанції не було залучено прокурора, як сторону обвинувачення, а цю функцію покладено на себе, чим порушено вимоги безсторонності. Вважає, що суд безпідставно послався на долучену до матеріалів справи постанову про накладення адміністративного стягнення, як доказ вини ОСОБА_1 , оскільки вона стосується іншої особи. Вказує і на те, що його підзахисний є учасником бойових дій, має ряд нагород, наявність посвідчення водія є необхідним для проходження служби, а тому просить застосувати аналогію закону статті 69 КК України та не позбавляти ОСОБА_1 права керування транспортним засобом.

До апеляційного суду ОСОБА_1 не з`явився, однак він був представлений своїм захисником – адвокатом Харчуком О.П., який не заперечував проти розгляду справи у відсутність підзахисного.

Вислухавши доводи захисника, який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали даної справи, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до частини сьомої статті 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно зі статтею 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інші обставини, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як передбачено статтею 251 КУпАП.

Згідно зі статтею 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом пункту 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Адміністративна відповідальність за частиною першою статті 130 КУпАП передбачена, серед іншого, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Отже, у ході провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, яке проявилось у відмові від проходження огляду, підлягає доказуванню факт керування особою транспортним засобом, наявність ознак сп`яніння, пропозиція пройти огляд та факт відмови водія від його проходження.

З матеріалів справи слідує, що 15 березня 2026 року о 00 год 54 хв, ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, огляд на встановлення стану алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу газоаналізатора Alcotest Drager 6820, показник 1,91% проміле, з яким ОСОБА_1 не погодився, прослідувати до закладу охорони здоров`я категорично відмовився.

Висновок суду першої інстанції про доведеність зазначених обставин ґрунтується на сукупності доказів, зокрема: протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 615191 від 15 березня 2026 року, у якому зафіксовані обставини правопорушення; роздруківці показників огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу Drager Alcotest 6820, результат тесту 1,91 проміле; акті огляду на стан алкогольного сп`яніння із використанням спеціального технічного засобу, у якому зафіксовано, що ОСОБА_1 не погодився з результатом огляду; направленні на медичний огляд; довідці про надання інформації з якої слідує, що ОСОБА_1 15 липня 2021 року отримав посвідчення водія на право керування транспортними засобами; відеозаписах події, які підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу, з результатом якого останній був не згоден, а також його відмови від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я.

Зазначені докази були предметом дослідження суду першої інстанції, оцінені у сукупності та взаємному зв`язку відповідно до вимог статті 252 КУпАП. Апеляційний суд не встановив підстав вважати таку оцінку неповною, однобічною або такою, що ґрунтується на припущеннях.

Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом 15 березня 2026 року в м. Суми у апеляційній скарзі не оспорюється.

Крім того, вказана обставина також повністю підтверджується й наявним у справі відеозаписом, який був доданий до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідаючи на доводи апеляційної скарги про порушення процедури огляду ОСОБА_1 на встановлення стану алкогольного сп`яніння, апеляційний приходить до наступного.

Умови та послідовність дій поліцейських по виявленню у водіїв транспортних засобів ознак, зокрема, алкогольного сп`яніння, визначений статтею 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (надалі – Порядок), Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 9 листопада 2015 року (надалі – Інструкція).

Огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (пункт 3 Інструкції).

Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Як убачається з долученого до матеріалів справи відеозапису, транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був зупинений в комендантську годину. В ході спілкування працівник поліції запідозрив ОСОБА_1 у керуванні напідпитку через те що від нього відчувався запах алкоголю з порожнини рота, про що останнього було відразу поінформовано. На вимогу пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 погодився та пройшов тест за допомогою газоаналізатора Драгер, результат якого показав 1,91 проміле, з яким останній був не згоден. На пропозицію працівника поліції пройти огляд у найближчому закладі охорони здоров`я спочатку погодився, однак після цього відмовився та повідомив, що буде чекати на командира. На повторну вимогу прослідувати до медичного закладу ОСОБА_1 категорично відмовився. Після чого працівником поліції чітко та зрозуміло повідомлено останнього про наслідки відмови від огляду на стан сп`яніння та складення протоколу про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП.

Вищенаведене підтверджує дотримання поліцейськими встановленої законом процедури огляду.

Твердження захисника про невручення ОСОБА_1 направлення на огляд апеляційний суді до уваги не бере, оскільки законом не передбачено його обов`язкове вручення водію. Таке направлення має правове значення для лікаря медичної установи, який у випадку наявності такого направлення повинен провести огляд особи, доставленої працівниками поліції, від якого ОСОБА_1 відмовився.

Аналізуючи доводи сторони захисту про належність такого доказу, як протокол про адміністративне правопорушення, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог частини першої статті 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 615191 від 15 березня 2026 року ОСОБА_1 15 березня 2026 року о 00 год 54 хв, керував транспортним засобом – автомобілем Peugeot 3008, н.з. НОМЕР_1 в м. Суми по вул. Холодноярської Бригади, 14 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, огляд на встановлення стану алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу газоаналізатора Alcotest Drager 6820, показник 1,91% проміле, з яким ОСОБА_1 не погодився, однак прослідувати до закладу охорони здоров`я категорично відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Отже, із протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 є зрозумілою суть правопорушення, яка повністю відповідає диспозиції частині першої статті 130 КУпАП у формі відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Сам по собі виклад в протоколі обставин вчинення правопорушення в хронологічній послідовності не свідчить про наявність взаємовиключних складів правопорушень.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, тому огляд на стан сп`яніння повинен був проводитися згідно вимог статті 266-1 КУпАП, а його дії мали бути кваліфіковані за статтею 172-20 КУпАП, то такі не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Положеннями статті 172-20 КУПАП передбачено відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Огляд таких осіб проводиться на підставі статті 266-1 КУпАП.

