Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №588/445/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №588/445/26

Номер провадження 22-з/816/113/26

Категорія -

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВА

04 вересня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Черних О.М. (суддя-доповідач), суддів: Криворотенка В.І., Худика А.М.,розглянув у порядку письмового провадження заяву представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Сумцова Євгена Станіславовича про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про судові витрати у справі № 588/445/26 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення матеріальної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 12.05.2026 позов ОСОБА_1 було задоволено частково, стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 одноразову матеріальну допомогу при звільненні працівника вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію у розмірі 3 середньомісячних заробітків в розмірі 49507,26 грн, додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті в розмірі 82512,10 грн, матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023 та 2024 роки в розмірі 13178,80 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 99829,20 грн, а всього разом 245027,36 грн., з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів. У задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат згідно задоволених вимог.

Постановою Сумського апеляційного суду від 27.08.2026 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишено без задоволення, а рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 12.05.2026 - без змін.

28 серпня 2026 року представник позивачки ОСОБА_1 , адвокат Сумцов Є.С. звернувся до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення щодо компенсації витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі по 6500,00 грн на користь ОСОБА_1 , згідно акту виконаних робіт.

Заява про ухвалення додаткового рішення мотивована тим, що постановою Сумського апеляційного суду від 27.08.2026 не вирішено питання про судові витрати. Представник позивачки у відзиві на апеляційну скаргу зазначав, щодо розподілу судових витрат та у судовому засіданні 27.08.2026 року просив на підставі ст. 246, 270 ЦПК України вирішити питання, щодо стягнення судових витрат - витрат на професійну правничу допомогу, після ухвалення судового рішення, оскільки на момент розгляду справи по суті не можливо було визначитись з обсягом наданих послуг (скільки буде судових засідань, яка тривалість судового засідання при розгляді справи по суті, чи будуть процесуальні заяви Відповідача і чиє необхідність готувати заперечення чи процесуальні заяви, щодо аргументів Відповідача відповідно до ст. 182,183 ЦПК України). Просив врахувати викладене та стягнути з відповідача АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 6500,00 грн витрати на правничу допомогу.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини 1, 3 статті 133 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, потрібних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини четверта-шоста статті 137 ЦПК України).

Як передбачено частинами 2, 3, 8, 12 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Отже ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 червня 2024 року № 686/5757/23 виснувала, що у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року № 755/9215/15-ц та постанові від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18). Такі ж висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15 січня 2026 року у справі № 681/947/24 та інших постановах.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року заява № 19336/04, § 268)).

Як убачається з матеріалів справи, представником позивачки, адвокатом Сумцовим Є.С. у відзиві на апеляційну скаргу та у судовому засіданні 27.08.2026 було зазначено, що позивачка понесла витрати на правничу допомогу, докази понесених і документально підтверджених судових витрат подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Отже, позивач завчасно повідомив суд та інших учасників справи про намір подати докази судових витрат у порядку, прямо передбаченому ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

02.12.2025 адвокатом Сумцовим Є.С. та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги разом додатком № 2 до Договору.

28.08.2026 було складено Акт приймання-передачі наданих послуг № 2 до Договору про надання правової допомоги від 02.12.2025 з розрахунком наданих послуг.

Відповідно до фіскального чеку за надання професійної правничої допомоги ОСОБА_1 - ОСОБА_2 було сплачено 6500,00 грн (а.с.175-178).

Надані адвокатом акти приймання-передачі наданих послуг з описом та розрахунком від 28.08.2026 містить перелік наданих послуг, а саме: підготовка, написання та подання відзиву на апеляційну скаргу, безпосереднє представництво у судовому засіданні.

З урахуванням наведеного, вирішуючи питання про розподіл витрат, понесених ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу в апеляційному суді, взявши до уваги умови договору про надання правової допомоги від 02.12.2025, врахувавши обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, підтверджених належними та допустимими доказами, колегія суддів дійшла висновку про те, що визначений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в апеляційному суді у загальній сумі 6500,00 грн є завищеним, витрати у зазначеній сумі не можна визнати належно обґрунтованими та необхідними в контексті обставин цієї справи.

Підстав для стягнення витрат у розмірі, про який просить заявник, не вбачається.

З огляду на викладене, визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, колегія суддів бере до уваги норми ч. 4 ст. 137 ЦПК України, характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, значення справи для сторін, з урахуванням вимог розумності та справедливості, вважає, що витрати в сумі по 1 000 грн, понесені ОСОБА_1 в апеляційному суді, відповідатимуть вимогам розумності, справедливості та співмірності.

Тому заява представника позивачки ОСОБА_1 – адвоката Сумцова Є.С. про ухвалення додаткового судового рішення підлягає частковому задоволенню.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції про розподіл судових витрат на правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції є похідним судовим актом та невід`ємною частиною первісного судового рішення. Основна постанова якою вирішено спір підлягає касаційному оскарженню, а тому і додаткова постанова якою вирішено питання по розподілу судових витрат на правничу допомогу може бути оскаржена в касаційному порядку.

Керуючись ст. 133, 137, 141, 270, 381-384, 389 ЦПК України, Сумський апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Заяву представника позивачки ОСОБА_1 – адвоката Сумцова Євгена Станіславовича про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 1000 грн.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий - О.М. Черних

Судді: В.І. Криворотенко

А.М. Худик