Разом з тим, у відповідності до частини першої статті 15 КУпАП, за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

З матеріалів справи слідує, що 15 березня 2026 року ОСОБА_1 керував не службовим автомобілем, поза межами території будь-якої військової частини. При цьому будь-яких доказів про те, що на цей час ОСОБА_1 виконував військове завдання не надано і з пояснень останнього, які зафіксовані на відеозаписі не убачається. Не повідомляв про такі і захисник під час апеляційного перегляду.

Отже, як водій транспортного засобу ОСОБА_1 є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП і його огляд на стан алкогольного сп`яніння мав проводитись за правилами, передбаченими статтею 266 КУпАП поліцейськими.

У той же час, стаття 266-1 КУпАП регулює порядок огляду на стан алкогольного сп`яніння військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень, визначених главою 13 Б КУпАП.

Таким чином, докази здобуті працівниками поліції згідно встановленого законом порядку і перевірені під час розгляду в суді апеляційної інстанції в своїй сукупності дають належні підстави вважати, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, сумніву у їх достовірності, законності та належності у суду апеляційної інстанції не має.

При цьому, посилання захисника, що долучена до матеріалів справи постанова про накладення адміністративного стягнення за частиною першою статті 121 КУпАП стосується не ОСОБА_1 , а іншої особи, апеляційний суд до уваги не бере, оскільки це не має істотного значення для вирішення питання про наявність складу правопорушення в діях останнього за частиною першою статті 130 КУпАП.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції порушено принцип безсторонності, оскільки до участі у справі не було залучено сторону обвинувачення - прокурора, а відтак, суд перебрав ці повноваження на себе, то апеляційний суд критично оцінює вказані доводи, з огляду на таке.

Згідно з частиною п`ятою статті 7 КУпАП прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Відповідно до статті 250 КУпАП участь прокурора є обов`язковою у розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 172-4–172-9, 172-9-2 цього Кодексу.

На час розгляду цієї справи законом не передбачена обов`язкова участь прокурора у справі про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП, тому апеляційний суд не убачає з боку суду першої інстанції жодних процесуальних порушень під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .

Крім того, відсутність прокурора на слуханні має викликати обґрунтовані сумніви щодо об`єктивної неупередженості суду або іншим чином вплинути на справедливість провадження (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фігурка проти України» від 16 листопада 2023 року, заява № 28232/22, пункти 34-38).

Апеляційний суд визнає, що розгляд справи був проведений у відсутність прокурора. Однак немає жодних підстав вважати, що існувала проблема з неупередженістю суду першої інстанції за суб`єктивним критерієм.

Крім того, ніщо в матеріалах справи не вказує на те, що відсутність прокурора на слуханні у суді першої інстанції могла б викликати обґрунтовані сумніви щодо об`єктивної неупередженості цього суду або іншим чином вплинути на справедливість провадження. Зокрема, суд першої інстанції не взяв на себе роль сторони обвинувачення, не витребував нових викривальних доказів за власною ініціативою, не змінив обсягу обвинувачення, що містився у протоколі про адміністративне правопорушення, тощо.

Отже, немає підстав стверджувати, що суд першої інстанції діяв упереджено та якимось чином порушив право ОСОБА_1 на захист або доступ до суду.

З приводу доводів захисника щодо наявності підстав для застосування при накладенні стягнення положень статті 69 КК України за аналогією закону, апеляційний суд зазначає, що аналогія закону застосовується виключно, якщо відповідні суспільні відносини нормативно не врегульовані, тобто існує прогалина у законодавстві.

У чинному КУпАП дійсно наявні деякі такі прогалини, які за аналогією закону можуть регулюватися іншими актами законодавства, як то інститут відводу судді, проведення судових засідань в режимі відеоконференції, проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення тощо.

Однак, питання призначення адміністративного стягнення чітко врегульоване главою 4 КУпАП, і будь-якої прогалини в даному випадку не існує, як і підстав застосувати аналогію закону.

Законодавець навіть окремо передбачив неможливість застосування до правопорушення, передбаченого статтею 130 КУПАП, звільнення від відповідальності за малозначність, що ще раз підкреслює його підвищену суспільну небезпечність.

При цьому нормами КУпАП не передбачено можливості накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, визначеної в санкції певної норми або не накладення одного з видів стягнень, передбаченого санкцією відповідної норми як обов`язкового.

Разом з тим, вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку для самого водія та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків.

Посилання захисника на позитивні відомості відносно ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем, ряд нагород, а також необхідність права на керування транспортним засобом для подальшого проходження військової служби, не можуть слугувати підставою для задоволення апеляційних вимог з урахуванням встановленої законодавцем санкції, характеру вчиненого діяння та суспільної небезпеки адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Більше того, апеляційний суд звертає увагу й на те, що приписи частини другої статті 33 КУпАП виключають можливість суду при накладенні адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, брати до уваги особу порушника, його майновий стан, інші обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність тощо.

Таким чином, у ході розгляду справи не встановлено істотних порушень норм матеріального та процесуального права, які дають підстави для скасування або зміни оскарженої постанови, а тому апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.

Керуючись статтею 294 КУпАП, -

постановив:

Постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 5 серпня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Харчука Олександра Петровича на цю постанову – без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя А. О. Колодяжний